B I Las - The public administration of exogenous and endogenous risks of regional development in post-crisis period - страница 77

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102 

J    створення умов для збалансованого розвитку всіх секторів і галузей економіки, що забезпечить сталий економічний розвиток країни;

J    збереження в умовах нестабільності функції попиту на гроші стабільнішого взаємозв'язку    між    інфляцією і короткостроковими      відсотковими      ставками   порівняно   із   взаємозв'язком   між     грошовими   агрегатами й короткостроковими відсотковими ставками. J    забезпечення таким чином ефективності монетарної політики та посилення її дієвості; J    врахування часових лагів у процесі використання її інструментів.

Charles Freedman та Inci Otker-Robe [14] до переваг, якими користуються країни, що впровадили ІТ, відносять наступні:

J    ІТ сприяє зусиллям органів влади знизити рівень інфляції;

J    інфляційні очікування краще прив' язані до якоря і є більш прогнозованими;

J    режими плаваючого обмінного курсу, що супроводжують ІТ, формують саморегулюючий механізм, який діє як

інструмент нівелювання економічних шоків; J    спостерігається деяке зниження у рівні імпортних цін, виражених в національній валюті (exchange rate pass-through

(ERPT));

J    має місце покращення комунікації та прозорості монетарної політики;

J    ІТ сприяє чіткому розподілу інституційних обов' язків щодо контролю над інфляцією.

Поруч з перевагами слід згадати і недоліки режиму інфляційного таргетування. Так, О.П.Жак [29], аналізуючи досвід зарубіжних науковців [32] у справі дослідження ІТ, погоджується з тим, що одним із головних недоліків таргетування інфляції може бути саме низький рівень підзвітності центрального банку при проведенні незалежної грошово-кредитної політики, оскільки інфляцію важко контролювати, а лаги між застосуванням інструментів грошово-кредитної політики та їх впливом на інфляцію є досить значними. О. Білан [28] та Л. Стецько [31] погоджуються з тезою про загрозу з боку надмірної незалежності центрального банку у проведення монетарної політики, та звертають увагу на можливе уповільнення економічного зростання у зв' язку з пріоритетністю контролю над інфляцією. О. Лисенко [30] аналізуючи недоліки таргетування інфляції вказує на те, що жодна з країн, яка впровадила режим таргетування інфляції не відмовилась від цієї монетарної стратегії, однак більшість з них відчуває суттєві проблеми у дотриманні цільового показника:

- Чехія (1998р.): цільовий показник "чистої інфляції" знаходився в рамках заданого коридору лише протягом одного тривалого періоду (вересень 2001 - травень 2002р.).

- Польща (1999р.): цільовий показник інфляції знаходився в межах "коридору" лише 3 рази (серпень 1999р., січень-червень 2001 р., січень-травень 2004р.).

- Угорщина (2001 р.): цільовий показник знаходився в межах встановленого "коридору" протягом періоду з червня 2002р. по листопад 2003р .

Узагальнення досвіду вітчизняних та зарубіжних науковців у справі дослідження сутності та особливостей імплементації режиму інфляційного таргетування дозволяє сформувати висновок про те, що режим інфляційного таргетування потребує належних передумов впровадження, є досить складним для послідовного дотримання, однак переваги його використання очевидні, і, незважаючи на деякі недоліки, режим інфляційного таргетування з кожним роком відіграє дедалі більшу роль у забезпеченні фінансової безпеки держав світу.

РЕЗЮМЕ

Стаття присвячена дослідженню теоретичних засад інфляційного таргетування у контексті забезпечення фінансової безпеки держави. Досліджено сутність режиму інфляційного таргетування, його основні цілі та види. Проаналізовано необхідні передумови успішної імплементації інфляційного тартегування, мотивацію країн у впровадженні цього режиму. Особливе увагу приділено перевагам та недолікам інфляційного таргетування.

Ключові слова: центральний банк, інфляція, ціль, інфляційне таргетування.

РЕЗЮМЕ

Статья посвящена исследованию теоретического основания инфляционного таргетирования в контексте обеспечения финансовойбезопасности государства.  Исследована сущность режима инфляционного таргетирования,  его  ключевые  цели и виды. Проанализированы необходимые предпосылки успешной имплементации инфляционного таргетирования, мотивация стран во введении этого режима. Особенное внимание уделено преимуществам и недостаткам инфляционного таргетирования. Ключевые слова: центральный банк, инфляция, цель, инфляционное таргетирование.

