В В Забарський - Адміністративно-правове регулювання політичних прав військовослужбоців збройних сил україни - страница 1

Страницы:
1  2 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ЗАБАРСЬКИЙ Владислав Валерійович

УДК № 355:351.84 (043.3)

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПОЛІТИЧНИХ ПРАВ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОЦІВ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ

12.00.07 — адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Київ - 2012

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Військовому інституті Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Науковий керівник доктор юридичних наук, професор Бородін Іван Лук'янович,

Національний авіаційний університет,

завідувач кафедри теорії та історії держави і права

Юридичного інституту

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор

Гусаров Сергій Миколайович,

народний депутат України

кандидат юридичних наук Миськів Леся Ігорівна,

Київський Міжнародний університет,

доцент кафедри міжнародного права і порівняльного правознавства

Захист відбудеться «_» листопада 2012 р. о _год. на засіданні

спеціалізованої вченої ради К 26.062.16 у Національному авіаційному університеті за адресою: ДП-680, м. Київ, проспект Космонавта Комарова, 1.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного авіаційного університету за адресою: ДП-680, м. Київ, проспект Космонавта Комарова, 1.

Автореферат розісланий «_» жовтня 2012 р.

Учений секретарь спеціалізованої вченої ради

І. М. Сопілко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Проголошення незалежності та прийняття Конституції України у 1996 році включає переорієнтацію всього механізму держави на інші цінності, серед яких провідне місце відводиться людині, забезпеченню її прав і свобод, недоторканості та безпеки. Незалежно від роду діяльності всі люди проголошуються рівними у своїх правах та гідності, вільними у розвитку своєї особистості. Україна проголошується демократичною, правовою, соціальною державою. Це означає, що права людини і громадянина визнаються, гарантуються і не можуть бути скасовані.

Водночас, виникає питання щодо можливості їх обмеження, встановлення особливих правил користування. Це питання не вирішене і щодо політичних прав військовослужбовців Збройних Сил України. З одного боку, дана категорія громадян України має на меті здійснення службової діяльності, особливості якої, порівняно з будь-якою іншою службою в державі та трудовою діяльність, полягають насамперед в тому, що військовослужбовці є озброєним формуванням, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.

З іншого боку, специфіка правового положення особи не повинна мати наслідком звуження переліку прав людини і громадянина, в тому числі і політичних. Забезпечення політичного нейтралітету військовослужбовців Збройних Сил України не повинно вступати в конфлікт із принципами невідчужуваності, непорушності, гарантування основних прав людини і громадянина в демократичній, правовій, соціальній державі, до лав яких із прийняттям Конституції України прагне увійти і Україна.

Адміністративно-правове регулювання політичних прав військовослужбовців повинне враховувати обидві сторони специфічного правового статусу громадян, що проходять військову службу, але через це не втрачають стійкий правовий зв'язок з Україною, не повинні зазнавати безпідставних обмежень прав і свобод. Особливості правового статусу військовослужбовців повинні включати лише обґрунтовано і доцільно визначені межі користування політичними правами. На сьогодні ж частина вже існуючих особливостей адміністративно-правового регулювання політичних прав військовослужбовців, на наш погляд, не відповідає означеному правилу. Більше того, не всі з тенденцій розвитку інституту державної служби в Україні в цілому та окремих її складових в основі включають дане правило, що не є виправданим за умови курсу розвитку України як демократичної, правової та соціальної держави.

Теоретичну базу досліджень становлять праці таких знаних науковців як:

B. Б. Авер'янов, В.Б. Антонюк, Г.В. Атаманчук, О.М. Бандурка, Д.Н. Бахрах, Ю.П. Битяк, Л.Р. Біла, В.Т. Білоус, І.Л. Бородін, В.М. Вишновецький, С.Д. Гусарєв,

C. М. Гусаров, А.М. Добровольський, В.В. Єрьоменко, О.В. Зайчук, М.І. Іншин, Р.А. Калюжний, С.В. Ківалов, А.М. Колодій, Т.О. Коломоєць, В.К. Колпаков, О.Л. Копиленко, І. М. Коропатнік, О. В. Кузьменко, В. В. Лазарев, Л. І. Миськів, Н. Р.

