B I Las - The public administration of exogenous and endogenous risks of regional development in post-crisis period - страница 79

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102 

3. Осуществлять работу по оптимизации затрат.

4. Адаптировать страховые продукты к настоящим условиям, учитывая новые потребности клиентов;

5. Повышать уровень капитализации.

Принятия перечисленных мероприятий руководством страховых компаний, а также разработка и внедрение антикризисных мероприятий на уровне государства будет способствовать улучшению ситуации на страховом рынке и более стойкому его развитию в условиях глобализации.

Финансовый кризис, хозяйствующий в Украине, фактически повлиял на деятельность большинства участников отечественного страхового рынка, независимо от величины компании. Это влияние выразилось в уменьшении объемов собранных премий, сокращений числа платежеспособных клиентов, если учитывать проблемы со снятием депозитов в банках, падением курса национальной валюты, то можно говорить о нарушении финансовой устойчивости всех без исключения участников рынка. На практике это означает необоснованные задержки выплат у некоторых страховщиков, отказы, фактическое банкротство и развал компаний. А это, в свою очередь, формирует негативное мнение о страховом рынке в целом. Тем не менее, на страховом рынке Украины всё же есть компании, которые успешно проводят антикризисную политику, продолжая выполнять обязательства перед своими клиентами.

При этом экономика Украины постепенно интегрируется в международные финансовые рынки, и последствия глобализационных процессов становятся всё ощутимее для украинской финансовой системы. Во время кризиса различные страны становятся потенциальными конкурентами для Украины на мировом страховом рынке. Интеграцию украинского страхового рынка в мировой необходимо строить с учетом многоуровневой модели взаимоотношений, на деловых межгосударственных программах и конкретных проектах, предусматривающих четкие взаимные обязательства участников и обоснованные механизмы их реализации.

Первый шаг на пути интеграции украинского рынка страхования в мировой страховой рынок является вступление Лиги страховых организаций Украины, объединяет всех участников рынка страховых услуг Украины, в Европейский Комитет Страховщиков [7].

Европейский комитет страховщиков представляет собой международную организацию, которая объединяет национальные страховые ассоциации стран Европы. Целью комитета является координация деятельности национальных страховых ассоциаций стран-членов Европейского союза (ЕС). К тому же комитет способствует развитию страхования в Европе и представляет интересы европейского страхового рынка в международных организациях, в первую очередь в ЕС. Одним из моментов работы ЕКС является организация конференций, издательская деятельность в области страхования, разработка международных правовых норм, повышение уровня страховой культуры в обществе.

Для того чтобы стать членом Европейского комитета, профессиональная организация должна представлять весь национальный страховой рынок, а также пользоваться авторитетом как внутри страны, так и за рубежом.

Преимущества вступления Украины в Европейский комитет состоит в следующем:

• статус ассоциированного члена позволит отечественным страховым компаниям перенимать опыт страховщиков других стран;

• украинская сторона будет получать рекомендации от зарубежных коллег по дальнейшему развитию страхового

рынка;

• Украина получит доступ к информационной базе комитета, что позволит ей быть информированной как обо всех рассматриваемых ЕКС вопросах, так и о современных тенденциях в развитии международного законодательства;

• членство позволит принимать участие в решении вопросов страхования на европейском уровне.

С целью развития страхового рынка Украины по европейским стандартам, необходимо создать законодательную среду, которая позволила б создать транснациональные страховые компании. Формирование страхового рынка при участии иностранных страховщиков позволило б:

• преодолеть межнациональные преграды в страховании, что особенно актуально для Украины, поскольку от 5 до 7 миллионов наиболее экономически активного населения работает заграницей;

• приобрести навыки и освоить технологии, которые приобретаются в открытой конкурентной борьбе в сотрудничестве транснациональными страховщиками;

• создать новые рабочие места, через снижение безработицы стимулировать рост экономики;

• обеспечить конкурентоспособность страховых услуг на внутреннем рынке;

• улучшить качество предоставления страховых услуг и значительно расширить их ассортимент;

• наращивать объемы уставных фондов и за счет этого обеспечить финансовую стойкость страховых компаний;

• создать благоприятный инвестиционный климат.

