С В Калабухова - Аналітичне забезпечення управління виробничими запасами суб'єктів господарювання - страница 1

Страницы:
1  2 

8. Положення (стандарти) бухгалтерського обліку // Баланс. — 2005. — №2 (544). — С. 8-110.

9. Інструкція про порядок складання і оприлюднення фінансової звітності банків України. Затверджена Постановою Правління НБУ від 27.12.2007 № 480 // www.rada.gov.ua

Статтю подано до редакції 14.10.09 р.

УДК 65.012

С. В. Калабухова,

канд. екон. наук, доцент, заст. зав. кафедриобліку в кредитних і бюджетних установах та економічного аналізу, ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»

АНАЛІТИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УПРАВЛІННЯ ВИРОБНИЧИМИ ЗАПАСАМИ СУБ'ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ

Розглянуто кількісні моделі стратегічного планування обсягів інвестицій у виробничі запаси. Класифіковано загальновиробничі витрати за ознаками зберігання та розміщення замовлень на ма­теріальні ресурси. Запропоновано процедури аналітичного забезпе­чення управління виробничими запасами, які дозволяють оперативно виявляти відхилення у надходженнях матеріальних запасів на підприємство протягом операційного циклу.

Ключові слова: виробничі запаси, витрати на обслуговування за­пасів, інтервал повторного замовлення, матеріальні інвестиції

Рассмотрены количественные модели стратегического планирова­ния объемов инвестиций в производственные запасы. Классифици­рованы общепроизводственные затраты по признакам хранения и размещения заказов на материальные ресурсы. Предложены проце­дуры аналитического обеспечения управления производственными запасами, которые позволяют оперативно выявлять отклонения в поступлениях материальных запасов на предприятие на протяжении операционного цикла.

Ключевые слова: производственные запасы, затраты по обслужи­ванию запасов, интервал повторного заказа, материальные инвести­ции

The quantitative models of the strategic planning of volumes of invest­ments in production inventory are considered. Cost after the signs of storage and placing the orders on material resources are classified. Pro-

© С. В. Калабухова, 2010

301

cedures of the analytical providing of management production inventory which allow operatively to find out a rejection in the receipts of inventories on an enterprise during an operating cycle are offered.

Keywords: production inventory, cost on maintenance of inventory, interval of the repeated order, inventory investments

Формування об'єктивного уявлення керівника про різні аспек­ти ідентифікації і ефективності використання виробничих запасів і в остаточному підсумку прийняття ним стратегічного рішення про обсяги інвестування у виробничі запаси стає можливим за умов використання уніфікованої професійної методики оцінки складських виробничих запасів.

Слід підкреслити, що в загальному випадку оцінка обсягів ін­вестування у виробничі запаси зводиться до побудови й дослі­дження деякої економіко-математичної моделі обчислення опти­мальних обсягів потреби підприємства у виробничих запасах. При цьому необхідність моделювання зумовлена тим, що при оцінці потреби складний і багатоплановий процес нормування доводиться спрощувати, відкидаючи малозначні фактори й ак­центуючи увагу на більш істотних, що враховують специфіку га­лузі. У результаті об' єктом аналізу стають не самі виробничі за­паси, а пов' язана з ними пропускна спроможність виробництва. Таким чином, проблема зводиться до того, що інтереси менедж­менту відбиваються в розрахункових формулах, які дозволяють оцінювати потребу у виробничих запасах у контексті лише стра­тегічних інтересів.

Кількісні моделі та процедури для планування обсягів інвестицій у виробничі запаси досліджувалися у працях вітчизняних і зарубіжних учених, таких як Б. А. Анікін, Е. Барді, Г. Л. Бродецький, А. М. Гаджинський, М. П. Гордон, М. Г. Гузь, П. Друкер, К. Друрі, Дж. Койл, А. О. Колобов, М. Крістофер, Є. Крикавський, С. Ленглі, В. С. Лукинський, Ю. І. Рижиков, К. Рутковський, А. Н. Стерлігова та ін. Більшість з цих теоре­тиків і практиків менеджменту вважають, що при встановленій меті управління запасами (утримування на мінімальному рівні щорічної загальної суми витрат на забезпечення запасів) не­обхідно зводити до мінімуму такі показники: кількість замовлень за рік; тривалість страхових циклів; тривалість часу поставки, ви­готовлення та внутрізаводського транспортування; тривалість циклів зберігання на складі: кількість товарів, що знаходяться на складі; кількість складів і комор. При цьому вони наголошують,що метою управління запасами є реалізація стратегічного плану функціонування підприємства.

