B I Las - The public administration of exogenous and endogenous risks of regional development in post-crisis period - страница 86

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102 

43,19

44,94

48,07

Росія

6,909

13,97

19,31

26,06

34,36

43,80

54,22

Бразилія

5,657

8,427

10,37

12,99

16,69

21,92

29,02

Китай

2,041

5,83

8,82

12.68

17,52

23,51

30,95

Індія

817

1,492

2,091

2,979

4,360

6,524

9,802

За рахунок високого рівня золотовалютних резервів і стабільного рівня зовнішнього боргу країни БРІК мають більш позитивні тенденції по таких параметрах, як відношення зовнішнього боргу до ВВП і ступінь покриття зовнішнього боргу міжнародними резервами ніж розвинені країни. Так, зовнішній борг Бразилії в 2010 році склав 15% ВВП, Росії - 33%, Індії - 20%, Китаю - 7% (для порівняння, США - 97%, Німеччини - 159%, Франції - 188%, Японії - 162%, Великобританії - 416%). Відношення розміру міжнародних резервів до обсягу зовнішнього боргу в Індії становить 83%, у Бразилії - 94%, у Росії - 100%, у Китаї - 645%. У розвинених країнах ці показники нижче, ніж у країнах БРІК.

Оскільки майбутнє світової економіки більше пов'язують із сектором послуг, ніж із промисловістю, перед країнами БРІК відкриваються величезні можливості. В цьому питанні незаперечним лідером є Індія. Наприклад, Китаї на частку промисловості доводиться 53% ВВП і 32% на сектор послуг, а в Індії - лише 22% на промисловість і 66% на послуги. Саме тому за Китаєм закріпився образ «світової фабрики», а за Індією - імідж перспективної країни у сфері інформаційних технологій.

Якщо розглядати позитивні й негативні сторони економічного зростання найбільшого країн - Індії, та Китаю, можна відзначити, що в Індії не достатньо розвинені інфраструктура і промисловість, багато бюрократичних бар'єрів у бізнесі. Наприклад, за оцінками Всесвітнього банку, щоб відкрити власну справу, тут знадобиться 71 день, а в Китаї - лише 48. Втім, в Індії є переваги -порівняно розвинений фінансовий ринок і банківська система.

Для успішної роботи індійської моделі економіки потрібно порівняно небагато досить кваліфікованих кадрів. Індійські

«білі комірці» стали основою середнього класу, який забезпечує зростання внутрішнього споживання. Індійський ВВП на 61% сформований з допомогою особистого споживання, а китайський - тільки на 40% [3].

Для китайської промислової моделі, навпаки, потрібно багато дешевих низькокваліфікованих робітників і середнього класу тут майже немає.

В аналітичній доповіді Goldman Sachs 2003 р. прогнозувалося, що до 2040 р. країни групи БРІК наздоженуть, а до 2050 р. перевершать за сумарним ВВП США, Японію, Німеччину, Францію й Італію (табл. 2).

і-г-

1950р.

Таблиця 2 Частка

1960р.

країн БРІК у світ

1989р.

овому ВВП,% [4]

1999р.

2009р.

2010р.

СРСР / Росія

9,6

10,0

8,3

2,4

3,3

3,4

Бразилія

н/д

н/д

н/д

н/д

2,6

2,8

Індія

н/д

н/д

н/д

4,6

4,8

4,9

Китай

4,5

5,3

7,7

11,2

11,4

12,05

1       Для порівняння       ii                         1                         1 iii

США

27,3

24,2

21,5

21,9

20,6

20,02

Єврозона

26,3

26,8

22,5

15,8

15,7

15,2

Японія

3,0

3,4

8,3

7,6

6,3

6,2

Один із прикладів спільних інтересів країн БРІК, що виявилися під час кризи, - намір "диверсифікувати" міжнародну фінансову систему, перетворити її на більш демократичну. Ще одна перспективна сфера взаємодії в рамках БРІК - виробництво продовольства. Держави, входять в угруповання держави є найбільшими його виробниками й споживачами у світі. У країнах БРІК проживає приблизно 42% населення світу, тут зосереджено 32% загальносвітових орних земель. На Бразилію, Росію, Індію й Китай доводиться майже 40% світового виробництва пшениці, 50 - свинини, більше 30 - м'яса птаха й 30% яловичини.

