Н О Гунько - Аналіз стану інвестиційної діяльності в україні - страница 1

Страницы:
1 

330 322 Гунько Н.О

АНАЛІЗ СТАНУ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ

ANALYSIS OF INVESTMENT ACTIVITIES IN UKRAINE

Зараз Україна перебуває в кризовому стані, який охопив усі сфери життя - духовну, політичну, економічну. Саме тому необхідно активізувати інвестиційну діяльність підприємств. Адже саме інвестиції забезпечують розширене відтворення виробництва і справляють вирішальний вплив на формування темпів економічного зростання і добробуту населення країни.

Ключові слова: інвестиції, прибуток, амортизація.

Currently Ukraine is in crisis, which embraced all spheres of life - spiritual, political, economic. It is therefore necessary to intensify investment activities of enterprises. After all, investment providing advanced production and reproduction have a decisive influence on the growth and prosperity of the country.

Key words: investment, profit, depreciation.

Вступ. Слід зазначити, що в Україні довгий час виділялося недостатньо коштів на розширення виробництва. При цьому основна маса капітальних вкладень направлялася на нове будівництво, що в кінцевому підсумку поглиблювало технологічну диференціацію виробництва в національній економіці у цілому, і в окремих її галузях. Збільшувались інвестиції у позанормативне незавершене будівництво, невстановлене устаткування і товарно-матеріальні запаси. Усе це призвело до невиправданого перенапруження української економіки, де питома вага спрацювання діючих основних виробничих фондів є значно більшою порівняно з впровадженням нових.

Результати.

Протягом 2009 р. в економіку України направлено 192,878 млрд. грн. капітальних інвестицій [Держкомстат], у тому числі - 151,777 млрд. грн. інвестицій в основний капітал.

Таблиця 1

Динаміка капітальних інвестицій в Україні

 

Капітальні

Інвестиції в

Темпи

Пито

Темпи

 

інвестиції,

основний

росту, %

ма вага у

росту, % до

 

всього, млн.

капітал

до 2002

загальному

2002 р.

 

грн

(капітальні вкладення)., млн. грн

 

обсязі, %

 

2002

46563

37178

100,0

79,8

100,0

2003

59899

51011

137,2

85,2

106,8

2004

89314

75714

203,7

84,8

106,3

2005

111174

93096

250,5

83,7

104,9

2006

148972

125254

336,9

84,1

105,4

2007

222679

188486

507,0

84,6

106,0

2008

272074

233081

626,9

85,7

107,4

2009

192878

151777

 

78,7

 

складено на основі даних Держкомстату

Варто відзначити позитивну динаміку як капітального інвестування в цілому, так і інвестування в основний капітал. Так, за статистичними даними за період 2002-2008 роки капітальні інвестиції зросли майже у шість разів.

Структуру джерел фінансування інвестицій в основний капітал можна дослідити за даними табл. 2.

Таблиця 2

Інвестиції в основний капітал за джерелами фінансування (у фактичних

цінах, млн. грн./відсотків до загального обсягу)

Джерела

Роки

фінансування

2002

2003

2004 2005

2006

2007 2008

2009

1

2

3

4

5

6

7

8

9

Всього

37178

51011

75714 93096

125254

188486 233081

151777

 

100

100

100

100

100

100

100

100

у тому числі

 

 

 

 

 

 

 

 

за рахунок:

 

 

 

 

 

 

 

 

коштів

1863

 

3945

5077

6846

10458

11576

6687

державного

 

570

 

 

 

 

 

 

бюджету

5,0

7,0

10,5

5,5

5,5

5,6

5,0

4,4

коштів

1365

2095

3544

3915

5446

7324

9918

4161

місцевих

3,7

4,1

4,7

4,2

4,3

3,9

4,2

2,7

бюджетів

 

 

 

 

 

 

 

 

Продовження таблиці 2

1

2

3

4

5

6

7

8

9

власних

24470

31306

46685

53424 72337

106520

132138

96019

коштів

65,8

61,4

61,7

57,4

57,8

56,5

56,7

63,3

підприємств і

 

 

 

 

 

 

 

 

організацій

 

 

 

 

 

 

 

 

коштів

2068

2807

2695

4688

4583

6660

7592

6859

іноземних

5,6

5,5

3,6

5,0

3,7

3,5

3,3

4,5

інвесторів

 

 

 

 

 

 

 

 

коштів

1573

1822

2577

3091

5110

8549

11589

5502

населення на

 

3,6

 

 

 

 

 

 

індивідуальне

 

 

 

 

 

 

 

 

