Т Л Желюк - Базові траєкторії розвитку національної економіки пошук нових можливостей для україни - страница 1

Страницы:
1  2 

УДК 330.34

Т. Л. Желюк,

канд. екон. наук, доцент кафедри державного і муніципального управління Тернопільського національного економічного університету

БАЗОВІ ТРАЄКТОРІЇ РОЗВИТКУ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ: ПОШУК НОВИХ МОЖЛИВОСТЕЙ ДЛЯ УКРАЇНИ

Проаналізовано концептуальні підходи до проектування динамічних процесів у контексті можливої векторизації економічного розвитку національної економіки. Обґрунтовано основні підходи до вибору ба­зових траєкторій динамічного розвитку національної економіки. За допомогою графічних трендових моделей зростання визначено біфуркації траєкторії довгострокового розвитку та атрактори, які сти­мулюватимуть рух національної економіки до нового технологічного

укладу.

Ключові слова: моделі довгострокового розвитку, хвиле­подібний, циклічний розвиток, базові траєкторії розвитку, точки біфуркації, граничні цикли, атрактори, флуктації, інституційний вплив.

Analysis of conceptual approaches to the design of dynamic processes in the context of the possible vectorization economic development of the national economy. The basic approaches to choosing the basic trajectories of the dynamic development of national economy. With graphic trend growth model identified long-term development trajectory bifurcations and attractors that stimulate movement of the national economy to the new technological order.

Keywords: model for long-term development, sinuous, cyclical development, base development trajectory, the bifurcation point, limiting cycles, attractors, fluktatsN, institutional impact.

Постановка проблеми. Забезпечення резистентності націо­нальної економіки до деструктивних впливів у сучасній системі світогосподарських координат можливе лише через дослідження багатоваріантних траєкторій довгострокового розвитку, одна з яких повинна бути базовою і дозволить оптимізувати сис­тему державних управлінських рішень та стимулюватиме структурні перетворення в контексті вибору оптимального, прийнятного для суспільства варіанту довгострокового розвитку.

© Т. Л. Желюк, 2010 45

Протягом другої половини минулого століття макроеко-номічне моделювання динамічного розвитку набуло поширення в працях відомих західних учених: Р. Баррелла, В. Велфе, П. Гонга, П. Дуа, М. Еванса, Р. Кауфмана, Л. Клейна, С. Коммандера, В. Леонт'єва, Г. Менк'ю, У. Меєрса, Канемі Пана, Дж. Сакса, П. Самуельсона, Я. Тінбергена, М. Тівегна та інших, які стали методологічною основою для моніторингу результативності еко­номічної політики урядів країн з розвинутою ринковою економі­кою і тих, що розвиваються. Напрацювання даних учених частко­во лягли в основу розробки світових прогностичних моделей (Уортонська модель (США), моделі «ADAM» (Данія), «EMSE 2.0» (Словаччина), «MODIS» (Швеція), «MODTRIM» (Бельгія), «MSG» (Норвегія), «HERMES-LINK» (країн ЄС). Практика пока­зує, що аналітичні залежності в даних моделях, розроблені на ос­нові статичних динамічних рядів не завжди вписуються у при-чинно-наслідкове русло, передбачене постулатами економічної теорії, вони є, швидше, конструкторськими домінантами для прийняття управлінських рішень в управлінні довгостроковим розвитком. Це ставить під сумнів можливість прямого перене­сення створених західними економістами модельних залежностей на національну площину і актуалізує питання пошуку певних ба­зових принципів вибору оптимальної моделі довгострокового розвитку України.

Аналіз останніх досліджень. Питання проектування динаміч­них процесів у контексті можливої векторизації економічного розвитку національного господарства піднімаються в працях відомих українських учених та економістів. Серед них варто виділити:

міжсекторальні моделі економічного розвитку В. М. Гейця , М.І. Скрипниченко [1;2], в яких зроблено спробу синхронізації інструментарного впливу фіскальної, монетарної, зовнішньо­економічної політики у забезпеченні динамічного, гармонійного розвитку основних секторів економіки за допомогою інтегрова­них макроекономічних моделей середньо- та довгострокового прогнозування в умовах нестабільної економічної кон'юнктури;

