О Б Павлів - Аналіз стану хлібопекарської галузі україни та забезпечення ефективної співпраці державних і підприємницьких структур - страница 1

Страницы:
1  2 

Розвиток галузей

ексклюзивність даних незалежні один від одного і можуть не співпадати у часі. На­приклад, термін дії патенту може скінчитись до отримання дозволу на маркетинг препарату, після цього або в інші строки, у той час як період ексклюзивності даних прив'язаний до терміну отримання дозволу на маркетинг [11, c. 93].

Таким чином, на наш погляд, можна зробити висновок щодо протиріччя, яке приховує в собі термін «ексклюзивність даних». З одного боку — це інструмента­рій захисту інтелектуальної власності, а з іншого — знаряддя розширення ринкової монополії компанії-оригінатора, яке не дозволяє реєструючим органам надавати дозвіл на маркетинг генеричного лікарського засобу.

Література

1. А. Силивончик. Лік види // Бизнес-Газета. — 16.02.09. — № 7.

2. А. Силивончик. Ручне втручання // Бизнес-Газета. 21.09.09. — № 38 (869).

3. А. Силивончик. Більш-менш // Бизнес-Газета. — 30.03.09. — № 13 (844).

4. Філіп Снєгірьов. Теорія і практика охорони здоров'я ЄС: зіставлення — на користь пацієнта // Аптека. Спеціалізоване медичне видання про фармацевтичний ринок України. — 20.11.2006 — № 45 (566).

5. О. Сіроштан. Як запроваджувати та чого очікувати? // Аптека. Спеціалізоване медич­не видання про фармацевтичний ринок України. — 27.02.2006. — № 8 (529).

6. Н. Васильєва. Піддослідний зразок // Бизнес-Газета. — 22.09.08. — № 38 (817).

7. Н. Васильєва. Недомагання // Бизнес-Газета. — 06.10.2008. — № 40.

8. А. Силивончик. Ліквіди // Бизнес-Газета. — 16.02.09. — № 7 (838).

9. О. Мех. Інноваційно-соціальні аспекти розвитку фармацевтичної галузі України: Мо­нографія. — К.: НАН України, 2008.

10. А. Макаренков. Захист інтелектуальної власності: фармринок США та Європи // Що­тижневик «Аптека». — № 26 (547), липень 2006 р.

Стаття надійшла до редакції 01.10.2009 р.

УДК 338.45.01 О. Б. Павлів, асистент

кафедри менеджменту ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»

АНАЛІЗ СТАНУ ХЛІБОПЕКАРСЬКОЇ ГАЛУЗІ УКРАЇНИ ТА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕФЕКТИВНОЇ СПІВПРАЦІ ДЕРЖАВНИХ І ПІДПРИЄМНИЦЬКИХ СТРУКТУР

В статті проведено дослідження стану хлібопекарської галузі харчової промисловості, основних проблем розвитку хлібопекарства та обґрунтовано можливі напрямки їх вирі­шення при спільних діях підприємств хлібопекарської підгалузі та держави.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: тенденції розвитку хлібопекарської галузі, аналіз діяльності підпри­ємств хлібопекарської галузі, державні і галузеві цільові програми, особливості взаємо­дії державних та підприємницьких структур.

Постановка проблеми. Одним із важливих секторів економіки України у фор­муванні провольчої безпеки держави й експортного потенціалу країни являється харчова промисловість, яка є складовою АПК України та об'єднує в собі м'ясну, молочну, рибну та харчосмакову галузь. До складу харчосмакової галузі входять цукрова, олійножирова, тютюнова, хлібопекарська та інші підгалузі. Економіка га­лузі має забезпечувати виробництво високоякісних продуктів харчування для насе­лення як основного засобу відтворення життєдіяльності людини [10, с. 4]. Врахо­вуючи важливе значення харчової промисловості в економічному і соціальному зростанні суспільства загалом, а також соціальну і стратегічну роль хлібопекарства

