О А Карпюк - Аналіз та оцінка рівня розвитку ринку освітніх послуг в україні - страница 1

Страницы:
1  2 

УДК 338.46:37

Карпюк О.А., аспірант

Житомирський державний університет ім. Івана Франка

АНАЛІЗ ТА ОЦІНКА РІВНЯ РОЗВИТКУ РИНКУ ОСВІТНІХ ПОСЛУГ В УКРАЇНІ

Проаналізовано стан та визначено основні тенденції розвитку ринку освітніх послуг. Охарактеризовано основні складові елементи ринку освіти в Україні та надано оцінку рівню їх розвитку. Визначено основні проблеми та напрями трансформації сучасної системи освіти в Україні

Постановка проблеми. З розвитком глобалізаційних процесів посилюється роль фактора знань, що стають в сучасних умовах товаром. Нині конкурентоспроможність економіки країни визначається не обсягом природних і виробничих ресурсів, а насамперед інтелектуальним потенціалом та здатністю генерувати нові знання. В умовах формування економіки знань, необхідно враховувати визначальні фактори конкурентоспроможності країни:

- швидкий розвиток ринку знань;

- широке використання інновацій;

- активний розвиток соціальної сфери [6, с. 8]. Отже, вдосконалення функціонування освітньої сфери і,

зокрема, ринку освітніх послуг як провідного елемента соціальної сфери, є необхідною передумовою практичної реалізації мети держави з соціально орієнтованою економікою до зростання життєвого рівня населення.

Стан вивчення проблеми. В роботах вітчизняних та зарубіжних науковців, як правило, розкриваються загальні проблеми розвитку ринку освіти, не враховуються особливості його формування в Україні. Тому необхідність дослідження сучасних тенденцій формування та розвитку ринку освітніх послуг в Україні, а також розробка заходів, спрямованих на підвищення ефективності його діяльності, зумовили актуальність проблем розвитку ринку освітніх послуг.

Метою дослідження є оцінка сучасного стану та перспектив розвитку ринку освітніх послуг в Україні, а також обґрунтування напрямів оптимізації та шляхів подолання існуючих проблем у сфері освіти.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Необхідно наголосити на тому, що проблемам розвитку ринку освітніх послуг на державному та регіональному рівнях, сучасним засадам управління та напрямам вдосконалення системи освіти в сучасних умовах присвячено наукові праці Д.В. Бондаренка, О. Грішнової, Б.М. Данилишина, М.І. Долішнього, О.В. Дубровки, І.С. Кочаряна, В.І. Куценко, Г.С. Лопушняк, М.А. Мартинюк, І.Ю. Ходикіної, Р. Патори. Проблемам вищих навчальних закладів України, шляхам знаходження нових джерел поповнення їх бюджету, формуванню раціональної моделі бюджетного фінансування освіти, наближення до світових

2000

1900 1800 1700 1600 1500 1400 1300

1200 1100 1000 900 800

24500

стандартів якості освітніх послуг присвячені праці Ю. Алексєєва, Й. Бескида, Т.М. Боголіб, Ю. Вітренка, Є. Єфімова, М. Згуровського, І. Каленюк, Р. Кігеля, К. Корсака, А. Криклія В. Новикова, О. Устенка, С. Юрія, В. Яблонського та інших.

Викладення основного матеріалу дослідження. В Україні початком існування системи освіти можна вважати період виникнення освітніх установ, а сам процес формування безлічі шкіл в освітню систему тривав майже сто років.

Сучасна освітня система в Україні представлена дошкільною, загальною середньою, професійно-технічною, вищою і післядипломною освітою (аспірантура та докторантура). Поява комерційних відносин у сфері освіти, формування мережі приватних навчальних закладів спричинила формування ринку освітніх послуг, як системи товарно-грошових відносин, що складаються між суб'єктами освітнього процесу для досягнення визначеної мети, яка функціонує на принципах підприємництва та законах товарного виробництва.

Протягом останніх років динаміка розвитку освітніх закладів в Україні мала тенденцію до постійного скорочення. Так, за період 1990-2008 років, кількість дошкільних закладів освіти скоротилась на 9,1 тис. закладів (на 35,8 %), загальноосвітніх навчальних закладів (далі ЗОНЗ) - на 600 закладів (на 2,7 %), професійно-технічних навчальних закладів (далі ПТНЗ) - на 228 закладів (на 18,3 %). Динаміка мережі вищих навчальних закладів (далі ВНЗ) характеризувалась хвилеподібними тенденціями, коли мережа почала розширюватись з 1990 р. від 891 закладу до найбільшого показника за останні 18 років - до 1064 закладів, який і ознаменував пік розвитку мережі і припав на 2006-2007 рр. Відтоді, мережа ВНЗ почала поступово скорочуватись до 881 закладу в 2008 р. (рис.1).

