К Алабужев - Актуалізація естетичного потенціалу лексичних одиниць у російській рок-поезії - страница 1

Страницы:
1  2  3  4 

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені М. П. ДРАГОМАНОВА

УДК 811.161.1'38

АЛАБУЖЕВ КИРИЛО ВОЛОДИМИРОВИЧ

АКТУАЛІЗАЦІЯ ЕСТЕТИЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ЛЕКСИЧНИХ ОДИНИЦЬ У РОСІЙСЬКІЙ РОК-ПОЕЗІЇ

10.02.02 - російська мова

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Київ-2008

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі російської мови Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова Міністерство освіти і науки України. Науковий керівник - кандидат філологічних наук, доцент

Слободянюк Таміла Вікторівна,

Національний педагогічний університет

імені М.П. Драгоманова,

доцент кафедри російської мови. Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор

Озерова Ніна Григорівна,

Інститут мовознавства імені О. О. Потебні,

НАН України,

завідувач відділом російської мови;

кандидат філологічних наук, Башук Алла Іванівна,

Інститут журналістики

Київського національного університету

імені Тараса Шевченка,

доцент кафедри реклами

та зв'язків з громадськістю,

Захист відбудеться "20" січня 2009 року о 14—годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.053.04 в Національному педагогічному університеті імені М.П. Драгоманова, 01601, м. Київ, вул. Пирогова, 9.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, 01601, м. Київ, вул. Пирогова, 9.

Автореферат розіслано "19" грудня 2008 року.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради

А.В. Висоцький

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Увага до проблем лінгвопоетики та поетичної стилістики спостерігалася задовго до їх виділення у самостійні філологічні дисципліни. Виникнення теорії аналізу художнього тексту пов'язане з потребою глибшого, ніж на рівні сприйняття, вивчення пам'яток словесного мистецтва. Наприкінці XIX - початку ХХ століть з'явилися такі науки, як лінгвістична поетика, семіотика, когнітивна лінгвістика і под., які аналізують поетичний текст як особливу сферу функціонування засобів літературної мови. Активно вживана у розмовному стилі мова виступає у новому ракурсі, виконуючи естетичну функцію, наслідком чого є семантична двоплановість лексичних одиниць у художньому тексті.

Термін «естетичне значення слова», запропонований Б. О. Ларіним, а пізніше використаний у працях Є. Г. Ковалевської, Л. С. Ковтун, І. С. Кулікової, Л. І. Донецьких, відображає основну сутність семантичного прояву лексем у поетичному тексті, коли слово набуває відмінного від загальномовного значення, зумовленого світоглядом автора та спрямованого на естетичне сприйняття реципієнта.

Образ у широкому розумінні є особливою формою «відображення і пізнання дійсності у її живій конкретності, індивідуальній неповторності» (З. С. Паперний). На рівні слова образ виявляється у семантичній насиченості лексичної одиниці, яка зазнає впливу контекстуального оточення і набуває виражально-зображальних характеристик.

Актуальність дисертації зумовлена необхідністю визначення функціонально-семантичних параметрів естетично значущих лексем у поетичному дискурсі та дослідження актуалізації семантики лексичних одиниць у складі певних мікросистем -образних полів, що відображають як образний світогляд художника слова, так і системні (функціональні та семантичні) характеристики знаків із естетичною семантикою у текстовому просторі сучасної російської рок-поезії.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження пов'язане з науковим напрямком Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова «Дослідження проблем гуманітарних наук», є частиною комплексної теми кафедри російської мови «Проблемні питання російської мови». Тему дисертації затверджено на засіданні Вченої ради Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова (протокол № 10 від 24 квітня 2008 року).

Матеріалом дослідження обрано твори поетів другої та третьої «хвилі» ленінградського року кінця ХХ - початку XXI століття (В. Бутусова, О. Васильєва, І. Кормільцева, Д. Умецького, В. Цоя, Ю. Шевчука). Картотека нараховує 5327 одиниць.

