Н Адах - Авторські лексичні новотвори в поезії василя барки семантика функції прагматика - страница 1

Страницы:
1  2  3 

о

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені М.П. ДРАГОМАНОВА

Адах Наталія Арсенівна

УДК 811.161.2'373:821.161.2-1

АВТОРСЬКІ ЛЕКСИЧНІ НОВОТВОРИ В ПОЕЗІЇ ВАСИЛЯ БАРКИ: СЕМАНТИКА, ФУНКЦІЇ, ПРАГМАТИКА

10.02.01 - українська мова

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі української мови Рівненського державного гуманітарного університету, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: кандидат філологічних наук, доцент

Вокальчук Галина Миколаївна,

Національний університет

„Острозька академія",

доцент кафедри української філології.

Офіційні опоненти:   доктор філологічних наук, професор

Степаненко Микола Іванович,

Полтавський державний педагогічний

університет імені В.Г. Короленка,

завідувач кафедри української мови;

кандидат філологічних наук, старший науковий співробітник Сюта Галина Мирославівна,

Інститут української мови НАН України, старший науковий співробітник відділу стилістики та культури мови.

Захист дисертації відбудеться „19" лютого 2009 року о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.053.04 у Національному педагогічному університеті імені М.П. Драгоманова (01601, м. Київ, вул. Пирогова, 9).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, 01601, м.Київ, вул. Пирогова, 9

Автореферат розісланий „16" січня 2009 року.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради

А.В. Висоцький

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Поетичне мовлення характеризується функціонуванням у ньому великої кількості різноманітних інновацій, зокрема, авторських лексичних новотворів (далі -АЛН). Основною причиною творення поетами оказіональних слів є їхня поліфункціональність. Вдало створена майстром художнього слова номінація здатна якнайточніше відбити не лише власне світобачення автора, а й образно відтворити особливості національного світовідчуття, заповнити у конкретній мовленнєвій ситуації певну мовно-естетичну нішу.

Лінгвістичні розвідки українських та зарубіжних мовознавців були присвячені вивченню різних аспектів оказіональних слів, а саме: лексико-семантичного, словотвірного, лінгвостилістичного, лексикографічного, функціонального, прагматичного (О.І.Александрова, М.А.Бакіна, І.К.Білодід, В.С.Ващенко, Г.М.Віняр, Г.М.Вокальчук, В.В.Герман, С.Я.Єрмоленко, О.О.Жижома, В.І.Заботкіна, О.А.Земська, А.А.Калєтнік, Є.А.Карпіловська, Г.М.Колесник, Ж.В.Колоїз, М.В.Кудряшова, Р.Ю.Намітокова, І.Г.Олійник, В.М.Русанівський, Н.М.Сологуб, О.А.Стишов, Г.М.Сюта, Л.Р.Шпачук, Т.К.Черторизька, Т.Г.Юрченко та ін.).

Ґрунтовне вивчення інновацій неможливе без комплексного дослідження особливостей оказіонального словотвору провідних українських письменників і виявлення загальних закономірностей у галузі індивідуально-авторської номінації в різні періоди розвитку української мови.

У сучасній лінгвістиці велику увагу приділено вивченню мови діаспорних поетів, оскільки вона є живим і різнобічним відтворенням динамічних процесів, які відбуваються у сферах матеріальної та духовної культури українського соціуму. Так, досліджувалася словотворча практика Яра Славутича (Н.М.Сологуб), здійснювався порівняльно-зіставний аналіз інноваційних лінгвальних явищ у поезії шістдесятників та членів Нью-Йоркської групи (Г.М.Сюта), вивчалися лінгвостилістичні особливості української діаспорної поезії 60-80 рр. XX століття (О.О.Бірюкова) та ін.

