А Висоцький - Антропологічне соціологічне політологічне та комунікаційне розуміння поняття зіткнення культур - страница 1

Страницы:
1  2 

Випуск 11

УДК: 316.7

Висоцький Артур (Wysocki Artur)

АНТРОПОЛОГІЧНЕ, СОЦІОЛОГІЧНЕ, ПОЛІТОЛОГІЧНЕ ТА КОМУНІКАЦІЙНЕ РОЗУМІННЯ ПОНЯТТЯ "ЗІТКНЕННЯ КУЛЬТУР"

У статті здійснено спробу систематизації різних розу­мінь і використань поняття "зіткнення культур", стосо-еаного в окремих суспільних науках - антропології, соціо­логії, політології та міжкультурній комунікації. Визначено семантичні відносини поняття "зіткнення культур " із по­няттями, які описують подібні явища й процеси - культур­ного контакту, культурного конфлікту, зіткнення цивілі­зацій і акультурації. У висновках окреслено можливості й обмеження у стосуванні поняття "зіткнення культур " у соціальних дослідженнях, які зосереджуються на перебігу і наслідках контакту між індивідами і групами з різними культурними ідентичностями.

Ключові слова: зіткнення культур, культурний кон­такт, культурний конфлікт, зіткнення цивілізацій, акуль-турація, культурна ідентичність.

Wysocki A. Understandings of the notion of the clash of cultures in anthropology, sociology, political science and intercultural communication

The paper attempts to systematize different understandings and usages of the notion of the clash of cultures applied in particular social sciences, including anthropology, sociology, political science and intercultural communication. The semantic relations between the notion of the clash of cultures and the notions describing similar phenomena and processes, such as cultural contact, cultural conflict, the clash of civilizations and acculturation, are preliminary defined. The possibilities and limitations for using the notion of the clash of cultures in social studies focusing on the course and the results of contacts between individuals and groups with different cultural identities are traced in the conclusion.

© Висоцький Артур, 2013

Key words: clash of cultures, cultural contact, cultural conflict, the clash of civilizations, acculturation, cultural identity.

Высоцкий А. Антропологическое, социологическое, политологическое и коммуникационное понимание по­нятия столкновение культур

В статье предпринята попытка систематизации различных пониманий и использований понятия столкно­вение культур, применяемого в отдельных общественных науках - антропологии, социологии, политологии и меж­культурной коммуникации. Предварительно определены семантические отношения понятия столкновения культур с понятиями, описывающими подобные явления и процессы - культурного контакта, культурного конфликта, стол­кновения цивилизаций и аккультурации. В заключении определены возможности и ограничения в использовании понятия столкновения культур в социальных исследовани­ях, фокусирующихся на течении и результатах контакта между индивидами и группами с различными культурными идентичностями.

Ключевые слова: столкновение культур, культурный контакт, культурный конфликт, столкновение цивилиза­ций, аккультурация, культурная идентичность.

Зіткнення культур належить до понять, які останнім часом набувають у суспільних науках більшої популярності. Схоже на те, що це відбувається головним чином завдяки зростанню заці­кавлення дослідників проблематикою культурної ідентичності у широкому розумінні, інтенсивному розвитку інтердисциплінар-них досліджень міжкультурної комунікації та, що має не останнє значення, великій популярності книжки (а особливо самої кон­цепції зіткнення цивілізацій) Семюела П. Гантінґтона[1]. Зростає кількість публіцистичних статей і наукових праць (у тому числі монографічних і енциклопедичних видань), в яких уживається згадане поняття, а навіть безпосередньо фігурує у їхніх назвах. Однак навіть побіжний перегляд цих публікацій доводить, щоразом зі зростанням їх кількості не покращується розуміння того, чим у своїй суті є явище, позначуване згаданим поняттям. Харак­терна в цьому аспекті відмінність у розумінні зіткнення культур у рамках різних соціальних наук - соціології, антропології, по­літології чи міжкультурної комунікації - якщо згадати лише ті, в яких найчастіше вживається поняття зіткнення культур.

