С В Ткачук - Формування інвестиційного портфеля підприємства як інструменту зміцнення іміджу на існуючих та нових сегментах ринку - страница 1

Страницы:
1  2 

УДК 658.152: 663/664

формування інвестиційного портфеля підприємства як інструменту зміцнення іміджу на існуючих та

нових сегментах ринку

С.В. ТКАЧУК

к.е.н., Національний університет харчових технологій

У роботі аналізується необхідність формування інвестиційного портфелю підприємства з урахуванням усієї сукупності взаємопов'язаних та незалежних інве­стиційних проектів. Пропонується бачення інвестиційного портфелю як цілесп­рямовано сформовану сукупність взаємопов'язаних проектів реального та фінан­сового інвестування, які б, представляючи єдиний цикл, забезпечили реалізацію ін­вестиційної стратегії у відповідності до загальної стратегії та місії підприємст­ва.

Ключові слова: інвестиції, реальне інвестування, джерела інвестиційних ресурсів, фінансові інструменти, інвестиційний проект, інвестиційний портфель.

В работе анализируется необходимость формирования инвестиционного портфеля предприятия с учетом всей совокупности взаимосвязанных и незави­симых инвестиционных проектов. Предлагается виденье инвестиционного портфеля как целеустремленно сформированную совокупность взаимосвязанных проектов реального и финансового инвестирования, которые, представляя еди­ный цикл, обеспечили бы реализацию инвестиционной стратегии согласно общей стратегии и миссии предприятия.

Ключевые слова: инвестиции, реальное инвестирование, источники инве­стиционных ресурсов, финансовые инструменты, инвестиционный проект, инве­стиционный портфель.

The necessity of forming of enterprise's investing portfolio taking into account all to­tality of connected and independent investing projects is analyzed. It is proposed to con­sider investing portfolio as the totality of connected projects of real and finance investment which must be formed purposefully and these projects are to be the indivisible cycle to guarantee realization of investing strategy dealing with the total strategy and the mission of enterprise.

Key words: investments, real investing, sources of investing resources, finance in­struments, investment project, investment portfolio.

Постановка проблеми. В умовах сьогодення, коли постійно з'являються но­вітні технології, науково-технічний прогрес та високий рівень конкурентної боротьби диктують правила та визначають пріоритети діяльності підприємств. Перед останні­ми стоїть завдання не лише вижити у конкурентній боротьбі, але й демонструвати високі темпи зростання та розвитку, максимізувати прибутки, освоювати нові сегмен­ти, в тому числі за межами національного ринку та зміцнювати імідж. Вирішення цих завдань потребує розроблення інвестиційної стратегії, планування та реалізації інве­стиційних проектів. При цьому слід враховувати, що такі проекти можуть бути неза­лежними, взаємовиключними та взаємодоповнюючими, стосуватися як діяльності на внутрішньому ринку, так і поза його межами. Задля успішної реалізації інвестиційної стратегії усю сукупність запланованих проектів потрібно розглядати в комплексі та формувати їх у вигляді портфелю. Саме від вдало сформованого інвестиційного портфелю підприємства-суб'єкта ЗЕД багато в чому залежатиме його успіх в межах своєї країни та на міжнародній арені.

Аналіз останніх досліджень та публікацій з проблеми. Згідно аналізу останніх досліджень та публікацій, а також законодавчих актів [1, 2, 3, 4, 5, 6, 7] фор­мування інвестиційного портфеля підприємства-суб'єкта ЗЕД має ряд особливостей та пов'язаний з деякими труднощами. Інколи він розглядається лише як сукупність фінансових інструментів, в той час як для виробничого підприємства першочергове значення мають реальні інвестиції. В деяких випадках усе фінансове інвестування зводиться лише до однієї його форми: вкладання в доходні види фондових інструме­нтів. Коли йдеться про реальне інвестування, то часто під ними розуміють лише пря­мі іноземні інвестиції, у тому числі через механізм злиття та поглинання, тоді як зви­чайне встановлення імпортного чи вітчизняного обладнання теж є реальним "актив­ним" інвестуванням і може дозволити вийти на нові зовнішні ринки з більш якісною продукцією.

