B I Las - The public administration of exogenous and endogenous risks of regional development in post-crisis period - страница 24

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102 

Останнім кроком при виборі об' єкту інвестування є оцінка інвестиційної привабливості підприємства. На даний час існує безліч визначень інвестиційної привабливості підприємства, проте слід зазначити, що всі вони роблять акцент на фінансовому аспекті, не враховуючи при цьому інші критерії оцінки (табл. 3).

Таблиця 3

_Основні методичні підходи до оцінки інвесшЦйнОЇ привабливості підприємства_

Бланк І.О. - оцінка інвестиційної привабливості підприємства базується на визначенні послідовності етапів вивчення інвестиційного ринку при розробці стратегії інвестиційної діяльності та формуванні ефективного інвестиційного портфеля. На основі використання даного підходу фінансова діяльність підприємства оцінюється за показниками фінансової стійкості, прибутковості, ліквідності та оборотності активів [10, с. 89]

Переваги -    простота в оцінці, мінімальний набір факторів, швидке прийняття рішення при наявності великого обсягу інформації, оцінка будь-якого об'єкта інвестування.

Недоліки - ймовірність неточності оцінки, неможливість зіставлення результатів аналізу, індивідуальний підхід до оцінки об'єктів інвестування, що збільшує затрати на проведення аналізу реальних інвестиційних проектів

«Методика інтегральної оцінки інвестиційної привабливості підприємств і організацій» [11] - визначення інтегральної оцінки інвестиційної привабливості, що включає групи показників: показники оцінки майнового стану інвестованого об'єкта, оцінка фінансової стійкості (плато-спроможності) підприємства, оцінка ліквідності активів інвестованого об' єкта, оцінка прибут­ковості, показники оцінки ділової та ринкової активності інвестованого об'єкта.

Перевага -  інвестор  може  комплексно оцінити теперішнє становище підприємства. Недолік - не враховуються майбутні перспективи розвитку суб' єкта господарювання

Балацький О.Ф, Теліженко О.М, Соколов М.О. - експертно-рейтингова система оцінки інвестиційної привабливості регіону. Система враховує інтереси різних груп інвесторів: експортно-орієнтованих підприємств, місцевих ринково-орієнтованих підприємств, транс-національних корпорацій, малих підприємств, іноземних інвесторів, місцевих інвесторів [3, с. 53]

Переваги - враховуються не лише фінансові показники підприємств.

Недоліки   -    неможливість    оцінки інвестиційної привабливості під-приємства за відсутності бази порів­няння; можливість неточної (суб'єк-тивної) оцінки через застосування використання експертних оцінок.

Іванов А.П. - використання кількісних методів оцінки вартості підприємства (витратний, порівняльний, дохідний підходи, метод капіталізації доходу), аналіз ринкової активності корпоративних цінних паперів (вартість чистих активів підприємства, прибуток на одну акцію, «роздвоєний» прибуток на акцію та інші показники), оцінку ризику при портфельному інвестуванні (динаміка курсів акцій, дисперсія випадкових величин, стандартне відхилення, коефіцієнт варіації та інші показники) [12, с. 112-114]

Переваги     -     модель     оцінки інвестиційної привабливості    дозволяє    комплексно оцінити теперішнє та майбутнє становище підприємства Недоліки - обмежене коло застосування (акціонерні товариства).

Майорова Т. В. - розрахунок низки коефіцієнтів з подальшим визначення рейтингу інвестиційної привабливості. Оцінка проводиться на основі наступних етапів: оцінка майнового стану підприємства та динаміки його зміни; оцінка фінансових результатів діяльності підприємства; оцінка ліквідності; аналіз ділової активності; аналіз платоспроможності (фінансової стійкості); аналіз рентабельності [13, с. 68-70]

Переваги - простота застосування;  підходить для підприємств всіх форм власності.

Недоліки   -   на   основі   проведеного аналізу встановлюється      не      повна відповідність деяких показників нормативним значенням, тому формула розрахунку рейтингу може мати певні похибки.

ВІСНИК ДОНЕЦЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ, СЕР. В: ЕКОНОМІКА І ПРАВО, СПЕЦВИП., Т.2, 2011

виділяє три групи показників, які характеризують фінансовий стан емітента: показники, що характеризують надійність підприємства в цілому; показники, які визначають надійність емітента з точки зору повернення коштів, що були вкладені інвестором у цінні папери даного підприємства; показники надійності емітента з точки зору гарантії отримання інвестором доходу за конкретними цінними паперами [14]

становище акціонерного товариства.

