О Колупаєва - Архітектонічні особливості англомовного й україномовного сонета кінця XIX — початку XX ст - страница 1

Страницы:
1  2 

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ

ВОЛОДИМИРА ГНАТЮКА

КОЛУПАЄВА Олена Миколаївна

УДК 821.111+821.161.2]-193.3.091(043.3)

АРХІТЕКТОНІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ АНГЛОМОВНОГО Й УКРАЇНОМОВНОГО СОНЕТА КІНЦЯ ХІХ — ПОЧАТКУ ХХ СТ. (порівняльно-типологічний аспект)

10.01.05. — порівняльне літературознавство

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Тернопіль — 2012

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі германських мов і зарубіжної літератури Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.

Науковий керівник:       кандидат філологічних наук, доцент

Волковинський Олександр Сергійович,

Кам'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка, кафедра слов'янської філології та загального мовознавства, професор.

Офіційні опоненти:        доктор філологічних наук, професор

Козлик Ігор Володимирович,

Прикарпатський національний університет імені Василя

Стефаника, кафедра

світової літератури, професор;

кандидат філологічних наук

Мальцев Валентин Сергійович,

Чернівецький національний університет

імені Юрія Федьковича, кафедра української літератури,

асистент.

Захист відбудеться «28» лютого 2012 р. о «10» год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 58.053.02 у Тернопільському національному педагогічному університеті імені Володимира Гнатюка (46027, м. Тернопіль, вул. М. Кривоноса, 2).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка (46027, м. Тернопіль, вул. М. Кривоноса,

2).

Автореферат розісланий «25» січня 2012 року.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради

І. В. Папуша

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Дослідження української версифікації в порівняльно-типологічному аспекті є нагальним завданням сучасного літературознавства. Вивчення явищ, що розглядаються в порівняльному-типологічному аспекті, сприяє виявленню їхньої специфіки через встановлення типологічних подібностей та відмінностей. У літературознавстві поширена тенденція розглядати окремі художні явища на тлі світової літератури, об' єднувати та систематизувати порівняльні вивчення в аспекті загального розвитку літературного процесу.

Особливо значимим у зіставленні літератур є виявлення як подібних, так і відмінних ознак, оскільки вивчення схожостей, аналогій сприяє з'ясуванню спільних закономірностей літературного розвитку, а дослідження відмінностей дає важливий матеріал для встановлення особливостей літературних явищ і процесів.

Предметом порівняльного вивчення дедалі інтенсивніше стають проблеми строфіки, метрики, ритму та рими. Серед віршованих творів сонет займає особливе місце з огляду на архітектонічні особливості та принципи композиційної організації. Природа сонета, різноманітність метрико-ритмічного та строфічного потенціалу забезпечують можливість дослідження його на різних рівнях: композиційному, лексико-стилістичному, версифікаційному тощо. Особливої уваги потребує архітектоніка сонета, значимість її складових елементів для дослідження індивідуального стилю поета.

Історія вивчення сонета охоплює широкий діапазон дослідження. Предметом інтенсивних досліджень стало з' ясування походження сонета, простеження його розвитку в різних національних літературах, окреслення правил написання канонічного сонета. Однак за вихідну основу аналізу обиралися проблематико-тематичний, образний та мистецько-філософський аспекти сонета; версифікаційні елементи розглядалися лише побіжно.

Особливо важливим у дослідженні архітектоніки сонета є порівняльно-типологічний аспект. Своєрідною складністю відзначаються дослідження, в яких зіставляються явища, що належать неспорідненим мовам. Аналіз англомовних та україномовних сонетів із позиції порівняльного літературознавства до цих пір не був предметом самостійного наукового дослідження.

