К О Бояринова - Алгоритм організації конкурсу інноваційних проектів на державному рівні - страница 1

Страницы:
1  2 

Інноваційно-інвестиційна сфера

4. Геддес Р. IPO и последующие размещения акций. М.: Олимп-Бизнес, 2007. — 335 с.

5. Постанова НБУ «Про затвердження Положення про порядок створення і державної реєстрації банків, відкриття їх філій, представництв, відділень» від 31.08.2001 № 375.

6. Мальцев О. Организаторские способности // Финансы. — 2005. — № 39(127). — http://www.finance-journal.ru.

7. Данилов Ю. А. Создание и развитие инвестиционного банка в России / Акад. нар. хоз-ва при Правительстве РФ. М.: Дело, 1998. — 351 с.

8. Миркин Я. М. Ценные бумаги и фондовый рынок: Профессиональный курс в Финан­совой Академии при Правительстве РФ. М.: Перспектива, 1995.

9. Алексеев В. Л. Слияния и поглощения. М., 1998.

10. Цховребов Мелс Решение остаться в России после кризиса было сугубо стратегичес­ким. И оно себя оправдало // Слияния и поглощения. — 2006. — № 1—2 (35—36).

11. Семён Доронин Инвестиции нуждаются в сопровождении // Эксперт. — 2000. —

№ 48.

12. Европин Дмитрий Особенности национальных IPO. — 2007. — http://www.opec.ru/arhiv.aspx?ob_no=85802.

13. Ирина Самольская Финансовые посредники нужны экономике для развития // Эко­номика России: XXI век. — 2002. — № 2(7).

14. www.ubp.com.ua

Стаття надійшла до редакції 25.11.2008 р.

УДК 338.342.4 К. О. Бояринова, канд. екон. наук,

Національний технічний університет України «КПІ»

АЛГОРИТМ ОРГАНІЗАЦІЇ КОНКУРСУ ІННОВАЦІЙНИХ ПРОЕКТІВ НА ДЕРЖАВНОМУ РІВНІ

Запропоновано алгоритм, основні принципи та процес організації конкурсу інноваційних проектів на державному рівні. Розглянуто взаємозв'язок принципів формування і етапів відбору інноваційних проектів на конкурсній основі.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: інноваційний проект, інноваційні комунікації, алгоритм організації конкурсу інноваційних проектів, принципи та етапи організації конкурсу інноваційних проектів.

З огляду на незадовільний стан фінансового забезпечення і недосконалу систему венчурного фінансування стає необхідним пошук можливостей інвестиційного су­проводу інноваційних проектів. Здійснити такі заходи сьогодні можливо за умови використання конкурсного підходу. Конкурсна система відбору забезпечить дер­жавний контроль за інноваційною діяльністю; обмежить витік за кордон новітніх розробок, які могли б бути стратегічно важливими; надасть можливість розвиткові пріоритетної для України інноваційної діяльності, що сприятиме формуванню ін­новаційної моделі розвитку економіки.

Проблема відбору інноваційних проектів на конкурсній основі знаходиться в центрі уваги вчених-економістів і керівників практиків [1-3]. Однак для ефек­тивної реалізації конкурсного підходу відбору інноваційних проектів необхід­но передусім розробити ефективну систему проведення конкурсів, що дозволить мотивувати інноваторів брати участь у конкурсах і сприятиме створенню результативного механізму економічного стимулювання інноваційного роз­витку.

Метою статті є розробка алгоритму, основних принципів та процесу органі­зації конкурсу інноваційних проектів на державному рівні.

© К. О. Бояринова, 2008

Для проведення конкурсу інноваційних проектів на державному рівні мож­на запропонувати наступний алгоритм. Насамперед, слід визначитися з напря­мами та галузевим спрямуванням проектів відповідно до потреби, а також ві­дібрати організацію, у якій би зосереджувався організаційний комітет (рис. 1). Такою організацією можуть бути як державні установи, що належать до сфери управління інноваційною діяльністю, так і вищі навчальні заклади, техно­парки.

