B I Las - The public administration of exogenous and endogenous risks of regional development in post-crisis period - страница 80

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102 

Найбільшими проектами в рамках Угоди є:

- „Будівництво та реконструкція автомобільних доріг комунальної власності" (1 090,1 млн. грн. або 33,5 % загального обсягу фінансування). Результатом реалізації цього проекту стане підвищення рівня безпеки руху, швидкості, комфортності та економічності перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом;

- „Збереження та використання будівлі Національного академічного українського драматичного театру ім. М. Заньковецької" (300 млн. грн. або 9,2 %);

- „Будівництво та реконструкція об' єктів водозабезпечення та водовідведення" (261,3 млн. грн. або 8,0 %), що забезпечить безперебійне водопостачання;

- „Будівництво обходу м. Рави-Руської, населених пунктів на автомобільній дорозі М-09 Львів — Рава-Руська" (226,6 млн. грн. або 7 %), що має створити безпечні умови для швидкісного і комфортного руху.

Особливістю Угоди щодо розвитку Львівської області є значна увага до проектів збереження і розвитку історико-культурної спадщини. На цей напрям передбачено 593,6 млн. грн. або понад 18 % загального обсягу фінансування.

Загалом, якщо порівнювати Угоди щодо розвитку Донецької та Львівської областей, то, за приблизно рівних обсягів фінансування (різниця складає лише 8 % на користь Донецької області), Угода щодо розвитку Львівської області, по-перше, більш наближена до пріоритетів, визначених у регіональній стратегії розвитку до 2015 року, а по-друге, передбачає раціональніші пропорції джерел фінансування проектів, у тому числі - з меншою часткою державної участі. Позитивним є те, що одним з напрямів Угоди визначено реструктуризацію базових галузей промисловості - хімічної та гірничодобувної, тоді як Угода щодо розвитку Донецької області у частині розвитку промислових об' єктів зорієнтована виключно на підтримку вугільної галузі та усунення негативних наслідків її функціонування.

Загалом, практика укладання та реалізації Угод щодо регіонального розвитку засвідчила їх наступні особливості:

- тривалість процедур розробки і укладання Угод у часі. Так, з моменту підписання протоколу намірів про укладання Угод до моменту їх фактичного підписання пройшло: для Донецької області - трохи менше 1 року; для Львівської області - 1 рік 9 місяців;

- залежність процедур розробки і укладання Угод від політичної кон'юнктури. Хоча зміна керівництва однієї зі сторін Угоди де-юре і не є підставою для розірвання чи зміни її умов, проте де-факто вплив політичного фактора безумовно, перешкоджає своєчасній та у повному обсязі її реалізації (а також може впливати на визначення частки фінансування з державного бюджету). Укладання Угоди щодо розвитку того чи іншого регіону може використовуватись як інструмент у боротьбі за електоральні симпатії;

- пріоритет щодо укладання Угод для регіонів з високим та середнім рівнем розвитку, у тому числі через порівняно менший обсяг необхідного фінансування проектів в рамках Угоди та можливість залучення місцевого капіталу. Натомість, досі не укладено Угоди розвитку тих регіонів, які найбільше потребують застосування ефективних механізмів та інструментів стимулювання соціально-економічного розвитку, мають відсталу інфраструктуру, несприятливе життєве середовище та в цілому демонструють ознаки депресивності;

- переважне спрямування укладених Угод на вирішення проблем у сфері житлово-комунального господарства, інженерних мереж та локальної інфраструктури, а також серйозна увага до інфраструктурних проектів національного масштабу, у тому числі пов'язаних з підготовкою і проведенням фінальної частини ЄВРО-2012. Так, на будівництво та відновлення житлового фонду Угодою щодо розвитку Донецької області заплановано 354,1 млн. грн., що складає 10 % загального обсягу фінансування; на фінансування проектів у рамках підготовки до ЄВРО-2012 передбачено 2 089,6 млн. грн. або 59,5 % загального обсягу. Угодою щодо розвитку Львівської області на проекти в рамках підготовки до ЄВРО-2012 передбачено 526,2 млн. грн., що складає 16 % загального обсягу фінансування;

- різна структура джерел фінансування укладених Угод. Крім різної частки участі держави, різняться також і пропорції інших двох джерел фінансування Угод. Так, частки фінансування з місцевих бюджетів та інших джерел фінансування проектів Угоди щодо розвитку Донецької області складають, відповідно, 6,7 % та 10,7 %; тоді як для Львівської області ці показники складають, відповідно, 41,1% та 2,3 %. Такі структурні пропорції джерел фінансування пов'язані як з галузевим спрямуванням проектів, так і з наявністю потужного приватного капіталу, що потенційно може залучатися до фінансування проектів в рамках Угоди.