Через призму сонета чітко простежуються характерні особливості поетики конкретного періоду літературного розвитку, а також виявляється специфіка стилю митців. Кінець ХІХ — початок ХХ ст. в історії україномовної поезії позначений активним протистоянням і поєднанням реалізму та модернізму, а також визначенням місця української літератури в світовому контексті. Подібні процеси простежуються в англомовній поезії, оскільки означений період співвідноситься з загальними культурними змінами, зокрема переходом від вікторіанської епохи із засадничими принципами реалізму до нової естетики модерністської поезії.

У сучасних умовах загальнокультурного та наукового входження України в європейський та світовий контекст зростає питома вага порівняльних досліджень, об' єктами яких виступають віршовані твори. Тому актуальним є дослідження архітектоніки англомовних й україномовних сонетів кінця ХІХ — початку ХХ ст. у порівняльно-типологічному аспекті, що дасть можливість на основі зіставлення метрико-ритмічних, строфічних та фонічних складових виявити диференційні ознаки та типологічні подібності сонетів.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана на кафедрі германських мов і зарубіжної літератури Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка в межах науково-дослідної теми «Поетика і типологія літературних жанрів» (номер державної реєстрації 0ІІШ006707). Тему дисертації затверджено на засіданні вченої ради Кам' янець Подільського національного університету імені Івана Огієнка (протокол № 2 від 5 лютого 2009 року). Тему дисертації погоджено з Науково-координаційною радою НАН України «Класична спадщина і сучасна художня література» при Інституті літератури імені Тараса Шевченка НАН України (протокол №4 від 6 грудня 2011 року).

Мета дисертації полягає в з'ясуванні шляхом порівняльно-типологічного аналізу типологічних і диференційних ознак архітектоніки англомовного та україномовного сонета кінця XIX — початку XX ст., виявленні їхнього закономірного характеру через зіставлення метрико-ритмічної, строфічної та фонічної організації. Реалізація поставленої мети передбачає розв'язання комплексу завдань:

- здійснити функціональний аналіз архітектонічних складових англомовних й україномовних сонетів кінця XIX — початку XX ст., з'ясувати співвідношення традиції та новаторських пошуків поетів;

- виявити типологічні відповідності строфіки, метрики, ритміки та фоніки англомовних та україномовних сонетів кінця XIX — початку XX ст.;

- з' ясувати диференційні ознаки архітектонічної організації англомовних та україномовних сонетів кінця XIX — початку XX ст., визначити закономірності їхнього функціонування;

- простежити шляхи взаємодії елементів віршування з семантичним наповненням сонетів;

- встановити співвідношення канонічних і неканонічних типів сонета в англомовній та україномовній поетичних системах;

- визначити місце та роль англомовного й україномовного сонетописання в літературному процесі кінця XIX — початку XX ст.

Об'єктом дослідження є сонети англомовних поетів кінця XIX — початку XX ст., зокрема С. Батлера, В.Б. Єйтса, К. Маккея, Е. Ст. Вінсент Міллей, О. Уайльда, Р. Фроста, Дж.М. Хопкінса, А.Ч. Суінберна та ін., а також сонети україномовних поетів, а саме І. Франка, Уляни Кравченко, Лесі Українки,  Б. Грінченка,  В. Самійленка,  І. Стешенка,  С. Чарнецького, М. Чернявського,

М. Рильського та ін. Загальна кількість розглянутих англомовних сонетів - 394, україномовних -

251.

Предметом дослідження є типологічні та диференційні ознаки англомовних й україномовних сонетів кінця XIX — початку XX ст. в аспекті архітектоніки.

Теоретичною та методологічною основою дослідження є наукові праці теоретиків віршування (Б. Бунчука, К. Вишневського, М. Гаспарова, В. Жирмунського, І. Качуровського, Н. Костенко, Г. Сидоренко, Б. Томашевського, О. Федотова, В. Холшевнікова, Г. Шенгелі та ін.), а також наукові праці теоретиків сонетного жанру (Й. Р. Бехера, К. Герасімова, Б. Михайличенка, В. Мьонха, С. Тітаренка, В. Шарпа та ін.).

Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети дослідження, зокрема для зіставлення архітектонічної організації англомовних й україномовних сонетів, використовуються порівняльно-типологічний та формальний методи. Для одержання даних про частотність віршових елементів залучається статистичний метод.

Наукова новизна одержаних результатів. Уперше здійснюється різноаспектний аналіз англомовних та україномовних сонетів кінця XIX — початку XX ст. (метрика, ритміка, строфіка, фоніка) в порівняльно-типологічному аспекті, що дає змогу виявити типологічні та диференційні ознаки архітектоніки сонета. Уперше твердження про специфіку архітектонічної організації англомовних та україномовних сонетів кінця XIX — початку XX ст. ґрунтуються на одержаних у результаті аналізу статистичних даних, які з максимальною повнотою забезпечують аргументованість положень і висновків. Удосконалено методику проведення порівняльно-типологічного аналізу архітектонічних проявів міжлітературних зв'язків і явищ. Одержані результати містять фактичний та схематично-статистичний матеріал з метрики, ритміки, строфіки та фоніки сонета, теоретичні судження та узагальнення, що відповідають сучасному стану дослідження сонета.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що матеріали дисертації можуть сприяти подальшому вивченню особливостей розвитку англомовної та україномовної поезії, окресленню місця україномовної та англомовної сонетних систем у контексті світової літератури. Основні положення та висновки можуть бути використані при підготовці лекційних, практичних, лабораторних занять зі вступу до літературознавства, теорії літератури, спецкурсів і спецсемінарів з порівняльного літературознавства та віршознавства, а також при написанні курсових, дипломних, магістерських робіт.

Апробація результатів дисертації. Основна концепція та результати дослідження викладені в доповідях на міжнародних конференціях: «Поетичний універсум сонетів В. Шекспіра» (Запоріжжя, 2009), «Мультикультуралізм у перспективі літературознавчої антропології» (Чернівці, 2009), «Мова і культура» (Київ, 2009; 2010), «Сучасні проблеми епітетології» (Кам'янець-

Подільський, 2009), «Поетика містичного» (Чернівці, 2010), «XI Міжнародна конференція молодих учених» (Київ, 2011); науковій конференції «Феномен заглавия. Заглавие в контексте» (Москва, 2011); міжнародному інтеграційному проекті для студентів, магістрантів, аспірантів «Школа відкритого розуму» (Кам' янець-Подільський, 2009; Кєльце, 2010; Кам' янець-Подільський, 2011); І та ІІ наукових конференціях молодих вчених Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка (2009; 2010), щорічних звітних конференціях викладачів, докторантів та аспірантів Кам' янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка (2008-2011).

Публікації. За результатами дисертації здійснено 16 публікацій, що вміщені в збірниках наукових праць, з них 9 публікацій надруковано у фахових виданнях.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, п'яти розділів, висновків, списку використаних джерел, що нараховує 169 найменувань. Повний обсяг дисертації — 187 сторінок, з них 172 сторінки основного тексту.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, охарактеризовано стан вивчення проблеми, сформульовано мету та завдання роботи, визначено наукову новизну, теоретичне та практичне значення одержаних результатів та форми їх апробації, зазначено структуру та обсяг роботи.

У першому розділі — «Основні етапи вивчення сонета» простежено вивчення сонета в діахронічному аспекті, узагальнено основні підходи до дослідження сонета як жанрово-строфічної форми.

У підрозділі 1.1. «Сонет як об'єкт і предмет теоретико-літературознавчого зацікавлення» — окреслено теоретико-методологічну основу дисертації, яку складають праці зі з' ясування походження сонета (К. Ленцнер, Ч. Томлінсон), простеження його розвитку в різних національних літературах (Г. Вельті, Дж. А. Нобль, Е. В. Ольмстед), формулювання правил написання канонічного сонета (Л. Хант та С. Адамс Лі, Л. Гросман). Значний внесок в осмислення сонетної форми здійснили Дж. А. Вагнер, І. Качуровський, Б. Михайличенко, В. Мьонх, М. Спілер та ін. Виявленню особливостей сонетарію окремих поетів або групи поетів присвячені дисертації Л. Анісімової, Ю. Ахмедової, Н. Костарьової, Т. Кошемчук, В. Чобанюк, О. Лисенко, М. Турчин та ін.

