B I Las - The public administration of exogenous and endogenous risks of regional development in post-crisis period - страница 29

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102 

14.

Канада

37,8

1,8

32.

Франція

50,8

2,1

15.

Іспанія

38,1

2,8

33.

Греція

51

4,3

1б.

Великобританія

38,4

2,3

34.

Угорщина

51,9

3,8

17.

Люксембург

39,3

2,2

35.

Швеція

52,9

1,1

1S.

Ісландія

39,9

2,2

 

 

 

 

14 12 10

8 б 4 2

0

y = -0,2223x + 12,383

 

 

R2 = 0,3485

 

 

 

-----

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

♦ ♦♦

—,——,—

 

,П В В

S

я

а т с

о

р

20 25 30 35 40 45 50 55

частка держвитрат у ВВП, %

Рис. 2. Зв'язок темпів зростання ВВП із розміром частки державних витрат

На основі приведених даних можна відмітити деяке спостереження: країни, що знаходяться на самому початку списку все ж мають більш високий приріст ВВП, ніж інші. Проте, цей загальний висновок не є закономірністю, тому що спостерігається досить багато відхилень від цієї тенденції.

Для того, щоб уточнити, чи дійсно рівень державного навантаження оказує прямий вплив на зростання реального ВВП, оцінімо залежність цих показників у динаміці за період 1990-200б рр. за вибіркою розвинених країн світу - США, Японія, Франція, Німеччина та Велика Британія. Ми обрали саме групу розвинених країн, виходячи з того, що у досліджуваний період ці країни не зазнавали суттєвих політичних та соціально-економічних криз на відміну від постсоціалістичних країн та нових індустріальних країн. Тому саме їх досвід здатен відобразити найбільш вірні тенденції.

Результати кореляційно-регресійного аналізу росту реального ВВП від зміни частки державних витрат (табл. 2) свідчать, що залежність темпів приросту ВВП від частки держвитрат власна для кожної з досліджуваних країн. Так, такий зв'язок більш тісний для Японії та Великобританії, менш тісний для Німеччини, а для США та Франції його практично не існує.

Таблиця 2

Результати кореляційно-регресійного аналізу росту реального ВВП від зміни частки державних витрат у деяких розвинених

країнах

Показник

Сутність показника

США

Японія

Франція

Німеччина

Велика Британія

Множинний R

Тіснота зв'язку (-1 - 1)

0,020141

0,54749б

0,121248

0,355278

0,54883

 

Адекватність регресивної

 

 

 

 

 

R-квадрат

функції обраним даним (0 - 1)

0,00040б

0,299752

0,014701

0,12б222

0,301215

 

Значення критерію

 

 

 

 

 

 

Фішера

 

 

 

 

 

F

(значимість всіх

регресійних

коефіцієнтів)

0,00б087

б,420985

0,223807

2,1бб834

б,4б5817

 

Значимість кожного

1,440487

2,80б502

0,б9373

1,б95143

3,211055

 

регресійного

 

 

 

 

 

 

коефіцієнта

 

 

 

 

 

t-статистика

(|0 - 1| - незначний,

11 - 2| - відносно значний,

|2 - 3| - значний,

більш |3| - дуже значний)

-0,07802

-2,53397

-0,47308

-1,47202

-2,5428

Отримані результати говорять про те, що існує певна залежність темпів приросту ВВП від частки держвитрат. Проте ця залежність не є достатньо тісною, щоб можна було говорити про те, що держвитрати виступають настільки вирішальним фактором, що за допомогою тільки зміни їх розміру держава може напряму стимулювати економічне зростання. Тобто ступінь державного навантаження на економіку виступає лише одним із цілої системи факторів впливу на ВВП. Варто врахувати і те, що тіснота цього зв'язку залежить від національних особливостей, які дуже важко оцінити та розрахувати.