З огляду на це, перешкодами для ефективного використання Угод щодо регіонального розвитку як ефективного інструмента встановлення договірних відносин між центром та регіонами, на нашу думку, є такі:

1) Прорахунки та недоліки процесів стратегічного планування розвитку регіонів, зокрема:

- відсутність у деяких регіонів затверджених стратегій розвитку до 2015 року (Дніпропетровська і донедавна АР Крим та Харківська області);

- надмірна формалізація процедур розробки і затвердження стратегій. Так, шаблонне використання розробниками стратегій відповідних Методичних рекомендацій Міністерства економіки України хоча й спрощує перебіг бюрократичних процедур та підвищує шанси регіону на позитивне вирішення питання про укладання Угоди, але при цьому залишає поза увагою значну частину важливих проблем місцевого розвитку тієї чи іншої території;

- декларативний характер більшості стратегій розвитку регіонів. В процесі розробки та прийняття стратегії розвитку відповідного регіону до 2015 року, у більшості випадків, рішеннями обласних державних адміністрацій їх зміст визначається як обов' язковий до виконання документ (але фактично, часто він є далеким від реальних потреб місцевого розвитку та можливостей його ресурсного забезпечення).

2) Наявність конфліктів між обласними державними адміністраціями, обласними радами та групами впливу на рівні регіону, а також різні бачення пріоритетів розвитку регіону, що суттєво перешкоджає своєчасній підготовці відповідних регіональних стратегій. Наприклад, ряд регіонів (зокрема, Херсонська, Житомирська, Луганська, Запорізька Тернопільська області тощо) затвердили стратегії розвитку на період до 2015 року лише у 2008 році, при тому, що Постанова Кабінету Міністрів від 21 липня 2006 року №1001 зобов' язала всі регіони подати проекти стратегій на затвердження обласних рад у тримісячний термін.

3) Невизначеність статусу та інертність центральних органів виконавчої влади щодо підготовки та укладання Угод. Координацію діяльності центральних і місцевих органів влади щодо розроблення та виконання планів заходів щодо реалізації Державної стратегії регіонального розвитку мало здійснювати Міністерство регіонального розвитку та будівництва України. На сьогодні ці функції повністю покладено на Міністерство економічного розвитку і торгівлі.

Висновки. Запровадження договірних відносин між Кабінетом Міністрів України та обласними радами потенційно є ефективним інструментом стимулювання розвитку регіонів. Поряд з цим, досвід укладання та реалізації Угод щодо розвитку Донецької та Львівської областей засвідчив, що в умовах дефіциту фінансових ресурсів, запровадження жорсткої економії бюджетних коштів тощо, збільшується кількість напрямів та положень Угод, які потребують удосконалення.

Шляхами підвищення ефективності договірних механізмів участі держави у підтримці регіонального розвитку в рамкахугод є наступні:

- ліквідація наявних недоліків та суперечностей у процедурах практичного втілення угод та оптимізація співвідношення повноважень профільних міністерств і відомств у сфері укладання та реалізації угод;

- наближення напрямів фінансування в рамках угод до пріоритетів, визначених у Державній стратегії регіонального розвитку на період до 20015 року та відповідних регіональних стратегій за умови їх перегляду та уточнення;

- раціоналізація пропорцій джерел фінансування проектів, зокрема, у напрямі зменшення частки державної участі та збільшення приватного та місцевого капіталу;

- врахування регіональної специфіки та потенціалу місцевого приватного капіталу, що потенційно може залучатися до фінансування проектів в рамках угод;

- першочергове врахування в угодах регіональних проектів в рамках підготовки до проведення фінальної частини чемпіонату Європи з футболу 2012 року;

- спрямування коштів на реструктуризацію базових галузей промисловості та усунення негативних соціальних та екологічних наслідків реформ;

- чітке визначення повноважень сторін, спільної відповідальності уряду і місцевої влади за кінцевий результат реалізації договірних зобов' язань.