Підрозділі 1.2. «Здобутки у вивченні сонета в порівняльно-типологічному аспекті» —

присвячений висвітленню порівняльно-типологічних досліджень, які спрямовані на з'ясування подібних і відмінних рис сонетів різних національних літератур. Основна увага зосереджена на дослідженнях Н. Атнабаєвої, Д. Бєлової, І. Каліновської, В. Сонькіна, Г. Темірханової, О. Шаф та ін.

Наукове зацікавлення питаннями діалогу культур виявилося в зверненні до художнього перекладу. Художній переклад є нагальною проблемою порівняльного літературознавства, що враховує рецептивні підходи до її вирішення. Вивченню перекладацької рецепції великою мірою сприяли праці Т. Бичкової, І. Кисельової, І. Чоговадзе та ін.

У другому розділі — «Теоретико-методологічні засади дослідження архітектонічних особливостей англомовного й україномовного сонета» розглянуто та систематизовано підходи літературознавців до проблеми вивчення архітектоніки сонета.

У підрозділі 2.1. «Загальні особливості архітектоніки сонета» — узагальнено основні вимоги до архітектоніки сонета, найбільш стійкими з яких є стабільний об' єм (14 віршів), чіткий поділ на строфи (два катрени та два терцети), строга повторюваність рим (в катренах дві рими, в терцетах дві або три рими), система римування (французький тип — abba abba ccd eed/ccd ede, італійський тип — abab abab cdc dcd/cde cde, англійський тип — abab cdcd efef gg), сталий розмір (5-стопний ямб в англійській поезії; одинадцятискладовий вірш в італійській, іспанській та португальській поезії; александрійський вірш у французькій поезії тощо).

У розділі стверджується, що архітектоніка сонета є передумовою для реалізації його внутрішньої форми. Сонет є водночас і строфою, і жанром, тому він розглядається як жанрово-строфічна форма.

Підрозділ 2.2. «Проблеми класифікації сонетних типів» — присвячений розкриттю основних підходів до класифікації сонетних типів. Серед розглянутих класифікацій (М. Гаспаров, І. Качуровський, В. Мьонх, Дж. Нобль С. К. Саркер, Ч. Томлінсон, В. Шарп та ін.) найбільш обґрунтованим є підхід М. Гаспарова та В. Мьонха, які розрізняють три типи сонета: італійський, французький та англійський (шекспірівський).

Окремо виділені дослідження особливостей модифікованих різновидів сонета, його трансформацій у сучасному літературному процесі (Т. Андрєюшкіна, Е. Гребер, С. Кормілов, Е. В. Ольмстед та ін.). Аналіз різноманітних модифікацій сонетної форми особливо важливий у виявленні відмінностей канонічного сонета від неканонічного, а також у визначенні різниці між сонетом та чотирнадцятивіршовим твором.

У підрозділі 2.3. «Головні засади порівняльно-типологічного вивчення сонета» — стверджується, що порівняльно-типологічний підхід є продуктивним у встановленні загальних закономірностей розвитку сонета, а також у виявленні національної специфіки сонета в літературах, що зіставляються.

Третій розділ — «Специфіка метрико-ритмічної організації англомовного й україномовного сонета кінця XIX — початку XX ст.» присвячений з'ясуванню подібностей та відмінностей у ритміко-метричній організації англомовних й україномовних сонетів через зіставлення основних метричних груп і розмірів.