Недоліки  -  не   враховує  майбутніх перспектив

розвитку суб' єкта господарювання і не може бути

пристосована       до       оцінки інвестиційної

привабливості іншої форми господарювання; вузька

сфера використання (аналіз лише інвестицій у цінні

папери)

Шульга Г.Ю. - розрахунок інтегрального показника (залежно від розміру інтегрального показника визначається рівень інвестиційної привабливості підприємства за 3-х бальною шкалою: 0,1 - 0,4 - низький рівень; 0,5 - 0,7 - середній рівень; 0,8 - 1 - високий рівень) [15]

Переваги - простота та легкість застосування, можливість застосування для підприємств різних форм власності.

Недолік - обмежена кількість показників.

Ястремська О.М. - модель оцінки за трьома групами показників (оборотність або ділова активність, прибутковість та фінансова стійкість) [16]

Перевага - показники характеризують привабливість підприємства повною мірою і можуть бути визначені на підставі даних фінансової звітності. Недолік - значна кількість показників ускладнює застосування факторного аналізу; ігнорування не фінансових критеріїв.

Згідно з результатами дослідження можна зазначити, що на даний період існує багато підходів до оцінки інвестиційної привабливості підприємства, проте відсутній єдиний підхід до комплексного визначення інвестиційної привабливості об'єкту інвестування. Тому пропонуємо систематизувати критерії оцінки інвестиційної привабливості і виділити дві групи факторів: внутрішні - це фактори, які контролюються підприємством (виробничий потенціал, фінансовий стан, менеджмент, інвестиційна програма) і зовнішні - фактори, які не контролюються підприємством (галузь, місцезнаходження, відносини з владою, власники підприємства-позичальника).

За допомогою існуючих методичних підходів було здійснено оцінку інвестиційної привабливості машинобудівної галузі України. На даний період часу багатогалузевий машинобудівний комплекс є потужним сектором промисловості України. Частка машинобудівної промисловості в українській промисловості у 2008 році становила 13,3%, однак зменшилась у 2009 році до 10,6%. За оперативними даними Державного комітету статистики, частка машинобудування у 2010 році становила 11,4% від загального обсягу реалізованої промислової продукції в Україні. У 2010 році темп зростання обсягів реалізованої продукції машинобудівної галузі становив 18,6 %, що менше середньорічного темпу за 2003-2007 роки (33,0 %). Отже, відновлення обсягів виробництва машинобудівної промисловості не відбулось, причинами цього є залежність машинобудівних підприємств та споживачів їхньої продукції від доступу до кредитних ресурсів, повільне введення в дію основних фондів, низький рівень інвестиційної та інноваційної активності машинобудівних підприємств.

У структурі реалізованої продукції машинобудування в 2010 році найбільшу частку займали транспортні засоби та устаткування -43,9%, машини та устаткування - 33,2%, найменшу - електричне, електронне та оптичне устаткування - 22,9%. Найбільш вразливими до кризових явищ виявилися підприємства з виробництва транспортних засобів та шляхового обладнання. Це пояснюється скороченням споживчого кредитування населення під час кризи, основний обсяг якого припадав на придбання автомобілів. Обсяг реалізованих транспортних засобів у 2009 році по відношенню до 2008 року знизився на 55,9 %, у той час як обсяг реалізації машин та устаткування знизився на 8,5 °/о, приладів і апаратів - на 0,4 %. Однією з причин падіння обсягів реалізованої продукції у основних підгалузях машинобудівної промисловості є зниження рівня конкурентоспроможності продукції через повільне оновлення технологій та введення нових основних фондів: 2009 році у машинобудівній промисловості було введено в дію нових основних засобів на суму 3062 млн.грн., у той час як цей показник за аналогічний період для харчової промисловості склав 7071 млн.грн., металургійної - 5431 млн.грн. [17]. Основні показники, що характеризують інвестиційну привабливість галузі, наведено у табл. 4.

