І М Романюта - Андрій михайлович миклашевський життя та діяльність мовою музейних експонатів - страница 1

Страницы:
1  2  3 

УДК 069.8 «1814-1894»

Романюта І.М. АНДРІЙ МИХАЙЛОВИЧ МИКЛАШЕВСЬКИЙ: ЖИТТЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ МОВОЮ МУЗЕЙНИХ ЕКСПОНАТІВ

У статті розглянуті комплекси експонатів з фондів ДНІМ ім. Д.І. Яворницького, пов'язані із життям та діяльністю А.М. Миклашевського.

Ключові слова: Миклашевський, Катеринославський губернський предводитель дворянства, відміна кріпосного права, реформа 1861 р.

В статье рассмотрены комплексы экспонатов из фондов ДНИМ им. Д.И. Яворницкого, связанные с жизнью и деятельностью А.М. Миклашевского.

Ключевые слова: Миклашевский, Екатеринославский губернский предводитель дворянства, отмена крепостного права, реформа 1861 г.

The article gives information about the complexes of exhibits in funds of DNHM of D.I. Yavornitsky which are connected with life and activity of A.M. Miklashevsky.

Key words: Miklashevsky, Ekaterinoslav gubernial marshal of the nobility, abolition of serfdom, reform of the 1861 year.

Об'єктом нашого дослідження є сформовані комплекси експонатів з фондів ДНІМ, які відносяться до різних сфер суспільного та приватного життя XIX ст. Предметом дослідження є сукупність музейних експонатів, що розпорошені по різних фондах, але за своїм походженням пов'язані із діяльністю Андрія Михайловича Миклашевського. Розкиданість цих матеріалів по різних фондах і різних групах експонатів є перешкодою до швидкого пошуку експонатів та інформації, якої потребують музейний працівник та науковець. Тому мета статті - виявити та описати сукупності експонатів, що зберігаються у фондах ДНІМ, і пов'язані з життєвим шляхом і діяльністю Андрія Михайловича Миклашевського.

Історіографія катеринославської гілки роду Миклашевських налічує більше ста років. В 1911 р. у 7 частині «Літопису Катеринославської вченої архівної комісії» була передрукована стаття аноніма із «Русской Беседы» за 1856 р., що розповідала про родоначальника цієї гілки роду на Катеринославщині - Михайла Павловича Миклашевського [6]. Редакція відзначала, що з катеринославської гілки роду Миклашевських, засновником якої був Михайло Павлович, вийшло декілька місцевих земських діячів Катеринославської губернії та губернських предводителів дворянства: Андрій Михайлович Миклашевський (1859-1862), який брав участь у діяльності Редакційної комісії зі звільнення селян, і його племінник Михайло Ілліч Миклашевський (1902-1905). На жаль, свої плани - зробити огляд діяльності представників роду Миклашевських в Катеринославській губернії - редакція так і не реалізувала [6, с. 159].

Як дореволюційна, так і сучасна історіографія катеринославської гілки дворянського роду Миклашевських приділяла основну увагу її засновнику -Михайлу Павловичу Миклашевському [26]. Життєвий шлях та діяльність трьохйого синів, які оселилися на Катеринославщині, подаються у стислих нарисах. Серед робіт останнього часу назвемо нарис В.І. Лазебник, присвячений Андрію Михайловичу Миклашевському [7].

Родина Миклашевських занесена до шостої частини родовідної книги дворян Катеринославської губернії, примірник якої зберігається у фондах ДНІМ [27]. В родословній книзі вказано, що сини сенатора і таємного радника Михайла Павловича Миклашевського - Андрій, Павло та Ілля були внесені до шостої частини дворянської родовідної книги Чернігівської губернії за свого батька. На прохання колишнього предводителя дворянства Катеринославського повіту підполковника Іллі Миклашевського він разом із братами колезькими радниками Андрієм та Павлом був внесений до шостої частини дворянської родовідної книги Катеринославської губернії. Це рішення було затверджено Сенатом 4 лютого 1859 р.