У підрозділі 3.1. «Ямбічні розміри» — головна увага зосереджується на виявленні, описі та зіставленні системи ямбічних розмірів в англомовних та україномовних сонетах кінця XIX — початку XX ст. Основу метрико-ритмічного репертуару англомовних та україномовних сонетів складають ямби: в англомовній поезії — 99,5% (392 сонети), в україномовній поезії — 91,6% (230 сонетів). Ці факти свідчать про те, що ямб не просто має здатність адаптуватися та пристосовуватися до будь-якого виду поезії, але є також найбільш сприятливим для широкого діапазону виразності.

5-стопний ямб займає провідне місце серед ямбічних розмірів: в англомовній поезії — 97,97% (386 сонетів), в україномовній поезії — 81,3% (204 сонети). Здійснений аналіз метрико-ритмічної організації англомовних та україномовних сонетів дозволяє виявити домінуючі ритмічні форми 5-стопного ямба. Більшості англомовних сонетів властива тенденція до повнонаголошеності. Окремі сонети тяжіють до зниження наголошеності в ІІІ або IV стопах. Пропуски метричних наголосів зумовлені цезурованістю віршів; найчастіше вони спостерігаються в стопах після ритмічної паузи (після 6-го або 8-го складу).

Україномовна поезія, порівняно з англомовною, характеризується більш стійкою тенденцією до написання сонетів 4-стопним ямбом. Україномовні сонети з переважанням цього ямбічного розміру складають 8,36% (21 сонет), англомовні — 0,76% (3 сонети). Ритміка 4-стопного ямба україномовних сонетів характеризується послабленням ІІІ стопи (сонети М. Рильського та М. Чернявського). Решта форм (з пірихієм на ІІ стопі, з пірихієм на І та ІІІ стопах) представлені поодинокими випадками. В англомовній поезії виокремлено лише три сонети, написані 4-стопним ямбом (сонети Е. Ст. Вінсент Міллей). В англомовних сонетах простежується тенденція до повнонаголошеності усіх стоп, що надає творам особливого звучання.

Україномовні сонети характеризуються вищим відсотком вживання 6-стопного ямба (5,17% — 13 сонетів) порівняно з англомовними, де цей показник не перевищує 1% (4 сонети). Ритмічні форми 6-стопного ямба класифікуються залежно від особливостей цезурного членування на піввірші. В україномовних сонетах більшою активністю позначене функціонування симетричного ритму (сонети М. Рильського, С. Чарнецького, Б. Лепкого та ін.). Несиметричний ритм характерний для окремих сонетів Олени Пчілки. Англомовні сонети, написані 6-стопним ямбом, тяжіють до ритму ямбічного гекзаметра.

Окремо в підрозділі розглядається функціонування різностопного ямба (5,17% — 13 сонетів в україномовній поезії, 0,25% — 1 сонет в англомовній поезії). Найбільшою валентністю в англомовних та україномовних сонетах володіє 5-стопний ямб, який є динамічним розміром, здатним до скорочення та нарощення складів. В україномовній поезії найчастіше спостерігається поєднання віршів 5-стопного ямба з віршами 6-стопного ямба. Ця тенденція помітна в творчості

Лесі Українки, І. Франка, М. Рильського, Уляни Кравченко та ін. В англомовній поезії чергування 5-стопного ямба з 4-стопним є експресивним засобом у сонетах Р. Фроста.

Метричні експерименти поетів обох літератур спрямовані на урізноманітнення ритму, надання сонетам оповідної інтонації. Вибір поетами різностопного ямба завжди вмотивований, оскільки зумовлений бажанням закріпити за кожним сонетом індивідуальний метричний маркер.

У підрозділі 3.2. «Неямбічні метри» — простежуються альтернативні метри та віршові розміри англомовних та україномовних сонетів. Звернення поетів до нетрадиційних для сонета метрів та розмірів пов' язане з бажанням внести різноманітність у тверду строфічну форму сонета, підтвердити положення про зв'язок конкретного метра чи розміру з певними мотивами, образами.

