О О Єранкін - Агробізнес як один із визначальних факторів глобальної' конкурентоспроможності україни - страница 1

Страницы:
1  2 

ГЛОБАЛЬНА КОНКУРЕНТНОСПРОМОЖНІСТЬ РЕГІОНІВ

УДК 338.43.01 (477)

О. О. Єранкін, д-р екон. наук., проф. кафедри економіки агропромислових формувань, ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»

АГРОБІЗНЕС ЯК ОДИН ІЗ ВИЗНАЧАЛЬНИХ ФАКТОРІВ ГЛОБАЛЬНОЇ' КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ УКРАЇНИ

АНОТАЦІЯ. У статті проаналізовано перспективи розвитку агробіз­несу в Україні в умовах глобальних світових проблем. Здійснено спробу аргументувати нову роль агробізнесу для зростання конку­рентоспроможності України в глобальному вимірі як потужного ре­гіонального постачальника продовольства.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: агробізнес, глобалізація, конкурентоспромож­ність, АПК України, світова продовольча криза, агфляція, агро­промислові формування.

АННОТАЦИЯ. В статье проанализированы перспективы развития агробизнеса в Украине в условиях глобальных мировых проблем. Осуществлена попытка аргументировать новую роль агробизнеса для возрастания конкурентоспособности Украины в глобальном из­мерении как мощного регионального поставщика продовольствия.

КЛЮЧЕВЫЕ СЛОВА: агробизнес, глобализация, конкурентоспо­собность, АПК Украины, мировой продовольственный кризис, аг-фляция, агропромышленные формирования.

ANNOTATION. The prospects for the development of agribusiness in Ukraine in conditions of global world problems are analyzed in the article. The attempt to argue the new role of agribusiness for increasing competitiveness of Ukraine in global measuring as a major regional supplier of food is realized.

KEYWORDS: agribusiness, globalization, competitiveness, AIC of Uk­raine, the world food crisis, ahflation, agro-industrial units.

Постановка проблеми. Процеси глобалізації поглиблюють взаємозалежність економік різних країн як наслідок зростання транснаціональних переміщень товарів, послуг і капіталу, а та­кож інтенсивного обміну інформацією і технологіями. Це сприя­ло невідворотному вибору Україною курсу на інтеграцію в між­народний та загальноєвропейський економічний простір. Глобаль-

© О. О. Єранкін, 2011

385на світова фінансова криза 2008 року докорінно змінила світо­глядні установи на перспективи розвитку економічних процесів на планеті. Безумовно, це означає посилення уваги до впливу глобальних тенденцій на умови розвитку бізнесу в Україні, в то­му числі і аграрного, оскільки економіка України, яка активно здійснює експортно-імпортні операції, природно залежить від кон'юнктури світових ринків.

Тенденції, які відбуваються на світових аграрних ринків, внес­ли докорінні зміни у звичайні оцінки щодо перспектив аграрного бізнесу як у світі в цілому, так і в Україні, зокрема. Стрімке зрос­тання цін на більшість сільськогосподарських товарів сприяло активізації уваги світової спільноти до проблем і перспектив роз­витку аграрного сектору. В цьому аспекті АПК України із галузі, яка потребує постійної державної допомоги, перетворюється в одного із головних донорів та локомотивів економіки країни, сві­дченням чого є активне інвестування глобального капіталу в ак­тиви українських агропромислових формувань.

Аналіз існуючих досліджень за даною проблемою. Ми мо­жемо спостерігати гарячі дискусії щодо даної проблематики, до якої залучилися як провідні вчені, так і фахівці та експерти між­народних організацій, а також відомі політики, серед яких ми можемо виокремити таких, як Абассіан А., Андерсен Т., Барон П., Барранкос Р., Бейдж Л., Бетлій М., Блументаль Г., Бокий І. С., Браун Л., Бураковський І., Власов В., Гілл М., Гладій М. В., Гу­бенко В. І., Діуф Ж., Зєєхофер Х., Зеллік Р., Зіглер Ж., Калит-ник Г. М., Кириленко І. Г., Клайн У., Кузьмінський Є. В., Ку­хар В. І., Лазієр Е., Ламі П., Лисецький А., Лодж Р., Мельни-чук М.В., Мендельсон П., Меркель А., Мудрак Р., Мун П. Г., Мюллер О., Проді Р., Пул Ф., Реттберг У., Родрігес Р., Роман Н., Сілва Л.І., Сакс Д., Сорос Д., Ткаченко О.М., Томпсон Б., Фуку-да Я., Холмс Д., Худяков М., Шаріпов Ш., Ширан Д., Шубравсь-ка О., Шуттер О., Якуба А. та ін. Проте на даний момент можна констатувати, що існують часто кардинально протилежні думки щодо причин глобальних тенденцій в АПК та їх перспектив, що вимагає спрямування зусиль економічної наукової спільноти на об' єктивне пояснення таких явищ та розробку найймовірніших сценаріїв подальшого розвитку подій, без чого неможливо досяг­ти глобальної конкурентоспроможності АПК України.