Це дослідження має на меті с формулювання відповіді на за­питання: як розуміється і як стосується поняття зіткнення куль­тур окремих суспільних науках - соціології, антропології, полі­тології та міжкультурній комунікації?; якими є його семантичні відносини з поняттями, що описують подібні явища і процеси, напр.: культурний контакт, культурний конфлікт, зіткнен­ня цивілізацій чи акультураціяі; і нарешті, яка у зв'язку з цим придатність цього поняття у суспільствознавчих дослідженнях? Представлені у статті трактування присутності поняття зіткнен­ня культур у різних дисциплінах суспільних наук мають ана­літичний характер і служать лише для вступної систематизації проблематики. Зіткнення культур, вписане у різні традиції та дослідницькі концепції в рамках окремих дисциплін і субдисци-плін, виявляється одним із тих понять у суспільних науках, які, якщо вже їх використовують, найчастіше характеризуються і в певному розумінні спонукають до багатогранності й інтердис-циплінарності ведених досліджень. А отже, представлені нижче міркування потрібно трактувати як заклик до подальших пошу­ків і систематизації проблематики, а також запрошення до диску­сії над придатністю і обґрунтованістю використання обговорю­ваного поняття у суспільствознавчих дослідженнях.

Поняття зіткнення культур було введено в науковий обіг порів­няно пізно. Найправдоподібніше, першим ужив його Дж. Г. Пітт-Ріверс у назві праці 1927 року, присвяченої проблемі протистоянь людських рас, які визначають психофізичне підґрунтя диферен­ціації між культурами. Особливий наголос у цій праці поставлено на проблематику кризи, розкладу і наступної повної дезінтеграції первісних культур у результаті контакту з культурами колоніаль­них держав [36; 27, с. 17-18]. У пізніших публікаціях обговорю­ване поняття набуло ширшого значення, і до його семантичного поля увійшли екологічні, економічні, політичні чи соціальні ас­пекти, аж нарешті воно почало асоціюватися передовсім із циві-лізаційним протистоянням [2; 10; 13; 28; 29].

У Польщі піонером використання понятя зіткнення культур був Казімеж Добровольський. І хоча в пізніших працях він за­мінює його іншим поняттям - цивілізаційної невідповідності [8], первісне поняття прижилося у польській науковій термінології і з більшим чи меншим успіхом уживається до сьогодні.

Рідко в яких словниках і енциклопедіях із галузі суспільних наук можна зустріти статтю під назвою «Зіткнення культур». Серед польських видань до винятків належать «Етнологічний словник», виданий у 1987 році за редакцією Зоф'ї Стащак, та «Соціологічний словник» Кшиштофа Олехніцького і Павла За-ленцького[2]. В «Етнологічному словнику» зазначено, що «зі­ткнення культур окреслює той аспект культурного контакту, в якому відбувається протистояння людей і їх витворів з огляду на культурну ідентичність, яку вони репрезентують, тобто інак-шість репрезентованих ними культурних визначальних рис, що у випадку витворення на цій основі конфліктних ідеологій може перерости в культурний конфлікт [26]. Цю статтю підготував Кшиштоф Кваснєвський, автор виданої у 1978 р. і до сьогодні єдиної монографії у польській фаховій літературі, присвяченої теоретичним і методологічним аспектам використання цього по­няття у суспільних науках (насамперед соціології та антрополо­гії) [27]. У цій праці зіткнення культур визначається як «контакт двох культур переважно конфліктного характеру, що виникає у зв'язку з неможливістю поєднати вписані в них суперечливі цінності й інтереси або/і у зв'язку з формою самого конфлікту (напр., військове завоювання)» [27, с. 27]. Схоже на те, що авто­ри «Соціологічного словника», спираючись на два вказані вище джерела, визначили зіткнення культур як «явище, що спостеріга­ється і з'являється під час культурного конфлікту, яке полягає у протистоянні індивідів і груп або їх витворів, таких як традиція,діяльність, значення, матеріальні вироби тощо, на площині їх взаємних відмінностей (різниці між культурними визначальни­ми рисами), що входять до складу конкретних різних культурних ідентичностей; ситуація близького контакту між сильно відмін­ними одна від одної культурних ідентичностей дуже часто при­зводить до виникнення культурного конфлікту» [42].

