Д М Стеченко - Актуальні аспекти стратегій інноваційного розвитку економіки регіонів - страница 1

Страницы:
1 

УДК 352.07:353.2

Д. М. Стеченко, д-р екон. наук, проф., проф. кафедри міжнародної економіки, Національний технічний університет України «КПІ», м. Київ

АКТУАЛЬНІ АСПЕКТИ СТРАТЕГІЙ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ РЕГІОНІВ

АННОТАЦІЯ. Зроблено спробу розглянути на засадах комплекс­ного підходу актуальні аспекти інноваційного розвитку економіки регіонів з урахуванням причинно-наслідкових зв'язків.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: стратегія, аспекти, інноваційний розвиток, ін­новаційна політика, регіон, реструктуризація, структурні зміни.

АННОТАЦИЯ. Предпринята попытка рассмотреть на основании комплексного подхода актуальные аспекты инновационного разви­тия экономики регионов с учетом причинно-следственных связей.

КЛЮЧЕВЫЕ СЛОВА: стратегия, аспекты, инновационное разви­тие, инновационная политика, регион, реструктуризация, структур­ные изменения.

ANNOTATION. It was made the attempt to consider the actual aspects of innovative development of region's economy on principles of complex approach, taking into account causal connections.

KEYWORDS: strategy, aspects, innovative development, innovation policy, region, restructuring, structural changes.

Постановка проблеми. Нині Україна за інноваційним розвит­ком посідає досить непрестижне 73 місце у світі і 32 в Європі. Для гідного входження в систему економічних відносин світово­го співтовариства, посідання чільного місця у міжнародному по­ділі праці Україна має вступити на інноваційний шлях розвитку. Це вимагає мобілізації значної кількості ресурсів: фінансових та організаційних як внутрішніх, так і зовнішніх [ 4, c. 176].

Проблеми, пов'язані з інноваційним розвитком регіонів, постій­но знаходяться в центрі уваги багатьох дослідників. Серед них: З. С. Варналій, А. С. Гальчинський, В. М. Геєць, Т. В. Кулініч, Л. М. Ма-тросова, Л. І. Федулова, В. І. Чужиков та багато ін.. Це пояснюється тим, що в умовах трансформаційної економікиключовою конкурен­тною перевагою регіону є його інноваційна активність. Проте, в на­укових роботах ще не всі аспекти стратегій інноваційного розвитку економіки регіонів знайшли своє відображення щодо комплексного

© Д. М. Стеченко, 2011 62підходу у вирішенні змін назрілих диспропорцій і протиріч з ураху­ванням причинно-наслідкових зв' язків.

Постановка цілі і завдання. Враховуючи попередні досяг­нення науковців і практиків у сфері управління інноваційними процесами в регіонах, поставлені такі цілі: окреслити особливості змісту та принципи формування якості єдиного соціально-еконо­мічного простору України; сформулювати основні міжрегіональ­ні проблеми інноваційного розвитку економіки.

Здійснення нової стратегії інноваційного розвитку економіки регіонів — це забезпечення як активізації регіональної інновацій­ної політики, так і удосконалення всіх правових, інституційних, економічних механізмів відносин на загальнодержавному рівні.

Виклад основного матеріалу. Умови для сталого економічного зростання створені далеко не в усіх регіонах України. Суттєві від­мінності в регіональних умовах можна послабити завдяки розробці та реалізації стратегії інноваційного розвитку економіки регіонів. Така стратегія має орієнтувати на підтримку необхідних територіаль­них пропорцій в економіці, недопущення надмірної диференціації регіонів за рівнем соціально-економічного розвитку, забезпечення ефективного функціонування загальноукраїнського ринку.

Інноваційний розвиток економіки регіонів України потребує усунення негативних тенденцій, що виразно проявилися в остан­ні десятиріччя. Це зокрема: посилення диференціації рівнів соці­ально-економічного розвиткурегіонів; виникнення множини про­блемних регіонів-територій з особливими соціальними, економіч­ними, екологічними аномаліями; зростання дезінтеграції (посла­блення міжрегіональної взаємодії) економічного простору країни.