Особливої уваги дослідників заслуговує вивчення індивідуального стилю Василя Барки -видатного українського письменника й науковця, який увійшов в історію сучасної літератури й мови як сміливий експериментатор не лише в галузі розширення ідейно-тематичного спектру творів, а й у царині авторської лексичної номінації. Досі словотворча практика поета не була предметом спеціального наукового дослідження, незважаючи на те, що автор зробив вагомий внесок у збагачення поетичного лексикону XX ст. Поодинокі розвідки присвячені творчості В.Барки, належать літературознавцям (Т.П.Голованю, О.О.Маланій, В.Ф.Пушко, Г.Д.Швець) та фольклористам (М.П.Вовк). Спеціальні ж лінгвістичні дослідження семантичних, функціонально-прагматичних особливостей мови творів В.Барки (зокрема, розмаїття індивідуально-авторськихновотворів та їх лексикографічного представлення) у сучасному мовознавстві фактично відсутні, а мовний матеріал поетичних текстів автора не введений в активний науковий обіг. Усе це зумовлює актуальність обраної теми дослідження.

Зв'язок роботи з науковими проблемами, планами, темами.

Тема дисертації узгоджена з планами науково-дослідної роботи кафедри української мови Рівненського державного гуманітарного університету, затверджена вченою радою Рівненського державного гуманітарного університету (протокол № 11 від 25 червня 2004 р.) й скоординована на засіданні Наукової ради з проблем "Закономірності розвитку мов і практика мовної діяльності" Інституту мовознавства імені О.О.Потебні (протокол № 4 від 21 жовтня 2004 р.).

Мета дисертаційної роботи полягає у з'ясуванні семантичних та функціонально-прагматичних особливостей лексичних новотворів В.Барки, здійсненні їхнього лексикографічного опису.

Досягнення поставленої мети передбачає розв'язання таких завдань:

- установити максимально повний корпус індивідуально-авторських новотворів у поезії В.Барки;

- здійснити лексико-семантичну класифікацію оказіональних слів за їхньою частиномовною належністю;

- виконати частотний аналіз авторських лексичних новотворів за частиномовною належністю; за роками творчої діяльності В.Барки; за вживанням кореневих морфем певної семантики в новотворах, що є експонентами ключових понять і символів у мовотворчості поета; за розподілом інновацій у найчисленніших тематичних групах новотворів;

- виявити головні функціонально-прагматичні особливості авторських лексичних новотворів у поетичних текстах В. Барки;

- визначити основні тенденції в галузі індивідуально-авторської лексичної номінації

поета;

- опрацювати теоретичні засади лексикографічного опису лексичних інновацій В.Барки;

- укласти словник авторських лексичних новотворів поета.

Об'єктом дослідження є індивідуально-авторські лексичні новотвори, що вживаються у поезії В.Барки.

Предмет дослідження - семантика, функції, прагматика та лексикографічна інтерпретація лексичних інновацій.

Джерельною базою дослідження стали збірки поезій В.Барки: Лірник. - К. : Вид-во "Орій" при УКСП "Кобза", 1992. - 688 с.; Океан: Лірика. Т.3. - К. : Вид-во "Орій" при УКСП "Кобза", 1992. - 322 с.; Апостоли. - Авґсбурґ : Друкарня Д. Сажнина, 1946. - 48 с.; Шляхи: Поезії. - Харків

: Література і мистецтво, 1931. - 31 с.; Лірник : Вибрані поезії. - Нью-Йорк : Вид-во Нью-Йоркської Групи, 1968. - 301 с.; Океан : Лірика : 2-е вид. - Нью-Йорк : Слово, 1979, Ч.1. - 348 с.; Океан : Лірика : 2-е вид. - Нью-Йорк : Слово, 1979, Ч.2. - 284 с.; Поза традиції : Антологія української модерної поезії в діяспорі / [упоряд. Б. Бойчук, відп. ред. І. Макарик, Д. Струк, І. Фізер]. - К., Торонто, Едмонтон, Оттава : Вид-во Канадського ін-ту укр. студій та досліджень при Оттавському ун-ті, 1993. - 473 с.; Білий світ : Поезії. - Мюнхен : Вид-во "Українська трибуна",

1947. - 179 с.

Методи дослідження. У процесі аналізу лексичних інновацій був застосований системний підхід, який полягав у комплексному вивченні семантики, прагматичної ефективності, особливостей функціонування новотворів у поетичному мовленні, а також їхній лексикографічній інтерпретації. Для виконання конкретних завдань дослідження були використані такі методи: описовий - у розгляді функціонально-прагматичних особливостей інновацій, у процесі аналізу здобутків української письменницької лексикографії; метод компонентного аналізу - під час дослідження семантики новотворів. Частково використовувалися методи лінгвістичного спостереження, які охоплюють прийоми зіставлення і порівняння; статистичний метод - з метою виявлення загальних закономірностей номінативних тенденцій у словотворчій практиці В.Барки; типологічний метод - у процесі дослідження перспектив української індивідуально-авторської неографії (на матеріалі поезії В.Барки).

