О Ю Ментель, А В Мешков - Активізація інвестиційних процесів на підприємствах україни в аспекті інституційних перетворень - страница 1

Страницы:
1  2 

А. В. Мешков, канд. екон. наук, доцент, О. Ю. Ментель,

Донецький національний технічний університет

АКТИВІЗАЦІЯ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ НА ПІДПРИЄМСТВАХ УКРАЇНИ В АСПЕКТІ ІНСТИТУЦІЙНИХ ПЕРЕТВОРЕНЬ

Анотація. Запропоновано комплекс заходів з активізації інвестиційних процесів, які здійснюються в сучасній українській економіці в умовах ін-ституційних перетворень. Обґрунтовано інструменти реалізації дер­жавної інвестиційної стратегії, виконання якої передбачає здійснення стратегії нагромадження і мобілізації інвестиційного потенціалу країни та розвиток фінансово-кредитної підтримки малого підприємництва. Надано рекомендації з активізації інвестування на рівні підприємства, які спрямовані на підвищення ефективності інвестиційних проектів, активізацію внутрішніх інвестиційних джерел підприємства, підтримку залучення зовнішніх джерел капіталовкладень.

КЛЮЧОВІ СЛОВА. Інвестиційний процес, інвестиційна стратегія, управ­ління інвестиційною діяльністю, конкурентоспроможність, ризик, інвести­ційна привабливість.

Сучасний стан економіки України свідчить про наявність проб­лем у секторі фінансів, грошово-кредитній та інвестиційній сфері: капітал надходить до реципієнтів у надто обмеженому об­сязі, постійно зростає рівень інфляції, співвідношення курсів гривні і іноземних валют є нестабільним і важкопрогнозованим, продукція вітчизняних товаровиробників є недостатньо конку­рентоспроможною, а іноземна продукція ввозиться в країну в не­достатній кількості. Дисбаланс національної економіки збільшує рівень макроекономічної невизначеності, що ускладнює здійснення в Україні ефективної виробничої та інвестиційної діяльності.

На початку 2010 року всі міжнародні рейтингові агентства при­йшли до висновку, що політико-економічна ситуація в Україні погір­шилася, а її фінансова система знаходиться в дуже нестійкому по­ложенні. Одночасне зниження рейтингів України одразу всіма між­народними рейтинговими агентствами вже почало призводити до підвищення вартості залучення зовнішнього капіталу та обслугову­вання наявних кредитів, до зниження рівня інвестиційної привабли­вості підприємств. Все це негативно впливає на процеси функціону­вання та розвитку вітчизняних промислових підприємств. Таким чином, особливої важливості набуває впровадження заходів з під­тримки стимулювання і підвищення ефективності планування і ор­ганізації інвестиційних процесів в економіці України, що, в свою

© А. В. Мєшков, О. Ю. Ментель, 2010

479чергу, збільшить приток інвестиційних ресурсів, підвищить рівень фінансової стійкості підприємств та збільшить рівень конкуренто­спроможності вітчизняних товаровиробників [1]. Важливим інстру­ментом активізації інвестиційних процесів є поступовий перехід від домінування індивідуальних інвесторів на фінансових ринках до ін-ституціональних інвесторів, таких як страхові компанії, пенсійні фонди, інвестиційні компанії.

Проблема активізації інвестиційних процесів є багатогранною, тому специфічними аспектами даної сфери дослідження займа­лися різні автори, як вітчизняні, так і іноземні. Особливо слід від­значити наступні напрямки наукових розробок і провідних авто­рів, що займалися вирішенням проблем з ними пов'язаних: активізація інвестиційних процесів з метою покращення макро-економічних показників (Т.Т. Гринів, О.В. Пирог) [2, 3], підви­щення інвестиційного потенціалу держави (П.І. Мірошниченко, Н.Б. Савіна) [4, 5], активізація інвестиційних процесів на підпри­ємствах, як на базовій ланці економіки України (Є.Ю. Кузькін, О.Ю. Попова) [6, 7], активізація інвестиційних процесів в умовах перехідної економіки (С.В. Буряк, В.М. Іванова) [8, 9], підвищен­ня рівня інвестиційної привабливості промислових підприємств (О.В. Яріш, Н.Я. Боліновська) [10, 11], стимулювання інвестицій­них процесів на підприємствах в аспекті регіонального розвитку (І.П. Андрушків, Т.О. Савостенко) [12, 13]. Зважаючи на велику кількість авторів, що займалися проблемами активізації інвести­ційних процесів, слід зазначити, що на даний час існує низка не-вирішених питань, які визначають мету даної статті.