Нижник, Д. М. Овсянко, Н. М. Оніщенко, С. П. Пасіка, В. П. Пєткова, С. Д. Порощук, Д. В. Приймаченко, П. М. Рабінович, М. П. Рагозін, О. П. Рябченко, А. О. Селіванов, О.Ф. Скакун, І.М. Сопілко, Ю.М. Старілов, О.Д. Тихомиров, А.Ф. Черданцев, Х.П. Ярмакі та інших. Їх здобутки містять низку системних положень і висновків, які прямо або опосередковано стосуються політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів громадян та проблематики їх адміністративно-правового регулювання і створюють методологічні передумови для ефективного їх дослідження у нових реаліях.

Таким чином, детальне наукове осмислення змісту особливостей адміністративно-правового регулювання політичних прав військовослужбовців є новим актуальним завданням юридичної науки, вирішення якого полягає у розробці відповідної теоретичної концепції і практичних рекомендацій для суб' єктів правозастосування, що обумовлює актуальність обраної автором теми дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження проводилося у відповідності до вимог «Стратегії державної кадрової політики на 2012-2020 роки», затвердженої Указом Президента України від 01.02.12 № 45/2012, Планом наукової і науково-технічної діяльності Міністерства оборони України, «Положенням про організацію наукової і науково-технічної діяльності в Збройних Силах України», планом науково-дослідних робіт Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка, також на вдосконалення Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.91 № 2011-XII, Закону України «Про Збройні сили України» від 06.12.91 № 1934-XII.

Напрям дослідження пов' язаний із розглядом проблематики реалізації прав військовослужбовців в рамках науково-дослідних робіт Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка «ПОРТАЛ - 11» (номер державної реєстрації 0101U00130), «ПОРТАЛ - 12» (номер державної реєстрації 0101U000130) на замовлення Міністерства оборони, де особисто автором визначено адміністративно-правове регулювання політичних прав військовослуж­бовців. Тема дисертації затверджена Вченою радою Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка (протокол № 5 від 23 листопада 2011 р.).

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є встановлення поняття, принципів та змісту адміністративно-правового регулювання політичних прав військовослужбовців Збройних Сил України.

Для досягнення зазначеної мети дослідження вважається за необхідне вирішення таких завдань:

- здійснити історико-правовий аналіз адміністративно-правового регулювання політичних прав військовослужбовців;

- встановити систему політичних прав військовослужбовців Збройних Сил України та розвиток їх адміністративно-правового регулювання;

- визначити поняття та принципи адміністративно-правового регулювання політичних прав військовослужбовців Збройних Сил України;

- визначити стадії адміністративно-правового регулювання політичних праввійськовослужбовців Збройних Сил України;

- встановити доцільні для закріплення межі використання військовослуж­бовцями Збройних Сил України політичних прав;

- визначити гарантії адміністративно-правового забезпечення політичних прав військовослужбовців Збройних Сил України;

- сформувати шляхи вдосконалення адміністративно-правового регулювання політичних прав військовослужбовців Збройних Сил України.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у зв'язку з користуванням військовослужбовцями Збройних Сил України політичними правами.

Предмет дослідження - адміністративно-правове регулювання політичних прав військовослужбовців Збройних Сил України.

