В В Калініченко - Аграрна політика радянської влади в україні - страница 1

Страницы:
1 

Електронна бібліотека

видань історичного факультету

Харківського університету

Калініченко В. В. Аграрна політика радянської влади в Україні (1946 - 1953 рр.) // Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії: Збірник наукових праць молодих вчених. - Харків, 1997. - C. 56 - 60.

При використанні матеріалів статті обов'язковим є посилання на її автора з повним бібліографічним описом видання, у якому опубліковано статтю. Дана електронна копія статті може бути скопійована, роздрукована і передана будь-якій особі без обмежень права користування за обов'язкової наявності першої (даної) сторінки з повним бібліографічним описом статті. При повторному розміщенні статті у мережі Інтернет обов'язковим є посилання на сайт історичного факультету.

Адреса редакційної колегії:

Україна, 61077, Харків, пл. Свободи, 4,

Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна,

історичний факультет. E-mail: istfac@univer.kharkov.ua

©Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна; історичний факультет ©Автор статті

©Оригінал-макет та художнє оформлення - зазначене у бібліографічному описі видавництво ©Ідея та створення електронної бібліотеки - А. М. Домановський; А. О. Баскакова

8.Чернышевский Н.Г. Апрель 1856 // Поли. собр. соч.- М., 1950.-Т. 3.

9. Чичерин Б.Н. Курс государственной науки.- М, 1894-1898.

10. Чичерин Б.Н. О народном представительстве.- М., 1899.

Калініченко Е (ХЛ

Аграрна політика радянської влади в Україні (1946-1953 д

Головним виробником матеріальних цінностей на селі у радянський і був колгоспник, але разом з цим ці люди займали останні щабелі на соціальї драбині радянського суспільства. Комуністична партія та радянський yf завжди розглядали село тільки як джерело індустріалізації, дешевих продук і трудових ресурсів для міста. Українське село впродовж більш ніж 70 ра радянської влади пережило три штучні голодомори, один з яких мав місц 1946-1947 pp. Аграрна політика компартії та радянського уряду у повоєм період свідчить про її відверто антйселянський характер. Ця політика прив до смерті від голоду більш ніж одного мільона селян, фактичного закріпачеі колгоспників, тотального пограбування села.

Однак ця тема не дістала висвітлення в історіографії. Навпаки, й до< уст захисників колгоспно-радгоспної системи господарювання чути "дифірамі ленінській аграрній політиці, що буцімто забеспечила щасливе і заможне жи колгоспникам. Оскільки проблема повоєнного життя українського життя дістала об'єктивного висвітлення у літературі, то вона має актуальне значен А з точки зору нинішньої боротьби прихильників і противників колгоспі радгоспного ладу в Україні, то тема має і практичне значення.

