М Г Кітов - Расові аспекти змісту руської ідеї - страница 1

Страницы:
1  2  3 

Кітов М.Г.

канд. філос. наук, доц., зав. кафедрою філософії Національного ун-ту харчових технологій

"Принятие на вооружение русским народом теории генетического   социализма  в   кратчайшие сроки поставит его в максимально выгодные условия по отношению ко всем другим народам земли " (В. Авдеев)

Расові аспекти змісту руської ідеї

Для розуміння специфічних ознак руської національної філософії надзвичайно важливий матеріал дають новітні пошуки руських науковців. Досить помітне місце серед таких пошуків займають представники генетичного соціалізму. В даній статті автор і прагне висвітлити сутність цієї філософсько-політичної течії, яка ще не стала предметом дослідження серед українських філософів та політологів.

9 грудня 2006 р. в програмі «Запретная зона», яку веде Михайло Пореченков було подано показовий сюжет. Група молодиків з Петербургу викрадає молодих дівчаток з різних міст Росії, силоміць утримує їх і проводить аналізи з метою установити: чи зможуть вони народити здорових дітей. Викраденим дівчатам пропонують золоті гори: мебльовані квартири, безбідне життя за те, що вони будуть народжувати дітей-геніїв від підібраних молодиками донорів.

Для людей, котрі не знайомі з постулатами "теорії генетичного соціалізму", сюжет може показатися середньовічним варварством. Насправді ж все сплановано і проводиться за новітніми філософськими моделями побудови нової Росії, а саме - згідно праць з генетичного соціалізму.

Група російських філософів, генетиків, біологів, істориків, лінгвістів, антропологів видали серію книг, присвячених філософській розробці руської національної ідеї через призму расової теорії. Базуючись на доказах біологічної науки, що поведінка людини лише на 20% залежить від навколишнього середовища, а 80% від генотипу вони прагнуть створити принципово нову ідеологію побудови суспільства, якої ще не було у світі. "Ми пропонуємо усуспільнити увесь генофонд нації і на основі цього усуспільненн побудувати суспільство ГЕНЕТИЧНОГО СОЦІАЛІЗМУ з усіма соціокультурними і расовобіологічними наслідками, які випливають з цього. Держава, побудована на основі генетичного соціалізму, буде по своїй формі і суті євгенічною державою" [1; с. 447], - декларує сутність генетичного соціалізму В.Б. Авдєєв. Якщо коміністи і ліберал-демократи пропонували цивілізувати людину за рахунок покращення оточуючого середовища, освіти, гуманізації відносин між людьми у суспільстві, то представники руської расової ідеології - за рахунок оновлення і реконструкції генетики людини.  "Комуністична і ліберально­демократична доктрини еволюційні, а доктрина генетичного соціалізму революційна. На місце сучасної людини вона передбачає створити надлюдину, із сучасної раси - надрасу" [там само], - продовжує автор. Відмінності між сучасною людиною і майбутньою надлюдиною будуть такі "як між середньою цивілізованою людиною наших днів і людиноподібною мавпою " [там само].

Через призму расової теорії представники руського генетичного соціалізму переглядають всю літературу з руської ідеї, адже попередні автори нехтували расовою теорією і "не прагнули раніше мислити категоріями раси" [там само; с. 448]. Для цього існували певні підстави, адже як гуманісти так і "тирани в нашій державі, напрочуд одностайно впроваджували свої утопії, ніколи не звертали ніякої уваги на те, чи вистачить людей, яких потрібно принести в жертву їхнім фантазіям" [там само]. Тирани збирали армії, а святоші вербували натовпи паломників і на все знаходилися люди, яких ніхто ніколи не цінував. Шляхом принесення великих жертв руським народом створили руську православну монархію, вийшли на світову арену при Петрові I, боролися за світове панування при більшовиках, підкорили космос, вели конфронтацію з усім капіталістичним світом. "Покоління руських воїнів, першопроходців і заложників великих ідей щедро поливали своєю кров 'ю грунт руської ідеї, але всіх цих потоків жертовної крові до цього часу було недостатьо, щоб накінець зійшла сама ідея крові. Ідея руської крові, ідея руської раси" [там само], - пише В.Б. Авдєєв. На долю представників руського генетичного соціалізму, на його думку, "...випала велика місія - створити Руську расову ідею, в котрій ідея крові нарешті візьме реванш над ідеєю середовища" [там само]. Руська ідея стане завершеною і самодостатньою. Ця місія - це не подарунок Божого Провидіння, а сувора реальність, оскільки руський народ вироджується як в якісному, так і кількісному вимірах. Він вперше відчуває, що неспроможний утримувати такі велетенські простори. Ідея середовища підірвала ідею крові через непомірну розтрату Руської ідеї. Тому глобальний перегляд всього комплексу проблем, пов'язаних з Руською ідеєю, є суворою вимогою часу. Головне полягає в тому, що руський світ з цього дня повинен утверджуватися не на єдності середовища, як було раніше, а на єдності крові.