До початку 80-х років по долі у світовому ВВП Росія перевершувала сучасний рівень, досягнутий "світовим економічним чудом" - Китаєм. І тільки в 90-і роки утворився той великий розрив з Китаєм і Індією, що збільшується до тепер. Сьогодні по багатьом макроекономічним показникам розходження між країнами БРІК становлять 1,5-2 рази.

Всі країни БРІК націлені на структурну перебудову й модернізацію економіки. Їх потенційні можливості в завоюванні провідних позицій на світовому ринку багато в чому визначається рівнем інноваційного розвитку економік. На даному етапі за деякими показниками інноваційного розвитку Росія уступає іншим країнам БРІК. Однак, відставання від Бразилії й Індії несуттєве, а по деяких параметрах Росія їх навіть випереджає (табл. 3).

Таблиця 3 Показники інноваційного розвитку економіки країн БРІК

Показники

Росія

Бразилія

Індія

Китай

Доля   високотехнологічної   продукції   в   експорті готової продукції, % (2009р.)

7

12

5

30

Доля комунікаційних й інформаційних послуг в експорті послуг, % (2009р.)

41

53

74

43

Місце в рейтингу

За   індексом   використання інформаційно-комунікаційних технологій ВЕФ-2010р.

74

59

54

39

По міжнародному інноваційному індексу ВСО-2010р.

49

72

46

27

Динаміка макроекономічних показників (ВВП, експорт, імпорт, прямі іноземні інвестиції) Бразилії, Росії, Індії, Китаю представлена у додатку А. За цими даними розрахуємо економіко-математичну модель впливу деяких макроекономічних показників (експорт, імпорт, прямі іноземні інвестиції) на ВВП країн БРІК.

На думку провідних економістів Росія гостріше перенесла кризу, ніж інші країни БРІК (табл. 4). По окремих макроекономічних показниках втрати Росії дійсно більше, ніж в інших країнах "четвірки". Так, в 2010р. реальний ВВП знизився майже на 8%, тоді як у Китаю й Індії спостерігався, хоча й сповільнений в порівнянні з 2009 р., але ріст цього показника. Промислове виробництво Росії за той же період впало майже на 11%, а експорт - більш ніж на 35%.

Таблиця 4 Наслідки кризи для країн БРІК [5]

Показники

Росія

Бразилія

Індія

Китай

Індекс кумулятивних втрат під час кризи, % до ВВП

-33,6

-2,5

-5,1

6,2

Зміна фіскальної позиції держави у 2010р. в порівнянні з

 

 

 

 

докризовим 2007р.,% до ВВП

-13,4

-1,0

-6,0

-4,8

Зміна ВВП у 2010р., %:

 

 

 

 

в реальному вираженні

-7,5

-0,4

5,6

8,5

в доларах США

-25,2

-5,8

-6,1

9,9

Зміна валютних резервів в найбільш гостру фазу кризи (з

 

 

 

 

липня 2008р. по березень 2009р.):

 

 

 

 

млрд. дол. % до ВВП

-212,7 -12,7

-8,5

-0,8

-53,9 -0,8

109,5 2,5

Бюджетні витрати на антикризові заходи у 2009р.,% ВВП

4,1

0,6

0,6

3,1

Зміна обсягу промислового виробництва у 2010р.,%

-10,9

-7,4

6,5

11,9

Зміна обсягу експорту у 2010р., %

-35,6

-14,6

-19,2

-15,9

На початковому етапі кризи Росія помітно випереджала інші країни БРІК по росту споживчих цін. У червні 2009р. у порівнянні з аналогічним періодом попереднього року рівень інфляції в Росії склав 11,9%, тоді як в Індії - 9,3, у Бразилії - 4,8%, а в Китаї в той же період була зафіксована дефляція в 1,7%. За підсумками 2010 року рівень інфляції в Росії знизився до 8,8%, в Індії й Бразилії цей показник зріс - відповідно до 14% і 6,8%. У Китаї рівень інфляції склав 0,6%.

