B I Las - The public administration of exogenous and endogenous risks of regional development in post-crisis period - страница 15

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102 

24 травня 2011 р. у Страсбурзі на засіданні Групи держав по боротьбі з корупцією Ради Європи (GRECO) було оголошено про провал України у плані законодавчого забезпечення боротьби з корупцією і невідповідністю європейським стандартам боротьби з корупцією [10]. Як зазначалось на цьому засіданні, ще у 2009 р. за результатами моніторингу GRECO, Україна не мала невиконаних рекомендацій. Вони були або виконані, або у стадії вирішення. Драго Коса, головуючий на засіданні у Страсбурзі, висловив всього 13 невідповідностей європейським стандартам боротьби з корупцією в Україні.

Така інформація свідчить про те, що в Україні й досі існують умови вигідного існування в тіньовій економіці.

Отже, загальною причиною появи корупції може бути неефективність інституційних рамок суспільства. Це можуть бути неефективність як формальних, так і неформальних норм, і механізм забезпечення їх дотримання, а також загальна неефективність усієї інституційної матриці - її відповідність культурі та ідеології суспільства.

Використовуючи інституційний підхід до визначення поняття тіньової економіки, структурування та класифікацію причин її існування, ми можемо виробити ефективну систему протидії цьому складному соціально-економічному явищу.

Подолання високого рівня корупції лежить у політичній сфері. Необхідний жорсткий контроль та покарання за корупцію і хабарництво. На думку А. Олейника, витрати покарання включають два елементи: витрати вияву порушників і витрати покарання порушників. Якраз останні розглядаються Дж. Б'юкененом як «антиблаго». Покарання обов'язково накладається після («ex post»), хоча міра покарання повинна бути обрана - до («ex ante»). З погляду Дж. Б'юкенена ніяке покарання не повертає повністю втрат, не відтворює status quo ante [11, c. 380]. Але покарання на його думку повинні застосовуватися, оскільки вони запобігають порушенням, які в протилежному випадку могли б бути здійснені в майбутньому. Тому створення ефективного політичного режиму потребує дієвої правоохоронної системи - ефективної не лише завдяки страху перед покаранням, скільки за його невідворотність [12, c. 11].

Цю ситуацію можна «цивілізувати», створивши стратегічну політику держави з детінізації економіки, яка повинна включати в себе такі політичні, економічні, правові умови для суб'єктів підприємництва, які були б набагато вигіднішими для легальної економічної діяльності, ніж для тіньової.

Висновки та пропозиції. Тіньова економіка притаманна всім етапам розвитку суспільства: доіндустріальному, індустріальному і постіндустріальному. Виступаючи спочатку як недобросовісна економічна діяльність, тіньова економіка за критерій мала релігійні заповіти, що розумілись як обмеження і заборони.

Тіньова економіка з'явилася як прихована економічна діяльність разом із появою товарно-грошових відносин.

Відповідно до нової парадигми тіньової економіки Е. де Сото промислову революцію, що поклала початок сучасній капіталістичній індустрії, можна розглядати як результат боротьби капіталістів-«неформалів» з меркантилістською державою. Готовність діяти поза законом є результатом співвідношення «витрат на виконання закону» та «витрат поза легальності» на користь другого.

У перехідні етапи розвитку суспільства ділова активність зростає, але інституційне середовище не відповідає цьому зростанню, тому прихована економічна діяльність збільшується в кілька разів. Відтак у трансформаційних економіках пострадянського періоду тіньова економіка має великі обсяги, що зумовлено самим трансформаційним процесом.

В статье рассматривается сущность теневой экономики. Исследуются разные научные подходы причин появления теневой экономики. Раскрыто понятие коррупция и проанализированы причины её появления. Предложены пути ограничения теневой экономики.

Ключевые слова: теневая экономика, коррупция, доверие.

РЕЗЮМЕ

У статті розглядається сутність тіньової економіки. Досліджуються різні наукові підходи до причин появи тіньової економіки. Розкрито поняття корупція та проаналізовано причини її виникнення. Запропоновано шляхи обмеження тіньової економіки. Ключові слова: тіньова економіка, корупція, довіра.

