С М Ілляшенко - Оцінка ефективності та оптимізація портфеля замовлень науково-виробничого підприємства - страница 1

Страницы:
1  2  3 

Ілляшенко СМ., д.е.н., проф., Олефіренко О.М., к.е.н., Сумський державний університет

ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ТА ОПТИМІЗАЦІЯ ПОРТФЕЛЯ ЗАМОВЛЕНЬ НАУКОВО-ВИРОБНИЧОГО ПІДПРИЄМСТВА

Розвиток України як держави, що прагне на рівних увійти до світового співтовариства розвинених країн, потребує різкої активізації інноваційного, переважно малого та середнього науково-виробничого бізнесу. Однак його специфіка (мала серійність та індивідуальність за­мовлень, тривалі цикли розроблення й виготовлення продукції) у поєднанні зі специфічними рисами транзитивної економіки потребує наукового обґрунтування і розроблення нових ефе­ктивних методів і систем управління їх діяльністю, особливо тих, що стосуються формуван­ня портфеля замовлень інноваційної продукції.

Вітчизняними та зарубіжними науковцями глибоко опрацьовані теоретико-методичні засади стратегічного управління підприємством у руслі концепції інноваційного розвитку. Зокрема, слід згадати роботи Ф. Котлера, І. Ансоффа, П. Друкера, М. Портера, Ж.-Ж. Ламбе-на, Й. Шумпетера, Р. Купера, Г. Шмалена, М. Шеррингтона, П. Завлина, С. Валдайцева, С. Ільєнкову, О. Віханського, В. Кардаша, П. Перерву та ін. [4, 6]. У їх працях розкрито загальні підходи до управління портфелем замовлень у системі стратегічного управління підприємст­вом. Проте, як свідчить практика, існують невирішені проблеми формування оригінального, адаптованого до вітчизняних умов механізму управління бізнес-портфелем інноваційної продукції підприємств малого та середнього бізнесу. Однією з головних серед них є пробле­ма удосконалення методичних засад оцінки ефективності та оптимізації портфеля замовлень малого науково-виробничого підприємства. Її вирішення дозволить обґрунтовано і цілеспря­мовано управляти товарною інноваційною політикою підприємств малого і середнього біз­несу, посилити їх внесок у розбудову економіки України інноваційного типу.

Таким чином, метою даної статті є розробка і апробація оригінального методичного пі­дходу до оптимізації портфеля замовлень інноваційної продукції малого науково-виробничого підприємства.

У сучасній економічній практиці при прийнятті будь-яких управлінських рішень, особ­ливо таких, що стосуються стратегічного інноваційного розвитку підприємства, першочерго­вими для менеджменту компанії є питання оцінки ефективності даних рішень та ефекту від їх упровадження. Як показує практика, показники економічного ефекту і ефективності роз­раховуються з метою обґрунтування управлінських рішень, що приймаються менеджментом підприємства.

Для забезпечення правильного методу розрахунку ефективності необхідно перш за все провести аналіз особливостей рішень, що приймаються. Як найбільш суттєві моменти, які необхідно враховувати при зазначеному відборі, виділяють [1]: характер цільової настанови прийнятих рішень; базу порівняння отриманих оцінок економічної ефективності; необхідний ступінь деталізації розрахунків; місце розглянутого господарського заходу в життєвому цик­лі продукту; місце розглянутих ефектів і витрат стосовно сфери інтересів економічних суб'єктів, що беруть участь у реалізації заходу, тощо.

Спробуємо проаналізувати даний перелік особливостей рішень, що приймаються, на прикладі реально діючої компанії з метою вироблення критеріїв і методологічного інструме­нтарію оцінки економічної ефективності портфеля замовлень інноваційної продукції сучас­ного науково-виробничого підприємства.