В родовідній книзі змальоване генеалогічне дерево катеринославської гілки роду Миклашевських. Андрій Михайлович був одружений на Марії Миколаївні Наковальниній. В цьому шлюбі в них народилася донька Анастасія та син - Михайло Андрійович (його діти: Андрій, Єлизавета, Марія).

В особовій справі А.М. Миклашевського міститься атестаційний листок за 3-й клас московського пансіону Курнана від 1825 р., де навпроти дисциплін -релігії, російської мови, математики стоять оцінки «добре» і «дуже добре». В його справі міститься атестат Першої Московської Гімназії від 6 листопада 1831 р., що засвідчує вступ у 1827 р і проходження Андрієм Михайловичем повного курсу навчання у Благородному Пансіоні Московського університету. Як випускник університету, у разі обрання ним військової кар'єри, А.М. Миклашевський через півроку служби мав отримати офіцерське звання [1]. У цій же справі міститься грамота від 1 червня 1835 р. про отримання А.М. Миклашевським звання прапорщика, від 12 серпня 1838 р. - про переведення в підпоручники і грамота від 25 жовтня 1841 р. про отримання звання поручника лейб-гвардії Єгерського полку [2; 3; 4]. У фондах ДНІМ міститься формулярний список поручника лейб-гвардії Єгерського полку А.М. Миклашевського за 1842 р. [10]. З формулярного списку дізнаємося, що на той час його батько володів 1000 селянами в Чернігівській губернії і 900 в Катеринославській. 8 листопада 1832 р. Андрій Михайлович отримав чин офіцера лейб-гвардії Ізмайлівського полку. 22 листопада 1834 р. у віці 20 років він стає підпрапорщиком лейб-гвардії Єгерського полку. 8 листопада 1837 р. Андрій Михайлович стає підпоручником, а 30 березня 1841 р. - поручником. У формулярному списку серед предметів, які вивчав Андрій Михайлович, зазначено, що він вміє читати німецькою та французькою мовами, вивчав фортифікацію, історію, географію, фехтування та інші предмети. У 1842 р. знаходився у річній відпустці.

Наступний документ датується 11 червня 1854 р. - це лист-подяка А.М. Миклашевському від Катеринославського цивільного губернатора А.Я. Фабра. Губернатор висловлював Андрію Михайловичу подяку за організацію в м. Катеринославі 15 лютого та 14 квітня 1854 р. музичнихвечорів, зібрані кошти з яких (350 карбованців сріблом) пішли на користь поранених під час Кримської війни воїнів флоту [11]. Про перебування А.М. Миклашевського на посаді предводителя дворянства Новомосковського повіту свідчить адрес дворянства цього повіту А.М. Миклашевському за сумлінну службу його представником, датований 23 серпня 1859 р. [12].

В бібліотеці фондів музею можна знайти також примірник «Русской старины» за грудень 1884 р. з публікацією спогадів Андрія Михайловича Миклашевського про свого товариша по навчанню - М.Ю. Лермонтова [9]. Спогади мають також автобіографічний характер. Андрій Михайлович згадував, що «в конце 1820-х и самом начале 1830-х годов, для молодых людей, окончивших воспитание, предстояла одна карьера - военная служба. Тогда не было еще училища Правоведения и всех чиновников называли подьячими. Я хорошо помню, когда отец мой, представляя нас, трех братьев, великому князю Михаилу Павловичу, просил двух из нас принять в гвардию и как его высочество, взглянув на третьего, небольшого роста, сказал: «а этот в подъячии пойдет» [9, с. 589-591]. Мабуть, великий князь Михайло Павлович напророкував кар'єру цивільного чиновника Павлу Михайловичу Миклашевському, який серед своїх братів єдиний не проходив військової служби.