Квасні патріоти Росії, виховані на ідеях соборності, монархії і комуністичного інтернаціоналізиу, на думку В.Б. Авдєєва, риють могилу руському народу. Тому потрібно рішуче боротися з цим злиденним патріотизмом, щоб його найгниліша частина моментально зникла, а "спроможна тверезо мислити і діяти об'єдналися з нами під прапором революційного націоналізму" [там само; с. 449] для побудови Руської расової держави. "Нам потрібна лише Руська держава, побудована на основі раціональної расової політики. Будь-які компроміси з перебіжчиками із відживших свій вік псевдопатріотичниих таборів приведуть лише до збільшення і подальшого виродження нації. Ніякого відродження СРСР чи Російської імперії, ніякого «братства народів» на руських кістках!" [там само], - заявляє В.Б. Авдєєв. Якщо ідеологія всіх попередніх патріотів зводилася до квінтесенції: «Ні п'яді нашої землі!» , то лозунгом представниківгенетичного соціалізму має стати лозунг: «Ні краплини нашої крові!». Це не значить, що представники генетичного соціалізму відмовляються від насильницьки захоплених протягом багатовікової історії чужих земель. Навпаки, свою стратегічну мету вони вбачають у "поверненні всіх наших територій аж до Аляски включно " [там само; с. 450].

Які ж основні практичні дії має виконувати держава генетичного соціалізму? Насамперед вона бере на себе контроль і управління демографічною політикою, зокрема політикою клонування. Клонування, репродукування найбільш повноцінних у фізичному, духовному і моральнісному відношенні людей дозволить у надзичайно короткий термін укріпити генетичну міцність нації. Тому утвердження ідеології по створенню умов для народження максимальної кількості расово-чистих громадян стає першочерговим обов'язком держави. Для цього вся "генетична інформація про всіх громадян держави береться на офіційний облік і контроль з метою вибору оптимального партнера для шлюбу. Створюються євгенічні суди, інститут чистої крові, банки сперми і т.п. За рахунок клонування люди, найбільш талановиті у всіх відношеннях, відновлюються у все більшій кількості, а які мають відхилення по спадковості - наркомани, дебіли, гомосексуалісти, рецидивісти - стерилізуються" [там само].

Таким чином, в умовах євгенічної держави природній відбір відміняється і замінюється відбором штучним. Право дітонародження отримують лише здорові люди, а елітні та еталонні мають виключне право нести батьківство безкінечну кількість разів. Генетично ж небажані елементи позбавляються права дітонародження медичним шляхом.

Стосовно ж правових питань позбавлення права материнства і батьківства, то відкриття клонування, на їхню думку, дозволить легко обійти юридичні нюанси цих питань. Мова може йти зовсім не про насильство. Багато жінок хочуть мати дітей від своїх кумирів. Клонування дозволить народжувати самих кумирів (двійників). "Хіба відмовиться, наприклад, дикарка, котра збирає милостиню в метро, привести на світ Пушкіна чи Шварценегера замість виродка від якогось гульвіси? Про яке насильство може тут іти мова, коли від бажаючих просто не буде відбою? Таким чином, всяка потреба в етнічних чистках повністю відпаде" [там само; с. 451], - пише автор.

Руська євгенічна держава матиме єдине завдання: піклуватися про репродукування на світ у максимальній кількості лише представників класичної руської раси, які схожі на билинних богатирів і казкових красунь. В умовах тріумфу генетичного соціалізму є можливість управляти процесами репродукування населення в масштабах всієї держави. Тому ніякого генетичного браку держава допускати не буде. Боги і герої знову зійдуть на землю.

Безперечно, що інтереси життєздатності нації припускають можливість підмішувати в певних пропорціях цінну кров, одночасно вимиваючи деградуючу. "Клонування найбільш расовочистих, здорових, талановитих людей абсолютно морально, а головне - абсолютно необхідне в умовах сучасного масового виродження" [там само; с. 453], - заявляє автор.