Вибір творів цих авторів обумовлений насамперед їх високою художньо-естетичною цінністю та найбільш повним відображенням ідеалів молоді на межі ХХ - ХХІ століть. У процесі аналізу узуальних символічних значень використано словники символів Г. Бідерманна, Х. Керлота, Дж. Тресіддера, О. Я. Шейніної та енциклопедичний словник «Слов'янська міфологія».

Мета дисертаційного дослідження полягає у комплексному з'ясуванні та дослідженні естетично трансформованої семантики слів, які відображають елементи художньої картини світу представників ленінградської течії рок-поезії і входять в образні польові структури, й визначенні стилістичних засобів, які виступають у ролі актуалізаторів естетичних значень лексичних одиниць.

Поставлена мета реалізується шляхом розв'язання таких завдань:

1. Визначити особливості семантики слова у рок-поезії - вияві субкультурного напрямку кінця ХХ - початку ХХІ ст.

2. Розкрити сутність естетичного значення як складової загальної семантики лексеми в художньому тексті.

3. Виявити зміст поняття «образ»; здійснити класифікацію лексичних одиниць, характерних для художньої картини світу рок-поетів, шляхом об'єднання цих одиниць в образні поля та мікрополя з позицій функціонально-семантичного параметру.

4. Охарактеризувати стилістичні засоби, що актуалізують естетичні значення лексичних одиниць у поетичному тексті.

5. З'ясувати роль контексту у розвитку естетичної семантики слів.

Об'єкт дослідження - тексти творів рок-поетів кінця ХХ - початку XXI століть. Предметом дослідження є естетичний потенціал лексичних одиниць у російській рок-поезії.

Специфіка об'єкта і мета дослідження обумовили використання описового методу та методу компонентного аналізу, а також елементів дистрибутивного, компаративного, семантико-стилістичного аналізу та функціонального методу.

Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в тому, що у ньому вперше здійснено комплексний аналіз категорії естетичного значення слова на матеріалі рок-поезії, проаналізовано особливості його актуалізації у поетичному дискурсі; досліджено образні поля та мікрополя. Тексти творів російських рок-поетів вперше стають матеріалом для семантичного аналізу, який дозволив розкрити ядерні та периферійні семи естетично значущих лексем.

Теоретичне значення роботи полягає у розширенні теоретичної бази дослідження семантики слова в поетичному тексті, у комплексному підході до природи виникнення, реалізації та розкриття естетичного потенціалу мовних одиниць, його ролі у вивченні художньої картини світу поета. Дослідження можливостей актуалізації естетичних значень у поетичному дискурсі, визначення їх функціональних характеристик сприяє з'ясуванню закономірностей виникнення нових естетичних значень у поетичних текстах.

Практичне значення. Результати дослідження можуть бути використані при укладанні словника поетичної мови кінця ХХ - початку XXI ст., у читанні лекційних курсів із лексикології, стилістики, лінгвістичного аналізу тексту, теорії дискурсу, когнітивної лінгвістики, спецкурсів та спецсемінарів з проблем лінгвопоетики та лінгвокультурології.

Апробація результатів дослідження. Результати дослідження висвітлені у доповідях на ІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні наукові дослідження-2006» (Дніпропетровськ, 2006 р.), Міжнародній науковій конференції «Східнослов'янська філологія: від Нестора до сьогодення» (Горлівка, 2006 р.), ІІІ Міжнародній науковій конференції «Лексико-граматичні інновації у сучасних східнослов'янських мовах» (Дніпропетровськ, 2007 р.), IV Всеукраїнській студентській науковій конференції «Східнослов'янська філологія: здобутки та перспективи» (Кривий Ріг, 2007 р.), XVI Міжнародній науковій конференції ім. проф. Сергія Бураго «Мова і культура» (Київ, 2007 р.), щорічних наукових конференціях викладачів та аспірантів Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова (Київ, 2006-2008 рр.).