Метою дослідження є визначення напрямків та шляхів активі­зації інвестиційних процесів на підприємствах в Україні та по­шук резервів підвищення ефективності інвестування в аспекті ін-ституціональних перетворень.

Нестача іноземних інвестицій на промислових підприємствах обумовлює необхідність здійснення заходів з покращення держав­ної інвестиційної політики в напрямку стимулювання їх залучен­ня. Згідно зі «Стратегією економічного та соціального розвитку України на 2004—2015 роки» [14] для забезпечення збільшення прогнозованого значення ВВП у 2,4 разу в період до 2015 року необхідне зростання капіталовкладень щонайменше в чотири ра­зи. При цьому обсяг прямих іноземних інвестицій повинен зрости до 35—40 млрд дол. США, частка прямих іноземних інвестицій у структурі інвестицій повинна скласти 8—10 %.

Для досягнення даних показників необхідно впроваджувати заходи з активізації інвестиційних процесів, які здійснюються надвох основних рівнях: на загальнодержавному рівні та безпосе­редньо на рівні підприємств. Заходи на загальнодеравжному рівні зводяться до реалізації державної інвестиційної стратегії, вико­нання якої передбачає здійснення стратегії нагромадження і мо­білізації інвестиційного потенціалу країни та розвиток фінансово-кредитної підтримки малого підприємництва. Стосовно заходів на рівні підприємства необхідним є підвищення ефективності ін­вестиційних проектів, активізація внутрішніх інвестиційних дже­рел підприємства, підтримка і сприяння залученню зовнішніх джерел, а також використання різних підходів до управління ін­вестиційною діяльністю на підприємствах (рис. 1).

Ефективність здійснення державою певної інвестиційної по­літики залежить від функціонування формальних інститутів (норм, правил, законів), які регулюють економічну діяльність. Успішна реалізація завдань інвестиційної стратегії визначаль­ним чином залежатиме від впровадження ефективної системи мобілізації інвестиційних ресурсів та управління ними. Інвести­ційна стратегія є комплексом взаємопов' язаних заходів у гро­шово-кредитній, фінансовій, бюджетно-податковій, зовнішньо­економічній, економіко-правовій та інших сферах, розрахова­ним на тривалий період. Не відмовляючись від необхідності підтримки макроекономічної стабільності, слід змістити її ак­цент на стабілізацію фінансового становища підприємств та сприяння акумуляції національного інвестиційного потенціалу. Потреба у зниженні рівня економічних, соціальних та екологіч­них загроз національної безпеки вимагає забезпечення випере­джаючого зростання інвестицій у реальний сектор економіки порівняно з темпами зростання ВВП. Ефективна інвестиційна політика повинна посідати центральне місце в комплексі захо­дів, що здійснюються в грошово-кредитній, фінансовій, зовніш­ньоекономічній сферах [15].

