О Ю Костін - Адміністративні послуги, що надаються державною прикордонною службою україни - страница 1

Страницы:
1  2 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КОСТІН ОЛЕГ ЮРІЙОВИЧ

УДК 342.9:356.132

АДМІНІСТРАТИВНІ ПОСЛУГИ, ЩО НАДАЮТЬСЯ ДЕРЖАВНОЮ ПРИКОРДОННОЮ СЛУЖБОЮ УКРАЇНИ

12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата

юридичних наук

Київ - 2013

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Національній академії внутрішніх справ, Міністерство внутрішніх справ України

Науковий керівник доктор юридичних наук, професор Кузьменко Оксана Володимирівна,

Національна академія внутрішніх справ,

начальник кафедри адміністративного права і процесу

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, доцент, член-кореспондент НАПрН України Мироненко Наталія Михайлівна,

Науково-дослідний інститут інтелектуальної власності Національної академії правових наук України заступник директора з наукової роботи

кандидат юридичних наук

Чорна Вікторія Григорівна,

Навчально-науковий інститут права та психології Національної академії внутрішніх справ, доцент кафедри адміністративного права

Захист відбудеться «19» лютого 2013 р. о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.062.16 у Національному авіаційному університеті за адресою: 03058, м. Київ, пр. Космонавта Комарова 1

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного авіаційного університету за адресою: 03058, м. Київ, пр. Космонавта Комарова 1

Автореферат розісланий «18» січня 2013 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради

І.М. Сопілко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Конституція України (ст. 3) визначає, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження, забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. Право осіб на отримання адміністративних послуг, надання яких покладено на публічну адміністрацію є їх невід'ємним правом під час реалізації своїх прав у сфері публічного управління. Одним з суб'єктів публічної адміністрації, на який покладено обов' язок надання адміністративних послуг є Державна прикордонна служба України, яка є основним правоохоронним органом спеціального призначення, що забезпечує недоторканість державного кордону та охорону суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні.

Державна прикордонна служба України надає відповідні адміністративні послуги через Адміністрацію Державної прикордонної служби України та органи охорони державного кордону. В межах визначеної законодавством компетенції Адміністрація Державної прикордонної служби України надає адміністративні послуги щодо видачі дозволів юридичним та фізичним особам на: здійснення польотів усіх типів повітряних суден та інших видів діяльності у межах зони з особливим режимом використання повітряного простору, крім її частини, що межує із забороненою зоною; розміщення в зоні митного контролю в межах пункту пропуску через державний кордон споруд та об' єктів інфраструктури, що належать іншим органам державної влади, які здійснюють контроль під час переміщення товарів через митний кордон України; відкриття магазинів безмитної торгівлі, розташованих у відкритих для міжнародного сполучення пунктах пропуску на митному кордоні України, в інших зонах митного контролю; виліт і посадку повітряних суден з аеропортів (аеродромів), у яких відсутні пункти пропуску через державний кордон України, а також здійснює погодження режиму ведення робіт на ділянці надр у межах континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України і приймає спільно рішення про можливість розміщення підприємства в пункті пропуску через державний кордон України. В той час, органи охорони державного кордону надають адміністративні послуги щодо узгодження проведення авіаційних робіт та будівництва, вирубки лісу, полювання, водокористування у прикордонній смузі, а також надають дозвіл на геологічні, дорожні та інші дослідження, гідротехнічні, землевпорядні, меліоративні та інші роботи, пов' язані із зміною водного режиму прикордонних річок, озер та інших водойм, відео-, кіно- та фотознімання місцевості, туристичні подорожі і стрибки з усіх видів парашутів у межах прикордонної смуги.

Так, за статистичними даними Державної прикордонної служби України, тільки у 2011 році надійшло майже 6060 заяв від фізичних та юридичних осіб, з них 77,5 % стосовно отримання різних видів дозволів; 15,8 % - надання узгодження; 5,5 % - прийняття спільного рішення; 1,2 % - здійснення погодження.