Проте, реалізація будь якої стратегії управління виробни­чими запасами, яка потребує розроблення та застосування пев­них правил ухвалення рішень, на підґрунті яких установлю­ються терміни і розміри замовлень, необхідних для поповнення запасів, є неможливою без відповідної аналітики, тому що конкретні системи управління запасами мають різні параметри, реальні умови функціонування та досвід управлінського персоналу. За таких умов стає важливою на­явність інструментарію одержання знання про практичні проб­леми, з якими стикається управління запасами, і шляхи їх вирішення за допомогою застосування аналітичних методів. У цьому контексті особливу увагу слід також звертати на досто­вірність облікових даних, тому що навіть найкраща модель управління виробничими запасами не може генерувати опти­мальні чи навіть прийнятні рішення за умови відсутності достовірної первинної облікової інформації. Отже, існує не­обхідність розробки аналітичного забезпечення управління ви­робничими запасами суб' єктів господарювання для поточного оперативного виявлення відхилень протягом операційного циклу.

Мета статті полягає у систематизації матеріалу, що сто­сується кількісних моделей стратегічного планування обсягів інвестицій у виробничі запаси, розробленні правил і алгоритму обробки первинних даних складського обліку виробничих за­пасів спеціальними аналітичними прийомами, наданні реко­мендацій щодо формування аналітичного забезпечення управління виробничими запасами підприємств.

Насамперед, важливо підкреслити, що для більшості проми­слових та комерційних структур інвестиції у виробничі запаси є значним оборотним активом і тому важливо, щоби ці запаси управлялися ефективно. Отже, підприємствам необхідно ви­значати оптимальний рівень інвестування у запаси.

У практиці господарювання завжди існують дві умови: по-перше, виробничі запаси необхідно мати, щоби забезпечити потреби виробництва, а це потребує додаткових витрат на їх зберігання; по-друге, при використанні виробничих запасів у виробництві, виникає потреба періодичного їх поповнення, а це пов' язано з додатковими витратами на оформлення і подан­ня замовлень постачальникам на партію запасів.

Слід зауважити, що оптимальний рівень виробничих запасів у деякій мірі залежить від очікуваних змін цін на запаси. Якщо очікується, що ціни на виробничі запаси значно зростатимуть, тоді необхідно приймати рішення про збільшення запасів. Проте таке рішення повинно ґрунтуватися на порівнянні економії від менших майбутніх витрат на придбання запасів з додатковими витратами на зберігання більших обсягів запасів.

Отже, на першому етапі визначення оптимального рівня ви­робничих запасів ключовим моментом є опрацювання, ведення обліку і збереження інформації про запаси. Основною інформацією, необхідною для успішного функціонування систе­ми управління запасами, є рівень наявних виробничих запасів і запасів, що будуть створені за рахунок розміщення замовлень, а також інформація про витрати на зберігання запасів та витрати на розміщення замовлень на запас.

Для цілей аналізу забезпеченості підприємства виробничими запасами загальновиробничі витрати за ознакою зберігання про­понується класифікувати таким чином: 1) витрати на складуван­ня; 2) витрати на спеціальну обробку запасів при їх надходженні; 3) витрати на страхування; 4) витрати на оплату персоналу скла­ду; 5) відсотки з грошових позик, що заморожені у формі запасів; 6) відсотки з природних втрат (утруска, усушка) при зберіганні або відсоток втрат від фактичних пошкоджень. За ознакою розміщення замовлень на виробничі запаси, загальновиробничі витрати пропонується класифікувати так: 1) канцелярські витра­ти на підготовку замовлення на придбання запасів; 2) витрати на оплату рахунків; 3) витрати на отримання партії замовлення.

Необхідно зазначити, що у фаховій літературі існує кілька підходів до розрахунку інтервалу повторного замовлення вироб­ничих запасів при придбанні їх зі сторони [1—4]. Узагальнюючи опрацьований матеріал можна дійти висновку, що інтервал роз­міщення повторного замовлення можна розрахувати у двох ас­пектах: через розмір залишку запасу (кількісний підхід) та у днях (часовий підхід).