SUMMARY

The article deals of shadow economy. The different approaches to the causes of shadow economy and its institutionalization are researched. The concepts of corruption and reasons of its occurrence are analyzed. Ways of limiting the shadow economy are proposed. Keywords: the shadow economy, corruption, trust.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

1. Електронний режим доступу: За матеріалами: Польське Радіо для Закордону http://pressa,obozrevatel.com/info/438417.htm

2. Мазур 1.1. Корупція як інститут тіньової економіки // Економіка України, 2005. - № 8 - С. 68-75.

3. Ильин И.А. Путь к очевидности : Соч. - М.: ЗАО Изд-во ЭКСМО-Пресс, 1998. - 912 с.

4. Сото Э. де. Иной путь. Невидимая революция в третьем мире. - М.: Catallaxy, 1995.

5. Головин В. Тень издалека кажется больше // LB.ua від 6.08.2010.

6. Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2003 році : Послання Президента України до Верховної Ради України. Розд. Стратегія детінізації української економіки. - К.: ІВЦ Держкомстату України, 2004.

7. Гнатієнко Г., Ледомська Л. Декотрі аспекти явища корупції та її вплив на економіку України // Екон. Часопис, 1997. - № 9. - С.

15-31.

8.Верстюк С. Корупція: визначення, причини появи, вплив на економіку // Економіка України, 2001. - № 3. - С. 66-74.

9. Електронний режим доступу: http://podrobnosti.ua/power/2010/10/26/72606/.html

10. Електронний режим доступу: GRECO: Украина провалила борьбу с коррупцией: http://lb.ua/news/2011/05/28/98689_GRECO_Ukraina_provalila_recomen.html?print

11. Бьюкенен Дж. Избр. тр. Серия: «Нобелевские лауреаты по экономике». - М.: Таурус Альфа, 1997. - Т. 1. 12.Олейник А.Н. Институциональная экономика : Учебное пособие. - М.: ИНФРА-М, 2002. - 416 с.

УДК 332.1

НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ В РЕГІОНАХ УКРАЇНИ

Макаренко М.В., доцент кафедри економіки та управління морським транспортом Азовського морського інституту

Постановка проблеми. Соціально-економічні перетворення в Україні, становлення ринкових структур спричиняють зміну принципів організації й функціонування інвестиційних процесів у регіонах. Значимість поглибленого дослідження проблеми регіональної інвестиційної діяльності визначається тим, що управління інвестиціями є найважливішими заходами структурного перетворення виробничого й соціального потенціалу України, підвищення ефективності його використання, проведення діючої державної політики.

В Україні на сучасному етапі розвитку економіки необхідною умовою ефективності інвестиційної діяльності є відродження фінансово-кредитного та інвестиційного ринків. Економічного підсилення та активації інвестиційної діяльності можна досягти тільки зі створенням ринку капіталів. Це завдання багатопланове й містить як коротко-, так і довгостроковий аспекти, пов'язані з розв'язанням проблеми розвитку ринку акціонерних капіталів і державних цінних паперів. Останнє досягається заохоченням надходжень та інвестицій, а також коштів від приватизації.

Існуючий механізм інвестиційної діяльності поки що неповний і не має методологічної основи. Не зовсім відпрацьовані такі напрями, як фінансовий механізм інвестиційного процесу відтворення капіталу, механізм формування ресурсів і джерел інвестування на підприємстві, формування ринку цінних паперів та ін.

Аналіз останніх публікацій та досліджень. У роботах Е. Гребеникова [1], В. Москаленко й О. Шипунова [2] розглядаються актуальні питання загальної динаміки обсягів інвестицій в економіці, аналіз їхніх джерел, напрямків за видами економічної діяльності. Статті Харламової Г.О. [3], Танько К.С. [4], Качаева Е.Д. [5], Петковой Л.О. [6] і И. Гафурова [7] присвячені вивченню регіональної специфіки інвестиційної діяльності й факторів, що визначають її стан. Однак, у силу тісного системного взаємозв'язку й динамічності цих процесів і явищ існує об'єктивна необхідність у постійному моніторингу їхнього сучасного стану з метою своєчасного і якісного регулювання.