Перелом негативних тенденцій і стала прогресивна еволюція еко­номічного простору можуть здійснюватися лише під дією консолі­дованої інноваційної політики держави і конструктивних сил суспіль­ства. Тим самим будуть усунені ілюзії самовирішення назрілих ре­гіональних проблем в умовах становлення ринкових відносин.

Стратегія інноваційного розвитку регіонів має визначати пріо­ритети і етапи реструктуризації економіки регіонів і національ­ного економічного простору, а регіональна політика — ув' язу-вати конкретні заходи щодо здійснення стратегії з усіма іншими напрямками соціально-економічної політики і ресурсними мож­ливостями держави. Поступово у світі склалась економічна філо­софія, що спирається на принцип застосування наукових ново­введень, їх впровадження в конкретную практику як інструмента поліпшення умов і підвищення якості життя, росту продуктивно­сті праці та ресурсовіддачі.

Початок ХХІ століття позначений виникненням ряду нових явищ і процесів, які для формування якості економічного просто­ру України мають особливий зміст:

— необхідність продовження економічного зростання на но­вій якісній основі;

— перехід до постіндустріального і інформаційного суспільс­тва з особливими функціями різних регіонів;

— зміна образу життя і пов' язані з цим вимоги до розвитку соціальної сфери;

— посилення економічних вимог у зв' язку з переходом світо­вого суспільства на парадигму сталого розвитку.

Сталі реальні зміни в міжнародному поділі праці будуть ство­рювати для економічного простору України нові складні пробле­ми і можливості.

Регіональна політика інноваційного розвитку економіки поля­гає у зміцненні єдиного економічного простору, політичної ціліс­ності, безпеки країни і гармонійній співпраці всіх регіонів на за­садах їх оптимальної спеціалізації в економічному просторі України і міжнародному поділі праці використання ресурсного потенціалу та ресурсних переваг.

Реалізація політики інноваційного розвитку економіки регі­онів здійснюється через комплексні програми, здатних привес­ти до якісних змін розміщення виробництва, природокористу­вання і стану навколишнього середовища, системах розселення і використання трудових ресурсів, розбудови транспортної ме­режі і зв' язку; вихід більшості регіонів на траєкторію сталого розвитку. Необхідність зміцнення економічної цілісності краї­ни має зберігатися як одна з провідних стратегічних цілей на весь період здійснення політики інноваційного розвитку еко­номіки регіонів.

Регіональна політика інноваційного розвитку України знач­ною мірою буде визначатися економічними, екологічними і гео-політичними тенденціями. Основними факторами в найближчий період залишаються:

— реструктуризація української економіки і посилення її кон­курентоспроможності на світовому ринку;

— диференціація геополітичної ситуації і геополітичних пріо­ритетів по периметру державних кордонів, у тому числі здійс­нення транскордонного співробітництва в євро регіонах за учас­тю України;

— особлива роль української території у взаємодії європейсь­кого і азіатсько-тихоокеанського простору.

Активне включення України в процес економічної глобаліза­ції має використовуватися для посилення внутрішньої економіч­ної інтеграції. З цієї точки зору особливо значення набувають проекти розвитку трансконтинентальних комунікацій, що прохо­дять через територію України. Вони мають впливати на активіза­цію інноваційного розвитку економіки регіонів, включаючи освоєння потенціальних природних ресурсів, розміщення вироб­ництв з переробки транзитних вантажів, участь у будівництві та функціонуванні транспортних шляхів і вузлів, а також інфра­структур послуг. В інтересах посилення економічної єдності України прикордонні регіони не повинні перетворюватися в еко­номічні ексклави, вони мають підтримувати активні економічні зв' язки з внутрішніми регіонами країни.

До основних міжрегіональних проблем інноваційного розвит­ку економіки на національному рівні можна віднести:

розвиток транспортних, енергетичних, телекомунікаційних, логістичних систем на новій технічній базі, що забезпечують ре­альну інтеграцію економічного простору;

зменшення надмірної енергетичної залежності, диверсифі­кація джерел енерго- і теплопостачання;

адаптація господарських структур регіонів до вимог ринко­вої економіки і сталого розвитку (включаючи структурну пере­орієнтацію промисловості, розвиток мережі обслуговування, еко-логізація виробництва і т.п.);

модернізація системи розселення на засадах нової містобу­дівної доктрини і аграрної реформи;

регулювання міграційних потоків з урахуванням переваг населення і потреб ринку праці.