SUMMARY

The goal of the paper is to research a theoretic basis of inflation targeting regarding the providing of financial security of a state. The essence of inflation targeting regime, its key targets and types were researched. Main preconditions for successful implementation the IT framework, countries' motivation for adopting the regime were analysed. Special attention was paid to advantages and disadvantages of inflation targeting.

Key words: central bank, inflation, target, inflation targeting.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

1. Економічна безпека України: сутність і напрямки забезпечення І В. Т. Шлемко, І. Ф. Бінько : Монографія. К. : НІСД, 1997.

- 144 с.

2. Центральний банк і грошово-кредитна політика: Підручник І Кол.авт.: А.М.Мороз, М.Ф.Пуховкіна, М.І.Савлук та ін.; За ред.. д-ра екон. наук, проф. А. М. Мороза і канд. екон. наук, доц. М. Ф. Пуховкіної. - К.: КНЕУ, 2005. - 556с.

3. О.Петрик Цілі та основні режими сучасної монетарної політики II Вісник НБУ. - 2006. - №6. - С.6.

4. Inflation Targeting II CESifo DICE Report 3I2004

5. Scott Roger Inflation Targeting Turns 20 II Finance & Development, March 2010, Volume 47, Number 1

6. Гриценко А.А., Кричевська Т.О., Петрик О.І. Інститут таргетування інфляції: зарубіжний досвід і перспективи запровадження в Україні: Наукова доповідь І Ін-т екон. та прогнозув. - К., 2008. - 272 с.

7. В. Міщенко Методологічні та методичні проблеми запровадження таргетування інфляції ІІ Вісник НБУ. - 2006. - №5. - С.41.

8. Петрик О. Теоретико-концептуальні основи таргетування інфляції І О. Петрик, С. Ніколайчук ІІ Банківська справа. - 2009. - № 2. - С. 3-12

9. Петрик О., Ніколайчук С. Структурна модель трансмісійного механізму монетарної політики в Україні ІІ Вісник НБУ. - 2006. -№ 3. - С. 12-20

10. Монетарна політика Національного банку України: сучасний стан та перспективи змін І За ред. В.С. Стельмаха. - К.: Центр наукових досліджень Національного банку України, УБС НБУ, 2009. - 404 с.

11. Alvaro Angeriz and Philip Arestis Inflation Targeting: Assessing the Evidence ІІ www.landecon.cam.ac.ukIresearchIreuagIcceppIpublicationsIWP12-05.pdf

12. Alina Carare, Mark R. Stone Inflation targeting regimes II European Economic Review 50 (2006)

13. Castelnuovo E., Nicoletti-Altimari S., Rodriguez-Palenzuela D. Definition of Price Stability, Range and Point Inflation Expectations ІІ

ECB Working Paper. - 2003. - № 273

14. Charles Freedman, lnci Otker-Robe Country Experiences with the Introduction and Implementation of Inflation Targeting ІІ IMF

Working Paper. - 2009. - № 161

15. Mark R. Stone Inflation Targeting Lite II IMF Working Paper. - 2003. - № 12

16. Greenspan, A. Statement before the Subcommittee on Economic Growth and Credit Formulation of the Committee on Banking, Finance, and Urban Affairs, U.S. House of Representatives, February 22, 1994.

17. Моисеев С.Р. Модернизация денежно-кредитной политики Банка России для перехода к таргетированию инфляции ІІ Банковское дело. - 2010. - №1.

18. Jean-Claude Nachega Fiscal Dominance and Inflation in the Democratic Republic of the Congo ІІ IMF Working Paper. - 2005. - № 221

19. Jaromir Benes , Marta Castello Branco, David Vavra A Simple DGE Model for Inflation Targeting ІІ IMF Working Paper. - 2007. - №

197

20. Douglas Laxton, David Rose, Alasdair Scott Developing a Structured Forecasting and Policy Analysis System to Support Inflation-

Forecast Targeting ІІ IMF Working Paper. - 2009. - № 65.

21. Лук' яненко І. Г. Методологічні підходи до моделювання інфляційних процесів ІІ Наукові записки. Том 94. Економічні науки.

- 2009. - C. 58-64

22. Болгарін І., Махадева Л., Штерн Г. Деякі методологічні аспекти побудови та використання моделі механізму монетарної

трансмісії в Україні ІІ Вісник НБУ. - 2000. - № 11. - С. 4-6.

23. Скрипник А., Варваренко Г. До питання взаємозв'язку динаміки рівня цін, валютного курсу та обсягу грошової маси II Вісник НБУ. - 2000. - № 11. - С. 7-10.

24. Федоренко І.К., Ніколайчук С.А. Оцінка ВВП гепу та його зв'язок з інфляцією ІІ Теоретичні та прикладні питання економіки. Збірник наукових праць. №7, - 2005

25. Николайчук С.А. Калибровка модели трансмиссионного механизма: опыт Украины II Банкаускі веснік, 2006, - ВЕРАСЕНЬ, - С. 91- 94.

26. Ставицький А.В., Ніколайчук С.А. Моделювання і прогнозування інфляції в Україні II Вісник Львівського державної фінансової академії №10. - Львів: ЛДФА, 2006.

27. Макроекономічне моделювання та короткострокове прогнозування І За ред. І. В. Крючкової. — Харків; Форт, 2007.

28. Білан О. Доцільність таргетування інфляції в УкраїніІІ Фінансово -банківська система України у європейському виміріІІ Зб.ст.

- К.: Вид. дім "Козаки ",2002 р. - С. 97.

29. Жак, О. П. Переваги та недоліки різних монетарних режимів для України [Текст] І О. П. Жак ІІ Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України: зб. наук. праць І Державний вищий навчальний заклад "Українська академія банківської справи Національного банку України". - Суми, 2007. - Т. 22. - С. 225 - 230.

30. Лисенко Р. Сучасні стратегії грошово-кредитної політики II http:llwww.ufin.com.ualanalit_matlgkrl034.htm

31. Стецько Л. І. Застосування інфляційного таргетування як чинник підвищення ефективності грошово-кредитного регулювання ІІ Науковий вісник національного лісотехнічного університету України: збірник науково-технічних праць. - Львів: РВВ НЛТУ України. - 2006. - Вип. 16.2. - С. 217-220.

32. Mishkin F., Savastano M. Monetary policy strategies for Latin America І World Bank, Financial Sector Strategy and Policy Department, Policy research working paper #2685, October 2001.

УДК 339.924

ІНТЕГРАЦІЙНІ ПРІОРИТЕТИ УКРАЇНИ В КОНТЕКСТІ ЕНЕРГЕТИЧНОЇ БЕЗПЕКИ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

Дергачова В.В., д.е.н., зав.кафедри менеджменту

Кузнецова К. О., магістр, Національний технічний університет України «КПІ»

Інтеграційні процеси передбачають зрощування національних ринків і формування цілісного ринкового простору з єдиною правовою системою й найтіснішою координацією внутрішньої і зовнішньоекономічної політики держав. Тому основне протиріччя світового господарства на етапі економічної глобалізації полягає у суперечливій взаємодії процесів інтеграції. Особливо це стосується сучасних інтеграційних проблем України.

Об'єктивний зміст інтеграції складає переплетення і взаємопроникнення економічних процесів, що забезпечує більш ефективну взаємодію між країнами. Так, інтеграційне співробітництво дає суб'єктам, що хазяйнують більш широкий доступ до різного роду ресурсів: фінансових, трудових, матеріальних, до новітніх технологій, а також дозволяє робити продукцію в розрахунку на більш місткий ринок. Також інтеграційна взаємодія дозволяє вирішувати найбільш гострі проблеми як соціального так і економічного характеру.

Але в контексті енергетичної безпеки (ЕнБ) України вирішення таких проблем є не наслідком інтеграційних процесів, а стають причинами для формування цих процесів. Так, 7 квітня 2011 року заступник генерального директора Генерального директорату «Європейська політика сусідства» Єврокомісії Хьюг Мінгареллі, виступаючи на засіданні Комітету з питань закордонних справ Європарламенту, повідомив про неможливість для України одночасного вступу до Митного союзу з Росією, Білоруссю та Казахстаном і створення зони вільної торгівлі (ЗВТ) з ЄС [1]. Тому Україна має вирішувати, як забезпечити свою енергетичну безпеку, якщо віддасть пріоритет тому чи іншому вектору інтеграції.

Головним завданням щодо інтеграційних пріоритетів для України є досягнення збалансованого та стійкого розвитку країни на основі участі у світових економічних процесах, що невідривно пов' язано зі створенням необхідних умов для забезпечення привабливості середовища країни для її співробітництва у різних сферах, зокрема, у енергетичній сфері, для забезпечення стабільного енергопостачання, створення іміджу надійної країни-транзитера та гарантування енергетичної безпеки. Тому метою даної роботи є розгляд диверсифікації енергопостачання як основного чинника отримання незалежності України в питаннях інтеграційних пріоритетів та забезпечення енергетичної безпеки для подальшого ефективного входження у глобальну економіку.

Диверсифікація джерел постачання енергоресурсів для України може вирішуватися завдяки співробітництву з іншими країнами-експортерами, що послабить залежність від монопольного становища Росії на енергетичному ринку України та обтяжливих умов щодо створення Митного Союзу з РФ та Зони вільної торгівлі з ЄС. Основні напрями розвитку співробітництва в даній сфері зазначені схематично на рис. 1.

Рис. 1. Напрями співробітництва України щодо диверсифікації енергопостачання

На сьогодні Україна продовжує перебувати в складному для власних інтересів оточенні та з часом ця ситуація лише погіршується. Незважаючи на традиційно «спокійну» зовнішню політику, уряд країни не зміг встановити надійні, рівноправні, взаємовигідні відносини за жодним з ключових напрямів співпраці. Результатом невирішеної багатовекторності зовнішньої політики з періодичним відхиленням в бік «Схід-Захід», через політичні пріоритети влади, є неможливість подальшого ефективного співробітництва не з одним з партнерів та поступове виключення України з геополітичної арени.

Проекти диверсифікації в енергетичному секторі України. Україна перебуває в монопольній залежності від постачань енергоносіїв з Російської Федерації. Ця ситуація особливо ускладнилася останнім часом, оскільки, в 90-х рр. Україна мала і прямі контракти на постачання газу з країн Центральної Азії, надходила на переробку казахстанська нафта (20%), а зараз в імпорті енергоносіїв - російський газ, нафта та ядерне паливо. Однією з головних причин, які заважають просуванню проектів диверсифікації, є наявність в Україні впливових лобістських груп, що відстоюють інтереси Росії на різних рівнях державної влади.

Значна увага диверсифікаційним заходам у ПЕК приділяється в Енергетичній стратегії України до 2030 року із зазначенням необхідності забезпечити «не менше трьох джерел постачання з кожного виду енергоресурсів з 25-30% забезпеченням від загального обсягу» [2]. Проте з часу затвердження даної стратегії в 2007 р. реалізація її заходів не має відображення на практиці. Це призводить до того, що український ПЕК практично стрімко втрачає потенціал не лише для розвитку, але й навіть для підтримки існуючого стану.

В останні роки поточні та стратегічні енергетичні інтереси України іноді вступали в протиріччя під час реалізації тих чи інших заходів у сфері енергетичних російсько-українських відносин. В той же час, ЄС та Росія мають певні проблеми у взаємовідносинах в енергетичному секторі і пропонують проекти, які насамперед вигідні їм та нехтують інтересами України. Але Україна, як енергетичний посередник між ЄС та Росією, не лише не повинна бути причиною конфліктів, вона має об'єднувати і враховувати інтереси всіх сторін.

© Дергачова В.В., Кузнецова К.О., 2011

З іншого боку, хоча диверсифікаційна політика України насамперед має бути спрямована на послаблення енергетичної залежності від Росії, однак Росія була, є та має бути і в подальшому стратегічним партнером України майже з усіх енергетичних питань. Ці відносини є взаємовигідними: для України - з приводу забезпечення енергоресурсами, для Росії - реалізація енергоресурсів та використання українських транзитних трубопроводів.

Міжнародне співробітництво в енергетичній сфері, зокрема, диверсифікація енергопостачання, є одним з дієвих інструментів нейтралізації загроз та забезпечення ЕнБ. Загалом, метою диверсифікації джерел та шляхів постачання газу в Євразії як фактору забезпечення ЕнБ є: зменшення ризиків на всьому ланцюгу енергопостачання; формування конкурентного ринку для врегулювання відносин між експортерами та імпортерами; зменшення політичного впливу монопольних країн-постачальників та транзитерів.

Розглянемо можливі вектори диверсифікації енеогопостачання для України.

1. Європейський Союз є одним з найбільших імпортерів енергоносіїв у світі - його залежність від імпорту складає приблизно 53%. Диверсифікація розглядається як спільне завдання всіх членів Співтовариства, через те, що солідарність у питанні ЕнБ є базовим принципом членства. Таким чином, головними засадами співробітництва у сфері ЕнБ для ЄС є наступне:

- розподіл ризиків та спільне використання об' єднаної ваги ЄС у міжнародних відносинах, що є ефективнішим, ніж вага окремих держав-членів;

- стратегічний підхід у вирішенні проблем ЕнБ - комплексність заходів, довгострокова перспектива. Саме на таку перспективу;

- гнучкий підхід до співставлення економічних та політичних аргументів під час обґрунтування вибору диверсифікаційного проекту.

Переваги даного напряму розвитку співробітництва:

- схожа ситуація у забезпеченості ресурсами та переважній залежності від Росії (природний газ), спільна мета в підвищенні ЕнБ робить напрям співробітництва з ЄС вкрай привабливим для України;

- лібералізація енергетичного ринку у відповідності з європейськими вимогами, підвищення конкуренції, створення рівних умов для проектів постачання;

- отримання додаткового фінансування енергетичних проектів;

- формування якісної перспективної енергетичної політики;

- обмін досвідом впровадження ВДЕ, зокрема, у співпраці з Німеччиною;

- розробка енергозберігаючих програм та імпорт енергозберігаючих технологій.

Недоліки даного напряму розвитку співробітництва:

- відсутність загального законодавства щодо диверсифікації постачання ядерного палива та кардинально протилежні підходи до ядерної енергетики різних країн ЄС не зможуть дадуть суттєвих рекомендацій Україні в даній сфері, проте корисною буде співпраця з Францією, яка є лідером в даній сфері;

- зацікавленість ЄС у співпраці з Україною лише як посередника у транзиті природного газу з Росії може призвести до нехтування інтересів української сторони, укладання контрактів взаємовигідних лише для Росії та ЄС;

- наявність незначного потенціалу для імпорту енергоресурсів з країн ЄС.

2. Росія. Диверсифікаційна політика Росії має точковий характер: основна на великих інфраструктурних проектах та набуває системного характеру в питаннях мінімізації чи повного вилучення транзитних країн з проектів нових нафтових і газових трубопроводів.

Росія часто сприймає проекти ЄС з диверсифікації джерел постачання енергоносіїв як загрозу власній ЕнБ та у відповідь розробляє контрпроекти з метою їх зриву. Результатом «перегонів диверсифікаційних проектів» між ЄС та Росією є нагнітання взаємної недовіри. Позиція України між двома «силами» є пасивною, тобто ми не можемо впливати на їх рішення.

Політика України стосовно відносин з Росією має враховувати історичні аспекти та попередній досвід співробітництва, маючи на меті зниження залежності. Враховуючи те, що нормалізація відносин між Росією та Україною на принципах рівноправного партнерства між двома суверенними державами є проблематичною, Україні потрібно шукати інші шляхи взаємовигідного співробітництва для послаблення напруженості цих відносин через майже повну залежність. Для цього, Україні потрібно насамперед, знизити рівень конфліктності українсько-російських відносин в інших аспектах суспільного та економічного життя, а також координувати свої кроки із заходами ЄС, намагаючись максимально захистити власні національні інтереси [3].

Незважаючи на відносне певне врегулювання «газового конфлікту», є багато факторів, які можуть в будь-який момент сприяти його відновленню, переважно за ініціативи Росії. Для попередження цього, Україна повинна визначити ефективну прозору енергетичну політику, яка буде мати на меті розвиток таких відносин з Росією та країнами ЄС, які забезпечать національну ЕнБ та будуть позитивно впливати на ЕнБ Європи. Початковим та найбільш важливим етапом регулювання має бути гарантування надійності ланцюга енергозабезпечення від видобутку, через купівлю-продаж, транспортування, до споживання енергоресурсів, оптимально враховуючи інтереси всіх його учасників.

Диверсифікація джерел та шляхів постачання природного газу має певні особливості, що пов' язані з його фізичними і технологічними властивостями (використання трубопроводів). Це є однією з головних причин, що визначають проблематику формування світового та регіональних газових ринків.

Підтримання та розвиток газової інфраструктури потребує більших капіталовкладень, порівняно з нафтопровідною інфраструктурою, тому для мінімізації ризиків при значному інвестуванні газова промисловість базується на довгострокових зобов' язаннях споживача. Така умова в свою чергу може призвести до тривалої залежності від постачальника.

Переваги даного напряму розвитку співробітництва:

- постачання 3-х головних природних енергоресурсів для забезпечення роботи ПЕК України;

- тривалі, історично складені, стосунки між країнами, що в минулому входили до складу єдиної держави СРСР;

- фінансові надходження від послуг транзиту російського природного газу та нафти до країн ЄС.