Публікації. Основні положення дисертації викладено у 10 публікаціях, 7 з яких надруковано у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури (306 позицій) та списку джерел ілюстративного матеріалу (11 позицій). Загальний обсяг роботи - 231 сторінка, основний текст становить 197 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі розкрито стан вивчення поставленої в дисертації наукової проблеми, обґрунтовано вибір теми, її актуальність, наукову новизну, сформульовано мету і завдання дослідження, його теоретичне і практичне значення, визначено методи дослідження, окреслено форми апробації одержаних результатів та джерела фактичного матеріалу.

У першому розділі - «Естетична семантика лексичних одиниць у поетичному тексті» - розкрито теоретичні основи дослідження, особливості рок-поезії у соціально-історичному та лінгвістичному аспектах, виявлено проблеми вивчення поетичного слова, розглянуто поняття естетичного значення як невід'ємного компоненту одиниць поетичного дискурсу, окреслено роль контексту та стилістичних засобів (порівнянь, метафор, символів тощо), які виступають у ролі актуалізаторів естетичного значення слова.

Кінець ХХ - початок ХХІ ст. ознаменували підвищену зацікавленість молоді рок-культурою, яка стала одним із найбільш важливих факторів у формуванні світогляду і способу життя молодого покоління. У них знайшла своє відображення боротьба проти ідей брежнєвського соцреалізму. Характерною рисою російськомовної рок-поезії є особлива увага до естетики слова. Одним із факторів, що впливають на формування рок-поезії як окремого напрямку сучасного мистецтва, є протистояння між представниками рок-культури та суспільним ладом у країні, що й стало приводом до превалювання песимістичних мотивів, переважання урбаністичних пейзажів, висвітлення внутрішньої деградації особистості, аж до суїцидальних ідей, оспівування і возвеличення негативних образів, таких як смерть тощо.

У східнослов'янському мовознавстві проблема особливого статусу поетичного мовлення досліджувалася представниками психологічної школи О. О. Потебнею, Д. М. Овсянико-Куликовським, Л. А. Булаховським, С. П. Обнорським. Вчені Винокур Г. Й. , Виноградов В. В., Григор'єв В. П., а потім і представники формально-логічного напрямку (Б. В. Томашевський, В. Б. Шкловський, Б. М. Ейхенбаум, Л. П. Якубинський), вчені-структуралісти (Я. Мукаржовський, Я. Славінський, Р. Якобсон), представники Московсько-тартуської семіотичної школи (Ю. М. Лотман, В'яч. Вс. Іванов, Б. А. Успенський, Б. М. Гаспаров), Пермської школи функціональної стилістики (М. М. Кожина та її учні), Саратовської школи (О. Б. Сиротініна, М. Б. Борисова, Л. І. Баранникова) та ін. продовжили традиції вивчення особливостей поетичного мовлення.

Дослідники поезії визнають важливу роль не лише комунікативної функції мовлення, а й його естетичну функцію у поетичному тексті. Однією з основних ознак поетичного слова є його двоплановість, що обумовлюється трансформуванням семантики загальновживаного слова на основі контекстуального середовища.

Саме ці чинники сприяють розвитку значення лексичної одиниці, зокрема естетичного, що й виявилося у термінологічному маркуванні у лінгвопоетичному та загальнофілософському аспектах.

У дослідженні при визначенні поняття «естетичне значення слова» основним є положення про те, що естетичні значення виникають у художньому тексті внаслідок поєднання індивідуально-авторських значень та емоційних і експресивних елементів лексичного значення. Естетичне ж значення являє собою сему або набір сем, які у результаті накладання на основне значення слова зумовлюють появу нового, переосмисленого під впливом поетичного контексту, значення, що актуалізує оказіональні елементи смислу.