При кількісному підході інтервал розміщення повторного за­мовлення залежить від часу, протягом якого замовлена партія ви­робничих запасів буде доставлена від постачальника. Тобто нове замовлення слід подавати, коли рівень запасів знижується до певної величини, а при їх доставці виробничий запас вже пов­ністю вичерпаний. При кількісному підході інтервал розміщення повторного замовлення (Т1) буде розраховуватися за формулою (1-й спосіб):

365днів

де L — час доставки замовлення від постачальника;

Пп — щорічна потреба у виробничих запасах.

Необхідно підкреслити, що при часовому підході до розраху­нку інтервалу повторного замовлення виробничих запасів слід виокремлювати два підходи: з використанням точки EOQ (The economic ordering quantity — економічно обґрунтований обсяг) та без використання точки EOQ.

При часовому підході, коли точку EOQ розраховано та відомо, що протягом року необхідно буде розмістити Пп/EOQ" замовлень з рівними інтервалами, тоді інтервал розміщення повторного за­мовлення (Т2) буде розраховуватися за формулою (2-й спосіб — з використанням точки EOQ):

T = EOQ" х 365 днів О)

При часовому підході, коли оптимальний обсяг партії замов­лення виробничих запасів (точка EOQ) не визначається та будь-які зміни попиту або часу доставки від постачальника не врахо­вуються, розрахунок інтервалу розміщення повторного замов­лення запасів опирається на формулу щорічної вартості витрат на обслуговування виробничих запасів за рік. Ця точка інтервалу розміщення повторного замовлення (Т3) буде розраховуватися за формулою (3-й спосіб — без використання точки EOQ):

T

2 х Цр х 365 днів, (3)

П" х Ц" з

де Цп р — змінна вартість розміщення одного замовлення, в грн;

Цп з — змінна вартість зберігання одиниці запасу, у грн.

З метою оптимального управління виробничими запасами без врахування коливань попиту для розрахунків інтервалу повтор­ного замовлення рекомендується 2-й спосіб проведення підра­хунків (Т2).

Варто наголосити, що ціна придбання виробничих запасів не має головного значення при прийнятті рішень про оптимальність партії замовлень і не включається у кількісні моделі, оскільки при плануванні щорічної потреби у виробничому запасі і, відпо­відно, при підрахунку обсягу інвестицій у запаси головним є по­пит на продукцію у кількісній розмаїтості.

У практичній діяльності попит і відповідно використання ви­робничих запасів з повною достовірністю не можуть бути відо­мими. Крім цього, звичайно деяка невизначеність характерна і для часу розміщення замовлень та їх доставки. Щоби захистити себе від умов невизначеності, підприємства підтримують певний рівень резервного запасу, тобто таку кількість матеріалів, що збе­рігаються поза рівнем очікуваного їх використання протягом ча­су виконання замовлення на основі припущення зростання попи­ту. Ймовірність коливань попиту може приймати значення від 0 (попит не зміниться) до 1 (попит зросте).

Розподіл ймовірності зростання попиту та часу виконання за­мовлень є дуже важливим при прийнятті рішень щодо оптималь-ності матеріальних запасів, оскільки дозволяє оцінити вірогід­ність виникнення дефіциту виробничих запасів. Таким чином, постає питання оцінки вірогідності виникнення нехватки запасів при зростанні попиту і з' являється необхідність утримання ре­зервного запасу.

З цією метою необхідно провести розрахунки оптимального розміру замовлення (EOQ) за умов задоволення середньодобово­го попиту, при цьому визначається стандартне відхилення від се-редньодобсшого попиту (±Л), кількість замовлень за рік (Пп/EOQ). Ймовірність виникнення нехватки запасу (Z) протягом одного циклу витрачання запасів при максимальному зростанні середньоденного попиту — це результат ймовірності коливань попиту при кожному замовленні, яка розраховується за формулою:

1 (4)

Кількість замовлень за рік при EOQ

Якщо EOQ не розраховано, тоді спочатку рекомендується ви­значити інтервал розміщення повторного замовлення за 3-м спо­собом (Т3). У цьому випадку вірогідність виникнення нехватки запасу (Z) протягом одного операційного циклу при максималь­ному зростанні середньоденного попиту буде розраховуватися за формулою (часовий підхід):

365 днів

Таким чином, імовірність виникнення нехватки виробничих запасів на складі протягом року при зростанні середньоденного попиту складатиме певний %. При цьому ймовірність того, щовиникнення нехватки виробничих запасів на складі протягом ро­ку при зростанні середньоденного попиту не відбудеться, склада­тиме 1-Z або 100 % — Х %, що характеризуватиме рівень обслу­говування виробничих запасів, якого необхідно досягти.