Прежде чем говорить об интеграции Украины в европейскую и мировую экономику, нужно украинским страховым компаниям стать финансово устойчивыми. Ведь только при условии финансовой стойкости функционирования страховых компаний достигаются:

• страхование предприятий, учреждений и организаций от последствий реализации разнообразных рисков путем создания предпосылок для обеспечения стабильности и беспрерывного функционирования субъектов хозяйствования, что будет способствовать снижению степени неопределенности во время осуществления хозяйственной деятельности;а социальная направленность страховой защиты, которая проявляется в защите имущественных интересов

страхователя или застрахованного лица, связанных с их жизнью, здоровьем, дееспособностью и дополнительным пенсионным обеспечением;

а инвестиционная ориентированность, обусловленная институциональной направленностью страхового фонда,

который является одним из основных источников инвестиционного ресурса в масштабах экономики;

а мобилизация отечественными страхователями нужного объема инвестиций на международных рынках капитала,

способствующая интенсивной интеграции Украины в мировое экономическое пространство;

а инновационность страховых услуг путем внедрения в практическую деятельность субъектов хозяйствования,

достижений технического прогресса и новых технологий, которые, в свою очередь, обуславливают возникновение новых рисков и неопределенности, требующие модернизации существующих страховых продуктов;

а занятость трудоспособного населения, как в страховой, так и в смежных отраслях экономики;

а динамичность развития страховой системы, особенно в условиях ужесточённой конкуренции, рост на

внутреннем рынке количества компаний с иностранным капиталом и иностранных брокеров;

а благоприятные  условия для  внедрения  новых  достижений  научно-технического  прогресса, передовых

технологий и расширения инновационного рынка путем снижения предпринимательских рисков.

Выводы . Незрелость украинского страхового рынка подтверждается слабостью инвестиционного климата и общих условий экономической деятельности. Иностранные страховщики присутствуют на украинском рынке, но не имеют на нем сильных позиций. Система воздействия на страховой рынок со стороны государства в Украине является недостаточно устойчивой, что вызвано не только внутренними факторами его развития, но является прямым следствием макроэкономических процессов, которые наблюдались в экономике страны.

РЕЗЮМЕ

Статья посвящена проявлению мирового финансового кризиса на мировом и национальном рынках страховых услуг с целью определения преимуществ выхода украинских страховых компаний на международный рынок страхования.

Ключевые слова: международный страховой бизнес, рынок страховых услуг, мировой финансовый кризис, страховая компания, глобализация мирового страхового рынка.

РЕЗЮМЕ

Стаття присвячена прояву світової фінансової кризи на світовому й національному ринках страхових послуг з метою визначення переваг виходу українських страхових компаній на міжнародний ринок страхування.

Ключові слова: міжнародний страховий бізнес, ринок страхових послуг, світова фінансова криза, страхова компанія, глобалізація світового страхового ринку.

SUMMARY

Article is devoted to the manifestation of the global financial crisis on the global and national insurance market to determine the benefits of release of Ukrainian insurance companies in the international insurance market.

Keywords: international insurance business, the insurance market, the global financial crisis, the insurance company, the globalization of the world insurance market.

СПИСОК ИСТОЧНИКОВ:

1. Ольховська О.Л. Національний страховий ринок в глобальних умовах розвитку І Ольховська О.Л. ІІ Вісник Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. - 2009.- №113-114 - с.99-102.

2. Глобализация страховой отрасли: последствия для Украины. [Электронный ресурс]. - Режим доступу: - http:llforinsurer.coml

3. Законы Украины и нормативные акты о страховании. [Электронный ресурс]. - Режим доступу: -http:llforinsurer.comlpublicllegislationl

4. Підсумки діяльності страхових компаній за І півріччя 2010 року. [Электронный ресурс]. - Режим доступу: -http:llwww.dfp.gov.ual

5. Ринок страхових послуг України: підсумки 1 кварталу 2010 року II Страхова справа. - 2010.-№2(38) - с. 18-27

6. Статистика страхового рынка Украины. [Электронный ресурс]. - http:llforinsurer.comlstatl

7. Приказюк Н. В. Перспективи розвитку страхового ринку України в умовах глобалізації І Приказюк Н. ІІ Вісник Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. - 2009.- №113-114 - с.39-42