Мета статті. З викладеного вище виникає потреба систематизувати існуючі погляди на формування інвестиційного портфеля підприємства-суб'єкта ЗЕД, враху­вавши усю сукупність взаємопов'язаних та незалежних інвестиційних проектів як ре­ального, так і фінансового інвестування, що дасть можливість підприємству ефекти­вно реалізувати інвестиційну стратегію, диверсифікувати діяльність, зміцнити свій імідж на внутрішньому ринку та на міжнародній арені.

Виклад основного матеріалу. В умовах сучасної економіки практично не­можливо уявити функціонування підприємства у відриві від інвестиційної діяльності. Інтеграційні процеси на мікро- та макрорівні, загострення конкуренції, насичення то­варних ринків, постійні інноваційні зміни в технологіях потребують безперервного ро­звитку, а останнє вимагає здійснення як реального, так і фінансового інвестування. Інвестиційна діяльність повинна бути узгодженою з основною діяльністю підприємст­ва та підпорядкована загальній стратегії та меті. Крім того, неабияке значення має внутрішня узгодженість усіх елементів інвестиційної стратегії, в тому числі інвести­ційних проектів. Це викликає необхідність формування підприємством інвестиційного портфелю.

Для виробничого підприємства першочерговим є реальне інвестування, хоча в зарубіжній літературі інвестиції розглядаються здебільшого лише як вкладання в до-ходні види фондових інструментів (один з видів фінансових інвестицій). Варто зазна­чити, що останнє має зв'язок із реальними інвестиціями, про що йтиметься далі. За­для більш повного охоплення всієї різноманітності інвестиційних проектів, які можуть бути включені до інвестиційного портфелю підприємства-суб'єкта зовнішньоекономі­чної діяльності (ЗЕД), звернемося до сутності поняття "інвестиція", запропонованого національним законодавством [3]. Так, інвестиціями є всі види майнових та інтелек­туальних цінностей, які вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяль­ності з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту. Очевидно при розумінні даного поняття інвестором або менеджером не доцільно протиставляти та­кі категорії, як прибуток та соціальний ефект, оскільки вони є тісно взаємопов'язані між собою.

При формуванні інвестиційного портфелю виробничого підприємства до нього скоріше за все не будуть включені суто соціальні проекти, а лише проекти, що мають на меті отримання прибутку, але вони ж одночасно нестимуть у собі й соціальний ефект. Розглядаючи сутність поняття інвестицій також варто звернути увагу на те, що воно передбачає вкладення у будь-які об'єкти підприємницької та інших видів діяль­ності, тобто не обмежується лише вкладанням у цінні папери. За об'єктом вкладання інвестиції можна поділити на реальні та фінансові (рис. 1). Реальні, в свою чергу, можна поділити на вкладання в основні засоби (капіталовкладення), у поповнення оборотних засобів, а також у нематеріальні активи, у тому числі технології, ліцензії, розроблення торгових марок, брендів, створення гудвілу.

Між реальними і фінансовими інвестиціями існує певний зв'язок. Фінансові ін­вестиції є основними для інвестиційних фондів, а для виробничого підприємства во­ни мають менш важливе значення. Втім, навіть виробниче підприємство при форму­ванні свого інвестиційного портфелю буде намагатися включати в нього проекти фі­нансового інвестування.