Варто, відзначити таке припущення: при здійсненні наших розрахунків - ми використовуємо однофакторну модель, хоча розуміємо, що на економічне зростання в країні впливає ціла система факторів, і державне навантаження - тільки один з них. Проте наша задача - з' ясувати, чи є взагалі залежність між цими показниками. Крім того, ми аналізуємо тільки п' ять країн, але, на наш погляд, цього достатньо щоб зробити висновок, який нас цікавить.

Якщо розглянути динаміку приросту ВВП та державного навантаження на економіку України, то можна відмітити у більшості періодів практично дзеркальне відображення: чим більші державні витрати, тим меншим є зростання ВВП, що характерно для періоду 1992-1999 рр. і навпаки. Проте з 2002 р. ця тенденція вже не зберігається, а 2004 р. свідчать про те, що зростання ВВП відбувалося при достатньо суттєвому підвищенні держнавантаження на економіку. Використаємо статистичний апарат (кореляційно-регресійний аналіз) для підтвердження цієї тенденції (рис. 3.).

%

В

В

о

о К л

о

р

о о

р

15 10

-10 -15 -20

-25

70,00

держвидатки, % від ВВП

Рис. 3. Залежність темпів приросту ВВП України від зміни державного навантаження на економіку

Результати парної регресії вказують на те, що дійсно є достатній зв' язок між темпами зростання ВВП країни та державним навантаженням на економіку (Множинний R = 0,814522486; R-квадрат = 0,663446879; Нормований R-квадрат = 0,643649637; F-статистика = 33,5120855; t-статистика = 5,563351368; -5,788962386). Проте тіснота цього зв'язку не є однозначною. Крім того, на зміни обох цих показників у досліджуваний період впливала значна кількість факторів: становлення української держави, перебудова політичного, економічного, соціального механізму її функціонування, кризові явища (порушення господарських зв' язків, гіперінфляція, перехід до ринкової економіки тощо). Таким чином, зміни ВВП також можна обгрунтувати факторами перехідного періоду. Крім того, спостерігаються досить значні відхилення від загальних тенденцій.

Щодо оптимального рівня державних витрат у ВВП країни, то на основі дослідження тенденцій зазначеного періоду, можна назвати максимальний рівень у 45%. Проте, останні спостереження свідчать про стабілізацію держвитрат на рівні 35-37%. За період 2009-2010 рр. - близько 39,5%. Таке зростання має неефективний характер. Тобто зростання держвитрат має низьку

ВІСНИК ДОНЕЦЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ, СЕР. В: ЕКОНОМІКА І ПРАВО, СПЕЦВИП., Т.2, 2ОІІ

прозорість обліку зобов'язань у країні, популістську спрямованість. Як результат, значні соціальні виплати у сполученні зі зростанням світових цін на продукти харчування не тільки не сприяли скороченню нерівності в доходах, а і призвели до інфляції

[б].

Порівняємо рівень навантаження на українську економіку із світовим досвідом. На наш погляд, доцільно буде порівнювати показники України, починаючи із 1999 р., коли відбулася певна стабілізація національної економіки та суспільства і політика держави набула скільки-небудь урівноваженого характеру.

Так, за даними дослідження навантаження на економіку України складало в середньому за 10 останніх років 38,3%. Це дозволяє віднести Україну до групи країн із середнім рівнем держвитрат у ВВП. В групі країн, що розвиваються, Україна також займає позиції у середині списку.

Як вже відмічалося, для більшості постсоціалістичних країн характерний середній рівень державного навантаження на економіку, а розвинені країни характеризуються більш високими витратами держави. Крім того, таке різке збільшення державних витрат взагалі може мати не прогнозовані негативні наслідки. Особливо, якщо врахувати те, що їх збільшення відбувається досить спонтанно та без підвищення ефективності.

Висновки та пропозиції:

На основі проведеного аналізу можна зробити наступні висновки:

1. При аналізі держвитрат дослідники приходять до суперечливим висновків - деякі роботи доводять негативний чи позитивний зв'язок між розміром держвитрат та економічним зростанням, інші - стверджують, що зв'язок або є незначущім (неможна зробити висновок про позитивний чи негативний зв'язок), або результати нестійкі.