Таблиця 4

Характеристика машинобудування в Україні з позицій інвестиційної привабливості за 2010 рік [4]_

Показник

Виробниц-тво

машин і устатку-вання

Виробництво електроустатку-вання, електрон-ного і оптичного устаткування

Виробниц-тво транс-портних засобів і устаткування

Економі-ка в цілому

Індекс виробництва, % до попереднього року

105,2

110,6

111,1

96,9

Рівень рентабельності, %

4,5

3,7

5,3

2,1

Частка збиткових підприємств, %

29,8

21,3

30,1

39,1

Індекс інноваційності, %

4,1

5,2

12,4

3,5

Слід зазначити, що обсяги ПІІ у машинобудівну галузь зростали протягом 2005-2006 років, у 2007 році було відмічено зменшення прямих іноземних інвестицій, що було пов' язане з політичною нестабільністю в країні та тенденціями на світових ринках до початку кризових явищ. Починаючи з 2009 року спостерігається незначне збільшення накопичених обсягів ПІІ, однак якщо зважити на різницю по кожному року (тобто фактичний абсолютний приріст інвестицій), то ситуація є невтішною.

Аналізуючи конкурентні переваги машинобудівної галузі України, слід відзначити, що вітчизняні машинобудівні підприємства програють у конкурентній боротьбі за інвестиції через:

- відсталість технологій порівняно зі світовими виробниками галузі, якість та недовговічність виготовленої продукції;

- застосування неповного циклу виробництва (в основному, зборка готової продукції із закордонних запчастин);

- недостатній рівень державної підтримки власного виробника тощо.

Водночас негативний вплив на інвестиційну привабливість українського машинобудування здійснюють наступні чинники:

- низка конкурентоспроможність продукції галузі;

- нерозвиненість внутрішнього ринку збуту;

- недостатність власних обігових коштів та висока вартість позичкових коштів для фінансування масштабних інвестиційних проектів з модернізації виробництва;

- застарілість обладнання та технологій виробництва;

- залежність від закордонних постачальників вузлів, деталей та комплектуючих виробів;

- низький рівень інноваційної активності підприємств галузі та підтримки з боку держави у даному напрямку;

- значний відплив висококваліфікованих фахівців;

- суттєвий вплив світових монополістів на вітчизняний ринок машинобудівної продукції.

Як показує світовий досвід, машинобудування повинно зайняти більш вагоме місце як у структурі промисловості, так і у формуванні експорту України. У зв' язку з цим на найближчу та середньострокову перспективу для машинобудування необхідним є вирішення завдань з удосконалення галузевої структури, розширення асортименту та внутрішніх ринків збуту, модернізаціївиробництва із застосуванням сучасних технологій, переорієнтації на вітчизняних постачальників деталей та складових, що потребує докорінної перебудови національної економіки в цілому.

Висновки. Проаналізовано методичні підходи до оцінки інвестиційної привабливості підприємства, виділено основні їх переваги та недоліки. Систематизовано фактори інвестиційної привабливості підприємства на дві групи: внутрішні - фактори, які контролюються підприємством (виробничий потенціал, фінансовий стан, менеджмент, інвестиційна програма) і зовнішні -фактори, які не є підконтрольними підприємству (вид галузі підприємства, місцезнаходження, відносини з владою, власники підприємства-позичальника).

Встановлено, що рівень інвестиційної привабливості України є відносно низьким. За результатами дослідження рейтингових агентств в 2010 році Україна поліпшила свої позиції за індексом інвестиційних ризиків Political Risk Atlas на 12 місць, за рейтингом Doing Business - на 2 місця, а за індексом Глобальної Конкурентоспроможності - понизила на 7 місць.

Визначено, що машинобудівна галузь має невисокий рівень інвестиційної привабливості для іноземних інвесторів. Встановлено, що на розвиток машинобудування негативно впливає зниження інноваційної активності, незначні обсяги фінансування, відсутність державної підтримки, повільний розвиток окремих видів галузі, тіньові механізми господарювання, погіршення показників ефективності функціонування та показників фінансового стану господарювання, погіршення матеріально-технічної бази господарської діяльності, скорочення кількості нpaцiвникiв, відсутність дієвої моральної та матеріальної мотивації, скорочення соціальної інфраструктури підприємств, критичне зростання зношеності основних фондів. З метою підвищення рівня конкурентоспроможності та інвестиційної привабливості вітчизняного машинобудування дані фактори мають бути подолані у найближчій перспективі.