Реальні

вкладання в основні засоби (капіталовк­ладення)

 

вкладання у

 

поповнення

 

оборотних засобів

 

 

вкладання

у нематеріальні

активи

Інвестиції

Фінансові

вкладання у доходні види грошових інструментів

вкладання у дохідні види фондових інструментів

вкладання

у статутні фонди

підприємств

Рисунок 1. Класифікація інвестицій за об'єктом вкладання [складено авто­ром за джерелами 1, 5, 6, 7]

Такі проекти матимуть інше значення, ніж для інвестиційних фондів і скоріше за все здійснюватимуться задля накопичення власних коштів з метою подальшого їх вкладання у реальні інвестиції. Такими фінансовими інвестиціями можуть бути вкла­дання на депозитний рахунок тимчасово вільних обігових коштів, амортизаційних ві­драхувань, частини чистого прибутку, коштів від продажу старого обладнання тощо. Тобто на виробничому підприємстві фінансові інвестиції можуть слугувати інструмен­том забезпечення джерел інвестиційних ресурсів для подальшого реального інвесту­вання. Крім того існує і обернений зв'язок: реальні інвестиції повинні приносити дода­ткові чисті прибутки та амортизаційні відрахування, які в подальшому можуть бути використані для здійснення фінансових інвестицій з метою накопичення коштів для реального інвестування. А коли підприємство отримує стабільні прибутки, покращує свій фінансовий стан, випускає конкурентоздатну продукцію, то зростає його імідж, що дає можливість в подальшому залучати джерела інвестування через механізм випуску акцій: чим більше незалежних експертів дасть підприємству оцінку Strong buy або хоча б buy, тим більшим попитом користуватимуться його акції (blue chips чи до­хідні акції, очевидно, матимуть найбільший попит).   Таким чином, інвестиційнийпортфель підприємства повинен включати в себе як реальні інвестиційні проекти, так і фінансові інструменти. Окрім поділу інвестицій на реальні і фінансові існує інша класифікація, згідно з якою виділяють прямі та портфельні іноземні інвестиції. Прямі інвестиції передбачають вкладання з метою отримання контролю над діяльністю об'єкта інвестування, портфельні ставлять за мету лише отримання доходу у вигляді відсотків та інколи лише часткового контролю над об'єктом інвестування. Прямі інве­стиції є реальними, портфельні більшою мірою відносяться до фінансових інвести­цій, втім обидва ці види здійснюються через механізм фінансового інвестування (рис. 2).

Реальні

Вкладання у дохідні види фондових інструментів

Інвестиції

Фінансові

 

L ,

W

Порте

фель

f

і

-

Прямі

Рисунок 2. Взаємозв'язок фінансових та прямих інвестицій вкладання

[складено автором за джерелами 1, 5, 6, 7]

Купуючи контрольний пакет акцій вітчизняного або іноземного підприємства, інве­стор отримує право контролю над діяльністю об'єкта інвестування, купує реальний об'єкт разом з основними засобами, оборотними засобами, нематеріальними акти­вами тощо. У цьому випадку, здійснюючи фінансове інвестування у дохідні види фо­ндових інструментів, інвестор одночасно здійснює реальні інвестиції. Отже інвести­ційні проекти підприємства можуть бути тісно взаємопов'язаними, а це є ще одним аргументом, який свідчить про необхідність формування інвестиційного портфеля задля чіткої структуризації, узгодженості проектів, а також запобігання плануванню взаємовиключних проектів. З метою подальшого формування інвестиційного порт­феля підприємству необхідно розробити чіткий алгоритм формування сукупності вза­ємопов'язаних проектів реального та фінансового інвестування (рис. 3). Взагалі, перш ніж говорити про схему розроблення інвестиційного портфелю, з'ясуємо його сутність. Говорячи про інвестиційний портфель, більшість авторів зводять його до портфеля фінансових інвестицій. Так, І.А. Бланк дає наступне визначення: "Інвести­ційний портфель являє собою цілеспрямовано сформовану сукупність фінансових інструментів, які призначені для здійснення фінансового інвестування згідно розроб­леної інвестиційної політики" [1].