Крім цього, необхідно:

1. Удосконалити порядок та умови фінансування спільних заходів в рамках Угод, у тому числі:

- внести зміни до Типової Угоди щодо регіонального розвитку, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 року №751, зокрема, доповнити п. 3.3. абзацом такого змісту:

„Невідкладно та у повному обсязі в порядку, визначеному у додатку 2 до угоди, фінансуються спільні заходи, визначені сторонами як такі, що мають загальнонаціональне таІабо першочергове значення для розвитку регіону";

- Донецькій обласній державній адміністрації: звернутись до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та Міністерства фінансів України з пропозицією щодо визнання пріоритетними для першочергового фінансування у 2011 році наступних спільних заходів у рамках Угоди:

„Завершення будівництва кільцевого обходу м. Донецька між Дніпропетровським та Маріупольським напрямком" (орієнтовний обсяг фінансування 900 млн. грн.)

„Будівництво штучної злітно-посадкової смуги" (830,99 млн. грн.) „Будівництво нового аеровокзального комплексу" (269,4 млн. грн.)

„Реконструкція спортивних комплексів і споруд, у т.ч. РСК „Олімпійський", стадіону МФК „Максі", стадіону „Західний", стадіону „Азовець" (89,3 млн. грн.);

- Львівській обласній державній адміністрації: звернутись до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та Міністерства фінансів України з пропозицією щодо визнання пріоритетними для першочергового фінансування у 2011 році наступних спільних заходів в рамках Угоди:

„Будівництво, реконструкція та капітальний ремонт об' єктів згідно з Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу" (136,9 млн. грн.) „Реконструкція та капітальний ремонт доріг міжміського сполучення" (162,6 млн. грн.)

„Будівництво обходу м. Рави-Руської, населених пунктів на автомобільній дорозі М-09 Львів — Рава-Руська" (226,6 млн.

грн.)

Зазначені спільні заходи мають бути першочергово реалізовані в рамках підготовки до проведення фінальної частини чемпіонату Європи з футболу 2012 року;

2. Прискорити процедури укладання Угод щодо регіонального розвитку та забезпечити їх прозорість, у тому числі:

- Міністерству економічного розвитку і торгівлі України: завершити розгляд проекту Протоколу намірів та проекту Угоди щодо регіонального розвитку Луганської області та винести на схвалення Кабінету Міністрів України з метою укладання і початку реалізації Угоди у 2012 році;

- Міністерству економічного розвитку і торгівлі України:: включити до плану роботи на ІІ півріччя 2011 року укладання Угоди щодо розвитку Кіровоградської, Тернопільської, Чернівецької, Житомирської, Закарпатської та Хмельницької областей (ці регіони за обсягом виробництва валового регіонального продукту на одну особу стабільно займають останні місця з-поміж регіонів, тобто відповідають законодавчо визначеним критеріям депресивності); активізувати в регіонах консультаційну та науково-методичну роботу щодо розробки та укладання Угод щодо регіонального розвитку;

- на виконання пп. 4.4. Угод щодо розвитку Донецької та Львівської областей забезпечувати оприлюднення результатів виконання Угод у встановленому порядку.

Впровадження запропонованих заходів дозволить не лише прискорити укладання Угод з регіонами України, але й підвищить ефективність та забезпечить реальний цільовий характер реалізації проектів в рамках Угод, що вже укладені.

РЕЗЮМЕ

Досліджено передумови та інституційне підґрунтя застосування Угод щодо регіонального розвитку як інструмента встановлення договірних відносин між державою та регіонами; визначено переваги договірних відносин між урядом та обласними радами. Проаналізовано основні напрями та фінансові показники укладених Угод між Кабінетом Міністрів України, Донецькою та Львівською обласними радами. Виявлено ключові характеристики, проблеми та перешкоди ефективної реалізації Угод щодо регіонального розвитку. Розроблено пропозиції щодо прискорення укладання та підвищення ефективності реалізації укладених Угод.