30000

2440023800

"♦=♦^^2320

■ 21900й 22та0

22300

32°22300 222022100- 22_200- 22200 219001/001600140^12001000

22200 22100

124612511255

15700'15000    15100 15300

41156

1011 1021

891 9.1° 91МЪ10~

901'97Г970

'911'

940

965962 953

9^6~^Г"~''Х--^

95192о 904""І

25000

20000

15000

10000

5000

^^^^^^^^^^^^^^^^^^

Професійно-технічні навчальні заклади -♦— Дошкільні заклади - ВНЗ (І-У р.а.)

-Загальноосвітні навчальні заклади

0

Рис. 1. Динаміка мережі освітніх закладів України 1990-2008 рр.

Окрім скорочення мережі ВНЗ, розвитку вищої освіти в Україні протистоїть і проблема їх різного підпорядкування. Адже державні ВНЗ І—II рівнів акредитації (р.а.) підпорядковані 16 центральним органам виконавчої влади, вищі навчальні заклади ІІІ-IV р.а. підпорядковані 21 центральному органу виконавчої влади. Різна підпорядкованість спричиняє виникненню подвійності стандартів, в тому числі і стандартів якості освітніх послуг як на регіональному, так і загальнодержавному рівнях.

Слід відзначити і тенденцію зниження рівня освіченості населення в Україні. За даними Державного комітету статистики, лише за період 2001-2008 рр., частка населення, яке не має початкової та загальної освіти, а також є неписьменним зросла з 3,7 % до 5,3 %. Проте, невпинно зростає частка населення, які отримали неповну, базову або повну вищу освіту, які вже перенасичують сучасний ринок праці. І причиною цьому є невідповідність масштабів і структури підготовки кадрів з реальною потребою у них.

Іншими показниками, що характеризують розвиток ринкових відносин у сфері освіти є обсяги виробництва освітніх послуг та їх значення у формуванні валового внутрішнього продукту (ВВП) та валової доданої вартості (ВДВ). Протягом останніх семи років (2002-2008 рр.) показник виробництва освітніх послуг у структурі ВВП хоч і мав тенденцію до зростання в абсолютному значенні, проте дане зростання супроводжувалось незначним відхиленням його питомої ваги (лише на 0,2 % з 4,8 % в 2002 р. до 5,0 % в 2008 р.) у загальній структурі ВВП на противагу таким розвиненим галузям як торгівля, ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку, зростання яких склало 2,8% за відповідний період.

У структурі ВДВ сьогодні спостерігається тенденція до зниження частки валового прибутку у виробництві освітніх послуг на 15,4 % за період 2002-2008 рр. [3]. І це не зважаючи на те, що темп зростання даного показника за відповідний період склав 178,3%, із 2793 млн. грн. у фактичних цінах в 2002 році до 4979,00 млн. грн. в 2008 році (рис.2).

90,0­80,0­70,0­60,0­50,0­40,0­30,0­20,0­10,0­0,0

Н Оплата праці

Н Інш податки та су бсидії

□ Валовий прибуток

Рис. 2. Структура валової доданої вартості на виробництво освітніх послуг 2002/2008 рр., %

Ринкові відносини все більше охоплюють не лише сферу вищої освіти, але і стають все більш поширеними в початковій, загальній середній, професійно-технічній та післядипломній освіті, про що свідчать дані Державного комітету статистики щодо обсягів реалізованих освітніх послуг за освітніми рівнями. Так, лише за період 2002­2008 рр. обсяги реалізації освітніх послуг в дошкільній, загальній середній, вищій освіті зросли відповідно в 3,5; 3; і 2,1 рази, а за іншими видами діяльності у сфері освіти (які у відповідності вимогам Державного комітету статистики      включають      професійно-технічну та післядипломну освіту) - в 3,8 разів. Проте, лідером за обсягами реалізації залишається вища освіта, показники якої в 2008 р. становили 1773873 тис. грн., що в 50 разів більше ніж в дошкільній освіті, в 4 рази більше ніж в загальній середній освіті та в 2,7 разів більше ніж в післядипломній і професійно-технічній освіті разом. Проте, слід відзначити уповільнення темпів зростання реалізації освітніх послуг у вищій освіті, та активізацію у всіх інших напрямках освітньої діяльності, про що свідчать дані структури реалізації освітніх послуг (рис.3).