 

 

 

 

1.  Обґрунтування проектів фі­нансових інвестицій, в тому числі з метою формування власних та позикових джерел для подаль­шого здійснення реальних інвес­тиційних проектів

■л k

2. Обґрунтування проектів реально­го інвестування як основних для ви­робничого підприємства

 

 

 

 

^-

Вкладання інвестицій в доходні види грошових інструментів, переважно на банківський депозит

Вкладання інвестицій в доходні види фондових інструментів: формування власних джерел шляхом залучення коштів акціонерів, в тому числі через механізм портфельних іноземних інвестицій

Вкладання коштів у розширене, в тому числі інноваційне відтворення основних засобів з метою покра­щання позиції підприємства на вну­трішньому ринку та освоєння нових зовнішніх сегментів

Здійснення прямих іноземних інвес­тицій через механізм міжнародного руху капіталу та інвестицій_

Стратегія транснаціо нальної сегментації за інтегральним критерієм, який враховує геог­рафічний та споживчий принципи

Вкладання інвестицій в доходні види фондових інструментів: формування позикових джерел шляхом залучен­ня коштів, в тому числі через меха­нізм портфельних іноземних інвес­тицій

Здійснення прямих інозем­них інвестицій через меха­нізм фінансового інвесту­вання: злиття та поглинання іноземних підприємств

Створення дочірніх під­приємств, філій тощо

е н

ед нр

ов

р вр оо

в

зф

взаємо-

Рисунок 3. Алгоритм формування підприємством сукупності пов'язаних проектів реального та фінансового інвестування [складено автором за джерелами 1, 4, 5, 6, 7]

Щодо реального інвестування, йдеться про формування інвестиційної програми. При цьому враховуються три основні параметри: чистий приведений дохід (net pre­sent value, визначає рівень доходності проектів), коефіцієнт варіації (як основний при визначенні рівня інвестиційних ризиків) та середньозважений коефіцієнт ліквідності (визначає рівень ліквідності проектів). Також до уваги беруться пріоритети підприєм­ства. Таким чином приймаються преферентивні інвестиційні рішення та формується програма реальних інвестиційних проектів [1]. Втім, як зазначалося, фінансові та реальні інвестиції виробничого підприємства знаходяться у постійному взаємозв'яз­ку, часто носять взаємодоповнюючий характер та у сукупності забезпечують безпе­рервний процес реалізації інвестиційної стратегії. При формуванні інвестиційного портфеля потрібно враховувати обидва види інвестицій, як реальні, так фінансові. Отже інвестиційний портфель має представляти собою цілеспрямовано сформовану сукупність взаємопов'язаних проектів реального та фінансового інвестування, які б, представляючи єдиний цикл, забезпечили реалізацію інвестиційної стратегії у відпо­відності до загальної стратегії та місії підприємства.

Варто зауважити, що схема формування підприємством сукупності взаємо­пов'язаних проектів реального та фінансового інвестування (рис. 3), більшою мірою стосується саме виробничого підприємства, для якого першочергове значення мають реальні інвестиції. Так, пропонується спочатку вкласти фінансові інвестиції у доходні види грошових інструментів (блок 1 на рис. 3), наприклад на банківський депозит. Звичайно, йдеться не про новостворене підприємство, а про вже існуюче, яке має джерела для вкладання на депозитний рахунок банку. Такими джерелами можуть виступати частина чистого прибутку, амортизаційні відрахування, надлишкові оборо­тні засоби, кошти від продажу старих основних засобів тощо. такі джерела самі посо-бі вже є власними інвестиційними ресурсами, втім вони, як правило, є недостатніми не тільки для розширеного, але й для простого відтворення, а тим більше для інвес­тиційних операцій на міжнародному рівні (поглинання іноземних підприємств тощо). Тому вказані власні джерела вимагають максимізації з метою накопичення та пода­льшого вкладання у реальні інвестиції. Схема максимізації власних джерел інвесту­вання, як уточнення взаємозв'язку блоків 1 та 2 рисунку 3, подана на рис.4.

