О Ємчук - Сі маслов формування особистості вченого - страница 1

Страницы:
1  2 

УДК 001+001.3+930: 001.3

Оксана Ємчук

(м. Київ)

С.І. МАСЛОВ: ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ ВЧЕНОГО

У статті висвітлено процес формування видатного книгознавця, архівознавця, бібліографа та літературознавця С.І. Маслова. Досліджено життєвий та творчий шлях ученого як приклад відданості національній українській науці, культурі та зразок класичного академізму наукових праць.

Ключові слова: С.І. Маслов, книгознавство, архівознавство, бібліографознавство,

літературознавство.

Активний процес звернення до витоків національної культури, вивчення творчого шляху українських учених, громадських діячів та педагогів стрімко розпочався наприкінці ХХ століття і продовжується в сучасних умовах.

Біографії вчених України як жанр наукових біографій мають свою специфіку. Як визначав В.І. Онопрієнко, "у біографії вченого має бути відображений широкий спектр його інтелектуальних і духовних інтересів, розвиток наукових комунікацій, взаємин з колегами, наукове життя його школи, місце в історії науки" [1, с. 49]. В.І. Онопрієнко справедливо доводить тезу про необхідність розкриття справжнього внеску в науку вченого, уникаючи перебільшення, розкриваючи актуальність його досягнень для того часу та перспективність для майбутніх наукових розробок. Для вивчення біографії та творчого доробку вченого також важливі характеристика наукової школи, вплив наукового товариства, роль оточення вченого, розвиток окремого напряму науки в цілому.

Прагнення вчених-біографістів до вичерпно інформативної біографії, реконструкції життя та творчого шляху особи через аналіз різноманітних архівних документів, презентацію джерельної бази має "важливе значення з точки зору об'єктивності та незаангажованості біографічних досліджень" [2, с. 6]. Один із провідних українських учених-біографістів В.С. Читко звертав увагу в своїх дослідженнях на шкоду кон'юнктурного політичного напряму в біографістиці та белетризованого потоку масової біографічної продукції, який необхідно відокремити від жанру художньої біографії та суто наукових біографічних досліджень [3, с. 2].

Розглядаючи постать Сергія Івановича Маслова (1880 - 1957), ми прагнемо об'єктивно дослідити життєвий та творчий шлях ученого як приклад відданості національній українській науці, культурі та зразку класичного академізму наукових праць.

С. І. Маслов "поповнив сузір'я провідних вчених України першої половини ХХ століття" [4, с. 33] як видатний книгознавець, архівознавець, бібліограф, літературознавець та педагог, залишивши значну наукову спадщину. Він прожив довге цікаве творче життя, яке заслуговує на пошану, ретельне дослідження, комплексний аналіз та оцінку.

Багато вчених, дослідників зверталися до біографії та наукового доробку видатного книгознавця, наприклад, Г. Ковальчук, Н. Королевич, І. Матяш, О. Они-щенко, О. Клочко, Л. Рева, Н. Солонська, В. Колосова, О. Степченко, Т. Воронкова та ін. [5]. Наукова громадськість із великою пошаною відзначала ювілейні дати життя та діяльності С.І. Маслова, починаючи з 1927 року і дотепер.

Розпочати дослідження творчого шляху вченого неможливо без аналізу його дитинства, походження, формування світогляду, освіти, оточення, перших наукових пошуків. Основною джерельною базою нашого дослідження став особовий фонд С.І. Маслова (ф. 33) в Інституті рукопису Національної бібліотеки ім. В.І. Вернадського (далі - ІР НБУВ) [6] та інші історіографічні джерела.

© Ємчук Оксана, 2008

Сергій Іванович Маслов народився 16 листопада 1880 року в м. Ічня на Чернігівщині. Як дослідив О. Онищенко [7, с. 6], існують помилки в деяких джерелах щодо дати народження С.І. Маслова - начебто, це 17 листопада, але спр. 3494 та інші документи доводять точність дати - 16 листопада. Сергій Іванович народився в "буржуазній родині (батько вибрав купецьке свідоцтво 2-ої гільдії, помер в 1894 р." [8]. О. Онищенко також переконливо заперечує селянське походження С. Маслова.

