В Ф Савченко - Асиметрія іноземного інвестування та її вплив на економічну стійкість регіонів - страница 1

Страницы:
1  2 

Литература

1. Государственная программа развития туризма в Республике Ка­захстан на 2007—2011 годы. Астана, 2006.

2. Ердавлетов С.Р. География туризма. Алматы, 2010.

3. Мироненко Н. С., Твердохлебов И. Т. Рекреационная география.М.: Изд-во МГУ, 1981.

4. Николаенко Д. В. Рекреационная география. М.: Владос, 2001.

5. Постановление Правительства РК от 24 сентября 2008 года № 881 «О долгосрочной концепции экономического позиционирования города Алматы и Алматинской области до 2015 года».

6. Семь чудес Казахстана. Алматы: Таймас, 2006. Стаття подана до редакції 07.10.2011

УДК 330.322.014:332.122

В. Ф. Савченко, д-р екон. наук, проф. кафедри економічної теорії, К. В. Мартиненко, студ., ДВНЗ «Чернігівський державний інститут економіки і управління»

АСИМЕТРІЯ ІНОЗЕМНОГО ІНВЕСТУВАННЯ ТА ЇЇ ВПЛИВ НА ЕКОНОМІЧНУ СТІЙКІСТЬ РЕГІОНІВ

АНОТАЦІЯ. У статті висвітлено особливості здійснення іноземного інвестування в регіони країни. Визначено причини диспропорцій в регіональному розміщенні зарубіжних інвестицій. Запропоновано пріоритетні напрями державного регулювання розвитку регіональ­ного інвестування.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: державна інвестиційна політика, іноземні інвести­ції, інвестиційний клімат, інвестиційна привабливість, капітал, регіон.

АННОТАЦИЯ. В статье освещены особенности осуществления иностранного инвестирования в регионы страны. Определены причини диспропорций в региональном размещении зарубежных инвестиций. Предложены приоритетные направления государст­венного регулирования развития регионального инвестирования.

КЛЮЧЕВЫЕ СЛОВА: государственная инвестиционная политика, иностранные инвестиции, инвестиционный климат, инвестицион­ная привлекательность, капитал, регион.

ANNOTATION: The features of foreign investment to the regions of the country are highlight; the reasons for disparities in the regional allocation foreign investments are identified in the article. Priority directions of state regulation for regional investment are proposal.

KEY WORDS: capital, foreign investments, investment climate, invest­ment attraction, region, state investment policy.

© В. Ф. Савченко,

К. В. Мартиненко, 2011

Постановка проблеми. Для України як держави з нестабіль­ною ринковою економікою питання залучення прямих іноземних інвестицій необхідно розглядати у контексті структурних змін та економічного зростання. Частка загальних інвестицій у вітчизня­ну економіку складає близько 16 % ВВП країни в той час, як сві­товий досвід вказує, що цей показник для країн з перехідною економікою та тих, що розвиваються, має бути на рівні 25—30 % ВВП. Власних грошових ресурсів для здійснення інвестицій в до­статніх обсягах на сьогоднішній день Україна не має, а тому по­стає питання про залучення іноземного капіталу в її економіку та економіку окремих регіонів, які найбільше потребують вливань фінансових ресурсів. Варто зазначити, що регіональна складова поліпшення інвестиційного клімату держави практично виклю­чена із системи формування ефективної економічної політики. Це призводить до виникнення серйозних диспропорцій в обсягах за­лучення ПІІ у регіональному розрізі, що, в свою чергу, порушує структурний баланс галузевого розвитку окремих територій, га­льмує суспільно-економічні перетворення в регіонах. Подальше збереження такої ситуації породжує ряд проблем, серед яких мо­жна виділити диспропорцію розвитку регіонів, а також численні перешкоди на шляху до європейської інтеграції нашої держави.