Расовим змістом має бути пронизана і зовнішня політика руської євгенічної держави. В основу своєї зовнішньої політики нова Руська держава покладе принцип надання всім бажаючим іноземцям не політичного притулку, а притулку генетичного. Хто з іноземців побажає увіковічити свій генофонд, то руські підуть йому назустріч. "Офіційною расовою політикою нової Руської держави буде НОРДИЗАЦІЯ, тобто процентне, а головне, якісне збільшення носіїв нордичної крові в руському народові" [там само; с. 454], - заявляє автор.

Вибудова євгенічної держави буде політично і економічно доцільною. Вичистивши генетичне сміття, євгенічна держава одночасно захищає суспільство від перманентних революціонерів, бунтівників, адже всі вони, на думку представників генетичного соціалізму, є сексуальними збочинцями. Тому ні нового Леніна, ні Чикатило в новому суспільстві більше не буде. Не потрібні будуть і тюрми, адже на " зміну гільотині і наручникам прийде скальпель і лазерний промінь" [там само; с. 458].

На думку представників генетичного соціалізму "з расологічної точки зору свобода і демократія несумісні. Свобода в расовому розумінні - це свобода для тих, хто має на неї право, а демократія - це свобода для тих, хто на неї ніяких прав не має. Тому суспільство при генетичному соціалізмі не демократичне, а саме вільне" [там само]. Отже, громадяни в євгенічній державі будуть вільними, а взаємодія людей детермінується не відносиами між ними, а кровним інстинктом.

Немає нічого печальнішого, на думку адептів руського генетичного соціалізму, спостерігати за людьми, які борсаються між двома потоками крові, котра тече в їх жилах, особливо коли ці потоки архетипічно не співпадають. Кров ніколи не буває винною, в усьому винні є лише домішки інородної крові. Всі негаразди в суспільстві виникають від змішування крові. Тому держава повинна чітко контролювати вибір подружжя.

Особливо смішно, стверджують руські євгеніки, спостерігати за тими, хто претендує на арійське расове походження. "Генетичний соціалізм покінчить раз і назавжди з цим маскарадом ублюдочних ідей, замішаних на нечистій крові" [там само; с. 459], - пише В.Б. Авдєєв.

В галузі зовнішньої політики ми повинні, заявляють руські генетики, проводити одну єдину ідею під логунгом: хто проти Росії - той проти білої раси, адже Росія сьогодні є форпостом білої раси. "Не буде Росії - не буде білих людей взагалі. Біла Америка вже не існує, а Біла Європа, не будь Росії, буде зметена Китаєм, що пробуджується або розграбована ордами войовничих ісламістів. Саме від сили і життєздатності Росії і руського народу залежить зараз - бути білій людині чи ні. І політичний радикалізм цієї ідеї має бути доведений до межі" [там само; с. 464], - пише В. Авдєєв. Суспільство, утворене на ідеї кровної спорідненості, не потребує патріотичних лозунгів, адже ним рухає інстинкт крові. Кордони держави змінюються, а спільна кров залишається.

Якщо англосаксонські країни на рубежі XIX і XX століть дали світу науку євгеніку, Німеччина розвинула її, назвавши расовою гігієною, то руські дадуть її назву - «ЧЕЛОВЕКОВОДСТВО» [там само]. Головна мета прихильниківрасового соціалізму створити народ-володар. "Руські - це або народ-раб, або народ-володар. Третього не дано" [там само; с. 463], - пише В.Б. Авдєєв. Тому досить чітко він заявляє про стратегічну мету руського генетичного соціалізму: "Стратегічна мета генетичного соціалізму в Росії - це створення на землі Руського мільярду. На доктрину ідеологів «нового світового порядку» про «золотий мільярд», ми, ідеологи «руського расового порядку», відповімо доктриною «руського брилліантового мільярду».

Прийшов час становитися не породою чехівських рефлексуючих інтелігентів, а породою Богів і героїв, - носіїв самоцінності. А загальнолюдські цінності ми залишимо дегенератам, гомосексуалістам, наркоманам та іншим представникам подібної генетичної конституції. Наш генетичний соціалізм -це коли можна все і зразу" [там само], - пише автор.