Для усунення можливостей виникнення дефіциту виробничих запасів на складі розраховується оптимальний рівень замовлення запасів (М), який включає в себе і резервний запас. Отже, розмір замовлення, який визначається підприємством кожного разу в момент його подачі, може бути таким, щоби рівень виробничих запасів на складі виріс до величини М при умові негайного отри­мання замовлення, де М мінімізує витрати на збереження резерв­ного запасу та компенсує витрати, що виникли за умов дефіциту запасів за рік.

З метою визначення рівня замовлення М необхідно розрахува­ти змінний попит, який з' являтиметься з моменту прийняття рі­шення про подання замовлення до моменту одержання нової пар­тії повторного замовлення, тобто попит, який виникає протягом всього циклу витрачання попередньої партії запасів, а також по­пит протягом часу поставки нової партії. Середнє значення змін­ного попиту (К) розраховується за формулою:

К = (Т3 + L)x 7365 днів).(6)

Розмір резервного запасу (Р) пропонується визначати як се­реднє квадратичне відхилення від нормального розподілу попиту протягом інтервалу отримання повторного замовлення і реко­мендується розраховувати за формулою:

P = V(T3 + L)x(± Л )2 .(7)

Для розрахунку оптимального розміру запасу (М) при поданні повторного замовлення з урахуванням зростання попиту та необ­хідністю утримання резервного запасу рекомендується викорис­товувати формулу:

М = К + Р х(1 - Z) .(8)

Для узагальнення процедури аналітичного забезпечення управління виробничими запасами пропонується порівняльна таблиця (табл. 1), у якій показано алгоритм прийняття рішення про оптимальний розмір замовлення виробничих запасів протя­гом року та річні обсяги інвестицій у виробничі запаси за двома варіантами розвитку подій: не передбачається щоденне зростанняпопиту (варіант 1) та передбачається щоденне зростання попиту до максимального (варіант 2).

Таблиця 1

ПРОЦЕДУРИ АНАЛІТИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УПРАВЛІННЯ ВИРОБНИЧИМИ ЗАПАСАМИ

Показники і критерії управлінської

проблеми оптимальності матеріальних запасів

Умовні позначення та методика їх розрахунку

 

Варіант 1 Прийняття рішення за умов незмінності середньодобового попиту

Варіант 2 Прийняття рішення за умов прогнозування зростання щоденного попиту до максимального

1. Визначення ключових параметрів (одиниць, грн, днів)

Пп — щорічна потребу у виробничому запасі (од.) Цп р — змінна вартість розміщення одного замовлен­ня (в грн)

Цп з — змінна вартість збері­гання одиниці запасу (в грн) Ц — ціна виробничого запасу

(грн)

L час доставки замовлення від постачальника (дні)

Пп

Цп р

Цп з

Ц L

Т      1 2 х Цр

Т 3 = „-— х 365днів

\Пп х Цп

2. Визначення ймовірнісних параметрів

 

± Л

Z = Т3 / 365 днів

К=(Т3 + L) х (Пп/365 днів)

P ^(Т3 + ї)х(±Л)2

3. Розрахунок

оптимального

обсягу

замовлення

виробничих

запасів, од.

EOQ"=і| Цп

М = К + Р х (1 — Z)

4. Розрахунок

інтервалу

розміщення

повторного

замовлення

(днів

або одиниць)

T    EOQ" х 365днів

2 Пп або

Пп

365днів

Пп

T = L х-- + Р

365днів

Закінчення табл. 1

Показники Умовні позначення та методика їх розрахунку

і критерії управлінської

проблеми оптимальності матеріальних запасів

Варіант 1 Прийняття рішення за умов незмінності середньодобового попиту

Варіант 2 Прийняття рішення за умов прогнозування зростання щоденного попиту до максимального

5. Щорічна ва­ртість витрат на обслугову­вання (управ­ління) запасів (В), грн

B = Цп х Пп + Цп х EOQ р   EOQ     з 2

В = Цп х ^ + Цп х М р    М      3 2

6. Річний об­сяг інвестицій у матеріальні запаси (І), грн

І = (Пп х Ц) + В

І = (Пп х Ц) + В

Варто зауважити, що при підрахунках проміжних значень по­казників запасів, округлення результатів повинно бути не мен­шим, ніж до десятинного знаку (до 0,01), що забезпечує точність розрахунків. Проте, при прийнятті рішень щодо обсягів та інтер­валів замовлень округлення мають носити логічний характер і значеннями повинні бути цілі числа.

