Ф Ф Бутинець - Атестація науковців потребує вдосконалення або реформувати треба але обдумано - страница 1

Страницы:
1  2 

ВІСНИК ЖДТУ № 3 (49)

Економічні науки

УДК 657:001 Бутинець Ф.Ф., д.е.н., професор

Житомирський державний технологічний університет

АТЕСТАЦІЯ НАУКОВЦІВ ПОТРЕБУЄ ВДОСКОНАЛЕННЯ АБО РЕФОРМУВАТИ ТРЕБА, АЛЕ ОБДУМАНО

Розглядаються питання атестації наукових працівників,присвоєння наукових ступенів, надаються пропозиції щодо покращення якості наукових досліджень

Автор зовсім не журналіст. Він пише ще з шкільних років, як і багато його ровесників, з чистою мрійливою душею та відчуттям краси життя, любові до людей та бухгалтерської науки. Пише з любов'ю до тисячі своїх вихованців - бухгалтерів, до музики мови вчителів -проф. П.П. Німчинова та проф. І.В. Малишева. З часом це захоплення згасає, хоча його сплески, інколи, не зовсім рідко, під настрій, породжують декілька сторінок, як наприклад, оці.

За останні роки стрімко зріс інтерес практикуючих бухгалтерів до "проведення наукових досліджень". Досить навести той факт, що у 2000 році прийом аспірантів за науковим напрямом соціально-гуманітарні науки становив 2010 чол., у 2008 р. він зріс у 1,6 разів та становить 3169 чол. Відповідно докторантів - 97 і 208 чол. або збільшений у - 2,1 рази. Зростання жахливе. Зростання, якого у всі періоди історії навряд чи знала хоч одна галузь наукового знання.

Мета цієї статті полягає в тому, щоб спробувати пояснити це явище (в цілому, безумовно, позитивне); спробувати представити, до яких наслідків воно призведе; намітити можливі шляхи підвищення (точніше сказати, відновлення) якості дисертаційних досліджень в сфері бухгалтерського обліку і контролю.

Я бував на засіданнях експертних рад ВАК у Москві та Києві, спілкувався зі сторонами процесу, в якому, до речі, бере участь і науковий керівник (науковий консультант). Враження? Про це розповім у подальших дослідженнях. А згадав про цю банальну загалом "епопею", щоб зауважити, що слуги науки нерідко по-різному читають і трактують одні й ті самі вимоги до дисертацій. І рішення приймають відповідні. А хто в "стрілочниках"?

Серед жертв експертних, м'яко кажучи, помилок знаю чимало добре підготовлених здобувачів. Довелося не раз відчути це на собі і своїх учнях. Ми, слава Богу, завжди доводили свою правоту. Показову ж перемогу над моєю колишньою аспіранткою, а згодом докторантом прагнула отримати одна із київських експертів. Наша перемога над пихатістю, самодурством і непрофесіоналізмом експертів показала, що здобувачі нашої наукової школи не з лякливих: вміють відстояти своє чесне ім'я за всіма пунктами вимог до наукових досліджень, примусивши експертів рахуватися з рішенням Спеціалізованої вченої ради.

Чому я хочу бути почутим щодо того, що ми -професійні бухгалтери, маємо всі разом сказати об'єктивну правду? Правду ніхто з нас не любить, бо чудово розуміє: якщо тільки теперішні доктори наук нашого профілю навіть на побутовому рівні говоритимуть один одному правду, буде суцільна війна. Автор у цьому переконався на власному досвіді. Але ми на загальносуспільному рівні маємо про це сказати, а лише потім колективно визначимося, як за нинішніх умов надалі готувати науковців з бухгалтерського обліку.