міжкраїнні моделі економічного розвитку, які використову­ються для симультативної оцінки трансформаційних процесів, які відбуваються на рівні національних економік і репрезентуються інтегрованою системою регресивних рівнянь і тотожностей відповідних торговельних потоків [1]. На рівні мегаекономіки розробкою таких моделей займається Центр досліджень у рамках Проекту Міжнародного об' єднання національних економічнихмоделей (LINK)[1]. Дана наукова організація протягом останніх 50 років узагальнює і координує дослідження у сфері міжкраїнного економіко-математичного аналізу та прогнозування тривалих, стійких тенденцій динаміки макроекономічних показників у роз­винутих країнах світу та їх порівняння з рухом цих показників у трансформаційних економіках;

ендогенно спрямовану модель довгострокового розвитку на засадах соціо-натуралістичного, політико-екзистенціонального, духовно-генетичного розвитку з максимальним використанням потенційних переваг, обгрунтовану Данилишиним Б. М. та Мики-тенком В. В., яка підтримує економічну співпрацю як за західним, так і за східним вектором зовнішньоекономічних сто­сунків. Данилишин Б. М. та Микитенко В В. у монографії «Фе­номенологічні альтернативи економічного зростання України» (2008 р.) [3] дуже слушно наголошують на необхідності переос­мислення національної моделі економічного розвитку в контексті формування нової ресурсно-функціональної системи забезпечен­ня ендогенного зростання, необхідності активізації соціальних, технологічних, інноваційних та інтелектуальних факторів. Забез­печення результативності функціонування такої системи можли­ве лише за рахунок активізації широкомасштабних суспільних перетворень Україні та інтенсифікації вироблення адаптивних структур-атракторів;

моделі інноваційно-технологічного розвитку, обгрунтованої в роботах Федулової Л.І., яка передбачає вибір певної стратегічної технологічної платформи[2] (СТП), яка виступає інструментом для державної фінансової підтримки нанотехнологій, стимулює нау­ково-дослідну діяльність приватного сектору, попит на науково-технічну продукцію, залучення прямих іноземних інвестицій.

СТП дозволяє об' єднати інтереси державного, приватного сек­торів, максимально враховуючу глобальну інноваційну стратегію та потенціал вітчизняної системи наукових досліджень і сприяє економічному зростанню національної економіки [4;5];

моделі адаптивного розвитку, обгрунтовані в роботах Гор-буліна В. П., Качинського А. Б. [6], які не можуть бути парамет­ричними чи структурними (визначати кількісні залежності та пропорції), вони апріорі носять функціональний характер і нама­гаються дати відповідь про характер можливих змін, адаптуючи інструментарій державного регулятивного впливу відповідно до вимог та потреб середовища.

Постановка проблеми. Безперечно, кожна із вище про­аналізованих моделей має як науковий, так і прикладний інтерес, і може бути взята за основу у виборі траєкторії розвитку національної економіки. Слід зазначити, що адаптивний тип траєкторії довгострокового розвитку став квінтесентною ознакою розвитку України.

Відмітимо, що рівень конкретизації функціональної адаптації має диференційований характер, причиною якої виступає флук­туація передбачуваності змін у динамічному середовищі. Вико­ристання механізму адаптації в управлінні довгостроковим роз­витком національної економіки реалізується через систему довгострокового прогнозування, яке може використовувати низ­ку підходів:

аналітичного управління, яке використовує технології стра­тегічного аналізу (SWOT-аналізу для виявлення сильних і слаб­ких сторін, загроз та додаткових можливостей; SPACE-аналізу, який є ефективним інструментом визначення впливу факторів, які вимагають першочергової уваги, виокремлення яких здійснюється за допомогою матриці показників, що характери­зують фінансовий стан, макроекономічну стабільність, виробни­чий потенціал, конкурентні позиції національної економіки);

прогностичного управління, яке передбачає створення інформаційної бази для розробки прогнозно-планових доку­ментів, оригінальних стратегій розвитку відповідно до конку­рентних позицій національної економіки. На даний час показни­ки соціально-економічного розвитку України в зв' язку із частими уточненнями та переглядом статистичної звітності не можуть створити достовірної прогностичної аналітичної бази, а це, в свою чергу, створює серйозні перешкоди щодо дотримання ви­мог адекватності економіко-математичних моделей реаліям досліджуваних економічних процесів;ситуативного управління, яке використовується в умовах ри­зикованості та непередбачуваності і передбачає застосування стандартизованих базових підходів або чітко відпрацьованих ор­ганізаційних процедур в управлінні національною економікою відповідно до змін макро- та мегасередовища;

інтуїтивного управління, яке базується на системі колектив­них та індивідуальних експертних оцінок і використовується в умовах відсутності належного інформаційно-аналітичного забез­печення соціально-економічних процесів.