Разом з тим, на сьогоднішній день, сучасний стан інституту надання адміністративних послуг Державною прикордонною службою України характеризується багатьма недоліками. Головними з яких є: перекладання обов' язків адміністративного органу щодо збирання довідок, візування, погодження на приватних осіб; занадто високі розміри плати за окремі види послуг; недостатність днів та годин прийому громадян; обмежений доступ до інформації, необхідної для отримання адміністративних послуг; тривалі строки надання окремих послуг. Існуюча нормативно-правова база, якою врегульовано сферу надання адміністративних послуг Державною прикордонною службою України, містить норми, зміст яких має очевидні суперечності, що зумовлює нестабільність національного законодавства, й іде не на користь розвитку досліджуваної сфери.

Водночас, відсутня чітко визначена організація надання адміністративних послуг Державною прикордонною службою України. Все це породжує необхідність перегляду засад надання адміністративних послуг Державною прикордонною службою України та істотно актуалізує необхідність наукового дослідження вказаної проблематики, а також розроблення на цій основі пропозицій та рекомендацій щодо вдосконалення національної нормативно-правової бази, яка врегульовує досліджувану сферу.

При підготовці дисертаційного дослідження було використано праці наступних дослідників адміністративного права та процесу: В.Б. Авер'янова, С.С. Алексєєва, Д.М. Бахраха, Ю.П. Битяка, Є.В. Доніна, Р.А. Калюжного, С.В. Ківалова, Л.В. Коваля, Т.О. Коломоєць, В.К. Колпакова, А.Т. Комзюка, О.В. Кузьменко, В.І. Курила, Д.М. Лук'янця, Р.С. Мельник, С.В. Тихомирова, В.К. Шкарупи та ін.

Однак нині відсутні комплексні монографічні праці, в яких би повно та всебічно розглядалася система адміністративних послуг, що надаються Державною прикордонною службою України, а у виконаних наукових дослідженнях зазначена проблема аналізувалася фрагментарно або в рамках ширшої адміністративно-правової проблематики, без відповідного комплексного підходу.

Викладене вище свідчить про актуальність і необхідність узагальнення теоретичного та емпіричного матеріалу, оцінки сучасних тенденцій розвитку адміністративних послуг, що надаються Державною прикордонною службою України, відповідно, обґрунтування на цій підставі способів вирішення поставлених перед дослідженням завдань.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до указів Президента України «Про Концепцію розвитку Державної прикордонної служби України на період до 2015 року» від 16 червня 2006 р. №546, «Про заходи із забезпечення додержання прав фізичних та юридичних осіб щодо одержання адміністративних (державних) послуг» від 3 липня 2009 р. № 508; постанов Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо упорядкування адміністративних послуг» від 17 липня 2009 р. №737, «Про затвердження Методики  визначення  собівартості  платних адміністративнихпослуг» від 27 січня 2010 року № 66; наказу Міністерства внутрішніх справ України «Про затвердження Переліку пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010-2014 років» від 29 липня 2010 р. №347, Плану науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Національної академії внутрішніх справ на 2011 рік. Тема дисертації затверджена вченою радою Національної академії внутрішніх справ 21 жовтня 2011 року, протокол № 10.

Мета і задачі дослідження. Мета дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу законодавства України та практики його застосування розкрити зміст адміністративних послуг, що надаються Державною прикордонною службою України і на цій основі виробити пропозиції та рекомендації щодо удосконалення зазначеної сфери регулювання і підвищення ефективності її практичного втілення.

Мета дослідження зумовила вирішення таких задач:

- здійснити характеристику адміністративних послуг як об' єкту дослідження;

- розкрити сутність державної політики щодо розвитку інституту адміністративних послуг;

- з' ясувати зміст та особливості діяльності публічної адміністрації як суб' єкта надання адміністративних послуг;

- проаналізувати види адміністративних послуг, що надаються Державною прикордонною службою України;

- охарактеризувати дозволи як вид адміністративних послуг, що надаються Державної прикордонної служби України;

- з' ясувати зміст та особливості узгодження та погодження як видів адміністративних послуг, що надаються Державною прикордонною службою України;

- розглянути провадження по видачі дозволів Державною прикордонною службою України;

- охарактеризувати адміністративні провадження щодо узгодження та погодження надання адміністративних послуг Державною прикордонною службою України;

- виробити конкретні пропозиції до законодавства та практичних рекомендацій щодо надання адміністративних послуг Державною прикордонною службою України.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають в сфері надання адміністративних послуг Державною прикордонною службою України.