2. В результаті проведеного власного дослідження ми виявили, що не існує однозначної тісної взаємозалежності між рівнем державного навантаження на економіку та темпами росту реального ВВП, щоб можна було впевнено констатувати негативний чи позитивний вплив їх розміру на економічне зростання в країні. Тому, на наш погляд, автори, які стверджують, що шляхом їх зменшення або збільшення можна напряму регулювати зростання ВВП в країні, роблять некоректні висновки.

3. Проте доволі складний діалектичний зв' язок між держвитратами на ВВП країн все ж існує, і ігнорувати його не варто. У той же час, робити конкретні висновки можна тільки з урахуванням історичних передумов розвитку кожної окремої країни, поточної ситуації в державі, ефективності структури держвитрат, ідеологічно-культурних та ментальних міркувань тощо.

5. Не можна також однозначно сказати, чи то витрати держави впливають на темпи зміни ВВП, чи навпаки - зміни у розвитку країни (збільшення чи зменшення ВВП та, відповідно, ВВП на душу населення) гнучко впливають на розміри держави.

6. У загальному вигляді можна сформулювати таку аксіому: на економічне зростання в країні негативно впливає, як занадто високе, так і занадто мале державне навантаження на національну економіку. Для кожної країни існує власний оптимальний рівень держвитрат у ВВП, на який впливає уся сукупність внутрішніх та зовнішніх факторів її розвитку та політики уряду, і який гнучко реагує на будь-які зміни кон' юнктури.

7. Аналіз залежності темпів зростання ВВП та частки держвитрат в Україні дало змогу виявити такі особливості:

У період 1992-2001 рр. спостерігався доволі помітний взаємозв'язок досліджуваних показників, проте наступний період не показав такої тісноти. В цілому можна сказати, що ці показники показують залежність, проте її вірогідність є спірною.

Враховуючи недостатню кількість спостережень, а також специфіку та глибину перетворень в Україні протягом досліджуваного періоду, робити які-небудь конкретні висновки взагалі не коректно. На зміни обох показників вплив оказував величезний масив факторів, визначити значущість кожного з яких практично не можливо.

За приведеними даними логічно можна визначити максимальний рівень навантаження на економіку України, і він

складає 45%.

Існують додаткові фактори, що унеможливлюють висновки щодо впливу держвитрат та прорахування їх ефективного рівня - це політична нестабільність, в умовах якої практично відсутня стратегічна направленість державної політики, а урядові рішення мають популістський характер.

РЕЗЮМЕ

Статья посвящена обоснованию взаимозависимости государственной нагрузки на экономику и роста ВВП в стране на примере развитых государств мира и Украины.

Ключевые слова: государственная нагрузка на экономику, государственные расходы.

РЕЗЮМЕ

Стаття присвячена обґрунтуванню взаємозалежності державного навантаження на економіку та зростання ВВП в країні на прикладі розвинених держав світу та України.

Ключові слова: державне навантаження на економіку, державні видатки (витрати).

SUMMARY

Article is about the substantiation of the interdependency of the public pressure on the economy and GDP growth in the country by the example of developed states and Ukraine.

Keywords: state burden on the economy, government spending.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

1. Ясин Е. Государство и экономика на этапе модернизации: доклад ІІ VII Международная научная конференция «Модернизация экономики и государство» І Государственный университет - Высшая школа экономики, с участием Всемирного банка и Международного валютного фонда. Москва. - 200б.

2. Бабина А. Иностранные инвестиции как источник новых технологий ІІ Банкаускі веснік, КРАСАВІК, 200б. - С. 50-55.

3. Хайтова Т.А. Рівень оподаткування доходів підприємств та його вплив на їх економічну діяльність І автореферат дисертащъ на здобуття наукового ступеня к. е.н. за спеціальністю 08.04.01 - фінанси, грошовий обіг і кредит. - Науково-дослідний фінансовий інститут при Міністерстві фінансів України, Київ, 2005.