А.М. Миклашевський згадував, що його товаришами по навчанню в Благородному пансіоні були «блистательно кончившие курс, братья Д.А. и Н.А. Милютины и много бывших потом государственных деятелей»[9, с. 590]. Брати Мілютіни були серед найактивніших діячів реформ 1 860-1870-хх рр. Був причетний до розробки положень реформи 1861 р. і Андрій Михайлович. З 1859 р. і по 1861 р. він як Катеринославський губернський предводитель дворянства був обраний до Редакційної Комісії.

У фондах ДНІМ зберігся цілий комплекс експонатів, пов'язаних із роботою Андрія Михайловича в розробці положень реформи 1861 р. У фонді № 26 знаходиться п'ять документів, які підписані і належать перу Андрія Михайловича Миклашевського [13]. Це, зокрема, «Мнения Новомосковского уездного Предводителя дворянства по предмету улучшения и упрочения быта крестьян». В документі викладена думка дворян стосовно умов проведення реформи. Зокрема, дворяни вважали, що коли «магическое влияние на крестьянина воли его отца - помещика, будет потеряно ныне, оно должно быть заменено прочным, твердым устройством земской полиции» [13]. Під документом стоїть підпис Андрія Михайловича Миклашевського та 33 дворян Новомосковського повіту, серед яких зокрема підписи Миколи Мизка, Василя Бикова, Миколи Миргородського та інших. Це також «Записка члена Губ. Комитета А.М. Миклашевского о малоземельних крестьянах. Январь 1859». Це і «Ответы депутатов Екатеринославского Комитета М. Миклашевского и А. Поль на особые вопросы Хозяйственного отделения (журнал Редакционной Комиссии 5-го Сентября 1859 года № 52)». І, нарешті, лист невідомого, адресований А.М. Миклашевському, надісланий з Одеси і датований 17 листопада 1859-го року [14]. У цьому листі невідомий дворянин Катеринославської губернії пропонує А.М. Миклашевському своє бачення умов, за яких повинна здійснитися реформа поміщицьких господарств ізвертається до останнього із наступними словами: «Вот длинное и скучное изложение моего мнения, по моему необходимое, для чести нашей Губернии и для нашего Кармана, который неминуемо прорвется, ежели только главный Комитет удалит нас от участия в собственном Нашем деле. Идите вперед, многоуважаемый Андрей Михайлович, под председательством Вашим и с Вашими воззрениями губерния представит исправленное положение для блага и чести дворянства и благосостояния крестьян» [14].

У фондах ДНІМ міститься звіт катеринославського губернського предводителя дворянства Андрія Михайловича Миклашевського перед дворянськими зборами, прочитаний 17 вересня 1862 р. Його обсяг -18 рукописних аркушів [15]. Своїм досягненням в Редакційній комісії А.М. Миклашевський вважав зниження площі селянських наділів з 8 до 4 десятин землі: депутати першого скликання планували «определить поземельный надел в высшей норме (зверху олівцем надписано - т. е. 8 десятин). Призванные в полное заседание ее, мы после продолжительных только прений, успели наконец убедить членов, в возможности обеспечить быт крестьян 3-х десятинным наделом и получили согласие на уменьшение надела, почти до нормы нами просимой». Андрій Михайлович, за його словами, зміг доказати Редакційній Комісії, що «увеличение надела, должно подорвать хазяйство а с ним вместе и хлебную промышленность и торговлю Екатеринославской губернии, сохранение которых признано Правительством необходимым». Про визнання заслуг А.М. Миклашевського у розробці і проведенні в життя реформи 1861 р. свідчать наступні документи: 1) лист міністра внутрішніх справ Сергія Степановича Ланського, в якому він дякує А.М. Миклашевському за участь в роботі по підготовці реформи 1861 р. (19.04.1861 р., С.-Петербург - Катеринослав) [16]. 2) лист (невідомого) -Миклашевському про нагородження його знаком відміни "За труды по освобождению крестьян». (24 червня 1863 р. С.-Петербург-Катеринослав) [17]. 3) Лист Міністерства внутрішніх справ від 17 липня 1861 р. Катеринославському предводителю дворянства. В листі А. М. Миклашевському від імені імператора Олександра ІІ винесена подяка за ліквідацію незадоволення селян, викликаного Маніфестом 19 лютого 1861 р. [18].