Ключові слова: регіональний розвиток, стимулювання розвитку регіонів, стратегія розвитку регіону, Угода щодо регіонального розвитку, концентрація ресурсів, договірне фінансування проектів

РЕЗЮМЕ

Исследованы предпосылки и институциональный базис применения Соглашений по региональному развитию как инструмента обеспечения договорных отношений между государством и регионами; определены преимущества таких договорных отношений между правительством и областными советами.

Проанализированы основные направления и финансовые показатели заключенных Соглашений между Кабинетом Министров Украины, Донецкой и Львовской областными советами. Выявлены ключевые характеристики, проблемы и препятствия эффективной реализации Соглашений по региональному развитию. Разработаны предложения по ускорению заключения новых и повышению эффективности реализации ранее заключенных Соглашений.

Ключевые слова: региональное развитие, стимулирование развития регионов, стратегия развития региона, Соглашение по региональному развитию, концентрация ресурсов, договорное финансирование проектов

SUMMARY

The preconditions and institutional framework of the Agreements on regional development as the instrument of contractual relationships

between state and regions studied; advantages of contractual relations between the government and regional councils discovered.

The main trends and financial performance of the agreements signed between the Government of Ukraine, Donetsk and Lviv oblast councils

analyzed. Main features, challenges and obstacles to the effective implementation of agreements on regional development discovered. The proposals made on further agreements conclusion and increasing the effectiveness of the agreements already concluded. Keywords: regional development, stimulation of regional development, regional development strategy, the Agreement on regional development, resources concentration, projects contractual financing

СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

1. Державна регіональна політика України: особливості та стратегічні пріоритети: Монографія / за ред. З.С. Варналія. - К.: НІСД, 2007. - с.17-18.

2. Долішній М., Мошенець О. Ринкові механізми регіонального управління // Регіональна економіка.-2001.-№1.-С.7-17.

3. Державна стратегія регіонального розвитку на період до 2015 року. Затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2006 р. №1001. - Офіційний вісник України, 2006 р., № 30. - с. 36

4. Про стимулювання розвитку регіонів. Закон України від 08.09.2005 р. №2850-IV. - Відомості Верховної Ради України, 2005, №51. - с.548.

УДК 338

НРАВСТВЕННЫЕ АСПЕКТЫ МОДЕРНИЗАЦИИ ЭКОНОМИКИ

Захаров И.В.,к.э.н., Группа ГАЗ, Россия

Модернизация означает изменение характера функционирования системы, установление новых внутрисистемных связей. Ее содержанием является наращивание потенциала российской экономики посредством повышения инновационной активности участников рынка. Инновационная деятельность придает имеющимся ресурсам способность наращивать свои возможности, она создает новые ресурсы.

Опыт многих стран показывает, что стратегию модернизации определяет сплоченная элитная группа, обладающая большим ресурсом власти. Такая группа сегодня в России есть. Успех модернизации зависит от того, насколько этой группе удается объединить различные элитные группы на основе общего видения будущего страны и общих ценностей, а затем вовлечь в процесс модернизации основные социальные группы населения. Татьяна Гурова права, говоря о том, что для долгосрочного успеха модернизации Росси недостаточно такого сильного стимула как получение экономических преимуществ для нашей страны и ее отдельных социальных групп [1]. В центре российской модернизации должны находиться нация и человеческая личность, что означает формирование политического и нравственного аспектов экономического обновления общества.

Проблема в том, что сегодняшние нравственные ценности и нормы некоторых важных элитных групп и социальных слоев населения не соответствуют стратегии модернизации, и это не позволит нам создать инновационную экономику ни к 2020 году, ни к 2050 году. Какие ценности должны господствовать в нашем обществе, чтобы модернизация экономики была успешной? С помощью каких инструментов мы можем поддерживать эти ценности?

СТРАТЕГИЯ МОДЕРНИЗАЦИИ И НРАВСТВЕННЫЕ ЦЕННОСТИ

Необходимо проводить национально ориентированную модернизацию, социальной основой которой станут люди, эффективно развивающие самую современную рыночную экономику и связывающие с Россией свою судьбу. Эти люди хотят создать страну, в которой будут счастливы их дети и внуки.