Механізм розвитку естетичного значення постає як процес перетворення прямого значення загальновживаного слова на основі виділення одного з компонентів семантики, необхідного для вираження авторської думки з урахуванням контекстуально обумовленого елемента, що й призводить до превалювання естетично вагомого компонента. У подальшому це може призвести до розвитку і закріплення у мовній практиці семантично трансформованої одиниці або як індивідуально-авторського оказіоналізму, або як загальномовного значення.

Контекст є необхідною і достатньою умовою формування семантики лексичних одиниць у художньому творі, функціонування в ньому та, в подальшому, виведення та розуміння значення. Для декодування семантики певного слова у словосполученні або й реченні, коли значення слова є цілком зрозумілим, достатньо лінгвістичного контексту. Коли ж слово має «затьмарену» семантику, яку неможливо декодувати лише за допомогою лінгвістичних засобів контексту, необхідним є екстралінгвістичний контекст, тобто фонові знання, які відображають риси доби і світогляду автора. Ці фонові знання впливають на створення і функціонування лінгвістичного контексту і маркуються в сучасному мовознавстві терміном пресупозиція. Факторами, котрі пресупонують естетичні смисли слів у межах поетичного тексту, виступають загальні знання про природу, людину та суспільство, знання зі спеціальних галузей науки, факти з особистої біографії автора тощо.

Виникнення естетичного значення слова стає можливим за умови реалізації у художньому тексті засобів вторинної номінації, коли образний компонент починає превалювати над загальномовним, значення слова набуває виразних експресивних ознак, новизна у вживанні цього слова стає провідною. У художніх творах слова набувають такого авторського смислу, що ефект новизни їх уживання увиразнює в слові його новеестетичне значення як загальновідоме. Оскільки засоби вторинної номінації (метафоричні, метонімічні, антонімічні, символічні) здатні передавати новий зміст, виникає ефект новизни, яка формує усвідомлення неповторності та невичерпності образу, створеного автором.

Основними актуалізаторами естетичного значення слова у поетичному тексті є порівняння, метафора та символ, кожен з яких має індивідуальний рівень поетичності мовних одиниць, що входять до його структури.

Перебуваючи у компаративних відношеннях, лексичні одиниці набувають естетичного значення на основі порівнянь з іншими елементами контексту, внаслідок чого в ньому відбувається взаємодія семантичних компонентів об'єкта та суб'єкта порівняльної конструкції, що, в свою чергу, зумовлює перенесення властивостей об'єкта у семантичну площину суб'єкта. Виокремлюючись найлегше, вони у той же час виявляють найменший рівень оказіональності, хоча є важливими складовими під час перенесення слова з літературної мови у поетичні умови. Основними граматичними елементами утворення компаративних відношень є порівняльні сполучники толпе я как иголка в сене (В. Цой); Он пел, словно падала слеза, //Он пел, словно шаг, и нет следа... (О. Васильєв); и качается стойка // как будто мы едем в вагоне (І. Кормільцев)), прикметникові аналоги (Теперь ты знаешь, почему огонь похож на рыжую лису (О. Васильєв)), форми вищого ступеня порівняння прикметників (Ты смешнее всех на свете - // Развеселая вдова (В. Бутусов)) та форма орудного відмінка іменників (Будь моим богом, березовым соком, // Электрическим током, кривым ружьем (О. Васильєв)).

Більш складним засобом вторинної номінації, що виступає у якості актуалізатора естетичної значущості слова, є метафора. Досліджуючи метафору, деякі вчені (І. В. Арнольд, Л. О. Новіков, Е. Ортоні) розглядали її як скорочене імпліцитне порівняння, вважаючи першочерговим у процесі метафороутворення не семантичний, а структурний принцип. Ми ж розуміємо метафору як спосіб переносу значення слова з одного предмета або явища на інший на основі схожості денотатів (суб'єктів метафори): основного, що позначається метафорою, та допоміжного (імплікується її прямим значенням).

Згідно з класифікацією А. І. Башук, існують предикатні та суб'єктні метафори.

