С А Лісовенко - Аналіз та основні засади розвитку високотехнологічного експорту україни - страница 1

Страницы:
1  2 

Формування ринкової економіки. 2011. № 26

3. Державний комітет статистики України [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://www.ukrstat.gov.ua/.

4. Огляд державних фінансів України // Лізинг в Україні — 2007. — № 2. — С. 1—5.

5. Меренгс Е. Стан ринку лізингу в Україні / Ернст Меренгс // Лі­зинг в Україні. — 2006. — № 1. — С. 1—4.

6. Цыбулъко А. И. Лизинг. Итоги 2009 года. [Електронний ресурс] / А. И. Цыбулько // Режим доступу : http://infobank.by/1798/Default.aspx

7. Рынок лизинга России. [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://www.analyticgroup.ru/news/?id=29

8. Скрыпник Е. Б. Некоторые аспекты развития российского рынка лизинга / Е. Б. Скрыпник // Деньги и кредит. — 2008. — № 5. — С. 43—48.

Статтю подано до редакції 27.05.11 р.

УДК 339.564

С. А. Лісовенко, аспірант, кафедра міжнародної торгівлі, ДВНЗ «Київський національний економічний університет

імені Вадима Гетьмана»

АНАЛІЗ ТА ОСНОВНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ ВИСОКОТЕХНОЛОГІЧНОГО ЕКСПОРТУ УКРАЇНИ

АНОТАЦІЯ. У статті проведено аналіз експорту України, дослі­джено його структуру i динаміку. Розраховано частку товарів з ви­сокою доданою вартістю в загальному експорті та виявлено що наявний потенціал експорту високотехнологічної продукції вико­ристовується не в повній мірі. Запропоновано систематичний та поетапний підхід до розвитку високотехнологічного експорту України.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: експорт, високотехнологічний експорт, розви­ток експорту, експортний потенціал, експортна політика.

АННОТАЦИЯ. В статье проведен анализ экспорта Украины, исс­ледованы его структура и динамика. Определена доля товаров с высокой добавленной стоимостью в общем экспорте и выявлено что имеющийся потенциал экспорта высокотехнологичной продук­ции используется не в полной мере. Предложен систематический и поэтапный подход к развитию высокотехнологичного экспорта Украины.

КЛЮЧЕВЫЕ СЛОВА: экспорт, высокотехнологичный экспорт, раз­витие экспорта, экспортный потенциал, экспортная политика.

© С. А. Лісовенко, 2011

92

ANNOTATION. In the article Ukraine's export are analyzed, its struc­ture and dynamics are investigated. The share of goods with high added value is calculated in the total export and the potential export of high-tech products is not used in full. The systematic and phased approach is proposed for development of hi-tech export in Ukraine.

KEY WORDS: export, high-tech export, development of export, export potential, export policy.

Вступ. У сучасних умовах всеосяжної глобалізації світової економіки та кооперації світового господарства економічне місце держави визначається такими важливими чинниками, як наяв­ність власних ресурсів та ступінь інтегрованості в світове госпо­дарство. Основним фактором інтеграції будь-якої країни в світо­ве господарство є створення дієвої системи розвитку експорту, яка в свою чергу базується на вмінні національного виробника ви­робляти високоякісну, високотехнологічну та конкурентоспро­можну продукцію що може задовольнити потреби світового рин­ку в якості, ціні та рівні обслуговування.

Таким чином, розвиток зовнішньої торгівлі, для країн які праг­нуть динамічно розвиватись, є першочерговим завданням для збагачення та функціонування національної економіки. Найбільш пріоритетним сектором світової торгівлі, на сьогоднішній день, являється торгівля високотехнологічною продукцією. Експорт, який базується на продукції з високою доданою вартістю, є необ­хідною передумова розвитку економіки та підґрунтя формування позитивного іміджу країни виробники.

Виробництво високотехнологічної продукції, в кожній країні, притаманне, перш за все, таким галузям промисловості, як: ма­шинобудування, приладобудування та радіоелектронна промис­ловість. У даних галузях зосереджено практично весь ресурсний, науковий та інноваційний потенціал лідируючих країн-учасників міжнародної торгівлі.

