Т В Жибер - Актуальні питання казначейського обслуговування бюджетів в україні - страница 1

Страницы:
1 

Формування ринкової економіки. 2011. № 25

УДК 336.14

Т. В. Жибер, канд. екон. наук, доцент кафедри фінансів

АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ КАЗНАЧЕЙСЬКОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ БЮДЖЕТІВ В УКРАЇНІ

АНОТАЦІЯ. У статті розглянуто зміни, що відбулися у діяльності державного казначейства України за останні 10 років. Особливу увагу зосереджено на тенденціях вдосконалення казначейського обслуговування виконання бюджетів, вказано їхнє нормативне ре­гулювання.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: казначейство, виконання бюджету, єдиний каз­начейський рахунок, казначейське обслуговування.

АННОТАЦИЯ. В статье рассмотрены изменения, произошедшие в деятельности Государственного казначейства Украины за после­дние 10 лет. Особое внимание уделено тенденциям совершенст­вования казначейского обслуживания исполнения бюджетов, ука­зано их нормативное регулирование.

КЛЮЧЕВЫЕ СЛОВА: казначейство, исполнение бюджета, единый казначейский счет, казначейское обслуживание.

ANNOTATION. The article deals with changes in the activities of the Treasury of Ukraine for the past 10 years. Particular attention is focused on improving trends in treasury budget execution, given their regulation.

KEYWORDS: treasury, budget execution, the TSA, treasury services.

Постановка проблеми. Створення Державного казначейства України відбулося у 1995 році з метою переходу від виконання бюджетів кількома уповноваженими комерційними банками до касового виконання бюджету. Упродовж 15-ти років становлення Казначейство постійно вдосконалює та реформує свою роботу, тому нові прийоми і засоби казначейського обслуговування бю­джетів потребують наукового дослідження.

Аналіз публікацій за темою статті. Роль банків у виконанні бюджету у перші роки незалежності сучасної України ґрунтовно описано, в тому числі, у підручнику «Національний банк і гро­шово-кредитна політика» за ред. проф. А. М. Мороза. Питань становлення Казначейства стосуються праці вітчизняних учених: С. О. Булгакової, О. П. Орлюка, В. І. Стоян, С. І. Юрія, Л. В. Єр-

© Т. В. Жибер, 2011

390мошенко. У 2004 році вийшов з друку двотомний посібник «Каз­начейська справа» під редакцією П. Г. Петрашка, який повністю на той час розкривав практичні аспекти казначейського обслуго­вування виконання бюджетів і був укомплектований також мате­ріалами на диску для комп'ютера.

Однак, найкраще, на наш погляд, теоретичні засади касового виконання бюджету, ознаки казначейської системи касового вико­нання бюджету, передумови створення та становлення Державно­го казначейства України з 1995 по 2004 рр. розкриті розробниками дисципліни «Бюджетний менеджмент», науковцями кафедри фінан­сів КНЕУ імені Вадима Гетьмана Л. Д. Сафоновою та В. М. Опарі-ним. Особливої уваги з цих питань заслуговує підручник кафедри фінансів «Бюджетний менеджмент» під ред. В. М. Федосова, ви­дання 2004 року. Автор цієї статті теж уже присвячувала наукову публікацію становленню Державного казначейства України, вона опублікована у журналі «Фінанси України» у 2000 р.

Постановка завдання. Однак з 2004 р. знову відбулися значні зміни, які спонукають до нових досліджень питань казначейсько­го обслуговування касового виконання бюджетів в Україні. Окремі аспекти казначейського обслуговування бюджетів, а саме: структурні зміни у Казначействі, запровадження обліку зо­бов' язань розпорядників коштів, розвиток інформаційної системи Казначейства за останні шість років особливо потребують систе­матизації та наукового обґрунтування.

Виклад основного матеріалу дослідження. Практично пов­ного казначейського виконання державного бюджету було досяг­нуто у 2000 році, а перехід на казначейське обслуговування міс­цевих бюджетів можна вважати завершеним у кінці 2003 р. При цьому планувалося здійснити, з 2005 р., перехід до складання і виконання місцевих бюджетів за бюджетними програмами, як це було з державним бюджетом з 2004 р., однак ряд чинників стали на заваді. Тому на складання і виконання місцевих бюджетів за програмами можна сподіватися після 2010 р. Тим більше влітку 2010 р. були затверджені переліки типових бюджетних програм для місцевих бюджетів за державними функціями (у переліках вони названі галузями), затверджені спільними наказами мініс­терства фінансів України та профільних міністерств.