Представники руського генетичного соціалізму відверто заявляють, що більшовицька революція з її проповіддю комуністичного інтернаціоналізму змогла перемогти лише в расово-інфантильному середовищі. Наглядне підтвердження цьому вони вбачають у етнічному і, відповідно, психосо­матичному компоненті першого радянського уряду, який складався переважно з людей єврейської національності. Такий уряд міг виникнути лише у країні, де расовий компонент свідомості у населення був повністю атрофований. Тому потрібно піднімати рівень расової свідомості руського народу. "Руські ще не в силах скинути зі своєї шиї «князів світу цього», але вже готові до супротиву і пробудження расової свідомості" [4; с. 6], - заявляють зокрема В. Авдєєв та А. Савельєв.

Недоліком всієї попередньої руської національної філософії, на їх думку, було те, що вона увесь час нехтувала необхідністю зафіксувати природню відмінність руських від інших народів [див.: там само; с. 8]. Тому і проголошують своє бачення руської ідеї через призму расового компонету: "Ми прагнемо реалізувати майбутню Росію, забезпечити в ній майбутнє руського народу, а тому відмовляємося від безрідності. Ми - руські, руська ідея - апологія нашого минулого і обгрунтування нашого майбутнього. Ми її нікому не нав'язуємо і віддавати не збираємося. Але все, що прагнуть видати за руську ідею, підмішуючи до неї інтернаціоналізм і «загальнолюдські цінності» ми відкидаємо як вульгарне збочення. Наша ідея чиста, як чистою має бути кров нації" [там само; с. 10]. Автори критично відносяться до наукових здобутків радянської та історичної історіографії, адже в "радянський період незмінно превалювали соціальний та історичний аспекти, а в дореволюційній Росії ухил робився на надісторичні і провіденційні фактори. І тут і там була відсутня всяка органічна, тобто істинно расова основа історичного процесу, який формує унікальне дерево руської філософії" [там само; с. 14].

Зауважимо, що термін "раса" спочатку відображав біологічну єдність між людьми по крові та ареал їх проживання. Сьогоднішнє наукове тлумачення терміну "раса" включає в себе антропологічний, соціологічний, політичний та інші аспекти. Тому сама постановка расової проблематики цілком закономірна. Отже, заперечувати сам факт наукової расової історіософії не коректно. Причинна обумовленість між проявами суспільного життя і расою безперечноіснує. Але расова історіософія повинна не абсолютизувати біолого-антпропологічні фактори, як це роблять представники руського генетичного соціалізму, а розглядати їх в єдності і нерозривності з соціально-політичними. Цього представники руського генетичного соціалізму не роблять. Так О.М. Гусєв послідовно проводить думку, що людська цивілізація, проходячи певний цикл розвитку, дряхліє і настає година 'покарання" - година Армагедону. Ким би не була людина "смиренним християнином, фанатичним ісламістом, комуністом, демократом, фашистом чи ще ким-небудь відповідати прийдеться лише за те, чи зберіг конкретний Homo Ведичний Дух, а також здорову кров його пращурів, усвідомлено чи неусвідомлено в жодному поколінні не вчинив зради расового кровозмішання" [6; с. 171], - пише він. Цей висновок О.М. Гусєв робить на припущенні, що "в кожної конкретної раси була конкретної породи прамати-мавпа. Звідси висновок: генетичне змішання людей різних рас небезпечно, як небезпечне і безперспективне змішування різних тварин, котрі належать до одного виду, але різних підвидів" [там само; с. 175]. Тому він рішуче критикує розмірковування Теяр де Шардена про змішання рас у минулому. Особливо згубним є процес кровозмішення для білої раси, яка поступово вироджується. Прикладом "плавильного котла народів і рас", який відіграє вкрай негативну роль у занепаді білої раси, на його думку, є США. "Хвалена Америка мовчить про те, що людей з неправильною сексуальною орієнтацією, педарастів, лесбіянок, педофілів, некрофілів, людоїдів і тому подібних «естетів», народжених від міжрасових шлюбів, у США 70% від дорослого населення. Зростання злочинності в цій «зразково-показовій державі» кожні 8-10 років зростає по відношенню до зростання населення в 25 разів, тобто на 1231 %. Від рук садистів та інших виродків у результаті лише однієї вуличної злочинності гине 50000 людей, а до кінця цього століття кількість насильницької смерті перебільшить річні втрати американської армії у II Світовій війні" [там само; с. 178-179], - підкреслює автор. Наведені цифри безперечно переконливі. Але до проблеми злочинності у США та інших країнах, на наш погляд, слід підходити набагато ширше, тобто аналізувати вплив на її поширення різних факторів, а не лише расових. Такий підхід до проблеми є явно однобічним і навіть упередженим. Окрім іншого автору слід задуматися і над тим, що "плавильним котлом народів і рас" також була і є сучасна Росія. Тому відверті заклики до збереження чистоти білої раси для самих росіян є надзвичайно небезпечними насамперед у політичному плані. Вони можуть привести до розвалу самої Російської Федерації, адже у руському "плавильному котлі" ще не втратили своєї ідентичності представники різних народів і рас. Автор чомусь небезпеку виродження для руських вбачає лише в міжрасовому змішанні з кавказцями, в'єтнамцями, арабами, латиноамериканцями та іншими інородцями і зовсім не аналізує расову складову сучасної Російської Федерації. "Ми повинні усвідомити небезпеку, що насувається, зупинити расову агресію проти Росії, спасти свій рід від расового змішання, розпорошення і загибелі" [там само; с. 181], - пише О.М. Гусєв, зовсім неусвідомлюючи наслідків такої недалекоглядної політики саме для Російської Федерації.