2002

2008

□ Початкова освіта

^Загальна середня освіта

И Вища освіта

□ Інш види діяльності у сфері освіти

2002 2008 Рис. 3. Структура реалізації освітніх послуг у відповідності освітнім рівням

за 2002/2008 рр., %

Проте виникає інша проблема, яка пов'язана з тим, що зростання обсягу реалізованих освітніх послуг в грошовому     вимірі     переважно     не передбачає збільшення їх обсягу чи підвищення якості, а зумовлене адміністративним втручанням -підвищенням вартості на житлово-комунальні послуги,частки витрат на оплату праці, зростанням поточних витрат тощо.

За статистичними даними, основними споживачами освітніх послуг є населення, частка споживання якого лише в 2008 р. складала 88,4 %, і з року в рік зростає. Тому, слід наголосити, що основним фактором розвитку ринку освітніх послуг в Україні є показник платоспроможності населення. Та проблема полягає в тому, що сьогодні в Україні спостерігається тенденція до зниження рівня життя населення, а й відтак його платоспроможності, про що свідчать дані обсягу кінцевих споживчих витрат домогосподарств, в тому числі і на освіту.

Так, за даними Державного комітету статистики України, кінцеві споживчі витрати домогосподарств за рік на освіту в загальній структурі витрат знизились за період 2005-2008 рр. на 0,9 %, що є суттєвим зважаючи на незначну їх частку в загальній структурі витрат (2,4 % у 2005 р. та 1,5 % у 2008 р.); питома вага витрат некомерційних організацій на освіту за відповідний період скоротилась на 4,3 %, а сектору загального державного управління на 4,5 %. Одночасно з цим зростає частка витрат домогосподарств на продукти харчування, транспорт, житло та комунальні платежі, що свідчить про загальне зниження рівня життя населення.

Крім того, необхідно враховувати, що показники рівня споживчих витрат на освіту не відображають якості надання освітніх послуг з точки зору задоволення потреб сім'ї різних соціальних і соціально-економічних груп.

Потребує вдосконалення і сучасна система фінансування освіти, яка повинна забезпечувати рівний доступ споживачів до освіти, забезпечувати необхідним обсягом фінансування всі освітні рівні, а також ефективно   розподіляти   та   використовувати кошти загального та спеціального фондів. Законодавчо встановлена прив'язка рівня фінансування освіти від обсягу ВВП країни, зумовлює залежність розвитку освіти від економічного становища країни. Таким чином очевидно, що протягом років незалежності України, рівень видатків на

освітню сферу був неналежним для повноцінного розширеного її відтворення.

Слід відзначити, що рівень фінансування освіти в Україні в абсолютному значенні із року в рік зростає. За даними Державного комітету статистики, питома вага видатків на освіту із загальних видатків бюджету за період 2000-2008 рр. зросла із 14,7 % до 20,5 %, а відсоток видатків на освіту у структурі ВВП зріс за відповідний період із 4,2 % до 6,1%.

Зростанням рівня фінансування за період 2000-2008 рр. відзначились всі рівні освітньої сфери. В абсолютному значенні фінансування дошкільної освіти за період 2000-2008 рр. збільшилось в 8 разів, загальної середньої освіти в 8,7 разів, професійно-технічної - в 7,7 разів, вищої - в 7 разів, післядипломної - в 5,1 рази.

Як видно з рис. 4, 5, сучасна державна політика у сфері освіти передбачає збільшення видатків бюджету на фінанс ування загальної с ередньої освіти, дошкільної освіти, і зменшення на вищу освіту і практично незмінною протягом 2000-2008 рр. залишається питома вага фінансування професійно-технічної освіти в загальній структурі видатків на освіту.

Проте, збільшення витрат на освіту з державних джерел переважно пов'язане зі зростанням витрат на оплату праці та збільшенням вартості комунальних послуг і не пов'язане зі зростанням фінансування наукових досліджень та впровадженням інновацій у сфері освіти.

6,1

П Дошкільна освіта

Н Загальна середня осв іта

□ Професійно-технічна

□ Вища освіта

□ Дошкільна освіта

□ Загальна середня осв іта

□ Професійно-технічна

□ Вища осв іта

Рис. 4. Структура видатків на освіту, 2000 р.,%

Рис.5. Структура видатків на освіту, 2008 р.,%

Крім того, враховуючи високий темп інфляції в Україні, позитивний ефект від зростання фінансування освіти практично зводиться нанівець.

Іншою гострою проблемою сучасності є рівень інвестицій в освітню сферу, враховуючи, що в загальній структурі обсягів інвестицій освітня галузь все більше втрачає позиції. Не зважаючи на те, що обсяги інвестицій в дану сферу за період 2002-2008 рр. в абсолютному значенні збільшились в 4 рази (з 581 млн. грн. до 2322 млн. грн.), освітня сфера знаходилась у 2008 р. за рівнем інвестиційної "непривабливості" на першому місці у сфері послуг (табл. 1).