Для вітчизняної економіки експорт високотехнологічної продук­ції має особливо стратегічне значення, так як експорт товарів з ви­сокою доданою вартістю сприяє: економічному зростання, розвитку наявних та потенційних конкурентних переваг, розвитку та впрова­дженню новітніх технологій, надходженню валютних ресурсів та створенню умов для залучення масштабних іноземних інвестицій.

Постановка проблеми. Після розпаду СРСР наша держава отримала в спадок досить вагому частку однієї цілої промислової системи, в якій, для виробництва, були задіяні підприємства різ­них республік, що при утворенні незалежних держав призвело до втрати виробничих зв'язків та руйнування промисловості. Зва­жаючи на це, Україна за роки незалежності поступово розвивала та нарощувала свій експортний потенціал, який зосереджений переважно у видобувних і обробних галузях промисловості, а та­кож в енергетичному і агропромисловому комплексах.

Економіка нашої держави спрямована, перш за все, на експор-тоорієнтовану модель розвитку, але беручи до уваги низьку част­ку наукомісткої продукції в експорті можна побачити не зовсім бажаний характер участі країни в міжнародному поділі праці. Характерною рисою експортної політики України залишається її певна невідповідність пріоритетам розвитку, які передбачають інтеграцію в європейські структури та глибокі взаємозв' язки з іншими розвиненими державами.

Проблема розвитку високотехнологічного експорту та підви­щення конкурентоспроможності обробних галузей промисловос­ті, перш за все машинобудування, приладобудування та радіо­електроніки, викликає занепокоєння. Ця проблема стала хроніч­ною для економіки України та її експорту, сировинна складова якої є досить вагомою. Дана ситуація небезпідставно являє загро­зу національній безпеці. Цьому прикладом є світова економічна криза, яка нещадно похитнула, й без того, слабку основу еконо­міки України. Це змушує усвідомити потребу в інноваційній еко­номіці, в розвитку виробництва продукції з високою доданою вар­тістю і в експорті високотехнологічної продукції як життєво важ­ливої необхідності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Становлення та ефек­тивність використання експортного потенціалу країни є складним та багатоаспектним процесом, на який впливають як внутрішні, так і зовнішні чинники. Дослідженню різноманітних аспектів за­значеної проблеми присвячені роботи багатьох зарубіжних та віт­чизняних науковців-економістів. Серед зарубіжних — слід від­значити вагомість робіт В. Леонтьєва, А.Сміта, Д. Рікардо, П. Са-муельсона, Е.Хекшера, Б.Оліна, А. Бранха, Д. Лефевра, Д. Ернс-та, Д. Гоппена та інших, де загальним чином висвітлюється про­блематика формування та реалізація експортного потенціалу [5, 8].

Серед українських учених ґрунтовні надбання, за окремими аспектами даної проблеми, мають:

— регулювання зовнішніх відносин та торгівлі (Ю. В. Мако­гон, Д. Лук'яненко, Т. Циганкова, А. Поручник, Л. Антонюк та ін.);

— експортно-імпортна політика (Б. Андрушків, І. Бураковсь-кий, В. Геєць, І. Гладій, І. Тивончук, Л. Чернобай, О. Шнипко та ін.);

— формування та реалізація експортного потенціалу (В. Ав-деєнко, В. Архіпов, Т. Богомолова, Ю. Донець, В. Оніщенко, М. Жук, Б. Калашников та ін.) [1, 2, 4, 6, 9].

Але все ж таки, зважаючи на численні наукові розробки і до­слідження у вирішенні даної проблеми, не існує загальноприйня­тої методика ефективної оцінки експортного потенціалу та його складових. Мало дослідженими є критерії, що визначають мето­ди і форми стимулювання високотехнологічного експорту. Тому гостро постала потреба в комплексному підході до вибору відпо­відних шляхів зміцнення міжнародного торгівельного співробіт­ництва та створення індивідуальної системи стимулювання висо-котехнологічного експорту для нашої держави, враховуючи тен­денції світового економічного розвитку.

Дослідження та вивчення даної проблематика є досить актуаль­ним як з теоретичної, так і з практичної сторін, враховуючи ни­нішню ситуацію в економіці України.

Постановка завдання. Метою даної статті є дослідження експортного потенціалу України та розробка системи ефективно­го розвитку і просування на міжнародні ринки високотехнологіч-ної продукції в умовах всеосяжної глобалізації.