З 2001 р. в Україні планувалося запровадити Трансакційну ав­томатизовану систему Казначейства (далі — ТАСК). Завданням цієї системи, про яку ДКУ розробило окреме положення, булозабезпечити створення електронної мережі Казначейства, яка б мала зв' язок із банківською системою. У результаті ця ідея вті­лилася у розробку і встановлення вітчизняними спеціалістами програмного забезпечення, яке отримало назву АС «Казна». Ця автоматизована система була створена на основі 1 С: Бухгалтерії. На сьогодні на додаток до програмного забезпечення АС «Казна» органи Казначейства поширюють серед розпорядників та одер­жувачів бюджетних коштів безкоштовні програми-додатки, що допомагають створювати документи і обмінюватися ними для роботи з Казначейством. Умовно АС «Казна» повною мірою доз­воляє обслуговувати видатки бюджетів, хоча постійно ведеться доопрацювання програмного забезпечення у напрямку його по­вної інтеграції у одну систему, в тому числі поєднання виконання дохідної та видаткової частин бюджетів із системами органів влади та клієнтами Казначейства.

З 2000 року, після надання Державному казначейству України статусу учасника СЕП НБУ, воно отримало ще також і статус центрального органу влади, тобто певну автономність у своїй ді­яльності. Такий крок додав нестабільності процесу виконання бюджетів (на той час органи Казначейства виконували тільки Державний бюджет України і здійснювали поетапний перехід до обслуговування місцевих бюджетів), оскільки відразу ж виникло неузгодження між Казначейством, Міністерством фінансів Украї­ни та місцевими фінансовими органами. Міністерство фінансів України фактично складало Закон про Державний бюджет Украї­ни, місцеві фінансові управління та відділення — рішення про місцеві бюджети. Однак при виконанні бюджетів Казначейство мало право приймати оперативні рішення щодо виділення чи пе­рерозподілу наявних коштів, визначати пріоритетність напрямів видатків, суми перерахувань та відрахувань міжбюджетних трансфертів у межах розпису тощо. Оскільки органи Казначейст­ва лише надавали інформацію про виконання бюджетів, фінансо­ві управління, а з ними й органи місцевого самоврядування, мали занадто слабкі важелі впливу на організацію виконання відповід­них місцевих бюджетів. Також виникали питання щодо обсягів, форми, термінів надання інформації про виконання бюджетів — органи Казначейства не завжди повністю виконували вимоги фі­нансових управлінь з цих питань. Виникла певна невідповідність, коли одні органи складають бюджети, а інший, автономний цент­ральний орган влади, їх виконує.

Тому у 2005 році розпочалася реструктуризація органів Дер­жавного казначейства України, внаслідок якої було змінено по­станови кабінету Міністрів України щодо регулювання діяльнос­ті Міністерства фінансів України. З 15 січня 2007 р. діє Поло­ження «Про Міністерство фінансів України», згідно з яким до основних завдань Мінфіну відноситься забезпечення реалізації єдиної державної фінансової, бюджетної, податкової, митної по­літики, політики у сфері державного внутрішнього фінансового контролю та здійснення контролю за її проведенням Державною податковою адміністрацією, Держмитслужбою, ГоловКРУ, Дер­жавним казначейством. А також Міністерство фінансів України має право зупиняти у межах своїх повноважень здійснення бю­джетних асигнувань та здійснення операцій з бюджетними кош­тами у разі виявлення бюджетного правопорушення. Тобто коор­динація бюджетного контролю та повноваження щодо припи­нення фінансування з бюджету була зосереджена «у руках» одно­го органу влади.

