О В Комісарчик - Банківські послуги та їх специфіка в роздрібному банківництві - страница 1

Страницы:
1 

Формування ринкової економіки. 2010. № 23

УДК 336.71

О. В. Комісарчик, аспірант кафедри банківської справи, ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»

БАНКІВСЬКІ ПОСЛУГИ ТА ЇХ СПЕЦИФІКА В РОЗДРІБНОМУ БАНКІВНИЦТВІ

У статті розглянуто різні трактовки банківських послуг, обґрунтовано власне бачення їх сутності та специфіки прояву в роздрібному банківництві.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: банківські послуги, роздрібне банків-ництво, банківські операції.

В статье рассмотрены разные трактовки банковских услуг, обосновано собственное виденье их сущности и специфики проявления в розничном банкивныцтве.

КЛЮЧЕВЫЕ СЛОВА: банковские услуги, розничное банкив-ныцтво, банковские операции.

Different interpretations of bank services have been considered in the article, own vision of it's essence and specific of display in retail banking have been grounded.

KEYWORDS: bank services, retail banking, bank operations. Постановки проблеми. Подальший розвиток банківництва в

Україні в значній мірі визначається динамікою його роздрібного

ретичних і практичних питань банківських послуг та їх розвит­ком займаються зарубіжні та вітчизняні вчені: О. Лаврушин, О. Польова, М. Алексеєнко, О. Брегеда, О. Дзюблюк та ін.

Необхідність досліджувати дане питання посилюється тим, що в нормативних актах, науковій та навчальній літературі немає однозначного трактування банківських послуг. Одні автори ото-

© О. В. Комісарчик, 2010

430тожнюють їх із банківськими операціями, другі протиставляють за сутністю і технологічно, треті розрізняють за сутністю, але не виключають технологічного співпадання.

Метою статті є розгляд сутності банківських послуг, об­грунтування власного трактування цього поняття, виявлення особ­ливостей їх у роздрібному банківництві.

Виклид основного матеріалу дослідження. У чинному Законі України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 р. (зі змінами та доповненнями) визначення поняття «банківська по­слуга» не наводиться зовсім. Зокрема, в ст. 47 дається вичерпний перелік дій банку, під якими розуміють банківські операції, серед яких банківські послуги окремо не виділяються. Це дає підстави думати, що автори закону ототожнили банківські операції за їх змістом з банківськими послугами.

Подібної позиції дотримується значна група російських уче­них. Так, у підручнику, виданому за ред. Є. Жукова, послуга трак­тується як «проведення банківських операцій за дорученням клієнта та на його користь за певну плату» [1, с. 95].

У підручнику за ред. О. Лаврушина по суті дано таке ж визна­чення поняття «банківська послуга»: це одна чи кілька операцій банку, що задовольняють певні потреби клієнта, проведення бан­ківських операцій за дорученням клієнта, на користь останнього, за певну плату [2, с. 11].

Таку ж думку розділяють і деякі українські вчені: О. Польова [3, с. 173—176], І. Лазепко [4, с. 42, 43], Б. Луців [5, с. 121], авто­ри багатьох словників.

У деяких економічних словниках зовсім не наводиться визна­чення банківських послуг. Так, в економічному словнику Л. М. Алексеєнко, В. М. Олексієнка дається тільки тлумачення банківських операцій [6, с. 30, 143]. У словнику банківських тер­мінів, підготовленому групою львівських науковців, предметне тлумачення дається тільки операціям, а послуги не розглядають­ся [7, с. 72, 352 — 355].

Спільним для всіх представників цієї позиції є те, що банків­ську послугу вони визначають через банківську операцію. Слаб­кість цієї позиції полягає в ототожненні цих двох понять. Адже банківські операції та банківські послуги відрізняються сутністю, що проявляється в різних формах доходу, які вони приносять своїм суб'єктам: банківські операції — процентний дохід, а по­слуги — комісійний.