Наукова новизна дослідження полягає у здійсненні комплексного аналізу одиниць оказіональної лексичної номінації, засвідчених у поетичному лексиконі В.Барки. Уперше проаналізовано семантику й текстове призначення авторських новотворів як характерних ознак ідіостилю поета - одного з найпродуктивніших українських експериментаторів у галузі індивідуально-авторського словотвору. Встановлено специфіку лексичних інновацій В.Барки. Уперше за допомогою методів математичної статистики виявлено головні тенденції у словотворчій практиці В.Барки; опрацьовано теоретичні засади укладання різножанрових словників АЛН поета.

Теоретичне значення роботи полягає в тому, що аналіз авторських інновацій дозволяє глибше дослідити й теоретично осмислити лінгвістичну природу лексичних новотворів як периферійних одиниць словникового складу мови. Спостереження та висновки, зроблені у процесі дослідження, можуть бути використані у подальшому опрацюванні проблем, пов'язаних із теорією оказіональної номінації, еволюцією індивідуально-авторського словотвору в українській поезії ХХ століття, з теорією лексикографії авторських лексичних новотворів.

Дисертаційне дослідження сприяє поглибленому вивченню ідіостилю письменника, розкриттю взаємозв'язку світоглядних позицій автора з його словотворчою практикою.

Практичне значення роботи вбачаємо в можливості використання її результатів під час викладання курсів лексикології та словотвору сучасної української мови, спецкурсів зі стилістики, неології та індивідуально-авторської неографії у вищій школі. Уперше здійснено лексикографічний опис понад 1300 новотворів В.Барки. Матеріали дослідження можуть бути використані для укладання повного словника АЛН В.Барки та академічного словника авторських лексичних новотворів у поезії XX століття.

Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення і практичні результати дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри української мови Рівненського державного гуманітарного університету. Матеріали дослідження висвітлювались у виступах на Міжнародній науково-практичній конференції "Проблеми типології граматичних одиниць" (Рівне, 2005); Міжнародній науковій конференції "Мова як світ світів. Граматика і поетика української мови" (Київ, 2006); Міжнародній науковій конференції "Етнокультурні цінності та сучасна філологія" (Рівне, 2006); ІХ Міжнародній науковій конференції "Семантика мови і тексту" (Івано-Франківськ, 2006); регіональній науковій конференції "Актуальні проблеми граматики і лексикології" (Рівне, 2008); щорічних конференціях професорсько-викладацького складу Рівненського державного гуманітарного університету (2004-2008 рр.).

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи викладено у восьми публікаціях, шість з яких - у наукових виданнях, затверджених ВАК України як фахові.

Структура роботи. Дисертація складається з переліку умовних скорочень, вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаної літератури (251 позиція), списку лексикографічних джерел (28 позицій), списку використаних джерел (9 позицій), додатків (словників авторських новотворів В.Барки). У роботі подано 6 таблиць, 3 рисунки. Загальний обсяг дисертації - 253 сторінки, основного тексту - 202 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ У вступі обґрунтовано актуальність, наукову новизну теми дисертації, сформульовано предмет, об'єкт, мету й завдання дослідження, визначено методи дослідження, окреслено теоретичне  й  практичне  значення  одержаних  результатів,   представлено  форми апробації дослідження.

У першому розділі  "Актуальні проблеми дослідження індивідуально-авторських

новотворів у сучасній неології" подано теоретичне обґрунтування актуальних проблем дослідження авторських лексичних новотворів у сучасному мовознавстві. Проаналізовано структуру лексичного значення слова як складного об'єднання його компонентів. Висвітлено основні проблеми, пов'язані з розмежуванням тематичних і лексико-семантичних груп АЛН. Подано загальну характеристику словотворчої практики В.Барки.