Діяльність Державного казначейства України регулюється Положенням про Державне казначейство України, затвердженим Постановою КМУ від 21.12.2005 р. № 1232, а попередня поста­нова та Указ Президента від 1995 р. вже втратили чинність. З 2006 року трирівнева система Казначейства перетворюється на дворівневу, яка включає безпосередньо центральне Державне каз­начейство України та територіальні Головні управління ДКУ в областях, Автономній республіці Крим, м. Києві та м. Севастопо­лі. У складі цих Головних управлінь (ГУДКУ) створюються управ­ління державного Казначейства (УДК ГУДКУ) у районних цент­рах та, при необхідності, інших територіях (так, наприклад, УДК у колишніх районах м. Києва). Ланки «відділення ДКУ» більше не існує. При цьому замість фінансових відділів на районному рівні, у містах створюються фінансові управління районних дер­жавних адміністрацій і міських рад. Внутрішня структура орга­нів Казначейства чітко розмежовує підрозділи з виконання дер­жавного та місцевих бюджетів території.

У розвитку казначейського обслуговування бюджетів зверне­мо увагу на обслуговування надходжень до бюджетів та витра­чання бюджетних коштів і контроль за ним. Обслуговування за­рахування доходів на доходні рахунки бюджету покладене на Головні управління казначейства та центральний апарат Казна­чейства. У їх структурі створюються Управління бюджетних над­ходжень, що включають відділ організації виконання державного бюджету за доходами та відділ організації виконання місцевих бю­джетів за доходами, а їх розміри визначаються обсягами роботи.

Після прийняття закону України про Державний бюджет України на відповідний рік та затвердження місцевих бюджетів, у разі зміни переліку видів надходжень, що зараховуються до державного та місцевих бюджетів, в управліннях Державного каз­начейства України: центральному, на обласному рівні та у м. Києві, відкриваються (перевідкриваються) рахунки відповідно до змін, внесених зазначеним законом України або рішеннями про відповідні місцеві бюджети. Центральний апарат Казначейс­тва отримує інформацію щодо отриманих доходів у реальному режимі часу, що дозволяє йому координувати їх розподіл, покри­вати тимчасові касові розриви з коштів ЄКР згідно із встановле­ним позичковим лімітом. Такі операції називаються позичками місцевим бюджетам і оформляються договором між органами Казначейства та фінансовими управліннями місцевих адміністра­цій/виконкомів. Порядок покриття тимчасових касових розривів, що виникають унаслідок неспівпадіння у часі доходів та видатків бюджету, за рахунок безвідсоткових короткотермінових позичок місцевим бюджетам, Казначейство щороку затверджує відповід­ним наказом, у якому вказуються статті видатків за КЕК, які мо­жуть покриватися позичками Казначейства місцевим бюджетам. Найчастіше це заробітна плата з нарахуваннями, трансферти, ви­трати на харчування та медикаменти, плата за комунальні послу­ги та енергоносії — захищені статті видатків бюджету. В остан­ніх порядках також указувалися формули розрахунку касового розриву бюджету. Територіальні органи Казначейства нерегуляр­но проводять звірки правильності зарахування доходів до відпо­відних бюджетів шляхом передачі технологічних файлів-відомостей органам Державної податкової служби України. Від­недавна і УДК щоденно можуть бачити доходи «свого» бюджету у формі 412 під назвою «Звіт про виконання місцевого бюджету за доходами». Отже, Казначейство контролює перерозподіл до­ходів між бюджетами згідно з чинним законодавством, але не ко­нтролює правильність нарахування цих доходів — її перевіряють інші уповноважені фінансові органи, з якими Казначейство про­водить звірку щодо обсягів зарахованих до бюджетів доходів.

Згідно з чинним законодавством, Казначейство є урядовим ор­ганом державного управління, що діє у складі Мінфіну і йому під­порядковується. Казначейство веде Єдиний казначейський раху­нок (далі — ЄКР), відкритий у Національному банку України, для обслуговування державного та місцевих бюджетів. Всі кошти бю­джетів акумулюються на цьому рахунку в НБУ. Функціонування ЄКР регулюється Положенням про Єдиний казначейський раху­нок, затвердженим Наказом ДКУ від 26.06.2002 № 122, і з почат­ком його функціонування була реформована платіжна система ви­конання бюджетів. Центральний апарат казначейства отримав контроль за операціями з розподілу та виділення бюджетних кош­тів усіх територіальних органів казначейства — управлінь. Згідно з Положенням, операції, проведені органами Державного казначей­ства через СЕП НБУ, відображаються на технічному рахунку Державного казначейства та на відповідних технічних рахунках територіальних управлінь, у балансі Державного казначейства — на відповідному єдиному казначейському рахунку та субрахунках територіальних управлінь. Державне казначейство України керує видатковими операціями територіальних управлінь, що прово­дяться через СЕП НБУ, за допомогою механізму встановлення лі­міту технічного рахунку та ліміту початкових оборотів у СЕП НБУ. Територіальні управління Казначейства можуть бачити свій ліміт у системі у розрізі КЕК і проводити за ним бюджетні асигну­вання. Сальдо ЄКР транслюється на Інтернет-сторінці Казначейст­ва, і завдяки цьому інструменту громадяни можуть побачити за­лишки коштів бюджетів по днях та по місяцях.

