Г С Фролова - Благоустрій у системі критеріїв якості життя - страница 1

Страницы:
1  2 

Література.

1. Новиков Д.А. Теория управления организационными системами / Д.А.Новиков. М.: МПСИ, 2005. — 584 с.

2. Мескон М. Основы менеджмента / М. Мескон, М. Альберт, Ф. Хедоури. М.: Дело, 2006. — 720 с.

3. Хлебников Д. Матричная модель предприятия // www.club-management.org.

4. Chandler A.D. Strategy and Structure / A.D. Chandler. Cambridge: MIT Press, 1962.

5. Kaplan R.S., Norton D.P. The Balanced Scorecard. Measures then drive Performance // Harvard Business Review.     1992.     Vol. 70.     N 1.

P. 71 79.

6. Рогожин С.В. Теория организации / С.В. Рогожин, Т.В. Рого­жина. М.: Экзамен // www.cfin.ru/management/strategy/org_n_ man.shtml.

7. Бурков В.Н., Заложнев А.Ю., Новиков Д.А. Теория графов в управлении организационными системами / В.Н. Бурков, А.Ю. Залож­нев, Д.А. Новиков. М.: Синтег, 2001. — 124 с.

8. A. Ehrbar. EVA: The Real Key to Creating Wealth. New York: John Wiley & Sons, Inc. — 1998. — P. 130—131.

Стаття надійшла до редакції 21.10.2010.

УДК: 332.14.146(477)

Г.С. Фролова, канд. екон. наук, ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»

БЛАГОУСТРІЙ У СИСТЕМІ КРИТЕРІЇВ ЯКОСТІ ЖИТТЯ

Анотація. У статті визначено та досліджено основні якісні критерії ко­мфортності середовища життєдіяльності, що формується у процесі благоустрою, встановлені тенденції їх змін у постсоціалістичній Украї­ні, доведено фундаментальний характер благоустрою у підвищенні якості життя, визначено активний вплив якісних характеристик сере­довища життєдіяльності на психологічний та емоційний стан грома­дян, на якість життя та формування суспільних відносин.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: благоустрій, якісні характеристики, якість життя, середо­вище життєдіяльності, громадянське суспільство, формування особистості, суспільні відносини, трансформаційна економіка, державна політика.

Основоположним принципом прогресивного суспільства у ни­нішніх умовах науково-технічного прогресу та розвитку демократії є забезпечення сприятливих умов життя та підвищення його якості

© Фролов Г. С., 2010

415для усіх громадян країни. Якість життя — це комплексне поняття і масштабна проблема, яка передбачає створення комфортних умов та їх постійне удосконалення для життєдіяльності як окремої люди­ни, так і умов буття і благополуччя всього суспільства.

Під впливом прискорених темпів урбанізації та задоволення зростаючих матеріальних потреб у людей формується більш при­скіпливе ставлення до якості життя, нове уявлення про його ви­мір, яке з точки зору гармонії і краси оточуючого середовища є суперечливим. З одного боку, людина все більш схильна перебу­вати у природних умовах, не займаних цивілізацією. З іншого бо­ку, в епоху бурхливого технічного розвитку вона не здатна від­мовитись від широкого використання продукції новітніх техноло­гій заради збереження природного оточення. Тому дослідження проблем якості життя неминуче стикається з протиріччями між ступенем задоволення потреб міського чи сільського населення в екологічному чистому середовищі та різноманітними зростаю­чими потребами громадян у споживчих товарах та продукції, ви­робництво якої пов'язане з інтенсивним використанням природ­них ресурсів і неминучим негативним впливом на стан навко­лишнього природного середовища.

Поняття якості життя виходить за межі традиційного уявлення про матеріальний добробут та рівень життя, так як категорія яко­сті життя є більш ширшим і ємним поняттям, ніж рівень життя. Якщо рівень життя вимірюється загальновизнаними індикатора­ми соціально-економічного змісту, що мають кількісний вимір, то якість життя охоплює як параметри рівня життя, так і компо­ненти, які не піддаються кількісному обчисленню. Вони характе­ризують переважно комфортність умов перебування на тій чи тій території або населеному пункті, сутність яких визначається зде­більшого якісними показниками.