Нечуване зростання числа облікових досліджень, природно, не могло не викликати ряду негативних явищ і перекосів. По-перше, це вплинуло на якість наукових праць, зокрема дисертацій, і особливо, докторських. Адже за своєю сутністю докторська дисертація - це цілісна теорія вирішення будь-якої вагомої проблеми. Поки що важко собі уявити, коли щорічно лише в бухгалтерській галузі наукового знання створюється 5 "повноцінних" бухгалтерських теорій (!?). Проблематика дисертаційних досліджень досить нерівномірна. Переважна більшість захищених дисертацій з облікових проблем пов'язана з питаннями елементарної організації облікового процесу або здійснення "купленого аудиту". Цілком зрозуміло, що ці питання давно не цікавлять власників. У той же час звертає на себе увагу невелика кількість дисертацій з проблем теорії бухгалтерського обліку, аудиту, аналізу і методики викладання облікових та контрольно-ревізійних дисциплін. Чомусь практично припинилися дослідження з проблем соціального захисту працюючих, справедливого розподілу прибутку, збереження майна власника, розподілу майна при виході засновників тощо.

Зауважу, що за радянських часів автор не знає жодної дисертації з бухгалтерського обліку і контролю, захищеної особами, які не працювали у цій сфері. Чому сьогодні у нашій галузі такий попит на "науковців зі сторони"? Відповідь: дипломи купують там, де можна вигідно придбати.

Разом з тим слід визнати свої прорахунки та неспроможність якісно готувати потрібних державі науковців. Вважаю, що така правда сприятиме зменшенню втратам для країни, ніж просто замовчування і намагання продовжувати бажане видавати за дійсне.

Тема цієї статті виникла спонтанно. Так сталося, що автор вимушений був проситися на прийом до голови ВАК України проф. В.Ф. Мачуліна. І, на диво, у теперішній час керівник високого державного рангу прийняв мене без запису, вислухав протягом півгодини, а через годину надав вичерпну відповідь на всі поставлені питання. Я досить часто у службових цілях буваю у ВАК і бачу Володимира Федоровича завжди енергійним, щирим, який приходить у державну установу з безліччю ідей. Він не боїться змінювати стиль роботи установи, експериментувати та впроваджувати інновації у нелегку працю з науковцями. Вихованість його настільки органічна, що мимоволі виникає думка: ось де еталон справжнього вченого -національного інтелігента-патріота, який любить свою державу та народ щодня, постійно, кожною клітинкою свого єства.

Також вражають ерудиція, мудрість, інтелігентність, виваженість, доброзичливий тон розмови його першого заступника проф. В.Д. Бондаренка.

Підкреслюю, що Житомирська наукова бухгалтерська школа не підтримує будь-яких пропозицій щодо ліквідації ВАК України. Така установа сьогодні вкрай необхідна в державі. Інакше в науці наступить хаос, який ми ніколи не зможемо виправити. Наше бачення - необхідно зміцнити статус ВАК України, надати їй більш широкі повноваження та суворо їх дотримуватися.

Якщо певні кола й надалі наполягатимуть на спрощенні системи атестації науковців в Україні, то нам запропонують вільний ринок дипломів (в якійсь мірі він уже діє). Якщо ж ми хочемо відродити напівзруйновану в країні систему освіти і науки, побудувати для свого народу справжні наукові школи, а не додаток до європейської економіки, перетворити Україну на квітучу країну, то нам потрібні інші науковці, підготовлені на моральних принципах і традиціях, виховані на історичному досвіді нашого народу.

Особи, що мають дипломи кандидатів і докторів наук зі слідами "бруду", пройшовши всі сходинки тіньової економіки, мафіозних структур, - яке благо вони принесуть державі, нашим з вами дітям? Хтось задумувався над цим? То навіщо ж ми творимо зло своїм нащадкам? Давайте, колеги, зупинимося.