Нравственный аспект российской модернизации заключается в формировании таких правил поведения, таких духовных и душевных качеств, которые необходимы людям для принятия и реализации стратегии обновления нашей страны. Для осуществления прорыва необходимо, чтобы элита и ее последователи обладали ключевыми ценностями и смыслом, выходящим за пределы стремления к прибыли и собственного обогащения. Иными словами, речь идет о поддержании нравственных норм и культуры, стимулирующих запуск новых спиралей роста в процессе модернизации.

Но если политический аспект модернизации осознается нашей элитой, то нравственный аспект явно недооценивается.

К чему может привести трансформация экономики без опоры на нравственные нормы, мы видели в 90-е гг. Нет никакого оправдания стремительному разрушению экономического потенциала страны. Ибо разрушение потенциала делает неизбежным появление следующих кризисов. Оно безнравственно как по отношению к живущим сегодня, так и по отношению к будущим поколениям.

Безнравственно стремительное обогащение немногих при обнищании огромного числа их сограждан. В 90-х гг. немногочисленные представители приближённого к власти бизнеса неоправданно получали огромные доходы, а реальные доходы большинства жителей страны снижались. Российская элита была расколота, не существовало общих ценностей и общего представления о будущем страны и путях движения к этому будущему. В этих условиях в некоторых элитных кругах считалось возможным реализовать свои личные интересы в ущерб национальным. Западные аналитики отмечают, что такое было невозможным в нашей стране в предшествующий период.

В кризисе 90-х годов произошло не нравственное обновление, а разрушение нравственности экономической системы, были потеряны моральные и нравственные ориентиры. В результате российская экономика стала развиваться не в интересах большинства населения, а в интересах немногих, что резко снижало ее эффективность и устойчивость.

Среди значительной части российской элите получило распространение представление о том, что для построения эффективной рыночной экономики необходимо стремительное и глубокое разрушение структур существующего государства, чтобы уничтожить любую возможность сопротивления реформам. Государство рассматривалось как основной и самый могущественный противник преобразований, а не как инструмент согласования интересов различных социальных групп.

Мы наблюдали временную стабилизацию страны в экономически неэффективном равновесии с высокой вероятностью последующего нарастания дезорганизации экономики. Что и происходило в России до тех пор, пока не была осознана неадекватность проводимой экономической политики.

Если бы в 90-е гг. удалось предотвратить или ослабить нравственный кризис, то экономический кризис был бы значительно менее продолжительным и разрушительным. Нравственный кризис был и предпосылкой, и последствием экономического кризиса.

За последующие восемь восстановительного роста российская элита стала более сплоченной, постепенно формируется национальный консенсус относительно будущего страны. И вместе с тем в российской элите сформировались группы политиков и топ-менеджеров, которые привыкли управлять в тепличных условиях, когда все рынки растут, нет сильной конкуренции и не нужны крупные инвестиции в новые технологии, а население не интересуется политикой. Они не обладали такой целеустремленностью и решительностью, которая заставляла бы делать все, что было в их силах, для процветания своих организаций и нашей страны. Они не связывают удовлетворение своих интересов с самостоятельной экономической стратегией российского государства на мировых рынках, следовательно, не являются национальной элитой. Они полагали, что российскоегосударство не способно создать условия для модернизации, и не хотели участвовать в долгой и трудной работе по обновлению России и усилению ее позиций на мировых рынках.

Остается крайне низким уровень расходов на создание новых товаров, разработку и внедрение новой техники и технологий; расходы бизнеса на инновации сопоставимы с расходами на благотворительность, содержание политических партий, футбольных клубов, взятки. Это свидетельствует не об отсутствии средств, а о специфической шкале ценностей у многих отечественных предпринимателей.

Ценности таких собственников и руководителей стали мощным тормозом для модернизации. Именно разрушение их нравственных норм способствовало тому, что конкуренция за новые технологии подменяется конкуренцией за источники власти. Часто личные эгоистические интересы собственников и руководителей

преобладают над национальными, все больше присваивается чужой неоплаченный труд. Как справедливо отмечают В. Вишневский и Д. Дементьев, эгоистическое поведение собственников в период рыночных реформ является причиной многих наших проблем [2]. И это безнравственно.