Зважаючи на все вищезазначене, стратегія нагромадження та мобілізації інвестиційного потенціалу України повинна пе­редбачати:

— забезпечення макроекономічних умов, сприятливих для ведення підприємницької діяльності в економічному просторі України, отримання прийнятної норми прибутку, стимулів утво­рення та нагромадження фінансових ресурсів у країні;

— спрямування ресурсів кредитно-фінансової сфери на здійс­нення інвестицій у реальний сектор економіки, узгодження гро­шово-кредитної та бюджетно-податкової політики із завданнями інвестиційної стратегії;

стимулювання розвитку фондового ринку, кредитних, інвес­тиційних фондів та інших фінансових інститутів, які повинні забез­печити можливість корпоративного (спільного) фінансування інвес­тиційних проектів вітчизняними та зарубіжними інвесторами;

збільшення фінансових ресурсів населення, національ­них підприємств і держави та спрямування їх у реальний сек­тор економіки;

впровадження режиму економії та раціонального викорис­тання бюджетних коштів, підвищення їхньої ролі як макроеконо-мічного регулятора і складової інвестиційного потенціалу;

створення сприятливих умов для залучення іноземних ін­вестицій та їх використання для здійснення намічених структур­них зрушень, підвищення здатності національної економіки до сприйняття цих інвестицій;

відновлення та розвиток мотивації суб' єктів господарю­вання та населення до інвестування, спрямування інвестицій до реального сектору економіки, на здійснення позитивних структур­них зрушень;

проведення зваженої політики бюджетного інвестування, яке досягається завдяки реформуванню структури бюджетних видатків, шляхом зменшення витрат дотаційного характеру і, від­повідно, збільшення фінансування інвестиційно-інноваційних програм [16].

Успішна реалізація інвестиційної стратегії на загальнодержав­ному рівні обумовлює здійснення фінансово-кредитної підтрим­ки малого підприємництва, яке в сучасній економічній системі займає важливе місце. Основними напрямками реформування в даній сфері є наступне:

формування мережі регіональних фондів підтримки під­приємництва та кредитно-гарантійних установ;

розроблення та запровадження ефективних кредитно-га­рантійних механізмів мікрокредитування суб' єктів малого під­приємництва;

створення та підтримку фінансових інститутів, які працю­ють на розвиток малого підприємництва.

Проведення заходів з фінансово-кредитної підтримки малого підприємництва призведе до збільшення прибутковості та ефек­тивності інвестиційних процесів в економіці в цілому. В той же час, заходи загальнодержавного рівня не забезпечать високої ефективності реалізації інвестиційних проектів, якщо самі під­приємства не будуть здійснювати комплекс заходів, спрямованих на оптимізацію власних фінансових і господарських процесів.

Активізація інвестиційних процесів на рівні підприємства за­лежить від умов господарювання в державі. Тому особливе зна­чення має вплив розвитку інституційних процесів на функціону­вання підприємств. Інституціональна природа підприємства розкривається в тому, що наявність інститутів знижує ризики. Рі­вень довіри до інститутів значно вищий, ніж до окремих приват­них осіб, тому їх створення — це процес, спрямований на запобі­гання ризиків та забезпечення виконання зобов'язань. Формальні та неформальні інститути гарантують виконання певних очіку­вань, задоволення потреб, отримання певних результатів [17].

Ефективність конкретного інвестиційного проекту значною мірою залежить від системи управління підприємством і, зокре­ма, від управління інвестиційною діяльністю на підприємстві. На формування ефективності інвестиційних проектів впливає ряд складових внутрішнього та зовнішнього середовища (рис. 2).

Внутрішнє середовище підприємства має такі інструменти підвищення ефективності інвестиційних процесів, як перерозпо­діл прибутку підприємства із збільшенням фонду накопичення, зменшення періоду окупності інвестицій за рахунок виробництва інноваційної продукції, підвищення конкурентоздатності продукції.

Зовнішнє середовище інвестиційних процесів залежить від ін­вестиційного клімату, нормативно-правової бази та податкової політики. Створення сприятливого інвестиційного клімату перш за все потребує вдосконалення нормативно-правового середови­ща з точки зору як національних інвесторів (посилення стиму­люючої функції податкової та амортизаційної політики), так і іноземних інвесторів (створення стабільної і всеосяжної норма­тивно-правової бази, інститутів страхування інвестицій). Забезпе­чення адекватних правових, економічних, соціально-політичних та інфраструктурних умов формування інвестиційного середо­вища є першочерговим завданням інвестиційної політики держави.

