Н Супрун - Актуальні напрями підвищення ефективності управління корпоративними правами держави - страница 1

Страницы:
1 

Серія: Економіка

УДК 342.393

Наталія Супрун

АКТУАЛЬНІ НАПРЯМИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІННЯ КОРПОРАТИВНИМИ ПРАВАМИ ДЕРЖАВИ

Досліджуються напрями підвищення ефективності управління державними корпоративними правами.

Трансформаційні процеси останніх років в Україні призвели до формування корпоративного сектора, в якому найбільшим акціонером виступає держава. Проте, в результаті недосконалої системи управління власними корпоративними правами держава регулярно недоотримує належні їй бюджетні доходи у формі дивідендів від використання відповідних активів. При цьому більшість акціонерних товариств України з часткою держави у статутному фонді є збитковими, що значно гальмує процеси їх модернізації та реструктуризації, ускладнює інтеграцію вітчизняного підприємницького середовища у світовий економічний простір. Відтак, питання ефективності управління державним корпоративним правами набувають значної актуальності.

Дослідженню державної політики регулювання корпоративними правами в Україні присвячені наукові праці С.А.Давимуки, В.А.Євтушевського, О.Р.Кибенко, О.Ю.Рудченка, С.А.Румянцева, О.М.Сафронової, М.В.Чечетова та ін Проте динамізм розвитку корпоративного сектору актуалізує необхідність подальших досліджень з урахуванням змін та перспектив стратегічного розвитку національної економіки. Потребують більш глибокого аналізу теоретичні проблеми та розробка методологічного підґрунтя основ корпоративної теорії.

Відповідно до визначення, що містить Господарський кодекс України, корпоративні права -це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами [0:ст. 167]. Відповідно корпоративні права держави - це право держави, частка якої визначається в статутному фонді господарського товариства, що включає право на управління цим товариством, отримання певної частки його прибутку (дивідендів), активів у разі ліквідації відповідно до законодавства, а також інші права, передбачені законом та установчими документами. У формальному вираженні це акції, або частки в статутному фонді господарських товариств, що належать державі [11:409].

Корпоративні права держави класифікуються залежно від суб'єкта управління, ступеня корпоративного контролю держави у господарських товариствах, галузевих особливостей цих товариств і строку закріплення корпоративних прав у власності держави. Державні корпоративні права можуть виникати як результат: закріплення за державою акцій відкритих акціонерних товариств, створених у процесі приватизації; корпоратизація державних підприємств; придбання корпоративних прав діючих товариств; участі в нових господарських товариствах, що створюються відповідно до норм Закону України «Про господарські товариства» та інших актів законодавства.

Суттєві особливості має процес створення акціонерних товариств в ході приватизації державного та комунального майна та корпоратизації державних підприємств. Порядок виникнення акціонерних товариств у процесах приватизації та корпоратизації не підпадає під дію Закону України «Про господарські товариства», він регулюється спеціальним приватизаційним законодавством [0, 0, 4, 0]. Дані нормативні акти визначають порядок перетворення державних підприємств, закритих акціонерних товариств, понад 75% акцій яких належать державі, виробничих, науково-виробничих об'єднань на відкриті акціонерні товариства. Засновниками таких товариств виступають органи, уповноважені управляти державним майном.

Особливе правове положення займають товариства, що мають статус державних (національних) акціонерних компаній. Виникають вони здебільшого як результат корпоратизації державних підприємств або приватизації їх майна з закріпленням за державою контрольного пакету акцій. Державна акціонерна компанія - це відкрите акціонерне товариство, у якому державі належить пакет акцій, що відповідно до законодавства забезпечує правомочність загальних зборів акціонерів [3].

В Україні участь держави в акціонерних товариствах є наслідком недосконалого процесу зміни власності (в результаті приватизації та корпоратизації), який на різних етапах мав різні цілі та завдання. Тому переважна більшість пакетів акцій, що зараз перебувають у державній власності, належить неліквідним збитковим підприємствам.