Критерій оптимізації під час добору організації-виконавця має вигляд:

N

X Ikxk max,

k=1

де N — кількість основних підрозділів організації, що необхідні для проведення конкурсу; Ik — рівень інноваційних комунікацій k-го підрозділу; xk = 1 або 0 залеж­но від того, чи існує в організації відповідний підрозділ та (або) чи може він бути залучений до проведення конкурсу.

Таким чином, головним завданням є максимізація загального рівня інновацій­них комунікацій організації. Розглянемо тепер обмеження, за яких має розв'язуватися оптимізаційна задача.

1. Обмеження на рівень інноваційного забезпечення мають вигляд:

tPkXk > P,

k=1

де Pk — кількісна оцінка рівня інноваційного забезпечення k-го підрозділу; P — оцінка рівня, потрібного для якісного проведення конкурсу.

2. Вимоги до наукового складу визначаються так:

ЪЛ > S ,

k=1

де Sk — кількісна оцінка рівня наукового складу k-го підрозділу; S — оцінка мінімально необхідного рівня.

Такі оцінки можуть бути лише емпіричними; вони грунтуються на оцінці квалі­фікації співробітників інноваційної діяльності.

3. Вимоги до підприємницького складу:

tz-kXk > B,

k=1

де Bk — кількісна оцінка рівня підприємницького складу k-го підрозділу; B — оцінка мінімально необхідного рівня.

4. Обмеження на наявність експериментальних лабораторій:

ЪЛ > L,

k=1

де Lk дорівнює 0 або 1, залежно від того, чи є в розпорядженні k-го підрозділу екс­периментальні лабораторії, необхідні для тестування проектів;

L — мінімально необхідна кількість підрозділів, забезпечених лабораторіями.

5. Обмеження на рівень комунікацій з інвесторами такі:

ІСЛ > C,

k=1

де Ck — кількісна оцінка рівня комунікацій з інвесторами k-го підрозділу; C оцінка мінімально необхідного рівня.

Створення спільного фонду

Підбір інвестиційних компаній

¥ —

Пошук потенційних інвесторів

Визначення обсягів часткових вкладів

В=рнягпоіоои^в:ажань

Укладення договору з організацією і надання їй повноважень

Створення експертної ради

Постановка критеріїв експертизи

Пошук відповідних експертів

Формування експертної ради конкурсу

Вибір організації, що проводитиме конкурс |

 

 

Розміщення оголошень про участь у конкурсі

 

 

 

Визначення критеріїв відповідності

 

 

1

Добір організації'

 

 

 

Укладення договору з організацією і надання їй повноважень

 

N N n

=2Ikxk; 2 PkXk > p, 2 SkXk > s, xвл > в,

k=1

'kXk

2 LkXk > L, 2 CkXk > C.

де Ik - рівень інноваційних комунікацій k-го підрозділу; xu

Довідний ш™л тваідабтого' мГже бу™

до проведення конкурсу; Pk - кількісна оцінка рівня

інноваційного забезпечення k-го підрозділу; P - оцінка

рівня, необхідного для якісного проведення конкурсу; Sk -" наукXвогOгOклрадуkГIBuПIдроздSS

оцінка йнмалкгож рЖ ддаяй Т

експЖно під того, чібє в розпорядбЖенні k-го підроздіну

експеримент льні л бор торії, необхідні для тестув ння

проектів; L - мінім льно необхідн кількість підрозділів,

3 безпечених л бор торіями; Ck - кількісн оцінк рівня

комунікацій з інвесторами k-го підрозділу; C - оцінка

мінімально необхідного рівня.

Q1 = q 1Q ,   Q 2 = min і Q (1 - q1), 2 c

Q 3 = Q (1 -

де Q- фонд фінансування експертизи; Q2 - фонд фінансових ресурсів для реалізації проектів-переможців;

Q3 - додатковий фонд часткового фінансування проектів,

що не стали переможцями в конкурсі; ql - частка коштів на  фінансування експертизи; M - загальна кількість

проектів, що бере участь в конкурсі; ck - вартість

реалізації k-го проекту; xu=1 або 0 залежно від того, чи відбирається k-ий проект.

a = 2 2 °~X„,

M Nm

22 l.x > к

22b

22 2gn.

m    =   1 , M   ; n   =   1 , N

де   m=l...M -   кількість   секцій  за   сферами науки;

пт=1-Ыт - претенденти до складу експертної групи; атп

- пріоритет претендентів; Спт - питомі витрати; іт -трудомісткість експертизи; С, kb...,k5 - відповідні граничні

Експертиза проектів

Оголошення конкурсу

Відбір учасників конкурсу

|Експертиза інноваційних проектів

Визначення переможців

Розподіл коштів між проектами

Визначення груп переможців

|Розподіл коштів між учасниками

З

Укладення угод

Z, pkXk

max r,X, S R,

t=1.....m k k

Xt SYk,  k = 1,...,M.