Крім вкладання коштів на депозит, підприємство може залучити кошти шляхом випуску акцій або запозичити їх шляхом емісії облігацій. При цьому саме підприємст­во не вкладає кошти у закупівлю акцій чи облігацій інших підприємств, а лише випус­кає свої цінні папери. Втім, оскільки такі дії повинні принести прибутки та потребують обґрунтування, вони також були включені до інвестиційного портфелю підприємстваяк фінансове інвестування з метою накопичення власних залучених коштів випад­ку емісії акцій) або запозичених коштів (у випадку випуску облігацій) (блок 1 на рис.3). Коли власних джерел буде достатньо для здійснення реальних інвестиційних проек­тів або вони будуть доповнені через механізм запозичення, підприємство може прис­тупати до здійснення подальших реальних інвестицій (блок 2 на рис. 3). Це звісно не означає, що проекти реального інвестування не можуть здійснюватись паралельно із проектами фінансових інвестицій. Навпаки, можливе одночасне здійснення кількох проектів, наприклад, накопичення на депозитному рахунку амортизаційних коштів (фінансове інвестування) та закупівля сировини і матеріалів для дозавантаження ви­робничих потужностей за рахунок, наприклад, коштів від реалізації старого облад­нання або раніше не реалізованих запасів.

Власні джерела ін­вестиційних ресур­сів (Іджвласні)

Максимізація влас­них джерел через механізм фінансово­го інвестування

Додаткові вла­сні джерела ін­вестиційних ресурсів

(АІджвласні)

Максимізовані власні джерела ін­вестиційних ресу­рсів (Ідж

власн +АІджвласні)

Частина нерозподілених чистих прибутків

Амортизаційні відрахування

Здійснення реального інвестування

Надлишкові оборотні засоби

Кошти від продажу застарілих та надлишко­вих основних засобів

Асигнування на безповоротній основі

Інші власні джерела

Рисунок 4. Схема максимізації власних джерел інвестування через меха­нізм фінансових інвестицій [складено автором за джерелами 1, 4, 5, 6, 7]

Втім, коли йдеться про значні проекти (будівництво цеху, встановлення нових лі­ній та подальший вихід на новий зовнішній ринок або пряме іноземне інвестування через механізм вивезення капіталу), то, очевидно, їх здійсненню повинне передувати накопичення власних джерел шляхом фінансового інвестування.

У інвестиційному портфелі підприємства може бути одночасно декілька незалеж­них або взаємопов'язаних проектів реального інвестування. Так, значні проекти мо­жуть передбачати встановлення додаткових виробничих потужностей та подальший експорт виготовленої продукції на нові зовнішні ринки, а також вкладання прямих іно­земних інвестицій у об'єкти інших зовнішніх ринків. У першому випадку (встановлення додаткових виробничих потужностей) інвестиційний проект ймовірно буде доповню­ватись більш малим проектом: інвестування у поповнення оборотних засобів. Другий випадок (вкладання прямих іноземних інвестицій) здійснюватиметься через механізм фінансового інвестування (наприклад, придбання контрольного пакету акцій інозем­ного підприємства), але одночасно цей проект буде проектом реального інвестуван­ня (цей зв'язок показаний пунктиром на рис. 3). Прямі іноземні інвестиції можуть мати певні переваги при освоєнні нових зовнішніх ринків у порівнянні із звичайним експор­том: вони дозволяють зекономити транспортні та інші накладні витрати, пов'язані із доставкою продукції від виробника до споживача, забезпечують більшу адаптацію до особливостей зарубіжної країни. Здійснення проектів прямого іноземного інвестуван­ня може відбуватися у декількох формах: горизонтальне злиття, вертикальне злиття (зворотне та форвардне), конгенеретичне злиття та конгломеративне злиття [ 4]. У випадку наявності коштів вказані форми проектів, як правило, не є взаємовиключни-ми, а іноді можуть доповнювати один одного або, принаймні, є незалежними, тому можуть бути включені до інвестиційного портфелю підприємства. Так, приєднавши до себе іноземне підприємство-виробника аналогічної продукції (горизонтальне злиття, мета - розширення ринків збуту), підприємство може приєднати до себе і постачаль­ника сировини, який знаходиться в тій самій країні (вертикальне злиття форвардного типу, мета - отримання контролю над постачальником, забезпечення себе сирови­ною). Також можливим є об'єднання з підприємством, яке не є виробником однієї продукції і не знаходиться з нашим підприємством у зв'язку виробник-постачальник. Спільним у такому випадку може бути схожий тип споживання. Наприклад, підприєм-ство-виробник пива приєднує до себе підприємство із виробництва чіпсів та сухари­ків. Спільним при цьому є подібний, схожий та одночасний тип споживання і один споживач (конгенеретичний тип злиття). Інший варіант - вкласти прямі іноземні інве­стиції у компанію, яка немає нічого спільного із компанією-інвестором (конгломерати-вне злиття), може здійснюватись з метою зміцнення іміджу, зниження ризику та ди­версифікації діяльності.