Серед неямбічних метрів виділено хорей та трискладові метри (анапест, дактиль, амфібрахій). З розглянутих англомовних сонетів лише 0,5% написані неямбічними формами (сонети з переважанням анапеста). Репертуар метрико-ритмічних модифікацій україномовного сонета значно багатший. Він включає хореїчні розміри, що складають 4%, та трискладові метри з показником 4,4%.

Тісний взаємозв'язок українського літературного та народного віршування забезпечує активність хореїчних розмірів у поезії кінця ХІХ — початку ХХ ст. В англомовних сонетах хорей не набув поширення, що пов' язано передусім з фонетичними особливостями мови. Аналіз основних ритмічних форм хорея в україномовних сонетах засвідчує превалювання 4-стопного хорея над іншими розмірами. 4-стопний хорей зберігає народнопісенні традиції, що яскраво підкреслено образно-семантичним наповненням, зокрема фольклорною тематикою.

Трискладові метри властиві як англомовним, так і україномовним сонетам, проте в україномовній поезії вони відрізняються більшою частотністю. В англомовній поезії вони зустрічаються переважно у формі окремих вкраплень в ямбічні вірші. Функціонування трискладових метрів у сонетах зумовлено прагненням поетів надати їм уповільненої інтонації, забезпечити оповідний характер творів.

У розглянутих україномовних сонетах окресленого періоду виділено такі основні трискладові розміри: 2-стопний анапест («Весняної ночі», М. Чернявський), 4-стопний амфібрахій ( «На березі моря», М. Вороний; «Коли оповитий нудьгою тяжкою...», І. Стешенко), 4-стопний дактиль («В лісі», М. Чернявський). Написання англомовних сонетів трискладовими метрами виявилось у спорадичних спробах. Можна виокремити «Скорочений сонет» Дж. Ешбі-Стері, написаний 1-стопним анапестом, та поодинокі введення стоп анапеста в ямбічні вірші («Церковний романс», Т. Гарді).

Варто зазначити, що трискладові метри в розглянутих сонетах характеризуються майже 100% наголошеністю усіх стоп. Ця тенденція відповідає загальним особливостям функціонування трискладових метрів у поезії означеного періоду.

Ритмічна своєрідність трискладових метрів визначається розташуванням цезури у віршах. Надсхемні наголоси зустрічаються досить рідко, їхнє розташування у вірші спричинено певними закономірностями, зокрема вони підкреслюють емоційно забарвлені слова. Більшість трискладових метрів тяжіють до повнонаголошеності. Пропуски метричних наголосів, крім І стопи дактиля, носять винятковий характер і, як правило, відіграють роль ритмічного курсиву.

У четвертому розділі — «Строфічні особливості англомовного й україномовного сонета кінця XIX — початку XX ст.» — особлива увага приділяється зіставленню основних строфічних моделей англомовних та україномовних сонетів кінця XIX — початку XX ст. із врахуванням строфічного поділу та схем римування.

У підрозділі 4.1. «Орієнтація на канонічні сонетні типи» — зіставляються основні архітектонічні моделі англомовних та україномовних сонетів італійського, французького й англійського типів.

Найбільш стійкою виявляється тенденція до написання сонетів за італійським зразком. Із розглянутих канонічних англомовних сонетів 74,9% (194 сонети) відповідають архітектонічній організації італійського типу. Україномовні сонети італійського типу складають 72,06% (49 сонетів). Тяжіння англомовних та україномовних поетів до італійського типу сонета зумовлено орієнтацією на петрарківську традицію.

Сонети французького типу займають в англомовній поезії 1,93% (5 сонетів); в україномовній поезії цей показник сягає 22,06% (15 сонетів). Зацікавленість україномовних поетів французьким типом сонета зумовлена впливом французької поезії, особливо творчістю поетів-символістів.

Сонети англійського типу більш яскраво виражені в англомовній поезії — 23,17% (60 сонетів), що спричинено впливом шекспірівської традиції та прагненням поетів до епіграматичної завершеності творів. В україномовній поезії цього періоду написання сонетів англійського типу характеризується зниженою активністю та складає 5,88% (4 сонети).