У формуванні комфортних умов перебування на території на­селеного пункту задіяні чисельні фактори: кліматичні умови, при­родні характеристики, політична ситуація, стан розвитку демокра­тичних інститутів, рівень злочинності та багато інших. При цьому уявлення про комфортність умов життєдіяльності та якість життя немислиме без відповідного рівня благоустрою території чи насе­леного пункту. Актуальним завданням у цій проблемі є встанов­лення критеріїв якості життя, які пов' язані з благоустроєм терито­рій населених пунктів і забезпечуються заходами з благоустрою з метою створення комфортних умов для життєдіяльності людей.

Проблеми якості життя в нинішніх умовах стають все більш актуальними та дискусійними серед політиків, державних діячів,вітчизняних і зарубіжних учених. Це питання не залишається без уваги майже всіх українських та зарубіжних економістів. Йому присвячені чисельні наукові праці фундаментального і приклад­ного характеру. Проте компоненти благоустрою територій насе­лених пунктів, що не мають кількісного виміру та формують якісні характеристики середовища життєдіяльності людей у нинішніх умовах, розглядаються в них недостатньо повно, переконливо і аргументовано.

Разом з тим якісна характеристика територій, яка безпосеред­нім чином пов' язана з благоустроєм та залежить від нього, віді­грає визначальну роль у формуванні світогляду, культури, пове­дінки окремої особистості та в цілому суспільних відносин, а також тісно взаємопов' язана з соціально-економічним розвитком населеного пункту чи регіону. Тому метою даної статті є привер­нути увагу науковців та широкої громадськості до фундамен­тального характеру благоустрою у підвищенні якості життя, а та­кож у соціально-економічному, психологічному та культурно-естетичному розвитку громадянського суспільства.

В сучасних умовах якість життя оцінюється, насамперед, фак­торами, які характеризують споживчі властивості території про­живання, визначають комфортність середовища життєдіяльності, що формуються під дією заходів з благоустрою населених пунктів і територій і не мають кількісного виміру. До них, насамперед, відносяться: сучасність житла, природно-ландшафтні властивості території (наявність водойм, лісопаркової зони, мальовничість рель­єфу, придатність ґрунту для озеленення, дія екзогенно-геологічних факторів), рекреаційні особливості території, її історико-культурна цінність, архітектурно-планувальні властивості, зручність зв' язку з центром населеного пункту та з громадськими центрами міських районів, доступність місць прикладання праці, їхня різно­манітність, доступність місць масового відпочинку, організація дорожнього руху, дизайн малих архітектурних форм та інші.

Житло становить основу буття людей. Тому якість життя ви­значається, насамперед, наявністю у громадян комфортного жит­ла. Не аналізуючи стан забезпечення населення України житло­вою площею, що піддається кількісному виміру і постійно від­слідковується органами державної статистики, актуальною про­блемою постає нинішня якість житлових помешкань, яка відіграє визначальну роль у формуванні комфортних умов проживання громадян. У цьому зв'язку необхідно відзначити, що 72,2 % жит­лового фонду в Україні було побудовано в період 40-х-80-х років минулого століття і за технічними нормативами експлуатації ви­магає капітального ремонту. Проте на теперішній час у 28,9 % житла, збудованого в 40-х роках, капітальний ремонт ніколи не проводився, 39,6 % житла, збудованого у 50-х роках, 54,4 % — збудованого у 60-х роках, 67,2 % — збудованого у 70-х роках, не мало капітального ремонту [1]. Це свідчить про те, що більшість сімей в Україні мешкає в несучасному, а подекуди і в аварійному помешканні.

Приватизація житлового фонду у постсоціалістичній Україні частково зняла відповідальність з держави за технічний стан жит­лових приміщень, що перейшли у приватну власність громадян. Проте процес відчуження державного житлового фонду у приват­ну власність проблему підвищення комфортності житла у сучас­них умовах вирішити не може через невідповідність доходів зна­чної частини населення України та вартості ремонтних робіт.

