Н В Попэдюхв - Аналіз ефективності використання бюджетних коштів їх розпорядниками - страница 1

Страницы:
1  2 

3. Стерлигова А.Н. Управление запасами в цепях поставок. М.: Инфра-М, 2009. — 432 с.

4. Бродецкий Г.Л. Управление запасами. М.: Эксмо, 2008. — 352 с.

Статтю подано до редакції 07.09.09 р.

УДК 657

Н. В. Попэдюхв,

аспирант,

ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»

АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ БЮДЖЕТНИХ КОШТІВ ЇХ РОЗПОРЯДНИКАМИ

У статті розроблено методику внутрішнього контролю за повнотою надходжень, отриманих розпорядниками нижнього рівня. Методика призначена для вдосконалення процесу виконання державного бю­джету в частині забезпечення своєчасного і повного надходження бюджетних коштів до їх розпорядників і одержувачів.

Ключові слова: внутрішній контроль, організація, розпорядники кош­тів нижчого рівня, одержувачі коштів, виконання державного бюджету.

В статье разработана методика внутреннего контроля за полнотой поступлений, полученных распорядителями низшего уровня. Мето­дика предназначена для усовершенствования процесса исполнения государственного бюджета в части обеспечения своевременного и полного поступления бюджетних средств к их распорядителям и по­лучателям.

Ключевые слова: внутренний контроль, организация, распорядите­ли средств низшего уровня, получатели средств, исполнение госу­дарственного бюджета.

Methods of internal control over the completeness of revenues obtained by lowest-level managers are developed in the paper. The methods are aimed at improving the process of implementation of the state budget in terms of timely and complete obtaining of budgetary funds by their man­agers and recipients.

Key words: internal control, organization, lowest-level budget managers, budget recipients, implementation of state budget.

© Н. В. Попадюха, 2010

311

Постановка проблеми. Комплексне і взаємопов'язане до­слідження процесів і явищ діяльності суб'єктів господарюван­ня, визначення на цій основі причинно-наслідкових зв'язків і тенденцій розвитку з метою обґрунтування та оцінки ефектив­ності управлінських рішень, проводить економічний аналіз. Використання економічного аналізу для прийняття найбільш раціональних управлінських рішень є основною передумовою ефективної діяльності будь-якого з господарюючих суб'єктів. Особливістю сучасного етапу розвитку економічного аналізу є те, що елементи його теорії, методології та організації у недо­статній мірі враховують особливості діяльності розпорядників бюджетних коштів. З іншого боку, застосування аналітичного інструментарію зарубіжних країн, не адаптованого до умов ді­яльності бюджетних установ, викликає додаткові труднощі у достовірній економічній оцінці. Не врегульованими залиша­ються багато питань, пов'язаних з організацією економічного аналізу. Для здійснення комплексної оцінки діяльності бюджет­них установ необхідно розробити методику аналізу їх фінан­сово-господарської діяльності, яка б враховувала та була мак­симально адаптована до специфіки їх діяльності.

Аналіз останніх наукових досліджень та публікацій. Знач­ний внесок в обґрунтування напрямів удосконалення економіч­ного аналізу та формуванню його теоретичної бази внесли такі вітчизняні вчені, як І. П. Житна, Т. М. Ковальчук, І. Д. Лазари-шина, С. О. Левицька,А. С. Лісецький, Б. М. Литвин, Є. В. Мних, Л. О. Примостка, В. К. Савчук, В. І. Самборський, С. І. Шкара-бан, І. Д. Фаріон, М. Г. Чумаченко та інші вчені. Серед дослі­джень останніх років питання аналізу фінансово-господарської діяльності бюджетних установ розглядалися в роботах М. А. Болюха, Е. А. Головкової, Л. О. Гуцайлюк, А. П. Заросило, Д. А. Панкова, Л. В. Пашковської. Однак не завжди у їх працях прослідковується системність при розгляді аналітичного забезпечення бюджетних установ, практично не піднімаються питання оцінки результатив­ності роботи та ефективності використання ними виділених бю­джетних коштів.

Метою нашого дослідження є розробка системи і методи­ки аналізу показників для оцінки ефективності використання бюджетних коштів їх розпорядниками, тобто коштів, передба­чених у їх кошторисах, якими визначають обсяг, структуру і цільове спрямування та поквартальний, а при необхідності і помісячний розподіл коштів.

Виклад основного матеріалу дослідження. Згідно Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» [7] до бюджет­них установ відносять органи державної влади України; установи та організації, створені органами державної влади; органи місцевого самоврядування та створені ними установи або організації, що утримуються за рахунок коштів відповідних бюджетів; благодійні фонди та благодійні організації; громадські організації, створені з метою провадження екологічної, оздоровчої, аматорської, спортив­ної, культурної, освітньої та наукової діяльності; пенсійні фонди тощо.