Аналіз останніх публікацій. Методологічною основою в да­ному дослідженні є роботи зарубіжних учених-економістів Т. Веб-лена, А. Ерхарда, Дж. Кейнса, В. Ойкена, В. Парето, І. Фішера, Ф. Хайека, Д. Хікса. Саме вони розглядали широке коло питань, пов'язаних з аналізом державної інвестиційної політики, еконо­мічним стимулюванням інвестицій. Окрім цього, велика увага приділяється активізації інвестиційних процесів в Україні, особ­ливо на регіональному рівні, у працях В. Борщевського, В. Буд-кіна, І. Дихнича, Н. Іларіонової, І. Олександренка, І. Польової, О. Сосновської, В. Цехановіча.

Постановка завдання. Метою дослідження є об'єктивна оцін­ка ролі ПІІ в економічному розвитку країни та регіональних гос­подарських підсистем за умов глобалізації світового господарст­ва, а також установлення певних рекомендації щодо формування ефективної регіональної економічної політики та створення сприятливого інвестиційного клімату для іноземних інвесторів.

Виклад основного матеріалу. Протягом усього періоду роз­витку Україна відчуває значні труднощі, що стосуються залучен­ня прямих іноземних інвестицій у національну економіку. Ста­ном на 1 січня 2011 року обсяг прямих іноземних інвестицій на одного громадянина становить приблизно 973 дол. Варто зазна­чити, що аналогічний показник за 1996 рік складав 17,5 дол. Не дивлячись на значне зростання, він все ще дуже низький порів­няно із показниками більшості країн із перехідною економікою включно з країнами Східної Європи та СНД. Справи з іноземним інвестуванням гірші, ніж в України, тільки в таких країнах, як Албанія, Білорусь, Киргизстан, Молдова, Таджикистан та Узбе­кистан.

Регіональні особливості інвестиційної діяльності, в тому числі іноземної, в період становлення ринкової економіки формувалися під впливом потенціалу розвитку території та інтенсивності про­сування реформ, що історично склалися і формувалися в подаль­шому. В основі багатовимірної класифікації регіонів щодо інвес­тицій лежить система наступних показників: ВРП, об' єм промис­лової продукції, об' єм сільськогосподарської продукції, об' єм основних фондів, інвестиції в основний капітал, іноземні інвес­тиції, об' єм роздрібного товарообороту, грошові доходи населен­ня, безробіття, частка надходжень податків і зборів у бюджетну систему.

Згідно з цими показниками, український учений-економіст В. Цехановіч стверджує, що порівняльний аналіз загальноекономіч­них індикаторів регіонального розвитку вказує на те, що характер спаду інвестиційної діяльності, включаючи іноземну, знаходить­ся у визначальній залежності від структури господарства і дина­міки фінансових результатів діяльності. Він виділяє 4 групи регі­онів за інвестиційною привабливістю. Розглянемо їх більш де­тально.

Перша група включає в себе Донецьку, Дніпропетровську, За­порізьку, Київську, Харківську області та АР Крим. Вони є най-пріоритетнішими регіонами, в які надходить близько 80 % інозем­них інвестицій. Ця група областей характеризується найвищим економічним потенціалом у країні, розвиненою інфраструктурою та наявністю кваліфікованих кадрів. Пріоритетними напрямками інвестування є промислове виробництво всіх підгалузей, транс­портна інфраструктура, житлове будівництво, харчування, побу­тове обслуговування та банківський бізнес.

До наступної групи відносять області досить високої інвести­ційної привабливості. Вона включає Львівську, Луганську, Оде­ську і Полтавську області. Ці регіони мають досить високий рі­вень економічного розвитку, комерційної інфраструктури та забезпеченості кваліфікованими кадрами, характеризуються сприят­ливим інвестиційним кліматом та високим рівнем споживання товарів і послуг. Інвестиції здійснюються за тими ж напрямами,що і в попередній групі, але в менших обсягах. У деяких регіонах ефективно здійснюються інвестиції у виробництво та переробку сільгосппродукції.

Третя група являє собою регіони середньої інвестиційної при­вабливості і включає в себе Вінницьку, Житомирську, Закарпат­ську, Миколаївську, Сумську та Черкаську області. Характеризу­ється значно нижчим економічним потенціалом порівняно з вищенаведеними групами. Області мають недостатній розвиток інвестиційної і комерційної інфраструктури. Пріоритетними на­прямами інвестування є переважно аграрний сектор та житлове будівництво.