Метою статті є дослідження стану інвестиційної діяльності в Україні в останні роки й виявлення регіональних напрямків розподілу інвестиційної активності.

Виклад основного матеріалу. Україна є інвестиційно-привабливою країною, оскільки має чималу кількість недостатньо використовуваних природних та людських ресурсів, великі резерви не вкладених заощаджень (оцінюваних мільярдами доларів), місткий внутрішній ринок майже з 50 млн осіб (один із найбільших у Європі), а також безперешкодний вихід до ще більших ринків Росії та колишніх республік СРСР. Україна (внаслідок своєї стратегічної важливості) посіла третє місце (після Ізраїлю та Єгипту) за обсягом отриманої від США допомоги, також одержує великі кошти від таких міжнародних організацій, як Світовий Банк, МВФ та ЄБРР. Більша частина цього фінансування надходить у вигляді технічної допомоги для розбудови ринкової економіки та системи правових інституцій, що є основою розвинутої ринкової економіки. Але економіка України порівняно з іншими економіками регіону Східної Європи та колишнього Радянського Союзу, є однією з найменш привабливих для іноземних інвесторів. За обсягом залучення прямих іноземних інвестицій Україна помітно відстає від інших східноєвропейських країн.

Незважаючи на деякі економічні реформи, перехід України до ринкової економіки відбувається повільно. Чинні закони значною мірою відображають політичну та правову доктрину радянського законодавства, яке ґрунтувалося на принципах абсолютного домінування публічного права над економічною сферою та яке призводить до зайвого втручання державних органів у діяльність комерційних підприємств. Проект "Господарчого Кодексу" 1992 р., який схожий на Цивільний Кодекс та передбачає обов'язкове державне планування для всіх типів підприємств, є лише одним прикладом законодавчої діяльності, яка свідчить про те, що втручання державну приватну сферу й досі вважається нормальним в Україні, і шлях до ринкової економіки ще значний.

© Макаренко М.В., 2О11

Через застосування політики, підтриманої законодавчою та виконавчою владою, законодавча система залишається сукупністю постійно змінюваних, суперечливих актів, які дублюють один одного. Постійною причиною цих недоліків була тривала неузгодженість між Президентом України та Верховною Радою України. Розділ XV Перехідних положень Конституції 1996 року, який надавав повноваження Президенту України видавати Укази з економічних питань, не врегульованих законодавством, призвів до великої кількості нових Указів, більшість з яких гостро критикується Верховною Радою України та ігнорується державними виконавчими органами.

Іноземні інвестори практично не можуть здійснювати свою діяльність відповідно до вимог українського законодавства. Однак вони часто наголошують, що законодавство має не таке гальмівне значення порівняно з іншими, більш практичними проблемами: бюрократія, свавільне запровадження законів, які часто змінювалися та мали зворотну дію, дії посадових осіб на місцях, зумовлені особистими інтересами замість професійних, найбільше гальмують залучення інвестицій, оскільки є причиною великих зайвих витрат часу для вирішення штучних проблем та значних поточних витрат, які роблять багато інвестиційних проектів нерентабельними.

Незважаючи на гальмуючі фактори, Україна потенційно приваблива для тих іноземних інвесторів, які шукають доступ до ресурсів або ринків збуту. Першому типові інвестицій сприяє наявність дешевої робочої сили та великого сільськогосподарського сектору, а численні торговельні бар'єри та великий внутрішній ринок заохочують другий вид інвестицій. Водночас умови для інвестицій у сферу торгівлі неоднозначні: з одного боку, встановлено певні обмеження в торгівлі з іншими країнами, а з іншого - в Україні укладено різні регіональні угоди, які мають сприяти поліпшенню клімату стосовно торгівлі.

За даними Держкомстату, обсяги інвестицій в основний капітал наведені в табл. 1.

Таблиця 1

Обсяги інвестицій в основний капітал

 

Темпи зростання (зменшення) у % до періоду попереднього року

На одну особу, гри.

