М Богун, М Столяр - Архетип влади людини над природою в православній культурі - страница 2

Страницы:
1  2 

Особливо яскраво свідчать старовинні та сучастні православні патерики про невимовне взаємопорозуміння святих і тварин. Святі відчували потреби тварин, їх біди та допомагали їм так само, як і людям. Відповідно тварини платили святим невимовною любов'ю та послухом. Навіть леви та ведмеді ставали мирними, як ягнята. Святитель Лука Симферопільський (+ 1961), більше відомий світу як видатний хірург і вчений Войно-Ясенецький, розповідав історію, що відбулася з митрополитом Кирилом, відправленим у заслання радянськими органами. По дорозі митрополита скинули з потяга в далекій тайзі. Стояла сувора сибірська зима. На владиці не було ніякого теплого одягу. Скоро він став замерзати. Але ледь почав читати молитву на відхід душі, як з лісу вийшов величезний ведмідь, улігся біля ніг митрополита й заснув. Довго коливався владика, дивлячись на сплячого ведмедя, потім не витримав холоду і пригорнувся до теплого живота звіра. Ведмідь глибоко дихав уві сні й обдавав його гарячим подихом. Коли почало світати, митрополит почув півнів. "Житло близько", -промайнула радісна думка, і він обережно, щоб не розбудити ведмедя, встав на ноги. Та ведмідь піднявся теж, струснувся і почалапав до лісу. А владика пішов на голоси півнів і незабаром дійшов до невеличкого селища [2].

Отець Августін Святогорець (+1965) (родом з Полтавщини, мирське ім'я Антоній) завдяки чистоті своєї душі, смиренню та любові мав дар прозорливості: він бачив духовним зором те, що неможливо було побачити тілесними очима. При цьому він мав таке велике співчуття до нещасних тварин, що всі, у кого були старі чи покалічені тварини, залишали їх неподалік від його келії, яка поступово перетворилася на притулок хворих віслюків. Старець брав у руки косу і все літо косив на зиму траву, щоб прогодувати своїх немічних друзів [19: 80]. Розуміла тварин і матінка Аліпія Голосіївська. Вони "розповідали" їй про свій біль. Для всіх вона знаходила потрібні ліки. До неї постійно приходив лось, дикі собаки, коти, її слухалися навіть кури. Матінка вчила своїх духовних чад милосердю до природних істот, говорила, що людина, яка годує диких тварин, ніколи не помре з голоду. Преподобний Кукша Одеський (+ 1964) розповідав, як у сталінському таборі його нагодував ворон. Старець тоді встав після важкої хвороби, страшно хотілося їсти, а неподалік повара носили пироги для вартових. Чернець помолився: "Ворон, ворон, ти годував пророка Іллю в пустелі, принеси й мені кусочок пирога". Коли чує над головою: "Кар-р-р!" , - і до ніг його падає пиріг. Старець підняв пиріг із снігу, з сльозами подякував Богові та вгамував голод [4: 786]. Та найбільш вражаючим є наступний приклад, який наводить грецький священник Діонісій Таціс. До старця Паїсія Святогорця (+1994) прийшов один викладач афінського університету і заявив, що він не може повірити в Бога. На що старець йому лагідно сказав: "Ти дурніший за ящірку". Викладач образився, а старець сказав, що зараз доведе йому свої слова. Він покликав когось на ім'я, і прибігла ящірка. Вона залізла старцю на руку і той запитав її, чи є Бог. Ящірка стала на задні лапки та дала стверджуючий знак. "Тепер бачиш, що я говорив правду?" - запитав отець Паїсій. Викладач пішов від старця вражений [18: 233-234].

І таких прикладів можна перераховувати ще дуже багато. Фактично вони є в кожному життєописі православного святого і з них можна зібрати окрему книгу.

Коли деякі філософи звинувачують християнство у формуванні ідеології, що призвела до безжалісного ставлення до природи, вони забувають, що ієрархія вищого (людського) і нижчого (природнього) в християнстві є ієрархією зворотньої перспективи, перевернутою ієрархією. Для християнина буди вищим за щось або за когось означає одне - слугувати тому, що є нижчим, жертвувати собою заради нього.

Література

І.Аверинцев С.С. Рай // Аверинцев С.С. София - Логос. Словарь.-С.146-149. 2.Архиепископ Лука (Войно-Ясенецкий). Медведь. Рассказ.// Об отношении к животным.-М.,1998. З.Василий Великий. Беседы на Шестоднев // Творения иже во святых отца нашего Василия Великого, архиепископа Кесарии Каппадокийския. Репринтное издание.-Часть 1.- М., 1991.—С.1-174. 4.Великие русские старцы: Жития, чудеса, духовные наставления.-М.: Трифонов Печенегский монастырь; "Новая книга", "Ковчег", 2002. -944с. 5.Горский В.С. Історія української філософії. Курс лекцій.-К., 1996.-286 с. 6.Громов М.Н., Козлов Н.С. Русская философская мысль Х-ХУІІ веков.-М., 1990.-287 с. 7.Жизнеописание, поучення и пророчества старца Лаврентия Черниговского. - Свято-Успенская Киево-Печерская Лавра, 1991 .-124с. 8.Иеромонах Дамаскин (Христенсен). Не от мира сего. Жизнь и труды Серафима (Роуза) Платинского. Перевод с английского. - Изд. 5-е, исправленное и дополненное.-М., 2001.-888с. 9.Иеромонах Софроний (Сахаров). Старец Силуан. Жизнь и поучения. - Москва-Минск, 1991.-463 с. 10.Каллист, епископ Диоклейсий. Через творение к Творцу. 11.Києво-Печерський патерик. Репринтне видання.- К.: Час, 1991.-280с. 12.На пажити Богоматери. Киево-Печерской Лавры монахиня Алипия. Воспоминания очевидцев.-К., 2001.-203с. 13.Павлова Н.А. Пасха красная. О трех Оптинских новомученниках, убиенных на Пасху 1993 года.-М., 2004.-415 с. 14.Поучение Владимира Мономаха// Памятники литературы Древней Руси. XI - начало XII в.-М., 1978.-С.393-413. 15.Преподобный Амфилохий Почаевский. Житие и поучения.-Почаев, 2003.-125 с. 16.Самодурова З.Г. Естественнонаучные знания // Культура Византии. Вторая половина VII-XII в.-М., 1989.-С.296-334. 17.Святой Симеон Новый Богослов. Об обновлении твари в будущем веке.-Священник Дионисий Тацис. Когда чужая боль становится своей. Жизнеописание и наставления монаха Паисия Афонского. Изд. 2-е.-М.: Изд-во имени свт. Игнатия Ставропольского, 2002.-272с. 19. Старец Паисий. Отцы-святогорцы и святогорские истории.-Свято-Троицкая Сергиева Лавра, 2001.-183с. 20.Сазонова Л.І. Жанр "вертоградів" у східнослов'янському літературному бароко// Українське літературне бароко. Збірник наукових праць.-

К., 1987.-С.76-108. 21.Фрезер Д.Д. Золотая ветвь: Исследования магии и религии. Пер. с англ.-2-е изд.-

М.: Политиздат, 1986. - 703 с.

Mykola Bogun, Maryna Stolyar

the archetype of human power ore the nature in the orthodox culture

The article deals with the problem of the interrelationship of man and nature , in particular the archetype of human power over nature in Orthodox culture.

Страницы:
1  2 


Похожие статьи

М Богун, М Столяр - Архетип влади людини над природою в православній культурі