Такое поведение наблюдалось в разное время в разных странах, оно не является чем-то необычным. Переход предприятий от неэффективных российских собственников к более эффективным российским собственникам ускоряет наше экономическое развитие и создает предпосылки для модернизации экономики. Массовую продажу ведущих предприятий, нуждающихся в модернизации, иностранным собственникам, не проводят государства, обладающие большими внутренними рынками и реализующие самостоятельную экономическую политику развития. Чтобы привлекать из-за рубежа инвестиции и новые технологии (а они нам жизненно необходимы как рычаг подъема России), мы можем использовать самые разные инструменты, эффективность которых многократно доказана. Но ориентируясь при этом на интересы национального бизнеса, национальной политической, технократической и интеллектуальной элиты, российских граждан. Так действуют все развитые страны.

Сейчас формируются разнообразные инструменты обновления нашей страны, и они сводятся в единую систему, потому что необходима системная модернизация общества. Изменение поведения людей будет происходить вследствие изменения их ценностей, убеждений и установок таким образом, что все больше и больше поведение руководителей (и широких масс) будет определяться высшими ценностями и нравственными нормами: совесть, гражданственность, верность долгу, служение людям и Родине. Мы полагаем, что это общий мировой тренд. Именно такие руководители, которых Д. Коллинз и его коллеги назвали руководителями пятого уровня [3], добились выдающихся долгосрочных результатов работы своих компаний, создавая национальных и международных лидеров.

По мере реализации стратегии модернизации из российской элиты будут выпадать те, кто живёт по иным принципам, ставит выше всего корысть или гордыню; а нравственные руководители, способные выращивать «национальных чемпионов», будут пополнять российскую элиту.

Но это не стихийный процесс. Привлечение талантливых лидеров и широких масс к модернизации России потребует разработки и реализации мощных коммуникационных программ, направленных на усиление нравственных основ модернизации, однако необходимость таких программ явно недооценивается национальной элитой.

КОММУНИКАЦИИ КАК ИНСТРУМЕНТ ФОРМИРОВАНИЯ НРАВСТВЕННЫХ ЦЕННОСТЕЙ И НОРМ

Рассмотрим каналы коммуникации, оказывающие сильное влияние на формирование нравственных ценностей и норм - это

система образования, внутрифирменные коммуникации и средства массовой информации.

ОБРАЗОВАНИЕ. В России уже есть и будут развиваться конкурентоспособные (мирового уровня) центры подготовки

элиты. Основная задача элитных образовательных центров - сформировать национально ориентированную элиту мирового уровня,

которая работала бы на благо всего нашего общества, нации и государства, обладала бы необходимыми для этого нравственными и

духовными ценностями.

Эти люди будут иметь разные профессии, и работать в разных сферах деятельности, у них будут разные интересы, но они считают себя единомышленниками, членами одной команды. Российская элита эпохи модернизации видит смысл своей жизни не в личном обогащении, а создании фирм - «национальных чемпионов», в построении эффективной российской экономики и сильного государства, в достижении высокого жизненного уровня соотечественников.

Эти люди понимают, что придется работать много и тяжело, но они готовы к этому и хотят этого. Они станут частью мировой элиты и будут преданы России, потому что в нашей стране для них создаются наилучшие условия, позволяющие нашим лидерам использовать свои творческие способности и реализовать свои идеи.

Известно, какие инструменты формирования элиты будут использованы, нужна политическая воля: четко поставить задачи и выделить необходимые ресурсы.

ВНУТРИФИРМЕННЫЕ КОММУНИКАЦИИ. Как показывает российский и зарубежный опыт, когда компании развиваются или реорганизуются, глубокие перемены могут вызвать у работников страхи, стрессы и усилить социальную напряженность, что обычно недооценивают руководители. Именно в эти периоды важно четко обозначить нравственные ориентиры преобразований.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102 


Похожие статьи

B I Las - The public administration of exogenous and endogenous risks of regional development in post-crisis period