Методи дослідження. Методологічну основу дослідження складають діалектичний метод та системний підхід до досліджуваних явищ правової дійсності. Перший дозволив здійснити дослідження адміністративно-правового регулювання політичних прав військовослужбовців Збройних Сил України в єдності, взаємовпливі та зв' язку юридичних і соціальних чинників. Системний підхід до політичних прав як складової системи основних прав і свобод людини і громадянина та одночасно системи прав і свобод військовослужбовців дозволив визначити принципи та поняття адміністративно-правового регулювання цієї групи прав у структурі спеціального правового статусу (п. 1.3), проаналізувати політичні права військовослужбовців як цілісну множину елементів в сукупності відношень і зв' язків між ними, виходячи з приналежності до категорії «основні права» і одночасно права військовослужбовців, статус яких відрізняється від загального рядом особливостей (п. 1.2, 1.3, 2.1, 2.2, 2.3). У поєднанні з історичним та порівняльно-правовим методами вдалося охарактеризувати становлення та сучасний стан адміністративно-правового регулювання політичних прав військовослужбовців Збройних Сил України (п. 1.1, 1.2).

Застосування методів документального аналізу та спеціально-юридичного дозволило здійснити оцінку сучасного стану адміністративно-правового регулю­вання політичних прав військовослужбовців Збройних Сил України (п. 1.2, 2.3). За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат у цій сфері за рахунок таких понять як адміністративно-правове регулювання політичних прав військовослужбовців (п. 1.3), етапи адміністративно-правового регулювання полі­тичних прав військовослужбовців (п. 2.1), гарантії адміністративно-правового забез­печення політичних прав військовослужбовців (п. 2.3).

Для встановлення чинних меж використання військовослужбовцями Збройних Сил України політичних прав, визначення їх обґрунтованості і доцільності існування, а також формування пропозицій щодо вдосконалення їх адміністративно-правового регулювання було використано порівняльно-правовий аналіз, структурно-логічний, структурно-функціональний методи (п. 1.2, 2.1, 2.2, 2.3, 2.4).

Нормативну основу роботи складають Конституція України від 28.06.96 № 254к/96-ВР, Закони України «Про соціальний і правовий захист військовослуж­бовців та членів їх сімей» від 20.12.91 № 2011-XII, «Про військовий обов'язок івійськову службу» від 25.03.92 № 2232-XII, «Про Збройні Сили України» від 06.12.91 № 1934-XH, «Про державну службу» від 16.12.93 № 3723-XI; «Про державну службу» від 17.11.11 № 4050-VI, Статут внутрішньої служби Збройних Сил України від 24.03.99 № 548-XIV, Дисциплінарний статут Збройних Сил України 24.03.99 № 551-XIV, інші закони України, а також прийняті відповідно до них постанови Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України та інші підзаконні нормативно-правові акти, а також міжнародні норми, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є комплексним дослідженням адміністративно-правового регулювання політичних прав військовослужбовців Збройних Сил України як частини правового регулювання спеціального правового статусу громадянина України на основі сучасних досягнень загальної теорії держави та права, конституційного права України, теорії прав людини.

Наукова новизна дослідження включає ряд концептуально нових у теоретичному плані та практично важливих висновків, рекомендацій та пропозицій, серед яких наступні:

вперше:

- обґрунтовано, що перелік політичних прав військовослужбовців за кількістю політичних прав не відрізняється від закріплених за будь-яким громадянином України. Водночас, специфіку правового регулювання політичних прав військово­службовців становить існування особливостей реалізації окремих з таких прав цією категорією громадян України через специфіку здійснюваної ними службової діяльності;

- адміністративно-правове регулювання політичних прав військовослужбовців визначене як спеціально-юридичний вплив норм адміністративного права на суспільні відносини щодо реалізації політичних прав цією категорією громадян України;

- критерієм обґрунтованості встановлення спеціальних правил правового регулювання політичних прав військовослужбовців нормами адміністративного права запропоновано вважати, по-перше, відсутність прав, передбачених статтями 32, 34, 35, 36, 37, 38, 39 Конституції України (політичних права) серед переліку неможливих до обмеження прав, наведеного у ч. 2 ст. 64 Основного Закону, по­друге, пряму вказівку щодо можливості обмеження певних прав в нормах Конституції України;