Сільське господарство Української РСР вийшло із війни з значни втратами. Значно скоротилася кількість працюючих у колгоспах і радгоспи наслідок воєнної катастрофи населення України зменшилось на 10,5 [1, с. 1! - 13,6 млн. чол. [11, с. 17], сільське населення республіки скоротилося на2 [5, с. 455 ]. Основною робочою силою на селі були жінки, підлітки та позаі якщо в 1940 р. чоловіки, серед працездатних колгоспників України вили 49%, то на початку 1945 р. - лише трохи більше 20% [4, с. 72]. Під ійни та окупації була знищена матеріально-технічна база сільського дарства УРСР. Велика кількість техніки і сільськогосподарського реманенту «бо знищена, або вивезена (у 1945 р. в республиці залишилось 30 % коней, > великої рогатої худоби, 25 % - овець і кіз, свіней - 11 % [10, с. 164], ів - 39 %, комбайнів - 40 % довоєнного рівня [3, с. 72]). Була порушена а сівозмін І агрокультури, що привело до знищення врожайності господарських культу р (врожайність зернових культур 1945 р. становила но 87%, овочей - 67%, картоплі - 76% [ 14, с. 294-299]). Все це призвело ького зменшення рівня валової продукції. Комуністична партія та радянський уряд вжили ряд заходів щодо відбудови кого господарства. За планами четвертої і п'ятої п'ятирічок, повинен був тися рівень виробництва сільськогосподарської продукції, поліпшитися яьно-технічна база колгоспів та радгоспів. На село направлялася нова огосподарська техніка, яка дозволила дещо підвищити рівень механізації них видів сільськогосподарських робіт. Так в 1950 р. сівба була 'ізована на 78%, збирання врожаю - на 50%, садіння картоплі - на 5%, я картоплі - на 0,5%, збирання сіна - на 10% [2, с. 340; 14, с. 340]. В и, радгоспи та машинно-тракторні станції направлялись досвідчені и. На кінець досліджуємого періоду валова продукція сільського "дзрства значно перевершила рівень 1945 p., але досягти довоєнного рівня Піа, і становила в 1953 р. - 93% від рівня 1940 р. [14, с. 21]. «Але сільське господарство країни вцілому, все ж таки залишалось ом викачки коштів для відбудови і розвитку промисловості. За рахунок експлуатації села була скасована карткова система в 1947 р., проведена реформа (1947 p.). Ціною таких економичних реформ в державі, був ваний голод 1946-1947 pp. в Україні, що мав, значною мірою, штучний . Були встановлені нереальні плани хлібозаготівель, занадто високі для ного війною сільського господарства Української РСР. Українське село 1946 р. спіткала засуха, однак, замісь реальної допомоги голодуючим пна система репресивними заходами "вимела" весь хліб. До того ж на прокотилася хвиля репресій. Введення нової податкової системи (сукупністьвсіх податків та зборів становила 98,84% річних прибутків середи колгоспного двору [7, с. 214; 8, с, 66; 9, с, 194]), оплати праці (в 1948 р. введена нова дев'ятиразрядна сітка начислення трудоднів, згідно з яко виконання змінної норми начислялося від 0,5 до 2,5 трудодня [16, с. 142 один вироблений трудодень, якщо колгосп чи радгосп був спроможний спд виплачували до 5 крб, за цінами до 1961 р. [8, с. 206-207]) привели до зниж рівня матеріального стану колгоспника. Низькі закупівельні ціни та "нож цін (різниця між закупівельними ціянами та цінами у роздрібній тор доходила до кількох десятків разів-) цін робили колгоспи і радгоспи вічн боржниками держави (наприклад, для того, щоб купити автомобіль "ЗИС колгосп в 1949 р. повинен був здати державі, понад плану, по заготівел цінам 232 т зерна [6, с. 400,]), що знову ж таки вдаряло по кишені колгоспні він фактично нічого не отримував на вироблені трудодні.

Держава майже не виділяла грошей на соціально-побутові по українського села. Більшість культурних і побутових закладів існувавли за кошти колгоспів. Більшість сіл були неелектрифіковані, тільки в 12% колго та 7;8% сіл були радіоточки, найчастіше один гучномовець на все село, відсутні в значній частині сіл торгівельні заклади (станом на 1 січня 1952 УРСР було лише 43458 торгівельних закладів в сільській місцевості). Скр~ було становище з медицинским обслуговуванням у сільській місцевості: тис. чол. сільського населення було лише 20 лікарських ліжок, три лікар'* фельдшерів, транспорт був переважно гужовий [12, с. 64-66].

Ще одним заходом в аграрній політиці радянського уряду і комуніст партії було укрупнення колгоспів. Головною метою цього заходу, вваж зменшення управлінських кадрів в колгоспах. Передбачалося, що укрупн колгоспів стане основою для створення "агроміст" (яке містило б у собі пе до 5 тис. мешканців, де був би кінотеатр, магазини, відпочинко-побутові і, головне, висотні будинки). Ідея належала М.С. Хрущову, ця акція почал' з 1948 p., широкий размах набула в 1950 p., після відповідної постано ВКП(б): за 1950 р. кількість колгоспів скоротилася на 47 % [ 15. с. 401. Укруп колгоспів дало імпульс для появи цілого спектру негативних наслідків, проблем у соціально-побутовій сфері до появи у майбутньому так з "неперспективних" сіл.