© О. Б. Павлів, 2009зокрема, важливим та актуальним завданням стає своєчасне виявлення проблем у функціонуванні галузі та визначення шляхів їх вирішення з метою забезпечення її подальшого розвитку та підвищення конкурентоспроможності виробництва. Також в умовах негативних тенденцій у галузі 2008-2009 рр., зумовлених фінансовою кризою, уваги потребують питання подолання кризових явищ на підприємствах хлібопекарської підгалузі, що дозволило б збільшити обсяги виробництва, прибу­ток від операційної діяльності, наростити грошові потоки. І, безумовно, забезпе­чення ефективності діяльності хлібопекарських підприємств, харчової галузі та держави в цьому контексті можливе тільки за умов спільних зусиль цих таки під­приємств та держави.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблемам фінансового та інвести­ційного розвитку промисловості присвячена значна кількість наукових публікацій у вітчизнянній та зарубіжній літературі. Серед іноземних учених — В. В. Бочаров, Є. С. Стоянова, Ю. Брігхем та ін. Поміж українських учених, які займалися даною проблематикою, варто виділити Т. В. Майорову, О. О. Терещенко, В. Г. Федоренко. Що ж стосується безпосередньо питань розвитку харчової промисловості, то даній темі присвятили свої дослідження: Л. В. Дейнеко, А. О. Коваленко, Л. В. Стар­шинська, Е. І. Шелудько. Зокрема, питанням фінансового стану та проблемам роз­витку хлібопекарства України присвятили свої праці Л. Баранівська, О. М. Василь-ченко, Є. В. Єрмаков, В. Макаренко, О. А. Опря, С. В. Петруха, П. Т. Саблук та ін.

Мета статті. Дослідження стану хлібопекарської підгалузі харчової промисловості, виявлення основних проблем розвитку хлібопекарства, обґрунтування напрямів їх ви­рішення при спільних діях підприємств хлібопекарської підгалузі та держави.

Виклад основного матеріалу. Хлібопекарська підгалузь грає значну соціальну і стратегічну роль у житті суспільства. У сумарному обсязі продукції всієї харчової промисловості України вона займає одне із провідних місць, а частка хлібопродуктів у раціоні населення України складає 15 %, що підтверджує їхній статус як основного продукту харчування. Традиційно цій галузі приділяється менше уваги, ніж іншим, але будь-які зміни, що відбуваються на ринку хліба і хлібобулочних виробів, моментально впливають на економічне та соціально-політичне життя країни [3, с. 24].

«Хлібний» ринок України на 99,9 % представлений продукцією вітчизняного виробництва. Однак протягом останнього десятиліття в хлібопекарській галузі за­фіксовано спад виробництва [3, с. 34]. За даними органів статистики в Україні спо­стерігалося таке стійке зниження обсягів виробництва хліба та хлібобулочних про­дуктів ще з початку 1990-х років. Дані, наведені в табл. 1, свідчать про такий спад, який супроводжується також ростом цін при зниженню рентабельності діяльності самих підприємств галузі.

Таблиця 1

ОСНОВНІ ПОКАЗНИКИ ДІЯЛЬНОСТІ ХЛІБОПЕКАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ В УКРАЇНІ за 2004-2008 рр.

Показник

2004

2005

2006

2007

2008

1

Кількість підприємств, одиниць

1695

1678

1600

1529

1426

2

Випуск виробів хлібобулочних, тис. тонн

2357,6

2334,7

2307,1

2263,7

2151,1

3

Рентабельність операційної діяльності,

%

2,2

2,4

2,2

1,8

0,9

4

Частка підприємств, які отримали зби­ток від звичайної діяльності до оподат­кування, у % до загальної к-ті підпри­ємств

43,6

46,8

39,6

33,5

31,7

5

Індекс цін виробників хліба і хлібобулоч­них виробів, %

94,6

134,6

97,0

100,8

116,2

Зменшення споживання хліба стало основною причиною падіння обсягів вироб­ництва хліба. Насамперед, це відбулося внаслідок скорочення населення країни, зниження купівельної спроможності, більш економічного використання хліба і знач­ного збільшення випікання хліба невеликими пекарнями і сільським населенням самостійно, реальні обсяги якого не враховані статистикою.