житлове

 

 

 

 

 

 

 

 

будівництво

4.2

 

3,4

3,3

4,1

4,5

5,0

3,6

кредитів

1985

4196

5735

13740

19406

31182

40451

21581

банків та

5,3

8,2

7,6

14,8

15,5

16,6

17,3

14,2

інших позик

 

 

 

 

 

 

 

 

інших джерел

3854

5215

6533

9161

11526

17793

19817

3567

фінансування

10,4

10,2

8,5

9,8

9,1

9,4

8,5

2,4

складено на основі даних Держкомстату

Отже питома вага власних коштів у структурі фінансування поступово зменшується, але і на сьогодні вони залишаються головним джерелом фінансування інвестицій в основний капітал в економіці України. У 2009 р. питома вага власних коштів у структурі капіталовкладень склала 63.3%. Разом із тим, починаючи з 2002 р., частка цього джерела фінансування інвестицій має тенденцію до падіння. Якби таке явище спостерігалося на фоні стрімкого зростання частки зовнішніх джерел фінансування інвестицій (за рахунок як приватних, так і інституціональних інвесторів), то можна було б відзначати наближення структури джерел фінансування інвестицій до оптимальної. Проте в Україні поступово зростає лише частка банківських кредитів, хоча її питома вага залишається незначною, порівняно з тенденціями у інших країнах світу (у розвинутих країнах така форма фінансування забезпечує близько 25% інвестицій, а в окремих із них - до 45%). Іноземні інвестиції мають незначну частку (4.5%).

Розглянемо далі стан використання основних видів джерел фінансування інвестицій підприємств України більш розгорнуто.

Амортизаційні  відрахування.  Однією  із  проблем забезпечення розширеного  відтворення  основних  фондів  є  вироблення механізму їх амортизації, адекватного вимогам сьогодення. Серед джерел фінансування інвестицій амортизаційні відрахування виступають часткою власних коштів підприємств при реалізації капіталовкладень і традиційно є найвагомішими.

Сума нарахованої амортизації в цілому в економіці України збільшується лінійно, що свідчить про застосування переважно однакових методів її нарахування за умов незначного підвищення вартості об'єктів. Водночас спостерігається щорічне зростання показників спрацювання основних засобів), яке наближає економіку і промисловість України до масштабної техніко-технологічної кризи (табл..3).

Таблиця 3

Ступінь зносу основних засобів

Роки

Ступінь зносу, у %

2000

43,7

2001

45,0

2002

47,2

2003

48,0

2004

49,3

2005

49,0

2006

51,5

2007

52,6

2008

61,2

2009

60,0

складено на основі даних Держкомстату

У 2009 р. ступінь спрацювання основних засобів у цілому в економіці України досяг 60%. Більше, ніж у цілому в економіці, спрацювання спостерігається в таких видах економічної діяльності, як переробна промисловість, освіта, транспорт і зв'язок, тобто в галузях інвестиційного спрямування.

Частково це відбувається через те, що чинне законодавство України фактично унеможливлює проведення підприємствами власної амортизаційноїполітики, оскільки вибір методу нарахування амортизації не впливає на результати їх господарювання і на практиці не збільшує обсяги джерел фінансування капітальних інвестицій у відтворення основних засобів.

Звичайно, відновлюючи роль амортизації як надійного джерела фінансування інвестицій, необхідно передбачати також обмеження її використання не за призначенням (на поточні затрати, підвищення заробітної плати, преміювання, тощо).

Значним упущенням попередніх років можна визнати зволікання з реформуванням амортизаційної політики в Україні. З метою організації обліку нарахування й використання амортизації на мікрорівні у 2004 р. Міністерство фінансів України ввело до Плану рахунків бухгалтерського обліку новий позабалансовий рахунок - 09 "Амортизаційні відрахування", за допомогою якого можна простежити використання амортизаційних відрахувань та їх роль у відтворенні основного капіталу підприємства.

За даними Міністерства фінансів України, переважна більшість суб'єктів господарювання використовують амортизаційні відрахування за їх економічним призначенням - на фінансування капітальних інвестицій, що направляються, здебільшого, на придбання, виготовлення і ремонт основних засобів.

Світові тенденції у розвитку амортизаційних систем спрямовані на їх значну лібералізацію, істотне скорочення кількості амортизаційних норм, надання корпоративним структурам права самостійно встановлювати амортизаційні періоди у нормативно закріплених межах і обирати метод нарахування амортизації [4,с. 300].