4. Илларионов А., Пивоварова Н. Размеры государства и экономический рост ІІ Вопросы экономики. - 2002. - № 9. - С. 18-45.

5. Лиходедов А. Рост ВВП, госрасходы и либеральная идея ІІ http:ІІОшибка! Недопустимый объект гиперссылки..

б^&Р: госрасходы Украины стремительно растут ІІ http:ІІОшибка! Недопустимый объект гиперссылки..

УДК: 332.146:330.322

УПРАВЛІННЯ ІНВЕСТИЦІЙНИМ ПОТЕНЦІАЛОМ РЕГІОНУ

Храпкіна В.В., доцент кафедри фінансів Макіївського економіко-гуманітарного інституту

Постановка проблеми. Прискорення темпів соціально-економічного розвитку нашої країни великою мірою визначається сутністю її інвестиційної політики, спрямованої на інноваційні зрушення в галузях, які потребують першочергових структурних змін, модернізації й технічного оновлення виробництва, впровадження енерго-, ресурсозберігаючих та екологічно безпечних технологій.

Об'єктивна необхідність і значний інтерес до питань максимальної реалізації інвестиційного потенціалу України і підвищення інвестиційної активності обумовлені, по-перше, значущістю ефективного інвестування у соціально-економічний розвиток країни та її регіонів, по-друге, несформованістю та недовикористанням існуючого інвестиційного потенціалу, і по-третє, відсутністю дієвих механізмів його нарощування.

Саме інвестиційний потенціал регіону найповніше та найсистемніше дозволяє відобразити реалії, перспективи та можливості кількісного та якісного зростання інвестування в регіоні та визначити коло необхідних і найдоцільніших для кожної території заходів, інструментів і механізмів інвестиційного розвитку. Ефективний та послідовний процес формування і нарощування інвестиційного потенціалу регіону є запорукою того, що інвестиційна активність в ньому активізується, стане прогнозованою та адекватною можливостям і потребам регіону в інвестиціях. Співпадіння інтересів населення регіону з інтересами інвесторів виводить завдання нарощування інвестиційного потенціалу регіону з розряду часткових в розряд загальних завдань сталого розвитку регіонів. Специфіка поточного моменту робить його не просто ключовою, а найпріоритетнішою.

У контексті потреби нагальних якісних змін в економічній політиці нашої держави та включення її в систему світогосподарських відносин як повноправного, самостійного та конкурентоспроможного суб' єкта, питання формування і постійного нарощування інвестиційного потенціалу країни в цілому та кожного її регіону зокрема є на сьогодні одними з найактуальніших. Адже саме з пожвавленням інвестиційних процесів, які закладені в основах господарської діяльності, пов' язують сталість економічного зростання країни, проведення структурно-технологічних і соціально-економічних перетворень. Так у рейтингу 2010 року Україна поліпшила в порівнянні з 2009 роком свою інвестиційну привабливість і перемістилася з 62-го на 74 місце, опинившись між Буркіна-Фасо (Африка, 73-е місце) і Республікою Східний Тімор (Індонезія, 75 місце) [1].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Шляхи, методи та інструменти реалізації інвестиційного потенціалу для задоволення зростаючої потреби в капітальних вкладеннях на макро-, мезо- та мікрорівнях є предметом багатьох наукових досліджень, постійних дискусій та аналізуються як у вітчизняній, так і в зарубіжній літературі з інвестиційної проблематики.

Проблеми дослідження наявного стану та можливостей оптимізації використання інвестиційного потенціалу регіону в своїх роботах досліджували такі вітчизняні та зарубіжні дослідники, як Р.Коуз, А.Бакітжанов, І. Бланк, С.Філін, В.Гомольська, І.Ройзман, О.Шахназаров, І.Грішина, В.Єпіфанов, Л.Масловська, А. Ісаков, В.Повєрєнов, Г.Рєзнік, Б.Чуб, О.Бандурін, О. Марголін, Ф. Тумусов та ін. У дослідженнях В. Сєрова, В. Івановського, А. Козловського, В. Шеремета, В. Биковського досліджені науково-теоретичні підходи до визначення складових інвестиційного потенціалу регіону.