- політичними правами військовослужбовців Збройних Сил України та інших воєнізованих формувань, утворених відповідно до законодавства, можливими для обмеження з точки зору обґрунтованості введення певних обмежень, визначені право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань (ч. 1 ст. 34 Конституції України); право вільно збирати, зберігати і поширювати інформацію (ч. 2 ст. 34 Конституції України); право на свободу об'єднання у політичні партії (ч. 1 ст. 36 Конституції України); право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації (ч. 1 ст. 39 Конституції України);

- обґрунтовано, що зобов' язання зупинення членства у професійних спілках на час здійснення військової служби, яке на сьогодні міститься у ст. 17 Закону України «Про Збройні Сили України» від 06.12.91 № 1934-XII, не має достатніх підстав з точки зору доцільності його існування як заходу забезпечення політичної нейтральності військовослужбовців у разі встановлення меж використання права на об' єднання у професійні спілки військовослужбовцями;

- забезпечення політичних прав у структурі спеціального правового статусу визначене як конкретизація закріплених прав при неможливості звуження їх переліку, конкретизація гарантій як суб' єктивних прав, які спрямовані на реалізацію, охорону та захист перших;

удосконалено:

- поняття забезпечення політичних прав у структурі загального правового статусу як закріплення таких прав при закріпленні їх гарантій як суб' єктивних прав, які спрямовані на реалізацію, охорону та захист перших;

дістали подальшого розвитку:

- концепція стадійності процесу правового регулювання в аспекті конкретизації стадій процесу адміністративно-правового регулювання політичних прав. В тому числі, обов' язковою стадією процесу адміністративно-правового регулювання політичних прав військовослужбовців Збройних Сил України визначено стадію загальної дії правових норм; факультативними названі наступні стадії: 1) виникнення і реалізація правовідносин, що охоплює виникнення суб' єктивних прав і суб' єктивних юридичних обов' язків; безпосередня реалізація таких прав (простий процес) або застосування права (складний процес); 2) застосування санкції правової норми у разі протиправності діянь суб' єкта;

- концепція розмежування політичних і адміністративних посад у структурі системи служби в Україні. Акцентовано увагу на необхідності перегляду меж використання військовослужбовцями виборчих пасивних політичних прав за умови виведення політичних посад із системи посад державної служби, а саме втілення в державі концепції, окремої від політичної державної служби, повинно включати закріплення правила: одна особа має право займати лише один різновид посад з-поміж політичних і посад чи державної, чи публічної служби.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформовані в результаті проведеного дослідження висновки, рекомендації та пропозиції можуть бути використані:

- для подальших наукових розробок задля вирішення проблем правового регулювання політичних прав у структурі як загального, так і спеціальних правових статусів;

- в якості основи у сфері правотворчості як щодо вдосконалення правового регулювання державно-службових відносин в України в цілому, так і щодо окремих складових цієї системи; для коригування адміністративної реформи, реформи державної служби, правової реформи;

- у навчальному процесі при викладанні курсів теорії держави і права, конституційного права, адміністративного права; при розробці та вдосконаленніпідручників, навчально-методичних посібників і матеріалів, окремих їх розділів; при підготовці до семінарських занять, написанні курсових, магістерських, дипломних робіт, рефератів, докладів, тощо;

- у правозастосуванні задля підвищення ефективності адміністративно-правового регулювання політичних прав військовослужбовців Збройних Сил України.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження виконано здобувачем самостійно, з використанням останніх досягнень адміністративного права, всі сформульовані в ньому положення і висновки обґрунтовано на основі особистих досліджень автора.

