С П Вольська - Аналіз та шляхи підвищення прибутковості діяльності банку - страница 1

Страницы:
1  2 

Фінанси, облік і аудит. 2010. № 15

8. Іоненко К. В. Формування та оцінка фінансового потенціалу регі­ону: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук: спец. 08.00.08 «Гроші, фінанси і кредит» / Іоненко Катерина Василівна; Дер­жавна установа «Інститут економіки та прогнозування НАН України». — К., 2007. — 20 с.

9. Борисов А. Б. Большой экономический словарь: Изд. 2-е перер. и доп. / А. Б. Борисов. М.: Книжный мир, 2005. — 860 с.

10. Економічна енциклопедія: У 3-х т. Т. 3 [Редкол.: ...С. В. Мочер-ний (відп. ред.) та ін.] — К.: Видавничий центр «Академія», 2002. — 952 с.

11. Краткий экономический словарь / под ред. А. Н. Азрилияна [сос­тавили А.Н. Азраилян, О. М. Азраилян, Е. В. Калашникова, О. В. Ме­щерякова] — 2-е изд., доп. и перераб. М.: Институт новой экономи­ки, 2002. — 1088 с.

12. Колесникова Н. А. Финансовый и имущественный потенциал ре­гиона: опыт регионального менеджмента. / Н. А. Румянцева. — М.: Фи­нансы и статистика, 2000. — 240 с.

Стаття надійшла до редакції 03.02.2010 р.

УДК 336.71 С. П. Вольська

старший викладач кафедри менеджменту банківської діяльності, ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»

АНАЛІЗ ТА ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ПРИБУТКОВОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ БАНКУ

Раскрыты основные показатели и методы анализа прибыльности банка для оценки его деятельности. Проведено исследование эф­фективности деятельности украинских банков и предложены пути повышения их прибыльности.

The basic indicators and methods of the analysis of profitability of bank for an estimation of its activity are opened. Research of efficiency of activity of the Ukrainian banks is conducted and ways of increase of their profitability are offered.

Розкрито основні показники і методи аналізу прибутковості банку для оцінки його діяльності. Проведено дослідження ефективності ді­яльності українських банків і запропоновані шляхи підвищення їх прибутковості.

© С. П. Вольська, 2010

Ключевые слова: прибыльность активов, прибыльность капитала, модель Дюпона. Keywords: return on total assets, return on common equity, DuPont Model. Ключові слова: прибутковість активів, прибутковість капіталу, модель Дюпона.

Підвищення ефективності діяльності є головною метою, яку ставлять перед собою власники банків, вкладаючи кошти в бан­ківських бізнес, а управління прибутковістю є одним з пріоритет­них завдань фінансового менеджменту банку, що зумовило знач­ні наукові напрацювання у цих сферах.

Прибутковість банківського бізнесу є своєрідним індикато­ром, що характеризує фінансові результати діяльності, крім того є матеріальною основою його подальшої роботи та визначення рейтингу на банківському ринку. Необхідною умовою ефектив­ного функціонування банку є розрахунок, аналіз і прогнозування показників віддачі власного капіталу, прибутковості й рентабель­ності, а основною задачею — не допустити зниження прибутко­вості, оскільки це неминуче позначиться як на показниках достат­ності капіталу, так і на рівні конкурентоспроможності банків­ської установи.

Аналізуючи дослідження з питань прибутковості, слід зазна­чити, що ця проблематика традиційно перебуває в центрі уваги економічної науки, а термін «прибутковість» досить часто вжи­вається в спеціальній літературі. Здебільшого під прибутковістю розуміють суму прибутку, отриману після здійснення затрат і ре­алізації своїх функціональних обов'язків. Так, у словниках при­бутковість трактується як «ефективність, рентабельність, дохід­ність підприємства або підприємницької діяльності» [1]. Доклад­но теоретичні та прикладні аспекти аналізу прибутковості висвіт­лено в працях зарубіжних та вітчизняних авторів, таких як Дж. Сін-кі, П. Роуза, А. М. Мороз, З. І. Щебиволок, Л. О. Примостка, І. В. Ларіонова, А. М. Герасимович, О. В. Васюренко, К. О. Воло­хата, С. Т. Панова та ін.