Держава виступає в ролі співвласника капіталу в корпораціях із часткою держмайна, має можливість значно підвищити ефективність виконання своєї соціальної функції через реалізацію своїх корпоративних прав та адміністративних важелів. Очікування держави, яка виступає в ролі власника корпоративних прав, цілком відповідають традиційним перспективам у задоволенні фінансових інтересів акціонера, що передбачають дві можливості. Це - збагачення власника акціонерного капіталу внаслідок ефективного продажу своїх акцій та одержання дивідендів. На даному періоді політика держави визнає пріоритетність приватизації, доходи від якої повинні реально поповнити державний бюджет. Таким чином, нині відбувається подальше роздержавлення та перерозподіл акціонерного капіталу, зміна керівників органів управління акціонерних товариств. Проблемність ситуації полягає в тому, що в Україні сьогодні несформований механізм публічного розкриття інформації про діяльність корпорації та відсутня дійова система контролю з боку власників за процесом управління акціонерним капіталом. В цих умовах «рівень захисту прав акціонерів, який забезпечує існуюча система корпоративного управління, одночасно визначає рівень захисту прав держави як акціонера» [12:80]. Ці чинники не сприяють підвищенню результативності та ефективності діяльності акціонерних товариств України та задоволенню інтересів учасників корпоративного управління.

Щоб підвищити ефективність механізму управління державними корпоративними правами відкритих акціонерних товариств, розроблено Основні концептуальні підходи до підвищення ефективності управління корпоративними правами держави - комплексний системний документ, який включає розгорнуту програму дій держави щодо управління своїми корпоративними правами з чітким визначенням місця всіх структур, що можуть бути задіяні в цьому процесі [0].

Як зазначають дослідники корпоративного сектору, такі компанії не можна вважати державними підприємствами, вони виступають «недержавними суб'єктами підприємницької діяльності» [11:4о9]. Закріплене за ними майно не належить до державної власності, а є власністю колективною. Держава через уповноважені органи має право на управління діяльністю такого товариства, як особа, що володіє контрольним пакетом акцій. Отже, держава як особливий суб'єкт права потребує представництва для реалізації своїх прав, що випливають з участі господарських товариствах. Представництво держави в корпоративних відносинах здійснюється через взаємодію цілої системи державних органів - законодавчих і виконавчих.

Спеціальна система управління державними корпоративними правами перебуває в Україні на стадії формування. До прийняття базового закону в даній сфері управління державними корпоративними правами регулюється головним чином підзаконними нормативними актами, прийнятими Президентом і Кабінетом Міністрів України. Концепція управління державними корпоративними правами від 13.06.2000 р. передбачає максимальне скорочення кількості закріплених у державній власності акцій і обмеження передачі державних корпоративних прав в управління міністерствам та іншим органам виконавчої влади.

Концепція поділяє акціонерні товариства, у яких необхідно здійснювати функції корпоративного управління, на дві базові групи:

- перша група кількістю до 200 акціонерних товариств, у яких буде закріплено державний пакет акцій 25 або 50 відсотків терміном до 5 років.

- друга група кількістю до 2300 акціонерних товариств, у яких державна частка приватизується і буде постійно зменшуватись. Терміни приватизації цих акцій будуть залежати від господарської діяльності цих підприємств та їх ліквідності.

Функції корпоративного управління правами державних акціонерних товариств першої групи передаються поступово недержавним структурам або іншим акціонерам, які володіють пакетами акцій більше 20% з врахуванням того, що вони зацікавлені у розвитку виробництва цього підприємства.

Для цього розроблено та затверджено Порядок проведення конкурсу з визначення уповноваженої особи на виконання функції з управління державними корпоративними правами [8].

Функції корпоративного управління акціонерними товариствами другої групи доцільно покласти на представника держави в органах управління товариства (як правило, це державний службовець). Для цього розроблено та затверджено постановою Кабінету Міністрів України Положення про представника органу, уповноваженого управляти відповідними державними корпоративними правами в органах управління господарських товариств [9].

Повноваження щодо управління державними правами розподіляються між Фондом державного майна України та органами виконавчої влади. Концепція передбачає поступове скорочення кількості товариств, корпоративні права яких знаходяться в управлінні органів виконавчої влади.