Світова фінансово-економічної криза дала поштовх розвитку новому технологічному укладу в рамках теорії довгих 40—60-річних кондратьєвських хвиль, а це, в свою чергу, сприяє форму­ванню нової макрогенерації і вимагає створення єдиної світо­глядно-методологічної платформи для вибору базової траєкторії витку за умов високого рівня невизначеності, і на цій основі реа­лізації прогностичних функцій державного управління довгост­роковим розвитком. Тому в рамках даної наукової публікації вважаємо за доцільне обгрунтувати можливості вибору кумуля­тивної траєкторії розвитку України, яка забезпечить узгодження суспільних інтересів і неспівмірних інтересів конкуруючих політичних еліт.

Виклад основного матеріалу.

Методологічною основою для вибору траєкторії розвитку мо­же служити органістична концепція Г. Спенсера, системна теорія Е. Дюркгейма, модель взаємодіючих соціокультурних полів П. Бурдьє, цивілізаційна теорія А. Тойнбі та О. Шпенглера, теорія триєдиного ядра статики, циклічної динаміки та соціогенетики М. Кондратьєва, П. Сорокіна, О. Чижевського (ХХ ст.); теорія закономірності циклічної системної економічної динаміки М. Туган-Барановського; теорія наукових революцій Томаса Куна; геополітична теорія Рендала Колінза; теорія циклічної природи глобальних економічних і соціально-політичних процесів І. Валлерстайна; теорія неминучості прий­дешніх економічних потрясінь М. Хазіна; теорія розвитку світової економіки В. В. Лєонтьєва.

Розвиток у вищеназваних концепціях асоціюється з цикліч­ністю, з лінійним чи нелінійним, одно- чи багатовекторним ха­рактером макроекономічних змін, еволюційним чи стрибко­подібним характером політичних, економічних, соціокультурних трансформацій.

Якщо розглядати можливі траєкторії розвитку національної еко­номіки в історичному аспекті, то можна виділити три основні під­ходи до трактування динаміки соціально-економічних систем [7]: 1) прогресивно-поступальний шлях розвитку, суть якого полягає в зміні періодів революційного та еволюційного розвитку, якіс­ному вдосконаленні одних елементів і відмиранні інших. Різно­видністю даного підходу є теорія еволюційних циклів міжнарод­ної економічної та політичної системи В. І. Пантіна та В. В. Лапкіна, яка виходить із моделі чотирьохфазних ево­люційних циклів (здвоєних кондратьєвських циклів з функціо­нальною диференціацією кожної з чотирьох фаз і покроковим скороченням тривалості понижувальних хвиль при постійній тривалості підвищувальних хвиль). При цьому дані еволюційні цикли є універсальним механізмом соціальної еволюції, в рамках якого аналітично виокремлюються економічна та політична складові; 2) циклічний характер розвитку, який передбачає про­ходження однотипних циклів окремими цивілізаціями, держава­ми; 3) хвилеподібний розвиток з безліччю переходів і критичних поворотних точок біфуркації, у яких подальша еволюція часто є невизначеною, стохастичною, недетермінованою.

Якщо проаналізувати динаміку основних макроекономічних показників, які були взяті за основу при побудові конд-ратьєвських хвиль, і детермінують соціально-економічний розви­ток економіки України у середньому проміжку часу, за 1996— 2009 рр. (табл.1), то отримаємо середньострокові s-подібні хвилі з діапазоном у 14 років (рис.1).

