Т М Лушпай - Акультурація білінгвів як головний чинник формування особливих рис їх свідомості - страница 1

Страницы:
1 

Лушпай Т.М.,

Національний університет "Острозька академія "

АКУЛЬТУРАЦІЯ БІЛІНГВІВ ЯК ГОЛОВНИЙ ЧИННИК ФОРМУВАННЯ ОСОБЛИВИХ РИС ЇХ СВІДОМОСТІ

Згідно фракційного підходу, представниками якого є здебільшо­го зарубіжні вчені, свідомість білінгва вміщує в собі дві непов'язані між собою свідомості. Ця точка зору започаткувала наукову дис­кусію, яка розглядає білінгвізм як лінгвістичну шизофренію. Сто­совно білінгвізму термін "шизофренія" вживається для позначення культурного, когнітивного та лінгвістичного дисонансу. Зокрема, А. Адлер у своєму трактаті про білінгвізм стверджує, що "білінг­візм може призвести до роздвоєння особистості, та, в найгіршому випадку, до шизофренії". Кларке прирівнював іноземних студен­тів в США до людей, хворих на шизофренію, і стверджував, що їх вивчення англійської мови гальмується зіткненням культури їх рідної країни та американської культури. У білінгвальному психо­аналізі, термін "шизофренія" використовується метафорично, для окреслення проблем переживання культурного, когнітивного та лінгвістичного дисонансу [3].

А. Павленко у своїй роботі "Bilingual Minds: Emotional Experience, Expression and Representation" ("Свідомість білінгвів: емоційний до­свід, висловлювання та репрезентація") зазначає, що термін "шизоф­ренія" стосовно білінгвізму не має негативного забарвлення, а відо­бражає реальні труднощі, з якими обов'язково стикаються люди у процесі вивчення і набуття іноземної мови. Ці труднощі полягають у тому, що на певному етапі оволодіння мовою людина переживає культурний, когнітивний і лінгвістичний дисонанс [4].

Білінгви та мультилінгви інколи відчувають себе як різні люди

© Лушпай Т.М., 2009

109

під час говоріння. Дослідженнями цього психолінгвістичного яви­ща займалися Grosjean та Heinz. Існує і інша точка зору: монолінг-ви також можуть відчувати себе як різні особистості під час про­цесу спілкування в залежності від тих, до кого вони звертаються. Наприклад, змінюється стиль спілкування в залежності від спів­розмовника. Отже, і монолінгвізм є динамічним феноменом. [4]

Діалогізм, на думку М. Бахтіна, є властивим природі свідомос­ті, природі самого людського життя: "Чужі свідомості неможли­во споглядати, аналізувати, визначати як об'єкти, речі - з ними можна тільки діалогічно спілкуватися". За концепцією М. Бахтіна, один текст вміщує декілька незалежних і часто конфліктуючих між собою голосів. Ця концепція допомогла Ц. Тодорову глибше зрозуміти сутність білінгвізму.

Бахтін наполягає на тому, що використання мови є соціальним явищем. У "Діалозі І", де "мовлення" використовується Бахтіним як синонім для "мовного спілкування", він стверджує, що "мов­лення - це мова in actu". Неприпустимо протиставлення в якій би то не було формі мовлення і мови. Мовлення є таким соціальним, як і мова" [1]. В основі лінгвофілософської концепції Бахтіна ле­жить двоєдина онтологія мови.

Розроблений М. Бахтіним діалогічний концепт свідомості, в основі якого лежить своєрідне розуміння понять "суб'єктивного" і "об'єктивного", такого, що відрізняється від їх дихотомічного ро­зуміння як діаметрально протилежних понять. Бахтін виходить з того, що свідомість є іманентно соціальною за своєю природою. Згідно концепції М. Бахтіна, "у людини немає внутрішньої суве­ренної території, вона вся і завжди на межі: дивлячись всередину себе, вона дивиться в очі іншому або очима іншого".

Так, в представленні М. Бахтіна "іншість" є постійним момен­том свідомості і, отже, індивідуальна свідомість немислима у вилу­ченні з інших свідомостей. Іншими словами, індивідуальна свідо­мість несамостійна, вона існує і формується лише у відношенні до інших свідомостей. З іншого боку, не дивлячись на свою іманентну соціальність, свідомість при такому погляді все ж таки не втрачає своєї індивідуальності. Індивідуальність свідомості і її відокремле­ність від інших свідомостей гарантується тим, що вона вступає в діалог з іншими свідомостями із своєї неповторної позиції. Таким чином, в представленні Бахтіна, свідомість є єдиним цілим, тим, що включає одночасно і соціальний, і індивідуальний моменти [1].

Кожна людина володіє індивідуальним когнітивним просто-по

Студентські наукові записки. Серія "Філологічна"

ром, набором колективних когнітивних просторів тих соціумів, у які вона входить, і когнітивною базою тієї національно-культурної спільноти, членом якої вона є. На національному рівні простір представлено "національним культурним простором", що розу­міється як інформаційно-емоційне ("етнічне") поле, як сукупність усіх індивідуальних і когнітивних просторів, як усе різноманіття реально існуючих і потенційно можливих знань та уявлень носіїв національного ментально-лінгвального комплексу [1].

Можна стверджувати, зазначає Є. Тарасов, що свідомість - осно­ва і перша передумова спілкування, у тому числі й міжкультурного спілкування, створюється у діяльності й мовному спілкуванні [2]. Отже, свідомість людини - це єдність соціального та індивідуаль­ного; спосіб існування людської свідомості - це діалог із свідомос­тями інших людей, але із своїх унікальних і неповторних позицій. Отже, свідомість білінгва існує у діалозі із свідомостями представ­ників іншомовної спільноти. У процесі цього діалогу відбувається збагачення як свідомості та внутрішнього світу білінгва, так і сві­домості та внутрішнього світу представників інших культур.