 

2009

2010

2009

2010

Україна

56,3

97,1

1887,1

1827,9

АР Крим

46,6

113,6

1241,3

1464,2

Вінницька

41,9

124,5

894,2

1130,2

Волинська

67,6

68,9

1599,2

1129,2

Дніпропетровська

53,6

107,2

2151,0

2256,6

Донецька

53,8

79,1

1929,1

1483,4

Житомирська

57,8

137,3

996,1

1348,6

Закарпатська

50,9

102,0

912,0

971,7

Запорізька

51,7

205,1

1374,7

2786,6

Івано-Франківська

50,3

122,1

1397,3

1788,2

Київська

59,4

99,2

3383,8

3456,3

Кіровоградська

69,7

80,0

1525,8

1224,3

Луганська

35,1

96,5

1044,9

1007,6

Львівська

50,3

119,6

1473,3

1776,9

Миколаївська

90,8

69,2

2132,3

1455,9

Одеська

64,7

98,0

2022,9

1951,8

Полтавська

75,3

83,0

3182,7

2659,9

Рівненська

61,7

88,0

1322,8

1160,2

Сумська

71,3

90,9

1126,2

1075,1

Тернопільська

41,6

124,5

771,4

985,7

Харківська

65,8

73,0

2029,8

1486,0

Херсонська

54,6

68,8

1243,1

874,8

Хмельницька

60,3

84,5

1576,6

1327,9

Черкаська

57,5

72,4

1640,1

1202,2

Чернівецька

81,9

60,0

1827,1

1138,7

Чернігівська

40,2

105,1

805,5

860,1

м.Київ

52,4

101,6

5287,7

5159,7

м. Севастополь

100,3

77,9

2449,9

1946,0

На основі даних таблиці 1, можна помітити зростання інвестиційних вкладень в основні фонди як в Україні загалом, так і за окремими регіонами зокрема. Це позитивне зрушення в економіці, котре продиктоване застарілістю основних фондів підприємств та усвідомленням неможливості залучення інвестицій в застарілі технології та виробництва. Розглянемо структуру вкладень за джерелами фінансування на рис. 1.

[у % до яаглльноги ойсяг^)

%

і

4::

сі ч ень-ирісінь 2С09 ..■!.■ и   ■•■ .■   . :І  з і !

Рис. 1. Структура за джерелами фінансування

Т І

□ КОШТЕ!

державного Еіюдаїсг)

□ КОШТЕ!

місцевого Еіюдаїсг)

■ власні кошти підпригмств та організацій

□ інші ."[жсрела фїнаясуіанЕЯ

На рис. 1 спостерігається негативна тенденція фінансування основного капіталу. Головним джерелом інвестування залишаються власні кошти, кошти держави та місцевого бюджету складають незначну частину, а інші джерела фінансування починають зростати. Зменшення інвестиційних можливостей бюджетів усіх рівнів спричинило відсутність належної державної підтримки структурних зрушень в економіці.

В умовах нестачі власних коштів залучення іноземних інвестицій в розбудову національної економіки набуває великого значення. Тим більше, що іноземні інвестиції будуть стимулювати зацікавленість провідних індустріальних країн світу у зміцненні економічної стабільності в Україні, розширенні кола міжнародних економічних організацій з її участю, полегшенні доступу українських товарів, що виробляються на спільних за участю іноземного капіталу підприємствах, на світові ринки, у більш широкому включенні України в інтеграційні процеси. Окрім того, іноземні інвестиції можуть не лише слугувати каталізатором розширення внутрішніх капіталовкладень в економіку України, а й зможуть сприяти репатріації частини валютних ресурсів, вивезених українськими резидентами за кордон. І, нарешті, залучення прямих іноземних інвестицій сприяє полегшенню тягаря зовнішньої заборгованості і не лише не обтяжує державну скарбницю, а й, навпаки, може принести їй суттєві доходи.