Базовими для проведення розрахунків будуть дані про портфель замовлень малого під­приємства «Турбомаш» (м. Суми), що займається проектуванням, ремонтом і модернізацією складного технологічного обладнання для підприємств хімічної промисловості (модернізо­вані вузли і деталі для насосного, компресорного, турбокомпресорного обладнання тощо).

Що стосується характеру цільової настанови прийнятих рішень, то, за всього різнома­ніття форм і видів стратегічних рішень з управління портфелем замовлень, головним крите­рієм оптимізації буде - максимізація результату (прибутку) за фіксованих витрат (ресурсів), з можливим додатковим урахуванням інших показників ефективності.

Формально розглянута ситуація може бути виражена наступним чином [1]:

Е » max (1) де і - номер можливого варіанта ухвалених рішень.

Ще одним важливим моментом теорії ефективності є відповідь на запитання, що роби­ти з отриманими показниками ефективності. Для забезпечення виконання даними показни­ками зазначених функцій (показники ефективності є базою для прийняття управлінських рі­шень), управлінський персонал, що приймає стратегічне чи будь-яке інше господарське рі­шення, повинен мати базу порівняння - своєрідний шаблон, з яким можна було б зіставити отримані результати. При цьому якщо умовний показник краще шаблонного, то з'являється підстава для ухвалення позитивного рішення і навпаки.

Для аналізованого підприємства подібною базою можуть бути показники ефективності попередніх років, динаміка зміни яких дозволяє робити висновки про зміну стану підприємс­тва за розрахунковий період, показники підприємств конкурентів чи загальногалузеві показ­ники ефективності, що є еталоном для всіх підприємств даної сфери господарювання. Підп­риємство може обирати одну із зазначених баз порівняння залежно від цілей і завдань дослі­дження або використовувати всі бази одночасно для отримання більш точних результатів [5].

Розглядаючи необхідний ступінь деталізації розрахунків, прийнято вважати, що рішен­ня, які приймаються на рівні підприємства, мають бути більш точними і деталізованими, враховувати якнайбільше подробиць і нюансів, пов'язаних з розглянутим заходом та умова­ми, за яких його передбачається розраховувати. Однак, на нашу думку, точність розрахунку має відповідати потребам управлінських завдань, а оскільки рішення, що приймаються сто­совно управління бізнес-портфелем підприємства, є стратегічними, тобто довгостроковими, то сама їх природа, дозволяє укрупнений (приблизний) характер розрахунку зазначених по­казників.

Особливе місце в теорії ефективності приділяється визначенню ланки в життєвому ци­клі виробу, до якої належать продукція, що розглядається, та визначенню сфери інтересів економічних суб'єктів, що беруть участь у реалізації заходу.

Стосовно визначення ланки в життєвому циклі виробу, слід зауважити, що планований захід може бути здійснений на будь-якій стадії життєвого циклу, при цьому викликані ним зміни пов'язані з цілим комплексом суспільних явищ (ефектів), які, у свою чергу, впливають на наступні стадії даного циклу. Це, з одного боку, підкреслює важливість визначення місця продукції в ланцюзі життєвого циклу, але за умов обмеженості дослідження не входить до його складу і тому не буде включене до методики оцінки ефективності портфеля замовлень.

Однією з умов ефективного функціонування ринкової економіки є максимальна відпо­відальність підприємства за результати своєї діяльності. Ця умова відображена в новому принципі господарювання сучасного підприємства «інтерналізації екстерналій» і тісно пов'язана з визначенням сфери інтересів економічних суб'єктів, що беруть участь у реаліза­ції заходів [1].

Даний принцип означає, що максимальна кількість спричинених підприємством зовні­шніх ефектів - екстерналій - має бути приведена до внутрішніх показників підприємства -інтерналій.

З погляду оцінки ефективності портфеля замовлень до методики оцінки, що розробля­ється, на нашу думку, цілком можливе включення аналізу двох ключових категорій економі­чних ефектів, що спричиняються підприємством у ході господарської діяльності та відпові­дають наведеному вище принципу.