Відомо, що комфортність умов буття визначається можливістю користування якісною водою, електроенергією, теплом, газом, ка­налізацією, телефонним зв' язком тощо. Забезпечення населення цими елементами благоустрою безпосередньо залежить від техніч­ного стану інженерних комунікацій, який забезпечується будівни­цтвом і утриманням трубопроводів, кабелів, колекторів та іншого інженерного обладнання. Проте на теперішній час третина во­догінно-каналізаційного господарства є зношеним і потребує капі­тального ремонту [1]. Нині воно обслуговується муніципальним житлово-експлуатаційним господарством, яке через низку причин невідкладне відновлення інженерних комунікацій у необхідних обсягах здійснити не може. Такий стан та його негативна динаміка призводить до великих ризиків у водопостачанні та відведенні стоків, що знижує рівень комфортності, негативно впливає на від­чуття впевненості та надійності у збереженні досягнутих санітар­но-гігієнічних та побутових мов проживання, а також не може за­безпечити підвищення рівня відповідних елементів благоустрою.

При цьому слід зазначити, що за даними Держкомстату України у 78 % сільських населених пунктів країни водопровід зовсім відсутній, у 97 % сіл немає каналізації, 54 % сіл не газифі­ковані, 60 % протяжності вулично-дорожньої мережі не має штуч­ного освітлення [2, 3]. Якщо ці характеристики доповнити низь­кою якістю питної води, відсутністю доріг з твердим покриттям та штучним освітленням, наявністю чисельних несанкціонованих сміттєзвалищ, які перетворюють території населених пунктів у суцільний смітник, то створюється гнітюче враження від невпо­рядкованості, незручності, не комфортності та занедбаності тери­торій населених пунктів.

Негативні тенденції у сфері благоустрою населених пунктів пригнічують психологічний та емоційний стан громадян, негатив­но позначаються на якості їх життя та є однією з основних при­чин вимирання українських сіл, які на весь світ славляться своїми унікальними чорноземами. Відсутність комфортного та доступ­ного житла гальмує розкриття творчого чи виробничого потенці­алу людини, позбавляє її відчуття соціальної захищеності та є фактором погіршення стану здоров' я. Тому покращення житло­вих умов громадян, утримання житлового фонду в належному стані, забезпечення територій населених пунктів найнеобхідні-шими елементами благоустрою є невід' ємною складовою підви­щення якості життя населення та визначальним фактором ство­рення комфортних умов проживання.

Незважаючи на те, що ця проблема визнається усіма політич­ними партіями, є предметом передвиборчих політичних дебатів та входить до програм діяльності усіх постсоціалістичних урядів, комфортне житло продовжує залишатися недоступним для біль­шості громадян України. Крім того, стан благоустрою територій населених пунктів має негативні тенденції, які не вдається подо­лати весняними місячниками з благоустрою та конкурсами на кращий населений пункт країни з благоустрою.

Крім того, у населених пунктах, особливо у великих містах, ком­фортність життєдіяльності та зручність перебування громадян на їх території забезпечується якісним функціонуванням транспорту. У нинішніх умовах соціально-економічного розвитку постсоціалістич-ної України та масштабної автомобілізації спостерігається невідпо­відність розвитку транспортної мережі та темпів зростання кількості автомобільного транспорту. Це призводить до зростання інтенсив­ності руху, до руйнування покриття проїзної частини вулично-дорожньої мережі та елементів конструкцій мостових споруд, зни­жує рівень безпеки, погіршує показники якості та ефективності пе­ревезень пасажирів і вантажів, підвищує техногенне навантаження на довкілля, що безпосереднім чином негативно впливає на якість життя населення. При цьому якщо врахувати технічне старіння ру­хомого складу, погіршення якості пасажирських перевезень за таки­ми показниками, як наповнюваність транспортного засобу, забезпе­чення міським електротранспортом та автобусами, регулярність руху, то стає очевидним, що функції і завдання благоустрою щодо забезпечення комфортних умов життєдіяльності населення вимага­ють коригування розвитку дорожньо-транспортної мережі в Україні.