Таблиця 1

ДИНАМІКА ОСНОВНИХ МАКРОЕКОНОМІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА РІВНОВАЖНИЙ СТАН ЕКОНОМІЧНОЇ СИСТЕМИ*

Роки

Індекс спожив­чих цін, в %

(ІСЦ)

Дефлятор ВВП, в % (ДЕ)

Індекс до­ходів насе­лення, в % до поперед­нього року,

(ІДН)

Індекс ре­альної зар­плати, в % до по­переднього року (ІРЗ)

Приріст рівня безро­біття в по­рівнянні з попереднім роком, в % (ІБ)

Індекси про­мислового виробництва, в % до попе­реднього ро­ку

(ІПВ)

1995

281,7

515,5

526,3

110,6

154,3

71,5

1996

139,7

87,8

152,1

121,8

139

78

1997

110,1

90

124,2

86,2

116,6

91,2

1998

120

97

108,6

97,6

126,05

106,1

1999

123,1

98,3

115,7

87,1

89

108,7

2000

125,8

123,1

131,2

99,1

98,4

109,6

Закінчення табл. 1

Роки

Індекс спожив­чих цін,

в %

(ІСЦ)

Дефлятор ВВП, в %

(ДЕ)

Індекс до­ходів насе­лення, в % до поперед­нього року,

(ІДН)

Індекс ре­альної зар­плати, в % до по­переднього року (ІРЗ)

Приріст рівня безро­біття в по­рівнянні з попереднім роком, в % (ІБ)

Індекси про­мислового виробництва, в % до попе­реднього ро­ку

(ІПВ)

2001

106,1

109,9

122,7

119,3

87,2

114,1

2002

99,4

105,1

117,1

118,2

102,6

107

2003

108,2

108

116,5

115,2

95,6

115,8

2004

112,3

115,1

127,2

123,8

99,3

112,5

2005

110,4

124,5

139,1

120,3

89,8

103,1

2006

111,6

114,8

123,8

118,3

86,2

106,2

2007

116,6

122,7

132

112,5

84,6

110,2

2008

122,3

129,1

137,4

106,3

131,5

96,8

2009

108,5

103,7

136,1

94,2

111,5

89,5

* На основі інформації Державного комітету статистки України.

Якщо проаналізувати графіки показників, поданих у табл. 1, за допомогою експоненціальної, поліномінальної кривих зростання, то вони по конфігурації нагадують криву Гомперца, яка власне має s-подібну форму, що ще раз доводить кондратьєвський імператив про те, що економіка включається у фазу середньост-рокових хвиль.

1401 .

Де ІДН

20:

 

 

 

 

 

 

r-^*^                                               ~~~~       """---т.--.        / ~~---

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1. Хвилеподібні коливання показників, що впливають на рівноважний стан економіки України в період 1996—2009 рр.

Для кривих, що характеризують динаміку промислового ви­робництва, реальної заробітної плати, індексу споживчих цін, во­на має чітко виражену поліномінальну залежність третього по­рядку (рис.2). З математичної точки зору поліномінальна крива зростання використовується для апроксимації і прогнозування економічних процесів, для яких подальший розвиток не залежа­тиме від досягнутого рівня.

Рис.2. Графічні трендові моделі на основі поліномінальних кривих зростання споживчих цін, заробітної плати, промислового виробництва

Тому, визначення можливої траєкторії розвитку для відкритих транзитивних систем, якою є і Україна, вважаємо за доцільне проводити, опираючись на теорію хвилеподібного розвитку[3], під яким слід розуміти періодичні відхилення економічної системи від рівноважного стану.

Відкриті системи нестійкі, і у певній точці ділового циклу при хвильовій динаміці економічної системи, що називається точкою біфуркації, поводження системи стає неоднозначним, зміню­ється вплив ендогенних та екзогенних факторів, що детер­мінують розвиток даної системи. В даному контексті усклад­нюється використання інструментарію державного регулю­вання в частині визначення подальшої траєкторії соціально-економічного розвитку. За теорією М. Д. Кондратьєва в цій ситу­ації необхідно при побудові системи регулювання економікивраховувати чинник часу і стежити за розвитком кризових явищ, що дає змогу з меншими витратами відновити рівновагу, замінити одну парадигму на іншу.