Отже, з метою збільшення амортизаційних коштів підприємств необхідно підвищувати не тільки ставки нарахування амортизації, але й вартість її об'єктів, тобто стимулювати прискорене введення основних фондів як результат інвестування за рахунок різних джерел фінансування.

З огляду на це, державна амортизаційна політика в Україні має бути спрямована на подолання існуючого дисбалансу бюджетних інтересів державита інвестиційних інтересів підприємств, одночасно сприяючи поліпшенню фінансового становища підприємств як умови забезпечення відтворення їх основних і оборотних фондів. Лише на таких засадах можливо створити привабливий інвестиційний клімат у промисловому виробництві та забезпечити стале підвищення його технологічного рівня.

Прибуток підприємств. Хоча прибуток підприємств є важливим і найменш ризикованим засобом поповнення інвестицій, проте сьогодні прибуток як джерело капітальних вкладень в Україні практично не використовується. Він є джерелом самофінансування інвестицій лише на окремих, високорентабельних підприємствах. За нинішніх умов неефективної податкової системи, масової збитковості виробництва і масових неплатежів прибуток як джерело капітальних вкладень в країні є набагато менш значущим, порівняно з амортизаційним фондом. Та невелика кількість підприємств, які в змозі забезпечити високий рівень прибутку, не мають можливості формувати власні інвестиційні ресурси у необхідній кількості через надлишковий податковий тиск. Зі зростанням виробництва і підвищенням його рентабельності за рахунок зниження питомих витрат, двигуном чого є ринкова конкуренція і технічний прогрес, роль прибутку як інвестиційного джерела безумовно зростатиме [2, с. 50].

Залучення іноземного капіталу.

Україна не входить до переліку найбільш інвестиційно привабливих країн. Серед причин такої ситуації можна виділити високий рівень інвестиційних, фінансових і політичних ризиків в Україні, високий рівень інфляції, нестабільність і недосконалість законодавства (за роки незалежності законодавство, що регулює іноземні інвестиції, змінювалось понад 10 разів), відсутність достовірної інформації про фінансово-економічне і соціально-політичне положення об'єктів інвестування, нерозвиненість фондового ринку, ускладнений режим доступу в країну, відсутність державних гарантій захисту іноземного інвестора, і законодавчо затверджених методик з оцінки інвестиційних проектів.

В цілому, приріст іноземного капіталу у 2009 р. склав 5634,6 млн. дол., що становить 112,4% до обсягів інвестицій на початок року. Проте слід зазначити, що економіка України нині не може задовольнити вимоги іноземних інвесторів. Серед причин непривабливості українського інвестиційного клімату називають: повільні темпи реформування економіки, й законодавчої бази, а також нераціональний розподіл внутрішніх інвестицій - приватних і державних, високі податки, надмірне регулювання та заполітизованість економіки [1,13]. Крім того потенційних іноземних інвесторів відштовхує неналаштованість бюджетного процесу на солідарне інвестування великомасштабних проектів і, особливо, ризикових наукомістких високотехнологічних інновацій. Запрошуючи приватні інвестиції в інноваційну сферу України, важливо постійно демонструвати, що держава не стоїть осторонь, а вкладає кошти в цю сферу, вимагаючи адекватної економічної віддачі.

Крім того, в реальному секторі економіки України спостерігаються нестабільні тенденції інвестиційного забезпечення: надходження інвестицій не забезпечує потреби ефективного розвитку промисловості, державна політика не стала стимулюючим фактором до залучення інвесторів і вже декілька років поспіль спостерігається тенденція надходження значних коштів у країни колишнього соцтабору (Польщі, Чехії) і недостатній рівень інвестиційного забезпечення економіки України.

Узагальнюючи існуючі точки зору згрупуємо основні фактори впливу на прямі іноземні інвестиції (табл. 4).

Таблиця 4

Фактори впливу на обсяги залучення іноземних інвестицій

Переваги      для прямих іноземних інвесторів

Недоліки     інвестування для іноземних інвесторів

- Географічне положення в

Європі;

- Велика кількість населення;

- Природні умови

- Великий   за розмірами

ринок

- Негативний міжнародний рейтинг України;

- Відсутність політичної відповідальності держави;

- Відсутність   стабільності в законодавстві


8

- Не розвинута природна та

-    Бюрократичний    апарат з

соціальна інфраструктура

низьким рівнем доходу

-    Кваліфікаційний рівень

-       Відсутність ініціативи

робочої сили

прийняття рішень

- Низький рівень заробітної

- Відсутність державних гарантій

плати

для іноземних інвестицій

-  Соціальна незахищеність

-    Проблеми    з отриманням

працівників

дозволів для здійснення діяльності

- Низький рівень конкуренції

- Податкова система

в країні

-   Не   розвинутий внутрішній

 