З точки зору благоустрою населених пунктів і територій на якість життя значно впливає зовнішній вигляд території. Нині врезультаті високих темпів технічного прогресу з' являється мож­ливість функціонального вирішення проблем, що виникають уна­слідок швидких темпів росту міст та концентрації в них великої кількості людей. Проте в результаті утворення нових населених пунктів, будівництва швидкісних шляхів сполучення, викорис­тання у побуті продукції високих технологій довкілля і територія проживання зазнають все більшого антропогенного навантажен­ня, неминуче порушується природний баланс оточуючого сере­довища. Великі міста починають набувати характеристик, нестер­пних для життя: загазованість повітря, зашумленість середовища проживання, низька якість питної води, недоступність місць від­починку, занедбані парки і сквери тощо, відповідальність за стан яких лежить як на юридичних особах, органах влади, так і на окремих громадянах. Разом з тим, місто і надалі зберігатиме силу притяжіння, як середовище напруженої інтелектуальної, громад­ської, політичної та бізнесової діяльності, з можливістю вибору сфер працевлаштування, відпочинку та дозвілля. Тому актуаль­ним завданням розвитку територій міст постає їх благоустрій, який би відповідав потребам городян в екологічно чистому, есте­тично впорядкованому, зручному та комфортному середовищі.

Кожному місту притаманна своя зовнішність, яка визначаєть­ся поєднанням природних, ландшафтних, архітектурних, історич­них, економічних і культурних факторів і традицій. Саме ці харак­теристики надають населеному пункту риси неповторності, фор­мують оригінальний вигляд та створюють відчуття комфорту пе­ребування в ньому.

У зв' язку з тим, що якість місцезнаходження сприймається і визначається людиною, насамперед, через зір, на відчуття якості життя і формування комфортних умов життєдіяльності вагомий вплив має архітектура забудови населеного пункту. Вона форму­ється з часу виникнення населеного пункту під впливом історич­них, політичних, культурних, етнічних, національних факторів та традицій. Епоха соціалістичного розвитку України, коли пріори­тетом державної політики було швидке забезпечення населення житлом, характеризується впровадженням не дорогих типових проектів будівництва житла поблизу промислових об' єктів. Це позначилося на архітектурних рішеннях споруд, які не відзнача­ються оригінальністю, не враховують місцеві особливості та від­мінні традиції будівництва по регіонах України. Тому нині архі­тектура більшості житлових масивів по всій території країни є переважно однотипною, низької архітектурної якості і не може викликати естетичне захоплення та відчуття комфорту. Забудоваміст однаковими, нудними, незручними для життя багатоповер­хівками та відсутність облаштованих дворових просторів необ­хідної площі стали визначальними факторами формування неком­фортного середовища не лише за його функціональними якостя­ми, а й за негативним впливом на нервову систему людини.

Слід зазначити, що нині спостерігається динамічна зміна архітек­турно-ландшафтної організації окремих територій як у великих міс­тах, так і невеликих населених пунктах, реконструюються важливі історичні місця. Місто радує городян і привертає увагу приїжджих новими красивими забудовами, вдалими архітектурно-плануваль­ними рішеннями. Проте помешкання у таких будівлях залишаються недоступними для переважної більшості громадян України, про що свідчить зростання черг на отримання соціального житла.

На початку третього тисячоліття людство опинилося не тільки перед загрозою втрати рівноваги у природному середовищі, а й пе­ред серйозними медичними проблемами — депресією, хронічною перевтомою, нервовими перевантаженнями і стресами. Доведено, що чим більше людина віддаляється від природного ландшафту, мешкаючи на урбанізованій території, тим більше у неї виникає по­треба компенсувати цей емоційний фактор за рахунок ландшафтної архітектури, ландшафтного дизайну, системи озеленених просторів.

Ландшафт, як об'єкт благоустрою, є складною системою для ба­гатовимірного сприйняття його людиною. Однак саме естетичний аспект ландшафту є визначальним в оцінці комфортності місця пе­ребування. В естетичному сприйнятті ландшафту беруть участь зір, слух, нюх, дотик. Кожен орган чуття вносить свій внесок у загальне емоційне сприйняття ландшафту. Складна гама кольорів, тонів, об­рисів, запахів і звуків формує цілісний образ ландшафту. Однак до­слідним шляхом встановлено, що ландшафт сприймається головним чином візуально, так як зором сприймається до 90 % інформації про оточуюче середовище [4]. Він також має неперевершене значення у процесі пізнання світу та формуванні особистості.