Формулювання цілей статті. Головною метою статті є ком­плексний аналіз складових зростання ролі агробізнесу як визна­чального фактору глобальної конкурентоспроможності України в контексті глобальної світової кризи, а також здійснення пропози­цій для суб' єктів агробізнесу з метою формування їх стратегій розвитку.

Виклад основного матеріалу. Зростання світових цін на про­довольство стало однією із головних проблем на планеті, почи­наючи із середини першого десятиріччя XXI сторіччя. Так, Гене­ральний секретар ООН Пан Гі Мун зазначає, що зростання цін на продовольство може відкинути назад всі зусилля світової спіль­ноти по боротьбі із бідністю. Він підкреслює, що продовольча криза є однією з трьох головних проблем, з якими сьогодні дове­лося зіштовхнутися людству: кризою зміни клімату та кризою в досягненні мети стійкого розвитку тисячоліття [3]. Колишній прем' єр-міністр Італії Романо Проді зазначав, що продовольча криза є більш «масштабнішою драмою», ніж енергетична та фі­нансова кризи з більш руйнівними наслідками для людства. У доповіді «Global Risks — 2008», яку опублікували організатори традиційного Всесвітнього економічного форуму у Давосі (Швей­царія), ризик зростання цін на продовольство стоїть на другому місці після фінансової кризи, а дефіцит продовольства може ста­ти ризиком всього 21 століття [6]. Генеральний директор Всесвіт­ньої продовольчої і сільськогосподарської організації ООН Жак Діуф вважає, що рішення проблем сільського господарства слід зробити пріоритетом міжнародного розвитку [13].

Проблема набула такого глобального та концентрованого ха­рактеру, що породила навіть новий термін — «агфляція»[1], що означає процес подорожчання і технічних культур сільськогос­подарського походження у порівнянні із загальним спільним зро­станням цін або із зростанням цін у несільськогосподарській сфері. На практиці це виражається у швидкому збільшенні цін на продовольство на тліскорочення його запасів і при відносно ни­зькому загальному рівні інфляції і незначному зростанні заробіт­ної плати. Особливо вражає те, що, не дивлячись на колосальний технологічний прорив людства у інформаційну епоху, на порядок денний у XXI сторіччі в світі знову вийшла проблема голоду. При цьому, за словами Жака Діуфа, «витративши на рішення даної проблеми всього 2 % коштів, що виділяються в світі на військові потреби, ми могли б забезпечити таке основоположне право лю­дини, як право на харчування» [13]. Представник Всесвітньоїпродовольчої програми ООН (WFP) Робін Лодж відзначив, що існуюча в світі проблема — це не одномоментний ажіотажний зліт цін, і людству слід готуватися до глобального голоду прин­ципово нового типа — «голоду процвітання» [11]. За даними представника ВБ Л. Брауна, збільшення цін на продовольство на 1 % призводить до зниження споживання калорій серед бідних верств населення на 0,5 % [19], що призводить до того, що дана проблема переростає в соціальні безлади.

Отже, світова продовольча проблема — це не випадкове яви­ще. Ми вважаємо, що вона є результатом одночасної дії цілого комплексу взаємопов'язаних факторів, які мають глобальний ха­рактер, і набули концентрованого характеру у зазначений період. Головними з цих факторів є такі три головні глобальні проблеми людства як істотне подорожчання паливних ресурсів у світі і від­повідне збільшення виробництва біопалива, зростання населення на Землі із одночасним збільшенням частки платоспроможного населення, а також наслідки глобальної зміни клімату. Все це, на наш погляд, безумовно має вплив на формування стратегії аграр­них підприємств.

Ми вважаємо, що оцінку глобальної продовольчої кризи слід проводити у двох вимірах: у секторі реальної економіки та так званої віртуальної або спекулятивної. Реальна економіка створює передумови для розвитку об'єктивних трендів на світових рин­ках, що проявляється у формуванні цінових параметрів на біржо­вих ринках, а спекулятивний сектор, маючи значно більші фінан­сові ресурси та контролюючи інформаційний і простір та по­літичні уклади абсолютної більшості країн світу, фактично «пе­рехоплює» реальні тренди та примушує світову економіки жити за законами фінансових спекуляцій. Джордж Сорос зазначає, що сировина і зернові перетворилися у наш час на фінансові активи, які все частіше використовують фінансові інститути [14].