Кінець ХХ ст. характеризується появою нової галузі лінгвістики - неології, головним завданням якої є виявлення критеріїв ідентифікації нових слів, значень, аналіз причин їх появи, вивчення типів і моделей творення, лексикографічне опрацювання нових номінативних одиниць. Беручи до уваги погляди українських та зарубіжних мовознавців (Г.М.Вокальчук, Є.А.Карпіловської, Ж.В.Колоїз, О.Г.Ликова, Р.Ю.Намітокової, О.А.Стишова, Н.І.Фельдман та ін.) на обсяг понять нове слово, неологізм, інновація, лексичний новотвір, оказіональне слово, у роботі науково обґрунтовується доцільність використання термінів, поширених у сучасній неології на позначення нових складників лексикону та оказіональних авторських лексичних новотворів. Відповідно в роботі терміни лексична інновація, неолексема, новотвір, авторський (лексичний) новотвір, оказіональне слово, оказіоналізм розглядаються як синонімічні. Авторський лексичний новотвір розуміємо як мовленнєве утворення системного й асистемного характеру, що виникло в процесі індивідуального творчого акту як результат свідомого порушення автором мовної норми. Такі новотвори - це периферійні лексичні елементи, створені переважно зі стилістичною метою і вперше засвідчені у письмових текстах художнього, наукового чи публіцистичного стилю; крім того, вони не зафіксовані у словниках національної мови відповідного періоду. Авторському новотворові притаманні ознаки нестандартності й новизни.

Лексичне значення слова (ЛЗС) в роботі розглядається як структурна організація елементарних компонентів - сем; до складу ЛЗС входять денотативний, сигніфікативний та прагматичний (конотативний) компоненти (Ю.Б.Кучинський, В.В.Левицький, О.О.Тараненко, Й.А.Стернін та ін.). Семантика АЛН розкривається за допомогою методу компонентного аналізу. Сема є мінімальною одиницею, яка виявляється у порівнянні зі значеннями інших співвідносних слів. За розрізнювальними та функціональними ознаками в роботі розглядаємо інтегрувальні (архісеми) та диференційні семи (О.І.Бондар, В.Г.Гак, Ж.П.Соколовська та ін.). Основне денотативне значення АЛН реалізується в інтегрувальних семах. Конотативний компонент семантики інновації представлений нерідко імпліцитно й актуалізується здебільшого в контексті.

На основі парадигматичних відношень між оказіональними номінативними одиницями новотвори В.Барки об'єднуються в тематичні групи (ТГ) та лексико-семантичні групи (ЛСГ).

В.Барка активно експериментував у царині індивідуально-авторської номінації впродовж кількох десятиліть (з 1931 по 1991рр.). Ранні поезії автора не характеризуються плідним словотворенням. Лише, за висловом поета, після "добровільної поетичної німоти /... / безмовного десятиліття" В.Барка почав писати вірші. Цей період з 1941 по 1991рр. є найпродуктивнішим у створенні АЛН, оскільки "вірші, переважно серед природи, за межами табору, складалися більш незалежними".

У поетичному вокабулярі В.Барки нараховується понад 1300 АЛН. Найбільш значущими у словотворчій практиці поета були 1944, 1946, 1952, 1980, 1981 роки (див. рис.1).

Роки

Рис. 1. Частотний розподіл авторських новотворів В.Барки за роками його творчої діяльності (1931-1991)

Найпліднішими були два хронологічні відрізки у творчості В.Барки: період Другої світової війни (у цей час створено 324 АЛН) й так званий "заокеанський період" (841 АЛН). У творчості В.Барки є й періоди, позначені мінімальною продуктивністю у творенні АЛН. Це - 1953-1963рр. (зафіксовано 90 новотворів); 1970-1978 рр. (3 АЛН). У ці періоди В.Барка, крім поезій, писав також прозові художні твори, есе, літературознавчі праці, лінгвістичний аналіз яких у дисертаційному дослідженні не передбачався.

Частотний розподіл лексичних інновацій В.Барки за частиномовними класами не рівномірний: іменники нараховують 746 одиниць, прикметники - 322, дієслова (та форми дієслова) - 126 одиниць, прислівники - 112 одиниць. Саме ці частини мови, як доведено мовознавцями, "існують у всіх мовах, незалежно від різноманітності мовних засобів їх вираження, і скрізь вони є категоріями, що зумовлюють усі інші категорії" (І.Р.Вихованець).