УДК 342.22: 332.1

ДОГОВІРНІ ВІДНОСИНИ МІЖ ДЕРЖАВОЮ ТА РЕГІОНАМИ ЯК ІНСТРУМЕНТ ПОДОЛАННЯ РИЗИКІВ

СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ

Жук В.І., завідувач сектору регіонального моніторингу відділу регіонального розвитку Національного інституту стратегічних досліджень

Головним завданням регіональної політики держави має стати досягнення балансу між її інтересами та інтересами розвитку її регіонів. Ключовим завданням наступного стратегічного горизонту регіональної політики є розробка напрямів та механізмів передачі частини державних повноважень на нижчий рівень управління, спираючись на демократичні цінності та виходячи з положень Конституції України [1, с. 17-18]. На думку дослідників [2, с. 7-17], динамізація розвитку регіонів як результат свідомої децентралізації державного менеджменту може потенційно удосконалити процес оновлення суспільних відносин взагалі та економічних зокрема.

Інструментом реалізації принципу партнерства у відносинах держави та регіонів має стати активне застосування договірних механізмів фінансування розвитку регіонів, передусім, Угод щодо регіонального розвитку між Кабінетом Міністрів України та Верховною Радою АР Крим, обласними, Київською, Севастопольською міськими радами. Даний механізм здатен забезпечити ринковий характер економічних впливів держави на регіональному рівні. Укладання Угод щодо регіонального розвитку визначено як один з інструментів управління розвитком регіонів згідно Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2015 року. Такі угоди укладаються між Кабінетом Міністрів України та Верховною Радою АР Крим, обласними, Київською, Севастопольською міськими радами і виконуються відповідно до Закону України „Про стимулювання розвитку регіонів" та інших нормативних актів. Укладання Угод має забезпечити виконання стратегій розвитку регіонів на період до 2015 року. В основі укладання таких угод закладається необхідність узгодження державних та регіональних інтересів щодо розвитку

© Жук В.І., 2О11територій, а також концентрації і спрямування обмежених ресурсів на пріоритетні проекти розвитку. Це передбачає взаємну відповідальність центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за реалізацію спільних заходів у сфері регіонального і місцевого розвитку.

Проте, попри значний потенціал Угод щодо реалізації проектів на регіональному рівні, вони не стали основним інструментом політики розвитку регіонів, як це визначено Державною стратегією регіонального розвитку на період до 2015 року.

Метою даної статті є окреслення основних засад встановлення договірних відносин між державою та регіонами в рамках укладання Угод щодо регіонального розвитку, визначення особливостей цього процесу та його дієвості з точки зору впливу на розвиток регіонів. Дослідження особливостей укладених угод здійснюватиметься за підсумками першого року реалізації угод на базі двох регіонів, які першими уклали такі угоди: Донецької та Львівської областей.

Передумовою для розвитку договірних відносин між Урядом та регіональними владами стали норми законодавства з питань регіонального розвитку, які визначили основні засади підтримки розвитку регіонів. Так, інституційно-правова база розвитку регіонів в Україні спирається передусім на наступні акти:

- Державна стратегія регіонального розвитку на період до 2015 року, затверджена Постановою Кабінету Міністрів України №1001 від 21.07.2006 р. Мета Стратегії - визначення ключових проблем регіонального розвитку, пріоритетів державної регіональної політики з точки зору загальнонаціональних потреб та інтересів [3, с. 36];

- Закон України "Про стимулювання розвитку регіонів" (№2850-ІУ від 08.09.2005 р.), що визначає правові, економічні та організаційні засади реалізації державної регіональної політики щодо стимулювання розвитку регіонів та подолання депресивності територій [4, с. 548].

Законом України „Про стимулювання розвитку регіонів" встановлено відповідну процедуру підготовки та укладання угод щодо регіонального розвитку на засадах партнерства між Кабінетом Міністрів України та Верховною Радою АР Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами. Передбачено, що система Угод вводиться одночасно із запровадженням стратегічного планування просторового розвитку як на державному, так і на регіональному рівнях. Договірні засади передбачають взаємну відповідальність центральних та місцевих органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування щодо реалізації у регіоні спільних заходів Державної стратегії регіонального розвитку та регіональних стратегій розвитку. В цілому ж, і стратегічне планування, і укладання угод спрямовані на забезпечення стабільності у відносинах між центральною і регіональною владою.