Безупинне подорожчання палива змушує всі країни світу шу­кати альтернативні джерела енергії, головним з яких стало вироб­ництво біопалива із продовольчої сировини — етанолу та біоди-зелю. Так, за даними Міністерства сільського господарства США, частка кукурудзи, яка спрямовується на виробництво біоетанолу в США, досягла в 2007 році 24 % від її виробництва. В результаті ця країна переробляє на паливо більше кукурудзи, ніж весь обо­рот її міжнародної торгівлі (на частку США припадає більше 60 % загальносвітового об' єму експорту кукурудзи) [2]. Підви­щення цін на нафтопродукти і субсидії роблять таку переробку все більш економічно вигідною. При цьому не спостерігаєтьсязбільшення загальної кількості посівних площ у сільському гос­подарстві. Розширення посівних площ під сільськогосподарські культури, з яких проводитиметься біопаливо, пропорційно при­водить до скорочення посівних площ, які використовуються для виробництва продуктів харчування. Внаслідок цього пропозиція останніх зменшується, що призводить до зростання цін. У зв' язку з цим зростають також ціни і на продукти переробки та продукти харчування, для яких не вистачає відповідної сировини. Такі фак­ти дали привід світовій економічній спільноті констатувати, що активізувалася стратегія обміну «нафтової голки на голку продо­вольчу» [15].

Проте світова спільнота фактично розкололася щодо оцінки впливу виробництва біологічних видів палива на продовольчу кризу. Для вироблення об' єктивної позиції щодо оцінки наслідків збільшення виробництва біопалива для сільського господарства слід, на нашу думку, співставити переваги та недоліки такого ви­робництва, а також уникати поспішних та спекулятивних оцінок даних процесів. Адже, з одного боку, дійсно біопаливо часто «з' їдає» продовольство, яке б могло допомогти боротися із голо­дом у світі. Проте, з іншого боку, зростання цін на продовольст­во, в тому числі і за рахунок попиту зі сторони біопаливної про­мисловості, «повертає» аграрному сектору економічні важелі, які дають можливість функціонувати без значної допомоги з боку держави. А це, в свою чергу, сприяє залученню значних інвести­цій у сільськогосподарське виробництво, що повинно покращити його ефективність, і вилученню за рахунок скорочення бюджет­них витрат на підтримку аграрного сектору значних коштів, за рахунок яких можна вирішувати світову продовольчу проблему.

На фоні спекулятивної гри на світових ринках із цінами на енергоносії та продовольчі сировинні товари, відійшли на другий план інші причини продовольчої проблеми, які, на нашу думку, мають фундаментальний характер. Так, наприклад, на противагу Україні, у світі населення невпинно збільшується, що є значним «навантаженням» для аграрного сектору. Так, за даними «Рене­санс капітал», за останні 10 років населення на планеті зросло на 13,6 %, у той же час, як посівні площі в світі практично не збіль­шилися, а урожай пшениці зріс лише на 4,2 %. При цьому відбу­лося збільшення доходів і зміна моделі харчування, що привело до зростання споживання м' яса на 25,6 %, збільшенню попиту на молочну продукцію і, в результаті, до зростання споживання зер­нових на фураж [12]. Надалі ситуація тільки ускладниться. Згідно прогнозів ООН, населення світу у найближчі 50 років збільшить­ся з 6 до 9 млрд людей [8]. У той же час, стабільне щорічне зрос­тання населення у 3 % означає, що об' єм загальносвітового ВВП подвоюватиметься кожні 23 роки [10]. Таким чином, економічне зростання в 21 столітті є проблемою, яка більш серйозніша, ніж збільшення чисельності населення. За прогнозами спеціалістів Центру з питань світового продовольчого забезпечення Гудзон-ського університету, світовий попит на харчові продукти збіль­шиться у 2—3 рази, у зв' язку з чим генеральний секретар ООН Пан Гі Мун вважає, що світове виробництво продовольства до 2030 року необхідно збільшити вдвічі, щоб відповідати зростан­ню попиту [6].

Усе це відкриває додаткові горизонти для агробізнесу в Україні, який отримує додаткові експортні можливості. Крім то­го, аналогічні процеси покращення якості життя населення, які призводять до збільшення споживання білкової їжі, хоч і повіль­но, але відбувається і в самій Україні, що збільшує потенціал внутрішнього ринку, за який вже розгортається боротьба транс­національних корпорацій.