Успішність діяльності всіх бюджетних організацій і установ не­залежно від особливостей їх функціонування великою мірою зале­жить не тільки від достатності і регулярності надходження виділе­них коштів, але й і від якості управління, високої результативності якого можна досягти тільки за належного аналітичного забезпечення.

Різноманітність бюджетних організацій зумовлює специфіку ефективності їх діяльності. Однак для всіх організацій важливими і необхідними показниками є забезпеченість їх економічними ресур­сами, необхідними для створення певних послуг, величина цільово­го фінансування, кадри відповідної кваліфікації та засоби праці. Особливо слід відмітити те, що праця працівників бюджетних орга­нізацій характеризується творчою, з інноваційним змістом та інте­лектуальною спрямованістю, зацікавленістю в кінцевих результатів праці. У бюджетних установах сконцентрована значна кількість фахівців з вищою освітою, а частина з них мають наукові ступені доктора й кандидата наук.

Аналізувати використання коштів на оплату праці, найвагомішої статті кошторису, допомагає чітко розділені обов'язки між окреми­ми працівниками, які закріплені в наказах і посадових інструкціях. Для підвищення результативності і поліпшення організації праці можуть складатися плани роботи — місячні, декадні тощо. Тільки наявність чітких посадових інструкцій і планів роботи дає можли­вість організувати дійовий внутрішньосистемний контроль за кіль­кістю і якістю затрат праці співробітників бюджетних установ.

Дослідження показує, що в бюджетних організаціях помітно від­різняється і зміст аналізу. Залежно від рівня розвитку ринкових від­носин у різному стані знаходиться конкуренція, яка породжує проблему «збуту» результатів діяльності бюджетних установ. Інтенсивність такої конкуренції змінюється в межах від природно монополістичної у сфері державної влади і управління до гострої — у галузях політики, медицини, освіти тощо. Тому в конкурентній боротьбі лише управління, яке ґрунтується на результатах глибоко­го маркетингового аналізу (що, зрозуміло, меншою мірою відно­ситься до сфери влади і управління), дозволяє суб'єктам ринку найефективніше вирішувати проблеми збуту їх продукції. При цьому необхідно враховувати специфіку особливостей кожної групи цих організацій, оскільки бюджетні організації вважаються неприбутковими. Особливості характеризуються своєрідним проявом таких категорій і понять як неприбутковий продукт, не­прибутковий обмін, неприбутковий суб'єкт, соціальний аспект діяльності. Ті бюджетні організації, які поряд з неприбутковою діяльністю займаються і наданням послуг за плату з часом мо­жуть визначитися із співвідношенням загального фонду (форму­ється із коштів державного бюджету) і спеціального (створюєть­ся за рахунок реалізації бюджетною організацією певних, чітко регламентованих послуг) фонду щоб досягти максимального со­ціального ефекту. Такі рішення також приймають за результата­ми належно організованого економічного аналізу.

Незалежно від специфіки бюджетної організації необхідною умовою для проведення своєчасного кваліфікованого аналізу є інформація, основою якої є первинний і бухгалтерський облік та статистична звітність.

Ведення форм первинного і бухгалтерського обліку у бюдже­тних установах є обов'язковими. Регламентований порядок ве­дення первинного обліку міститься в інструкціях (картках, кни­гах, журналах тощо). Наприклад, для правоохоронних органів перелік основних первинних документів, які можуть бути вико­ристані в якості джерел інформації для проведення аналітичних процедур, наведено в табл. 1.

Таблиця 1

ДЖЕРЕЛА ДАНИХ ДЛЯ АНАЛІЗУ В СИСТЕМІ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ

Правоохоронні орга­ни України

Види документів

Прокуратура

Книга обліку:

- роботи прокурора з нагляду;

- роботи прокурора про участь у судових засіданнях;

- санкцій прокурора;

- розгляду судом протестів, подань, заяв прокурора. Статистична картка на скаргу

Довідка про рух кримінальних справ

Закінчення табл. 1

Правоохоронні органи України

Види документів

Міністерство внутрішніх справ і прокуратура

Статистичні картки:

- на виявлений злочин;

- на розкритий злочин;

- на особу, яка вчинила злочин;

- про рух кримінальної справи.