Для досягнення зазначеної мети виникає необхідність виріши­ти наступні завдання:

— провести структурний аналізу експорту України;

— визначити частку високотехнологічної продукції в загаль­ному обсязі національного експорту;

— систематизувати шляхи розвитку та просування експорту високотехнологічної продукції.

Виклад основного матеріалу. Починаючи з моменту прого­лошення незалежності нашої держави, першим і найголовнішим пріоритетом у зовнішній діяльності було визначено курс на фор­мування нового торговельного режиму з подальшою інтеграцією у світове господарство.

Передбачалось проведення зовнішньоторговельної політики з поступовим збільшенням відкритості національної економіки, запровадження сучасних форм співпраці із зарубіжними країна­ми, перебудова і формування нової структури експорту та імпор­ту, а також створення потужного експортного потенціалу.

Аналіз торгівлі товарами показує, що за 2010 рік Україна про­вела зовнішньоторговельні операції з партнерами із 217 країн світу. За цей період експорт товарів склав 51 430,5 млн дол. США, імпорт — 60 739,9 млн дол. Порівнюючи з 2009 роком експорт збільшився на 29,6 %, імпорт — на 33,7 %.

Таким чином Україна має від' ємне сальдо в сумі 9309,4 млн дол. (у 2009 році також було від' ємне сальдо в сумі 5737,4 млн дол.). Дана ситуація була спричинена перш за все імпортом енер­гетичних матеріалів, нафти та продуктів її перегонки в сумі 15 941,3 млн дол., наземних транспортних засобів, крім залізнич­них — 2780 млн дол. та полімерних матеріалів, пластмас — 2355,1 млн дол. (в Україні, баланс зовнішньої торгівлі товарами має від' ємний коефіцієнт починаючи з 2005 року) [10].

За географічним спрямуванням продукція експортувалася пе­реважно до країн СНД — 36,4 % від загального обсягу експорту, Європи — 26,9 % (у т. ч. до країн Європейського Союзу — 25,4 %), Азії — 26,7 %, Африки — 5,9 %, Америки — 3,9 %, Авс­тралії і Океанії — 0,1 %.

Найбільші експортні поставки здійснювались до Російської Федерації — 26,1 % від загального обсягу експорту (залізничні або трамвайні локомотиви, шляхове обладнання, механічні ма­шини, чорні метали, енергетичні матеріали, нафта та продукти її перегонки), Туреччини — 5,9 % (чорні метали, насіння і плоди олійних рослин, енергетичні матеріали, нафта та продукти її пе­регонки, добрива, жири та олії тваринного або рослинного похо­дження), Італії — 4,7 %, Білорусі — 3,7 %, Польщі — 3,5 %, Ні­меччини — 2,9 % та Індії — 2,8 % [10].

Несприятливою у зовнішній торгівлі України є структура екс­порту, в якій 3/4 складає сировина та продукти первинної оброб­ки. Через відставання з реструктуризацією економіки найвагомі­ші експортні можливості все ще зосереджені у традиційних індустріальних і сировинних галузях.

Основу товарної структури українського експорту складали чорні метали та вироби з них — 32,3 % від загального обсягу експорту. Мінеральні продукти становили 13,1 %, механічне та електричне обладнання — 11 %, продукти рослинного похо­дження — 7,7 %, продукти хімічної та пов'язаних з нею галузей промисловості — 6,8 %, транспортні засоби та шляхове облад­нання — 6,3 %, жири та олії тваринного та рослинного похо­дження — 5,1 % [10].

Структура динаміки українського експорту промислової про­дукції показує, що рух окремих його позицій не відповідає світо­вим тенденціям. Так, у структурі експорту зростає частка небла­городних металів, у той час як у світі вона має спадну динаміку. І навпаки, частка машин, апаратів та засобів зв' язку має тенденцію до зменшення зважаючи на те, що у світовій торгівлі вона інтен­сивно зростає. Так у загальному обсязі експорту товарів у порів­нянні з 2009 р. збільшилась частка чорних металів — з 25,8 % до 28,4 %, енергетичних матеріалів, нафти та продуктів її перегон­ки — з 5,4 % до 7,1 %, жирів та олій тваринного або рослинного походження — з 4,5% до 5,1%, руд, шлаків та золи — з 3,4 % до 5 %, залізничних або трамвайних локомотивів, шляхового облад­нання — з 2 % до 4,7 %. Натомість зменшилась частка механіч­них машин — з 7 % до 6,1 %, електричних машин — з 5,6 % до 4,9 %, зернових культур — з 9 % до 4,8 %, виробів з чорних ме­талів — з 4,9 % до 3,9 % [3, 10].