Українській економіці в цілому та інвестиційному клімату зокрема притаманні соціальні ризики, загрози, валютно-фінансова нестабільність, нестійкий характер власності, корупція, бюрократія, кримінал, які не сприяють залученню зарубіжних інвестицій у розвиток соціальної сфери.

Таблиця 1.Структура обсягів інвестицій в основний капітал сфери послуг, %

Види економічної діяльності у відповідності із КВЕД

Питома вага інвестицій у сферу послуг за видами економічної діяльності, %

Відхилення

пунктів структури, 2008/2002 р.

 

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008

 

1

2

3

4

5

6

7

8

9

Діяльність транспорту і зв'язку

18,8

20,1

19,8

18,1

16,2

16,8

14,0

-4,8

Операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям

14,9

15,1

14,8

16,5

19,2

20,9

21,0

6,1

Торгівля, ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку

5,4

6,4

7,0

8,2

9,3

9,4

10,6

5,2


Надання комунальних та індивідуальних послуг, діяльність у сфері культури і спорту

2,1

2,4

2,6

2,0

2,3

2,2

2,3

0,2

Охорона здоров'я та надання соціальної допомоги

1,6

2,1

1,9

1,4

1,5

1,3

1,5

-0,1

Діяльність готелів та ресторанів

1,2

1,3

1,4

1,6

1,2

1,4

1,4

0,2

Освіта

1,6

1,3

1,3

0,9

0,9

0,9

1,0

-0,6

Джерело: [10]

Серед ланок соціальної сфери іноземні інвестиції спрямовуються в основному в торгівлю і ресторанне господарство. Щоправда, останнім часом на інвестиційну діяльність мало вплив посилення соціальної спрямованості політики держави. Підвищується значимість залучення недержавного капіталу для розв'язання завдань соціально-економічного розвитку країни в процесі реалізації національних проектів.

Для покращення діяльності ринку освітніх послуг, необхідним є створення інформаційно-аналітичного середовища відповідної сфери підприємництва. Як зазначає В.І. Куценко, інвестиції, приміром в освіту, для створення інноваційного потенціалу не призводять до помітного нарощування темпів економічного зростання без активізації і підприємницької діяльності. Тобто підприємницька діяльність у сфері освіти в умовах інформаційного суспільства є важливою передумовою не лише активізації інноваційної діяльності, але і підвищення її ефективності [6, с. 230].

У 2008 р. на ринку освітніх послуг було зареєстровано 42592 підприємств, що на 1845 більше

ніж у попередньому. З них за організаційно-правовою

Таблиця 2. Кількість підприємств сфери освіти, одиниць

формою: комунальних організацій (установ та закладів) - 75, %, державних організацій - 5,5 %, філій - 4,9 %, приватних підприємств - 3,7 %, товариств з обмеженою відповідальністю - 3,6 %. Із зареєстрованих підприємств сфери освіти 4 % становили малі підприємства, тобто з чисельністю зайнятих до 50 чоловік і середньорічним обсягом реалізації послуг не більше як 500 тис. євро. Причому слід відмітити, що їх частка в загальному обсязі реалізованих освітніх послуг становила 34,3 % (табл. 2.).

За роки незалежності України суттєвих змін зазнала і структура навчальних закладів за формами власності. На ринку освітніх послуг зростає кількість суб'єктів підприємницької діяльності приватної форми власності у сфері дошкільної, загальної середньої, вищої та післядипломної освіти.

За статистичними даними, в 2008 р. лише один професійно-технічний заклад освіти знаходився в приватній власності - "Криворізький навчально-виробничий центр", який знаходиться в с. Олександрівка Криворізького району [10].

Суб'єктів ЄДРПОУ відповідної галузі

2002

2005

2006

2007

2008*

Освіта, у т.ч.:

29374

36505

38672

40747

42592

малих підприємств, од

2100

2500

2000

1782

1767

Частка   малих   підприємств   в   загальному обсязі реалізації освітніх послуг в країні, %

30,8

24,9

30,3

33,0

34,3

Джерело: [9]

Не зважаючи на те, що домінуючими на ринку освіти в першу чергу пов'язаний із розвитком мережі залишаються заклади державної та комунальної форм приватних навчальних закладів (табл. 3). власності, все ж розвиток ринкових відносин в сфері

Таблиця 3. Навчальні заклади за формами власності, одиниць

Навчальні заклади:

Навчальні заклади за формами власності |

 

Державної та комунальної форми власності

Страницы:
1  2 


Похожие статьи

О А Карпюк - Аналіз та оцінка рівня розвитку ринку освітніх послуг в україні