Інноваційні процеси слід пов'язувати з різними чинниками кон'юнктури — з рівновагою «першого порядку» (між попитом і пропозицією), відхилення від якої призводить до коротких хвиль (2—3 роки); «другого порядку», яка встановлюється на фінан­совому ринку, відхилення від даної рівноваги спричинює серед-ньострокові хвилі (12—15 років) або фінансові кризи; «третього порядку», яка стосується зміни якості факторів виробництва та зміни виробничої структури, відхилення від даного типу рівноваги спричинює довгі хвилі (приблизно 60 років). Часова дистанція між центральними точками хвилі залишається постійною і дорівнює 55 років для нововведень, 63 — для вина­ходів, що відповідає періодичності довгих хвиль. Кондратьєв на основі аналізу розвитку Великобританії, Франції, США, Німеч­чини виявив закономірність: протягом двох десятиріч, що пере­дують підйому хвилі довгого циклу, спостерігається пожвавлен­ня у галузі технічних винаходів, а початок підйому збігається з широким застосуванням винаходів у промисловості.

Для моделювання майбутніх тенденцій в управлінні довгостро­ковим розвитком національної економіки найбільш оптимальним видається використання базових моделей, які не претендують на детальне описання процесу, але дають якісну картину поведінки економічних суб' єктів. Зазвичай, базова модель містить мінімальне число змінних і параметрів, що впливають на со­ціально-економічний розвиток. При побудові базової моделі не­має необхідності визначати точні величини параметрів, що де­термінують розвиток економічної системи. Достатньо оцінити їх близькість до біфуркаційних значень, що і визначатиме струк­турну стійкість моделі.

Тому вважаємо за необхідне розглянути базову модель еко­номіки України через потік життєвих циклів, що дозволятиме бу­дувати цілісну систему довгострокового управління нею, цілеспрямовано змінювати технічне забезпечення економічної системи на кожній із можливих біфуркацій. Останні є точками, які відображають критичні значення макроекономічних пара­метрів, при яких система зазнає якісної перебудови (рис.3).

До даних точок належать :

точка біфуркації № 1, яка вимагає збільшення фінансування науки для отримання нових технічних ідей, які стимулюватимуть прискорений розвиток;зона кризового розвитку

технологічні уклади

зона

дисипації

4   реліктова зона

інноваційний

перегрів

зона сталого розвитку

Рівень розвитку науки

Рис. 3. Графічна модель еволюційного розвитку хвильової динаміки макроекономічної системи

3

1

точка біфуркації № 2, структурна переорієнтація економіки, створення нових виробництв, комерціалізація інновацій;

точка біфуркації № 3, яка зумовлює стагнацію, деградацію, банкрутство, санацію, націоналізацію з використанням нових технологічних ідей. Між другою і третьою точкою (дисипативна зона) відбувається активна дифузія інновацій;

точка біфуркації № 4, яка є поштовхом до революційних тех­нологічних змін. Потенційних траєкторій розвитку системи бага­то, і тому точно спрогнозувати, до якого стану перейде система після проходження точки біфуркації, неможливо. Відповідно до принципу стійкості серед можливих форм розвитку реалізуються лише стійкі, а нестійкі швидко руйнуються. Чим суттєвіші нега­тивні наслідки нерівноважного стану, тим більшу кількість мож­ливих шляхів розвитку можна вибирати в точці біфуркації. Одна­кові траєкторії розвитку можуть реалізовуватися неодноразово. Часова межа катастрофи визначається «принципом максимально­го зволікання»: система робить стрибок тільки тоді, коли в неї немає іншого вибору.

Хвилеподібна траєкторія розвитку довзоляє виокремити зони інноваційного перегріву, кризового розвитку, реліктового стану, сталого розвитку (див. рис. 3). Зона інноваційного перегріву єнаслідком лавиноподібного необмеженого зростання, для якого характерне зростання чисельності населення, науково-технічної інформації, економічних винаходів. Для економіки така ситуація, в першу чергу, відображається коливаннями на фондових ринках.

У зоні кризового розвитку розвиток відбувається в умовах від­сутності граничних умов біфуркації. Її існування є наслідком па­нування в національній економіці безперспективних виробництв.

Реліктова зона вказує на повну і безповоротну стабілізацію параметрів економічної системи, яку науковці називають «періодом смерті економічних агентів» [9, с. 82]. Її існування є свідченням неприйнятності використання традиційної техніки, неефективністю екстраполяції існуючих тенденцій для прогнозу­вання динаміки соціально-економічного розвитку національної економіки.

Страницы:
1  2 


Похожие статьи

Т Л Желюк - Базові траєкторії розвитку національної економіки пошук нових можливостей для україни

Т Л Желюк - Проблематика вдосконалення державного контролю в системі управління довгостроковим розвитком національної економіки