Головною причиною, що обумовлює необхідність запровадження договірних відносин між урядом та регіонами, є неефективність субвенційних механізмів фінансування проектів в рамках стимулювання розвитку регіонів та підтримки депресивних територій. Так, за результатами аудиту ефективності використання у 2007 році субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам для стимулювання розвитку регіонів, у тому числі депресивних територій, здійсненого Рахунковою палатою України, кошти державного бюджету були розподілені лише між Донецькою (60,0 млн. грн.), Луганською (27,5 млн. грн.), Запорізькою (6,3 млн. грн.) та Волинською (6,2 млн. грн.) областями. При цьому розподіл коштів здійснювався за напрямами, що не мають прямого відношення до стимулювання розвитку регіонів (наприклад, на вирішення поточних локальних проблем у житлово-комунальному господарстві та соціальній сфері).

Крім зазначеного, очікуваними позитивними наслідками укладання і реалізації Угод були наступні:

- можливість повсюдного запровадження стратегічного планування регіонального розвитку;

- концентрація ресурсів регіонів та держави для вирішенні найгостріших проблем; узгодження інтересів органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо реалізації стратегічних завдань регіонального розвитку;

- диверсифікація джерел ресурсів регіонального розвитку, у тому числі, можливість широкого залучення приватного капіталу для фінансування спільних проектів регіонального масштабу;

- підвищення відповідальності місцевих органів влади за ефективне використання ресурсів, спрямованих на вирішення соціально-економічних проблем регіону;

- чітке визначення зобов'язань сторін, спільна відповідальність уряду і місцевої влади за кінцевий результат реалізації визначених завдань тощо.

Згідно законодавства, основою для укладання Угоди є прийняття на рівні області стратегії регіонального розвитку, узгодженої з положеннями Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2015 року. На сьогодні в Україні стратегії розвитку до 2015 року мають всі регіони, крім Дніпропетровської області. При цьому, При цьому, стратегія розвитку Дніпропетровської області перебуває у стадії розробки (відповідну робочу групу створено розпорядженням голови облдержадміністрації 21.02.2011 р.). Постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2007 року №751 затверджено порядок та процедуру підготовки, укладання та виконання Угоди, її типову форму тощо. Проте на сьогодні з 27 регіонів такі угоди укладено лише з шістьма: Донецькою, Львівською, Вінницькою, Волинською, Івано-Франківською та Херсонською областями.

Угода щодо регіонального розвитку Донецької області.

Угоду укладено 15 вересня 2007 року, підписано Першим віце-прем' єр-міністром України М. Азаровим та головою Донецької обласної ради А. Близнюком. Кінцевим терміном дії угоди визначено 31 грудня 2011 року. Угодою передбачена реалізація 50 спільних проектів у наступних напрямах:

I. Розвиток та реструктуризація в регіоні вугільної галузі, у тому числі:

- підвищення ефективності роботи підприємств вугільної галузі та розв'язання проблем життєдіяльності територій вугледобування;

- передача у спільну власність територіальних громад області від вугільних підприємств об' єктів житлово-комунального господарства.

II. Надійне та ефективне функціонування всіх систем життєзабезпечення у населених пунктах, у тому числі:

- комплексна модернізація та реконструкція каналу Сіверський Донець-Донбас та Другого Донецького водопроводу;

- відновлення житлового фонду, який постраждав внаслідок проведення гірничо-добувних робіт.

III. Створення ефективної системи в галузі охорони навколишнього природного середовища, у тому числі:

- будівництво регіональних полігонів твердих побутових відходів;

- охорона навколишнього природного середовища від забруднення небезпечними відходами;

- збереження та відновлення природно-заповідного фонду;

- будівництво об' єктів водовідведення в населених пунктах.

IV. Розбудова та модернізація інфраструктури, у тому числі:

- розвиток мережі автомобільних доріг;

- розвиток транспортної інфраструктури;

- будівництво, капітальний ремонт, оснащення студентських та інших гуртожитків;

- будівництво і модернізація закладів культури та організації дозвілля;

- реконструкція спортивних споруд.