Конкретні напрямки політики інноваційного розвитку пов' я-зані з вирішенням крупних регіональних проблем, що мають іс­тотне значення для всієї держави.Це створення полюсів іннова­ційного зростання і розбудова ефективних транспортних коридо­рів, стабілізація ситуації і створення умов для інтенсивного розвитку депресивних регіонів і ін.

Реструктуризація економіки регіонів і міжрегіональної інфра­структури створюють умови для ефективної участі кожного суб' єкта України в загальноукраїнському ринку. Регіональні особ­ливості та регіональні інтереси мають прийматися до уваги при розробці програм і проектів інноваційного розвитку економіки. У цьому відношенні найбільш важливі підрозділи про соціальну підтримку населення, пенсійну реформу, житлову політику і роз­виток житлово-комунального господарства, міграційну політику,реформування податкової системи і міжбюджетних відносин, розвиток виробничої інфраструктури, а також структурні зміни.

Для подолання надмірних відмінностей між регіонами за рів­нем доходів і соціальної забезпеченості населення важливого значення набувають гарантовані за рахунок бюджетних коштів мінімальні соціальні стандарти і нормативи мінімальної бю­джетної забезпеченості, адресність соціальних виплат і пільг, поступове підвищення мінімальної заробітної плати і пенсій до рівня прожиткового мінімуму, державна політика збільшення зайнятості, введення житлових стандартів. Реалізація зазначе­них заходів має супроводжуватися скороченням числа регіо­нів, у яких значна частка населення знаходиться нижче межі бідності.

Важливе значення для підвищення економічної заінтересова­ності та відповідальності регіональних влад за інноваційний роз­виток повинно мати удосконалення методики розрахунку транс­фертів із центрального фонду фінансової підтримки регіонів (введення об' єктивних оцінок бюджетних потреб і податкового потенціалу регіонів) та виконання принципу жорстких бюджет­них обмежень. Підвищення бюджетних доходів не повинно пере­даватися у бюджети вищого рівня, а погіршення економічної си­туації в регіоні не повинно компенсуватися (крім надзвичайних ситуацій) притоками коштів з вищерівневих бюджетів. Стабіль­ність бюджетно-податкових умов має підтримувати заінтересо­ваність регіонів у збільшенні своєї доходної бази і досягнення фінансової самодостатності.

Функція інноваційної політики реструктуризації економіки регіонів синтезувати різноманітні і нерідко суперечливі управ­лінські дії, що здійснюються органами державної влади України і регіонів для досягнення поставлених задач зміцнення єдиного соціального і економічного простору, зокрема: посилення проце­су міжрегіональної інтеграції; зниження диференціації рівнів со­ціально-економічного розвитку регіонів; забезпечення рівних кон­курентних умов у господарській діяльності, визначення умов на­дання державної допомоги; створення умов для міжрегіональної конкуренції із залученням капіталів; законодавче визначення і реалізація принципів відносин центру і регіонів, розмежування компетенції між ними.

У реалізації інноваційної політики реструктуризації економіки регіонів виділяється ряд досить конкретних зобов' язань і намірів. Посилення міжрегіональної інтеграції відповідає важливим цілям і функціям центральних органів управління, але не є так же важ­ливими або не мають достатнього комерційного інтересу для приватних інвесторів, регіональних і муніципальних влад. З цієї точки зору найбільш пріоритетною є виробнича інфраструктура загальнодержавного значення. Більш повному включенню в загаль­но український ринок відсталих регіонів буде сприяти постійна переорієнтація міжбюджетних фінансових трансфертів на стиму­лювання економіки регіонів-реципієнтів.