Фонд державного майна України управляє корпоративними правами, що виникають при проведенні процесів приватизації і корпоратизації державних підприємств. Виконує функції з управління державними корпоративними правами в післяприватизаційний період:

• бере участь у визначенні стратегії розвитку господарських товариств, корпоративні права яких закріплені за державою; здійснює контроль і аналіз результатів їх господарської діяльності; виносить пропозиції щодо відчуження державних корпоративних прав і реалізує їх; бере участь у розробці і впровадженні інвестиційних проектів щодо таких товариств;

• веде реєстр державних корпоративних прав;

• здійснює оцінку вартості державних корпоративних прав;

• призначає своїх представників та інших осіб, уповноважених управляти державними корпоративними правами; визначає умови, за якими укладаються договори доручення, контролює ефективність їх діяльності та ін.

Центральним органам виконавчої влади та уповноваженим особам визначено наступні повноваження:

• здійснювати правомочності щодо участі в управлінні господарською організацією відповідно до частки (акцій, паїв) держави у статутному фонді цієї організації;

• вести реєстр державних корпоративних прав;

• проводити оцінку державних корпоративних прав;

• контролювати ефективність роботи господарської організації у частині реалізації належних державі корпоративних прав.

Правомочності    з    управління    корпоративними    правами    держави здійснюютьсябезпосередньо відповідними органами виконавчої влади у разі якщо:

• держава має сто відсотків часток (акцій) у статутному фонді господарської організації;

• суб'єкт господарювання, щодо якого здійснюються корпоративні права держави, бере участь у державних та регіональних програмах, що фінансуються з Державного бюджету України;

• не відбувся конкурс з призначення уповноваженої особи через відсутність претендентів, або якщо пропозиції конкурсантів не відповідають умовам конкурсу;

• в інших випадках, передбачених законом.

У решті випадків управління корпоративними правами держави здійснюється із залученням уповноваженої особи.

Умови передачі повноважень та завдання з управління корпоративними правами держави, у тому числі щодо юридичної відповідальності уповноважених осіб, є обов'язковою частиною відповідного рішення Кабінету Міністрів України та договору з уповноваженою особою. Корпоративні права держави та активи суб'єктів господарювання, у статутному фонді яких визначено частку держави, підлягають оцінці за Методикою оцінки державних корпоративних прав, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 2 серпня 1999 р. № 1406.

Центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України для здійснення необхідних заходів з управління корпоративними правами держави, координації діяльності органів виконавчої влади у цій сфері та надання необхідних відомостей іншим органам державної влад, відповідно до законодавства формує і веде реєстр корпоративних прав держави [7]. Ведення Реєстру - це здійснення комплексу заходів, які забезпечують збирання, накопичення і облік відомостей, а також розроблення його програмного забезпечення та відповідних інструктивних документів. Інформація Реєстру є державною власністю. Реєстр утворюється і ведеться Фондом державного майна за участю міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. Розпорядником Реєстру є Фонд державного майна. До Реєстру включаються відомості про акції, паї, частки, що належать державі у статутних фондах господарських товариств - резидентів та нерезидентів.

Основними цілями управління державними корпоративними правами визначено:

• забезпечення виконання господарськими товариствами загальнодержавних функцій (оборона, безпека, соціальні програми), а також досягнення інших цілей;

• стимулювання розвитку виробництва, покращення фінансово-економічних показників діяльності господарських товариств, залучення інвестицій;

• оптимізацію управлінських витрат (скорочення кількості господарських товариств у статутних фондах яких є частка держави, скорочення витрат, пов'язаних з управлянням).

• Запроваджена Фондом державного майна України система управління державними корпоративними правами здійснюється за трьома напрямами:

• через представників держави, які одночасно є членами спостережних рад відкритих акціонерних товариств, з яким керівник органу управління, що отримав ці функції на підставі Генеральних угод, укладає договір на управління;

• через голів правлінь відкритих акціонерних товариств, з якими укладено контракти керівником органу управління або ним контролюється. Як правило, такі контракти укладаються з керівниками відкритих акціонерних товариств, у статутному фонді яких державна частка становить більше 50%;

• через уповноважених осіб (недержавних структур), яким за рішенням Уряду передано функції управління.