Орієнтовний обсяг фінансування спільних проектів в рамках 4-річної Угоди визначено на рівні 3 510,4 млн. грн. У тому числі: на частку фінансування з державного бюджету припадає 82,6 %; з місцевих бюджетів — 6,7 %; з інших джерел — 10,7 %. Обсяги фінансування по роках розподілені нерівномірно, у залежності від стадії реалізації спільних проектів за Угодою. Так, у 2008 році було заплановано профінансувати 30,2 %; у 2009 році - 36,0 %; у 2010 році - 19,0 % та у 2011 році - 14,7 % загального обсягуза Угодою.

Основне фінансове навантаження з виконання проектів в рамках Угоди лягає на державний бюджет. Передбачено, що частка держбюджету у фінансуванні проектів зростатиме від 75,5 % у 2008 році до 89,7 % у 2011 році, натомість, частка „інших джерел" скорочуватиметься від 18,3 % до 1,7 % відповідно. Частка фінансування з місцевих бюджетів не підлягатиме суттєвим змінам.

Найбільший обсяг фінансування проектів за Угодою закріплено за Державною службою автомобільних доріг України (25,6 %), Міністерством транспорту та зв'язку України (23,7 %), Міністерством вугільної промисловості України (13,1 %) та Міністерством житлово-комунального господарства України (10,3 %) тощо; 7,7 % фінансування має забезпечити КП „Міжнародний аеропорт Донецьк", 5,8 % - Донецька обласна рада.

Виконання Угоди за підсумками 2008 року та очікуване виконання у 2009-2011 роках характеризуються наступними показниками:

1) фактичне фінансування спільних заходів за Угодою у 2008 році склало 72,2 % (недофінансовано 294,8 млн. грн. при передбаченому обсязі 1 060 млн. грн.). Відповідно, фінансування з держбюджету здійснено на 87,3 % від передбаченого обсягу, з місцевих бюджетів - на 90,2 %, з інших джерел фінансування - лише на 3,4 %;

2) з 50 проектів в рамках угоди у 2008 році фінансування передбачено по 46 проектах, при цьому в повному або частковому обсязі профінансовано лише 26 з них. Взагалі у 2008 році не були профінансовані такі проекти, передбачені в Угоді:

- „Модернізація вакуум-насосних станцій, дегазаційних систем та будівництво когенераційних станцій на 13 шахтах Донецької області" (на 2008 рік передбачено 101,7 млн. грн., всього за Угодою - 406,6 млн. грн. або 11,6 % загального обсягу фінансування). В результаті реалізації цього проекту очікується підвищення рівня безпеки праці, стабілізація рівня видобутку високоякісної вугільної продукції та зростання обсягів альтернативного палива до 536 млн. куб. м. на рік;

- „Будівництво нового аеровокзального комплексу" (на 2008 рік передбачено 163 млн. грн., всього за Угодою - 269,4 млн. грн. або 7,7 % загального обсягу фінансування). Результатом реалізації цього проекту має стати поява нового аеровокзалу площею 31,5 тис. кв. м. і пропускною спроможністю 2000 пасажирів на годину, збільшення у 2011 році кількості відправлених пасажирів у 2 рази, повітряних суден - у 1,2 разу, отримання за 2010-2011 роки додаткових доходів у сумі 40 млн. грн. тощо;

- „Передача у комунальну власність об'єктів житлово-комунального господарства від вугільних підприємств" (на 2008 рік передбачено 40 млн. грн., всього за Угодою - 69,5 млн. грн. або 1,9 % загального обсягу фінансування). В результаті реалізації цього проекту очікується отримання додаткових податкових надходжень до бюджетів усіх рівнів та зборів до державних фондів соціального призначення в обсязі 30,4 млн. грн.; спрямування додаткових коштів на виробничі потреби вугільних підприємств у сумі 110,5 млн. грн., покращення якості послуг тощо;

- „Реконструкція 83 будинків у м. Дзержинську" (на 2008 рік передбачено 15,2 млн. грн., всього за Угодою - 54,1 млн. грн. або 1,5 % загального обсягу фінансування). В результаті реалізації цього проекту очікується досягнення економії енергоресурсів на 30 %; подовження строку експлуатації будівель на 20 років.

3) В розрізі розпорядників коштів держбюджету, відповідальних за виконання проектів в рамках Угоди, у 2008 році взагалі не фінансувались заходи Міністерства вугільної промисловості України, Міністерства промислової політики України та Державної служби автомобільних доріг України.