Факторів, що впливають на прибуток і, як наслідок, на прибут­ковість банку — безліч. Кожен аналітик, маючи перед собою пев­ні цілі, може класифікувати ці фактори по своєму залежно від то­го, вплив яких факторів він хоче поглиблено вивчити (наприклад, виділяють внутрішні і зовнішні; за терміном впливу — довго-, короткострокові, миттєвого впливу; якісні і кількісні та ін.). Про­те в загальному випадку відомо, що прибуток банку залежить віддоходів та витрат, бо різницю між ними він і становить [2, с. 34—35]. Таким чином, для отримання правильної оцінки при­бутковості велике значення має дослідження проміжних показ­ників — дохід, витрати, прибуток. У першу чергу слід здійснити якісний та кількісний аналіз їх структури та динаміки. Результати аналізу використовують для прогнозування і перспективного планування економічних процесів, а також для розробки програм і рекомендацій подальшого ефективного розвитку, прибуткової діяльності. Проаналізуємо діяльність українських банків протя­гом 2000—2008 рр. (табл. 1).

За даними таблиці можна спостерігати, що доходи банків про­тягом останніх років постійно збільшувались і на початок 2009 року складали 122 580 млрд грн на противагу 7 446 млрд грн у

2000 році. Прибутки, що отримують банки від своєї діяльності, також зростають і на початок 2009 року досягли свого найбіль­шого значення 7 304 млрд грн, зокрема в середньому на один банк припадає у цей період 39,7 млрд грн прибутку. Крім того, за проведеними у таблиці розрахунками можна простежити тенден­ції зміни ефективності діяльності банків України за наступними критеріями: 1) у період 2000—2005 рр. постійно відбувалось по­ліпшення співвідношення витрат і доходів (за результатами 2000 року воно становило 100,4 %; 2001 року — 93,8 %; 2002 року — 93,5 %; 2003 року — 94,1 %; 2004 року — 93,7 %; 2005 року — 92,1 %). Проте у період з 2006—2007 рр. значення показника де­що знизилось і становило 90,1 % та 90,3 % відповідно; 2) співвід­ношення прибутку до витрат у період 2000—2006 рр. зростало й у 2006 році набуло свого найбільшого значення — 11,1 %. Однак, за останні роки спостерігається зниження цього показника і на кі­нець 2008 року показник упав до рівня 2003 року — 6,3 %; 3) зна­чення показника співвідношення доходів і прибутку, який показує здатність банків трансформувати доходи в прибуток також стрімко зростав у період 2000-2006 роки і досягнув найбільшого значення — 10 % у 2006 році, після чого відбулося стрімке зниження цього показника і на початок 2009 року його значення впало нижче рівня

2001 року, і склало 6 %. Хоч доходи і прибуток банків зростає про­тягом всього аналізованого періоду, але показники ефективності свідчать про погіршення ситуації протягом останніх років.

Слід зауважити, що аналіз прибутковості не зводиться до прос­того виміру результатів діяльності банку, а й дозволяє визначити його фінансовий стан, якість його активів та ефективність діяльності.а

S .5=

£9 и

н >> и S

Он

Є

н

І о

<! И S

ч:

Темп приросту

79,78

87,24

10,33

5,14

5,02

4,15

-41,08

- 38,63

Абс. величина

54395

53711

4 8

6

9

,9

,8 ,3

-4,4

-3,8

бООГІО'ІО

122580

115276

7304

4 8

39,7

94,0

,3 ,6

с,

Чо"

800ГІ0І0

68185

61565

6620

5 7

37,8

90,3

10,8

Г",

L00Z 10 10

41645

37501

4144

0 7

24,4

90,1

11,1

10,0

900S 10 10

27537

25367

2170

5

6

13,15

92,1

,6 ,8

 

50огто то

20072

18809

1263

0 6

,9 ,7

93,7

,7 6,

чо

P00Z 10 10

13949

13122

7 2 8

8 5

,2 5,

94,1

,3 ,6

 

еоогто то

10470

9785

5 8

6

7 5

,4 ,4

93,5

,0 7,

чо

гоог 'іо 'іо

8583

8051

2 3 5

2 5

,5 3,

93,8

,6 ,6

<N

чо"

ІООГІО'ІО

7446

7476

-30

3 5

-0,19

100,4

-0,4

-0,4

Показники

Доходи, * млрд грн

Витрати,* млрд грн

Прибуток, млрд грн

Кількість

діючих

банків

Прибуток на 1 банк

Витрати / доходи, %

Прибуток / витрати, %

Прибуток / доходи, %

%

об о о сч

ки

з

и р

о с н а

■f

о р

00

о о сч

у и

.я 'З

кр

>> 

в

■2

н а б

с о н

л

В!

ик н

зако

о п

в о н с

о

03

С0

Таким чином, функцію прибутку не можна розглядати як не­залежну. Вона залежить від таких чинників, як середній рівень ризику, рівень процентних ставок та інших, що, змінюючись здат­ні впливати на динаміку прибутковості [3, с. 112]. Тому, страте­гічна мета діяльності банку визначається як зниження ризику за умови збереження певного рівня прибутковості, що забезпечує банкам досягнення адекватної рівноваги за умов швидкозмінного ринкового середовища [4, с. 126]. Отже, підсумкова оцінка при­буткової діяльності банку має ґрунтуватись на аналізі співвідно­шення прибутків та ризиків.