Головним чинником створення національних спільнот, на думку іспанського філософа Хосе Ортега-і-Гассета, є держава. Заперечувати роль держави, як інституції, у становленні націй некоректно. Особливо велика роль держави у формуванні тих націй, які виростають з консортивного об'єдняння представників різних етносів. Саме на такому шляху становлення націй держава дійсно виступає тим насильницьким "плавильним котлом", який нівелює кровні зв'язки і формує нові - економічні, політичні, світоглядні тощо. Але державі не завжди вдається "переплавити" етнічні відмінності людей і сформувати із них нову націю. Розпад великих імперій, які прагнули об'єднати під своїм скіпетром народи з різною культурою, мовою, релігійними традиціями, є цьому підтвердженням. Але водночас некоректно вбачати в державній інституції єдине джерело формування націй. Етнічна складова відіграє не меншу роль аніж держава.

Як відомо, Гітлерівська Німеччина зробила біологічний расизм основою своєї націонал-соціалістичної ідеології. Чим же відрізняється від неї руський генетичний соціалізм, представник якого В.Б. Авдєєв заявляє, що "для створення Нової Традиції потрібний чіткий усвідомлений селекційний відбір того, що гідне життя і процвітання. Все низьке, суєтне, ущербне повинно раз і назавжди відійти із нашого життя. Ніякого жалю бути не може. Розчистку території потрібно починати з самих азів антропології і расології" [2; с. 416]. Тим більше, що генетичний соціалізм має бути впроваджений у життя. "Генетичний соціалізм - це ідеальний тип перспективного державного устрою, а Расова модернізація являє собою сукупність практичних заходів по досягненню цього ідеалу" [там само; с. 418-419], - заявляє він. Расова модернізація передбачає насамперед очищення расового архетипу і видалення з його матриці інорасових включень.

Отже, сьогоднішні досягнення генетики прихильники руської расової ідеї прагнуть впровадити у реальне життя. "Дві-три ін'єкції - і всі генетичні наслідки монголо-татарського іга, котре руським увесь час ставлять у провину, будуть зведені до нуля" [там само; с. 420], - заявляє В.Б. Авдєєв. Причому расове "очищення", на його думку, пройде без всяких соціальних катаклізмів. "Ми можемо обновити нашу кров і очистити її від азіатчини, яка накопичувалася століттями. Ми можемо надзвичайно легко вернутися до породи білих Богів і Героїв без всяких соціальних катаклізмів і всесвітніх потрясінь. Ми можемо перетворити життя кожної дорогої для нас людини в біологічно безпрограшне підприємство" [там само], - продовжує автор. Посилаючись на Ч. Дарвіна, котрий писав, що видозмінені і покращені нащадки якого-небудь виду повинні знищити своїх близьких родичів, автор малює таке ж саме майбутнє і для людства: "створюючи Нову Людину, ми повинні визнати, що старій на Землі вже не залишиться місця" [там само]. У створенні Нової Раси руські будуть використовувати, за помислами В. Авдєєва, також і український генофонд.