Апробація результатів дослідження. Результати дослідження оприлюднені на таких конференціях, як VH Міжнародна науково-практична конференція «Військова освіта та наука: сьогодення та майбутнє» (м. Київ, 2011 р.); Науково -практична конференція "Сучасні проблеми розбудови Збройних Сил України» (м. Київ, 2012 р.); Міжнародна науково-практична конференція «Правова система України: сучасний стан та способи подальшого розвитку» (м. Запоріжжя, 2012 р.); XXIV Міжнародна науково-практична конференція «Наука и ее эффективность» (Горловка, 2012 р.) та доповідались на засіданнях науково-дослідного відділу проблем військового та міжнародного гуманітарного права науково-дослідного центру Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка (2011 р., 2012 р.).

Публікації. Основні теоретичні положення та наукові висновки дисертації викладені у восьми наукових працях, з яких чотири - у фахових виданнях з юридичних наук (чотири одноосібних), та в чотирьох публікаціях у збірниках матеріалів наукових і науково-практичних конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Структура дисертації відображає мету та завдання дослідження. Дисертація складається із вступу, двох розділів, які містять 7 підрозділів, висновків та списку використаних джерел (найменувань). Повний обсяг дисертації - 173 стор., список використаних джерел складається із 156 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обгрунтовано актуальність теми дослідження, встановлюється зв'язок з науковими програмами та темами, визначаються мета, завдання, об'єкт і предмет, методи дослідження, наукова новизна і практичне значення одержаних результатів, міститься інформація щодо апробації й публікації результатів дослідження, структури й обсягу останнього.

Розділ 1 «Генеза адміністративно-правового регулювання політичних прав військовослужбовців Збройних Сил України» присвячено встановленню сучасного стану, становлення та перспектив розвитку адміністративно-правового регулювання політичних прав військовослужбовців Збройних Сил України як осіб зі спеціальним правовим статусом, специфіка якого не повинна впливати у бік звуження переліку та гарантій цієї категорії прав як частини специфіки правового положення військовослужбовців у демократичній, правовій і соціальній державі, якою проголошено Україну.

У підрозділі 1.1. «Становлення політичних прав військовослужбовців: історико-правовий вимір» проаналізовано причини виникнення та основні методи адміністративно-правового регулювання політичних прав військовослужбовців у різні періоди державотворення.

Правовий статус військовослужбовців через специфіку завдань і функцій, що стоять перед цією категорію громадян держави, врегульовується здебільшого окремо. Існує два типи правового регулювання політичних прав військовослуж­бовців як прав першого покоління прав людини, характерними ознаками яких є невідчужуваність, непорушність, неможливість позбавлення при можливості обґрунтованого обмеження: регулювання переважно за допомогою способу дозволяння (в основі - надання військовослужбовцям широких можливостей у політичній сфері шляхом закріплення не відмінного від загальновстановленого об' єму політичних прав чи встановлення незначних відмінностей) та з пере­важанням заборон і зобов' язань задля окреслення меж реалізації військовослуж­бовцями політичних прав, відмінних від встановлених для інших громадян держави.

Різні періоди державотворення характеризуються розбіжними особливостями правового статусу військовослужбовців як суб' єктів політичних прав за рахунок розбіжностей тих правообмежень, які встановлено щодо політичних прав цієї категорії громадян.

Підрозділ 1.2. «Розвиток адміністративно-правового регулювання політичних прав військовослужбовців Збройних Сил України, їх система» присвячено встановленню переліку політичних прав військовослужбовців незалежної України на сьогодні та перспектив його розвитку.

Першочергове значення для встановлення переліку політичних прав військо­вослужбовців, правовий статус яких характеризується плюралізммом, має не тільки Конституція України (джерело конституційного права), але і Закони України «Про військовий обов' язок і військову службу» від 25.03.92 № 2232-XII, «Про Збройні Сили України» від 06.12.91 № 1934-XII, «Про засади запобігання і протидії корупції» від 07.04.11 № 3206-VI (джерела адміністративного права).