Отже, проаналізувавши структуру експорту, ми помічаємо, що внесок зовнішньої торгівлі в розбудову економіки України є до­сить відносним. Маючи від' ємне сальдо торгового балансу, від­бувається вимивання валютних ресурсів з держави, що ніяк не сприяє економічному розвитку.

Головною проблемою є те, що в структурі експорту переважає більш сировинна продукція (особливо продукція металургії) та вироби з чорних металів, а конкурентоспроможність забезпечу­ється за рахунок наявності великої кількості природних ресурсів, дешевою робочою силою, сприятливим географічним розташу­ванням та розвинутою транспортною інфраструктурою. Тому наша країна має економіку, яка повністю залежить від цінової кон' юнктури і попиту на продукцію металургійної галузі в світі. Дуже прикрим є те, що ця галузь промисловості, маючи мізерну додану вартість, визначає основні перспективи подальшого роз­витку української економіки [3].

Така модель розвитку є неоптимальною для економічного зро­стання держави, тому постає необхідність зміни моделі розвитку національної економіки.

З огляду на світові тенденції, помічаємо що економічно роз­винені країни постійно нарощують експортну частку високотех-нологічної продукцію з високою доданою вартістю. Така спрямо­ваність в експортній політиці сприяє економічному розвитку і не надто розвинених країн (Тайвань, Корея та ін.).

Україна, маючи істотні переваги, нехтує цією тенденцією, так частка високотехнологічної продукції складає лише 17,9 % від загального експорту. Це переважно транспортні засоби, механіч­не обладнання, машини та механізми, електро-обладнання та їх частини, пристрої для записування або відтворення зображення і звуку [10].

Але все ж таки, наша держава має значний потенціал високо-технологічних галузей промисловості. Вона займає п' яте місце серед провідних країн світу (після США, Росії, Франції, Китаю) у космічній галузі. Прикладом цьому є участь України в ряді між­народних проектів: Sea Launch; створення Міжнародної косміч­ної станції; спільний із Бразилією та Італією проект пусків модер­нізованого ракетоносія «Циклон-4» з бразильського космодрому; спільний з РФ проект модернізації міжконтинентальної балістич­ної ракети СС-18 тощо. Україна є також однією з дев'яти держав світу, які проектують та будують літаки військово-транспортної авіації. Сильними є позиції національного літакобудування у ство­ренні вантажних транспортних літаків. З часів СРСР в Україні створена суднобудівна база, яка вважалася однією з найпотужні­ших в Європі. Нині суднобудівна галузь України налічує понад 100 заводів, у т. ч. 11 базових суднобудівних підприємств. Украї­на має відчутні успіхи в експорті зброї та військово-технічних послуг: починаючи з 1997 р., вона впевнено посідає місце в десят­ці світових експортерів [11].

Саме нарощування виробництва в зазначених галузях дасть продукцію із значною часткою доданої вартості та стане підґрун­тям для створення ефективної структури українського експорту. Та, на жаль, цей потенціал використовується не належним чином.

Головною причиною такої ситуації залишається відсутність дієвих економічних механізмів, які стимулюють як інвестування в інноваційну сферу для створення нововведень, так і їх комерці­алізацію.

У країні відсутня також цілісна програма державної підтрим­ки експорту взагалі та високотехнологічного, зокрема.

Крім того, досить широкий комплекс причин знижував загаль­ну конкурентоспроможність продукції. Сюди можна віднести: зниження купівельної спроможності в країні; низький рівень ін­вестицій у модернізацію; обмеженість номенклатури; незадовіль­ний менеджмент та маркетинг; відсутність сервісного обслугову­вання.

Для виходу з такої ситуації Україна має увійти в колію своєї індивідуальної економічної моделі прогресивного розвитку за допомогою виробництва та експорту сучасної високотехнологіч-ної продукції на світові галузеві ринки. Підприємства, які змо­жуть посісти в цьому процесі провідні позиції, стануть головни­ми суб' єктами глобальної економіки. Також сучасна перспектива полягає у тісному співробітництві з високотехнологічними цент­рами зарубіжних країн, які виявляють значну цікавість до нових науково-технічних розробок українських підприємств та фахівців.