Остання група об' єднує регіони низької інвестиційної приваб­ливості: Волинську, Рівненську, Івано-Франківську, Тернопільсь­ку, Хмельницьку, Чернівецьку, Кіровоградську, Херсонську, Чер­нігівську області. В цих областях недостатньо розвинене як про­мислове, так і сільськогосподарське виробництво. Інвестиційна активність регіонів обмежена у зв' язку з несприятливим інвести­ційним кліматом. Інвестування можливе лише в особливо ефек­тивні й економічно обґрунтовані проекти.

Своєрідність регіональних інвестиційних проблем України пов' язана з формуванням нового економічного простору і прин­ципово нової моделі економічного розвитку. На самому початку незалежності проявилися основні галузеві та регіональні особли­вості надходження ПІІ до української економіки, які із певними змінами збереглися до цього часу [2, с. 44]. Насамперед це стосу­валося переважання іноземних вкладень до вузького кола сфер господарської діяльності, які не є пріоритетними з точки зору ін­тенсифікації розвитку внутрішнього та зовнішньоекономічного потенціалу країни (виробництво кондитерських виробів, напоїв і тютюну, оптова торгівля і посередництво, операції з нерухоміс­тю, послуги юридичним особам, фінансовий сектор тощо) при значно меншій увазі до інвестицій у машинобудування, металур­гію, електронну та хімічну промисловість.

Формуючи регіональні стратегії залучення інвестицій, необ­хідно значну увагу приділяти видовій структурі капіталу, що надходить в економіку. Сучасні регіональні та загальнодержавні програми орієнтовані лише на залучення прямих інвестицій, про­те світовий досвід свідчить про важливість портфельного інвес­тування для раціонального розвитку окремих галузей економіки. Регіональна статистика в Україні взагалі не містить інформації про портфельне інвестування на регіональному рівні і вимагає вдосконалення в аспекті розширення статистичної бази не тількипо прямих, а й по портфельних інвесторах. У програмних заходах доцільно посилити акцент на залученні інших видів інвестицій, окрім прямих, які будуть особливо корисними для регіональної економіки [4, с. 45].

Торкаючись мотиваційних аспектів іноземного інвестування з погляду його значення для сучасної української економіки, слід насамперед звернути увагу на те, що для досягнення стабільного економічного зростання і забезпечення високих показників гос­подарського розвитку регіонів треба, щоб підприємства, які зна­ходяться на відповідній території, збільшували обсяги виробниц­тва необхідної рентабельної продукції та надання послуг. Го­ловний критерій їх ефективності — здатність виробляти якісний і доступний товар, збільшувати обсяг його реалізації, досягати зростання прибутків [5, с. 11].

Іноземні інвестиції є тим ресурсом, який у найближчій перс­пективі може найвагоміше сприяти підвищенню ефективності функціонування українських підприємств, а відтак, розвитку від­повідних територій, поліпшенню соціального захисту громадян. Нагромадження капіталу у регіонах є основним засобом забезпе­чення інноваційного розвитку економіки. Розглянемо обсяги ПІІ в регіони (табл. 1).

Таблиця 1

ПІІ У РЕГІОНИ УКРАЇНИ, млн дол.

Обсяги інвестицій на

Роки -1-

01.01.2010 01.01.2011

Території

Усього

У % до загального підсумку

Усього

У % до загального підсумку

Україна

40053,0

100

44708,8

100

АРК

718,4

1,8

815,6

1,8

Вінницька

184,6

0,5

212,5

0,5

Волинська

332,4

0,8

344,1

0,8

Дніпропетровська

7054,1

17,6

7486,7

16,7

Донецька

1636,8

4,1

2061,5

4,6

Житомирська

238,1

0,6

246,8

0,6

Закарпатська

363,7

0,9

362,6

0,8

Запорізька

916,1

2,3

939,9

2,1

Закінчення табл. 1

Роки

 

Обсяги інвестицій на

 

 