Велике значення для розвитку світової економіки в 2010р. мала динаміка росту КНР. У четвертому кварталі 2009р. ВВП КНР збільшився на 10,7% (у порівнянні з аналогічним періодом 2008р.), промислове виробництво - на 18,5% (грудень 2009р. до грудня 2008р.), роздрібний товарообіг - на 17,5%. Збільшенню роздрібного товарообігу сприяли державні дотації й податкові пільги для покупців автомобілів і побутової техніки. Збільшення роздрібного товарообігу в 2009р. було найбільшим за останні два десятиліття. Якщо на початку 2009р. економісти попереджали про безробіття й дефляцію в КНР, то зараз основною проблемою китайської економіки є "перегрів" і інфляція [60].

Стрімкий розвиток індустріалізації Китаю помітно підвищив світовий попит на сировину. У зв'язку з ростом сировинних цін це вивело із застою безліч економік, що розвиваються, які опираються у своєму розвитку на виробництво й експорт сировини. Так, в 2007-2009р., відзначених бурхливим сплеском цін на мінеральну сировину, середньорічні темпи приросту ВВП у порівнянні з

1991-2002р. підвищилися (%): у країнах Африки з 2,7 до 5,4, у Латинській Америці - з 2,6 до 5 і Західної Азії - з 3,3 до 6,3 (розраховуючи на душу населення з 0,6 до 3,1 і з 0,8 до 4,2 відповідно).

В 1991-2010 рр. частка країн, що розвиваються, у світовій обробній промисловості зросла в 1,9 рази, впритул наблизившись до третини її сукупного чистого продукту. Більше 4/5 (83%) цього приросту забезпечили країни Східної й Південно-Східної Азії, у тому числі 2/3 (64%) - Китай, частка якого у світовій обробній промисловості збільшилася більш, ніж в 4 рази. За 30 років ВВП КНР у порівнянних цінах збільшився приблизно в 20 разів, а на душу населення в - 15 разів.

Виходячи з цього можна зробити висновок, що економіка Китаю після кризи відновлюється рекордними темпами. ВВП Китаю за перше півріччя 2010р. зріс на 11,1% у порівнянні з аналогічним показником минулого року. Разом із ВВП зросла й інфляція. Індекс споживчих цін у країні набрав за шість місяців 2010 року 2,6%. А в червні цей показник зріс на 2,9%, скоротившись у порівнянні із травневими даними на 0,6%.

Проте за прогнозом експертів Азіатського банку розвитку зростання китайської економіки в 2011 році сповільниться до 9,6% в порівнянні з 10,3% у 2010 році. Зростання промислового виробництва в Китаї, за оцінками аналітиків АБР, сповільниться в наступні два роки на тлі досить слабкого експортного попиту, а також надмірності виробничих потужностей у низці сфер. У той же час, в перші два місяці 2011 р. промвиробництво в Китаї збільшилося на 14,1%. Крім того, капіталовкладення компаній зросли на 25%, інвестиції в нерухомість - на 35%, роздрібні продажі - на 16%.

Згідно з прогнозом АБР, середній показник інфляції в КНР збільшиться в 2011 році до 4,6% в порівнянні з 3,3% в 2010 році. Це відбудеться у зв'язку з підйомом світових цін на нафту і продукти харчування, а також зростанням доходів китайців і високим внутрішнім споживчим попитом. У січні-лютому 2011 року середній рівень інфляції в країні склав 4,9%. Інфляція в Китаї в 2012 році, як очікується, сповільниться до 4,2% .

В 2000-х роках, особливо в другій половині цього періоду, Індія також впевнено наздоганяла Китай по інтенсивності росту. Хоча віддача вкладень в основний капітал характеризувалася тенденцією до зниження, країна швидко підвищувала норму капіталовкладень. За 30 років ВВП Індії в порівнянних цінах виріс в 6,1 рази, а на душу населення - в 3,5 рази.