Нещадна конкурентна боротьба, із застосуванням недобросо­вісних методів у галузі поставок високотехнологічної продукції на зовнішній ринок, вимагає від українських підприємств ство­рення ефективних механізмів підвищення конкурентоспромож­ності продукції, формування методів протидії агресивній конку­ренції, а також розробка стратегії утримання та закріплення кон­курентних позицій.

На шляху розвитку високотехнологічного експорту початко­вою стадією повинно стати створення сприятливих умов:

— розробка ефективної законодавчої бази зовнішньої еконо­мічної діяльності з врахуванням світового досвіду, особливо в частині валютної, податкової і тарифної політики, з метою заохо­чення експортної діяльності;

— створення державних інституцій з представництвами в еко­номічних регіонах з метою сприяння експорту та інформування експортерів;

— створення державної фінансової установи з часткою при­ватного капіталу для кредитування оборотних коштів високотех-нологічних підприємств експортерів, а також страхування та га­рантування експортних програм;

— розвиток транспортної інфраструктури для забезпечення транспортних поставок;

— створення закордонних торгівельних представництв з ме­тою просування високотехнологічного експорту України;

— активізація роботи української дипломатії у сфері торго­вельних відносин з країнами, які мають досить ємні та перспек­тивні ринки;

— включити до відповідної державної програми науково-дос­лідну роботу з комплексного вивчення високотехнологічного експортного потенціалу України, з метою виявлення пріоритет­них галузей і виробництв, враховуючи внутрішні можливості тасвітову кон' юнктуру. Виконавцем даної науково-дослідної робо­ти визначити НАН України із залученням інших наукових закладів.

У результаті зазначених дій: по-перше — більш інтенсивно розвиватиметься та нарощуватиме обсяги вже існуючий високо-технологічний експорт; по-друге — буде стимульовано експорт високотехнологічної продукції, яка ще не експортувалась; по-третє — сформуються сприятливі умови для інвестицій, як націо­нальних, так і іноземних.

Наступною стадією розвитку високотехнологічного експорту є формування державної експортної політики, яка повинна пе­редбачати:

— щорічне збільшення обсягу бюджетних коштів передбаче­них статтею бюджету щодо реалізації програм страхування та га­рантування експорту;

— створення програм кредитування галузей орієнтованих на експорт товарів з високою часткою доданої вартості;

— залучення страхових установ до операцій у зовнішньотор­говельній діяльності з метою страхування більш ширшого пере­ліку ризиків з обов' язковим частковим перестрахуванням держа­вою самих страхових установ;

— за підтримки держави організовувати масштабні міжнарод­ні виставки і презентації національної високотехнологічної про­дукції в Україні та закордоном з метою реклами.

Зазначені напрямки експортної політики забезпечать поступо­ве розширення асортименту та зростання частки високотехноло-гічної продукції в загальному експорті, що змінить його структу­ру та географічне спрямування. У зв' язку з цим можна очікувати відкриття нових ринків та початок створення позитивної репута­ції для вітчизняних виробників на світовому ринку.

Головною стадією розвитку експорту високотехнологічної продукції є: вихід на міжнародний ринок, закріплення на ньому та утримання непохитних позицій.

Для цього необхідно:

— забезпечити державне фінансування підтримки експорту на рівні промислово розвинених країн;

— сприяти формуванню збутової та обслуговуючої мережі для української високотехнологічної продукції за кордоном;

— захищати національні інтереси на зовнішніх ринках від недобросовісної та агресивної конкуренції, беручи участь у робо­ті організацій економічного співробітництва;

використовуючи досвід зарубіжних країн розробити ефек­тивну систему просування вітчизняної продукції для високотех-нологічних галузей.

У кінцевому результаті український експорт сформує нову структуру, де буде вагомою частка продукції з високою доданою вартістю, частка в експорті сировини буде зменшуватись, відбу­деться значне імпортозаміщення та в позитивну сторону змінить­ся сальдо торгового балансу.

Також, у сучасних умовах для швидкого технологічного прог­ресу важливим фактором розвитку експорту продукції, з високою доданою вартістю, є інноваційна складова виробництва, базою для якої повинні стати галузеві об' єднання конструкторських бюро з державним фінансуванням на початковому етапі.

