М О Фесюк, В Л Фесюк - Аналіз фінансових ризиків в системі стратегічного управління - страница 1

Страницы:
1 

УДК 330.131.7:65011.3 М.О. Фесюк, В.Л. Фесюк

Вінницький державний педагогічний університет ім. М. Коцюбинського, Вінницький інститут економіки Тернопільського національного економічного університету,

кафедра менеджменту та моделювання в економіці

АНАЛІЗ ФІНАНСОВИХ РИЗИКІВ В СИСТЕМІ СТРАТЕГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ

© ФесюкМ.О., Фесюк В.Л., 2009

Розкрито теоретичні засади аналізу фінансових ризиків, його елементів, завдань та методів в системі стратегічного управління підприємством.

Theoretical principles of analysis of financial risks, his elements, tasks and methods are exposed in the system of strategic management an enterprise.

Постановка проблеми. Неодмінною умовою успішного функціонування підприємства є побудова ефективної стратегії управління, формування якої залежить від особливостей організації. У 80-х на початку 90-х років стратегія стала невід'ємною частиною управління бізнесом практично у всіх країнах з ринковою економікою. Глобалізація економічних процесів, зростання конкуренції, збільшення впливу іноземних компаній обумовили широке визначення стратегічного мислення як єдиного правильного підходу до управління підприємством, а в сучасному кризовому періоді питання стратегічного управління набуває все більшої актуальності.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. У науковій та навчальній літературі пропо­нуються різні погляди щодо місця стратегічного аналізу фінансових ризиків в системі стратегічного менеджменту підприємства. Заслуговують на особливу увагу праці з стратегічного аналізу І.Д. Фаріона [12], П.Л. Гордієнко [4], К.І. Редченко [9] та ін., які розкривають місце стратегічного аналізу в системі стратегічного управління підприємством та його методологію. І.Т. Балабанов [1], І.А. Бланк [3], Б.І. Гусаков[6], А.М. Поддєрьогін, М.Д. Білик [13] значну увагу приділяють питанням сутності фінансових ризиків, методам їх оцінювання та мінімізації. Однак, сьогодні питання стратегічного аналізу фінансових ризиків з метою мінімізації їх негативних наслідків недостатньо висвітлені у науковій літературі, що підтверджує необхідність подальших наукових досліджень у цій галузі.

Формування цілей статті. Метою статті є спроба розкрити сутність стратегічного аналізу фінансових ризиків з погляду їх впливу на формування фінансової стратегії підприємства.

Виклад основного матеріалу. Стійка діяльність підприємства залежить як від внутрішніх можливостей ефективно використовувати наявні ресурси, так і зовнішніх умов, до яких належать: податкова, кредитна, цінова політика держави, а також ринкова кон' юнктура. Функціонування підприємства багато в чому залежить від того, наскільки якісно і швидко воно обере собі ділових партнерів, і бажано, щоб це були іноземні кампанії з потужними інвестиційними можливостями. При цьому аналіз процесу стратегічного управління набуває особливої ваги. Разом з вітчизняними та перевіреними аналітичними методами використовують і запозичені методи з практики західних країн. Нові умови господарювання зумовили виникнення різноманітних завдань у галузі марке­тингу, матеріально-технічного забезпечення, фінансової, виробничої та іншої діяльності, від своєчасності, точності та ефективності планування яких залежить конкурентоспроможність та стійкість підприємств як на внутрішньому, так на зовнішньому ринках. Стратегічне управління організацією спирається переважно на людський фактор, орієнтує діяльність на запити споживачів, на їх смаки та уподобання, гнучко реагує і здійснює своєчасні зміни в організації, які відповідаютьзапитам з боку оточення, дають змогу досягати конкурентних переваг, що в сукупності дає можливість виживати організаціям у довгостроковій перспективі, досягаючи поставлених цілей. Втілення концепції стратегічного управління підприємствами дасть їм змогу не тільки своєчасно адаптуватись до мінливості зовнішнього середовища, знівелювати його негативний вплив, використовувати нові можливості, які відкриваються, а й зосередитись на недоліках в організації їх діяльності. Тобто, стратегічне управління підприємств має превентивний характер, що дає змогу їм прогнозувати потенційні загрози (небезпеки), які можуть виникнути у майбутньому, і передбачати та використовувати можливості, які з'являються.