Для планування маркетингових програм, особливо довгостро­кових, маркетологи обов'язково повинні враховувати вплив на агробізнес наслідків глобальної зміни клімату на Землі. Часто такі зміни називають глобальним потеплінням, проте, насправді глобальна зміна клімату — це не плавне потепління, а сильне розгойдування всієї кліматичної системи на тлі повільного зрос­тання температури. Результати таких катаклізмів у цілому несуть загрозу нормальному існуванню людства. Глобальні кліматичні зміни — це системне явище, яке включає багато складових, взає­модія яких (підвищення середньорічної температури, зменшення рівня води, наступ пустель тощо) і призводить до синергетичного ефекту, який і спостерігається на планеті.

Аналізуючи наслідки глобальної зміни клімату, слід виокре­мити ті, які будуть впливати на перспективи подальшого розвит­ку агробізнесу, в тому числі і в Україні. Так, слід наголосити про високу ймовірність «географічних зсувів», тобто поступове пе­реміщення географічних поясів, що означає кардинальні зміни клімату певної місцевості, а значить і диктує спеціалізацію сіль­ськогосподарського виробництва. Наприклад, згідно прогнозу англійського Інституту Уокера з питань дослідження кліматич­них систем, глобальне потепління призведе до збільшення сіль­ськогосподарського виробництва у північних регіонах Європи і розширення асортименту вирощуваних культур [5]. Згідно звіту Міжнародного центру удосконалення кукурудзи і пшениці (Мек­сика), у 2050 році погодні умови для виробництва пшениці ста­нуть більш сприятливими у Канаді і на Алясці (США), тобто «пшеничний пояс» переміститься на 10 градусів північніше [1].

Щодо українського сільського господарства України, то в ці­лому експерти вважають, що воно від зміни клімату може отри­мати значні можливості в довгостроковій перспективі, адже клі­мат України стане менш континентальним, хоча окремі території (особливо на півдні) отримають додаткові ризики [16]. Началь­ник відділу агрометеорології Гідрометцентру України Тетяна Адаменко вважає, що глобальне світове потеплення в цілому зробить позитивний вплив на розвиток галузі рослинництва українського АПК. Зокрема, поліпшаться умови зимівлі рослин, оскільки період зимового спокою проходитимепри температурі повітря на 4—8°С вищою, ніж у даний період, а тривалість зимівлі скоротиться на 1,5—2 місяці. Відновлення вегетації озимої пше­ниці відбуватиметься на місяць раніше нинішніх показників. У зв'язку з цим, у Поліссі, Лісостепу, Північному і Південному степу можна очікувати підвищення врожайності озимої пшениці на 111—130 %. Разом з тим, Т. Адаменко підкреслила, що в пів­денних областях України в результаті підвищення середньої річ­ної температури повітря на 1—2°С можуть значно посилитися посушливі явища, а в центральних і північних областях України розшириться зона нестійкого зволоження [4]. Крім того, за сло­вами глави Державної гідрометеорологічної служби В'ячеслава Ліпінського, слід очікувати тропічних циклонів, які можуть стати для України звичним явищем [16]. Представник ОБСЄ Тамара Кутонова також вважає, що Україні загрожують зростання кіль­кості і інтенсивності екстремальних погодних умов, перш за все, слід підготуватися до засух і повеней, а також передбачити «змі­ну умов доступу до питної води» [18].

Відповідно до цього, слід планувати зміни у виробничій та то­варній політиці підприємств АПК. Як відомо, в країнах із напів-морським кліматом виробляється багато фуражного зерна, отже створюються чудові передумови для розвитку тваринництва. Та­ким чином, не дивлячись на катастрофічний стан цієї галузі та песимістичні погляди на перспективи розвитку тваринництва, ми вважаємо, що Україна має стратегічні переваги у глобальному вимірі. Проте скористатися такими перевагами можливо за умови здійснення адекватної аграрної політики та широкомасштабних інвестицій у цю галузь, інакше Україна перетвориться на одного із головних постачальників кормів для інших країн, які будуть постачати тваринницьку продукцію у зворотному напрямку.

Останнє твердження особливо актуальне, адже недалекогляд­на сільськогосподарська протекціоністська політика багатих країн та програми субсидування своїх фермерів зробили продо­вольство з країн, що розвиваються, неконкурентоспроможним на світових ринках. Процеси міжнародного поділу праці і глобаліза­ції привели до спеціалізації низки країн до видобутку сировини або виробництва обмеженого набору експортних товарів для сві­тових ринків. Там же купувалося відносно дешеве продовольст­во, яке вироблялося за рахунок субсидій. При цьому внутрішнє повноцінне сільське господарство країн «третього» світу практи­чно не розвивалося. Очевидно, що Україна не повинна повторю­вати зазначені помилки глобального поділу праці, що вимагає консолідацію всіх інституцій, які мають вплив на визначення по­дальшої стратегії розвитку аграрного сектору економіки України.