Висновки. Отже, проаналізувавши структуру та динаміку екс­порту України, можна зробити висновок, що зовнішня торгівля представлена переважно сировиною та товарами з низькою дода­ною вартістю. Частка високотехнологічної продукції навіть не складає 1/5 від загального експорту, тому й участь українських товаровиробників на світових ринках мізерна, хоча експортний потенціал є досить значним і оцінюється приблизно в 10 млрд дол. США. Але наша країна не використовує його в повній мірі і тим самим не додержується визначеного політичного курсу на економічне зростання шляхом інноваційного розвитку.

Тому розвиток національної економіки зосереджений на осно­ві експортно-сировинної моделі, єдиною перевагою якої є мож­ливість легко отримувати валютні надходження для вирішення проблеми постачання дефіцитних енергоносіїв [12]. Ця модель, аж ніяк, не сприяє економічному розвитку України. Таким чином постала проблема в створенні системного підходу для розвитку високотехнологічного експорту.

Автором запропоновано три основні стадії розвитку національ­ного високотехнологічного експорту.

1. Створення сприятливих умов та підґрунтя для розвитку ви-сокотехнологічного експорту, що передбачає: створення законо­давчої бази; створення державних інституцій підтримки експор­ту; забезпечення фінансових потреб; розвиток транспортної ін­фраструктури; закордонна політика в сфері експорту; досліджен­ня перспектив розвитку.

2. Розробка та проведення ефективної державної політики з метою розвитку високотехнологічного експорту, яка повинна пе­редбачати: бюджетне фінансування постійно зростаючих фінан­сових потреб; реалізацію методів ухиляння від ризиків; рекламу­вання товарів методом проведення виставок.

3. Вихід на міжнародний ринок, закріплення на ньому й утри­мання непохитних позицій шляхом фінансового стимулювання експорту високотехнологічної продукції, розвитку збутової ме­режі, участю в торгово-економічних об' єднаннях та створенням системи ефективного просування продукції з високою часткою доданої вартості.

При умові, використання запропонованої системи стимулю­вання експорту високотехнологічної продукції, буде забезпечено сталий та послідовний розвиток значної кількості галузей націо­нальної економіки, в якому буде задіяний весь вітчизняний нау­ково-дослідний потенціал. Зміниться на краще структура вітчиз­няного виробництва та експорту, збільшаться валютні надхо­дження до країни, поповниться бюджет і виникнуть умови щодо вирішення найактуальнішої проблеми — низький рівень соціаль­ного розвитку і добробуту населення.

Література

1. Антонюк Л. Л., Поручник А. М., Савчук В. С. — Інновації: теорія, механізм розробки та комерціалізації. — К.: КНЕУ, 2003. — 393 c.

2. Білорус О. Міжнародний маркетинг у сфері торгівлі інтелек­туальним продуктом // Вісник Національної академії наук України. — 2002. — № 5. — С. 9—19.

3. Горбенюк А. Економічні аспекти експорту продукції металургій­ної галузі // Економіка. Фінанси. Право. — 2000. — № 11. — С. 3—8.

4. Лук 'яненко Д. Г., Поручник А. М. та ін. Управління міжнародною конкурентоспроможністю в умовах глобалізації економічного розвитку: Монографія: у 2 т./ За заг. ред. Лук'яненка Д. Г., Поручника А. М. : КНЕУ. К.: 2006, Т. 1. — 812 с.; Т. 2. — 592 с.

5. Леонтьев В. Экономическое Эссе. Теории, исследования, факты и политика: Пер. с англ. М.: Политиздат, 1990. — 415 с.

6. Макогон Ю. В. Механізм регулювання зовнішньоекономічної дія­льності підприємств і організацій. — Донецьк, 1994. — 40 с.

7. Ноговицын А. В. Мировой рынок высокотехнологичных товаров: конкурентные позиции Украины и Китая / Міжнародної науково-практичної конференції студентів, аспірантів та молодих вчених. — Вип. 6. — К.: ВГЛ «Обрії», 2008. — С. 32—35.

Страницы:
1  2 


Похожие статьи

С А Лісовенко - Аналіз та основні засади розвитку високотехнологічного експорту україни