Сьогодні стратегічне управління є найважливішим кроком успішного виживання в ринкових умовах, проте постійно можна спостерігати в діях організацій відсутність стратегії, що найчастіше зумовлює їх поразку у конкурентній боротьбі. Відсутність стратегічного управління виявляється насамперед: 1) коли організації планують свою діяльність без врахування якісних змін у навколишнього середовищі. Стратегічне управління в кожний момент фіксує, що організація має зробити саме сьогодні, щоб досягти поставлених цілей у майбутньому, виходячи при цьому з того, що оточення буде змінюватись і умови функціонування організації також будуть підлягати трансформаційним змінам; 2) при нестратегічному управлінні вироблення програми дій поч­инається з аналізу внутрішніх можливостей і ресурсів організації. За такого підходу дуже часто виявляється, що організація не може досягти своїх цілей, тому що їх досягнення принципово залежить від можливостей, бажань і потреб клієнтів, конкурентів. Організація може визначити на основі аналізу своїх внутрішніх можливостей кількість продукту, який вона може виготовити, і кількість витрат, які може при цьому понести; кількість придбаного товару за певною ціною визначатиме ринок. Тому, як бачимо, починати планувати діяльність організації з аналізу внутрішніх ресурсів і можливостей раціонально використовувати ці ресурси означає суперечити принципам стратегічного управління.

Отже, стратегічне управління - складна система, що динамічно розвивається, концепція якої полягає в основі стратегічного мислення і знаходить вираз у характерних рисах її застосування, які залежать від взаємодії таких чинників, як галузева належність організації, величина, тип виробництва, рівень спеціалізації, концентрації та кооперації, наявність (відсутність) науково-технічного потенціалу, рівень управління, кваліфікаційний потенціал персоналу [14].

Однією з функцій стратегічного управління є стратегічний аналіз. Ми погоджуємося з думкою таких науковців, як І.Д. Фаріон, К.І. Редченко та П.Л. Гордієнко та вважаємо, що стратегічний аналіз - це комплексне дослідження позитивних і негативних факторів, що можуть вплинути на економічне становище підприємства в перспективі, а також шляхів досягнення стратегічних цілей підприємства [4, с.17; 12, с.8; 9, с.38;]. На основі стратегічного аналізу готується комплексний стратегічний план розвитку підприємства, здійснюється науково обґрунтована та своєчасна підтримка прийняття стратегічних управлінських рішень. Завданням стратегічного аналізу є дослідження різних факторів і можливостей, які підприємство може використати для майбутнього розвитку.

Стратегічний аналіз у більшості ситуацій, які виникають через необхідність прийняття стратегічних управлінських рішень в умовах обмеженої інформації, проводиться з метою вибору оптимального варіанта серед можливих альтернатив. При цьому повинні існувати певні якісні і кількісні критерії, згідно з якими має проводитися вибір. Процес прийняття оптимального рішення можна описати доволі простою послідовністю етапів: визначення мети рішення; визначення можливих варіантів вирішення проблеми; визначення можливих результатів кожного рішення; оцінка кожного результату; вибір оптимального рішення на основі поставленої мети.

Кожне стратегічне рішення приймається за певними припущеннями про різні фактори з урахуванням ризику тих альтернатив, які аналізуються. Менеджери можуть дотримуватись різних підходів до прийняття рішень - обережних, поміркованих або ризикових. Аналітик, який готує інформацію для прийняття рішень, повинен це враховувати і пропонувати не тільки декілька варіантів прогнозів, але й декілька варіантів рішень.

Ризик - це невід' ємна частина процесу стратегічного управління; його неможливо уникнути, але можна і потрібно враховувати. Ризики, які супроводжують фінансову діяльність підприємства, формують великий портфель ризиків і визначаються загальним поняттям - фінансовий ризик [12, с. 448]. Сьогодні у вітчизняній економічній теорії та практиці немає єдиного підходу до визначення сутності фінансових ризиків, їх класифікації та особливостей прояву. Подальше дослідження цих питань, а також розроблення та впровадження у практику вітчизняних підприємств конкретних методик і напрямів стратегічного аналізу фінансових ризиків, удосконалення методів та інструментів скорочення негативних наслідків їх прояву сприятиме розвитку підприємств різних форм власності та господарювання загалом та підвищенню ефективності функціонування й прибутковості вітчизняних компаній зокрема.

Фінансові ризики, незалежно від їх конкретного походження і характеру ризикогенного середовища, є безпосереднім наслідком фінансових відносин, фінансових операцій. Залежно від розуміння змісту і сфери підприємництва та фінансів в економічній фаховій літературі пропонуються різноманітні підходи до визначення фінансових ризиків. Заслуговують на особливу увагу системи фінансових ризиків, розроблені І.Т. Балабановим [2] та В.Т. Севрук [11]. Так, В.Т. Севрук запропонував класифікаційну схему банківських фінансових ризиків. Усі фінансові ризики поділяються на економічні і політичні, внутрішні (пов'язані зі складом клієнтів банку, з характером банківських операцій) і зовнішні (страховий ризик, валютний ризик, ризик форс-мажорних обставин). Значна увага класифікації фінансових ризиків була приділена в роботі І. А. Бланка [3]. В.В. Шокун та Л.П. Пилипенко [15] під фінансовими ризиками розуміють ймовірність настання непередбачуваних фінансових втрат (зниження прибутку, доходів, втрати ка