Економіка Індії зросла на 8,9% у кварталі, що закінчився 30 вересня 2010р., зберігаючи темпи різкого розширення, коли багато світових економік ще тільки намагаються реанімувати ріст. Ріст ВВП у попередніх кварталах свідчить про те, що Індія сьогодні є однією з самих швидкозростаючих економік у світі. Це, ймовірно, дозволить Резервному банку Індії підняти процентні ставки найближчим часом у рамках програми боротьби інфляцією. Ріст ВВП підтверджує те, що Індії, яка є менш залежною від експорту, чим інші азіатські країни, вдалося вийти на такі показники за рахунок надійного внутрішнього попиту. За три місяці 2010р., попит на сільськогосподарську продукцію, що приносить близько 16% ВВП, зріс на 4,4%, що більше, ніж 2,5% росту в попередньому кварталі. Послуги торгівлі, готелів і транспорту зросли на 12,1%, а промислового виробництва на 9,8%. Швидкий ріст, як очікується, продовжить залучати іноземні капіталовкладення у фондовий ринок Індії, що різко зріс у 2010 році, оскільки інвестори в усьому світі прагнуть вкладати кошти у швидко зростаючі ринки.

До 2030 року торгівля між країнами БРІК буде збільшуватися на 12% на рік і, у підсумку, сягне 1 трлн. дол. Найбільшими темпами, які дорівнюють 14% на рік, буде зростати двостороння торгівля між Китаєм та Індією, і до 2030 року вона сягне 450 млрд. дол. Це на 50% більше, ніж поточний обсяг двосторонньої торгівлі між США й Китаєм. Наступними по величині стануть двосторонні торговельні потоки Китай-Бразилія й Китай-Росія; за прогнозами, до 2030 року вони сягнуть 200 млрд. дол.

Отже, виходячи з вище наведеного аналізу, з країн БРІК Китай поки що має найвищі темпи економічного зростання і є " локомотивом" світової економіки. Індія по темпах економічного росту йде за Китаєм, Росія ж залишається "слабкою ланкою" у четвірці. У БРІК входять країни, з якими в Росії склалися позитивні тенденції багатобічного й двостороннього співробітництва, тому для Росії важливо активніше використовувати цей інститут для зміцнення свого положення в світі.

У грудні 2010 року країни БРІК вирішили зміцнити свої позиції за рахунок нового члена. До «клубу» офіційно запросили Південноафриканську Республіку. Але термін «БРІК» об'єднував країни з економіками, що стрімко зростають, а в ПАР саме цієї складової немає. На думку багатьох експертів, якщо вже розширювати БРІК, то насамперед за рахунок Південної Кореї. Проте ввівши до свого складу ПАР, організація отримує ще одну глобальну опору в Африці й водночас — доступ до багатих природних ресурсів Африканського континенту.

З іншого боку, інтерес ПАР в участі в цьому об' єднанні також пояснюється бажанням південно-африканської влади здобути формальне визнання лідерства своєї країни в регіоні, брати участь у міжнародному форумі, де роль Африки як континенту з великими економічними можливостями була б оцінена достойно, попри нинішні політичні та соціальні потрясіння.

Однак 18 лютого ПАР офіційно приєдналася до клубу чотирьох країн. І 14-15 квітня в Китаї відбувся черговий саміт організації під новою назвою БРІКС; уперше - у форматі «п'ятірки», під девізом «Широке бачення - спільне процвітання». Обговорюються нові можливості розширення БРІКС, такі як БРІК плюс Східна Європа плюс Туреччина, або БРІК плюс Східна Європа плюс Туреччина плюс Корея, БРІК плюс Мексика.

РЕЗЮМЕ

В статье проведено исследование и анализ экономического развития стран-участниц неформального объединения БРИК в

посткризисный период. Рассмотрены направления дальнейшего расширения БРИК.

Ключевые слова: кризис, экономическое развитие, БРИК, инвестиции, ВВП, государственный долг.

РЕЗЮМЕ

У статті проведено дослідження та аналіз економічного розвитку країн-учасниць неформального об'єднання БРІК у посткризовий період. Розглянуто напрями подальшого розширення БРІК.

Ключові слова: криза, економічний розвиток, БРІК, інвестиції, ВВП, державний борг.