Окремі вітчизняні науковці відокремлюють послуги банків від їх операцій.

Вперше в українській літературі послуги були розглянуті як відокремлений від операцій вид банківської діяльності в підруч­нику «Гроші та кредит» за ред. М. Савлука, що вийшов у 1992 р. Головним критерієм їх відмінності автори вважали зв'язок з кре­дитними ресурсами: операції потребують кредитних ресурсів, а послуги — ні. Така відмінність була більше формальною, ніж сутнісною, але вона дала підстави розглядати банківські послуги в окремому від операцій розділі, що не тільки виключало їх ото­тожнення, а й дало поштовх до подальшого, більш глибокого до­слідження сутності послуг в аспекті їх відмінності від операцій [8, с. 219-229].

Такої ж думки автори дотримувалися в другому та третьому виданнях цього підручника. Лише в четвертому виданні було да­не обгрунтоване пояснення сутнісних відмінностей між банківсь­кими операціями та послугами [9, с. 587-590].

Формальне розмежування банківських операцій і послуг, за­пропоноване авторами підручника «Гроші та кредит» під ред. М. Савлука, мало той недолік, що протиставляло ці види діяльності, а тому обмежувало їх зміст і роль у банківській діяльності: опе­рації набували лише внутрібанківської спрямованості, не мали виходу на зовні, а послуги, хоч і мали вихід на зовні, але обмежу­вались вузьким сегментом позабалансової діяльності. Для подо­лання такої обмеженості потрібно було більш грунтовно досліди­ти сутність і призначення як послуги, так і операції банків, вияснити, чи не співпадають вони в певних сегментах банківництва.

Першою у цьому напрямку пішла О. Брегеда. Для розкриття сутності банківської операції та банківської послуги вона вико­ристала поняття наявної (накопиченої) та нової (доданої) вартос­ті. Виходячи з цього, під банківською операцією О. Брегеда ро­зуміє «набір упорядкованих дій банку, пов' язаних із залученням та використанням ресурсів, у процесі яких накопичується наявна і створюється нова вартість і які несуть певний ризик втрати на­копиченої та доданої вартості». Банківські послуги, на думку ав­тора, не передбачають додаткового накопичення наявної вартості та посилення ризику втрати активів, але створюють нову вартість [10, с. 73-78]. Але банківські операції як формування і розміщен­ня ресурсів не можуть створити нову вартість. Значить, у самій операції повинен бути якийсь додатковий чинник, здатний про­дукувати нову вартість. Потрібно було цей чинник знайти. О. Брегеда відкрила шлях до цього пошуку, але сама по ньому не пішла.

Погляди О. Брегеди на розмежування понять «банківська по­слуга» і «банківська операція» розділяє Л. Снігурська. У книзі «Банківські операції і послуги» для пояснення сутності банківсь­ких операцій та послуг автор також використовує поняття нако­пиченої та доданої вартості. Так, Л. Снігурська під банківськими операціями розуміє комплекс упорядкованих дій банку, що по­требують руху накопиченої вартості, пов' язаної із залученням або розміщенням ресурсів. Відповідно, банківські послуги — це комплекс упорядкованих, пов' язаних з обслуговуванням клієнта, дій банку, що не потребують руху накопиченої вартості, а пов' язані лише з рухом доданої вартості [11, с. 6-7]. Але й ця до­слідниця не наблизилася до вирішення проблеми, більше того, зробила крок назад порівняно з О. Брегедою, оскільки з її тракту­вання операції зник зв' язок з доданою вартістю.

Ще далі у напрямку сутнісного розмежування банківських операцій і послуг пішов О. Дзюблюк. Банківську послугу він ви­значає через кінцевий результат функціонування банків для задо­волення потреб клієнтів, що з одного боку пов' язане з рухом грошових коштів, а з іншого — з провадженням додаткових видів діяльності, що відображаються поза балансом. У першому випад­ку передбачається задоволення потреб у кредиті, депозиті, розра­хунково-касовому обслуговуванні, обміні валют, а у другому — гарантійних, інформаційних, трастових та інших потреб клієнтів.