Предмет дослідження - адміністративні послуги, що надаються Державною прикордонною службою України.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Їх застосування обумовлюється системним підходом, що дає можливість досліджувати проблеми в єдності їх соціального змісту та юридичної форми.

За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійнийапарат у сфері надання адміністративних послуг Державною прикордонною службою України, наприклад, запропоновано дефініції «публічна послуга», «адміністративна послуга», «державна політика щодо надання адміністративних послуг Державною прикордонною службою України», «дозвільна система» (підрозділи 1.1, 1.2). Для здійснення загальної характеристики адміністративних послуг, які надаються Державною прикордонною службою України використано логічний метод, методи аналізу та синтезу (підрозділи 2.1, 2.2, 2.3). Системно-структурний, логіко-семантичний, структурно-функціональний методи застосовані для дослідження публічної адміністрації як суб' єкта надання адміністративних послуг (підрозділ 1.3) та адміністративних проваджень щодо видачі дозволів, надання узгоджень, погоджень Державною прикордонною службою України (підрозділ 3.1, 3.2). Порівняльно-правовий метод дав можливість дослідити сутність та напрямки державної політики щодо розвитку інституту адміністративних послуг (підрозділ 1.2). За допомогою соціологічного, статистичного методів і методу документального аналізу визначено недоліки надання адміністративних послуг публічною адміністрацією, узагальнено юридичну практику, проаналізовано емпіричну базу Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України (підрозділи 1.2, 1.3).

Емпіричну базу дослідження становлять: а) статистичні дані практичної діяльності Державної прикордонної служби України за 2010 та 2011 роки; б) статистичні дані Міністерства внутрішніх справ України за 2010 та 2011 роки; в) результати анкетування 250 осіб, у тому числі працівників Державної прикордонної служби України, а також пересічних громадян щодо організації та здійснення адміністративних послуг Державною прикордонною службою України; г) політико-правова публіцистика, довідкові видання та статистичні матеріали.

Нормативною основою роботи є Конституція України, закони України, акти Президента України та Кабінету Міністрів України, а також відомчі нормативно-правові акти, що регулюють відносини щодо надання адміністративних послуг Державною прикордонною службою України.

Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що дисертація є першим комплексним дослідженням адміністративних послуг, що надаються Державною прикордонною службою України. У результаті проведеного дослідження сформульовано низку наукових положень і висновків, запропонованих особисто здобувачем. Основні з них такі:

вперше:

- визначено концептуальні підходи до розуміння та розмежування правових категорій «узгодження» та «погодження» як видів адміністративних послуг, що надаються Державною прикордонною службою України, їх особливості, спільні та відмінні риси;

- запропоновано узагальнення та упорядкування системи видів адміністративних послуг, що надаються Адміністрацією Державної прикордонної служби (надання дозволу на заходження іноземних військовихкораблів у внутрішні води, на рейди та в порти України; погодження проведення господарських робіт у зоні митного контролю, переміщення через межі зони митного контролю і в межах цієї зони товарів, транспортних засобів і громадян, у тому числі посадових осіб органів державної влади, які не перетинають митний кордон України) та органами охорони державного кордону (реєстрація іноземців та осіб без громадянства, які тимчасово в'їжджають в Україну в пунктах пропуску через державний кордон України,);

- сформульовано конкретні пропозиції щодо внесення змін та доповнень до деяких нормативно-правових актів, зокрема: наказів Адміністрації Державної прикордонної служби від 15 лютого 2005 року № 116 «Про затвердження Положення про орган охорони державного кордону Державної прикордонної служби України» та від 26 лютого 2011 року №130 «Про врегулювання порядку надання адміністративних послуг Адміністрацією та органами Державної прикордонної служби України»; постанови Кабінету Міністрі України від 30 травня 2011 року № 615 «Про затвердження Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами»;

удосконалено:

- теоретичні поняття «послуга»; «публічна послуга»; «адміністративна послуга»; «дозвільна система»;