З метою зміни податкової політики рекомендовано проводити політику підтримки середнього бізнесу поряд із стимулюванням малого підприємництва, надаючи певні адміністративні, податко­ві, фінансово-кредитні та інвестиційні пільги (можливо, дещо менші ніж ті, що надаються малим підприємствам), застосовуючи інші заходи підтримки, наприклад, надання переваг при здійс­ненні державних закупівель та наданні державних замовлень.

Загострення конкуренції на світових інвестиційних ринках і наявність відносно слабких стимулів для залучення іноземних ін­весторів на українських підприємствах зумовлює необхідність активізації внутрішніх джерел інвестицій і сприяння залученнязовнішніх. Мобілізацію внутрішніх ресурсів підприємства доцільно проводити по наступних напрямках:

реструктуризація підприємства; вдосконалення структури акціонерного капіталу; амортизаційна політика; реалізація інвестиційних кадрових проектів. Залучення зовнішніх ресурсів для активізації інвестиційних процесів проводиться наступне:

розробка і впровадження якісно нових технологій;

зниження ризиків капіталовкладень шляхом формування портфелю безризикових цінних паперів (державні акції та об­лігації);

підвищення фінансової стійкості підприємства;

підвищення інвестиційної привабливості підприємства. Одним з найважливіших внутрішніх ресурсів підприємства,

тісно пов' язаних з реалізацією маркетингу, є реструктуризація, під якою розуміється оптимізація структури підприємства з ме­тою підвищення ефективності і стійкості фінансово-господар­ської діяльності і інвестиційної привабливості.

Реструктуризація може полягати як у розділенні підприємства на юридично самостійні господарюючи суб' єкти, що пов' язані або не пов' язані між собою, так і в зміні внутрішньої структури підприємства у вигляді організації нових служб, підрозділів або впорядкуванні функцій тих, що діють.

Амортизаційна політика повинна бути пов' язана із загальною стратегією інвестиційної діяльності. Для цього необхідно поєдна­ти в єдину систему податкові відрахування від прибутку підпри­ємства, амортизацію, пільги по інвестиційному кредиту і витрати на НІОКР. Тільки в цьому випадку амортизаційні відрахування дійсно стимулюватимуть модернізацію виробництва і сприяти­муть збільшенню ефективності капіталовкладень.

Підвищення ефективності інвестиційної діяльності на стадії розробки інвестиційного проекту може бути досягнуте за раху­нок наступних заходів:

скорочення терміну проектування;

закладення в проект прогресивних форм реалізації проекту; широкого застосування (там, де це можливо і доцільно) типових проектів, які вже виправдали себе на практиці, що дозво­ляє значною мірою зменшити витрати на проектування, а також різко зменшити ризики;

— застосування в проекті самих передових технологій з ура­хуванням вітчизняних і зарубіжних досягнень.

Структурувати і оптимізувати процес управління дозволяє си­стема бюджетування. При цьому основний акцент робиться на тому, що система бюджетування повинна будуватися за проект­ним принципом. Управління інвестиційною діяльністю на під­приємстві, на думку автора, повинне бути побудоване на чіткому регламенті і корпоративному порядку.

Найбільш ефективним способом управління інвестиційною діяльністю є впровадження заходів по зниженню негативної дії ризиків на діяльність підприємства через впровадження сучасної системи фінансового планування [18]. Якщо зовнішні ризики (політичні, економічні, правового регулювання тощо) можуть піддаватися лише прогнозуванню, то боротьба з внутрішніми ри­зиками може бути дуже успішною за допомогою системи бюдже­тного планування діяльності підприємства. При цьому недопу­щення збитку основної діяльності підприємства можна розгля­дати як джерело додаткових доходів.