Тоталітарний режим зумовлює всебічний контроль за всіма сферами життя іільства, галузями економіки і політикою. Якщо в містах система тюлювала все, то на селі склалася інша ситуація. На селі режим міг звати суспільно-політичне життя, але не економичне - селянин не був яістю позбавлений засобів виробництва. Під час війни колгоспи і радгоспи |чайно дезорганізувались, з'явилась велика кількість хуторів, у селян-ргоспників виросли розміри присадибних ділянок. Робота у колгоспі чи спі була економічно невигідною, а тому колгоспники більше уваги звертали |ідсобне господарство. Яке тоталітарна система дозволити не могла, а тому і ряд заходів, щоб примусити селянина працювати тільки у колгоспі. Це |сі заходи: скорочення присадибних ділянок, підвищення рівня мінімальної виробітку за зміну, підвищення рівня мінімальної кількості виробітку анів, депортація за межі УРСР за невиробітку мінімуму трудоднів, високі тки з присадибного господарства і створення "агроміст". Отже колгоспники піджуємий період фактично були перетворені на державних кріпаків. Вересневий 1953 р. пленум зробив деякі послаблення в аграрній політиці, оординальних змін зроблено не було.

] І.Жуковьский А., Субтельний О. Нарис історії України.- Львів, 1992. 2.Історія селянства Української РСР.- К., 1967.- Т. 2. '3.Історія України: Курс лекцій.- К.,1995. ' 4. Історія Української РСР.- К., 1979.

5. Косик В. Україна і Німеччина: у Другій світовій війні.- Львів, 1993.

6. Лукинов И.И. Ценообразование и рентабельность производства скохозяйственных продуктов,- М., 1971.

*' 7.Марьяхин ГА. Очерки истории налогов с населения в СССР.- М., 1964. " В.Марьяхин Г. Налоги в СССР.- М., 1958.

9. Марьяхин ГА. Налоговая система СССР.- М., 1952.

10. Народное хозяйство Украинской ССР: Стат. зборник.- К., 1972.

11. Перковский А.Л., Пирожков СІ. Демографічні втрати народонаселення аїнської РСР // Укр. іст. журн.- 1990.- № 2.

12. Рибак І.В. Стан соціально-побутової сфери українського повоєнного па(1946-1955) // Укр. іст. журн.- 1993.- № 2.

13. Розвиток народного господарства Української РСР. 1917-1957.- К., 1

14. Сільське господарство Української РСР. Стат. збірник.- К., 1970.

15. Талан Є.П. Колгоспи Української РСР в період завершення будІвн соціалізму (1951-1958 pp.).- К., 1962.

16. Теряева А.П. Вопросы организации и оплаты труда в колхозах.-1954.

Калугін

(Університет внутрішніх СП

Регламент засідань земських зборів Харків

губ

Земські установи, які були створені в Російськії імперії в 1864 p., зали нащадкам цінний досвід успішної роботи. Досліджуючи сьогодні іс земських установ, ми не тільки повертаємося до забутих сторінок куль-правової історії, але й привертаємо увагу до того, що заслуговує на сер вивчення з боку сучасних діячів місцевого самоврядування.

Кожне губернське земство розпочинало свою роботу в умовах, впливали цілий ряд обставин: соціальний склад гласних, розклад політ сил у земстві, наявність місцевих лідерів, стосунки із місцевими вл структурами та ін. Губернські земства самостійно (безперечно, кер. земським законодавством) приймали постанови шодо регламенту, орган' рЬботи губернських земських зборів та управ, рішення про розподіл обов' вирішували багато інших питань, які в цілому й складали особливості к земства.

Після тривалих узгоджень Тимчасового губернського комітету з міні внутрішніх справ було одержано згоду иа проведення перших Харкі губернських земських зборів [1]. На перше засідання зборів, яке відбул жовтня 1865 р. у залі Будинку дворянських зборів, прибуло 77 гласних з губернії. На засіданні головував предводитель Харківського губернс

Страницы:
1 


Похожие статьи

В В Калініченко - Аграрна політика радянської влади в україні

В В Калініченко - Аграрна історія україни доколгоспного періоду

В В Калініченко - Бюджетні обстеження 20-х рр як джерело до вивчення матеріального становища міського населення україни

В В Калініченко - П в бюджетні обстеження 20-х рр як джерело до вивчення матеріального становища міського населення україни

В В Калініченко - Системи землеробства в індивідуальному селянському господарстві урср (1917-1929 рр )