Всі автобіографічні документи Сергія Івановича та його молодшого брата Василя Івановича [9] свідчать про їх російську національність з боку батька Івана Васильовича Маслова, рід якого походив з Орловської губернії. Прізвище матері та походження родини з Чернігівщини дають нам підстави говорити про українські корені з боку матері.

Сергій Іванович досліджував свій родовід досить ретельно, описував членів родини до прапрадідів, місця захоронення, схеми кладовищ, епітафії тощо [10, спр. 3522-3528]. Особистий фонд ученого містить багато записів родоводу, особливо з боку матері Ганни Никифорівни Александренко, яка народилась 03. 02. 1864 року в м. Ніжині, закінчила 3-класне училище в м. Борзна. 19. 08. 1879 року вона вийшла заміж за Івана Васильовича Маслова в м. Ічня [11, спр. 3522, с. 1].

У сім'ї Маслових народилося, крім Сергія, ще четверо молодших дітей -брати Василь і Володимир (помер у дитинстві) і сестри Анастасія та Ганна. Батько Іван Васильович пішов із життя в 1894 році, і 20. 07. 1897 р. мати вийшла заміж за Геннадія Івановича Карамзіна, який замінив дітям батька. Геннадій Іванович народився в 1865 році в Саратовській губернії, з 1886 року працював на посаді податного інспектора в м. Прилуки, куди згодом переїхала вся сім'я [12, спр. 3522, с. 2]. Вітчим привчав дітей до книг, подарував Сергію "Историю Малороссии" М.М. Бантиша-Каменського, яка започаткувала майбутню велику бібліотеку вченого (понад 13 тисяч томів). Маленький Сергій зростав у теплій, дружній сімейній атмосфері, де діти виховувалися в повазі до Бога, праці, прагненні до знань.

Витяги з метричних книг бабусі Сергія Івановича Олександри Семенівни Аніскевич також доводять купецьке походження роду з боку матері [13, спр. 3526]. Олександра Семенівна, у свою чергу, була донькою Парасковії Петрівни Кисловської, про християнські добрі вчинки якої ми дізнаємося з дбайливо збереженого Сергієм Івановичем прощального слова на її похованні в 1895 році [14, спр. 3524].

Дядько Сергія Івановича з боку матері Василь Никифорович Александренко (1861 - 1909), одружений з баронесою Ганною Енгельгардт, був професором міжнародного права Варшавського університету. Як написано в некролозі про Василя Никифоровича, з 1888 р. він був доцентом, потім професором Варшавського університету, захистив дисертацію "Английский тайный совет и его история". "Постоянно работая в русских и особенно в заграничных архивах, В.Н. не ограничивался тесным кругом своей специальности. Отчасти самостоятельно, отчасти в сотрудничестве с Л.Н. Майковым он издал материалы для биографии князя А.Д. Кантемира. В последнее время он подготовил к печати сборник ценных документов по истории смуты в Московском государстве... Материалы по истории Малороссии, относящиеся к гетману Мазепе и его сподвижникам, найденные В.Н. в Стокгольме и Берлине, остались необработанными. Копии с них вместе с библиотекой завещаны покойным семье" [15, спр. 3535, с. 1].

Захоплюючі враження від подорожі з дядьком В. Олександренком до Криму в 1892 році були відтворені в гімназійному часописі "Юный сочинитель" [16, спр. 3488]. Докладний опис Дніпрових порогів, Катеринослава, Криму став першим твором Сергія. Безперечно, що цікава видатна особа дядька вплинула на формування світогляду юнака.