Пояснюється це особливим характером здійснюваної військовослужбовцями діяльності, спрямованої на виконання завдань і функцій держави, специфіка якої - в наданні владних повноважень цій групі громадян України, використання яких не за призначенням попереджує система встановлених обмежень і заборон.

Складовою такої системи є правообмеження стосовно політичних прав військовослужбовців. Водночас, перелік політичних прав військовослужбовців відрізняється від закріпленого за будь-яким громадянином України не за рахунок відсутності в ньому певних політичних прав, а за рахунок встановлення особливостей реалізації окремих з таких прав цією категорією громадян України через специфіку здійснюваної ними службової діяльності.

Підрозділ 1.3. «Поняття та принципи адміністративно-правового регулювання політичних прав військовослужбовців Збройних Сил України» присвячено визначенню поняття та основних засад адміністративно-правового регулювання політичних прав військовослужбовців Збройних Сил України.

Адміністративно-правове регулювання політичних прав військовослужбовців є специфічним правовим регулюванням щодо цього різновиду прав, яке, за загаль­ним правилом, відбувається на підставі норм конституційного права України.

Адміністративно-правове регулювання політичних прав військовослужбовців Збройних Сил України та інших утворених до законодавства України військових формувань являє собою встановлення специфічних правил реалізації політичних прав громадянами України, які перебувають на військовій службі як особливого характеру державній, нормами адміністративного права за принципами: рівності усіх людей у правах; невідчужуваності та непорушності прав і свобод людини і громадянина, гарантування і неможливості скасування конституційних прав і свобод, недопущення звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод; рівності конституційних прав і свобод; обґрунтованості встановлення обмежень стосовно політичних прав як прямої вказівки в Конституції України щодо існування такої можливості при відсутності прямої заборони обмеження політичних прав, передбачених статтями 32, 34, 35, 36, 37, 38, 39 Конституції України.

У Розділі 2 «Зміст адміністративно-правового регулювання політичних прав військовослужбовців Збройних Сил України» здійснено системну харак­теристику адміністративно-правового регулювання політичних прав військовослуж­бовців в Україні з визначенням особливостей структури такого регулювання порівняно з правовим регулюванням політичних прав у структурі загального правового статусу особи в Україні.

У підрозділі 2.1. «Стадії адміністративно-правового регулювання політичних прав військовослужбовців Збройних Сил України» встановлено етапи логічної послідовності адміністративно-правового регулювання політичних прав військово­службовців в Україні. Зокрема, процес адміністративно-правового регулювання політичних прав військовослужбовців Збройних Сил України може включати лише обов' язкову стадію загальної дії правових норм (коли в рамках правової регламентації встановлюються особливості використання політичних прав); а може включати і факультативні стадії: 1) виникнення правовідносин, що охоплює виникнення суб' єктивних прав і суб' єктивних юридичних обов' язків; безпосередню реалізацію таких (простий процес) та, можливо, застосування права (складний процес); 2) застосування санкції правової норми у разі протиправності діянь суб' єкта.

Підрозділ 2.2. «Межі використання військовослужбовцями Збройних Сил України політичних прав» присвячено визначенню доцільності існування вже закріплених на сьогодні особливостей користування військовослужбовцями політичними правами, а також проаналізовано перспективи розвитку обмежень політичних прав у структурі спеціального правового статусу військовослужбовців Збройних Сил України.

Доведено, що на сьогодні існує нагальна потреба у перегляді обґрунтовано встановлених в рамках чинного законодавства України меж використання військовослужбовцями Збройних Сил України політичних прав, оскільки не всі із встановлених меж доцільні у тому вигляді, в якому вони сьогодні визначені, для існування і функціонування. Насамперед, мова іде про межі користування військовослужбовцями правом на об' єднання, свобода якого визначена одним з міжнародних стандартів у сфері праці щодо свободи об' єднання у професійні спілки.

Страницы:
1  2 


Похожие статьи

В В Забарський - Адміністративно-правове регулювання політичних прав військовослужбоців збройних сил україни