Банківські операції О. Дзюблюк розглядає «лише як техноло­гічний процес, спрямований на використання наявних потужнос­тей відповідних підрозділів банків (фронт- і бекофісів) для реалі­зації відповідного банківського продукту» [12, с. 26], а продук­том цим можуть бути специфічні банківські послуги.

Подальшого розвитку сутнісне розмежування понять банків­ські операції та послуги набуло в підручнику «Гроші та кредит» (2006 р.) та «Банківські операції» (2008 р.), що були підготовлені науковцями Київського національного економічного університе­ту імені Вадима Гетьмана. Зокрема, М. Алексеєнко вважає, що «банківські операції є внутрішньобанківськими технологічними процесами, котрі забезпечують виробництво окремих видів по­слуг. Тобто банківські послуги — це кінцевий продукт банківсь­кої діяльності» [13, с. 473]. В іншому місці ці ж науковці зазна­чають, що «процес виробництва банківських послуг на практиці здійснюється у формі відповідних операцій — депозитних, кре­дитних, інвестиційних тощо. Завершення операції і означає на­дання відповідної послуги клієнтам» [9, с. 590].

Проаналізувавши позиції провідних науковців, можна запро­понувати власне трактування поняття «банківська послуга»: це задоволення банками специфічних потреб клієнтів, які виника­ють у процесі формування, розміщення і використання ними грошових ресурсів, унаслідок чого клієнти банків отримують до­даткові вигоди, зручності, гарантії тощо, яких не можуть одержа­ти на фінансовому ринку поза банками. Відповідно до вказаних специфічних потреб клієнтів банків можна виділити такі основні банківські послуги: зменшення ризику, підвищення ліквідності та розширення інформованості. Отже, банківська послуга — це не просто певна дія банку, не кінцевий результат цієї дії, якою може бути і будь-яка операція банку. Тому сукупність послуг є кінце­вим результатом діяльності банку, її продуктом, який уособлює додаткову вартість, створену працівниками банку.

Банківські ж операції представляють собою, на нашу думку, діяльність банку по залученню та розміщенню грошових ресур­сів, у процесі якої задовольняються специфічні потреби його клі­єнтів і забезпечується створення та реалізація банківського про­дукту з метою отримання прибутку.

Виконання більшості операцій банків супроводжується одно­часним наданням їх клієнтам певних послуг, кожна з яких задо­вольняє певну потребу клієнта. Такі послуги можна назвати опе­раційними.

Мова іде про формування на основі виконання банківських операцій таких операційних послуг, які є ресурсними і передба­чають залучення додаткових ресурсів та їх розміщення. До таких послуг відносяться такі, що надаються в процесі кредитної, інве­стиційної, валютної, депозитної діяльності банків. Тобто сам процес виробництва та реалізації банківської операційної послу­ги на практиці потребує здійснення відповідної операції.

Проте є послуги, які не потребують попереднього переміщен­ня грошових ресурсів. Такі послуги можна назвати чистими (без-операційними) послугами. Такі послуги не потребують безпосе­реднього залучення та використання додаткових ресурсів для банку і тому є безвитратними та вигідними для банків, вони не супроводжуються ризиком, не впливають на вимоги та зо­бов' язання банку. Такі послуги переважно не відображаються на балансі банку, а обліковуються поза балансом.

Наприклад, до чистих послуг відносяться зберігання ціннос­тей у сейфах, інкасація готівки, інформаційні, консультаційні, трастові, гарантійні послуги. Такі послуги виконуються на ко­ристь клієнтів і оплачуються ними, деякі з них потребують наяв­ності у цих клієнтів коштів на рахунках в банках (наприклад, розрахунково-платіжне обслуговування).