дістали подальшого розвитку:

- ознаки, особливості адміністративних послуг та діяльності публічної адміністрації;

- особливості діяльності Державної прикордонної служби щодо надання адміністративних послуг;

- система та структура проваджень по наданню різних видів дозволів Державною прикордонною службою України;

- система та структура проваджень по здійсненню узгоджень та погоджень Державною прикордонною службою.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в дисертації висновки та пропозиції можуть бути використані у:

- науково-дослідній роботі під час підготовки матеріалів науково-дослідних робіт наукового гуртка конституційного, адміністративного та міжнародного права наукового товариства Національної академії державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького, а також здійснити кореляцію можливих наслідків використання положень дисертації у підготовці курсантів (слухачів) академії до виконання оперативно-службових завдань (акт впровадження Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького від 9 вересня 2012 року);

- науковій роботі - результати дослідження та аналізу адміністративних послуг, що надаються Державною прикордонною службою України включено до методичних матеріалів кафедри теорії та історії держави і права та кафедри конституційного, адміністративного та міжнародного права (акт впровадження Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького від 9 вересня 2012 року та акт впровадження Національноїакадемії внутрішніх справ від 27 травня 2012 року);

- практичній діяльності Адміністрації Державної прикордонної служби України - у вигляді пропозицій до Наказів Адміністрації Державної прикордонної служби України «Про врегулювання порядку надання адміністративних послуг Адміністрації Державної прикордонної служби України» від 26 лютого 2011 року №130; «Про затвердження Положення про орган охорони державного кордону Державної прикордонної служби України» від 15 лютого 2005 року №116 (акт впровадження Науково-дослідного інституту Державної прикордонної служби України від 3 вересня 2012 року).

Особистий внесок здобувача. Дисертацію виконано самостійно, всі положення та висновки сформульовані на підставі самостійних досліджень. Для аргументації окремих положень роботи використовувалися праці інших учених, на які обов' язково зроблено посилання. Ідеї та розробки, що належать співавторам, у дисертації не використовувались.

Апробація результатів дисертації. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки були оприлюднені дисертантом у формі доповідей на науково-практичних конференціях: «Правові реформи в Україні» (м. Київ, 2010 р.); «Юридична наука: політичні, економічні та соціальні витоки сьогодення» (м. Київ, 2010 р.); «Людиноцентризм як домінанта соціокультурних вимірів людського буття» (м. Хмельницький, 2010 р.); «Теоретичні та практичні проблеми правового регулювання економіки» (м. Київ, 2011 р.); «Державне управління: стратегія і тактика формування сучасного фахівця» (м. Київ, 2012 р.); «Буття людини у сучасному світлі: творча спадщина В. І. Шинкарука та сьогодення» (м. Київ, 2012 р.); «Проблеми та стан дотримання захисту прав людини в Україні» (м. Київ, 2012 р.).

Публікації. Основні положення та результати дисертації відображено в семи наукових статтях, опублікованих у виданнях, що визначені як фахові з юридичних дисциплін, а також у семи тезах доповідей науково-практичних конференцій.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, що містять вісім підрозділів, висновків, списку використаних джерел (173 найменування на 19 сторінках) та чотирьох додатків. Повний обсяг дисертації становить 225 сторінок з них загальний обсяг тексту - 183 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовуються актуальність обраної теми дослідження, характеризується ступінь її наукової розробки, зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами, мета та задачі дослідження, визначаються об'єкт, предмет і методологія дослідження, формулюється наукова новизна одержаних результатів, їх теоретичне і практичне значення, наводяться дані про апробацію та публікації автора за темою дисертаційного дослідження, його структуру та обсяг.