2 ckXk S C,

max tkXk S T,

M

2 skXk > S,

де M - загальна кількість проектів; pk - ефективність k-го проекту; Xk = 1 аб° 0 в залежності від того, чи відбирається ф-й проефт; Сн - виц,тість рPа--ізації k-m ароектіу ; C - обсяг фонду фінансових ресурсів для реалізації проектів-гсртжищш; п термш шисошипи k-m . гфоек^ T -максимально допустимий термін реалізації; rk - рівень ризику k-го проекту; R - максимально допустимий рівень ризику; Xk = 1 або 0 в залежності від того, чи має kпроект можливість комерціалізації; Sk = 1 або 0 залежно

з^чущстЛ ^ ^^кЕ^ парбоектсГаслернд

Zfer маюто зчничмтаиєск-цйієпроозктакооюж реалізації.

призничхеннадлкя0фкнрнсуqання —и прг™ ^

фонд фінансування експертизи);       - впорядковувала

гр е™іоритет k-го проеиу з-поміж інших

Рис. 1. Взаємозв'язок принципів формування і етапів відбору інноваційних проектів на конкурсній основі

I

k=1

X

kk

M N

Наступний етап реалізації конкурсного механізму — створення фонду конкурсу. Задля створення фонду конкурсу потрібно обрати інвестиційні компанії, залучаючи при цьому крім державних установ і потенційних інвесторів, венчурні компанії з наданням державних гарантій щодо контролю виконання обраних інноваційних проектів.

Нехай Q — загальна сума фонду, що вдалося залучити для проведення конкур­су. Перша частина загальної суми, що складає фонд фінансування експертизи, ста­новить qiQ. Тут qi — відповідна частка коштів, яка визначається емпірично. Основна частина коштів Q має утворювати фонд Q2 фінансових ресурсів для реалізації про-ектів-переможців. Будемо розраховувати його як:

q2=min{Q(1 - q1\ 2ckXk},

де M загальна кількість проектів, що бере участь у конкурсі;

ck — вартість реалізації k-го проекту; Xk = 1 або 0, залежно від того, чи відбира­ється k проект.

Такий вибір формули пов' язаний з тим, що суми коштів фонду має вистачити на реалізацію всіх відібраних проектів, але вона не має перевищувати загальної суми залучених коштів за вирахуванням фонду фінансування експертизи. Якщо існує умова, що виражена формулою (1), то маємо можливість запровадити додатковий фонд часткового фінансування проектів, які не стали переможцями в проведеному конкурсі:

2 ckXk < Q(1 - q1). (1)

k =1

Його сума обчислюється за залишковим принципом:

M

Q3 = Q-Q -Q2 = Q(1 -q1)-2сЛ .

k=1

Наступним етапом є створення експертної ради, до складу якої мають входити не тільки представники державних органів управління у сфері інновацій та науко­вці, але й представники інвестиційних компаній.

Склад експертної ради побудуємо на основі власних досліджень та досліджень Л. В. Іваницької, Л. В. Паринової [3]:

- критерій оптимізації експертної групи має вигляд:

M Nm

22anmXnm max ,

m =1n =1

[1, якщо п - експерт із т - секції включається в експертну групу, де X   = і

[0, в іншому випадку;

m = 1 ...M — кількість секцій за сферами науки; пт=1,...^ — претенденти до складу експертної групи; атп — пріоритет претендентів;

- витрати на експертизу не повинні перевищувати заданого рівня С:

M Nm

22С t X   SС ,

Страницы:
1  2 


Похожие статьи

К О Бояринова - Алгоритм організації конкурсу інноваційних проектів на державному рівні