Наприкінці слід підкреслити, що всі розглянуті кількісні мо­делі управління виробничими запасами стосуються лише одного їх виду. Але переважна більшість систем управління запасами на практиці включає в себе сотні і навіть тисячі найменувань. Ціл­ком природно, що в подібній ситуації різноманітні види вироб­ничих запасів будуть використовуватися по-різному. Тому до­цільно обмежити дослідження тими виробничими запасами, які користуються найбільшим попитом у виробництві або є най­більш коштовними.

Опрацьований матеріал дав змогу зробити такі висновки та узагальнення:

1. Для оптимального управління матеріальними запасами спочатку необхідно спрогнозувати суму витрат на зберігання одиниці матеріалу шляхом зіставлення всієї суми передбачува­них витрат на зберігання щорічної потреби запасів з середнь­орічною кількістю запасів для задоволення попиту. При цьому при підрахунку загальновиробничих витрат на зберігання ма­теріальних запасів необхідно враховувати тільки ті витрати, якізмінюються при зміні кількісного обсягу партії замовлення за­пасів. Загальновиробничі витрати на зберігання одиниці ма­теріалу, як правило, визначаються у відсотках до ціни одиниці матеріалу, але можуть визначатися і як фіксована величина.

2. При складанні бюджету загальновиробничих витрат на розміщення одного замовлення необхідно враховувати всі витра­ти, пов'язані із оформленням та виконанням замовлення. Як пра­вило, бюджет витрат на розміщення одного замовлення визнача­ються у гривнях як сума всіх перелічених вище витрат.

3. При розрахунку оптимального рівня матеріального запасу, ціна на самі матеріали не включається у модель оптимальності, оскільки ці витрати залишаються незмінними при зміні розміру партії замовлення, окрім випадків надання постачальниками знижок на більший розмір замовлення.

4. Розрахунок економічно обґрунтованого обсягу замовлення виробничих запасів з метою мінімізації витрат на їх зберігання є доцільним, коли попит на продукцію залишається постійним протягом достатньо тривалого періоду часу. Як правило, най­доцільнішим для розрахунків є період, який дорівнює одному ка­лендарному року.

5. Аналітичне забезпечення управління виробничими запасами суб'єктів господарювання — це сукупність технологій вироблення знання про процес матеріального забезпечення операційного циклу підприємства, що ґрунтуються на моніторингу внутрішнього і зовнішнього середовища, який проводять маркетологи підприєм­ства, процедур виявлення проблем нехватки або перевищення ви­робничих запасів, причин їх виникнення, формулювання цілей рішення проблеми, якими займаються менеджери-логісти, процедур реєстрації і кластеризації інформації про рух виробничих запасів, які застосовуються обліковими службами та технологій роботи з інформацією про виробничі запаси в процесі вироблення управлін­ського рішення, що використовуються аналітиками і ґрунтуються на розчленуванні поставленої проблеми на підзадачі, визначенні правил і процедур оцінки наявних запасів, на побудові моделей, ал­горитмів розрахунків оптимальних обсягів інвестицій у матеріальні запаси, розробленні варіантів рішення управлінської проблеми.

Література

1. Друри К. Управленческий и производственный учет: Пер. с англ.: Учебник. М. ЮНИТИ-ДАНА, 2002. -1071 с.

2. Coyle J., Bardi E., Langley C. Zarzadzanie logistyczne. Warszawa: PWE, 2002. — 734 s.

3. Стерлигова А.Н. Управление запасами в цепях поставок. М.: Инфра-М, 2009. — 432 с.

4. Бродецкий Г.Л. Управление запасами. М.: Эксмо, 2008. — 352 с.

Статтю подано до редакції 07.09.09 р.

УДК 657

Н. В. Попадюха,

аспирант,

ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»

Страницы:
1  2 


Похожие статьи

С В Калабухова - Аналіз руху грошових коштів на підприємстві

С В Калабухова - Аналітичне забезпечення управління виробничими запасами суб'єктів господарювання

С В Калабухова - Концепція аналітичного забезпечення управління підприємницькою діяльністю

С В Калабухова - Форми аналітичного забезпечення прийняття управлінських рішень у підприємницькій

С В Калабухова - Принципи аналітичного забезпечення суб'єктів підприємницької діяльності