Україна повинна відновити моральне обличчя науки, яке існуватиме завдяки християнству. Лише тоді ніхто не зриватиме телефонні слухавки в будках, не ламатиме університетські парти, не перетворюватиме наші вулиці й сквери на смітники. Інакше науковці будуть брати хабарі, "продавці - науковці" неякісних дисертацій - безбожно обраховувати наших дітей, робітники - халтурити, та усіразом - пиячити й безчинствувати. Зграї молодих дикунів, вихованих у криміногенній атмосфері, скуповують сьогодні все що бачать, включаючи докторські дисертації, і їх нікому стримувати, оскільки побоюються ще більшої лютості. А де ж виховна функція бухгалтерського обліку, аудиту, наше виховання поваги до власності, до тих, хто створює прибуток? Чому про це не йде мова в наших дослідженнях?

Давайте вже сьогодні запровадимо нову тематику, визначимо нові об'єкти для дослідження, але, не завтра, не колись! Наша наукова школа готова до цього, ми вже працюємо не один рік у цьому напрямі. Пора зупинити потік "наукової макулатури" та халтури за гроші. Ми -суверенна держава, горда нація, у нас є науковий потенціал, чесні та справжні науковці. Підтримайте пропозицію нашої школи! Не шукайте в Житомирі ворогів, їх у нас немає. Інакше нам нічого буде залишити своїм дітям і онукам. Хіба що "липові" дипломи докторів та кандидатів наук і атестати доцентів та професорів.

Як би хто не відносився сьогодні до новацій МОН України, але потік доцентів та професорів призупинено. Є вимоги до науковця: можеш їх виконати - будеш доцентом чи професором. Не можеш, значить, твоя докторська чи кандидатська дисертації "липові". Про це повинне знати суспільство, а також колеги по роботі.

Коли жертви не виправдані. Хто б що не казав, але у нас є науковці високого рівня. Однак наука давно потребує кардинальних реформ. Це стосується, насамперед, захисту докторських і кандидатських дисертацій у спецрадах та їх розгляду в експертних радах ВАК. Цілої статті не вистачить, щоб розповісти про захист у спецрадах дисертацій досить низької якості, а також про той пресинг, який доводиться витримувати нашій науковій школі з боку не лише заздрісників інших ВНЗ, а й безпосередньо окремих членів експертної ради ВАК. Останні свідомо йдуть на порушення правил розгляду експертних справ заради того, щоб показати, хто в державі господар.

А судді хто? Що вони самі захистили і хто їх рекомендував до складу ВАК? Окремі експерти не розуміють, що для справжнього науковця будь-яка несправедливість може обернутися на чергову трагедію, в тому числі для його сім'ї та близьких.

Автор пережив реорганізацію й закриття університетів, репресії та переслідування наукової думки. Ми, в Житомирі у технологічному університеті, підготували більше 50-ти кандидатів та близько 10-ти докторів наук. Кафедра підтримує контакти з десятками університетів різних країн світу. Наших викладачів запрошують працювати до престижних зарубіжних навчальних закладів, ними ведуться спільні наукові розробки, одержуються гранти президента. На кафедрі бухгалтерського обліку і контролю (безпосередньо викладачами кафедри!) читається вісім європейських мов фахового спрямування.

Усі розуміють, що справжня наука може розвиватися там, де окрім світлих умів, є сучасна база, необхідне матеріальне забезпечення. У нас є молоді таланти, а також - потужна наукова інформаційна база з бухгалтерського обліку з 1884 року, тобто більш ніж за 100 років.

Можливо, тим, хто нас "допитує", нічого про це не відомо? Відомо. Вони відвідували наш ВНЗ, бачили як ми працюємо. Але ж у нас в країні, якщо добре - це не цікаво, якщо погано - оце об'єкт для пересудів.

Безумовно, роль експертної ради ВАК велика, її слід всіляко підтримувати, але представляти її повинні визнані науковими школами фахівці - чесні, об'єктивні. Групу молодих експертів повинен очолювати аксакал[1].