Для розрахунково-касового обслуговування розпорядників та одержувачів коштів бюджетів відповідної території управління казначейства на початку кожного бюджетного року відбувається впорядкування їх мережі, визначене Порядком формування Єди­ного реєстру розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, затвердженим Наказом ДКУ від 05.02.2008 № 40. Для включення одержувача коштів до реєстру необхідно надати супровідний лист відповідного розпорядника бюджетних коштів, який обґрун­товує роль цього одержувача у виконанні бюджетних програм. Під час формування мережі працівники органів Казначейства пе­ревіряють подану Реєстраційну картку розпорядника (одержува­ча) бюджетних коштів та вносять його до Єдиного реєстру роз­порядників та одержувачів бюджетних коштів, якщо він ще не був зареєстрований. Також розпорядникам та одержувачам на­дають персональні коди для обслуговування. Інформація зберіга­ється у органах Казначейства у електронному та паперовому ви­гляді, таким чином, реєстрація/перереєстрація розпорядників або одержувачів коштів, та присвоєння їм кодів, спрощує роботу з мережею. Доступ до бази даних Єдиного реєстру розпорядників та одержувачів бюджетних коштів мають всі органи Державного казначейства України в межах відповідної території в режимі он­лайн. Далі формуються або коригуються записи у єдиній базі да­них мережі розпорядників та одержувачів коштів кожного бю­джету, оновлюються відкриті їм рахунки в органах Казначейства і розпочинається виконання нових бюджетів. У органах Казна­чейства ведеться особова справа кожного розпорядника та одер­жувача бюджетних коштів, до якої і додається оригінал Реєстра­ційної картки розпорядника/одержувача бюджетних коштів.

Слід зазначити, що за допомогою Єдиного реєстру розпорядни­ків та одержувачів бюджетних коштів передбачається можливість отримання коштів розпорядниками та одержувачами коштів з різ­них бюджетів на виконання бюджетних програм. Раніше така про­цедура була однозначно заборонена і заборона порушувалася при виконанні бюджету, тому новим Бюджетним кодексом України від 08 липня 2010 р. у ст. 85 (п. 2) зазначається, що «забороняється ... здійснювати впродовж бюджетного періоду видатки на функціону­вання бюджетних установ одночасно з різних бюджетів, крім ви­падків, коли такі видатки здійснюються за рішенням відповідної міс­цевої ради за рахунок вільного залишку бюджетних коштів або пе­ревиконання дохідної частини загального фонду місцевого бюджету за умови відсутності заборгованості такого бюджету за захищеними статтями видатків протягом року на будь-яку дату». Але у такому випадку Реєстраційна картка розпорядника заповнюється згідно з кодом того бюджету, з якого він утримується, а одержувача — міс­тить код найвищого за рівнем бюджету. з якого він отримує кошти. Також один одержувач коштів може отримувати кошти через кіль­кох розпорядників коштів бюджету. Таким чином, офіційно в Україні розширюється перелік схем фінансування з бюджетів роз­порядників та одержувачів бюджетних коштів.

Казначейство повною мірою має реалізувати контроль за ці­льовим використанням бюджетних коштів у межах функцій та/або бюджетних програм, які виконують розпорядники (одер­жувачі) бюджетних коштів. З 2007 року Казначейству підтвер­джено повноваження щодо контролю здійснення закупівлі това­рів, робіт і послуг за державні кошти, тому розпорядники коштів надають органам Казначейства річні плани із державних закупі­вель. У 2009 р. Казначейство затвердило форми реєстрів обліку бюджетних та фінансових бюджетних зобов'язань за розпоряд­ником коштів. При казначейському обслуговуванні розпорядни­ків та одержувачів коштів ведеться облік їхніх зобов' язань. Спо­чатку орган Казначейства дозволяє розпоряднику взяти юри­дичне зобов' язання у вигляді договору на виконання робіт або отримання товарів чи послуг, а потім опрацьовується фінансове зобов' язання на основі підтвердних первинних документів, яке і передбачає перерахування бюджетних коштів.