РЕЗЮМЕ

В статье проведен критический анализ существующих методических подходов к оценке инвестиционной привлекательности страны, отрасли, предприятия. Проанализирована инвестиционная привлекательность машиностроительной отрасли Украины, определены негативно влияющие на нее факторы и предложены пути повышения инвестиционной привлекательности отрасли. Ключевые слова:  инвестиции,  инвестиционная привлекательность,  критерии привлекательности отрасли, эффективность инвестиций.

РЕЗЮМЕ

У статті проведено критичний аналіз існуючих методичних підходів до оцінки інвестиційної привабливості країни, галузі, підприємства. Проаналізовано інвестиційну привабливість машинобудівної галузі України, визначено фактори, які негативно впливають на неї та запропоновано шляхи підвищення інвестиційної привабливості галузі. Ключові слова: інвестиції, інвестиційна привабливість, критерії привабливості галузі, ефективність інвестицій.

SUMMARY

In the article was examined the cause of world financial and economic crisis beginnings and influence on the economic of Ukraine. The areas and conditions formation for Ukrainian economic in after crisis with were identified.

Keywords: investments, investment attractiveness, criteria of attractiveness of industry, efficiency of investments.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

1. Сергеев И.В. Организация и финансирование инвестиций: [учебник] / И.В. Сергеев, И.И. Веретенникова, В.В. Яновський. - М.: Финансы и статистика, 2003. - 423 с.

2. Бєляєв О.О. Політична економія:[нач.носіб.]/О.О.Бєляєв, АС.Бебело.-К.:КНЕУ,2001.-328с.

3. Балацький О.Ф. Управління інвестиціями: [навч. носіб.] / О.Ф. Балацький, О.М. Теліженко, М.О. Соколов. - Суми: ВТД «Університетська книга», 2004. - 232 с.

4.Офіційний сайт Державного комітету статистики України: [Електрон. ресурс]. - Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/ 5.Офіційний сайт Європейської Бізнес Асоціації: [Електрон. ресурс]. - Режим доступу: http://www.eba.com.ua/

6.Ведение бизнеса в Украине Doing Business - Всемирный Банк: [Електрон. ресурс]. - Режим доступу: http://russian.doingbusiness.org/data/ exploreeconomies/

7. Україна наздогнала Буркіна-Фасо в рейтингу інвестиційної привабливості: [Електрон. ресурс]. - Режим доступу: http://ukranews.com/uk/news/economics/ 2011/01/19/35322 66

8. Україна в рейтингу глобальної конкурентоспроможності: [Електрон. ресурс]. - Режим доступу: http://www.securities.org.ua/securities_paper/review.php?id= 631& pub=4759 68

9.Інвестиційна привабливість галузей народного господарства України: [Електрон. ресурс]. - Режим доступу: http://www.kmu.gov.ua/control/uk/publish /popup_article?art_id=6496372

10. Бланк И.А. Инвестиционный менеджмент. Учебный курс: [учебник] / И.А. Бланк. - К.: Эльга-Н, Ника-Центр. - 2001. - 448 с.

11. Методика інтегральної оцінки інвестиційної привабливості підприємств та організацій: Затверджено наказом Агентства з питань запобігання банкрутству підприємств та організацій від 23.02.98 № 22 // Державний інформаційний бюлетень нро приватизацію. - 1998. -№ 7. - C. 18-28.

12. Иванов А.П. Инвестиционная привлекательность акций: [учебник] / А.П. Иванов. - М.: Изд. Центр «Акционер», 2002. - 192 с.

13. Майорова Т.В. Інвестиційна діяльність: [підручник] / Т.В. Майорова. - К.: Центр учбової літератури, 2009. - 472 с.

14. Донцов С.С. Оценка инвестиционной привлекательности предприятия посредством анализа надежности его ценных бумаг //Финансовый менеджмент. - 2003. - № 3.- С.78-84.

15. Шульга Г. Ю. Матрична модель оцінки інвестиційної привабливості промислових підприємств // Фінанси України. - 2003. - №1. - С. 3­12.

16. Ястремська О.М. Теоретико-методологічні аспекти оцінки інвестиційного клімату // Стратегія економічного розвитку України: Наук. зб. - 2005. - №3 (10). - С. 250-255.