У наукових і суто делікатних питаннях мають переважати професійні знання та компетентність, висока порядність,   уміння   приймати   виважені   рішення з урахуванням багатьох складових. В жодному разі не припустимим є непрофесійний підхід, а тим більше хабарництво чи помста здобувачу за будь-кого - сестру чи брата, учителя чи наукового консультанта.

Пригадую, як декілька років тому слухали захист докторської дисертації з проблем обліку і аналізу в неприбуткових організаціях. Взагалі, підкреслю, це не тема  докторської дисертації з  нашого профілю.

Попередньо переглянувши цю "наукову працю", ознайомившись з її авторефератом, я спеціально приїхав на захист. У ході дискусії висловив пропозицію оголосити перерву, а після цього зібратися членам ради, щоб я висловив свою точку зору щодо якості даної дисертації. У відповідь було обурення окремих членів ради, а інші просто промовчали. Проголосували тоді, здається, одноголосно за присудження наукового ступеня доктора економічних наук. І на диво усім, через півроку ця "вчена" стає членом експертної ради ВАК України. Таку ж посаду обіймає і одна з тих членів спецради, котра голосувала за присвоєння даному науковцю наукового ступеня доктора наук.

Ось тут і з'явилася у них можливість показати невгамовному професору з периферії, який бореться за якість науки, хто головний, хто визначає в державі долю науковця. Якщо хтось вважає, що головною є Наукова школа або Спеціалізована вчена рада, то він помиляється. Головним є експерт ВАК. Тільки один Бог відає яким чином, але регулярно до таких "експертів" потрапляють дисертації здобувачів Житомирської наукової бухгалтерської школи. При цьому на засідання експертної ради запрошують лише здобувача, науковому керівнику - зась. Результати слухання експерти не оголошують. Вони стануть відомі здобувачу, коли прийме рішення Президія ВАК України. А що робити тоді, кому скаржитися?

На цей раз мені пощастило. Здобувача Оксану Вікторівну Олійник і мене запросили разом на слухання. Ви б почули заготовлені "великими" експертами протягом 3-х місяців висновки та запитання, які задавали протягом півгодини. Отримавши досить чітку відповідь докторантки на кожне питання, експерт проголошує: "Не згодна". Решта експертів мовчать.

Згадую той час, коли Оксана прийшла до університету з мамою, яку я знав багато років по спільній роботі. Навряд чи хто з батьків Оксани міг тоді уявити майбутні здобутки дочки. Та й сама студентка прийшла на кафедру не одразу. Спершу навчалася у звичайній студентській групі, потім - у науковій школі. Далі йшла сходинками професійної майстерності: викладач, аспірантка, доцент (отримання наукового ступеню кандидата економічних наук), заступник завідувача кафедри, декан обліково-фінансового факультету, докторант, перший проректор університету. І тут такий "іспит".

Після "допиту" О.В. Олійник експерти прийнялися за "виховання наукового консультанта". Чули б ви в чому мене звинувачували?! У низькій якості дисертацій нашої наукової школи. Я був шокований. Експерти взагалі не читають моїх виступів у пресі та на засіданнях двох Спеціалізованих вчених рад. Протягом багатьох років я займаю чітку позицію - на захист дисертацій виносяться курсові та бакалаврські роботи. Настав час зупинити цей потік - ось мої виступи. І що ви думаєте? Експерти, замість зупинення потоку праць низької якості, взялися за своє: щоб зупинити діяльність нашої наукової школи, тобто тих, хто бореться зі злом в науці.

Нинішні експерти ВАК були на моєму 70-річчі. Такої кількості вчених із різних країн світу, я впевнений, вони ніколи не бачили. Але й такої неповаги до старших, до Заслуженого діяча науки і техніки України, заслуженого професора ЖДТУ, до тих, хто опікується справжньою наукою, я теж ніколи не бачив. Адже під час неодноразового перебування у нашому університеті експерти ВАК висловлювали захоплення підготовкою кадрів, просили наші магістерські праці для більш детального вивчення. Що ж змінилось сьогодні, запитував я у колег на "виховному процесі". Відповіді не було. Наші дисертації не ідеальні, але придатні для впровадження - вносять вклад у розвиток науки, поліпшують практику, вони набагато кращі, ніж в інших ВНЗ. А головне ­вони не містять плагіату, яким страждає кожна друга вивчена нами дисертація. Практично жоден дослідник не знає своїх попередників, а тим більше зарубіжних вчених.