Яскравим свідоцтвом авторитету Андрія Михайловича серед дворянського загалу губернії є лист, адресований «Его Превосходительству Андрею Михайловичу Миклашевскому» від дворян Катеринославської губернії, датований 3 жовтня 1862 року. В ньому зазначено: «Несколько дней назад вы окончили полезную службу Вашу по выборам Дворян. В настойчивой просьбе остаться Губернским Предводителем, выраженной Дворянами, бывшими на выборах, Вы могли убедится, как много оценены Ваши труды обществу и как единодушно и сильно было желание, чтобы Вы продолжали службу. Домашние обстоятельства не позволили Вам исполнить эти просьбы, и нам оставалось с душевным сожалением покориться решению Вашему. ... Если Вы когда-либо найдете возможным посвятить снова свои труды на пользу общества, то просим верить, что мы, знакомые с Вашей деятельностью, сособенным сочувствием и радушием встретим Вас на поприще, которое будет избрано Вами.». Під листом стоять підписи 23 дворян, серед яких легко прочитуються імена Іллі Миклашевського (рідного брата А.М.), Семена Гангеблова, Миколи Милорадовича та інших [15].

Особливий комплекс матеріалів становлять спогади А.М. Миклашевського приурочені до 25-ї річниці звільнення селян. Вони збереглися у двох варіантах і були призначені автором для опублікування на сторінках «Русской старины». Один варіант спогадів А.М. Миклашевського більш розлогий і займає 6 аркушів рукописного тексту [19]. На титульній сторінці зверху закреслено надпис: «Для напечатания. В Редакцию Русской Старины». Збоку зліва закреслено: «Ко дню 25-ти летия со дня освобождения Крестьян». Документ озаглавлений як «Воспоминания одного из Депутатов Губернских Комитетов вызванных в Петербург в 1860 году до обнародования Манифеста о освобождении крестьян». Під документом підпис: «Андрей Михай. Миклашевский. Бывший Екатеринославский губернской предводитель Дворянства и Депутат Второго Призыва». Збоку зліва закреслено: «12 октября 1885 г. Д. Вороная Станция Ивановка Лозово-Севастопольской Ж. Д. -почтовый адрес». У своїх спогадах А.М. Миклашевський підкреслював, що «для весьма многих не знакомых вовсе с огромными фолиантами действительно замечательного труда Редакционных Комиссий, трудно оценить заслугу Отечеству депутатов второго призыва, которые силились подготовить спокойный и по возможности безобидный для всех исход крестьянского дела» [19]. Інший варіант статті А.М. Миклашевського стосовно ювілею реформи 1861 р. займає три аркуші дрібно написаного тексту [20]. У спогадах Андрій Михайлович згадує про свою зустріч і бесіду з імператором Олександром II. Цей факт підтверджується документом з іменного фонду Олександра Івановича Єгорова, старшого нотаріуса Катеринославського окружного суду. Це запис прочитаного в дворянському зібранні листа, що був надісланий А.М. Миклашевським своїй дружині 2 лютого 1860 р. для ознайомлення з його змістом дворян Катеринославської губернії. В листі Андрій Михайлович розповідав про зустріч із царем і його заклик до дворян про необхідність «пожертвований» з їх боку для вирішення селянського питання [21].