Перші записи в щоденнику 11-річного Сергія не залишають дослідників байдужими. Він був веселим, активним, допитливим, енергійним хлопчиком. Розповідає про смачну їжу, веселі забави та свою надзвичайну любов до катання на ковзанах: "В новом году покатаюсь на коньках. Ура! Ура! Ура!" [17, спр. 3664, с. 3]. Вірші, афоризми, пісні, анекдоти, шаради, кольорові вирізки та малюнки з календарівпоступово змінювалися на більш дорослі записи молитов, релігійних віршів, текстів із творів Пушкіна, Гоголя, Шевченка, Мережковського, Жемчужнікова, цитати з опери "Наталка-Полтавка". Щоденники Сергія мають багато записів українських пісень, особливо про Дніпро. Здібності маленького Сергія вже помітні в цитатах із латині, записі французькою мовою "Марсельєзи", помітках про хімічні властивості рідини тощо [18, спр. 3663]. Цікаво, що у 13 років хлопець розробив план та макет дитячої залізниці в м. Ічня та отримав свою першу нагороду за участь у переписі населення від Центральної статистичної комісії.

Майбутній учений у 13 років записує в щоденник мудрі цитати: "Жизнь -суета сует, но лишь для гонящихся за суетой", "Истина у Бога, а для нас - искание ее" [19, спр. 3664, с. 20]. У цьому віці хлопчик намагається зрозуміти жінок: "Женщины знают только то, что им угодно" [20, спр. 3664, с.21], "Мужчины составляют законы, женщины - нравы" [21, спр.3664, с.23] (тут і далі правопис сучасний - О.Є.). Сергій вивчав російську класичну літературу, критичну літературу, історію, В. Бєлінського, М. Добролюбова, Д. Писарєва та ін.

У 1890 - 1898 роках Сергій навчався у Прилуцькій класичній чоловічій гімназії. Чудово збережені атестати перших 6-ти класів та похвальні листи демонструють нам педагогічні методи виховання дитини в гімназії [22, спр. 3348-3357]. Сергій не був відмінником. Поряд з відмінними та добрими оцінками іноді отримував "задовільно". Здавалось, кожного семестру хлопець захоплювався тим чи іншим предметом, приділяючи менше уваги іншим. Так, майже всі шкільні дисципліни від історії до "гімнастики" захоплювали учня. Але завжди він мав відмінні оцінки із " Закону Божого" та поведінки, майже не мав пропусків занять та запізнень, завжди добре "прилежание", "внимание". Атестати мали підпис матері та попередження керівництва гімназії про суворі заборони щодо поведінки дітей із вогнепальною зброєю. Крім захоплення літературою, допитливий учень цікавився математикою, фізикою, хімією, особливо в останні два роки навчання. Прекрасні педагоги гімназії С.Г. Шарко, І.Я. Россоптовський розвивали здібності Сергія.

Неординарні можливості майбутнього вченого відзначали не тільки педагоги, але й друзі, товариші із гімназії. Серед найближчих друзів були Володимир Дорошенко - майбутній відомий бібліограф та Олександр Щербина - майбутній учений-філософ, сліпий з двохрічного віку. Вони пишалися дружбою з Сергієм, бачили його солідність, точність, працелюбність, відповідальність. Через багато років (19 листопада 1927 року) О.М. Щербина напише другові таке привітання:

"Дорогой и глубокоуважаемый Сергей Иванович!

Позвольте мне, как Вашему сотоварищу по гимназии и университету, внимательно следившему за Вашими достижениями, хоть в письменной форме приветствовать в Вашем лице вдохновенного ученого, беззаветно с увлечением отдавшего себя научной работе.

Меня всегда поражали разнообразие и глубина Ваших интересов. С большим увлечением Вы занимались в свое время изучением живой и мертвой природы (ботаникой и химией). Вы глубоко понимаете и живо чувствуете логические особенности и эстетическую прелесть древних и новых языков. Своим вдохновенным прикосновением Вы оживляете забытые письмена и литературные памятники, имевшие в прошлом огромное культурное значение. С гордостью и увлечением вспоминаю я чтение Вами Ваших сочинений, в которых подлинные отрывки соединяются с интересным, научно строго обоснованным анализом.