Недоліки даного напряму розвитку співробітництва:

- суттєва загроза ЕнБ України - майже повна залежність від імпорту з Росії, що призводить до її монопольного становища на українському енергетичному ринку в сфері енергопостачання та може спричинити нехтування національних інтересів України, диктування власних правил та умов, повна маніпуляція.

3. Каспійський регіон.

Туркменістан володіє другими за обсягами запасами природного газу в СНД та на сьогодні має деякі угоди на постачання природного газу до ЄС, Росії, Ірану, Китаю (в розробці), Пакистану та Індії.

Напружені відносини з Росією сприяли активізації зусиль Туркменістану та ЄС у просуванні газопроводу «Набукко» в обхід Росії. Уряд Туркменістану та німецький концерн К]¥Е АО підписали Меморандум про довгострокове співробітництво, який передбачає прямі закупівлі природного газу; продаж та передачу німецьких технологій; підтримку в розбудові геологорозвідувальних роботах [4].

Інтереси Туркменістану у сфері газопостачання: розбудова газового сектору; диверсифікація споживачів газу за різними напрямками; зниження залежності від Росії в експорті власного природного газу; вихід з міжнародної ізоляції за рахунок багатонаціонального співробітництва в газовому секторі; залучення іноземних інвестицій.

Азербайджан на сьогодні є нетто-експортером газу власного видобутку та має намір перетворитися з регіонального постачальника природного газу на європейського. Є багато пропозицій щодо купівлі газу - до таких проектів можна віднести:газопровід Моздок-Казі-Магомед (в Росію) проектною потужністю 10 млрд куб.м/рік; газопровід Туреччина-Греція-Італія; газопровід «Набукко» [4].

Інтереси Азербайджану у сфері газопостачання є зміцнення експортних позицій, диверсифікація споживачів газу за різними напрямами (також до ЄС); формування транзитних потоків.

Узбекистан - значний регіональний експортер та транзитер природного газу. Його інтереси в газопостачанні: пріоритетний розвиток газового сектору; збільшення доходів від транзиту; посилення регіонального впливу на країни Центральної Азії.

Казахстан має значні запаси природного газу, є важливим транзитером, проте фактично залишається придатком Росії. Його інтересами в даній сфері є: продовження спільної політики з Росією; залучення транзитного туркменського газу (до Росії та Китаю).

Переваги даного напряму розвитку співробітництва:

- суттєвий крок у диверсифікації джерел постачання енергоресурсів, збільшення кількості країн-постачальників одного виду палива з 1-го до 4-х, що робить позитивним для ЕнБ країни один з головних пунктів оцінки стану ЕнБ за національною методикою;

- подолання монопольного становища Росії у поставках природного газу та нафти на енергетичному ринку України, зниження енергозалежності, уникнення маніпулювання та політичного тиску;

- розширення транзитних можливостей, збільшення доходів від транспортування природного газу через територію України до країн

ЄС.

Недоліки даного напряму розвитку співробітництва:

- збільшення цін на енергоресурси;

- погіршення відносин з Росією через скорочення поставок;

- додаткові витрати на розбудову газотранспортної системи, модернізацію трубопроводів;

- очікування впровадження проектів в дію.

4. ОПЕК. Одним із варіантів виходу з ситуації є не лише співробітництво з ЄС та країнами СНД, а й з найпотужнішим регіоном видобутку природних енергоресурсів - ОПЕК. Дана організація була сформована на міжнародній конференції в Багдаді у 1960 р. та з 2007 р. до її складу входить 12 країн - головних видобувників та експортерів нафти в світі [5].

Взаємовідносини України з країнами ОПЕК поки що не є досить активними для того, щоб говорити про чіткі проекти та угоди про поставки. Проте певне співробітництво вже є. Так, наприклад, в 2010 р. Україна стала посередником у транспортуванні 80 тис. т венесуельської нафти до Мозирського НПЗ в Білорусії. А нещодавно, у квітні 2011 р. відбулася зустріч посла Венесуели в Україні з зам міністром економіки України з приводу обговорення Угоди про двостороннє торгово-економічне співробітництво. Проте такі угоди мають бути розглянуті не лише з Венесуелою, а насамперед з країнами Перської затоки через географічну близькість та значний потенціал поставок нафти [6].

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102 


Похожие статьи

B I Las - The public administration of exogenous and endogenous risks of regional development in post-crisis period