Андрій Михайлович вважав необхідним для майбутнього історика реформи 1861 р. вивчення діяльності не тільки Редакційної комісії, але й всіх губернських комітетів. Тому ряд документів, пов'язаних з реформою 1861 р., А.М. Миклашевський прагнув надіслати разом із своєю статтею до редакції «Русской старины». У фондах ДНІМ зберігаються «Доклады Юридического отделения. Доклад № 2-й» [20], на титульній сторінці рукою А.М. Миклашевського написано: «В Редакцию Русской Старины в Архив от А. Миклашевского». В фондах ДНІМ міститься «Заключительная записка» [22] депутатів другого скликання, в якій під номером 6 та 7 значаться А.М. Миклашевський та О.М. Поль, представники від Катеринославської губернії. На титульній сторінці документу рукою А.М. Миклашевського зроблено надпис: «в Редакцию Русской Старины в Архив Редакции». На зворотній стороні останнього 24 аркуша стоїть надпис Андрія Михайловича: «В

Архив редакции Русской старины от А. М. Миклашевского. 1885 года. Сентября. Д. Воронная. Примечание: Статья Воспоминание одного из Депутатов при которой была отправлена в виде приложения заключительная записка всех Депутатов не были приняты Редакциею Русской Старины и возвращены издателем, бывшим членам Редакционных комиссий. А.М. Миклашевский».

У фондах ДНІМ також зберігається 34 листи, надіслані Андрієм Михайловичем Миклашевським Д.І. Яворницькому між 1884-1894 рр. [6, с. 81]. В них Андрій Михайлович багато писав Яворницькому про свою доньку Анастасію Миклашевську (Карцову) - одну з перших жінок - професійних археологів в дореволюційній Росії. Дане листування ще чекає на своє опублікування.

У фондах ДНІМ зберігаються також портрет Андрія Михайловича Миклашевського [23], що датується другою половиною XIX ст. і гербова печатка роду Миклашевських [24] середини XIX ст. Вони будуть розміщені у створеній В.І. Лазебник новій експозиції 4 зали ДНІМ, що розповідає про історію нашого краю з 1861 по 1917 рр. У фондах ДНІМ зберігаються також 3 фотокартки, на яких зображено сільськогосподарські угіддя і роботи в маєтку А.М. Миклашевського [25].

Отже, проведена у фондах Дніпропетровського національного історичного музею ім. Д.І. Яворницького пошукова робота дозволила розширити коло експонатів, пов'язаних із життям та діяльністю А.М. Миклашевського.

Бібліографічні посилання:

1. Аттестат Первой Московской Гимназии А. М. Миклашевского 6 ноября 1831 г. / Фонди ДНІМ ім. Д. І. Яворницького. Арх. - 529/4.

2. Грамота А. М. Миклашевского от 1 июня 1835 г. о производстве в звание прапорщики. / Фонди ДНІМ ім. Д. І. Яворницького. Арх. - 529/3.

3. Грамота А. М. Миклашевского от 12 августа 1838 г. о производстве в звание подпоручика. / Фонди ДНІМ ім. Д. І. Яворницького. Арх. - 529/5.

4. Грамота А. М. Миклашевского от 25 октября 1841 г. о производстве в прапорщики. / Фонди ДНІМ ім. Д. І. Яворницького. Арх. - 529/6.

5. Епістолярна спадщина академіка Д. І. Яворницького. Каталог музейної колекції. Видання 2-е, доповнене. Дніпропетровськ, 1992. - С. 81.

6. К истории старых родов Новороссии. II. Род Миклашевских. /Летопись Екатеринославской Ученой Архивной Комиссии. Часть 7. Екатеринослав, 1911. С. 158 - 219.

7. Лазебник В. І. Миклашевський Андрій Михайлович (1814 - 1905) / Діячі державної влади та самоврядування Дніпропетровської області: історичні нариси: у 2 т. - Д. - 2009, -Т. 1. - С. 274-275.

7. Поклонский Д. Р. Миклашевский Михаил Павлович / Поклонский Д. Р. Стародубская старина. XI - XIX вв. Исторические очерки. Книга 2., 2002.

9. Русская старина. Т. XLIV. - 1884. С. 589 - 592.