Невирішена частина проблеми. Питання інвестиційного потенціалу регіону досить широко досліджується вітчизняними та зарубіжними вченими, але деякі аспекти цього питання залишаються відкритими. У повній мірі все ще не дослідженими залишаються фактори впливу на інвестиційний потенціал регіону, підходи до його оцінки та механізм його розвитку.

Метою статті є побудова механізму розвитку інвестиційного потенціалу регіону та визначення шляхів підвищення ступеня використання інвестиційного потенціалу регіону.

Викладення основного матеріалу. Термін "потенціал" був запозичений сучасною економікою з фізики, де він означає кількість енергії, яку накопичила система і яку вона спроможна реалізувати в роботі. Згідно з економічними словниками, потенціал (від лат. рогепгіа - сила) - це можливості, наявні сили, запаси, засоби, що можуть бути використані. У інших працях з проблематики потенціалу можна знайти спроби трактування потенціалу не просто як набору ресурсів та джерел їх утворення, а як складної системи з наявними зв' язками. У загальному значенні зміст терміна розкривається як ступінь потужності в якому-небудь відношенні, сукупності засобів, необхідних для чого-небудь [2].

У загальному розумінні «потенціал» розглядається як «засоби, запаси, джерела, які є в наявності й можуть бути мобілізовані для досягнення певної мети, здійснення плану, вирішення якого-небудь завдання; можливості окремої особи, суспільства, держави в певній області» [3].

Управління інвестиційним потенціалом здійснюється на трьох рівнях (рис. 1.)

Рис. 1. Рівні управління інвестиційним потенціалом

Інвестиційний потенціал реалізується за рахунок економічного потенціалу при відповідних умовах. Тобто наявність економічного потенціалу у країні, приваблює інвесторів, але рівень інвестиційного потенціалу характеризується показниками швидкості та легкості реалізації потреб інвестора, тобто, якщо економічний потенціал - це економічні можливості держави, що можуть бути використані для забезпечення всіх її матеріальних та інших потреб, то інвестиційний потенціал - це можливість

© Храпкіна В.В., 2011використання економічного потенціалу країни (регіону, підприємства) для реалізації намірів, забезпечення потреб та очікувань інвестора [4].

На мезо- та макрорівнях управління інвестиційним потенціалом розглядається як комплексна характеристика сукупної здатності економіки регіону або держави щодо здійснення інвестиційної діяльності у всіх сферах, що охоплює не тільки наявний інвестиційний капітал, але й сукупність об'єктивних передумов для інвестування, тобто так само визначається рівнем розвитку та ефективності часткових потенціалів.

Потенціал регіону доцільно розглядати як елемент, що складається з певної кількості взаємопов'язаних складових (рис.

2.).

КІЛЬ-КЛиШі   ХІ-фіІКТСрСГ Л ИТЬСЯ 1ЄЬП-К)ЧПМЕ[

та перспективними обснглми

ігшестіщій, що надходять (чи можуть надійти) к рспон ;узя простого ги розгшгреного відтворення засобів виробництва, а також обсяг іішеи іщиніих ресурсів які

витра чаються на історіп^-культурні та екологічні ціїд (нроірамн}, оскільки осгташгї створюють передумови для розвитку туристично-рскрсатііпного тіапрямку господарюваїшя

\я|їя кгериііу еггься обсягами ви]Х)бнііитва продукції, які перевтіїують власні погреби регіону та постачаються (тги можуть бути поставлені) в інпгі регіони країш

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102 


Похожие статьи

B I Las - The public administration of exogenous and endogenous risks of regional development in post-crisis period