Сутнісні відмінності між операційними та чистими послугами спричинюють і відмінності в цінах на них. Перші з них пов' язані з залученням та розміщенням ресурсів, коли відбувається процес перепродажу грошей (грошові ресурси переміщуються від за-ощадників до позичальників) за ціною у формі проценту. Тому операційні послуги мають ціну у формі процентної маржі різ­ниці між ставками депозитного і позичкового проценту. У дру­гому ж випадку, коли мова йде про чисті банківські послуги, то банки отримують прибутки у вигляді комісій, винагород.

Варто зазначити, що виконуючи різноманітні операції, банки використовують різні фінансові інструменти, що відрізняються один від одного дохідністю, затратністю, умовами, сферою за­стосування тощо. Одночасно банки використовують у своїх опе­раціях різні види ресурсів з істотно відмінними цінами, плата за які формує витрати банку. Під впливом цих двох груп чинників формується процентна маржа банків, обсяги якої виражають об­сяги новоствореної вартості і базу формування прибутку банків.

Для більш конкретного і повного визначення сутності банків­ських послуг у запропонованому нами трактуванні проведемо їх класифікацію з урахуванням специфіки прояву в роздрібному бан-ківництві (табл. 1).

Специфіка банківських послуг у роздрібному банківництві ви­значається, перш за все, особливостями обслуговування саме роздрібних клієнтів, серед яких основну частку складають фізич­ні особи. Велике розмаїття індивідуальних потреб та інтересів останніх і зумовлюють особливості їх обслуговування. До основ­них з них можна віднести:

— високий рівень індивідуалізації обслуговування навіть за стандартними операціями;

— низькі обсяги і висока собівартість окремих операцій та послуг;

— низька надійність інформаційної бази, яка використовуєть­ся при визначенні кредитоспроможності клієнтів;

висока змінність чинників, що впливають на спроможність клієнтів виконувати свої зобов' язання;

вища частка операційних послуг ніж в оптовому банківни-цтві та ін.

Таблиця 1

КЛАСИФІКАЦІЯ БАНКІВСЬКИХ ПОСЛУГ СТОСОВНО ДО РОЗДРІБНОГО БАНКІВНИЦТВА

№ п.п

Критерії класифікації

Види послуг

1

Потреба в додаткових ре­сурсах для надання по­слуг

1. Операційні

2. Чисті

2

Тривалість існування по­слуги в процесі розвитку банківництва

1. Традиційні

2. Нетрадиційні

3

Форма вигоди клієнтів від отриманих послуг

1. Послуги, які мають матеріальну вигоду

2. Послуги, що надають психологічний ком­форт клієнту

3. Змішані

4

Форма ціни послуги

1. Процентна маржа

2. Комісія

3. Гонорар

4. Тариф

5

Зв'язок з активами та па­сивами банку

1. Балансові

2. Позабалансові

Завдяки цим особливостям банкам важче працювати з роздріб­ними клієнтами ніж з оптовими. Співпраця з ними потребує особливого підходу до кожного окремого клієнта, у якого можуть бути оригінальні та унікальні потреби та вимоги до свого банку. Обслуговування роздрібних клієнтів є більш затратним ніж опто­вих. Банківські працівники повинні бути високопрофесійними фахівцями своєї справи, наділеними і психологічними здібностя­ми. Ускладнюються надання роздрібних послуг і через недостат­ню обізнаність таких клієнтів з основами банківської справи та високу здатність піддаватися панічним настроям, особливо під впливом політичних чинників.

Разом з тим роздрібне банківництво має і певні переваги перед оптовим, зокрема масовість клієнтури, що робить цей бізнес вигід­ним для банків. Тому він має сприятливі перспективи для подаль­шого розвитку в Україні. Особливу зацікавленість у нашому роздріб­ному банківництві проявляє іноземний банківський капітал.