Такими ефектами будуть: внутрішні ефекти підприємства, що сприймаються системою його госпрозрахунків; зовнішні ефекти, які підприємство може перетворити на внутрішні за допомогою встановлення ціни на виконані роботи чи надані послуги.

Аналіз зазначених ефектів дозволяє більш глибоко і детально вивчити вплив внутріш­ніх і зовнішніх факторів на стан економічної ефективності портфеля замовлень, і в результа­ті, підняти адекватність та ефективність стратегічних управлінських рішень, що приймають­ся менеджментом компанії.

В усіх зазначених напрямках оцінки ефективності основу виконання економічних роз­рахунків становлять доходи і витрати господарюючого суб'єкта господарювання.

Таким чином, для оцінки економічної ефективності портфеля замовлень малого науко­во-виробничого підприємства в першу чергу слід визначитись із тим, які економічні резуль­тати будуть визначені в ролі доходу, а які стануть виміром витрат.

Для проведення практичних розрахунків з оцінки ефективності портфель замовлень пі­дприємства, що підлягає дослідженню, пропонується розбити на стратегічні бізнес-одиниці (СБО), а для аналізу отриманих даних використати коефіцієнт ефективності СБО. Він по­казує відношення середнього дисконтованого ефекту, отриманого з і-го контракту на вико­нання робіт чи послуг по кожній окремій k-ій СБО за певний розрахунковий період, до сере­дньої дисконтованої собівартості виконання даних контрактів за вказаними СБО за той са­мий період.

Коефіцієнти ефективності є відносними показниками, виражаються у відсотках і мо­жуть бути порівняні з аналогічними показниками, розрахованими за попередні періоди часу, або з їх прогнозними значеннями.

Дані коефіцієнти мають задовольняти таким умовам: КеСБОк > 0, КеСБОк — max і мо­жуть бути розраховані за формулою:

е _ е _

КеСБОк == ССт.о. + = ОСап.а. , (2)

с вл.в. с ст.в.

де евл в - величина дисконтованого економічного ефекту від виконання одного контра­кту в рамках k-ї СБО за рахунок власних виробничих потужностей, грн;

етт в - величина дисконтованого економічного ефекту від виконання одного контракту

в рамках k-ї СБО за рахунок виробничих потужностей сторонніх організацій, грн;

с вл.в. - дисконтована середня собівартість виконання одного контракту в рамках k-ї СБО за рахунок власних виробничих потужностей, грн;

с ст.в. - дисконтована середня собівартість виконання одного контракту в рамках k-ї СБО за рахунок виробничих потужностей сторонніх організацій, грн;

а вл.в., а ст.в. - середня за розрахунковий період частка відповідно власного і сторонньо­го виробництва в рамках окремої k-ї СБО, %.

Максимальне значення коефіцієнта ефективності має дорівнювати 1. За базу розрахун­ку візьмемо максимальний по галузі або між порівнюваними підприємствами коефіцієнт ефективності та прирівняємо його до 1, визнавши тим самим, що його значення є максима­льно бажаним. При цьому всі інші коефіцієнти наближатимуться до максимуму, тобто до 1.

Виділення окремо розрахунку коефіцієнтів економічної ефективності для умов власно­го і стороннього виробництва обумовлене значною різницею між доходами та собівартостя­ми за контрактами, що виконуються на різних виробничих потужностях. Собівартість вико­нання робіт чи послуг за рахунок власних виробничих потужностей значно нижча, ніж собі­вартість робіт, що виконуються сторонніми організаціями. Однак і дохідність за даними кон­трактами теж є нижчою, що обумовлено диференціацією всіх контрактів на певні рівні до­хідності залежно від грошового еквіваленту обсягів виконаних робіт чи послуг (табл. 1).