Важливим напрямком вдосконалення оптимізації управлінської функції держави є запровадження механізму «золотої акції, яка є інструментом контролю держави над стратегічними підприємствами і надає пріоритетні права при голосуванні з окремих питань діяльності акціонерного товариства. Відтак, на даному етапі розвитку фондового ринку в Україні застосування «золотої акції» доцільне й можливе, але потребує детального теоретичного обґрунтування та відповідного законодавчо-нормативного закріплення. Аналіз досвіду впровадження цього інституту свідчить, що «золота акція» відіграє значну роль як гарант захисту національних та соціальних інтересів держави. Застосування інституту «золота акція» дозволяє уникати поглинання стратегічних підприємств іноземними та клановими інвесторами під час приватизації [11].

Введення в практику «золотої акції» відкриває нові шляхи боротьби з відчуженням майна за борги та з неузгодженими додатковими емісіями, але обмежує принцип рівного ставлення до всіх акціонерів товариства. Тому застосування «золотої акції» виправдане лише на початковому етапі приватизації підприємства в період перехідної (до ринкової) економіки держави на певний період. Якщо держава продає контрольний пакет акцій, то вона втрачає право спрямовувати діяльність підприємства на виконання потрібних суспільству функцій, зберігаючи лише можливість діяти як звичайний акціонер, здійснювати корпоративний контроль згідно з повноваженням у межах розміру пакету акцій.

Фондом державного майна України розроблено пропозиції до Кабінету Міністрів України щодо запровадження в Україні спеціального права «золотої акції», які мають на меті створення умов для активного інвестування в корпоративний сектор економіки, що контролюється державою, з одночасним усуненням загрози розмивання державних пакетів акцій. Так, для збереження впливу держави на підприємства, діяльність яких стосується державних та суспільних інтересів, пропонується надати через інститут «золотої акції» представникам держави блокуючий голос на зборах акціонерів при  голосуванні по таких важливих питаннях діяльності акціонерноготовариства, як: внесення змін та доповнень до статуту товариства; реорганізація; ліквідація товариства; зміна статутного капіталу товариства; створення товариством нових господарських товариств та значні (більше 25 %) відчуження активів товариства. Рішення щодо цих питань без участі представника власника «золотої акції» вважаються недійсними. Крім того, «золота акція» надає право державі делегувати свого представника до складу наглядової ради та ревізійної комісії. Рішення про введення на підприємстві «золотої акції» має прийматися тільки урядом і лише на підставі глибокого аналітичного обґрунтування, яке враховує: фінансово-економічний стан підприємства за три останні роки; мотиви (причини), які змушують державні органи виконавчої влади ввести на даному підприємстві «золоту акцію»; цілі, які необхідно досягти шляхом введення «золотої акції»; строк, на який пропонується введення «золотої акції»; очікувані наслідки введення «золотої акції» тощо. Реалізація спеціального права держави «золота акція» здійснюється відповідним органом виконавчої влади шляхом призначення в органи управління акціонерного товариства представника держави. Спеціальне право «золота акція» не підлягає заміні на акції акціонерного товариства, стосовно якого прийняте рішення про використання зазначеного права, а також вводиться лише після реалізації не менше 75 % акцій відповідного акціонерного товариства на термін до трьох років. За рішенням КМУ термін дії спеціального права «золота акція» може бути продовжений, однак, у рішенні про введення спеціального права «золота акція» обов'язково зазначається: момент (дата), термін, умови та підстави, за яких на відповідному акціонерному товаристві вводиться спеціальне право «золота акція». Механізм застосування інституту «золота акція» забезпечує активізацію інвестиційних вливань з одночасним збереженням контролю держави над підприємствами, що мають загальнодержавне та стратегічне значення для економіки й безпеки країни, та протидіє розмиванню державної частки корпоративних прав у підприємствах, що тривалий час мають знаходитися під контролем держави. Введення інституту «золотої акції» дозволить державі розв'язати найважливішу та найскладнішу проблему приватизації - роздержавлення стратегічно важливих підприємств, що сприятиме надходженню коштів до Державного бюджету з одночасним доступом до нього інвестицій.

Важливим напрямком підвищення ефективності державної корпоративної політики є запровадження системи обліку та управління корпоративними правами держави, яка дає можливість реальної оцінки стану справ у корпоративному секторі. Дієвим механізмом поліпшення фінансово-господарської діяльності корпоратизованих товариств є здійснення їх реструктуризації. За ініціативою ФДМУ на сьогодні реструктуризацію пройшли або проходять господарські товариства, що мають стратегічне значення для конкурентоспроможності та економічної безпеки держави [10]. Практика проведення реструктуризації свідчить про підвищення платоспроможності, поліпшення фінансово-господарського стану господарських товариств після реструктуризації. Проте за відсутності достатньої фінансової підтримки процесу реструктуризації підприємств з боку державного бюджету ця санаційна процедура зазвичай лишається суттєво обмеженою за своїми оздоровчими можливостями.