Зниження диференціації рівнів соціально-економічного розвит­ку регіонів має будуватися за допомогою трансфертів з держав­ного бюджету для зменшення більш гострих проявів диференціа­ції в соціальній сфері та тимчасової компенсації підвищених жи­тлово-комунальних витрат. Число регіонів-отримувачів трансфер­тів із державного бюджету буде скорочуватися. При наданні фі­нансової допомоги регіонам центральні органи мають керуватися наступними підходами:

— використання нормативних методів при визначенні об' єк-тивно необхідних бюджетних видатків суб' єктів України;

— наявність і реалізація в регіоні програм збільшення власних доходів і послідовного скорочення одержувачів допомоги з дер­жавного бюджету;

— обов' язкова пайова участь суб' єктів країни, органів місце­вого самоврядування в реалізації відповідних програм і проектів для яких передбачається надання державної допомоги;

— обов' язкова оцінка ефективності рішень, що приймаються з надання державної фінансової допомоги й ін.

Формування єдиного соціально-економічного простору пе­редбачає створення рівних умов для добросовісної конкуренції господарюючих суб' єктів незалежно від внутрішніх адміністра­тивних кордонів, забезпечення ефективного захисту від дискри­мінації або обмеження конкуренції між ними.

Законодавче визначення державної допомоги і забезпечення рівних умов діючих господарюючих суб' єктів на внутрішньому ринку має виходити з наступних принципів:

— будь-яка надана суб' єкту країни або за рахунок засобів її суб' єкта допомога порушує або може порушити різні умови кон­куренції повинна визнаватися несумісною з вимогами єдиного економічного простору в тій мірі, в якій її надання порушує тор­гівлю між суб' єктами країни;

— якщо субсидія надається будь-якому господарському суб' єк-ту інші господарюючи суб' єкт знаходяться в таких же умовах, як і господарюючий суб' єкт, що отримав субсидії, можуть вимагати отримання такої ж субсидії;

допомога має виділятися не просто кожному підприємству, а для вирішення певної, чітко сформульованої в конкретних еко­номічних показниках задачі, виконання якої піддається кількісній оцінці;

критерії державної підтримки повинні відповідати страте­гічним напрямкам розвитку країни і стратегії розвитку даного ре­гіону;

необхідно впровадження конкурсних процедур у сферу розподілів засобів державної допомоги.

За умови дотримання зазначених принципів кількість держав­них цільових програм істотно скоротиться.

Необхідним стає створення умов для міжрегіональної конку­ренції з залученням капіталу. При цьому організація економічної діяльності має супроводжуватися забезпеченням у кожному регі­оні рівних можливостей конкуренції для резидентів і нерезиден­тів регіональної економіки. Мають створюватися необхідні пра­вові та інституціональні умови для міжрегіональної конкуренції з залученням капіталу.

Література

1. Варналій З. С. Регіони України: проблеми та пріоритети соціаль­но-економічного розвитку // www.niss.gov.ua

2. Гальчинський А. С., Геєць В. М., Бабенко С. Г., Базилюк Я. Б., Бур-кинський Б. В. Стратегія економічного і соціального розвитку України (2004—2015 роки). «Шляхом європейської інтеграції». — Офіц. вид. — К.: ІВЦ Держкомстату України. 2004. — 416 с.

3. Державна стратегія регіонального розвитку до 2015 року. www.nau.kiev.ua

4. Кулініч Т. В., Бондаренко Ю. Г., Цимбаліста Н. А. Активізація ін­новаційно-інвестиційної діяльності в регіоні // Вісник національного університету «Львівська політехніка». Серія економіки та управлін­ня. — 2008. — № 611. — С. 176—180.

5. Матросова Л. М. Управління розвитком інноваційного потенціа­лу регіонів в перехідній економіці України: Монографія / Л. М. Матро­сова, О. А. Овечкіна, К. В. Іванова, Д. В. Солоха. — Донецьк: Донбас, 2009. — 496 с.

6. Федулова Л.І. Організаційні механізми формування результатив­ної регіональної інноваційної системи // Стратегічні пріоритети. — 2009. — № 4(13). — С. 157—164.

7. Чужиков В. І. Регіональні інтеграційні стратегії постсоціалістич-них країн Європи. — К.: КНЕУ. 2003. — 296 с.

Стаття подана до редакції 12.10.2011

Страницы:
1 


Похожие статьи

Д М Стеченко - Актуальні аспекти стратегій інноваційного розвитку економіки регіонів

Д М Стеченко - Системний підхід до реструктуризації та класифікації її видів