B I Las - The public administration of exogenous and endogenous risks of regional development in post-crisis period - страница 91

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102 

Ключові слова: венчурний капітал, венчурне фінансування, інвестиційний-ні ризики, інноваційна діяльність.

SUMMARY

In the article the terms and conditions of a group of venture capitalists and venture capital formation in Ukraine have been systemized. The factors hindering the development of venture business. Particular attention is paid to the state's role in creating the legal framework, the formation of favorable-term business environment for attracting investors in innovative projects, as well as joint investment of these projects. Keywords: venture capital, venture financing, investment risk, innovative activities

СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

1. Закон України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)" від 13.03.2001 р. - №2299-ІІІ [ Текст] Відомості Верховної Ради. - 2001. - № 21.

2. О плане первоочередных мероприятий в сфере инвестиционной деятельности: Указ Президента Украины300і2006 [Текст] Интеллектуальная собственность. - 200б. - № 4. - С. 70 - 7б.

3. Амоша О.І. Особливості формування та використання венчурного капіталу в умовах невизначеності [Текст] ІІО.І. Амоша ll

Академічний огляд. - 2009. - №1. - С. 14-22.

4. Дворжак И., Кочишова Я., Прохазка П. Венчурный капитал в странах Центральной и Восточной Европы [Електронний ресурс]. -Режим доступу: http:llwww.cfin.rulinvestorleast_europe.shtml

3. ЕБРР и Western NIS Enterprise Fund. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http:llwww.companion.ualArticleslContent?Id=3382.

6. Клименко В.В. Анализ влияния венчурного капитала на инновационное развитие промышленности. [Текст] ll В.В. Клименко ll Труды Одесского политехнического университета. - 2006. - Вып. 1(23). С. 263 - 266. [Venture capital].

7. Локшин В.С. Предпосылки появления механизмов венчурного финансирования в Украине [Текст] ІІВ.С. Локшин, А.В. ЛастенкоІІ Вісник економічної науки України. - 2007. - №1. - С. 73-78.

8. Мартякова О.В., Трикоз І.В. Венчурне інвестування в системі фінансування інноваційної діяльності в сфері охорони здоров'я [Текст] ll О.В. Мартякова, І.В. Трикоз ll Вісник Бердянського університету менеджменту і бізнесу.— 2010.— №2 (10).— С. 3б-

41.Vent

9. Михайлова Л. І. Інноваційний менеджмент [Текст] ІІЛ. І. Михайлова, С. Г. Турчіна ІІ Навч. посібник.— К. : Центр учбової літератури. - 2007.—248 с.

10. Москвін С.О. Венчурні фонди інноваційного розвитку [Текст] І С.О.МосквінІІ Актуальні проблеми економіки.2009.— № 2 (92).— С. 88-96.

11. Нікіфоров П.О., Гладчук О.М. Проблеми розвитку венчурного капіталу в Україні та світі [Електронний ресурс].— Режим доступу: http:llwww.nbuv.gov.ua. Ventures

12. Огляд ринку венчурного інвестування США і Європи. Підсумки 200б-го року [Електронний ресурс].— Режим доступу: http:llwww.uaib.com.ualinstitutesl vench_ businessl world_vench.html.

13. ПельтекЛ. В. Державне регулювання розвитку венчурного бізнесу в інвестиційній сфері [Текст] ІІ Л. В.Пельтек ІІ Економіка та держава.— 2009.— №3.— С. 77-80.

14. Романішин О.В. Венчурне фінансування інноваційних підприємств Наукові записки. - К.: Києво-Могилянська академія. - 2001. - Т. 19. - Ч. 2. - С. 331-336.

13. Українська Асоціація Інвестиційного Бізнесу УАІБ: Аналітичний огляд ринку ІСІ в Україні. - 2009.

16. Яскевич А.Й. Державне регулювання розвитку венчурного бізнесу в інвестиційній сфері [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http:llwww.nbuv.gov.uale-journalsldutpl2003-1ltxtslYaskevut.htm

17. Офіційний сайт Української Асоціації Інвестиційного Бізнесу (УАІБ) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http:llwww.uaib.com.ualanalituaiblanalit_npf.html

Форум Частных Инвесторов Украины [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http:llwww.forum-investor.com/subscribelbusiness-angels l.htm.