01.01.2010

01.01.2011

Території

Усього

У % до загального підсумку

Усього

У % до загального підсумку

Івано-Франківська

635,1

1,6

542,6

1,2

Київська

1525,5

3,8

1603,0

3,6

Кіровоградська

82,6

0,2

65,5

0,1

Луганська

637,1

1,6

630,8

1,4

Львівська

1198,6

3,0

1273,8

2,8

Миколаївська

162,7

0,4

181,2

0,4

Одеська

1042,0

2,6

1124,9

2,5

Полтавська

450,9

1,1

531,5

1,2

Рівненська

307,6

0,8

304,4

0,7

Сумська

243,5

0,6

657,6

1,5

Тернопільська

66,5

0,2

65,1

0,1

Харківська

2082,7

5,2

2705,4

6,1

Херсонська

197,4

0,5

202,8

0,5

Хмельницька

219,6

0,5

183,5

0,4

Черкаська

222,5

0,6

287,0

0,6

Чернівецька

61,8

0,2

62,3

0,1

Чернігівська

88,8

0,2

94,9

0,2

м. Київ

19225,1

48,0

21859,2

48,9

м. Севастополь

158,8

0,4

162,8

0,4

Складено і розраховано авторами за даними www.ukrstat.gov.ua.

Як видно з таблиці, відбувається деяке збільшення обсягів інве­стицій у більшості регіонів. У регіональному вимірі домінуюче положення у залученні ПІІ займає адміністративна столиця держа­ви — Київ, якому суттєво поступаються як високорозвинені індус­тріальні центри Донбасу та Придніпров' я, так і інші області, особ­ливо розташовані на Заході України. Обсяг ПІІ в м. Київ станом напочаток 2011 р. дорівнював 21859,2 млн дол., що складає 48,9 % усіх інвестицій у країну за відповідний період. Варто зазначити, що для постсоціалістичних країн, як у Центральній та Східній Єв­ропі, так і в межах СНД, взагалі характерна «столична монополія» на отримання іноземного капіталу. Така надмірна концентрація припливу закордонних інвестицій до адміністративних центрів постсоціалістичних держав обумовлена кількома факторами. Для Чеської Республіки та країн Прибалтики це висока частка іно­земної участі в національних банках, які розташовані в основному у столицях держав. Унікальна особливість Угорщини надвисо­кий рівень зосередження не лише банків, а й промислових підпри­ємств у столичному регіоні, чим і пояснюється надходження до нього основної частки іноземного капіталу [3, с. 60].

Взагалі ж саме в столицях іноземним інвесторам простіше та надійніше вирішувати весь комплекс проблем, пов' язаних із ка­піталовкладеннями до не досить стабільних за економічними і правовими параметрами економік цих держав, а особливо це стосується України. Зазначені фактори вплинули на підвищену частку Києва в загальному обсязі припливу капіталу з-за кордо­ну. До цього додається невисока привабливість більшості обла­стей України для його вкладення внаслідок їх значного відста­вання у господарській та соціальній сферах від параметрів столиці.

Значні обсяги іноземних інвестицій були залучені у Дніпропе­тровську — 7486,7 млн дол. (16,7 %), Харківську — 2705,4 млн дол. (6,1 %), Донецьку — 2061,5 млн дол. (4,6 %), Київську — 1603,0 млн дол. (3,6 %) та Запорізьку — 939,9 млн дол. (2,3 %) області. Як уже зазначалось раніше, вони мають високу інвестиційну привабливість, а отже займають лідируючі позиції за обсягами залученого іноземного капіталу.

Отже, інвестиційні процеси, які відбуваються в нашій державі, мають характерні особливості, обумовлені специфікою історич­ного та економічного розвитку. Для того, щоб цей процес став більш ефективним, необхідно ліквідувати асиметричний розподіл іноземного капіталу на території України.