Искренно жалею, что лишен возможности присутствовать на торжестве и вместе с другими пережить восторг, который подымает человека над временным и преходящим.

Пусть огонь любви к истине, воспламененный в Вас неведомой рукою, еще долго пылает и светит, вызывая у всех, кому придется иметь с Вами близкое общение, невольное уважение и подражание!

Остается пожелать Вам здоровья и бодрости духа. Живите ж много лет на славу науки, Дорогой Сер. Ив.! Вы по праву займете почетное место в истории книги: к книге Вы всегда относились с трогательной любовью, с большим увлечением и самопожертвованием охраняя и изучая ее.

Проф. А. Щербина" [23, спр. 6594, с. 1-2].

Після закінчення Прилуцької гімназії в 1898 році Сергій вступає до Київського політехнічного інституту на хімічний відділ, де він вивчав хімію в лабораторії проф. С.М. Реформатського та М.І. Коновалова, механіку в першого ректора інституту В.Л. Кирпичова. Під впливом свого товариша А.В. Думанського (майбутнього професора хімії) Сергій захопився ботанікою, морфологією та систематикою рослин. Це захоплення залишилося на все життя. Один із своїх гербаріїв (близько 350 видів рослин) Сергій Іванович передав у м. Харків проф. В.І. Талієву для його праці "Определитель высших растений Европейской России".

Весною 1898 року за участь у студентському русі він був з іншими студентами відрахований з інституту, отримавши заборону жити в університетських містах, але на початку навчального року студентам дозволили знов витримати іспити та повернутися на другий курс. Того часу він зійшовся зі студентськими українськими гуртками, став захоплюватися українською старовиною, почав відвідувати літературно-музичні вечірки в родинах М.В. Лисенка та Олени Пчілки (Косач).

У 1900 році Сергій переходить на перший курс природничого відділу фізико-математичного факультету Імператорського університету св. Володимира, поглиблюючи свої знання з фізики для медиків у проф. М.М. Шіллера, з філософії права у Є.М. Трубецького, з історії філософії у О.М. Гілярова, з болгарської мови у Т.Д. Флоринського, з психології у проф. Г.І. Челпанова.

7 грудня 1900 року Сергій Іванович бере участь у студентській сходці, за що був суворо покараний разом з іншими 183 студентами, та згідно з вироком суду направлений служити солдатом до Луцька рядовим 43-го Охотського піхотного полку.

Питання гіперболізації причетності його до революційного руху, випадковості цього факту аналізував О. Онищенко [24, с. 7] та підтримують інші дослідники. Вагомість цього епізоду в житті вченого ми аналізуємо за його власними спогадами.

У грудні 1935 року Сергій Іванович детально згадує ті хвилюючі події:

"...5 декабря 1900 г. Слухи об увольнении студентов Покотилова и Церетели.. Сходка: сначала собралось чел. 150, обошли аудитории 3-го этажа и прекратили лекции, вызвали студентов из столовой, взломали двери в 14 аудитории и устроили сходку. пели " Дубинушку", " Смело, друзья, не теряйте", " Отречемся от старого мира".

...7 декабря на І2 ч.д. в 14 аудитории назначена была новая сходка. И 7-го собралось чел.   500...   Как   помочь   уволенным   товарищам?   ...   Ректор   явиться   на сходку

отказался......пели украинские "Ревуть стогнуть горді хвилі", "Ой, у лузі", "Чи це ж та

криниченька, що я воду пив" . Армянские студенты . пели что-то по-армянски. Выбили несколько стекол в окнах...Хотелось есть...некоторые улеглись на партах спать. Были новые попытки уйти, у дверей стояла из студентов стража и никого не выпускала. мы увидели в коридоре солдатские штыки . появилось множество казаков с шашками и винтовками . мы разглядели киевского губернатора.

. хотя прошло 35 лет, я живо представляю себе эти занесенные над толпой шашки и колеблющееся пламя свечей, кот. играло на лезвиях этих шашек" [25, спр. 264, с. 3-13].