Другий розділ "Семантика авторських лексичних новотворів Василя Барки" складається з шести підрозділів, у яких проаналізовано семантичні особливості індивідуально-авторських новотворів В.Барки за частиномовними класами, виокремлено найчисленніші ТГ АЛН, досліджено ключові поняття та слова-символи у мовно-поетичній картині світу В.Барки.

Іменникові новотвори поета відзначаються семантичною різноплановістю та є естетично вартісними для ідіостилю автора одиницями. Найчисленнішими є такі лексико-семантичні групи іменникових номінацій: а) явищ природи (вітерець-левант, блискавичний); б) космічних об'єктів (білозірник, зірковник, зореничка); в) птахів (бджолинка-краля, пташка-краснограй, горличинка); г) рослин (терен-каліка, тюльпанинка, хризантемник); ґ) часових відрізків (ніч-змія, дужка­надвечірка, надвечірність); д) станів навколишнього середовища (сивосніжність, громохкість, зореничність); е) почуттів, емоцій людини (зверхрайськість, душопогубність).

Суттєва перевага іменникових новотворів над інноваціями інших частиномовних класів у поетичному лексиконі В.Барки є виявом загальної тенденції до активного творення авторських субстантивів у сфері оказіональної номінації в українській поезії ХХ ст.

Серед прикметникових АЛН наявна велика кількість якісних ад'єктивів у найвищому і вищому ступенях вияву ознаки, напр.: найпекляніший, найзірчаніший, пребагряніший, найвсвітніший. Поява таких АЛН значною мірою зумовлена особливостями релігійного світосприйняття поета, зокрема, зображення возвеличеного ставлення ліричного героя до об'єктів поклоніння.

Серед відносних прикметників найчисленнішими є ЛСГ, у семантичній структурі яких наявні семи: 'речовинність' (димезний, димрявий); 'темпоральність' (щозимній, перводенний); 'істота' (багатобджолий, восьмизвірний) та ін.

У лексиконі В.Барки домінують складні й складені прикметникові АЛН. За значенням стрижневого компонента переважають номінації, у семантичній структурі яких виділяються семи: а) 'частини тіла /організму істоти': білоуста (лілія), високоброві (вітерці), зеленозубий (рев), куросліпий (маляр), огнерукий (старчик), айстроокі (сузір'я); б) 'колір / відтінок кольору': зеленосиня (земля), зимно-білий (лоб), бліднозолоте (око), пурпурно-полум'яна (глибочина); в) 'емоція / психічний стан денотата': доброструнні (кобзи), милострунна (лютня), грізно-сизе (мовчання); г) 'матеріал, з якого виготовлений предмет': бронзомедальні (чиновники), рудоцегляна (стіна).

Наявність значної кількості прикметникових новотворів свідчить про активні і плідні пошуки В.Барки нових виражальних засобів на позначення статичних ознак денотата.

Семантика оказіональних дієслів представлена в основних денотативних інтегрувальних семах 'дія', 'стан', 'процес'. Так, у ЛСГ новотворів з інтегрувальною семою 'дія' переважають новотвори з диференційними семами 'рух/переміщення в просторі': прикажанити, довітрилити, докрилітися, прилебедіти; 'звучання, спів': фіоритурочити, флейтарити, співголосніти та ін.; тоді як у семантичній структурі оказіональних дієслів з інтегрувальною семою 'стан' виділяються, зокрема, семи 'фізіологічний стан' (всльозитися) і 'психо-емоційний стан' (знесамовититися). Найчисленнішою є ЛСГ дієслівних АЛН, у семантичній структурі яких виділяється сема 'рух/переміщення в просторі'. Зокрема, в семантиці багатьох новотворів виділяється диференційна сема 'летіти', експлікована у кореневих морфемах кажан-, лебед-, крил-, ластів-.