17. Ситніченко В. Стратегія розвитку машинобудування на основі системи збалансованих показників: [Електрон. ресурс]. - Режим доcтyнy:http://www.ukrtest.com/raznoe/ publikacii/

СОЗДАНИЕ И ИСПОЛЬЗОВАНИЕ КОНКУРЕНТНЫХ ПРЕИМУЩЕСТВ БАЗОВОЙ ОТРАСЛИ КАК ОСНОВА ДИВЕРСИФИКАЦИИ РЕГИОНАЛЬНОЙ ЭКОНОМИКИ (НА ПРИМЕРЕ САНАТОРНО-КУРОРТНОГО И

ТУРИСТИЧЕСКОГО СЕКТОРОВ АР КРЫМ)

Снеговая Е.Ю., к.е.н., доц.., с.н.с. ГУ "Институт экономики и прогнозирования НАН Украины" (м. Киев)

Эффективная реализация социально-экономического потенциала АР Крым предполагает формирование диверсифицированной структуры региональной экономики. Эти проблемы в контексте обеспечения эффективного и равномерного экономического развития впервые поднимаются в Стратегии экономического и социального развития Автономной республики Крым на 2011-2020 годы, утвержденной Постановленим Верховного Совета Автономной Республики Крым № 121-6/10 от 22 декабря 2010 г. [1]. В свою очередь вопросы формирования диверсифицированного санаторно-курортного и туристического секторов региональной экономики как базовой отрасли экономики АР Крым получили дальнейшее развитие на основе формирования и использования их конкурентных преимуществ в проекте Программы развития Автономной Республики Крым в сфере туризма и курортов на 2011 - 2015 гг. Участвуя в разработке данных документов, автор статьи излагает версию программных мероприятий, направленных на повышение конкурентоспособности санаторно-курортного и туристического комплекса (СКТК) АР Крым. Эти предложения, основанные на исследовании конкурентной ситуации и анализе внутренних закономерностей и внешних факторов конкурентоспособности СКТК АР Крым, легли в основу проекта Программы развития Автономной Республики Крым в сфере туризма и курортов на 2011 - 2015 гг. в сфере формирования и эффективного использования конкурентных преимуществ СКТК АР Крым относительно стран-субъектов туристического рынка черноморского бассейна как основы создания диверсифицированного санаторно-курортного и туристического секторов региональной экономики.

Целью статьи является анализ внутренних закономерностей и внешних факторов, определяющих конкурентоспособность СКТК АР Крым; выявление основных проблем, препятствующих реализации конкурентных преимуществ СКТК АР Крым; разработка мероприятий, направленных на повышение конкурентоспособности отрасли, обеспечение формирование и эффективное использование конкурентных преимуществ АР Крым относительно стран-субъектов туристического рынка черноморского бассейна.

АР Крым представляет собой уникальный природно-климатический, ресурсно-хозяйственный комплекс, одним из определяющих конкурентных преимуществ которого являются благоприятные условия для развития диверсифицированного санаторно-курортного и туристического секторов региональной экономики.

Благоприятные климатические условия на сравнительно малой территории, уникальность природных ресурсов. На территории АР Крым сконцентрировано около 30% всех туристско-рекреационных ресурсов Украины. Главными рекреационными ресурсами региона являются: климатические ресурсы; пляжи, общая протяженность которых составляет 517 км; месторождения лечебных грязей (26 ед., запасы которых составляют около 25 млн м3); источники минеральных вод (100 ед. и свыше 200 буровых скважин, имеющих уникальный химический состав), а также бальнеологические ресурсы, используемые в настоящее время лишь

на 30 %.

Около 6 % территории АР Крым занимают территории и объекты природно-заповедного фонда. К ним принадлежат 5 государственных заповедников, 33 заказника, 10 заповедных урочищ, пейзажные ресурсы (более 100 аттрактивных природных объектов, 87 памятников природы, более 170 ландшафтных объектов), спелеоресурсы (могут использоваться 160 пещер). Однако вовлечение в рекреационную деятельность имеющегося ресурсного потенциала незначительно. В систему экскурсионного обслуживания АР Крым включено лишь 50 % указанных объектов.

Следует отметить, что в АР Крым, вместе с тем, значительным является уровень изменения природных систем за счет роста техногенной нагрузки. Это обуславливает ухудшение экологического и санитарного состояния туристско-рекреационных территорий, снижение конкурентоспособных позиций в пределах черноморского региона. Так, в АР Крым естественные ландшафты составляют 25-30 %, что значительно ниже целесообразного уровня (50-60 %) для устойчивого развития территории; площадь сельскохозяйственных угодий составляет более 70 %, что в более чем в 1,5 раза превышает норму; площадь, занятая объектами активной рекреации, в Крыму составляет 20 %.