Важливим завданням для банків є пошук ефективних напрям­ків аналізу прибутковості для оцінювання їх діяльності. В еконо­мічній літературі під час аналізу прибутковості найчастіше вико­ристовують такі:

1) аналіз динаміки середнього рівня прибутковості за допомо­гою абсолютних показників які, як правило, використовують бан­ки у своїй практичній роботі;

2) аналіз динаміки відносних показників прибутковості;

3) факторний аналіз показників прибутковості активів та при­бутковості капіталу (декомпозиційний аналіз прибутковості влас­ного капіталу або модель Дюпона).

Слід відмітити, що абсолютні показники прибутковості вважа­ються результативними показниками діяльності банку, які включа­ють низку аналітичних показників: процентна маржа, непроцентна маржа, прибуток до оподаткування, чистий прибуток. Особливу увагу слід приділяти величині процентної маржі. Оскільки значення процентної маржі загалом оцінює прибутковість банку, а його ди­наміка дає керівництву банку інформацію про необхідність зміни процентної ставки, об'єму і структури дохідних активів і зобов'язань.

Одним з основних прийомів оцінки рівня прибутковості банку є аналіз фінансових коефіцієнтів. Цей аналіз передбачає:

— порівняння фактичної розрахункової величини фінансового коефіцієнта з його нормативним рівнем;

— зіставленні коефіцієнтів даного банку з коефіцієнтами кон­куруючих банків;

— оцінка динаміки коефіцієнтів.

У банківській практиці застосовуються різні показники при­бутковості банку. Найширше використовуються: чиста процент­на маржа, чистий спред, прибутковість капіталу, прибутковість активів, рівень іншого операційного доходу.

Аналіз чистої процентної маржі слід здійснювати за наступ­ними напрямами:

1) порівняння фактичної процентної маржі з базовою (розра­хунковою). Це дає змогу своєчасно визначити тенденцію зни­ження або збільшення процентного доходу;

2) аналіз змін у складових процентної маржі;

3) визначення параметрів, у межах яких зміни значення про­центної маржі не потребують від керівництва банку прийняття конкретних заходів.

На розмір чистої процентної маржі впливають такі чинники, як склад та обсяг залучених коштів, розмір кредитних та інших вкладень. Крім того, розмір чистої процентної маржі залежить від співвідношення кредитних вкладень та джерел їх утворення за термінами платежів, а також за ступенем терміновості пере­гляду процентних ставок.

Чистий спред включає тільки ті активи і пасиви, по яким на­раховуються проценти. Він показує, наскільки успішно банк ви­конує функцію посередника між вкладниками та позичальниками і наскільки гостра конкуренція на грошовому ринку, учасником якого є установи банків. Посилення конкуренції приводить до скорочення різниці між доходами за активами та витратами за пасивами [5, с. 27].

Таким чином, цей коефіцієнт виключає вплив безпроцентних депозитів до запитання, капіталу і невиконаних вимог резерву­вання на отримані проценти. Він ізолює вплив процентної ставки на доходи і тим самим показує більш глибокий склад джерел до­ходу банку.

Багато вчених у своїх працях вважають, що для аналізу при­бутковості банку найважливішими є показники прибутковості капіталу (return on capital/equity ROE) та прибутковості активів (return of assets ROA). Так, на думку Дж. Сінкі «прибуток на активи є вичерпним показником ефективності роботи банку з по­гляду бухгалтерського обліку» [6, с. 49]. Слід відмітити, що обидва показники істотно впливають на ринкову ціну акцій банку, і тому в процесі аналітичних досліджень їм приділяють особливу увагу.

Цілком зрозуміло, що ці показники перебувають у центрі ува­ги перш за все акціонерів (власників банку). Оскільки показник прибутковості активів характеризує ефективність роботи мене­джерів банку, а показник прибутковості капіталу показує рівень дохідності вкладених акціонерами коштів і служить орієнтиромдля вибору найпривабливішого напряму інвестування. Отже, чим вище значення цих показників, тим більша прибутковість банку.

Головний недолік бухгалтерської моделі ROE полягає в тому, що цей показник може бути високим через недостатність власно­го капіталу чи тоді, коли банк тільки розпочав свою роботу і біль­шість його пасивів складає власний капітал.