Репрезентативними в поетичному мовленні В.Барки є означальні прислівники, які виражають значення якісної характеристики дії, стану, і прислівники способу дії. З-поміж адвербіальних АЛН порівняльно-уподібнювального значення виділяються ЛСГ номінацій, воснові яких лежить порівняння з: а) конкретними предметами: килимно, колосково, пелюстково, рушниково; б) з назвами явищ природи: зоренично, хмариннично, хуртовинно; в) з назвами істот, а саме - тваринами (у т.ч. й міфічними): лев'ячо, драконяно; птахами: пташинно, ластовинно; комахами: метелично; г) з назвами рослин: жоржинно, квітинно. Такі прислівники мотивуються переважно прикметниковими основами, рідше - іменниковими.

У творчому доробку В.Барки одиничними інноваціями представлені прислівники темпоральної семантики, які виражають об'єктивно реальний час і характеризуються наявністю в семантичній структурі інтегрувальної семи 'часова віднесеність': нещоночі, щодосвіта, незпогодя, незабаренно.

Аналіз семантичних особливостей АЛН різних частиномовних класів, зафіксованих у поетичному мовленні В.Барки, дає змогу визначити найчисленніші тематичні групи індивідуально-авторських номінацій. Чільне місце посідають: назви осіб - 60 оказіональних одиниць, кольороназви - 188 новотворів, АЛН з нумеративним компонентом - 77 одиниць, оказіональні номінації релігійної тематики - понад 60 одиниць.

ТГ на позначення осіб становить численний і різноманітний щодо семантики корпус номінативних одиниць, серед яких пріоритет належить назвам осіб за професійною діяльністю та за виконанням випадкових дій: вбивник, документник, образотворник, приявник, турботник, книгочит, прибрамник. Перевага індивідуально-авторських назв осіб над іншими ТГ іменникових новотворів є загальною тенденцією українського узуального та оказіонального словотвору ХХ ст.

Характерною ознакою ідіостилю В.Барки є широке використання оказіональних кольороназв. Інновації ЛСГ назв червоного кольору та його відтінків складають 19 % від усієї кількості оказіональних кольоропозначень, білого - 16,5 %, жовтого (з відтінками) - 16 %, синього (з відтінками) - 15,5 %, зеленого - 11,1 %, чорного - 10,6 %, сірого (з відтінками) - 10,1 %. Така палітра кольорів загалом характерна для атрибутів національної символіки і засвідчує, що колірна картина світу поета загалом збігається з особливостями кольоропозначень в українській поезії ХХ століття. Приміром, у християнській символіці кольорів зелений є символом вічного життя, весни, оновлення, тому і в творах В.Барки він є кольором усього молодого, прекрасного: зеленоволосі верби, зеленолазурне подвір'я, зеленосизі голуби, зеленотраве поле, зеленостебло. Семантика неолексем із компонентом чорн(о)-, крім колірної ознаки (чорнокрапчаста комашка), має символічне значення: кольороназва є уособленням страху, зла, печалі: чорнокипуча туча, чорнокрил-пірнач. У християнській символіці чорний - символ небуття, смерті, відречення від мирського життя: Дощ іде! обмиються галузки, / скрізь на висвіті живому - / без навій від чорноденства й злуди, / що з кайданницького двору. Палітра кольорів В.Барки характеризує його індивідуальну творчу манеру, визначає розширення сполучуваності компонентів із семантикою кольору із загальновживаними словами, що сприяє збагаченню ідейно-тематичного спектрупоетичних творів автора. Семантика колірних компонентів виразно оцінна. Позитивна оцінка міститься в неолексемах із компонентами біл(о)-, зелен(о)-, синь(о)-, золот(о)-, срібн(о)-. Негативна оцінка денотатів характерна для інновацій із компонентом чорн(о)-.

У ТГ номінацій з нумеративним компонентом репрезентативними є кореневі морфеми ст(о)-, дв(о)-, тисяч(о)-, тр(и)-, які у складі композитів передають: конкретну числову семантику (двозуб'я, двозір'я); виражають визначену і невизначену кількість чогось, названого твірною основою (трибратні сузір'я, трихресні смутки); виконують функцію інтенсифікатора (стовітрильник, стогласник, стокоморність); виражають позитивну/негативну оцінку (двовітрилля, восьмизвірний).

Страницы:
1  2  3 


Похожие статьи

Н Адах - Авторські лексичні новотвори в поезії василя барки семантика функції прагматика