Для курортных территорий региона характерна проблема разрушения уникальной флоры и фауны, природных ландшафтов АР Крым. Такая ситуация при отсутствии системных мер по их защите и восстановлению приводит к изъятию из рекреационного оборота значительной части потенциально конкурентоспособных туристических и рекреационных территорий.

В целом, снижение качества экологической среды является одной из основных проблем обеспечения конкурентоспособности региона, которая в целом препятствует формированию благоприятного имиджа АР Крым как конкурентоспособной курортной территории. Так, согласно результатам экологической экспертизы, проведенной в рамках программы «Голубой флаг Европы», определено, что курортные территории АР Крым не соответствуют стандартам Европейского экологического сертификата.

Дополнительно экологические угрозы формируются за счет рекреационной деятельности. Антропогенная нагрузка на окружающую среду в силу сезонного роста численности населения в условиях недостаточной урегулированности хозяйственно-бытовых проблем формирует угрозы экологической безопасности на территории Крыма. Это проявляется в увеличении объемов хозяйственно-бытовых отходов, уровня выбросов транспорта в атмосферу, нарастании механического нарушения растительности и ландшафтов от неконтролируемой рекреационной деятельности, уплотнении почв, превышении норм водозабора минеральных гидроресурсов и воды для бытовых и технологических нужд и др. Наиболее остро эти проблемы стоят для морского побережья как территорий, обладающих особо востребованными рекреационными ресурсами.

Культурно-историческое наследие. Весомым фактором, способствующим привлечению туристов, являются археологические и культурно-исторические памятники Крыма. На территории АРК находятся более 11,5 тыс. памятников истории, культуры, архитектуры, из них около 150 историко-архитектурных объектов внесены в каталоги ЮНЕСКО. Однако разрушение и неудовлетворительное состояние объектов историко-культурного наследия обуславливает потерю ими туристической ценности или ограничения посещения. Так, в рекреационное функционирование АР Крым вовлечена незначительная часть потенциала туристских ресурсов. В систему экскурсионного обслуживания включено 219 объектов показа, а из 11,5 тыс. памятников истории и культуры в настоящее время в туристических целях используется только 20 %.

Исторически сложившаяся межрайонная и международная туристско-рекреационная специализация АР Крым. Характер природно-ресурсного потенциала, исторические традиции хозяйственного освоения, социокультурные приоритеты в течение многих лет определяли рекреационную специализацию Крыма как стратегическое направление его регионального развития. В межрайонном разделении труда Украины Крым выделяется как лидер в оказании оздоровительных и лечебных услуг (более 80 % от всех целей посещения организованных рекреантов) и ведущий туристско-экскурсионный район страны.

Возможность развитие новых сегментов рынка. АР Крым обладает значительным природно-ресурсным потенциалом для развития новых для региона видов  туризма -  зеленого,  культурно-этнографического,  охотничьего, горно-пешеходного,

© Снеговая Е.Ю., 2011автомобильного, велосипедного, конного, круизного яхтного, паломнического, познавательного, научного, археологического, орнитологического и экстремального видов туризм (диггер-туризм, спелеотуризм, файнбординг и др.), а также для расширения спектра оказания санаторно-рекреационных услуг на основе инновационных технологий. Однако реализация возможностей развития новых сегментов рынка требует строительства и реконструкции специализированной инфраструктуры в соответствии с мировыми стандартами и требованиями безопасности.

Ценовая политика. Цены на отдых в АР Крым с трехразовым питанием в зависимости от географии объекта, удобства расположения, времени размещения и набора дополнительных сопутствующих услуг в 2010 г. колебались в пределах 180—300 грн. в сутки на человека. В высокий сезон стоимость отдыха более высокого уровня оценивалась от 400 грн., а отдыха элитного класса -от 1000 грн. в сутки. По сравнению с 2009 г. уровень цен на отдых в среднем вырос на 10—15 %

Увеличение стоимости отдыха в АР Крым в основном обусловлено: реакцией на спрос в высокий сезон без учета качества обслуживания и количества предоставляемых услуг; переводом номерного фонда гостиниц и прочих мест размещения туристов в более высокую ценовую категорию, предусмотренным реализацией бизнес-проектов их владельцев.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102 


Похожие статьи

B I Las - The public administration of exogenous and endogenous risks of regional development in post-crisis period