За умов вдалого здійснення проектів реального інвестування підприємство отри­мує можливості знову здійснити фінансове інвестування (з'являються додаткові чистіприбутки, амортизаційні відрахування тощо). А також за умови покращання фінансо­вого стану, зростання іміджу, виникає можливість додаткового залучення і запози­чення шляхом продажу цінних паперів. Це знов-таки дасть можливість максимізувати джерела інвестиційних ресурсів для подальшого здійснення реального інвестування. Таким чином інвестиційний портфель включатиме незалежні та взаємопов'язані інве­стиційні проекти, які представлятимуть логічний безперервний процес здійснення ін­вестиційної діяльності з метою реалізації інвестиційної стратегії підприємства, мак-симізації прибутків, освоєння нових зовнішніх ринків та зміцнення іміджу. Кожен но­вий цикл інвестування повинен покращити показники діяльності підприємства у біль­шому ступені, аніж попередній. Це забезпечить підприємству постійне зростання та запобігатиме старінню і ліквідації, а, навпаки, дасть можливість на етапі зрілості за­мість старіння перейти до відродження на новій інноваційній основі та на нових, до­даткових, сегментах як внутрішнього, так і зовнішніх ринків.

Висновки

Одним із головних чинників успішної діяльності будь-якого підприємства є вдало сформований інвестиційний портфель, який об'єднав би усі інвестиційні проек­ти: взаємодоповнюючі та незалежні, реальні та фінансові. Усі проекти в сукупності повинні забезпечити безперервний процес зростання підприємства та його розвиток. Для виробничого підприємства першочергове значення мають проекти реального ін­вестування, в тому числі вкладання прямих іноземних інвестицій. Фінансові інвести­ції, як правило, здійснюються з метою накопичення коштів для подальшого реально­го інвестування або, на етапах зростання та зрілості, коли можлива наявність над­лишкових коштів. Але такі проекти також повинні бути включені до інвестиційного портфелю, і вони, в тому числі, забезпечать безперервність інвестиційної діяльності. Проекти реального інвестування, по-перше є основними, по-друге дадуть можливість в подальшому здійснювати фінансові інвестиції за рахунок додаткових можливостей для вкладання у доходні види грошових та фондових інструментів. Останнє максимі-зує кошти для реального інвестування. Крім того прямі іноземні інвестиції, які є реа­льними, здійснюються через механізм фінансового інвестування. Таким чином реа­льні та фінансові інвестиційні проекти є в тій чи іншій мірі взаємопов'язаними, а вда­ло сформований інвестиційний портфель забезпечить безперервний процес зрос­тання підприємства, причому кожен новий цикл повинен дати кращі результативні показники, аніж попередній.

Література

1. Бланк И. А. Инвестиционный менеджмент: [учебный курс] / И. А. Бланк. - [2-е изд., перераб. и доп.]. - К. : Эльга, Ника-Центр, 2006. - 552 с.

Страницы:
1  2 


Похожие статьи

С В Ткачук - Формування інвестиційного портфеля підприємства як інструменту зміцнення іміджу на існуючих та нових сегментах ринку

С В Ткачук - Методичні засади здійснення первинного відбору зовнішніх ринків

С В Ткачук - Основні засоби аналіз сутнісних та структурних характеристик

С В Ткачук - Транзитний потенціал україни чинники формування та проблеми розвитку

С В Ткачук - Формування глобального портфеля товарів ринків підприємством -суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності