B I Las - The public administration of exogenous and endogenous risks of regional development in post-crisis period - страница 45

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102 

Широке застосування експертного оцінювання при проведенні різноманітних досліджень, в т.ч. при написанні наукових робіт, дисертацій підтверджує універсальність методу. Поряд з цим, аналіз процедур застосування методу дозволив виявити ряд проблем, а саме:

- велике різноманіття шкал оцінювання, не зовсім обГрунтоване і вдале їх використання дослідниками;

- відсутність єдиних підходів щодо агрегування результатів оцінювання і подальшого їх використання в управлінських процедурах.

Метою даної статті є розробка практичних рекомендацій щодо вдосконалення окремих аспектів методології проведення експертного оцінювання і обробки його результатів.

Розглянемо загальні процедури застосування експертного методу. Це передбачає аналіз групою експертів кількісних і якісних факторів. Для кожної окремої події (соціально-економічного процесу, явища, підприємства, проекту, операції тощо) розробляється перелік факторів (критеріїв оцінки), які впливають на його діяльність або результативність і оціночна шкала для кожного з них. Часто аналіз підібраних факторів здійснюється з двох сторін (внутрішньої і зовнішньої): державних структур і населення; інвестора і виробника; замовника і підрядчика; продавця і покупця.

Отже, експертні оцінки — це логічний виклад і висновки спеціалістів, відносно того чи іншого економічного процесу чи

явища.

Ефективність застосування і достовірність аналізу процесів за методом експертних оцінок великою мірою залежить від компетентності і кількості підібраних експертів, якості факторів (критеріїв), точності і однозначності формулювань. Ці обставини часто обмежують широке застосування даного методу. В умовах реформування економіки країни або у випадках кардинальних змін у діяльності підприємства достовірність оцінок, одержаних на минулих тенденціях досить низька. Іншою особливістю експертних оцінок за таких умов є їх неконкретність.

В практичній діяльності використовуються як індивідуальні так і групові (колективні) експертні оцінки. Основними цілями використання індивідуальних експертних оцінок є:

- прогнозування розвитку подій і явищ в майбутньому;

- аналіз і узагальнення результатів, поданих іншими експертами;

- розробка сценаріїв дій;

- видача висновків на роботу інших спеціалістів і організацій (рецензії, відгуки, експертизи).

Перевагою індивідуальної експертизи є оперативність одержання інформації для прийняття рішення і відносно невеликі витрати. Недоліком виділяють високий рівень суб' єктивності і, як наслідок, зниження достовірності одержаних оцінок.

Групові експертизи, як правило, менш суб' єктивні і рішення, прийнятті на їх основі, є більш імовірні для здійснення. При вирішенні проблеми за умов невизначеності думка групи є надійнішою, ніж окремого експерта. Виділяють наступні типи групових експертних процедур:

- відкрите обговорення поставлених питань з наступним відкритим або закритим голосуванням;

© Лук'янова В.В., 2О11

- відкрита подача власної думки без обговорення і голосування;

- закрите обговорення з наступним закритим голосуванням або заповненням анкет експертного опитування.

Одним із напрямків застосування експертних оцінок є метод "Дельфі". Процедура експертного опитування включає: проведення декілька турів; на протязі кожного туру експерти повідомляють свою думку і дають оцінку ситуації; при обробці інформації, одержаної від експертів, всі оцінки розміщуються в порядку їх спадання, визначається медіана (значення, розміщене посередині ряду) і квартилі (значення одержують при поділі ряду чисел на чотири однакових за кількістю груп); експертів, оцінки яких попадають до крайніх груп (1-го і 4-го квартилів), просять обґрунтувати свою думку і їх обґрунтованими висновками знайомлять інших експертів, не вказуючи від кого вони були одержані.

Така процедура дозволяє спеціалістам змінити за необхідності свою оцінку, врахувати обставини, які вони випадково могли пропустити або якими знехтували в першому турі опитування.

Після одержання оцінок другого туру знов визначається медіана і квартилі. Даний процес продовжується до того часу, поки рух в напрямку підвищення співпадання думок не стає незначним.

Враховуючи умовність експертного методу, деякі спеціалісти відносяться до нього з недовірою, вважаючи, що відсутні гарантії достовірності одержаних оцінок. Дійсно, точно оцінити достовірність одержаних результатів неможливо, але існуючі способи визначення достовірності базуються на припущенні, що у випадку узгоджуваності дій експертів достовірність оцінок гарантується.

Необхідно також відмітити, що разом із похибкою, яка виникла внаслідок недостачі інформації про досліджуваний об' єкт або недостатнім рівнем компетентності експертів, можлива похибка, обумовлена зацікавленістю експертів в результатах експертизи, що обов' язково позначиться на достовірності оцінок. Дані недоліки можна виключити шляхом правильної організації експертної процедури - від підбору експертів до обробки їх оцінок.

Загальна схема експертних опитувань включає такі основні етапи:

1) підбір експертів і формування експертних груп;

2) формування питань і розробка анкет;

3) робота з експертами;

4) формування правил визначення підсумкових оцінок на основі оцінок окремих експертів;

5) аналіз і обробка експертних оцінок.

На першому етапі, виходячи з цілей експертного опитування, визначається структура експертної групи, кількість експертів і їх особисті якості, тобто вимоги до спеціалізації і кваліфікації експертів, необхідна кількість експертів кожної спеціалізації, їх загальна кількість у групі.

При проведенні групового опитування за допомогою спеціальних економіко-математичних методів можна визначити оптимальну кількість експертів у групі [1]. При невеликій чисельності групи експертів, з одного боку втрачається сенс проведення групового опитування, а з іншого - збільшується вплив оцінок окремого експерта на підсумковий результат. За умови збільшення групи експертів можуть з' явитись нові недоліки: зниження впливу оцінок окремих експертів; залучення менш кваліфікованих експертів, ускладнення координації роботи групи і обробки результатів опитування. Поряд з цим, при відборі експертів бажано, за можливості, оцінити рівень об' єктивності окремих членів групи, тобто виявити експертів, потенційні цілі яких входять в протиріччя з метою одержання об' єктивних результатів.

При формуванні експертних груп і відборі конкретних респондентів при проведенні опитування, результати якого застосовуються в наукових дослідження (в першу чергу на конкретних підприємствах) необхідно враховувати наступне:

- кількість експертів по кожному об' єкту дослідження повинна характеризуватись мінімальною надмірністю, тобто до числа опитаних повинен включатись не лише ґор-менеджмент, але й фахівці середньої ланки, що працюють в данні або суміжних сферах діяльності. Залучення інших працівників (менш поінформованих) не стільки знизить суб' єктивність оцінок, скільки спотворить результат через некомпетентність;

- при дослідження різних напрямків діяльності і виявленні проблемних ситуацій краще формувати декілька експертних груп з розробкою окремих анкет для кожного об' єкту дослідження.

Для забезпечення умов, сприятливих для формування експертами об' єктивних думок бажано дотримуватись таких умов:

- незалежність формування експертами власних суджень про об' єкт дослідження;

- зручність роботи з анкетою (питання формулюються в загальноприйнятих термінах, повинні виключати будь-яку смислову неоднозначність тощо);

- логічна відповідність питань структурі об' єкта дослідження;

- достатній час на відповіді анкети, зручний час для оцінювання;

- збереження анонімності відповідей;

- надання експертам усієї необхідної інформації.

Залежно від характеру досліджуваного об' єкту і ступеня його формалізації, можливостей залучення потрібних експертів порядок роботи з ними може бути різний, але в основному він включає три стадії:

1) експерти залучаються в індивідуальному порядку з метою: уточнити модель об' єкту, його параметри і показники; уточнити формулювання питань і термінологію в анкетах; погодити доцільність певних форм подання таблиць експертних оцінок; уточнити склад групи експертів;

2) експертам надаються анкети з пояснюючим листом, де описуються мета роботи, структура і порядок побудови таблиць з можливим наведенням прикладів (дана інформація може бути доведена до експертів і усно). Обов' язково повинне забезпечуватись самостійне заповнення анкет, в певних випадках при збереженні анонімності;

3) здійснюється робота з експертами після одержання результатів опитування в процесі обробки і аналізу одержаних результатів (експерти в формі консультування, за необхідності, одержують усю необхідну інформацію для уточнення даних і їх кінцевого аналізу).

В залежності від специфіки експертного опитування, об' єкта дослідження і використаної методики обробки експертних даних оцінки експертів можуть мати різну шкалу вимірювання: від 0 до 1 (імовірність прояву, чи виникнення певного виду явищ); від 0 до 10; від 0 до 100 тощо.

З метою спрощення оброблювальних процедур молоді науковці часто шкалу експертних оцінок формують виходячи із шкали бажаних результатів оцінювання, що досить часто ускладнює саму процедуру оцінювання конкретним експертом через часткове спотворення інформації.

Необхідно зазначити, що в більшості випадків конкретний експерт прагне мінімізувати свій час на заповнення анкети, тому розробникам варто не лише конкретно і чітко формулювати критерії, але й застосовувати легку для інтерпретацію шкалу для оцінювання.

Розглянемо декілька прикладів, акцентуючи увагу на підняті вище проблеми.

Приклад 1. Учасники опитування (працівники підприємства) оцінюють наявні проблеми при здійсненні певного виду діяльності (інвестиційного проекту). Метою оцінки є одержання імовірності по кожній частковій виявленій проблемі і групі згрупованих проблем.

Відповідно у таблиці 1, 2 і 3 подано варіанти можливих оцінок.

ВІСНИК ДОНЕЦЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ, СЕР. В: ЕКОНОМІКА І ПРАВО, СПЕЦВИП., Т.2, 2011

 

Експертна оцінка імовірності (варіант 1)

Таблиця 1

Група проблем

Часткова проблема

Імовірність

1. Політичні

1.1. Терористичний акт

0,05

 

1.2.

0,10

 

 

0,15

2. Технічні

2.1. Відсутність необхідної сучасної техніки

0,18

 

 

0,15

3. Економічні

3.1. Неможливість одержання кредиту

0,25

 

 

 

Разом

 

1,00

Таблиці 1 і 2 містять оцінки, одержані відповідно за шкалою від 0 до 1, що дає можливість одразу одержати ймовірність після обробки анкет без ніяких математичних перетворень (таке завдання і було конкретно поставлено перед експертами). Опитування, результати якого подано у таблиці 2 проводилось у 2 етапи:

1) визначення імовірності для кожної групи проблем;

2) визначення імовірності для кожної часткової проблеми всередині групи.

Таблиця 2

Експертна оцінка імовірності (варіант 2)

Група проблем

Часткова проблема

Імовірність

1 етап

1. Політичні

0,20

2. Технічні

0,35

3. Економічні

0,45

Разом

1,00

2 етап

1. Політичні

1.1. Терористичний акт

0,05

 

1.2.

0,10

 

 

0,15

Разом політичні

 

0,20

2. Технічні

2.1. Відсутність необхідної сучасної техніки

0,18

 

 

0,15

Разом технічні

 

0,35

3. Економічні

3.1. Неможливість одержання кредиту

0,25

 

 

 

Разом економічні

 

0,45

Формування оцінок, результати яких подано у таблицях 1 і 2 досить ускладнено для кожного експерта, тому що передбачає виконання двох задач: не лише визначення імовірності в часках одиниці, але й обов' язкове дотримання умови одержання одиниці у загальному підсумку. Проведення опитування у два етапи лише частково спрощує математичні операції для експертів, хоча може певним чином спотворити результати оцінки, так як конкретну проблему оцінити легше ніж групу проблем.

У таблиці 3 подано результати опитування за попередньо визначеною метою, але шкала визначена від 0 до 10 (однозначні числа легше сприймаються ніж дробові або багатозначні при порівнянні критеріїв). Завдання перед експертами стояло наступне: провести оцінку імовірності (частоти) виникнення проблем. Аналогічно можна оцінити значимість проблем не лише по імовірності, але й по негативним наслідкам для об' єкту оцінювання.

Після обробки результатів анкет у таблицях 1 і 2 дослідник одразу одержує величину імовірності. Результати опитування у таблиці 3 потребують нескладних математичних перетворень, але значно спрощують сам процес оцінювання. Для одержання імовірності за результатами таблиці 3 досліднику достатньо розділити кожну окрему часкові оцінку на загальну суму оцінок.

Таблиця 3

Експертна оцінка імовірності (варіант 3)

Група проблем

Часткова проблема

Імовірність

1. Політичні

1.1. Терористичний акт

2

 

1.2.

3

 

 

5

2. Технічні

2.1. Відсутність необхідної сучасної техніки

4

 

 

8

3. Економічні

3.1. Неможливість одержання кредиту

10

 

 

 

Раціональне використання інформації, одержаної від експертів, можливе лише за умови перетворення її у форму, зручну для подальшого аналізу, направленого на підготовку і прийняття управлінського рішення.

У відповідності до мети дослідження і прийнятих моделей при проведенні аналізу зібраних експертних даних необхідно подати інформацію, отриману від експертів у вигляді, зручному для прийняття управлінського рішення (впорядкувати об' єкти, показники, фактори тощо), а також визначити погодженість дій експертів і достовірність експертних оцінок. Так, наприклад, виявлені в процесі аналізу проблеми необхідно подати в порядку їх важливості (імовірність або ступінь впливу на рівень втрат).

Тобто, дослідник повинен розробити анкету, максимальну зручну для експертів і яка вимагає мінімального часу на саме опитування. За умови застосування сучасних інформаційних технологій процедури обробки не викликають значних труднощів навіть при великій кількості опитаних. Дослідник може перетворити одержані результати опитування за десятибальною шкалою у будь-яку (де нижньою границею є 0, а верхньою число Я, що складає 1, 2, 5, 100 і т.і.) за наступною формулою:

(1)

І=1

де Оу - перетворена оцінка за )-тим критерієм;

О у - базова оцінка за у-тим критерієм; т - кількість критеріїв;

Т - верхня границя шкали результатів оцінки.

Іноді виникає потреба перетворити результати оцінювання за 10 бальною шкалою у шкалу, нижня границя якої відрізняється від 1, тоді дослідник може використати наступну формулу:

О) = -^-/10 • (Т - В) + В, (2)

)=1

де В - нижня границя шкали перетворення.

У таблиці 4 розглянемо різні варіанти перетворення значень з десятибальної шкали за різними варіантами шкал дослідження.

Таблиця 4

_Варіанти перетворення оцінювання за 10-бальною шкалою_

Оцінки за 10-бальною шкалою

Оцінки за шкалою:

 

0-1

0-2

0-5

1-2

1-5

1-8

10-100

0

0

0

0

1

1

1

10

1,5

0,15

0,3

0,75

1,15

1,6

2,05

23,5

2

0,2

0,4

1

1,2

1,8

2,4

28

4

0,4

0,8

2

1,4

2,6

3,8

46

5,5

0,55

1,1

2,75

1,55

3,2

4,85

59,5

7

0,7

1,4

3,5

1,7

3,8

5,9

73

7,5

0,75

1,5

3,75

1,75

4

6,25

77,5

8

0,8

1,6

4

1,8

4,2

6,6

82

9

0,9

1,8

4,5

1,9

4,6

7,3

91

10

1

2

5

2

5

8

100

Найбільш розповсюдженими методами впорядкування є безпосередня оцінка чи послідовні порівняння (як правило застосовується при індивідуальній експертизі), ранжування (просте розміщення від більш важливих до менш важливих, зазвичай за одним або декількома критерієм), парні порівняння (визначення ієрархії критеріїв оцінки і побудова матриць попарних порівнянь для кожної пари оціночних показників).

Як правило, окремі експерти дають оцінки об'єкту дослідження незалежно один від одного, потім ці оцінки за допомогою спеціальних прийомів об'єднують в одну підсумкову (узгоджену). Для одержання підсумкової оцінки найчастіше розраховують середнє або середньозважене значення оцінок, також може враховуватись значимість (вагомість) як окремих питань (критеріїв) оцінки об'єкту так і компетентність самих експертів. Ці питання теж не завжди однозначно вирішуються дослідниками і потребують уточнень подальших наших роботах.

Для оцінки узгодженості експертів найчастіше використовують коефіцієнт конкордації, величина якого дозволяє зробити висновок про достовірність оцінок. Приклади розрахунку і критерії застосування даного показника широко розглянуті в літературі [1, 2].

Нескладність експертної оцінки і недостатність інформації про оцінюванні процеси сприяли появі в Україні величезної кількості фахівців і спеціалізованих фірм, видань, які пропонують розроблені ними прогнози широкому загалу. Далеко не завжди це робиться на достатньому професійному рівні. Необхідно відмітити, що будь-яка, навіть і непрофесійна, оцінка (особливо якщо вона повторюється засобами масової інформації) формує у населення певні сподівання і відповідно впливає на поведінку суб' єктів ринку. Важливу роль у впорядкуванні економічної експертизи повинні відігравати державні установи. По-перше, право систематично оприлюднювати свої прогнозні оцінки повинні одержати тільки фахівці, спеціалізовані фірми та видання, які мають достатній рівень кваліфікації. По-друге, експертна оцінка повинна відповідати певним вимогам: має бути чітко визначена її методика, обґрунтовано використання кількісно-розрахункових та якісних показників тощо. Крім того, оцінку повинні проводити або незалежні рейтингові агентства, або офіційні установи, такі, наприклад, як Торгово-промислова палата, Український союз промисловців і підприємців, Спілка малих підприємств України та ін..

Підсумовуючи розгляд процедури застосування методу експертних оцінок можна зробити наступні висновки:

- даний метод можна назвати єдиним повністю універсальним. Ця особливість методу викликає його найширше використання для оцінки будь-яких соціально-економічних процесів і явищ;

- експертний метод оцінки економічних явищ і процесів так чи інакше пов'язаний з усередненням думок фахівців;

- метод гарно спрацьовує не тільки на етапах еволюції системи (суспільства, підприємства), а й у критичних точках, де спостерігається закінчення діючого тренду (чітко визначена тенденція) і формування нового. Хоча це і вимагає врахування не тільки кількісних і якісних факторів, а також інтуїції експертів (суб'єктивізм методу);

- в більшості випадків метод не є абсолютно достатнім для наукового дослідження і передбачає застосування інших (кількісних і якісних) методів для підтвердження висунутих гіпотез, пошуку тощо.

Поряд з цим залишаються метологічно не вирішеними окремі питання агрегування думок експертів, використання якісних і кількісних методів оцінювання, подальшого застосування результатів в практиці управління соціально-економічними системами різного рівня.

Проанализированы отдельные процедуры экспертного оценивания, проблемы их использования в социально-экономических исследованиях. Разработаны практические рекомендации по усовершенствованию отдельных аспектов методологии проведения экспертного оценивания и обработки его результатов.

Ключевые слова: экспертное оценивание, подбор экспертов, шкала оценивания, верхняя граница, нижняя граница, преобразование результатов оценивания.

РЕЗЮМЕ

Проаналізовано окремі процедури експертного оцінювання, проблеми їх застосування при соціально-економічних дослідженнях. Сформовано практичні рекомендації щодо вдосконалення окремих аспектів методології проведення експертного оцінювання і обробки його результатів.

Ключові слова: експертне оцінювання, підбір експертів, шкала оцінювання, верхня границя, нижня границя, перетворення результатів оцінювання.

SUMMARY

Separate procedures of expert evaluation, problem of their application are analysed at socio-economic researches. Practical recommendations are formed in relation to perfection of separate aspects of methodology of conducting of expert evaluation and treatment of his results. Keywords: expert evaluation, selection of experts, evaluation scale, overhead border, lower border, transformation of evaluation results.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

1. Бешелев С.Л. Математико-статистические методы экспертных оценок І С.Л. Бешелев, Ф.Г. Гуревич. - М.: Статистика, 1982 - 365 с.

2. Евланов Л.Г. Экспертные оценки в управлении І Л.Г. Евланов, В.А. Кутузов. - М.: Экономика, 1996. - 133 с.

3. Добров Г.М. Экспертные оценки в научно-техническом прогнозировании І Г.М. Добров, Ю.В. Ершов, Е.И. Левин, Л.П. Смирнов. - К.: Наукова думка, 1994. - 263 с.

УДК 519.873:656.612

АНАЛИЗ СИСТЕМЫ МАССОВОГО ОБСЛУЖИВАНИЯ С ПЕРЕКЛЮЧЕНИЕМ В НАЧАЛЕ ПРОИЗВОДСТВЕННОГО ЦИКЛА, НЕНАДЕЖНЫМ ПРИБОРОМ И ПРОФИЛАКТИКОЙ

Медведева М.И., канд. физ.- мат.наук, доцент, ДонНУ

Введение. Под надежностью понимают способность прибора обеспечивать во времени значения установленных показателей качества в заданных условиях эксплуатации. Она отражает влияние, на работоспособность системы, главным образом внутрисистемных факторов - случайных отказов техники, вызываемых физико-химическими процессами старения оборудования, дефектами технологии ее изготовления или ошибками обслуживающего персонала.

Развитие современной техники сделало весьма актуальной проблему надежности оборудования. Это связано с тем, что вопрос функционирования различных систем массового обслуживания неразрывно связан с вопросом учета возможности выхода из строя в процессе работы обслуживающих приборов. Особенности функционирования обслуживающего оборудования состоят в том, что обслуживающий прибор, в одних случаях, может выходить из строя только во время работы, в других случаях неисправность может возникнуть как во время работы, так и во время простоя, т.е. в нерабочем состоянии.

Кроме того, при организации работы предприятия, имеющего ряд однотипных приборов, возникает вопрос о целесообразности определенного количества запасных агрегатов или деталей, о необходимом числе ремонтных бригад (или мастеров) и т.д. С оценкой надежности работы обслуживающего оборудования связаны так же задачи оценки вероятности выполнения прибором той или иной производственной задачи, если для повышения производительности оборудования применяются различные схемы резервирования, организации работы ремонтных бригад. Все это, в конечном счете, существенно влияет на работу послепродажного сервиса.

Вопросам анализа производственных систем с ненадежным оборудованием посвящено большое число работ. Например, в работах [1] исследуются классические системы массового обслуживания с ненадежным прибором. В [2] рассматривается система с переналадкой, в которой оборудование может выходить из строя только в свободном состоянии. В работе [3] рассмотрена система с переналадкой в начале периода занятости, ненадежным оборудованием, выходящим из строя в любой момент времени и дообслуживанием требований, находящихся на приборе, вышедшем из строя.

Постановка задачи. В данной работе исследуется модель системы массового обслуживания с переналадкой и ненадежным прибором, выходящим из строя только в рабочем состоянии. Ставится задача определения характеристик заданной системы, знание которых позволит оптимальным образом управлять потоками сырья, запасных частей и материалов, минимизировать издержки хранения материальных ресурсов.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102 


Похожие статьи

B I Las - The public administration of exogenous and endogenous risks of regional development in post-crisis period