Статистичний талон на злочин, за вчинення якого особі пред'явлено обвинувачення

Міністерство юстиції Суди пер­шої інстанції

Обліково-статистичні картки:

- на кримінальну справу;

- на цивільну справу;

- на виконавське провадження;

- статистична картка на підсудного. Картка з обліку сум збитків Реєстраційні журнали з різних справ

Суди другої інстанції

Обліково-реєстраційні картки:

- на кримінальну справу;

- на цивільну справу.

Книги обліку різноманітної діяльності цивільного прова­дження

Інші органи

Картки, списки, журнали, в яких реєструються відомості про діяльність цих органів (посвідчення договорів, дору­чень, заповітів та ін.)

Звітність правоохоронних органів є основним джерелом ста­тистичної інформації. Зміст звіту, форма та термін подання вста­новлюється статистичним органом з узгодженням з відповідним відомством (міністерством внутрішніх справ, юстиції, або гене­ральним прокурором). За термінами подання звітність є поточна (місячна, квартальна, піврічна) та річна. Вони складаються на ос­нові первинного обліку, що забезпечує можливість зіставлення і контролю даних і є важливою інформацією для оцінки результа­тивності роботи відповідних органів. Основні форми статистич­ної звітності правоохоронних органів, які можуть бути викорис­тані в якості джерел інформації для проведення аналітичних процедур, наведено в табл. 2.

Крім того, необхідно наголосити на тому, що тільки точність і достовірність статистичних даних є найважливішим чинником об'єктивної оцінки діяльності відповідних організацій. Правиль­ність даних гарантується юридичною відповідальністю керівни­ків підзвітних органів.

Таблиця 2

ПЕРЕЛІК ОСНОВНИХ ФОРМ СТАТИСТИЧНОЇ ЗВІТНОСТІ

Правоохоронні ор­гани

Форма звітності

Номер форми

Прокуратура

Показники роботи прокурора Звіт про роботу прокурора

ПМ П

Прокуратура та Міністерство внутрішніх справ

Основні показники органів слідства та дізнання

Звіт про роботу органів слідства та діз­нання

1-СЛМ 1-СЛ

Міністерство юстиції

Суди

першої інстан­ції

Звіт про роботу судів першої інстанції:

- з розгляду кримінальних і цивільних справ;

- з розгляду справ про адміністративні правопорушення;

- по виконанню рішень та вироків

1 і 2 1-АП 4

 

Суди

другої інстан­ції

Звіт про роботу судів по розгляду:

- у порядку нагляду за кримінальними і цивільними справами;

- у касаційному порядку за криміналь­ними і цивільними справами

 

 

Інші органи

Звіт про роботу нотаріальних контор, колегії адвокатів і т.п. органів

 

Діяльність кожної бюджетної організації оцінюють за систе­мою показників, які враховують особливості їх роботи. Напри­клад, діяльність правоохоронних органів оцінюють за показни­ками, які всебічно характеризують кримінально-правові, цивільно-правові, адміністративно-правові явища і процеси, ви­світлюють діяльність органів слідства, прокуратури, судів, ви­правно-трудових установ. Тобто показник — це узагальнююча оцінка правових явищ і процесів, у якій поєднується кількісна та якісна їх характеристика. Якісна характеристика зумовлюється суттю суспільно-правового явища і відображається назвою по­казника. За способом обчислення правові показники поділяються на первинні (абсолютні) і вторинні (відносні).

Абсолютні показники виражають розміри, обсяги якісно од­норідних суспільних явищ (а в правовій діяльності — соціально-правових або кримінологічних) у властивих їм одиницях виміру. Крім того, вони є числами іменованими, тобто завжди мають певні одиниці виміру й розмірність.

Розрізняються два види абсолютних показників: індивідуальні та загальні (сумарні).

Індивідуальні абсолютні показники виражають розміри кіль­кісних ознак окремих одиниць сукупності (сума позову, термін покарання або вік злочинця, зарплата окремих працівників); їх отримують безпосередньо у процесі спостереження і реєструють у відповідних формулярах. Вони служать базою для розрахунку загальних абсолютних величин і утворення групувань за кількіс­ними ознаками.

Загальні (сумарні) абсолютні показники виражають розміри, обсяги тієї або іншої ознаки всіх одиниць даної сукупності або окремих груп (число одиниць усієї сукупності або окремих її час­тин). Вони належать до узагальнених показників.

Перелік цих показників залежить від галузі правової діяльнос­ті і виду правоохоронного органу.

Система показників кримінально-правової діяльності містить такі основні групи:

— число кримінальних справ у провадженні відповідних пра­воохоронних органів, їх рух і строки розгляду;

— чисельність притягнутих до відповідальності, обвинуваче­них і засуджених, їх склад;

— міри покарання, призначені вироками судів, і їх виконання. У цивільно-правовій діяльності слід розрізняти такі показники:

— цивільного судочинства;

— видів і категорій цивільних справ;

— виконання судових рішень.