Вимушений був нагадати експертам ВАК, що я доктор економічних наук періоду, коли "зелені" в науці не застосовувалися, коли були вимоги до науковців і їх відповідальність, коли ради із захисту дисертацій формувалися із 25-26 докторів економічних наук з 10-12 ВНЗ колишніх країн СРСР.

Бог суддя нашим експертам. Зважаючи на все це, гадаю, майбутнє бухгалтерської науки з такими експертами -досить туманне й невизначене. Колись вони зрозуміють, але буде пізно. Чому експерти не читають моїх виступів на засіданнях Спеціалізованих вчених рад? Адже там я відверто кажу: припиніть халтуру. То чому б не запросити в Київ тих, хто виносить на захист простенькі студентські роботи, тих, хто їх опонує і хто ними керує? Ось таких "науковців" і слід виховувати та не давати їм можливість продовжувати "гру" в науку. Це можуть зробити поважні, визнані в Україні фахівці. З тими, хто мене "допитував", вести мову про якість дисертацій - означає не поважати себе. Адже вони не можуть збагнути, чому в Білорусі я 3-4 рази на рік виступаю опонентом, а в Україні - ні.

Що стосується Оксани Вікторівни, то вона каже: "Я щаслива, що маю можливість спілкуватися досхочу, відновлювати сили після чергового стресу, спілкуватися з рідними, розмовляти зі студентами, які також, схоже, починають цікавитися наукою, особливо коли ми завзято виступаємо перед ними з моїм учителем. Хіба все це, таке рідне й дороге, можна покинути? Тільки ненадовго, заради справи, яка вимагає бувати у відрядженні, щоб завжди повертатися до улюбленої роботи, де тебе люблять і тобою пишаються".

Приклад другий. В одній із київських вчених рад проходив захист кандидатської дисертації. На захист винесено, за вимірами нашої наукової школи, поганеньку студентську курсову роботу. Свою точку зору з цього приводу висловлюю з трибуни. Опонентом виступає О.Є. Ґудзь, науковим керівником - П.А. Лайко. Обидва -представники Інституту аграрної економіки.

Я особисто не раз намагався привернути увагу до проблеми - низької якості досліджень - і керівників членів спецради, і експертів ВАК. Але не вдалося.

Припинити діяльність таких спецрад може тільки ВАК через своїх експертів. Це їх компетенція, однак чомусь ці ради благополучно функціонують десятиліттями. Можна це подолати, але для цього потрібна воля всіх нас -науковців України. Потрібно, щоб ВАК прийняла відповідне рішення, а ми з вами - підтримали.

Давно слід дати спокій справжнім науковим школам, залучити їх до контролю за діяльністю тих спецрад, у складі яких немає 5-6 власних (штатних) докторів наук з обліку, якщо ми справді хочемо бачити свій фах потрібним державі, а нас докторів наук поважали у світі. Скажу відверто, що мені інколи буває соромно стояти разом з деякими "докторами" наук мого профілю.

Повернуся до попереднього прикладу.