Слід відмітити, що підходи до визначення рівня цього показ­ника в Україні, країнах СНД та західних країнах істотно різнять­ся. Значення ROE в західних країнах ґрунтується на показниках ринку, отже його значення постійно змінюється в межах 6-8 %. УВ його основі лежить ставка Лондонського банківського ринку (LIBOR) плюс премія за ризик, яку західний інвестор (за існую­чою там методикою) згоден сплатити (за визначенням західного вченого Ю. Брікхема). Для вітчизняної практики цей показник має виключно розрахункове значення і не базується на ринкових показниках тому, що ринок цінних паперів фактично не розвинений.

Показник рівня іншого операційного доходу показує залеж­ність банку від «нетрадиційних» доходів. Збільшення показника може свідчити про високу диверсифікацію платних послуг або про хибне тяжіння до спекулятивних прибутків для покриття де­фіциту основного процентного доходу банку [7, с. 408].

Відзначимо, що аналіз прибутковості банку не можна обме­жувати лише аналізом вищенаведених показників. Аналіз прибут­ковості слід детально розглянути за допомогою факторного ана­лізу, за допомогою якого буде можливо визначити ступінь впли­ву окремих факторів на зміну показників прибутковості банку, виявити його сильні та слабкі сторони, найповніше використати внутрішні резерви, виробити управлінські рішення, розробити ефективну стратегію розвитку. Факторний аналіз коефіцієнта при­бутковості капіталу банку (ROE) допомагає оцінити ефективність таких напрямів діяльності компанії як оперативну, інвестиційну і фінансову.

Методика декомпозиційного аналізу прибутковості власного капіталу (return on equity decomposition analysis) або модель Дю­пона (Du Pont), названу так тому, що вона була розроблена спеці­алістами фірми «Дюпон» (у 20-ті роки ХХ ст.), є модифікованим факторним аналізом показників ROE та ROА. Методика деком-позиційного аналізу прибутковості власного капіталу досліджує залежність між показниками прибутковості і ризику банку та ви­являє вплив окремих чинників на результати його діяльності.

Крім того, керівництво банку може використати цей підхід для визначення цільових рівнів прибутковості банку в процесі плану­вання фінансової діяльності.

Методика декомпозиційного аналізу прибутковості власного капіталу засновано на аналізі співвідношень, що утворюють кое­фіцієнти прибутковості ROE та ROА. В основі факторної моделі

— показник прибутковості власного капіталу (ROE), а фактори

— показники, що характеризують фінансову діяльність банку. Тобто, фактори, які впливають на ROE, дробляться з метою з' ясування: які фактори в більшій чи меншій мірі впливають на прибутковість власного капіталу. Крім того, розрізняють двофак-торну та трифакторну моделі. Так, здійснюючи двофакторну мо­дель аналізу, ROE можна представити так:

прибуток ^гтг     прибуток    активи банку /1Ч

ROE =-К-= ROA • МК = —-—J---:---—, (1)

капітал банку активи банку капітал банку

де ROA (return on assets) — чистий дохід активів; МК (leverage ratio) — мультиплікатор капіталу, фінансовий важіль (відношен­ня активів до капіталу банку).

Виходячи з формули (1), показник ROE тим більше, чим вища прибутковість активів (показник ROA). З іншого боку, слід за­значити, що фінансовий важіль не знижує рівня надійності банку доки прибутковість активів вище вартості запозичень із зовніш­ніх джерел, бо за діючою методологією за рахунок прибутку по­повнюється капітал [2, с. 38].

За трифакторною моделлю ROE складається з таких факторів:

roe =   прибуток    = мп ДА • МК = капітал банку

= прибуток  доходи  активи банку

доходи    активи    капітал банку

де МП — маржа прибутку (загальна рентабельність); ДА — до­хідність (оборотність) активів.

Отже, модель Дюпона визначає основні елементи, що впли­вають на прибутковість банку: ROA, ROE, МП (маржа прибутку), ДА (дохідність активів), МК (мультиплікатор капіталу). Це даєможливість розглянути прибутковість з різних точок зору, про­стежити взаємозв' язок між доходами, витратами та структурою балансу банку, встановити основні причини (фактори), що впли­вають на прибутковість банку, навіть до впливу конкретних опе­рацій на загальний результат діяльності банку. Крім того, дозво­ляє управлінцям аналізувати, контролювати й управляти даними факторами і, як наслідок, здійснювати ефективніше керування банком із позицій прибутковості його діяльності.

На сьогоднішній день в умовах нестабільного середовища підвищення прибутковості діяльності банку є надзвичайно важ­ливим. З цією метою можна запропонувати наступні напрямки підвищення прибутковості банків:

1. проведення зваженої маркетингової і процентної політики, що дозволить забезпечити зростання групи активів, які приносять процентний дохід та зростання власного капіталу;

Страницы:
1  2 


Похожие статьи

С П Вольська - Аналіз та шляхи підвищення прибутковості діяльності банку

С П Вольська - Якість активів у забезпеченні фінансової стійкості банку