Висновки. Банківські операції і банківські послуги — це два самостійні економічні поняття, які характеризують два різні ас­пекти банківської діяльності. Банківські послуги в роздрібному банківництві мають істотні особливості, які повинні враховува­тися в практиці обслуговування роздрібних клієнтів. Вищі затрат­ність і складність обслуговування роздрібних клієнтів не ви­ключають вигідності роздрібного бізнесу для банків, перш за все в силу його масовості, і він має сприятливі перспективи для роз­витку в Україні.

Література

1. Банки и банковские операции / Под. ред. Е. Ф. Жукова. М., 1997. — 398 с.

2. Банковское дело / Под ред. О. И. Лаврушина. М.: Финансы и статистика, 1999. — 420 с.

3. Польова О. Сучасне трактування економічної сутності банківсь­кої послуги // Підприємництво, господарство і право. — 2007. — № 5. — С. 173—176.

4. Банківські операції: Навчальний посібник для дистанційного на­вчання / Під ред. А.М. Мороза. К.: Ун-т «Україна», 2007. — 327 с.

5. Гроші, банки та кредит: у схемах і коментарях / Під ред. Б. Л. Лу-

ціва. — Львів, 1999. — 156 с.

6. Алексеєнко Л. М., Олексієнко В. М, Юркевич А. І. Економічний словник: банківська справа, фондовий ринок. — К.: Видавничий дім «Максимум», 2000. — 592 с.

7. Загородній А. Г., Сліпушко О. М., Вознюк Г. Л., Смовженко Т. С. Словник банківських термінів. Банківська справа: Термінологічний словник. — К.: Аконіт, 2000. — 605 с.

8. Гроші та кредит / Під ред. М. І. Савлука. — К.: Либідь, 1992. —

331 с.

9. Гроші та кредит / Під ред. М. І. Савлука. — К.: КНЕУ, 2006. —

744 с.

10. Брегеда О. Послуги як продукт банківської діяльності // Банківсь­ка справа. — 2003. — № 6. — С. 73-78.

11. Снігурська Л. П. Банківські операції і послуги. К.: МАУП,

2006. — 456 с.

12. Дзюблюк О. Ринок банківських послуг: теоретичні аспекти орга­нізації і стратегія розвитку в Україні // Банківська справа. — 2006. — № 5 — 6. — С. 23-35.

13. Банківські операції / Під ред. А. М. Мороза. — К.: КНЕУ, 2008. —

608 с.

Статтю подано до редакції 18.12.09 р.

УДК 336.221.264

А. А. Славкова, ст. викладач кафедри фінансів, ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»

МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ДО ВИЗНАЧЕННЯ ПОДАТКОВОГО НАВАНТАЖЕННЯ НА ДОХОДИ ФІЗИЧНИХ ОСІБ

У статті розглянуто проблематику визначення рівня подат­кового навантаження на особисті доходи громадян. З методологічних позицій запропоновано комплексний підхід, що відображає ступінь оптимізації величини податкового тягаря. Розроблено оригінальну податкову модель, яка характеризує рівень податкового навантаження на грошові доходи і фінансово-майнове багатство індивідуума. Сфор­мульовано специфічний податковий критерій — індекс (коефіцієнт) особистого прибуткового податку.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: податкове навантаження, грошові доходи громадян, фінансово-майнове багатство громадян, податок на доходи фізичних осіб, індекс (коефіцієнт) особистого прибуткового податку.

В статье рассмотрена проблематика расчета уровня нало­гового бремени на личные доходы граждан. С методоло­гических позиций предложено комплексный подход, ко­торый отображает степень оптимизации величины налого-

© А. А. Славкова, 2010

438

Страницы:
1 


Похожие статьи

О В Комісарчик - Банківські послуги та їх специфіка в роздрібному банківництві

О В Комісарчик - Теоретичні аспекти роздрібного банківництва