Якщо індивід засвоює іншу мову, то відповідно можна говори­ти не лише про проблему білінгвізму, а й про проблему так званої бікультуральності, оскільки при двомовності маємо справу не тіль­ки з двома різними системами лінгвістичних навиків, а й з різними системами навиків культури. Тут варто згадати етнопсихологічну теорію лакун Ю. Сорокіна, І. Шевченка. Ця теорія розробляє такі загальні проблеми, як опис досвіду лінгвокультурної спільноти з позицій розміру культурологічної дистанції між культурами-комунікантами. Під поняттям "лакун" автори теорії розуміють те, що "...в одних мовах і культурах позначаються як окремості, а в інших не сигналізуються, тобто не знаходять загально закрі­пленого виразу" [2]. Вони свідчать про надмірність або нестачу досвіду однієї лінгвокультурної спільноти відносно іншої. "Якщо двомовний індивід не засвоює такі соціально значущі "окремості" (лакуни), не оволодіває правилами інтерпретації смислів, які тра­диційно фіксуються у локальній культурі, то це може призвести до збоїв у комунікації. Такий індивід частково або повністю не розуміє текст". Таким чином, двомовність, перш за все продуктив­на, передбачає оволодіння інтерпретацією смислів іншої мовної культури, що веде до культурно-естетичної двомовності, форму­вання білінгвокультурного індивіда. Отже, поряд з мовною та мов­леннєвою компетенцією формується компетенція культурна, від-

Ill

бувається знайомство індивіда з елементами когнітивної бази тієї лінгвокультурної спільноти, мову якої він засвоює [1, 2, 3].

М. Хінт виводить поняття "напівмовності", яка виникає тоді, коли людина, яка начебто володіє двома мовами, фактично не во­лодіє жодною з них: зіткнувшись з більш складним смислом, вона не може точно виразити його в жодній мові, якими начебто воло­діє. В свою чергу, Р. Фрумкіна стверджує, що термін "напівмов-ність" завжди був нечітким, а саме в сучасному світі його значен­ня не тільки розмилося, а й отримало ореол соціальних проблем. Саме тому Р. Фрумкіна розглядає цей термін в контексті періоду раннього дитинства. Більшість "напівмовних" осіб не можуть ви­разити свою думку не через причину незнання двох мов. Зазвичай вони прекрасно володіють своєю рідною мовою, але ніколи сер­йозно не вивчали ніякої другої мови. Тим не менш, їх мовна пове­дінка цілком узгоджується з описаним вище невмінням виразити свої думки [2].

Століття розвитку культурної антропології доводять, що всі мови адекватно обслуговують свою культуру. Мови можуть мати різне значення, з огляду на участь у комунікації, а в межах одні­єї спільноти це значення теж може мати різний статус відповідно до суспільної функції, якій мова служить. Внаслідок цього мови функціонують по-різному не через те, що розрізняються генетично та типологічно, а тому що обслуговують різні суспільні потреби. У культурі немає нічого такого, що не могло б бути виражено мовою цієї культури. Але якщо якась культурно-побутова традиція вияв­ляється перерваною через певні обставини, то людина виявляється зануреною у "напівкультуру", носії якої і стають "напівмовними". Не слід плутати наслідок з причиною, адже саме "напівкультура" породжує "напівмовність", а не навпаки.

Р. Фрумкіна визначає поняття "напівкультура" як конфліктну ситуацію, в яку потрапляє людина в наслідок зламу традиції. Згід­но її розширеному визначенню, будь-який мігрант є "напівкуль-турним". Злам культурно-побутової традиції невідворотно поро­джує конфлікт цінностей. Дорослий "напівкультурний" індивід втрачає попередні мовні стереотипи, але не отримує ефективних нових; він не володіє різноманітними мовними регістрами, які є доступними розвинутій "мовній особистості". Внаслідок цього ви­никає характерна суміш англомовних запозичень та просторічної лексики [2].

Змістовий простір для розуміння іншої культури, який лежить

112

Студентські наукові записки. Серія "Філологічна"

між двома культурами, називається інтеркультурою. Очевидно, що інтеркультура - це кожна культура, найчастіше власна культу­ра суб'єкта, взята у функції засобу пізнання чужої культури.

Таким чином, свідомість людини є єдиним цілим, що вклю­чає соціальні та індивідуальні аспекти. Людська свідомість існує у діалозі зі свідомостями інших людей. Свідомість білінгва існує в діалозі з свідомостями представників іншої культури. В процесі цього діалогу відбувається взаємне збагачення внутрішніх світів комунікантів. Окрім формування мовної та мовленнєвої компен-тенції, відбувається фомування культурної та лінгвокультурної компетенцій.

Література:

1. Бахтин М.М. Проблема речевых жанров / М.М. Бахтин. -М, 1979. -261с.

2. Фрумкина P.M. Концепт, категория, прототип / P. М. Фрумкина // Лингвистическая и экстралингвистическая семантика: Сборник обзо­ров.-М., 1992.-С. 28-13.

3. Pavlenko A. Bilingual Minds: Emotional Experience, Expression and Representation. - Multilingual Matters Limited, 2006. - 340 p.

4. Pavlenko A. Negotiation of Identities in Multilingual Contexts. -Multilingual Matters Limited, 2003. - 359 p.

Страницы:
1 


Похожие статьи

Т М Лушпай - Акультурація білінгвів як головний чинник формування особливих рис їх свідомості

Т М Лушпай - Особливості свідомості білінгвів