Така диверсифікація зумовлена технічними обмеженнями можливостей власного парку технологічного обладнання (виробничих потужностей) малого підприємства, що змушує ме­неджмент компанії розміщувати певну частку замовлень, або частку складних технологічнихробіт за одним замовленням, на більш великих науково-виробничих підприємствах, які ма­ють необхідне обладнання для їх виконання.

Таблиця 1 - Диверсифікація дохідності контрактів і частка контрактів, що виконуються за рахунок власних виробничих потужностей у загальному розмірі kСБО*

Розмір замовлення, EUR

Рентабельність,

%

Відсоток і-го контра­кту, що виконується за рахунок виробни­чих потужностей під­приємства

Відсоток і-го контракту, що виконується на стороні

Відсоток і-х контрак­тів, що виконуються за рахунок виробни­чих потужностей під­приємства

1-й рі­вень

до 5 000

40%

100%

0%

50%

2-й рі­вень

5 000 - 10 000

30%

85%

15%

40%

3-й рі­вень

10 000 - 50 000

20%

70%

30%

30%

4-й рі­вень

50 000 - 100 000

15%

60%

40%

20%

5-й рі­вень

більше 100 000

10%

50%

50%

10%

* За матеріалами ТОВ „ Турбомаш "

Розрахунок пайового співвідношення контрактів різних рівнів та зведені показники ре­нтабельності за кожною окремою k СБО наведено в табл. 2.

Величина економічних ефектів від виконання одного контракту в рамках k-ї СБО за рахунок власних виробничих потужностей чи потужностей сторонніх організацій у загаль­ному вигляді буде розраховуватись за формулою [4]:

е=д - с а, (3)

де Д - середній дохід з одного контракту в рамках k-ї СБО, що виконується за рахунок власних виробничих потужностей чи потужностей сторонніх організацій, грн;

С - середня собівартість виконання одного контракту в рамках k-ї СБО, що виконуєть­ся за рахунок власних виробничих потужностей чи потужностей сторонніх організацій, грн;

а - середня за розрахунковий період частка відповідно власного і стороннього вироб­ництва в рамках окремої k-ї СБО, %.

Розрахувавши економічні ефекти за кожною k СБО, за допомогою формули (3) отримуємо значення коефіцієнтів ефективності виконання робіт (послуг) з використанням власного парку обладнання та робіт, що виконуються сторонніми організаціями на замов­лення компанії. Як результат, розраховуємо інтегральні коефіцієнти ефективності за кожною СБО, за якими можна зробити висновок, що найбільш ефективним буде компресорне спря­мування діяльності зі значенням коефіцієнта 0,6 ( КеСБОк = 0,6). Детальний розрахунок еконо­мічних ефектів і коефіцієнтів економічної ефективності для ТОВ „Турбомаш" наведено в табл. 3.

Для проведення оцінки ефективності бізнес-портфеля будемо використовувати інтегра­льний коефіцієнт ефективності, що може бути розрахований за формулою:

k

КеСБОінт. = Z КеСБОк ' Ок , (4)

де КеСБОк - коефіцієнти ефективності k-ї СБО; ак - частка k-ї СБО в загальному обсязі бізнес-портфеля; k - кількість бізнес-одиниць, що входять до складу портфеля замовлень.

Таблиця 2 - Розрахунок пайового співвідношення контрактів різних рівнів і зведених показників рентабельності за кожною окремою k СБО

Компресори_

Рік

 

 

 

Рівень

 

 

 

Всього, %

 

1

 

2 1

3

4

5 1

 

2000

79,2%

12,5%

4,2%

4,2%

 

 

100%

2001

81,3%

12,5%

6,3%

 

 

 

100%

2002

91,5%

3,4%

3,4%

 

1,7%

100%

2003

88,0%

 

 

8,0%

 

4,0%

100%

2004

75,0%

25,0%

 

 

 

 

100%

Всього, %

84,8%

 

9,1% 1

4,3%

0,6%

 

1,2%

100%

Турбокомпресори

Рік

 

 

 

Рівень

 

 

 

Всього, %

 

1

 