Внутрішнє планування і саме управління інвестиційною ді­яльністю в сучасних умовах через специфіку української дійсно­сті зіткнулося з серйозними труднощами. Причиною цього ви­ступив розрив в ієрархії управління, оскільки обґрунтування різ­них варіантів господарювання, адекватних відповідним прог­нозним сценаріям розвитку, є неможливим без планування своє­часних рішень.

В управлінні інвестиційною діяльністю підприємства сьогодні все частіше використовується інвестиційний бюджет, який вклю­чає доходи і витрати від інвестиційної діяльності, а також потре­би в інвестиційних ресурсах по всіх вибраних напрямах і інвес­тиційним проектам. При цьому для управління окремим інве­стиційним проектом використовується бюджет інвестиційного проекту, який включає як операційний, так і фінансовий бюджет і є детально розробленим фінансовим планом інвестиційного про­екту, що охоплює всі сторони його реалізації.

Проходження всіх етапів бюджетування при розробці і ухва­ленні управлінських рішень забезпечує наступні можливості:

— детальне опрацьовування самих інвестиційних проектів;

— комплексний розгляд інвестиційної діяльності в рамках всієї фінансово-господарської діяльності підприємства і аналіз її впливу на фінансовий стан підприємства;

— організацію контролю над подальшою реалізацією кожного окремого проекту і виконанням інвестиційного бюджету в цілому.

Ще одним з методів підвищення ефективності управління ін­вестиційною діяльністю є використання принципів наскрізногопланування при формуванні і реалізації інвестиційних проектів. Це дозволить підвищити ефективність інвестиційної діяльності і забезпечити системний взаємозв' язок інвестиційної програми із стратегічною програмою інвестиційної політики, а також прозорий контроль за ступенем досягнення цільових інвестиційних завдань.

Ефективність інвестиційної діяльності в значній мірі залежить від організації управління інвестуванням на підприємстві. Ухва­лення рішень про інвестиції є найбільш складним і важливим зав­данням управління, у зв' язку з чим виникає необхідність інтегра­ції діяльності всіх учасників процесу управління, яку можливо реалізувати тільки через єдину структуру управління інвестиція­ми в рамках існуючої організаційної структури управління.

В умовах швидкоплинної кон' юнктури ринку, коли перед суб' єктом господарювання стоїть завдання нарощування конку­рентних переваг, ефективним є дивізійний тип структури управ­ління інвестиційною діяльністю, в якому здійснюється делегу­вання частини управлінських функцій (ціноутворення, маркетинг, персонал, економіка, бізнес-планування) у нижчі структурні лан­ки, що дозволяє підрозділам частково або повністю взяти відпо­відальність за реалізацію інвестиційної діяльності. В результаті управлінські ресурси верхнього ешелону організації вивільня­ються для вирішення стратегічних завдань.

Підвищення ефективності управління інвестиційною діяльністю з урахуванням невизначеності залежить від наступних чинників:

— оптимального поєднання централізації і децентралізації управління інвестиційною діяльністю;

— використання наукового підходу до процесу організації аналітичного забезпечення управління інвестиційною діяльністю;

— вироблення нових цілей і завдань по вдосконаленню орга­нізації аналітичного забезпечення методичного апарату управ­ління інвестиційною діяльністю;

— безперервного вдосконалення управління інвестиційною діяльністю;

— постійності аналітичного забезпечення і інформаційної до­статності управління інвестиційною діяльністю;

відповідності характера роботи потенційним можливостям

виконавця;

— постійності підвищення кваліфікації менеджерів з управ­ління інвестиційною діяльністю.

Одним з основних напрямів підвищення ефективності управ­ління інвестиційними процесами на мікрорівні є використання комплексного підходу до інвестування. В умовах обмежених влас­них фінансових ресурсів комплексне інвестиційне проектування може розглядатися як один з прийнятних підходів до управління інвестиційною діяльністю на підприємстві. Застосування даної концепції при реалізації інвестиційної програми підприємства може сприяти оптимізації управлінських рішень в інвестиційній сфері, більш ефективному використанню обмежених інвестицій­них ресурсів підприємства, зниженню потреби в ресурсах, що за­лучаються, формуванню позитивної динаміки основних показни­ків фінансово-господарської діяльності.