Найбільші виробничі потужності хлібопекарської галузі зосереджені, як прави­ло, у регіонах найбільшого виробництва борошна, а також у великих промислових центрах і столиці. Так, приблизно 49 % хліба і хлібобулочних виробів, вироблених в Україні, зосереджено в 6 найбільших промислових регіонах. Найбільшу частку у виробництві хлібобулочних виробів займає м. Київ (більше 10 % сукупного обсягу виробництва), а також Донецька (більше 10 %) і Дніпропетровська (більше 10 %) області. Причиною є густота населення зазначених регіонів і більш високий рівень економічного розвитку, а виходить, і платоспроможності попиту. Загалом у хлібо­пекарській галузі України на сьогоднішній день діє більше 1000 хлібозаводів різної потужності, котрі щодоби виробляють 6,8 тис. т хліба і хлібобулочних виробів. Асортимент продукції дуже широкий і різноманітний та щорічно оновлюється. По­тужності промислових хлібозаводів використовуються на 30-40 %, за винятком хлібозаводів Києва і деяких великих міст тут заводи працюють на повну потуж­ність. Мова йде про високу конкурентоздатність продукції та її якість. У структурі виробництва 72 % хліба і хлібобулочних виробів випікають промислові хлібозаво­ди, розташовані в містах і районних центрах. Їх близько 400. Ще 6 % хліба вироб­ляють підприємства колишньої системи «Укркоопспілка». Таких хлібозаводів близь­ко 500. Як правило, це хлібозаводи невеликої потужності та обслуговують сільську зону. 1,5 % хліба припадає на частку підприємства «Укрпродсоюза». І, нарешті, 20 % хліба і хлібобулочних виробів випікають малі пекарні [5, с. 100].

Нижче подано регіональний розподіл підприємств хлібопекарської галузі України і динаміки показників їх роботи за 2008 рік (табл. 2).

На сьогодні в хлібопекарській галузі України існує багато проблем, серед яких, по-перше, потребує уточнення статистично-аналітичний діапазон аналізу фінансо­вих результатів роботи хлібопекарської підгалузі харчової промисловості України в контексті часу. Так, за радянських часів загальноприйнятими і загальнодоступ­ним часовим діапазоном вважалась п' ятирічка, але з розвитком в Україні ринкових умов господарювання, які обумовлюють появу приватної форми власності і комер­ційної таємниці, зазначений часовий діапазон набув тенденції до звуження, насам­перед, в академічному секторі економіки, що призвело до появи наукових праць, які базуються лише на порівнянні даних двох останніх років. Але, враховуючи щільний кореляційний зв' язок між результатами роботи сільськогосподарських підприємств і підприємств представників харчової індустрії, вважається за доціль­не розширити межі фінансового аналізу хоч би на рік, що дозволить уникнути пас­тки так званого «невдалого року» [6, с. 15]. Друга проблема, теж пов'язана із похиб­кою статистики, стосується наявності невеликих приватних пекарень, частка яких за різними даними коливається в межах 30-35 %. Також супермаркети, розпочавши активний наступ на регіони, запровадили власне випікання хліба та хлібобулочних виробів, що суттєво додає неточностей у статистичних обрахунках.

Третя проблема — моральне та фізичне застарівання хлібопекарського обладнання, на якому здебільшого працюють так звані «спадкові підприємства» — у минулому по­тужні підприємства з часів СРСР. На думку фахівців галузі, низькі темпи оновлення обладнання на вітчизняних хлібозаводах збережуться і надалі через низьку рентабель­ність виробництва та відсутність державної підтримки галузі. Також ситуацію із модер­нізацією ускладнило введення в 2005 році обов' язкової сплати ПДВ на імпорт облад­нання, яке вноситься в статутний фонд підприємства. В результаті виникає наступна проблема — потреба у встановленні високої ціни на хліб та хлібобулочні вироби, а це унеможливлює контроль з боку держави за встановленням цін на продукцію масового вжитку — хліб. Адже ціни на нього є об' єктом пильної уваги з боку держави. Однак воснову регулювання необхідно закладати не адміністративний принцип, а економіч­ний. Саме з причин твердого адміністрування хлібопечення України зазнає значних труднощів. Оскільки ціни на сировину ростуть постійно, то це, природно, негативно позначається на фінансовому стані виробників хліба [8, с. 115].