Показниками адміністративно-правової діяльності можуть бути:

— число адміністративних правопорушень;

— кількість правопорушень скоєних органами державного управління,посадовими особами, громадянами;

— чисельність осіб, винних у скоєні правопорушення;

— заходи боротьби з правопорушеннями: подано скарг до ви­щих інстанцій і прокуратури, розглянуто скарг, число покараних за правопорушення.

До складу показників загального прокурорського нагляду входять сумарні показники:

— кількість протестів, внесених щодо рішень органів влади і державного управління: задоволених, відхилених і нерозглянутих;

— кількість скарг, які надійшли до прокуратури від окремих громадян, за окремими видами справ, строками їх розгляду.

Показниками роботи міліції, які пов'язані зі злочинністю, є ві­домості про розслідування і попередження злочинів та про адмі­ністративні стягнення. До першої групи відносяться показники обліку злочинів, оперативної роботи з їх розслідування, руху кримінальних справ, кількості затриманих, засоби розкриття і попередження злочинів; до другої — кількість адміністративних правопорушень і число накладених адміністративних стягнень.

Система показників діяльності органів прокуратури поділя­ється на такі основні підтеми:

— показники слідчої роботи;

— показники судового нагляду;

— показники загального нагляду.

У системі показників судових органів також виділяють три групи:

— показники судової організації;

— показники кримінального і цивільного судочинства;

— характеристики засуджених і виконання судових рішень.

Для порівняння різноманітних абсолютних показників вико­ристовують відносні величини, які обчислюються як частка від ділення двох абсолютних показників.

Відносні величини — це показники, що виражають кількісні співвідношення між явищами або процесами суспільного життя, тобто узагальнюючі показники, які є результатом ділення однієї величини на іншу.

Величина, з якою проводиться порівняння, називається осно­вою, базою порівняння.

Відносні величини показують, у скільки разів порівнювана ве­личина більша чи менша за базисну або яку частку перша стано­вить стосовно другої, а в деяких випадках — скільки одиниць певної величини припадає на одиницю базисної величини. Крім того, вони мають велике значення в аналізі взаємозалежних по­казників. Відносні величини абстрагують розходження абсолют­них і дають змогу порівнювати такі явища, абсолютні величини яких безпосередньо непорівнянні.

Відносні величини виражаються у коефіцієнтах, відсотках, промілях, децимілях та в іменованих числах.

У правовій діяльності використовують такі види відносних величин: структури, координації, динаміки, інтенсивності, порівняння, виконання плану (договірних зобов'язань), пла­нового завдання.

Розглянемо докладно кожен вид відносних величин.

1. Відносна величина структури характеризує склад сукуп­ності. Обчислюється діленням кожної частини сукупності на всю сукупність і виражається у відсотках або коефіцієнтах.

2. Відносна величина координації характеризує співвідно­шенням частин досліджуваної сукупності, що показують, у скільки разів порівнювана частина явища більша або менша за частину, прийняту за базу порівняння. За допомогою від­носних величин координації визначають співвідношенням на­вмисних убивств і замахів на убивства, співвідношенням зло­чинів різної тяжкості. Обчислюється відносна величина координації діленням кожної частина сукупності на частину, прийняту за базу порівняння.

3. Відносна величина динаміки характеризує ступінь зміни явища в часі. Обчислюється діленням показників кожного на­ступного періоду на показники попереднього або початкового і виражається у відсотках, коефіцієнтах (разах).

4. Відносні величини інтенсивності характеризують сту­пінь або насиченості досліджуваним явищем певного середо­вища розвитку або проживання. Обчислюються діленням різ­нойменних величин і виражаються іменованими числами (коефіцієнти злочинності).

У правовій діяльності використовується багато показників відносної величини інтенсивності.

У кримінально-правовій діяльності найпоширеніші такі: Коефіцієнт злочинної інтенсивності (КЗІ):

КЗІ =-:-кількістьзлочинців     .-х1000(10000).

середньорічна чисельність населеннярегіону (країни)

Коефіцієнт злочинної активності (КЗА):

КЗА =-кількістьзлочинців-_хЮ00(10000).

чисельність населення від 14 років

Кримінальна відповідальність у нас настає з 14 років сто­совно обмеженого кола діянь і з 16 років — за всі злочини.

Для об'єктивної оцінки рівня окремих груп і видів злочи­нів розраховують коефіцієнт насильницьких, корисливих, економічних діянь і умисних убивств, крадіжок, зґвалтувань тощо. Відносні величини інтенсивності дають змогу об'єктивніше оцінювати рівень злочинності та її види і порів­нювати їх у часі й просторі.