Із прийняттям нового Бюджетного кодексу України, який пе­редбачає середньострокове бюджетування, та запровадження бюджетних програм на рівні місцевих бюджетів роль Казначейс­тва у оперативному розподілі коштів повинна включати і розпо­діл та облік бюджетних зобов' язань розпорядників коштів на се-редньострокову перспективу.

Контроль видачі готівки з рахунків розпорядників коштів на оплату праці, матеріальну допомогу тощо провадиться управлін­нями Казначейства та уповноваженими банками, перелік яких та ціну за послуги Казначейство затверджує наказом. Розпорядники коштів надають УДК та ГУДКУ заявки на видачу готівки, згідно з якими перераховуються кошти на відповідні рахунки у комер­ційних банках, з яких вже представники розпорядника коштів можуть зняти готівку за чеком або, якщо це зарплатний проект, пластиковою карточкою.

Важливою ознакою сучасного Казначейства є запровадження і використання системи внутрішнього контролю та аудиту, регла­ментоване в тому числі спільним наказом Державного казначейс­тва України та Міністерства фінансів України «Про затверджен­ня Термінологічної бази системи внутрішнього контролю та аудиту Державного казначейства України» від 07.10 2008 № 417. Ця система передбачає підтримання внутрішньої дисципліни працівників Казначейства та перевірку їхньої компетенції і доб­росовісності. Така система є ознакою державних органів — учас­ників бюджетного процесу у розвинених країнах.

Висновки. З часу свого створення Казначейство постійно змі­нюється та намагається покращити свою роботу, хоча це завдан­ня ускладнюється через одночасне реформування бюджетного процесу в Україні. Однак, на сьогодні, органи Державного казна­чейства України успішно справляються з казначейським обслу­говуванням бюджетів.

Література

1. Бюджетний кодекс України: Закон України від 8 липня 2010 р. № 2456-VI.

2. Бюджетний менеджмент: Підручник / В. Федосов, В. Опарін, Л. Са­фонова та ін.; за заг. ред. В. Федосова. К.: КНЕУ, 2004. — 864 с.

3. Булгакова С. О., Колодій О. Т. Історія казначейської справи: Навч. посіб. — К.: Вид-во КНТЕУ, 2002. — 138 с.

4. Иванова Н. Г., Маковник Т. Д. Казначейская система исполнения бюджетов СПб.: Питер, 2001. — 208 с.

5. Казначейська справа / П. Г. Петрашко, О. О. Чечуліна та ін. — К.: НВП «АВТ», 2004. — Т. 1. — 288 с.

6. Національний банк і грошово-кредитна політика: Підручник / ред. А. М. Мороз. — К.: КНЕУ, 1999. — 368 с.

7. Постанова Кабінету Міністрів України «Питання Державного ка­значейства України» від 21 грудня 2005 р. № 1232.

8. Юрій С. І., Стоян В. І., Мац М. Й. Казначейська система: Підруч­ник. — Тернопіль: Карт-бланш, 2002. — 590 с.

Статтю подано до редакції 17.02.11 р.

УДК 330.22.12

С. В. Красножон, ст. викладач кафедри банківських інвестицій ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ ІНДИВІДУАЛЬНИХ ІНВЕСТИЦІЙ НА ФІНАНСОВОМУ РИНКУ

АНОТАЦІЯ. У статті наведено порівняльний організаційно-економічних засад інвестиційної діяльності індивідуальних інвес­торів в залежності від переваг щодо обраних ними фінансових ін­струментів.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: інвестування, заощадження, фінансові інстру­менти, інвестиційний портфель, спільне інвестування, фінансовий ринок.

АНОТАЦИЯ. В статье проведен сравнительный анализ организа­ционно-экономических проблем развития инвестиционной деятель­ности индивидуальных инвесторов в соответствии с выбранными ними финансовых инструментов.

© С. В. Краснонож, 2011

398

Страницы:
1 


Похожие статьи

Т В Жибер - Актуальні питання казначейського обслуговування бюджетів в україні

Т В Жибер - Розвиток технологій бюджетного менеджменту