У жовтні 1953 року С. Маслов читає лекцію про ці події студентам Київського університету, помітно пишаючись причетністю до них [26, спр. 460, с. 1-21]. Аналізуючи цей епізод у житті вченого, хотілось би звернути увагу на такі риси характеру Сергія Івановича, як колективізм, небайдужість до долі товаришів, витримку у складних ситуаціях. Що пов'язане з інтересом до революційних ідей, то така освічена, комунікабельна, активна молода людина, як С. Маслов, не могла не цікавитися ними.

Відомо, що далекий родич Сергія Івановича Василь Павлович Маслов (псевдонім В.П. Батуринський), який працював у Прилуках учителем, згідно з вироком Конотопського суду був засланий до Сибіру як політичний злочинець. Сергій Іванович зробив повну власноручну копію "дознания" [27, спр. 3536].

Загалом близько 300 студентів отримали догану, але 183-х студентів відправили в солдати на 1 - 3 роки. А Сергій "... обвинялся в "действиях скопом" второй раз ... с т. зр. начальства, я был рецидивист, и, как такой, получил год солдатской службы" [28, спр. 264, с. 23].

Студентів розселили окремо від солдатів, щоб вони не впливали на них, але стосунки були дружніми. Сергій Іванович згадує, що "в общении с солдатской массой я, да и мои товарищи, заняли всего лишь скромные позиции просветительства" [29, спр. 460, с. 14]. Навіть зі своїм фельдфебелем, різкою та зухвалою людиною, Сергій мав такі захоплюючи бесіди про науку, що одного разу той заявив: "Если бы у меня не было жены и детей, я бы все отдал бы для науки!" [30, спр. 264, с. 30].

Цікаву характеристику студентам дав генерал Філіппов: "Из 12 представленных мне рядовых из бывших студентов 10 оказались весьма слабыми и дряблыми телом и все какими-то "развинченными нравственно" [31, спр. 460, с. 17].

Сергій весь вільний час віддавав науковим дослідженням. За допомогою свого товариша Леопольда Лисецького вивчав польську мову. Описи руїн Луцького замку, старовинних церков та решток валів на Волині, народні звичаї, пісні та вислови склали більш ніж 100 друкованих аркушів етнографічних та археологічних досліджень. Підсумувати перші бурхливі роки студентського життя можна словами Сергія Івановича: "... Я был молод, мне было всего 20 лет, меня равно тянули к себе и тайны природы, и прошлые страницы о жизни людей, и я с жадностью, которая остывает уже в зрелом возрасте, искал все новой и новой работы." [32, спр. 264, с. 29].

Захоплення етнографією, українською мовою, фольклором склали основу першої друкованої праці С. Маслова - статті "Лірники Полтавської та Чернігівської губерній", яка була надрукована в Харкові в "Трудах Харьковского предварительного комитета по устройству ХІІ археологического съезда" в 1902 році. Як писав В.М. Перетц, ". у цій першій роботі С. Ів. виявив ті самі характерні особливості, які відзначають також і наступні його праці: спостережливість, однаково потрібну й філологові, і природникові, старанність у збиранні матеріалу, обережність у його коментуванні. спроба дослідження лірників - у методологічному відношенні бездоганна. і все це в юнацькій спробі" [33, с. 20]

Сергій Іванович збирав ліричні пісні, думи, релігійні пісні, слухаючи кобзарів та лірників, записував відомості про український одяг, звичаї, обряди, мандрував рідними селами Чернігівської та Полтавської губерній. "Багатьох учених приводила до їх спеціяльних занять - зацікавленість народнім життям, народнім письменством, звичаями, віруваннями. Це захоплення, що зв'язано було з народницькими симпатіями, в доволі значній мірі охопило молодь наприкінці 1890-х рр.; не уник цього захоплення і Сергій Іванович, що провів дитинство та раннє юнацтво в контакті з селом, на Прилуччині." [34, с. 19]

Страницы:
1  2 


Похожие статьи

О Ємчук - Сі маслов формування особистості вченого