Насамперед варто виділити пріоритетні напрями державної політики, спрямовані на рівномірний розвиток регіонів, активіза­цію інвестиційних процесів на регіональному рівні. Серед них слід зазначити наступні:

— структурна перебудова економіки регіонів із значною кон­центрацією підприємств важкої промисловості та несприятливою екологічною ситуацією;

фінансова мотивація органів місцевої влади щодо залучен­ня іноземних інвестицій. Саме від уміння її працівників налаго­джувати взаємодію з потенційними закордонними інвесторами, не допускати помилок чи виникнення конфліктних ситуацій за­лежить рівень мотивації останніх у вкладенні фінансових ресур­сів у економіку того чи іншого регіону. Задля її ефективного включення в інвестиційний процес необхідно використовувати механізм фінансової мотивації щодо залучення іноземних інвес­тицій на основі передачі частини податкових надходжень від платежів, здійснених підприємцями регіону (включаючи інозем­них інвесторів), із загальнодержавного до місцевих бюджетів. Наприклад, доцільно 100 % податку на доходи фізичних осіб за­лишати у місцевих бюджетах, а також 50 % податку на прибуток підприємств перераховувати у бюджети регіонального рівня;

сприяння повнішій зайнятості населення в регіонах шляхом створення робочих місць у галузях, що розвиваються, та у спо­живчій сфері;

ефективне використання рекреаційних ресурсів регіонів;

необхідність розробки інноваційної стратегії соціально-економічного розвитку на тривалу перспективу (від 20 до 50 ро­ків). На основі цієї стратегії мають бути сформовані відповідні взаємоузгоджені стратегії соціально-економічного розвитку регі­онів, районів та окремих міст. Пріоритетом для держави мають стати капітало- та наукомісткі галузі [2, с. 47];

— реалізація «Регіонально-пріоритетного сценарію», головною метою якого є формування ефективних регіональних систем залу­чення іноземних інвестицій, спрямованих на забезпечення економіч­них інтересів регіонів. У основі цього сценарію лежить принцип субсидіарності, притаманний державній політиці практично всіх кран ЄС, за яким регіональні економічні інтереси не можуть прино­ситись у жертву політичним інтересам центру. Тобто, враховуючи стратегічні регіональні пріоритети, уряд розробляє довготермінову стратегію економічного розвитку держави, а кожен регіон формує власні стратегії суспільно-економічного розвитку, включно до рівня міст і районів. Залучення іноземних інвестицій до регіонів відбува­ється винятково в контексті регіональних стратегій [5, с. 12].

Упровадження в життя «Регіонально-пріоритетного сценарію» буде мати значні позитивні наслідки для економіки України: по­силення рівня економічної конкуренції щодо залучення інозем­них інвестицій; зростання мотивації органів місцевої влади; сприяння європейській інтеграції держави. Водночас виникає по­тенційна загроза втрати урядом координуючої ролі у формуванніінвестиційної політики держави. Проте саме цей напрямок дер­жавного регулювання є найбільш доцільним і перспективним для пожвавлення інвестиційних процесів у регіонах України.

Висновки. Формування цілісної стратегії залучення іноземних інвестицій на регіональному рівні є дієвим важелем не лише роз­витку окремих територій, а й повноцінної реалізації економічного потенціалу держави загалом. Адекватне застосування відповідних інструментів роботи з потенційними іноземними інвесторами спроможне забезпечити зростання обсягів залучених інвестицій з-за кордону, а відтак і сприяти розв'язанню багатьох соціальних та господарських проблем, стимулювати повномасштабну інтеграцію держави у світове господарство на етапі глобалізації.

У подальшому наукові дослідження з цієї тематики можуть охопити не лише сферу формування концептуальних засад регіо­нальної економічної політики в напрямі залучення іноземних ін­вестицій, як передумови її адаптації до особливостей міжнарод­ного поділу праці, а й торкатися конкретних питань створення інвестиційних карт регіонів, механізмів презентаційної роботи місцевої влади з інвесторами, нових інструментів стимулювання інвестиційних надходжень з-за кордону. Окремим напрямом мо­же стати поглиблення досліджень щодо сучасних форм міжнарод­ної інвестиційно-виробничої кооперації як у промисловому сек­торі, так і у сфері послуг, яка на етапі глобалізації та становлення постіндустріального суспільства починає відігравати дедалі біль­шу роль у формуванні контурів світової економіки XXI ст.

Страницы:
1  2 


Похожие статьи

В Ф Савченко - Асиметрія іноземного інвестування та її вплив на економічну стійкість регіонів

В Ф Савченко - Методологічні засади щодо визначення інвестиційних ресурсів, необхідних для розвитку продуктивних сил регіонів