Дослідження управління державними корпоративними правами дозволяє зробити висновки, що недосконалість цієї системи обумовлена цілою низкою проблем. Передусім, недостатньою глибиною приватизації корпоративних підприємств, внаслідок чого до сфери управління держави потрапила значна кількість прав, які не забезпечують можливості реального впливу на діяльність таких об'єктів. Крім цього, деякі акціонерні товариства, що завершили приватизацію і мають у статутних фондах закріплений за державою фіксований пакет акцій у розмірі 50 % + 1 акція або 25 % + 1 акція, мають право, згідно із законодавством, здійснювати додатковий випуск акцій, при цьому не допускаючи зниження частки держави в статутному фонді товариства. Однак, через відсутність коштів, передбачених для підтримання державою частки належних їй корпоративних прав у разі здійснення додаткових випусків акцій, представники держави змушені блокувати відповідні рішення загальних зборів товариства, не даючи змоги емітентам залучати прямі інвестиції. Водночас, типовими є ситуації, коли уповноважені особи держави голосують на загальних зборах за здійснення додаткової емісії, чим порушують заборону щодо зниження частки участі держави в статутному фонді товариства нижче за встановлений рівень.

Дослідження системи управління корпоративними правами держави свідчить, що ефективність державної корпоративної політики залежить від цілого комплексу інституційних чинників - від розробки відповідної теоретичної бази до вдосконалення законодавчих норм та механізмів. Це актуалізує наукові дослідження з метою виявлення та узагальнення реальних тенденцій, стійких зв'язків, закономірностей реалізації державних корпоративних прав. Для України, яка вступає у новий етап інституційних перетворень, має велике значення вивчення світового досвіду та визначення меж роздержавлення в різних типах економік, а в її складі - меж регулювання корпоративних прав.

Література

1.Закон України «Про приватизацію Державного майна» №2163-XII від 19.02.1997 р. 2.Господарський кодекс України від 16.01.2003 № 436-IV. З.Указ Президента України «Про врегулювання деяких питань, пов'язаних із процесом управління об'єктами державної власності» №736/98 від 4.07.1998 р. 4.Указ Президента України «Про корпоратизацію підприємств» N580/93 від 13.12.93. 5.Указ Президента України «Про заходи щодо розвитку корпоративного управління в акціонерних товариствах» № 280/2002 від 21.03.2002 р. 6.Постанова Кабінету Міністрів України «Про управління державними корпоративними правами» № 791 від 15.05.2000 р. 7.Постанова Кабінету Міністрів України «Про формування і ведення Реєстру корпоративних прав держави» № 1679 від 29.10.2003 р. 8.Постанова Кабінету Міністрів України «Основні концептуальні підходи до підвищення ефективності управління корпоративними правами держави» № 115 від 11.02.2004 р. 9.Задихайло Д.В., Кібенко О.Р., Назарова Г.В. Корпоративне управління: Навч. пос.-Харків: Еспада, 2003.-688 с. 10.Корпоративне управління в Україні в сучасних умовах:

Моногр. / Б. Лессер, П. Гайдуцький, І. Бондарчук, З. Борисенко, І. Драгомирецька; Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. Ін-т підвищ. кваліфікації кер. кадрів.-К.: К.І.С., 2004.-306 с. 11.Міщенко В., Науменкова С. Проблема вдосконалення управління державними корпоративними правами// Економіка України.-№5(486),2002.-С.29-36. 12.Румянцев С.А. Українська модель корпоративного управління: становлення і розвиток. - К.: «Знання», КОО, 2003.-149 с.

Nataliya Suprun

IMPORTANT DIRECTION OF IMPROVING EFFECTIVE NESS OF THE CORPORATE RIGHTS OF

THE STATE

In clause article problems and directions of increase of a management efficiency are researched by the state corporate rights

Страницы:
1 


Похожие статьи

Н Супрун - Актуальні напрями підвищення ефективності управління корпоративними правами держави