Таблиця 2

РЕГІОНАЛЬНИЙ РОЗПОДІЛ ПІДПРИЄМСТВ ХЛІБОПЕКАРСЬКОЇ ГАЛУЗІ УКРАЇНИ І ДИНАМІКИ КЛЮЧОВИХ ПОКАЗНИКІВ ЇХ РОБОТИ за 2008 р.1

 

Кількість підприємств, од.

Величина прибутку/збитку, тис. грн

Обсяг податкових відрахувань, тис. грн

Назва регіону

«малого кола»[1]

«великого кола»[2]

«малого кола»

«великого кола»

 

«великого кола»

 

прибут­кових

збитко­вих

прибут­кових

збитко­вих

 

прибу­ток

збиток

«малого кола»

 

АР Крим

42

22

4

3

419,1

2244,6

356,4

1766,9

25560,7

Вінницька

27

14

5

10

-512,1

1026,8

8055,3

1462,5

30746,2

Волинська

4

5

9

3

-25,0

2908,0

397,8

512,2

25129,7

Дніпропетровська

31

25

14

10

-1030,7

7617,5

4502,5

2153,4

116554,3

Донецька

32

20

25

10

-298,6

8365,8

1214,1

4328,2

111683,9

Житомирська

21

11

15

3

-180,3

2886,5

419,7

1125,3

26797,5

Закарпатська

55

9

13

3

213,6

364,9

487,7

729,0

7169

Запорізька

17

16

9

6

-900,7

5198,3

3429,1

1811,4

38636,9

Івано-Франківська

44

23

5

2

-1496,9

1498,4

109,6

1367,3

8227

Кіровоградська

22

10

13

3

-1813,8

2006,5

927,4

4743,2

15997,8

Київська

19

10

10

3

-562,6

3053,4

434,6

932,5

17181

Луганська

24

12

6

7

-76,8

609,3

1712,9

1323,9

4531,1

Львівська

44

26

16

12

72,9

9951,8

6237,6

3017,3

43050,4

м. Севастополь

0

5

1

0

-472,9

235,9

0,0

453,4

8510,9

м. Київ

43

19

19

3

-437,4

18054,9

227,3

6468,5

181401,7

Миколаївська

31

18

8

4

-255,4

2074,7

908,1

888,9

20151,2

Одеська

27

16

13

5

111,3

13857,5

859,8

2096,6

37290,1

Полтавська

21

14

10

7

-598,8

967,0

7022,3

1222,5

30499,4

Рівненська

26

8

9

2

-102,6

3468,6

114,1

864,4

14393,8

Сумська

14

10

11

1

-814,8

5374,9

72,0

2102,0

25243,1

Тернопільська

19

9

3

2

63,3

104,8

444,8

1829,4

5094,2

Харківська

30

24

9

8

-906,1

16459,4

4373,4

1538,2

66831,1

Херсонська

14

12

4

6

-114,5

572,6

2522,4

373,2

25927,2

Хмельницька

24

6

9

5

80,5

7090,6

1766,7

1633,9

21575,5

Черкаська

19

4

8

10

-238,2

596,1

3985,8

493,5

23542,5

Чернівецька

15

6

7

6

-32,9

3332,7

732,2

445,6

9072,4

Чернігівська

31

5

9

7

224,0

2440,4

2353,6

953,3

38208

Україна

696

359

264

141

-9696,4

122361,9

53667,2

46641,5

1958013

На сьогоднішній день практично всі хлібзаводи приватизовані. В основному шляхом перетворення у відкриті та закриті акціонерні товариства. Сьогодні біль­шість хлібозаводів мають потребу в проведені реконструкції, заміні технологічного устаткування на більш сучасне, енергозберігаюче. Значна частина великого хлібно­го бізнесу представлена приватними компаніями, у тому числі різними інтеграцій­ними структурами. Адже загальнодержавні тенденції щодо злиття та поглинання компаній притаманні і ринку хлібопекарства. Тут також відбувається формування вертикально інтегрованих структур із замкнутим циклом виробництва — від вироб­ництва борошна до випуску хлібопродуктів. Адже укрупнення і концентрація ви­робництва дає змогу оптимізувати логістику, збільшити асортимент, підвищити прибутковість і, в такий спосіб, вижити та залишитися гравцем ринку.