5. Відносна величина порівняння характеризує співвідно­шення однойменних показників, що стосуються різних об'єктів Виражається в коефіцієнтах (разах) або відсотках.

6. Наприклад, порівняння коефіцієнтів злочинності в Києві, Львові, Одесі або кількості умисних убивств у розрахунку на 100 тис. чол. в окремих регіонах.

7. Відносна величина виконання плану (договірних зо­бов'язань) характеризує співвідношення фактичних і планових рівнів показника; виражається у відсотках.

8. Відносна величина планового завдання показує, у скільки разів плановий рівень того чи іншого показника перевищує фак­тичний його рівень у базисному періоді.

Обчислюється діленням планового завдання звітного (поточ­ного) періоду на фактичний рівень показника в минулому (ба­зисному) періоді. Отже, з викладеного можна зробити такі ви­сновки:

--абсолютні показники необхідні для планування право­вої діяльності і керування нею;

--доповнення відносними показниками значно збагачує і

поглиблює аналіз явищ, які відбуваються у сфері правової діяль­ності.

Найчастіше завдання аналізу коштів бюджетних організацій пов'язують із виявленням та оцінкою відхилень як у частині надходження коштів, так і їх витрачання. Аналізуючи надхо­дження коштів необхідно звернути увагу, що поряд з надхо­дженням коштів із державного бюджету, бюджетні організації, в межах діючого законодавства збільшують надходження за рахунок надання платних послуг з основної діяльності (на­вчання, перепідготовка, підвищення кваліфікації тощо), а та­кож диверсифікації послуг.

Об'єктами аналізу позабюджетних коштів можуть бути такі показники:

— доходи і видатки по видах діяльності і в розрізі структур­них підрозділів установи, їх склад, структура та динаміка за аналізований період у порівнянні з планом (кошторисом);

— видатки по видах діяльності в розрізі статей, підстатей та елементів бюджетної класифікації, їх структура і динаміка за аналізований період у порівнянні з планом (кошторисом);

— співвідношення доходів і видатків від позабюджетної ді­яльності.

Проаналізуємо склад і структуру кошторису однієї з підві­домчих установ (табл. 3).

Таблиця 3

ОШТОРИС НА ЗВІТНИЙ ПЕРІОД, ТИС. ГРН (КОД І НАЗВА БЮДЖЕТНОЇ УСТАНОВИ)

Показник

Загальний фонд

Спеціальний фонд

Разом

 

сума

%

сума

%

сума

%

Надходження всього

1738

100

281

100

2019

100

Надходження коштів із за­гального фонду бюджету

1738

100

 

 

1738

100

Надходження коштів із спеці­ального фонду бюджету

 

 

281

100

281

100

У тому числі:

- плата за послуги, що

надаються бюджетними

установами

 

 

281

100

281

100

3 неї:

- плата за послуги, що надаються бюджетними установами згідно з функці­ональними повноваженнями

 

 

270,5

96,3

270,5

96,3

- плата за оренду майна бю­джетних установ

 

 

10,5

3,7

10,5

3,7

Видатки всього

1738

100

281

100

2019

100

Поточні видатки (код 1000)

1678

96,55

281 .

100

1859

97,03

Оплата праці працівників бюджетних установ (код 1110)

1022

58,80

210

74,73

1232

61,02

Нарахування на заробітну плату (код 1120)

377,8

21,74

68,7

24,45

446,5

22,12

Придбання предметів постачання і матеріалів, оплата послуг та інші витра­ти (код 1130)

136,0

7,83

2,3

0,82

138,3

6,85

Предмети, матеріали, обладнання та інвентар (код 1131)

67,7

3,90

1,0

0,36

68,7

3,40

Оплата транспортних послуг та утримання транс­портних засобів (код 1135)

6,5

0,37

0,5

0,18

7,0

0,35

Закінчення табл. 3

Показник

Загальний фонд

Спеціальний фонд

Разом

 

сума

%

сума

%

сума

%

Оренда та експлуатаційні послуги (код 1136)

 

 

0,5

0,18

0,5

0,03

Поточний ремонт обладнан­ня, інвентарю та будівель; технічне обслуговування обладнання (код 1137)

40,0

2,30

 

 

40,0

1,98

Послуги зв' язку (код 1138)

7,8

0,45

 

 

7,8

0,38

Оплата інших послуг

та інші видатки (код 1139)

14,0

Страницы:
1  2 


Похожие статьи

Н В Попэдюхв - Аналіз ефективності використання бюджетних коштів їх розпорядниками