Розділ  1  «Теоретико-правові  засади  інституту адміністративнихпослуг», складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1. «Адміністративні послуги як об'єкт дослідження» розкрито теоретичні основи інституту адміністративних послуг. Особливу увагу приділено розкриттю змісту понять «послуга», «публічна послуга», «адміністративна послуга». Виокремленні характерні ознаки адміністративних послуг, а саме: 1) є владно-розпорядчою діяльністю органу публічного управління; 2) виникнення адміністративних послуг неможливо без вчинення необхідної дії з боку фізичної чи юридичної особи (суб' єкт-заявник, який бажає отримати адміністративну послугу та одержати результат); 3) надання даної послуги покладено на публічний орган управління, який наділений публічно-владними повноваженнями; 4) в ході надання адміністративної послуги виникає процес взаємодії публічного органу управління та фізичної чи юридичної особи, яка при зверненні до останнього бажає отримати певний результат; 5) є формою реалізації фізичною та юридичною особою своїх прав та інтересів; 6) спеціальне місце надання адміністративних послуг - центр надання адміністративних послуг; 7) результатом такої діяльності є отримання суб' єктом-заявником адміністративного акту у вигляді дозволів, ліцензій, сертифікатів.

Запропоновано під адміністративною послугою розуміти дію адміністративного органу, підставою для вчинення якої є письмове (усне) звернення фізичної чи юридичної особи (заявника), шляхом реалізації своїх прав та інтересів у вигляді правового акту ліцензії, документу дозвільного характеру, реєстраційних, легалізаційних, акредитаційних, атестаційних, сертифікаційних, нострифікаційних, верифікаційних актів, а також проставлення апостиля.

У підрозділі 1.2. «Державна політика щодо розвитку інституту адміністративних послуг» доводиться, що сутність публічної влади в державі обумовлює сутність державної політики як певної соціальної форми реалізації останньої. Відзначається, що термін державна політика має декілька тлумачень, аналіз яких дозволяє зробити висновок про те, що державну політику розробляють і здійснюють держава та її органи. Відповідно визначення терміну «державна політика щодо розвитку інституту адміністративних послуг» залежить від підходів до розуміння родового терміну «державна політика». Здійснення аналізу існуючих позицій до змісту феномену «державна політика щодо розвитку інституту адміністративних послуг» дає можливість запропонувати авторське визначення зазначеного поняття під яким розуміється організована та цілеспрямована діяльність публічної адміністрації, направлена на створення сприятливих умов для забезпечення юридичного оформлення умов реалізації фізичними та юридичними особами прав, свобод і законних інтересів за їх заявою.

Обґрунтовано, що суттєвому прискоренню розвитку інституту адміністративних послуг як інструменту публічного управління сприятиме послідовна реалізація адміністративної реформи та реформи державної служби, етапи   яких   передбачені   Планом   модернізації   державного управління,розробленим Головним управлінням державної служби України, Центром адаптації державної служби до стандартів Європейського Союзу та Школою вищого корпусу державної служби.

Досліджуючи особливості та зміст державної політики щодо надання адміністративних послуг автор відмічає, що не дивлячись на величезну кількість нормативно-правових актів різного рівня в досліджуваній сфері залишається не вирішеним широке коло питань, які могли б знайти своє вирішення шляхом прийняття уніфікованого нормативно-правового акту, в той же час прийнятий Закон України «Про адміністративні послуги» містить суттєві недоліки, які впливають на правове регулювання адміністративних послуг в цілому.

У підрозділі 1.3. «Публічна адміністрація як суб'єкт надання адміністративних послуг» з' ясовано, що публічна адміністрація при наданні адміністративних послуг складається з суб' єктів двох рівнів: центрального та місцевого. До центрального рівня належать: а) міністерства; б) центральні органи виконавчої влади (державні служби, державні агентства, державні інспекції); в) центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом.

Міністерство як центральний орган виконавчої влади в залежності від напрямку своєї діяльності може надавати як фізичним, так і юридичним особам за їх зверненням різного роду адміністративні послуги, кінцевим результатом яких є отримання адміністративного акту про надання адміністративної послуги у вигляді дозволу, ліцензії, свідоцтва та ін.

Іншими центральними органами виконавчої влади переважними функціями яких є надання адміністративних послуг фізичним і юридичним особам являються державні служби, які здійснюють дії акредитаційного, атестаційного, реєстраційного та іншого характеру. Державні агентства як один з центральних органів публічної адміністрації, в сучасних умовах також має право проводити експертну діяльність, акредитацію, видавати свідоцтва, проводити реєстрацію та вчиняти інші дії за зверненнями фізичних чи юридичних осіб. Державні інспекції здійснюють контрольно-наглядові функції, в тому числі за наданням адміністративних послуг.