Природний ландшафт є основою утворення і розвитку населе­ного пункту та важливою складовою якості життя людини. Від то­го, в якій місцевості мешкає людина — у занедбаній чи місцевості виняткової краси, залежить її психологічний та емоційний стан, формується відчуття захвату, комфорту життєдіяльності, розвива­ється бажання збереження природної та культурної спадщини чи навпаки, проявляється байдужість та зневага до оточення та подій, а також відчуття неврівноваженості, роздратування та агресивнос­ті. Ці характеристики є тією сукупністю змінних компонент якості життя, які не піддаються стандартизації та арифметичному обчис­ленню, але визначальним чином впливають на формування особи­стості, її культурно-естетичне виховання.

Першим і головним вчителем розуміння краси була і залиша­ється природа, оточуючий ландшафтний світ. Художнє сприйняття людиною форми виникає, розвивається і збагачується у процесі постійного, безперервного спілкування нею з усім тим, що її ото­чує. Естетично і системно організоване природне середовище створює потужний інформаційний тиск на людину, примушуючи адекватно сприймати її гармонійні форми. Коли людина знахо­диться у прекрасному ландшафті, відчуває, споглядає та вдихає його, вона відчуває захват, духовний і тілесний комфорт. І навпа­ки, зруйнований, спотворений ландшафт викликає у людини по­чуття засмученості, неврівноваженості, втоми та роздратування.

Територіальна концентрація промислового виробництва, безо­глядне використання природно-ресурсного потенціалу, прогалини у нормативно-правовому регулюванні трансформаційних процесів у постсоціалістичній економіці у поєднанні з недосконалими тех­нологіями та втратою пріоритетів у збереженні довкілля, в утри­манні інженерної інфраструктури населених пунктів призвели до значного погіршення природних властивостей ландшафтів як по­казників благоустрою, які суттєво впливають на якість життя.

Рослинність, рельєф і водойми є не тільки ландшафтними ком­понентами, а й природним, гармонійним середовищем для життєді­яльності, яке емоційно підтримує людину. Тому наявність лісопар­кової зони, міського скверу, озелененої території між багатоповер­хівками, їх вдале просторово-композиційне розташування позитив­но впливають на фізичне і психологічне здоров' я населення.

З іншого боку оточуюче середовище зумовлює способи і форми людської життєдіяльності. Воно впливає на формування особисто­сті, повсякденно впливаючи на почуття, а через них на розум лю­дини, на його ціннісні орієнтири, установки та поведінку. При цьому оточуюче середовище не пасивно відображає систему від­носин у суспільстві, а здатна активно впливати на них — сприяти розвитку нових гармонійних відносин чи, навпаки, утруднювати ці відносини та негативно впливати на поведінку громадян. Тому створення естетичного довкілля має сприяти становленню нових норм життя, розвитку гармонійних стосунків у суспільстві.

Значення цього аспекту благоустрою у системі якості життя особливо зростає у перехідні епохи, які вимагають від людини реалізації її духовного потенціалу та творчої активності. Осмис­лення, адекватне сприйняття та результативність здійснюваних реформ у постсоціалістичній Україні залежатиме від сформова­них у кожного члена суспільства духовних і моральних засад, від естетичного потенціалу суспільства, від гармонії стосунків у су­спільстві. Тому без задіяння естетичного фактора благоустрою у трансформаційних процесах їх соціальна та людська ефектив­ність буде мало результативною.