Через декілька місяців на захист у спецраді Інституту аграрної економіки виноситься дисертація нашої аспірантки І.Л. Томашевської. Членами спецради там є П.А. Лайко, О.Є. Ґудзь і Н.А. Правдюк[2]. Ви б чули цей захист! По-перше, П.А. Лайко не з'явився на засідання ради, інші - не поставили підписи про свою присутність. Нижче я навожу фрагмент свого виступу (взято із стенограми): "Щоб там хто не говорив, дисертантка має своє бачення проблеми, її науковий керівник теж, а я-то знаю наукову базу. Хтось сьогодні може сказати, що проблемами придбання з точки зору бухгалтерського обліку в Україні хтось займався? Хто може навести приклад і сказати, що ось бачите, це вже є? Це ж не купівля м'яса великої рогатої худоби, якої в Україні немає, а здобувачі продають. Мова йде про придбання підприємств. Я думаю, що кожен повинен зрозуміти, І.Л. Томашевська (вона Америки не відкрила), але вона взялась за розробку теми, яку ніхто з точки зору бухгалтерського обліку не розглядав в Україні. Так, я згоден і з тим запитаннями, із тією критикою - все це так. Але ж вона вперше взялась за розгляд цього питання і вона його довела, показала своє бачення. Здобувач зробила наукові дослідження, вона ніде і ні в кого не переписала, вона не міняла, як це роблять інші здобувачі, льон на кукурудзу, просо на гречку. А може мені хтось може сказати з точки зору бухгалтерського обліку, які теми виконуються в Україні? Я знаю всі дослідження. Як би тут комусь не хотілося принизити Житомирську наукову бухгалтерську школу, як би хто не хотів тут витерти ноги - нічого не вийде. Я просто хочу попередити і сказати всім: давайте будемо співпрацювати, давайте будемо людьми. Давайте будемо порядно ставитися до всіх. Я, наприклад, знаю, бо в двох радах в Києві, в тому числі і тут, в цій залі, я теж багато років був членом ради, я роблю зауваження, я критикую і критикую по-справжньому. Але ніколи на здобувачеві не відігравався. Ось це я хотів би, щоб кожен зрозумів. Чому? У кожного з нас є діти і онуки, а там є ще і Бог зверху, який все бачить. Не можна переносити, якщо комусь не подобається Ф.Ф. Бутинець, то це не значить, що йому не подобаються всі інші. Я Вам дуже вдячний за прослухану сьогодні дисертацію і сподіваюсь, що ми будемо співпрацювати. У нас є спільна мета, я хочу, щоб кожен це зрозумів. Дякую за увагу!"

Доки людина має посаду вона не задумується над майбутнім і не переймається дріб'язковими (з її точки зору) побутовими клопотами. А коли вона ніхто - просто науковець, - навіть найменша дрібниця може стати справжньою проблемою. У таких випадках завжди будуть готові прийти на допомогу, тому хто її потребує, учні і просто люди, яким ви допомогли, але не за гроші (в цьому випадку розрахунок проведено!). Ось чого не можуть збагнути мої колеги, але кінець цьому настане.

І останній приклад. Я запросив на засідання однієї із Київських спецрад трьох своїх студентів-магістрів (Ірину Левицьку, Інну Комнацьку, Наталію Гойло - прізвища реальні). Прослухавши захист двох кандидатських дисертацій, вони одноголосно заявили: ми такими кандидатами наук не хочемо бути. Інна Комнацька вже через тиждень пішла з кафедри. Зараз вона працює головним бухгалтером на підприємстві. Чому? Ті, хто виховується у нашій науковій школі з першого курсу, обожнюють бухгалтерську науку, поважають і люблять своїх старших науковців - кандидатів і докторів наук, наслідують їх приклад. Як же мені переконати студентів у тому, що в Україні не всі такі кандидати наук, яких вони бачили на захисті у Києві? Студенти запитують, чи запросять цих здобувачів вченого ступеня на експертну раду ВАК? Правда, цікаво! Гадаю, що ні.

У тому, що діється сьогодні в нашій сфері винні й ми самі. Ось така гірка правда. Багато рішень наших спецрад про присудження наукових ступенів можна вносити в чорну книгу світової бухгалтерської науки. Це жах. Можливо, їх було б набагато менше, якби у потоки захисту так званих дисертацій влилися потужні думки аксакалів. От тільки де їх взяти? Дехто каже, що у Наукових школах. Але ж там потрібна постійна, важка та невдячна робота. І не тільки у переддень захисту, коли починаються офіційні звіти про готовність, а щодня.