Визначено, що центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом надають адміністративні послуги, які прямо випливають з роду їхньої діяльності та передбачені відповідними нормативно-правовими актами. Зокрема, до їх компетенції входить надання дозволів на відчуження державного майна, також вони ведуть Єдиний реєстр об' єктів державної власності, здійснюють реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі оцінювачів, видають рішення про розпорядження активів, що належать господарським товариствам, забезпечують передачу майна творчим спілкам, проводять експертизу доцільності реструктуризації підприємств, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави та ін.

До місцевого рівня належать: а) місцеві державні адміністрації; б) органи місцевого самоврядування, в частині виконання делегованих повноважень.

З' ясовано, що роль місцевих органів виконавчої влади під час наданняадміністративних послуг полягає в наступному. По-перше, на даному рівні створюється прямий зв'язок між публічною адміністрацією та громадянами; по­друге, існування «центрів надання адміністративних послуг» на рівні місцевих органів виконавчої влади спрощує процедуру отримання адміністративних послуг та втілює в життя ідеологію служіння народу; по-третє, забезпечується дієвість принципу «єдиного вікна», адже, на сьогоднішній день, створення так званих «центрів надання адміністративних послуг» та реалізація принципу «єдиного вікна» в Україні є рішучими кроками спрямування державної політики щодо надання адміністративних послуг до європейських норм та стандартів.

Розділ 2 «Загальна характеристика адміністративних послуг, які надаються Державною прикордонною службою України» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 2.1. «Види адміністративних послуг, що надаються Державною прикордонною службою України» відзначено, що Державна прикордонна служба України надає адміністративні послуги через відповідні органи - Адміністрацію Державної прикордонної служби України та органи охорони державного кордону.

З' ясовано, що діяльність Адміністрації Державної прикордонної служби України в сфері надання адміністративних послуг спрямована в трьох векторах: 1) є публічним органом, який може самостійно надавати адміністративні послуги (наприклад, надання дозволу на розміщення в зоні митного контролю в межах пункту пропуску через державний кордон споруд та об' єктів інфраструктури, що належать іншим органам державної влади, які здійснюють контроль під час переміщення товарів через митний кордон України); 2) може бути допоміжним суб' єктом при прийнятті рішення компетентним суб' єктом щодо надання адміністративної послуги, тобто вчиняти попередні оціночні дії, результати яких є підставою для надання адміністративної послуги компетентним суб' єктом (наприклад, надання дозволу роботодавцю на використання праці іноземця); 3) виконувати регулюючу функцію при прийнятті рішення основним суб' єктом, який має право надавати адміністративну послугу. Мається на увазі, що є основний суб' єкт, що надає адміністративну послугу, а процесуальний порядок видачі дозволу відбувається лише при узгодженні з Адміністрацією Державної прикордонної служби (наприклад, видача одноразового тимчасового дозволу для заходу іноземних невійськових суден в річкові порти України).

В той же час, органи охорони державного кордону надають дозволи на геологічні, дорожні та інші дослідження, гідротехнічні, землевпорядні, меліоративні та інші роботи, пов' язані із зміною водного режиму прикордонних річок, озер та інших водойм, відео-, кіно- та фотознімання місцевості, туристичні подорожі і стрибки з усіх видів парашутів у межах прикордонної смуги, а також здійснюють узгодження проведення авіаційних робіт та будівництва, вирубки лісу, полювання, водокористування у прикордонній смузі. Так, за статистичними даними Державної прикордонної служби України органиохорони державного кордону за перше півріччя 2012 року надали близько 350 видів зазначених дозволів, що становить майже 8,0 % від загальної кількості дозволів наданих Державною прикордонною службою України за 2011 рік та 420 видів узгоджень, що становить майже 48,0 % від загальної кількості узгоджень наданих Державною прикордонною службою України за 2011 рік.

Страницы:
1  2 


Похожие статьи

О Ю Костін - Адміністративні послуги, що надаються державною прикордонною службою україни