У згаданій монографії Кшиштоф Кваснєвський підкреслює, що значення поняття зіткнення культур міститься між двома явищами, які визначають відносини між культурами і які окрес­люються назвами культурний контакт і культурний конфлікт, а також, у дещо іншій конфігурації, культурний шок. Це ще не означає, що воно є ідентичним із поняттями культурний кон­такт, культурний конфлікт (у розумінні суперечності ціннос­тей) чи акультурація (у розумінні безпроблемної і безконфлік­тної адаптації). Згідно з прийнятими автором визначеннями, ці терміни все-таки не творять якогось виразного континууму[3]. Зі­ткнення культур має характер як конфліктогенний, так і толерант­ний. «Зіткнення культурних ідентичностей, виділених у зв'язку з різноманітними соціальними категоріями й угрупованнями, не містило само в собі потенціалу антагонізації. Вона вводиться в ці ситуації у зв'язку з аспектом соціально-економічних універса-лій і витворених ними інститутів влади. Як іншість різних куль­турних ідентичностей може бути лише приводом до конфліктів у сфері цих універсалій, так і ліквідація цих конфліктів вимагає ін­ших дій, ніж механічна ліквідація відмінностей між культурними ідентичностями, дій, для яких якраз така ідентичність є цінним союзником» [27, с. 331]. Водночас конфліктогенна роль зіткнен­ня культур полягає в тому, що культури визначені просторово. Зіткнення культур не мусить при цьому мати своїм наслідком «ліквідацію» однієї зі сторін протистояння, але може вести до взаємного зміцнення протиставлених культурних ідентичностей. А отже, існує толерантнісний аспект зіткнення культур. Посту­льована автором постава толерантності стосовно відмінності ви­никає з переконання, що «справжнє і поглиблене утвердження національної ідентичності залишається у діалектичному зв'язку з толерантністю до чужої ідентичності» [27, с. 28, 344].

Натомість інший дослідник-суспільствознавець, Анджей Тарчинський, у формулі зіткнення культур бачить більш відпо­відний і адекватний спосіб опису історичних і сучасних явищ, ніж концепції відкриття чи зустрічі двох світів, які він вважає європоцентричними або «занадто запобігливими». Теоретична перспектива з центральним поняттям зіткнення культур, на дум­ку цього дослідника, позбавлена суб'єктивних оцінок та імпре-сивного сприйняття явищ, а водночас досить плідна пізнавально [41][4]. Зіткнення культур він визначає як «соціальне явище, що полягає на входженні, зазвичай раптовому, схильної до розши­рення соціальної системи, яка прагне відповідати вимогам сучас­ності, у контакт зі статичною, постійно закоріненою в минулому й керованою традицією системою, що значною мірою наділена ознаками суспільства закритого й ізольованого» [41, с. 160]. Це визначення, адекватне до випадку, дослідженого й описаного ав­тором, - іспанської конкісти, - видається, однак, з огляду на діа­пазон пропонованої тематики, занадто вузьким.

Дослідження, які здійснюються крізь призму культурного зіткнення і зосереджуються на наслідках, до яких призводив європейський колоніалізм, або спираються на невеликі сільські громади, характерні для антропологічного підходу [11, с. 21]. Як зазначає Ева Новіцька, антропологія дедалі частіше, а в прин­ципі, безперервно вже упродовж кількох десятків років, займа­ється проблематикою зіткнення культур, а точніше - процесом трансформацій у первісних суспільствах, які відбуваються під впливом зіткнення з європейською цивілізацією. Відбувається це з очевидної причини: антропологи мають дедалі менше нагод для дослідження ізольованих неписьменних народів - свого тра­диційного об'єкта дослідження [34, с. 25, 108-109].

Для антропологічного підходу характерне, при одночасному завуженні тематики, широке окреслення дослідницької пробле­матики у рамках конкретних випадків зіткнення. Це виникає з типового для антропології широкого розуміння поняття куль­тури. В антропологічній перспективі «проблематика зіткнення культур [...] представляється як цілісний опис, як порівняння або ж простежування таких конфронтацій (напр., акультурація) швидше в аспекті результатів, ніж процесів» [27, с. 14-15]. Схо­жої думки дотримується Тарчинський, стверджуючи, що поняття зіткнення культур (інші окреслення, які він використовує - між-культурне зіткнення, зіткнення культурних систем) варто розу­міти широко і не обмежувати лише до культурного виміру (сис­теми взірців поведінки і цінностей). Адже йдеться завжди про входження у контакт двох відносно окремих систем - ситуацію, в якій культурний і соціальний аспекти можна розділити лише з аналітичною метою. У практиці надзвичайно складно відді­лити культурні явища від соціальних. А отже, можна говорити про два аспекти тієї самої дійсності (як наслідок, використову­ються такі формулювання, як соціально-культурний феномен, со­ціально-культурна ідентичність, соціально-культурна система тощо) [41; 22; 27, с. 13]. У праці Еви Новіцької «Бунт і втеча. Зіткнення культур і соціальні рухи» поняття зіткнення культур ужите для окреслення умов (ситуаційного контексту), в яких ви­никають і розвиваються соціальні рухи внаслідок завоювання й колонізації первісного суспільства європейським суспільством. Слідом за Вітторіо Лантернарі авторка стверджує, що «найціка­вішою є ситуація зіткнення двох культур і суспільств - зіткнення внаслідок завоювання одного суспільства іншим. [...] Ми, однак, більш охоче говоритимемо про зіткнення суспільств, адже йдеть­ся переважно про певну нову, утворену внаслідок завоювання, надзвичайно гнітючу для підкореної групи систему соціальних стосунків - систему, суттєвішу від культурних чинників, яка сто­совно культурного контакту є явищем первинним» [33, с. 31-32]. Зіткнення культур є одним із аспектів (поруч із політичним і еко­номічним) контакту між суспільством підкорюваним і підкорю­вачем, колонізованим і колонізатором. Воно може виникнути як результат завоювання і колонізації, що спираються на політич­ний, економічний, культурний примус, і, як наслідок, на відноси­ни домінації і підпорядкування. Воно пов'язане також із типомсуспільств або груп, які входять у контакт. «Тип цінностей і осо­бистих взірців, які характеризують культуру цього суспільства, не залишається без впливу на характер реакції цієї громади на за­воювання і політично-культурну домінацію» [33, с. 83]. У праці Новіцької поняття зіткнення культур, соціально-культурний кон­такт і акультурація тісно пов'язані одне з одним. Інколи скла­дається враження, що авторка стосує їх навперемінно. У кожно­му з монографічних розділів, присвячених соціальним рухам, описані відносини між окремим рухом та зіткненням культур є, по суті, аналізом впливу специфіки соціально-культурного кон­такту на характер руху й акультураційних процесів [33, с. 85-89, 138-143, 190-197, 228-229][5]. Зближення семантичного наповне­ння понять зіткнення культур і акультурація варто, таким чи­ном, визнати за чергову ознаку, яка характеризує антропологіч­ний підхід[6]. Воно відбулося до тієї міри, що не дивує наступне висловлювання, яке належить іншому польському антрополого­ві, Янушу Камоцькому: «приймання однією з культур елементів, що належать до культури іншої, яка зазвичай вважається - з тих чи інших причин - вищою, і зарахування їх до власного доробку ми називаємо зіткненням культур, а в багатьох соціологічних і етнологічних працях воно виступає під нелогічною з точки зору польської мовної традиції, але модною назвою акультурацш [20, с. 109].

У чому полягає, своєю чергою, специфіка соціологічної реф­лексії над проблематикою зіткнення культур? На думку Кваснєв-ського, можливими є два її напрями. По-перше, з макросоціальної перспективи, можна аналізувати ті соціальні явища, які є безпо­середнім наслідком розшарувань і окремішності різних спільнот. По-друге, вписуючись у традицію гуманістичної соціології, мож­на піддати аналізу відображення цих розшарувань у суспільнійсвідомості. Потрібно додати, що між двома напрямами рефлексії та пов'язаними з ними класами об'єктів-явищ існують численні генетичні та причинно-наслідкові зв'язки. А отже, у конкретних дослідженнях можна говорити лише про переважання одного з підходів, а не про його винятковий характер. Тому, на думку Кваснєвського, соціологічне розуміння проблем зіткнення куль­тур повинно поєднувати свідомісні аспекти й об'єктивні (макро­структуры) обставини, що в його розумінні зводиться до «виді­лення й аналізу тих соціальних спільнот, інституцій і процесів, які виникають і функціонують у суспільному житті та суспільній свідомості у зв'язку з тими окремішностями людських спільнот, для яких немає іншого критерію верховенства-підпорядкованос-ті, ніж сам лише зовнішній характер стосовно групи, яка стосу­ється цього критерію» [27, с. 15].

Традиція польських соціологічних і антропологічних дослі­джень, у яких аналізи здійснюються переважно крізь призму поняття зіткнення культур, включає такі приклади, як новатор­ські дослідження Казімежа Добровольського, присвячені наслід­кам контактів народної та міської, а також рільничої і пастушої культур [9], дослідження Юзефа Буршти та Збіґнєва Ясевича з 1960-х pp. XX ст., присвячені проблематиці культурної адап­тації на так званих «повернутих землях» [5], дослідження Еви Новіцької про суспільні рухи у первісних суспільствах, що були наслідками європейського завоювання і колонізації [33], систе­матизацію поняття, здійснену Кшиштофом Кваснєвським [27], а також нещодавні аналізи Казімежа Кшиштофека, що стосуються проблем адаптації польського суспільства на етапі трансформа­ції до демократії та ринкової економіки у 90-х pp. XX ст. [25], та дослідження Анджеєм Тарчинським іспанської конкісти [40].

Результати згаданих вище аналізів доводять, що зіткнен­ня культур найчастіше трактується, по-перше, як більшою чи меншою мірою раптовий, але все-таки соціальний процес, а по-друге, як один із різновидів соціальної зміни. У суспільних нау­ках джерела соціально-культруних змін вбачаються звзвичай у ендогенних чинниках (теорія конвергенції, що виводиться з ево­люціонізму, теорія «іманентної зміни» Питирима Сорокіна чи меметична теорія Річарда Докінза), або ж у екзогенних чинниках (теорія дифузії чи теорії модернізації).

Кваснєвський постулює трактування зіткнення культур як комплементарного й альтернативного, поруч із соціально-еко­номічними універсаліями, аспекту зміни. У цьому значенні «зі­ткнення культур за своєю сутністю є специфічним різновидом соціальної зміни» [27, с. 344][7]. Своєю чергою, для Казімежа Кшиштофека класичним прикладом культурного зіткнення є су­часна системна трансформація у Польщі, що проявляється у про­цесі «великого напливу цінностей і взірців іззовні» [25, с. 115].

Окрім антропології й соціології, у яких поняття зіткнення культур має найдовшу традицію і використовувалося найчастіше, можна виділити також трактування політологічне та комунікацій­не. Вони характеризуються своєрідними ознаками у стосуванні й розумінні зіткнення культур. У політологічному трактуванні це поняття часто асоціюється і вживається навперемін із більш по­пулярним поняттям зіткнення цивілізацій, яке, як відомо, стосу­ється передовсім геополітичної теорії Семюела П. Гантінґтона, створеної на початку 90-х pp.[8], яка досить часто згадується після терористичних замахів 11 вересня 2001 року. Пригадаймо, що, згідно з цією теорією, після закінчення «холодної війни», коли типовою причиною конфліктів були суперечки на ідеологічній та політичній основі, на перший план повертаються суперечки на культурному ґрунті, а суб'єктами конфліктів стають цивілізації, виділені головним чином в оперті на релігійний критерій. Сучас­ні міжнародні стосунки повинні, таким чином, зосереджуватисянасамперед на загашуванні вогнищ конфліктів, розташованих на цивілізаційних пограниччях. Критики цієї теорії підкреслюють факт недостатнього врахування її автором внутрішньої гетеро­генності окремих цивілізацій і конфліктів, які у зв'язку з цим ви­ступають у межах окремих цивілізацій [24]. Крім того, лунають закиди, що в основній праці Гантінґтона, яка представляє обго­ворювану концепцію, поняття цивілізації не було розвинуте до­статньою мірою. Можна лише здогадуватися, що йдеться тут про певну велику спільноту з визначеною культурною ідентичністю, яка спирається на «цінності, норми, інституції, способи мислен­ня, яким чергові покоління даної спільноти надають основне зна­чення» [17, с. 43]. Ключовим елементом у процесі кристалізації й утримування цивілізації як згуртованої й функціональної цілості є релігія. Цивілізація для Гантінґтона - це «найвищий ступінь ургупування людей і найширша площина культурної ідентичнос­ті, вище якої перебуває лише людство як поняття, що відрізняє людину від інших видів» [16]. Саме зіткнення цивілізацій мало б виникати з кількох передумов: «(...) країни з подібними культур­ними ознаками співпрацюють між собою, спроби перенесення суспільств із однієї цивілізації до іншої закінчуються поразкою, країни гуртуються довкола держав, які є центрами їхніх цивілі­зацій» [17, с. 14]. А отже, зіткнення цивілізацій має передовсім характер культурного зіткнення, а лише потім зіткнення (проти­стояння) у політичній і економічній площині.

Те, що взаємозамінне використання понять зіткнення культур і зіткнення цивілізацій характерне для політологічного підходу, підтверджує Джордж Рітцер, коментуючи в одному зі своїх ви­словлювань концепції Гантінґтона та Бенджаміна Барбера[9]. Він, зокрема, стверджує: «Я не вірю в зіткнення культур. Мені більше відповідає концепція конвергенції культур, уподібнення, посту­пового об'єднання і змішування різноманітних традицій» - і далі відсилає до власної концепції глобалізації нічого [38] - «Я волію говорити про боротьбу нічого з чимось. Щось завжди закорінено локально і намагається захиститися від вторгнення нічого. Таканапруга реально існує. Вона проявляється у хвилях націоналізму, фундаменталізму, егоїзмів. Але, по суті, це не дозволяє загальму­вати, ані тим більш відвернути загальну тенденцію конверген­ції культур і зрощування світу. Цей процес триває діалектично. Ніщо у різних місцях світу всотує елементи чогось, змішує їх, пе­реміщує, комерціалізує, універсалізує. [...] однак, конвергенція, яка є спонтанним процесом, котрого ми не можемо затримати, не мусить призводити до заміни чогось нічим» [39, с. 8].

Інший приклад застосування поняття зіткнення кул ьтур у рам­ках політології демонструє збірник наукових праць «В'єтнамці: системи цінностей, стереотипи Заходу». Книжка вписується в русло аналізів, привячених характеру й динаміці міжцивіліза-ційних відмінностей. Вона представляє результати досліджень, які стосуються відмінностей між системами цінностей і спосо­бами сприйняття світу, характерними для вибраних суспільств Східної та Південно-Східної Азії (з особливим урахуванням в'єтнамського суспільства) порівняно з західним культурним ареалом. У вступному тексті Адам В. Єльонек представляє зо­середжену навколо азійських цінностей і живу від середини XVI ст. традицію дискурсу на тему зіткнення культур. Він пише: «Від початку дев'яностих років - ще до того, як Семюел Гантінґтон опублікував у 1993 році свою знамениту працю - в Азії стало модним говорити про «зіткнення культур» чи «зіткнення тра­дицій». Загальний комунікат, що випливав звідти, звучав: «ми є зрілими державами і вже не мусимо нічим нагадувати Захід»» [18, с. 10]. Автор зазначає, що сьогодні відсилання до культурних і цивілізаційних відмінностей, які, зрештою, важко піддаються визначенню, більше стає «політичним маніфестом» і аргументом у політичній боротьбі між обома сторонами «міжцивілізаційного конфлікту», ніж оперуванням антропологічно-культурною кате­горією, яка має реальну проекцію на соціальні відносини.

У міжкультурній комунікації зіткнення культур і зустріч культур представляють дві протилежні парадигми [23]. Обгово­ренню цих відносин присвячено, зокрема, вступ до книжки «По­ліфонія, діалог і зіткнення культур: Збірник текстів з міжкуль-турної комунікації» Уршулі Кусьо [37]. Зустріч культур, діалог, співпраця і обмін, на думку цієї дослідниці, хоч їх і важко до­сягнути, приносять у результаті краще (роз)пізнання себе і свого соціально-культурного оточення, збагачення власної культурита її розвиток. Ця парадигма є водночас метою і постулатом, що стоїть за зусиллям методичного пізнавання культурних відмін­ностей, які, зрештою, можна знайти на багатьох площинах і у різнорідних конфігураціях (напр., між статями або між повно-справними та неповносправними особами). Практичною метою цієї науки є остаточно «акт розуміння і буття зрозумілим для ау­диторії, що належить до іншої культури» [31]. Зіткнення культур у цьому контексті трактується як прояв недостатніх культурних компетенцій, недостатнього зусилля, спрямованого на зрозумін­ня культурно відмінного учасника контакту, і оперування під час контакту лише упередженнями чи стереотипами. Наслідком від­сутності ефективної, успішної комунікації може бути відсутність зрозуміння наміру Іншого, брак порозуміння, зневага, ізоляція, ворожість, конфлікт, війна. Зіткнення культур у позитивному сенсі у найкращому разі виявляє бар'єри, які стоять на шляху міжкультурної комунікації [19].

Практичний аспект досліджень, які ведуться у сфері міжкуль­турної комунікації, отримує свій розвиток у міжкультурній осві­ті. У цій галузі поняття зіткнення культур також знаходить своє застосування[10]. Особливе місце у цьому підході займає «світ со­ціального досвіду біженців», а ширше - психосоціальні наслідки міжкультурних контактів разом із практичними імплікаціями для діяльності, що ведеться державними установами, органами са­моврядування чи громадськими організаціями у сфері вирішен­ня адаптаційних та інтеграційних проблем міграції [1; 4; 14].

1 Як приклад може служити публікація «Міграція, біженство, ба-гатокультурність. Зіткнення культур у сучасному світі» [30]. У всту­пі до неї Тадеуш Пільх пише: «Таким чином, педагогічним викликом стає пробуджування і зміцнювання вразливості на потреби "іншого". Отже, ця книжка популяризує парадигму співіснування і діалогу куль­тур. Культурна різнорідність довколишнього світу мобілізує до інте­лектуального зусилля нового типу, до посиленого обміну ідеями, ко­мунікаційної відкритості, поваги для іншості й гідності людини, але не в ім'я віддалених інтернаціоналістичних ідеалів, але в ім'я правил співіснування, базованих на особовому вимірі культурних компетен­цій людини. Виконання цих завдань здійснює міжкультурна освіта і її соціальні функції. Ця роль полягає, зокрема, на боротьбі з забобонами

Спроби систематизації проблематики зіткнення культур у рамках соціальних наук можна здійснити, визначаючи зокрема: ситуаційні рамки, в яких найчастіше відбувається культурне зіт­кнення, суб'єкти, між якими воно має місце, можливі площини, в яких воно відбувається, а також результати, до яких воно при­зводить. Наслідки зіткнення культур належать до тих, які досить добре вивчено й описано у науці. Це є, зокрема, наслідком того, що зіткнення культур тісно пов'язано з проблематикою культур­ної зміни, яка належить до центральних проблем у науках про культуру. Характер відносин між представниками культур, що стикаються, є зазвичай раптовим і набуває форми протистояння. Результати цього протистояння можуть бути надзвичайно дифе­ренційовані і їх складно визначити заздалегідь, про що свідчить багатство нарослої термінології, що стосується культурних змін. На перебіг і результати зіткнення культур може впливати бага­то чинників, таких як: темп змін; інтенсивність контакту; сила і масштаб символічного натиску [25, с. 115]; діапазон суспільного впливу; те, наскільки цей контакт підданий контролю, нагляду, а наскільки є спонтанним, неволіційним; адаптаційні та абсор­бційні здатності, а отже, пластичність соціально-культурних сис­тем [41, с. 158] та багато інших.

Дуже спрощуючи, результати зіткнення культур можна поді­лити на свідомісні (індивідуальні) та позасвідомісні (об'єктивні, зовнішні стосовно індивідів, макросоціальні). Серед результатів першого типу найчастіше вказують на факт появи в учасників зіткнення культур необхідності оцінки власної та чужої культури і, як результат, зростання самосвідомісних елементів культурної ідентичності.

Результатом зіткнення на ґрунті свідомості національних культурних ідентичностей можуть бути також «незначно спо­творені» образи інших та образ власної етнічної групи або нації. У випадку «більших спотворень образу інших» виникають нега­тивні або позитивні етнічні та національні стереотипи.

Іншим способом осмислення наслідків зіткнення культур, який виходить поза суто свідомісні аспекти, може бути поділ на між- і внутрішньокультурні результати протистояння відмінних культур. У рамках перших проблематика зосереджується навколо таких явищ, як маргінальність, пограниччя, акультурація, амаль­гамація, культурна інтеграція, схизмогенез і культурний бар'єр,натомість у рамках других - навколо явищ толерантності, асимі­ляції цінностей, суперництва (конкуренції), культурної субститу­ції, глузливого ставлення і субкультур. Реакція на появу культури, принципово відмінної від власної, може викликати суспільний рух - нативізм, віталізм, автонегативізм чи контракультурацію [33, с. 18-22]. Окрім згаданих вище явищ, дослідники звертають увагу на те, що зіткнення культур може мати своїм наслідком по­літичний конфлікт (з огляду на цивілізаційне суперництво), куль­турний конфлікт (з огляду на шовіністичні ідеології, витворені на ґрунті культурних ідентичностей) чи процес дифузії (що є наслід­ком зіткнення, яке не веде до конфлікту і модифікує цю культурну ідентичність, але не скасовує її) [26; 35].

Страницы:
1  2 


Похожие статьи

А Висоцький - Антропологічне соціологічне політологічне та комунікаційне розуміння поняття зіткнення культур