Я не раз був "кісткою у горлі" для наукових керівників, які випускають на захист студентські курсові та бакалаврські роботи. Я багато разів з цього приводу виступав на засіданнях Спеціалізованих вчених рад. Кожен раз нагадую усім присутнім, що є ВАК, є експерти. Але хто читає мої виступи? А якщо читають, то де ж реакція? Чому мене позвали експерти, щоб "виховувати" за неякісні дисертації. Хто з нас взагалі бореться за покращання якості дисертацій? Тут щось не розумію.

Експертам перевірити та вийти на слід торговців і замовників дисертацій, притягнути до відповідальності, здозволу сказати, таких науковців, професійно поставитися до виступів членів Рад, тоді б справа, безперечно, з'явилася би у Президії ВАК. Скажіть, будь ласка, скількох і як покарали останнім часом неправедних суддів (читай експертів) за незаконне присудження наукових ступенів?

Якщо відверто, причин і для глузування, і для серйозної критики є чимало. Бо дуже часто не різні "об'єктивні" причини, а саме відверто погана робота спеціалізованих вчених рад, опонентів і експертів призводить до "накопичення" докторів і суто наукових та економічних проблем, які з часом не розв'язати.

Я б хотів, щоб про все це почула наша громадськість, фахівці з обліку, справжні науковці і не лише з обліку. А ще я хотів би, щоб хоч раз у своєму житті експерти ВАК (мова йде про облік!) показали підготовлені дисертації їх здобувачами під їх безпосереднім керівництвом. Подейкують, що в експертів їх немає. Я прошу ВАК, якщо члени експертної Ради мають здобувачів, дисертації останніх направити до нашої наукової школи. Ми вивчимо досвід підготовки науковців експертами ВАК і зобов'язуємося його оприлюднити, поширити серед ВНЗ з метою покращання якості наукових досліджень в Україні. Ми проведемо абсолютно об'єктивну та відкриту наукову експертизу. Це буде корисним для всіх нас. А якщо експерти не займаються підготовкою науковців, а лише "рецензують" житомирські праці, благаю їх, негайно залишити стіни ВАК. Інакше це стане відомо студентам не лише нашого університету. І кого ж нам у майбутньому чекати в аспірантуру?

Можна по-різному ставитися до етичних норм науковця, відчуття наукового патріотизму тощо, але не можна забувати про людську гідність і порядність, про необхідність прозорості формування наукових відносин між членами спецради, здобувачем і експертами, тобто людьми. Тому хотілося б запропонувати публічну полеміку з питання визначення поняття "наукова етика", щоб воно набуло належної ваги при присудженні наукового ступеня, з чим у майбутньому мають бути узгодженні відносини спецрада -- експерт -- апеляція (Президія ВАК).

З цього питання мав би не формально, а обґрунтовано й публічно надати роз'яснення центральний орган держави - ВАК України, - як бути, коли експерт ВАК за 5 хв. вирішив долю науковця. З Оксаною Олійник так не вийшло, їй задавали десяток попередньо заготовлених запитань і чекали, що ось-ось відповіді не буде. Не вийшло. Перш ніж інших вчити, слід свою пам'ять поновити - кажуть у народі.

Страницы:
1  2 


Похожие статьи

Ф Ф Бутинець - Бухгалтерський облік контроль і аналіз

Ф Ф Бутинець - Атестація науковців потребує вдосконалення або реформувати треба але обдумано

Ф Ф Бутинець - Підготовка кадрів сучасні підходи

Ф Ф Бутинець - Наукова школа її ознаки та умови формування

Ф Ф Бутинець - Наукові дослідження житомирської наукової бухгалтерської школи жнбш