Але найвідвертіше расовий зміст руської ідеї подає П.С. Яничаров. "Перед руським народом стоїть завдання відтворення, регенерація нашої країни - РУСЬКОЇ ІМПЕРІЇ. Вона включає не лише відновлення руськоїнаціональної державності і територіальної цілісності країни, яка була розчленована в 1991 р., але і відродження, реставрацію руського народу -стрижневого етносу Імперії" [19; с. 426], - заявляє він. Реставрація вкрай необхідна, адже в XX ст. через накладання ряду зовнішніх і внутрішніх факторів зазнав краху руський етнос. "Масова алкоголізація, наркотизація, генетичні відхилення через екологічне забруднення збільшують кількість неповноцінних дітей. Зниження дитячої смертності, котре співпадає з падінням народжуваності, знищило природній відбір - виживає і плодиться генетично неповноцінний елемент, бидлячество" [там само; с. 427], - зауважує автор. Небезпеку для руських автор бачить у швидкому збільшенні населення Казахстану, Татарстану, Турції, Китаю тощо. Руський етнос перебуває не на грані загибелі, а за її межею. " З точки зору елементарного здорового глузду, наше становище безнадійне" [там само], - продовжує автор, а тому потрібно "прориватися". Що ж має на увазі автор? "Для спасіння гинучого народу і міри потрібні відповідні. Навіть не надзвичайні, а над надзвичайні. Ми повинні звернутися до досвіду Сталінського наказу № 227. Мета не оправдовує засоби - вона їх визначає" [там само; с. 428 ], - пише він. Реставрація, регенерація руського етносу включає завдання різкого, лавиноподібного підвищення народжуваності та "збільшення, доведення до максимуму частини в складі етносу осіб з найбільш високоцінними вродженими задатками" [там само]. Які ж міри передбачає автор? "Подолання демографічного колапсу і етнографічного виродження руських вимагає, по-перше, демографічної диктатури, по-друге, етногенетичної (євгенічної) диктатури" [там само], -пише він.

Євгеніка (примусовий відбір) є способом переборення етногенетичного виродження руського етносу, його дебілізації. За допомогою євгенічної диктатури, на думку автора, руські зможуть різко зменшити кількість неповноцінних і слабких дітей. Позитивна євгеніка - це відбір найкращих батьків, а негативна - заборона до відтворення собі подібних гірших осіб. Природній відбір йде, на думку автора, як правило по батьківській лінії, адже генії і дегенерати найчастіше зустрічаються серед чоловіків. Щоб забезпечити "генетичну чистоту" нової раси автор пропонує запровадити для найбільш "видатних" персон право першої ночі, багатошлюбність тощо. Для євгеніки важливі не здібності, отримані в результаті навчання, а природні задатки. Для цього потрібно розробити чіткі тести. Найбільш об'єктивними і надійними для виявлення вроджених задатків є тести біохімічні і біофізичні. Серед природніх задатків автор виділяє наступні: фізичні, соціально-психологічні та інтелектуальні.

Мускульна маса великого значення не має, набагато важливішими є мускульна і сердцево-легенева виносливість, рухливість суглобів і зв'язок, а ще важливішими - спритність, швидка реакція, координації рухів. Надвичайно важливими є задатки "загального здоров'я" - стійкість до захворювань, особли­во до неіфекційних, хороше перенесення зміни режиму сну і безсоння тощо.

Соціально-психологічні задатки обистості, а саме: темперамент, морально-вольові   якості,   рухливість   нервових   процесів, ініціативність,рішучість, здатність бути керівником і підлеглим, лідером і хорошим виконавцем, посидючість, цілеспрямованість, низька хаотичність тощо. Автор дотримується погляду С.М. Марочкіна, який, коментуючи етнологічну теорію Л.М. Гумильова, замість трьох типів (пасіонарій, гармонік, субпасіонарій) виділяє шість типів. Пасіонарій з низькою хаотичністю і високою діяльною волею та енергетикою активності (Жана д'Арк, Сергій Радонезький, Наполеон, Остап Бендер). Сильний гармонік - тип із середньою енергією активності (Ден Сяопін, Андрій Болконський). Субпасіонарій з високою енергією активності при високій хаотичності (Лев Толстой, Михайло Горбачов). Субпасіонарій із середньою енергією активності (Єльцин, Зюганов). Субпасіонарій з низькою енергією активності. "Найбільш цінні типи - пасіонарій-флегматик (Іван Калита) і сильний гармонік (Іоан III), а слабких гармоніків і всіх субів потрібно виключити із розмноження" [там само; с. 433], - зауважує автор.

Страницы:
1  2  3 


Похожие статьи

М Г Кітов - Олег перший рекетир русі або як київ став матір'ю містам руським

М Г Кітов - Про деякі загальнометодологічні підходи до вивчення української національної філософії

М Г Кітов - Расові аспекти змісту руської ідеї

М Г Кітов - Філософія як духовний чинник

М Г Кітов - Сутність основного питання філософії