2 1

3

4

5 1

 

2000

75,0%

25,0%

 

 

 

 

100%

2001

75,0%

25,0%

 

 

 

 

100%

2002

100,0%

 

 

 

 

 

 

100%

2003

 

100,0%

 

 

 

 

100%

2004

25,0%

 

 

75,0%

 

 

 

100%

Всього, %

66,7%

 

19,0%

14,3%

 

 

 

100%

Насоси

Рік

 

 

 

Рівень

 

 

 

Всього, %

 

1

 

2

3

4

5

 

2000

89,7%

6,9%

3,4%

 

 

 

100%

2001

28,6%

28,6%

42,9%

 

 

 

100%

2002

88,0%

8,0%

4,0%

 

 

 

100%

2003

87,5%

9,4%

3,1%

 

 

 

100%

2004

86,4%

4,5%

9,1%

 

 

 

100%

Всього, %

84,3%

 

8,7% 1

7,0%

 

 

 

100%

Інші види робіт (послуг)

Рік

 

 

 

Рівень

 

 

 

Всього, %

 

1

 

2

3

4

5

 

2000

50,0%

50,0%

 

 

 

 

100%

2001

 

 

 

100,0%

 

 

 

100%

2002

42,9%

28,6%

28,6%

 

 

 

100%

2003

 

 

 

 

66,7%

33,3%

100%

2004

95,7%

 

 

4,3%

 

 

 

100%

Всього, %

72,2%

 

8,3%

11,1%

5,6%

 

2,8%

100%

Зведені показники рентабельності за

СБО, %

 

 

 

 

 

Рік

Компресори

Турбокомпресори

Насоси

Інші види робіт (послуг)

2000

0,37

0,38

0,39

0,35

2001

0,38

0,38

0,29

0,20

2002

0,38

0,40

0,38

0,31

2003

0,37

0,30

0,38

0,13

2004

0,38

0,25

0,38

0,39

Середнє:

0,38

0,34

0,36

0,28

За результатами розрахунків інтегральний коефіцієнт ефективності портфеля замовлень ТОВ „Турбомаш" дорівнюватиме 0,51.

Після отримання значення економічних ефектів і коефіцієнтів ефективності наступним кроком розрахунків є оптимізація обсягів виконаних робіт (послуг) за кожною k СБО. Як головний критерій оптимізації, як уже зазначалося раніше, береться досягнення максималь­них обсягів виробництва та прибутку за фіксованих параметрів: розмірів власних виробни­чих потужностей, середньої собівартості власного і стороннього виробництва, співвідношен­ня між власним і стороннім виробництвом тощо. Вихідні дані щодо зміни обсягів замовлень портфеля за розрахунковий період і початкових умов оптимізації наведені в табл. 3.

Таблиця 3 - Грошовий еквівалент зміни фактичних розмірів k-ї СБО та початкові умови оптимізації обсягів виконання робіт (послуг)

Грошовий еквівалент зміни фактичних розмірів k-ї СБО, EUR

Рік

Компресори

Турбокомпресо­ри

Насоси

Інші види робіт (послуг)

2000

158 408,55

34 116,82

81 010,40

9515,25

2001

105 144,51

21 215,47

54 143,43

15 882,91

2002

361 357,98

12 635,59

57 814,51

60 517,65

2003

298 574,70

5684,31

94 701,83

149 336,05

2004

Страницы:
1  2  3 


Похожие статьи

С М Ілляшенко - Оцінка ефективності та оптимізація портфеля замовлень науково-виробничого підприємства

С М Ілляшенко - Сутність структура й методичні основи оцінки інтелектуального капіталу підприємства

С М Ілляшенко - Теоретико-методичні засади оцінки ринкової адекватності ідей і задумів товарних інновацій

С М Ілляшенко - Управління вибором цільового ринку для реалізації інноваційного потенціалу підприємства

С М Ілляшенко - Формування і розвиток цільових ринків