4) На 2010рік Угодою передбачено фінансування проектів у розмірі 668,3 млн. грн., при цьому внаслідок недофінансування у 2008 і 2009 роках реальна фінансова потреба на виконання проектів за Угодою у 2010 році, за оцінками Донецької обласної ради, склала 2 088млн. грн., тобто втричі більше від початково передбаченої суми.

5) На 2011 рік Угодою передбачено фінансування проектів у розмірі 516,8 млн. грн. Реальна фінансова потреба на виконання проектів за Угодою у 2011 році, за оцінками Донецької обласної ради, складе 814,5 млн. грн., тобто у півтора разу більше від початково передбаченої суми.

6) За умови фінансування проектів протягом терміну, що залишився до кінця дії Угоди, Донецькою обласною радою визначено, що загальний фактичний обсяг фінансування становитиме 4 314,4 млн. грн. (123% від початково передбаченого обсягу).

Пріоритетні напрями розвитку Донецької області, закладені в основу Угоди, фактично визначені Державною стратегією регіонального розвитку, при тому, що Стратегія економічного та соціального розвитку Донецької області містить більш широкий перелік пріоритетів. Тому можна констатувати, що укладена Угода першочергово спрямована на вирішення короткострокових та середньострокових поточних (локальних) соціально-економічних проблем регіонального розвитку та має слабку орієнтованість на довгострокову перспективу.

Угода щодо регіонального розвитку Львівської області.

Угоду укладено 17 червня 2009 року, підписано Прем'єр-Міністром України Ю. Тимошенко та головою Львівської обласної ради М. Сеником. Кінцевим терміном дії угоди визначено 31 грудня 2013 року. Угодою передбачена реалізація 62-х спільних проектів у наступних напрямах:

I. Реструктуризація та розвиток базових галузей промисловості, у тому числі:

- реструктуризація і ліквідація підприємств гірничої хімії;

- подолання соціальних та екологічних наслідків, пов' язаних із закриттям і виробничою діяльністю шахт;

- будівництво шахти № 3 "Червоноградська".

II. Розвиток системи життєзабезпечення населених пунктів, у тому числі:

- забезпечення стабільного водопостачання та розвиток транспорту у м. Львові;

- будівництво соціально важливих об' єктів регіону;

- розбудова та модернізація інформаційної мережі телебачення та радіомовлення, впровадження цифрового телерадіомовлення;

- поліпшення експлуатаційного стану автомобільних доріг загального користування державного та місцевого значення і штучних споруд на них.

III. Створення ефективної системи охорони навколишнього природного середовища, у тому числі:

- здійснення заходів щодо мінімізації впливу, утилізації та переробки токсичних відходів;

- формування екологічної мережі та розвиток природно-заповідного фонду;

- будівництво об' єктів водовідведення у населених пунктах.

IV. Збереження історико-культурної спадщини, у тому числі:

- проведення паспортизації та інвентаризації об' єктів культурної спадщини. Розроблення історико-містобудівної документації;

- збереження та проведення протиаварійних, ремонтно-реставраційних робіт на пам' ятках архітектури і монументального мистецтва;

- проведення комплексу заходів з охорони та використання об' єктів культурної спадщини м. Львова;

- розвиток історико-культурних заповідників.

Орієнтовний обсяг фінансування за Угодою визначено на рівні 3 255,9 млн. грн. При цьому, 56,6 % фінансування припадає на державний бюджет, 41,1 % - на місцеві бюджети, решта 2,3 % - на інші джерела, у тому числі, приватний капітал.

Протягом 2009 року заплановано профінансувати 18,4 % загальної суми, у 2010 році - 33,5 %, у 2011 році - 23,4 %, у 2012 році - 14,7 % та у 2013 році - 9,9 %. Частка державного фінансування за Угодою збільшиться від 54,2 % у 2009 році до 83,8 % та 89,9 % у 2012 та 2013 роках відповідно. Частка фінансування з місцевих бюджетів зменшиться з 44,1 % у 2009 році до 13,9 % та 7,9 % у 2012 та 2013 роках відповідно. Частка інших джерел залишиться практично незмінною.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102 


Похожие статьи

B I Las - The public administration of exogenous and endogenous risks of regional development in post-crisis period