Ряд ключових гравців ринку — це колишні регіональні об'єднання («Київхліб», «Донбасхліб», «Дніпрохліб», «Житомирхліб», «Миколаївхліб», «Кримхліб» та ін.), які зберегли свою виробничу структуру. Серед потужних холдингових компаній варто відзначити ЗАТ «Хліб Києва» — близько 17 % вітчизняного ринку виробни­цтва хлібопродуктів, Асоціація «Донбасхліб» — 10 %, ЗАТ «Холдинг «ТіС» — 7 %, ВАТ «Концерн Хлібпром» — 6,5 %, Холдинг «Хлібні Інвестиції» — 6 %, ЗАТ «Укрзернопром» — 4,5 %. До складу таких міжрегіональних холдингів входять і хлібопекарські заводи, і борошномельні підприємства, і кондитерські виробництва

[6, с. 118].

Серед інших найбільших об' єднань можна назвати ВАТ «Коровай», що об'єднує підприємства Луганської області. Їхня частка у сумарному виробництві хліба і хлібобулочних виробів, за різними оцінками, складає близько 4 % [9, с. 30].

Якщо ж говорити про окремих виробників хліба, то лідерство серед українських хлібокомбінатів вже не перший рік утримує ВАТ «Одеський коровай» — складає близько 3 % хліба і хлібобулочних виробів [7, с. 86].

З числа новостворених інтеграційних структур найпомітніший столичний хол­динг ТОВ «Хлібні інвестиції» (Київ), ВАТ «Хліб» (Луцьк), ВАТ «Івано-Франківський хлібокомбінат», ВАТ «Бердичівський хлібозавод», ЗАТ «Хлібозавод Олексіївський» (Харків), ДП «Цар Хліб» (Севастополь), ВАТ «Чернівецький хлібо­комбінат», ДП «Новоукраїнський КХП» (Кіровоградська область), Білогірський комбінат [3, с. 35].

Далі наведено дані щодо виробництва хліба і хлібобулочних виробів по підпри­ємствах України за 2006-2008 рр. (табл. 3) [8, с. 63].

На деяких хлібопекарських підприємствах частка майна належить органам міс­цевої влади, однак впливу вони фактично не мають. Виключенням є ЗАТ «Хліб Ки­єва», створене на основі компаній «Київмлин» і «Київхліб». Київська міськрада, що представляє інтереси територіальної громади столиці України, як внесок у статут­ний фонд ЗАТ «Хліб Києва» внесла 50 % акцій «Київхліба» і 100 % акцій ЗАТ «Київмлин», натомість отримала в «Хлібі Києва» 51 % акцій.

Хліб вважається основним соціально значимим продуктом, тому держава намага­ється регулювати діяльність галузі хлібопекарства. Одним із інструментів такого регу­лювання виступають державні та галузеві цільові програми, які повинні забезпечувати гармонійний розвиток галузі за рахунок підтримки діяльності підприємств-виконавців таких програм. Однак практика показує, що такі програми лише формально деклару­ють вище зазначені цілі та завдання. Насправді загальний напрям політики у цій сфері суперечить офіційно затвердженій меті та логіці реалізації програм.

Наглядним прикладом такої реальності виступає затверджена Міністерством Агрополітики від 20.03.2008 р. «Галузева програма розвитку хлібопекарської галузі на період до 2015 року». Метою програми зазначено:

• підвищення конкурентоспроможності галузі;

• забезпечення всіх верств населення якісною продукцією;

Страницы:
1  2 


Похожие статьи

О Б Павлів - Аналіз стану хлібопекарської галузі україни та забезпечення ефективної співпраці державних і підприємницьких структур