Дослідження якості життя набуло широкого розповсюдження в економічній політиці та суспільному житті розвинених країн світу. Зокрема, на рівні Європейського Союзу здійснюється ско­ординована політика підвищення якості життя населення. Проб­лемам створення повноцінного життєвого середовища, збере­ження природного різноманіття та формування ландшафтів висо­кої якості були присвячені Конференція ООН з розвитку населе­них пунктів (ХАБІТАТ-ІІ), діяльність Європейської економічної комісії ООН і Ради Європи, якою була прийнята Європейська хартія регіонального/просторового планування (Торремолінська хартія, 1983 р.). Хартія проголошує, що мета регіонального/про­сторового планування полягає у забезпеченні кожного індивіду­ума навколишнім середовищем і якістю життя, які сприяють роз­витку його індивідуальності [5].

Радою Європи була також прийнята Європейська ландшафтна конвенція (2000 р.). Цілями цієї Конвенції є сприяння охороні, ре­гулюванню та плануванню ландшафтів, а також організація євро­пейської співпраці з питань ландшафту. Слід відзначити, що Єв­ропейська ландшафтна конвенція була ратифікована Верховною Радою України 07.09.2005 р. і набула чинності в України з 01.07.2006 р. [6]. Нею встановлено, що ландшафт — це територія, характер якої є результатом дії та взаємодії природних та/або люд­ських факторів. У Конвенції наголошується, що ландшафт є важ­ливою складовою якості життя людини, ключовим елементом доб­робуту людини і суспільства та відіграє важливу суспільну роль у культурній, екологічній, природоохоронній та соціальній сферах.

Приєднавшись до зазначеної Конвенції Україною на міжнарод­ному рівні визнано, що благоустрій є пріоритетом державної полі­тики та важливим чинником підвищення якості життя її громадян. Враховуючи євро інтеграційний курс держави та приєднання до даної Конвенції Україна зобов' язана дотримуватися принципів Конвенції. Визнання благоустрою та естетичного середовища на­селених пунктів фактором удосконалення суспільних відносин, фактором формування людського капіталу та вирішення трансфор­маційних завдань обумовлює необхідність віднесення проблеми благоустрою населених пунктів України до складу найважливіших завдань формування і розвитку нового суспільства.

Література

1. Соціально-економічний стан України: наслідки для народу та держави: національна доповідь / за заг. ред. В.М. Гейця та ін. — К.: НВЦ НБУВ, 2009. -687 с.

2. Статистичний щорічник за 2008 рік / Держкомстат України. — К.: ДП «Інформаційно-аналітичне агентство», 2009. — 566 с.

3. http://www.mingkg.gov.ua

4. Николаев В.А. Ландшафтоведение. Эстетика и дизайн. — М.: АСПЕКТ ПРЕСС, 2003. — 176 с.

5. Европейская хартия регионального/пространственного планиро­вания: Торремолинская хартия. http://www.vasilievaa.narod.ru/mu/ csipfo/kpr/frames/guide/

6. Закон України «Про ратифікацію Європейської ландшафтної кон­венції» від 07.09.2005 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2005. — №51. — Ст. 547.

Стаття надійшла до редакції 25.10.2010.

УДК 339.9.01

О.А. Швиданенко,

д-р екон. наук, професор кафедри міжнародної економіки, ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»

КЛЮЧОВІ АСПЕКТИ МІЖНАРОДНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ КОМПАНІЇ

Анотація: Обґрунтовано пріоритетні складові міжнародної економічної безпеки, які визначають напрями розвитку зовнішньоекономічної діяль­ності підприємств, економічної політики держави в умовах глобалізації. Визначено ризики та загрози економічній безпеці компаній на міжнарод­ній арені. Виділено групи методів управління безпекою зовнішньоеконо­мічної діяльності підприємства.

Аннотация: Обоснованы приоритетные составляющие международной экономической безопасности, которые определяют направления раз­вития внешнеэкономической деятельности предприятий, экономичес­кой политики государства в условиях глобализации. Определены риски и угрозы экономической безопасности компаний на международной аре­не. Выделены группы методов управления безопасностью внешнеэко­номической деятельности предприятия.

Страницы:
1  2 


Похожие статьи

Г С Фролова - Благоустрій у системі критеріїв якості життя

Г С Фролова - Закономірності відносин власності та їх врахування у трансформаційних процесах

Г С Фролова - Функції держави в регулюванні відносин власності

Г С Фролова - Функції благоустрою та закономірності його розвитку