Отже, розглянемо тенденції в динаміці обсягів прямих іноземних інвестицій за регіонами України (табл. 2)

Таблиця 2

Прямі іноземні інвестиції за регіонами України

 

Приріст (зменшення) ПІІ , млн.дол.

На 1 душу. з початку інвестування. дол.

 

2009

2010

2009

2010

Україна

2972,1

2546,7

837,5

926,7

АР Крим

72,9

66,3

368,6

400,9

Вінницька

17,1

22,5

107,5

124,0

Волинська

59,6

14,8

318,1

335,9

Дніпропетровська

90,1

229,4

2046,3

2166,7

Донецька

83,6

33,6

357,8

364,5

Житомирська

28,1

17,1

182,2

197,7

Закарпатська

3,2

2,5

289,9

295,0

Запорізька

31,9

8,9

505,1

508,8

Івано-Франківська

120,7

-84,6

450,4

399,4

Київська

137,9

64,1

860,1

924,7

Кіровоградська

1,7

-14,9

79,8

66,6

Луганська

258,2

-2,8

278,8

273,7

Львівська

224,6

68,1

467,2

495,3

Миколаївська

10,2

13,0

143,5

147,4

Одеська

27,4

48,9

418,7

458,3

Полтавська

-92,5

45,4

280,6

331,3

Рівненська

4,0

-0,9

268,0

266,6

Сумська

59,8

4,2

183,3

195,4

Тернопільська

10,0

-0,2

62,8

60,9

Харківська

398,4

31,7

724,1

761,4

Херсонська

5,1

4,6

179,7

184,5

Хмельницька

52,1

-36,9

141,1

136,9

Черкаська

61,9

65,8

176,1

222,4

Чернівецька

2,6

1,2

69,5

69,9

Чернігівська

-8,6

3,6

85,1

83,5

м.Київ

1312,2

1938,3

6693,2

7740,8

м. Севастополь

-0,1

3,0

424,0

427,6

На основі розгляду даних табл. 2., можна помітити, що в Україні відбувся приріст інвестицій, але не за такими обсягами як попередні періоди. Всі регіони України відчули суттєву нестачу іноземних інвестицій, а деякі регіони зовсім їх не отримали (рис. 2). При розгляді конкретних інвестиційних проектів важливо визначити цілі вкладення коштів іноземними інвесторами України в інвестиційній сфері.

Отже, спостерігається тенденція скорочення прямих іноземних інвестицій в деяких регіонах значно менше загального рівня по Україні ( Донецька, Одеська, Дніпропетровська області) і, також стрімке їх зростання за іншими регіонами (Черкаська, Полтава, Вінницька області).

п

.1

П

ШіІІііааІГГ32аШШ

і"іІ11ІІі"і'їі"і I I I ! ^ ^ п г

ии

Рис. 2. Приріст (зменшення) прямих іноземних інвестицій за регіонами УкраїнОсновою розвитку держави є обсяги інвестицій. Головною проблемою є стимулювання ефективного застосування іноземного капіталу, у зв'язку з чим постають питання: у які сфери він повинен поступати обмежено і у яких галузях й у яких формах його слід використовувати передусім.

Для створення в Україні сприятливого інвестиційного клімату необхідна обґрунтована раціональна інвестиційна політика, в якій чільне місце посядуть система державного регулювання й реформування структури власності на основі приватизації та концепція технічного переоснащення промислового виробництва із залученням коштів іноземних інвесторів. Концепція забезпечення підвищення інвестиційної активності повинна передбачати [11]:

- залучення іноземних інвестицій з урахуванням мети та завдань структурної трансформації промислового комплексу, цільових програм міжгалузевого розвитку, конверсії;

збільшення обсягів інвестиційних ресурсів, які формують виробничий потенціал на новій науково-технічній базі;

- ефективне використання інвестицій;

обґрунтування вибору пріоритетних секторів матеріального виробництва, які визначають конкурентні позиції країни на світових ринках;

створення динамічного експортного потенціалу, який може швидко адаптуватися до кон'юнктури зовнішнього ринкового середовища;

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102 


Похожие статьи

B I Las - The public administration of exogenous and endogenous risks of regional development in post-crisis period