фінансовий ринок

 

- Не достатньо розвинуті послуги

 

інфраструктури

Узагальнено автором

Можна відзначити формування певних тенденцій, що тією або іншою

мірою якісно характеризують розвиток іноземного інвестування в Україні:

• переважаюча кількість партнерів із країн, що розвиваються, (за кількістю інвесторів) і партнерів із промислово розвинутих країн (за обсягом інвестицій);

• поступове збільшення частки інвестицій із країн СНД;

• реалізація спільних інвестиційних проектів, як правило, на двосторонній основі;

• орієнтація підприємств з іноземними інвестиціями на виробництво товарів, якими світові ринки практично насичені (наприклад комп'ютерна техніка певних класів), і на сферу послуг;

• обережність західних партнерів щодо збільшення інвестицій, що обумовлено відсутністю надійних гарантій по їхньому захисту, наявністю прямого і непрямого контролю за такими інвестиціями, невідпрацьованість стратегії і тактики виходу на практично невідомий і раніше закритий ринок;

• активність малих закордонних фірм, що орієнтовані на швидке повернення невеликих інвестицій або вигоду від разових операцій, за сутністю, посередницьких або відверто спекулятивних;

• нерівномірність розподілу інвестицій по галузях і регіонах України, зосередженість у промислових центрах України;

переважання частки майнових внесків іноземних інвесторів у загальних обсягах інвестицій, слабке використання механізмів фінансового ринку для інвестування.

Збільшення потоку інвестицій в Україну може бути зумовлено такими чинниками:

а) закріплення на перспективному ринку збуту України;

б) одержання прибутку на довгостроковій основі;

в) доступ до порівняно дешевих джерел сировини та ресурсів, що підвищує конкурентоспроможність продукції;

г) використання відносно дешевої та кваліфікованої робочої сили як важливого чинника зниження собівартості продукції.

Державна амортизаційна політика має бути ліберальнішою, враховувати напрацьовані світовою практикою механізми нарахування й використання прискореної амортизації, надавати підприємствам самостійність у виборі методів і періодів нарахування амортизації. Водночас необхідно посилити роль прибутку як джерела фінансування інвестицій у відтворення основних фондів, насамперед, у контексті подальшого реформування системи оподаткування результатів господарської діяльності.

Проблема інвестування виробництва підприємств харчової промисловості повинна бути в центрі довгострокової політики країни. Вона потребує розробки нових підходів до питання простого й розширеного відтворення основних фондів на новій технічній основі.

Висновки. На етапі становлення ринкової економіки одним із основних джерел забезпечення інвестиційних потреб харчових підприємств повинні стати внутрішні резерви підприємств: амортизаційний фонд, у якому нагромаджуються кошти протягом періоду їх продуктивного використання, та прибуток підприємств у тій частині, яка використовується на розвиток виробництва.

Через недосконалість цінової, податкової, фінансово-кредитної, інвестиційної та інноваційної політики держави харчова промисловість України,розвиток якої є важливою передумовою подолання кризових явищ в аграрному секторі економіки, як за наявними виробничими потужностями, так і за рівнем розвитку  інфраструктури  істотно відстає від рівня розвитку аналогічних галузей економічно розвинутих країн. Список використаної літератури:

1. Губарь Е. В. Удосконалення методів управління інвестиційною діяльністю підприємств харчової промисловості: Автореферат дис. канд. ек. наук: 07.03.2007./ Нац. ун-т харч. тех.-гій. К., 2007 - 35 с.

2. Захарін С. Інвестиційне забезпечення відтворення основних фондів // Економіка України. - 2007. - № 4. - С. 43-51

3. Музиченько А.С. Інвестиційна діяльність в Україні: Навчальний посібник. . - К. Кондор, 2005. - 406 с.

4. Сичевський М. П. Стан та пріоритетні напрямки розвитку харчової промисловості України: Монографія / За ред. С. І. Дорогунцова. - К.: Наук. світ,

2004. - 374.

5. http://ukrstat.gov.ua/

6. http://minagro.gov.ua

Страницы:
1 


Похожие статьи

Н О Гунько - Аналіз стану інвестиційної діяльності в україні

Н О Гунько - Визначення інвестиційної стратегії та розроблення інвестиційної політики

Н О Гунько - Методичні засади визначення інвестиційної привабливості підприємств

Н О Гунько - Напрями екологічної реструктуризації підприємств цукрової промисловості україни