Предикатні метафори виражаються дієсловами та предикативними прикметниками, різними формами ад'єктиву, а також прислівниками: Рок-н-ролльное время ушло безвозвратно. // Охладили седины твоей юности пыл (В. Цой); Разрезан на осколки, // Разбит на лоскуты, //Не пью и не курю //До наступленья темноты... (О. Васильєв); всенаши бойцы дружно роются в стынущих кучах (Д. Умецький); ...смотрела угрюмо, прищурив глаза - // За плечами гроза (Ю. Шевчук). Утворення предикатних метафор з природною семантикою базується на явищі художнього антропоморфізму як факту поетичного мислення та світогляду автора, внаслідок чого такі предикатні метафори часто називаються уособленнями: Громадина моря, угрюмая птица // Лишенное крыльев упавшее небо... // Глодает тела мертвецов капитанов // Бредущих по дну горизонта к закату (Ю. Шевчук).

Суб'єктні метафори виражаються іменником у називному відмінку, займаючи у реченні позицію предиката, а також реалізуються в тексті у складі генітивних конструкцій: Говорят, что сон - // Это старая память. // А потом нам говорят, // Что мы должны спать спокойно (В. Цой); Ветви старых дорог хлещут тебя по лицу (Ю. Шевчук). Окрім того, суб'єктна метафора може бути прикладкою (Закат-рюкзак зевает на спине (Ю. Шевчук)).

Символ відображує зв'язок слова з лінгвістичним та екстралінгвістичним контекстом (у межах останнього - насамперед з міфологічним та історичним контекстом). Особливу естетичну цінність мають художні символи, що виступають у ролі уявлень ідей у межах філософського світогляду автора на основі етнокультурних і міжнаціональних факторів. Отже, символ є об'єктивним художнім образом, що відображає філософію суспільства й актуалізується на рівні конкретних суб'єктивних ідей творця.

Узуальна модель символу включає традиційні міфологічні, історичні та культурні символічно зв'язані значення. Таким символом, наприклад, є корень Мандрагоры в однойменному вірші О. Васильєва: Кто танцевал с нами на Лысой горе в ту ночь // Кто отводил от нас все несчастья и ссоры // Он волшебный и сладкий // Он целебный и сочный // Корень Мандрагоры (О. Васильєв). Згідно з давньогрецькою міфологією, корінь Мандрагори використовувався для позбавлення від закляття (невипадковим є використання у контексті речення Кто отводил от нас все несчастья и ссоры). Однак міф про те, що ця рослина виростає з насіння повішаних убивць, має зв'язок з ідеєю про демонічні здібності цієї рослини (Дж. Трессидер), до того ж, у контексті актуалізується образ Лисої гори. Таким чином, у поетичному тексті представлені діалектично протилежні трактування цього символу.

Оскільки символічна система мови постійно поповнюється за рахунок індивідуально-авторських варіантів, що трансформують загальномовну семантику слів, другу групу складають символи-представники оказіональної моделі. Таким є символ дерево у поезії В. Цоя: Я знаю, мое дерево //Не проживет и недели. //Я знаю, мое дерево

// В этом городе обречено. // Но я все свое время провожу рядом с ним. // Мне все другие дела надоели. //Мне кажется, что это - мой дом. //Мне кажется, что это - мой друг. // Я посадил дерево (В. Цой). Оказіонально-символічне значення слова дерево у цьому тексті тісно пов'язане з традиційно-символічним смислом, відповідно до якого у дереві «проживали ельфоподібні німфи, до яких у людини було ніжне ставлення» (Г. Бідерманн). Автор наповнює лексему дерево загальнофілософським гуманістичним змістом, що відображає тісний зв'язок людини з рослиною. У процесі декодування тексту на основі контекстного змісту виявляється естетичне символічне значення слова дерево 'життя людини, щось крихке, рідне, вирощене людиною, що боляче втратити'.

Страницы:
1  2  3  4 


Похожие статьи

К Алабужев - Актуалізація естетичного потенціалу лексичних одиниць у російській рок-поезії