Таким чином, процес активізації інвестиційних процесів на підприємствах повинен здійснюватись в двох напрямках: на за­гальнодержавному рівні та безпосередньо на рівні підприємств. У першому випадку доцільним є здійснення заходів з виконання стратегії нагромадження та мобілізації інвестиційного потенціалу України та заходів зі збільшення бюджетного інвестування. Для активізації інвестиційної діяльності безпосередньо на підприємс­твах необхідно детально розглядати чинники, які впливають на ефективність інвестиційних процесів, впроваджувати заходи по зменшенню впливу ризиків та невизначеності, використовувати інвестиційний бюджет при плануванні інвестиційного проекту. Також значний вплив на ефективність інвестиційних процесів має організація управління інвестиційною діяльністю на підпри­ємствах та механізм інвестування. Крім того слід відмітити, що в подальших дослідженнях особливу увагу необхідно приділити іншим аспектам активізації інвестиційних процесів, таким як аналіз та оцінка динаміки інвестиційного потенціалу, прогнозу­вання обсягів інвестування підприємств. Це дозволить більш пов­но розкрити проблематику розвитку інвестиційних процесів і отримати конкретні інструменти їх діагностики і планування.

Література

1. Хобта В.М., Мєшков А.В. Формування і підвищення інвестицій­ної привабливості суб'єктів господарювання // Наукові праці ДонНТУ. Серія: економічна. Випуск 36-1. — Донецьк: ДонНТУ, — 2009. — С. 118—125.

2. Гринів Т.Т. Система захисту іноземних інвестицій в Україні // Матеріали ІІ Міжнародної наукової конференції «Розвиток підприєм­ницької діяльності в Україні: історія та сьогодення». — Тернопіль,

2004. — С. 25—27

3. Пирог О.В. Формування стратегії залучення інвестицій в промис­ловий сектор економіки України // Сучасні тенденції в розвитку банків­ської системи: Матеріали другої міжнародної науково-практичної кон­ференції. Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. — Т.ІІ. С. 158—160.

4. Мірошниченко П.І. Механізм забезпечення активізації інвести­ційної діяльності // Збірник наукових праць Луганського національного аграрного університету. Серія: Економічні науки. — Луганськ: ЛНАУ, 2006. — № 60(83). — С. 467—471.

5. Савіна Н.Б. Методологічні засади оцінки та прогнозування ефек­тивності інвестицій // Вісник Рівненського Державного технічного уні­верситету»: «Економіка». — Рівне, 2002. — 1 (14). — С. 54—61.

6. Кузькин Е.Ю. Повышение эффективности инвестиционной дея­тельности предприятий // Вісник ХДЕУ. — 2001. — №4 (20). — С. 86—87.

7. Попова О.Ю. Формування границь ефективності інвестиційного проекту // Вісник Технологічного університету Поділля. — 2001. — №6(37). — С. 104—107.

8. Буряк С.В. Фінансово-кредитне забезпечення інвестиційної дія­льності підприємств України //Проблеми формування ринкової еконо­міки: Міжвідомчий науковий збірник. Вип. 7. — К.: КНЕУ, — 1999. —

С. 177—182.

9. Іванова В.М. Проблеми оптимізації національного й іноземного інвестування промислових підприємств в Україні // Зб. наук. праць. Вип. 49 / Відп. ред. В.Є.Новицький. — К.: ІСЕМВ НАН України. — 2006. — С. 116—124.

10. Яріш О.В. Галузевий зміст методики інвестиційної привабливості акцій //Регіональні перспективи. — 2004. — № 1—2. — С. 16—18.

Страницы:
1  2 


Похожие статьи

О Ю Ментель, А В Мешков - Активізація інвестиційних процесів на підприємствах україни в аспекті інституційних перетворень