10. Формулярный список о службе и достоинстве Поручика Лейб-Гвардии Егерского Полка Миклашевского за 1842 год. Копия. / Фонди ДНІМ ім. Д. І. Яворницького. Арх. - 529/1.

11. Фонди ДНІМ. Ф. №30. Оп. №1. Спр. №1. «Кримська війна 1854 - 1856».

12. Фонди ДНІМ. Арх - 40526.

13. Фонди ДНІМ. Ф. № 26. Оп. № 1. Спр. № 11. «Матеріали щодо селянської реформи 1861 р.».

14. Фонди ДНІМ. Ф. № 26. Оп. № 1. Спр. № 19. «Матеріали щодо селянської реформи

1861 р.».

15. Фонди ДНІМ. Ф. № 26. Оп. № 1. Спр. № 12. «Матеріали щодо селянської реформи

1861 р.».

16. Фонди ДНІМ. Арх-40152.

17. Фонди ДНІМ. Арх-490

18. Фонди ДНІМ. Арх-40153.

19. Фонди ДНІМ. Ф. № 7. Оп. № 1. Спр. № 2. «Спогади депутата катеринославського губернського комітету щодо Маніфесту про звільнення селян. 1860 р.».

20. Фонди ДНІМ. Ф. № 26. Оп. № 1. Спр. № 13. «Матеріали щодо селянської реформи 1861 р. на Катеринославщині».

21. Фонди ДНІМ. Арх - 47371.

22. Фонди ДНІМ. Ф. № 26. Оп. № 1. Спр. № 14. «Матеріали щодо селянської реформи 1861 р. «Записка».

23. Фонди ДНІМ. КП-57136. Х-231

24. Фонди ДНІМ. КП-16240. И-5874.

25. Фонди ДНІМ. КП - 55901. Ф. - 3446; КП - 6799. Нег. 4420; КП - 67570. Нег. - 4030.

26. Чернов Е.А. М.П. Миклашевский: До історії соціальної еліти півдня України початку XX ст. // Історія та культура Подніпров'я. - Дніпропетровськ, 1998. - С. 156-160.

27. Шестая часть родословной книги дворянства Екатеринославской губернии с 1886 г. - С.225 - 226. / Фонди ДНІМ ім. Д. І. Яворницького. Арх. - 537.

ДОДАТОК

Милостивые Государи!

В минувшее трехлетие, деятельности каждого служившего по выборам Дворянства, предстояло обширное поприще. Доля занятий этих, пала и на меня. Долг мой, обязывает теперь представить Вам, Милостивые Государи, отчет о всех действиях моих.

Руководствуясь сим, я имею честь представить на рассмотрение Ваше, дела бывшие в ведении моем; записки представленные в Петербург в Редакционные Комиссии по званию Депутата Губернии, а также сообщить некоторые бумаги, затрагивающие общие наши интересы и не предъявленные Вам еще мною.

По бывшему званию Депутата Екатеринославской Губернии, для представления замечаний наших на труды Редакционных Комиссий, вместе с другим депутатом Александром Николаевичем Полем, мы составили замечания, кои ныне представляются благосклонному вниманию Вашему.

Труд наш разделяется на замечания, общие с другими Депутатами по Юридическому, Административному и Хозяйственному отделениям, и отдельную записку нашу; применение к особенностям Екатеринославской губернии, заключений дополнительных докладов Хозяйственного Отделения.

Предположения Комиссий после замечаний наших, были несколько смягчены, хотя многое, что просили мы оставлено без последствий. - По сличении только с первыми предположениями Редакционных Комиссий, можно произнести справедливый суд и верно определить достоинства этого труда.

Но едва ли кто возьмет на себя труд этого сличения, составляющего несколько печатных томов; предмет этот, потерял уже свой интерес, а потому япозволяю себе представить Вам только в нескольких словах, сущность дела, которое мы силились отстоять.

Страницы:
1  2  3 


Похожие статьи

І М Романюта - Андрій михайлович миклашевський життя та діяльність мовою музейних експонатів