Загалом в англомовній поезії виділено 26 різних архітектонічних моделей; україномовні ж сонети диференціюються за 65 моделями. У результаті аналізу виокремлено унікальні моделі, вживання яких є однократним. У відсотковому співвідношенні їхня частка в україномовних сонетах значно вища(65,8%), ніж аналогічний показник в англомовних сонетах (4,9%). Більша варіативність у схемах римування україномовних сонетів пов'язана з бажанням поетів надати додаткової експресії та закріпити за кожним сонетом індивідуальну архітектонічну організацію.

У підрозділі 4.2. «Строфічні модифікації сонетної форми» — розглядаються основні експериментальні різновиди сонета. Численні експерименти англомовних та україномовних поетів виявилися в скороченні або подовженні форми, що призвело до активізації двох модифікацій: усіченого   сонета   (сонети   Дж.М. Хопкінса,   М. Вороного)   та   сонета   з   кодою (сонети

Дж. М. Хопкінса). Модифікування сонетної форми виявилося також у перестановці строфічних складових та призвело до появи перевернутого сонета («Скарб» Р. Брука — ababccdedefgfg, «Лише сон» Дж. Мессі — abaaabccddeeff, «Десь, кажуть, є той край, де доля зорить...» І. Стешенка — AABccBdEdEfGfG).

Особливий експериментальний різновид сонета, що пов' язаний з принципами комбінаторики, зокрема з проявами звуко-буквенної гри, репрезентований сонетом-акростихом (сонети Дж.Е. О'Коннора).

Кінець ХІХ початок ХХ ст. позначений тенденцією до написання комбінованого сонета в англомовній та україномовній поетичних системах. Одними з найпоширеніших різновидів комбінованого сонета є сонети на шість або сім рим в україномовній поезії (сонети І. Франка, Б. Грінченка, С. Чарнецького) та сонети-конверти в англомовній поезії (сонети А. Сігера).

Найбільшого розмаху експериментування з сонетною формою зазнало в об'єднанні сонетів у диптихи, триптихи та великі циклічні утворення. Прикметною рисою англомовних сонетних циклів, зокрема диптихів і триптихів, є тотожність на рівні архітектоніки, особливо в системі римування, що ще ефективніше підкреслює ідейно-тематичну й архітектонічну єдність циклу (триптихи Ю. Лі-Гамільтон «До віддаленого Риму» — abbaabbacdcdcd, «До його тіні» — abbaabbacdcdcd; диптихи Ф. Томпсона «Серце» — ababcdcdefefgg та «Дім рабства» — ababcdcdefefgg; диптих К. Маккея «Снігова фея» — ababcdcdefefgg та ін.).

Сонет кінця ХІХ — початку ХХ ст. виступав складною синтетичною єдністю; це зумовлено його діалектикою та здатністю до діалогічних відносин. Зокрема, ці особливості форми сонета відобразилися в комбінаторному поєднанні сонета з іншими ліричними жанрами та строфічними формами (цикл І. Франка «Картка любові», що складається з чотирьох сонетів, тріолету та двох інших поезій; цикл В. Самійленка «Весна», що організований за схемою: 5 сонетів+дві канцони+4 сонети). Синтетичне поєднання сонета з іншими ліричними жанрами та строфічними формами дало змогу більш варіативно, гнучко зображати образи, підкреслюючи багатоплановість у розкритті теми.

Страницы:
1  2 


Похожие статьи

О Колупаєва - Архітектонічні особливості англомовного й україномовного сонета кінця XIX — початку XX ст

О Колупаєва - Особливості архітектоніки та композиції англомовного й україномовного сонета кінця ХІХ-початку ХХ ст

О Колупаєва - Строфічні модифікації сонетної форми (на матеріалі англомовних й україномовних сонетів кінця XIX — початку XX ст )