УДК 339.9

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ МІЖНАРОДНИХ КОНКУРЕНТНИХ ПЕРЕВАГ І РОЗВИТКУ ІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ У СВІТОВОМУ ГОСПОДАРСТВІ

Попова В.Г., к.е.н. ст.. викладач кафедри «Маркетинг» Донецького національного університету

Постановка проблеми. Розширення географічних кордонів діяльності учасників міжнародних економічних відносин ставить перед державами важливе питання щодо їх рівноправної поступової інтеграції до світової системи господарювання.

При цьому підвищується роль регіональних господарських комплексів як основної територіально-економічної ланки, яка формує потенціал конкурентоспроможності національної економіки у її інтерналізаційному поступі до світової системи господарювання.

Виділення невирішеної частини проблеми. У цьому зв'язку зростає важливість дослідження інтеграційних процесів у світовій економіці і умов участі країн у них, дослідження ролі регіональних господарських комплексів у забезпеченні міжнародної інтеграції країн. При цьому все більшої актуальності набуває наукова розробка механізму підвищення міжнародної конкурентоспроможності регіональних господарських комплексів як засобу активізації процесів рівноправної міжнародної інтеграції держав до світового економічного співтовариства.

Аналіз останніх джерел і публікацій. Значний внесок у дослідження теоретичних основ інтеграції національних господарських комплексів до світової економіки, питань міжнародної конкурентоспроможності внесли такі зарубіжні вчені як: К.Дойч, Б.Олін, В.Петі, Д.Рікардо, А.Сміт, Е.Хекшер та ін., українські вчені Л.Антонюк, І.Багрова, О.Булатова, Д. Лук'яненко, Ю.Макогон, Т.Орєхова, Є.Савельєв та ін., науковці з країн СНД А. Авдокушін, А.Кіреєв, В.Колесов, В.Рибалкін, П.Циганкова та ін.

Питанням дослідження ролі окремих територіальних частин країн у міжнародних інтеграційних процесах, аналізу значення регіональних господарських комплексів в активізації внутрішніх та зовнішнішних економічних процесів присвятили свої праці такі зарубіжні вчені, як А.Етзоні, Д.Корбей, С.Пістонс, А. Спінеллі, Р.Харісон та ін., українські вчені О.Гонта, Б.Губський, Ф.Павленко, Г.Черніченко, Н.Чумаченко та ін., науковці з країн СНД А.Гаврилов, В.Міщенко, І.Мєєргоз та ін.

Незважаючи на досить повне висвітлення економічною наукою різних аспектів економічної інтеграції, спостерігається певна дуалістичність у розумінні як місця та ролі регіональних господарських комплексів у забезпеченні інтеграції держав до світового господарства взагалі, так і щодо механізму підвищення міжнародної конкурентоспроможності перших, що обумовило актуальність обраної теми дослідження у теоретичному і практичному плані.

Мета наукової статті. Метою статті є дослідження розвитку теоретико-методологічних основ міжнародної економічної інтеграції, еволюції теорій конкурентних переваг і галузевого лідерства в умовах інтеграції, ролі та значення регіональних господарських комплексів у підвищенні міжнародної конкурентоспроможності держави. Результати дослідження.

Міжнародна економічна інтеграція є об'єктивним процесом сучасного етапу розвитку світової економіки, характерною особливістю якого є не тільки прискорення темпів розвитку економічних регіонів світу, а й підвищення міжнародної конкурентоспроможності складних соціально-економічних систем різних рівнів. Результати дослідження свідчать, що посилюється значення розвитку теоретичного підґрунтя міжнародної економічної діяльності з урахуванням національних особливостей реалізації процесу економічної інтеграції.

На цей час має місце досить широка уява про можливі вектори розвитку сучасних соціально-економічних систем у межах світової системи господарювання, що дає можливість формування наукової гіпотези відносно того, що на сучасному етапі розвитку світової економіки постійне використання окремо взятої теорії у реалізації зусиль з міжнародної економічної інтеграції суб' єктом світового господарства не має сенсу, що підтверджується невпинними змінами самої економічної теорії та наявністю великої кількості напрямів з її вдосконалення. Крім того, інтеграційні процеси є багатомірним і складним явищем, а та чи інша регіональна (субрегіональна, державна) модель інтеграції не може бути «механічно» перенесена - ні в теоретичному, ні (тим більш) в практичному плані - на інший, навіть дуже «схожий» регіон, але з іншими соціокультурними особливостями і традиціями, що викликано як багатоваріантністю розвитку складних соціально-економічних систем, так і швидкими змінами їх макро- та мікрооточення.

Це вимагає виявлення як загального прогресивного вектора розвитку структури теорій, так і вектора прогресивного розвитку у межах розглянутих груп теорій, що сприятиме формуванню цілісного підходу, щодо розуміння найбільш прийнятних теорій (або окремих їх положень) з міжнародної економічної інтеграції для інтенсифікації зусиль з досягнення окремими державами-учасниками міжнародних інтеграційних процесів (у тому числі і України) визначених вигод від інтеграції, що набуває особливої актуальності і для України у зв' язку з її прагненнями, щодо рівноправної участі у Європейському Союзі.

Існуючі теорії і підходи з розвитку розуміння основ міжнародної економічної інтеграції дозволяють побудувати концептуальну структурну графічну модель напрямів розвитку теорій міжнародної економічної інтеграції у контексті можливостей їх використання Україною у її інтеграції до світового господарства (рис. 1).

Отже, прогресивний вектор розвитку теорій у межах окреслених груп відбувається виходячи з об'єктивної зміни самої структури економіки та способу ведення господарства як у середині країн, так і у межах усього світового співтовариства.

Що стосується змін теорій у економіко-політичній групі, то вони відбуваються під впливом становлення як нових технологічних галузей економіки, так і нових центрів політичної влади, що особливо стає помітним на прикладі ЄС у діяльності наднаціональних інститутів, в яких має місце як централізоване регулювання, так і планування (Франція), особливо у галузях міграції капіталу і робочої сили, зовнішньої торгівлі. Еволюція політичної групи теорій обумовлена об' єктивною необхідністю мінімізації внутрішніх і зовнішніх соціально-економічних ризиків у межах країн-учасниць інтеграційних об' єднань. Однак, слід зауважити, що для переорієнтації ідеологічної бази суспільства з однієї теорії міжнародної економічної інтеграції на іншу, потрібні значні зрушення в економічній або політичних сферах.

Аналіз наукових поглядів сучасних вітчизняних та зарубіжних вчених стосовно інтеграції економік країн до світового господарства свідчить про концентрування загального вектору уваги на дослідженні аспектів конкурентоспроможності окремих господарських комплексів національних економік та їх об' єднань, важливості міждержавного співробітництва, враховуючи значення принципу відкритості внутрішніх економічних комплексів у загальній системі світового господарства.

© Попова В.Г., 2011

СВІТОВЕ ГОСПОДАРСТВО

Рис.1. Структурна схема напрямів розвитку теорій міжнародної економічної інтеграції у контексті можливостей їх використання Україною у її інтеграції до світового господарства та підвищенні міжнародної конкурентоспроможності: ^^^^   - вектор можливого прогресивного розвитку структури для України; _^    - вектор прогресивного розвитку в межах групи.

Сучасний стан розвитку світового господарства, прискорення глобальних економічних процесів створює необхідність втілення комплексних програм з реформування складних відкритих соціально-економічних систем у контексті оптимізації їх взаємодії у масштабах всієї світової економіки. А це висуває на перший план такі процеси, як прискорення реалізації реформ у соціальній і економічних сферах, підтримка високих і сталих темпів економічного зростання, підвищення конкурентоспроможності кожної ланки галузевих і державних економік з точки зору створення умов для розвитку функціонування усієї системи світового господарства в цілому. Таку можливість надає використання науково-обгрунтованого підходу з залучення локальних державних економік, їх окремих господарських комплексів у міжнародне економічне інтеграційне співробітництво, бо безпосередня участь у міжнародній економічній системі господарювання завжди сприяє вирішенню у країні національних економічних проблем, внаслідок перегляду й удосконалення розміщення та розвитку продуктивних сил, удосконалення внутрішньогосподарських пропорцій економіки, розширення виробництва товарів і послуг за межі власної країни [1, С.544]. А самі міжнародні економічні відносини об'єктивно породжують відповідні протиріччя між інтересами різних держав. При цьому «... ігнорувати ці протиріччя неможливо, оскільки від наслідків конкурентної боротьби залежить якісне розв'язання країнами внутрішніх проблем зайнятості, підвищення конкурентоспроможності національної економіки, досягнення вищих темпів економічного зростання та забезпечення економічної і політичної стабільності» [2, С.192]. Розглядаючи сутність міжнародної економічної інтеграції слід розуміти, що вона тісно пов'язана з такими поняттями та процесами які протікають у міжнародному конкурентному середовищі як глобалізація, інтернаціоналізація, міжнародний розподіл праці, науково-технічна революція (рис.1.2).