Висновки. Зростання цін на продовольство — це не тимчасо­ве коливання кон' юнктури, а могутня тенденція, переламати яку найближчими роками навряд чи буде можливо з об' єктивних причин. Така точка зору підтверджується думками багатьох фа­хівців з агробізнесу та аграрної політики в світі. Зокрема, за про­гнозом міжнародних експертів з питань сільського господарства і охорони навколишнього середовища до 2050 р. світовий попит на харчові продукти збільшиться більш, ніж у 2 рази [9]. Фахівці Організації економічного співробітництва і розвитку допускають, що ціни на продовольство в світі у 2008—20018 роках можуть зрости на 20—50 %. [17]. Джоахім фон Браун вважає, що впро­довж 2008—2013 років ціни на продукти харчування ростимуть приблизно на 7,5 % щорічно [19].

Таким чином, вплив глобалізації на розвиток агробізнесу в Україні набуває концентрованого характеру, що вимагає докорін­ної перебудови концептуальних основ маркетингової політики підприємств АПК, зокрема застосування ними сучасних концепцій маркетингу та адаптації свого бізнесу до сучасних стандартів. У зв'язку з цим необхідно чітко визначитися із пріоритетами страте­гії розвитку АПК України. У середньо- та довгостроковій перспек­тиві адаптація економіки України до зазначених світогосподарсь-ких тенденцій потребує глибоких інституційних і структурних реформ, адже, як свідчить світовий досвід, саме країни — успішні реформатори мають значно більше шансів мінімізувати негатив­ний вплив зовнішнього економічного середовища та, водночас, вель­ми ефективно скористатися тими можливостями, які надає світове господарство. Крім того, країни, які мають у своєму розпоряд­женні ефективний агросектор, не тільки одержують явні економі­чні переваги, але й можуть використовувати цю виграшну карту в політичних іграх. Україна, якщо їй вдасться підвищити ефектив­ність сільського господарства, стане важливим гравцем на ринку продовольства і зможе забезпечити не тільки свої, але і світові по­треби, що збільшуються, в продуктах харчування, в основному на Близькому Сході і в Північній Африці.

Література

1. Вайсс Р. Угрозы для сельского хозяйства и поставок продовольс­твия («Вашингтон пост») / Пер с англ. Худяков Н. Крестьянские ве­домости, 24.11.2007. —

http://www.k-vedomosti.ru/articleview.php?AId=1621

2. Высокие цены на продукты питания жестокая реальность. — 06.03.2008 — http://www.finam.ru/analysis/forecasts00A9E/default.asp

3. Глава ООН призывает на борьбу с продовольственным кризи­сом. — 09.07.2008. —

http://www.ukragroconsult.com/content/view/44564/61/

4. Глобальное потепление поможет Украине удвоить урожай озимой пшеницы. — 27.05.2008. —

http://proapk.com.ua/apk/2008/05/27/150619.html

5. Глобальное потепление приведет к снижению производства в южных регионах Евросоюза. ПроАгро-Новости, 05.02.2007. — http://www.proagro.com.ua/art/45158.html

6. Гуру мировой экономики оценивают перспективы 2008 года как наиболее рисковые за 10 лет. — 10.01.2008. —

http://www.ukragroconsult.com/content/view/37419/61/

7. Мировое производство продовольствия необходимо увеличить вдвое. — 04.062008. — http://www.rosinvest.com/news/408480/

8. Мировой рынок: сельское хозяйство на пороге революции. -Агентство АгроФакт, 16.09.2006. —

http://www.agronews.ru/newsshow.php?NId=30579&Page={Page}

9. Мировой спрос на пищевые продукты увеличится до 2050 г. в 2 раза — 17.10.2007 —

http://www.agronews.ru/newsshow.php?NId=40287&Page={Page}

10. Монбио Дж. Рост населения действительно представляет угрозу Но куда опаснее алчность богатых. The Guardian, 29.01.2008. — http://www.inosmi.ru/translation/239239.html

11. ООН урезает пайки. РБК daily, 26.02.2008. — http://pda.rbcdaily.ru/2008/02/27/world/324804_news.shtml

Страницы:
1  2 


Похожие статьи

О О Єранкін - Агробізнес як один із визначальних факторів глобальної' конкурентоспроможності україни

О О Єранкін - Значення маркетингової інформації для прийняття стратегічних рішень в агробізнесі в умовах глобалізації