SUMMARY

In the article research and analysis of economic development of countries-participants of informal association of BRIK is conducted in a

post-crisis period. Directions of further expansion of BRIK are considered.

Key words: crisis, economic development, BRIK, investments, GDP, national debt.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ

1. Страны БРИК: Общие цели - общие действия [Електронний ресурс]. - Доступний з: http://www.russ.ru/pole/Strany-BRIK-Obschie-celi-obschie-dejstviya - Назва з екрану

2. БРИК в ускоренном режиме [Електронний ресурс] — Режим доступу: http://rus.ruvr.ru/2010/04/16/6494368.html - Назва з екрану

3. Страны БРИК: кризис - двигатель прогресса? [Електронний ресурс]. - Доступний з: http://newsland.ru/news/detail/id/554858/cat/86/ - Назва з екрану

4. Толорая Г.Д. БРИКС - мыльный пузырь или шанс изменить мировой порядок? [Текст] / Г.Д. Толорая // Доклад на ученом совете

ОМЭПИ ИЭ РАН

5. Хейфец Б. БРИК: Миф или реальность? [Текст] / Б. Хейфец // Мировая экономика и международные отношения. - 2010.- №9-

с.72-80

ЭФФЕКТИВНОСТЬ ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ

Овсепян В. Е., к. э. н., доцент ЕГУ

Одной из актуальных проблем переходного периода Армении являются привлечение иностранных инвестиций экономику. На последние надежда о переходе финансовой стабилизации к экономическому росту. Считается, что иностранные инвестиции являются необходимым, условием для решения всех наболевших проблем экономики.

В сущности иностранные инвестиции действительно могут быть как исключительным фактором экономического роста и развития экономики страны, и коварным фактором, опасной западней для роста и развития экономики.

С распадом единого советского пространства, перед суверенными государствами возникла проблема обеспечения нужных капитальных вложений для развития экономике. В следствие чего особо важное значение приобретает вопрос об условиях, при которых иностранные инвестиции превращается в фактор роста.

После распада СССР валовые внутренние продукты (ВВП) в Армении сократились до 59 только в 1994 нам удалось остановить экономический слад. В 1998 г. экономический рост составил 7,3 %, однако в 1999 г. резко сократился до 3,3 %[2]. Начиная с 2000 г. экономический рост составил 10-12 %.

Стабилизация экономики Армении сопровождалась с ростом прямых иностранных инвестиции. Так в 1998 г. они выросли до 232 млн. долларов, а к 2001 г. резко сократились.

В условиях мирового финансово-экономического кризиса резко сократилось также ВНП. В 2009 г. она сократилось до 14 %. В таких условиях внешний государственный долг достиг 10 % и составил около 4 млрд. долларов, т.е государственный долг составил приблизительно 40 % ВВП Армении.

Выше приведенные данные показывают, что как экономический рост, так и иностранные инвестиции резко колеблются.

В этих условиях особенно важное значение приобретает вопрос условий, при которых иностранные инвестиции превращаются в фактор роста. Без правильного ответе на данный вопрос возможно нанести огромные убытки экономике.

Над проблемой эффективности инвестиции работали известные ученые М. Портер, Э. Кэмбелл, В. Манов, Г. Подшиваленко, Н. Лахметкина, А. Аршакян, Г. Гушчян и др. Однако, вопросы оценки эффективности иностранных инвестиций в научной литературе недостаточны.

Целью данной статьи является сравнительный анализ, который связан непосредственно с формой использования иностранных инвестиций-иностранное кредитование или прямые иностранные инвестиции.

Ответ на эти три вопроса связан непосредственно с формой использования иностранных инвестиций-иностранное кредитование или прямые иностранные инвестиции. Обе формы использования иностранных сбережений имеют свои преимущества и неудобства. Прямое иностранное инвестирование более противоречиво с точки зрения политической по отношению к кредитованию, потому что оно связано с созданием иностранной собственности на средства производства на территории страны. Чрезмерное (бесконтрольное) разрастание этой собственности может иметь серьезные политические последствия для страны.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102 


Похожие статьи

B I Las - The public administration of exogenous and endogenous risks of regional development in post-crisis period