МІЖНАРОДНЕ КОНКУРЕНТНЕ СЕРЕДОВИЩЕ

ГЛОБАЛІЗАЦІЯ

( Лібералізація

соціально-еконо-Чмічних відносин

Ринкові методи організації гос­подарчих зв'язків

Уніфікація

ідеологічних

цінностей

Вільний доступ до

світових ринків

ІНТЕРНАЦІОНАЛІЗАЦІЯ

Виробництва

Капіталу

Економічна

Соціально-психологічна

\

Інвестиційна

діяльність

/             Спеціалізація N

Міжга­лузева

Внутріш-

ньогалу-

зева

Техноло­гічна

ГЕ

Трансфер капіталу

\

ГЇПрямі інвестиції Портфельні

інвестиції

V

Участь у

виробничому

капіталі

Участь у

банківській

системі

ЗІ

МІЖНАРОДНИЙ РОЗПОДІЛ ПРАЦІ

Абсолютні переваги

Зрівняльні переваги

Переміщення факторів

виробництва

Міжнародна

конкуренція

НАУКОВО-ТЕХНІЧНА РЕВОЛЮЦІЯ

Наука

\

Науково-дослідні і

дослідно-констру­кторські розробки

Технологія

Основні засоби

виробництва

СИСТЕМА СВІТОГО ГОСПОДАРСТВА

Рис. 2. Зв' язок понять і еволюційних процесів у системі світового господарства

Дослідження теоретичних основ міжнародної конкурентоспроможності в умовах посилення інтеграційних процесів дозволило довести необхідність розробки і реалізації різнорівневих національних програм створення конкурентних переваг (на рівні підприємства, галузі, регіонального господарського комплексу), забезпечення їх системної та комплексної взаємодії з метою забезпечення постійного інноваційного зростання економіки країни.

Передумови реалізації зазначених програм створюються в рамках регіональних господарських комплексів, функціонування яких забезпечує підвищення конкурентоспроможності на різних структурних рівнях національної економіки і створює передумови зростання ефективності інтеграції держав у світову систему господарювання (рис.3).

МІСГЛСИСПСМЛ МІЖНАРОДНО! ПП'КІ'І'ЛШІ

МАКРОСИСТЕМА МІЖНАРОДНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ X

МЕІОСІКТЕМА МІЖНАРОДНОЇ 1НТЕГРЛШ1

Т ер кто рій ль н а мезо с истсми

[І Єр В11Н НІЛІ

регіон

ад мін втра­тившій район

ТСрИТОріаДЬ-

ний регіон економічніш регіон

макрооконо-мічниіі регіон

Галузева мезоенстема

матеріальне виробішцтео

промисловість

транспорт

матсріально-

I ^МіІЧНЄ

постачання та збут

сільське господарство

буДПШІЩТВО I

оптова та роздрібна нір і і кін

нематеріальне виробництво

сфера послуг _

культура

паука

ж і ги ні но­вому на льне господарство

охорона здоровя

управління та оборона

СйЦІи/ІЬНІІ'К'ОІНШІ'ШЇІ М1гп10€|1СТ1'МЦ

екологічніш компонент

експортні операції

дсмографічнші компонент іпфра структур­ний компонент економічний компонент соціальний компонент

МИКРОСИСТЕМА МІЖНАРОДНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ

г

т

імпортні операції

прямі іноземні

і и вес ІНШІ

фактори виробнії ці ва

ґ--

управлінські

технології

Рис. 3. Структурна схема інтеграції національних економік до світового господарства

Таким чином, ми можемо розглядати регіональний господарський комплекс, який розміщений у межах окремої держави як територіальну підсистему, яка створює можливості з міжнародної інтеграції для всієї держави через свою внутрішню та зовнішню спеціалізацію, розподіл праці, та інфраструктурну достатність. А сама регіональна міжнародна конкурентоспроможність може бути визначена через здатність економічної системи регіону успішно конкурувати на національному та міжнаціональному рівнях з урахуванням кон' юнктурних тенденцій розвитку локальних та глобальних ринків.

Висновки: На сучасному етапі розвитку світової економіки для України найбільш прийнятною є концентрація зусиль з використання основних положень теорії корпораціоналізму з поступовим переходом до плюралістичної моделі інтеграції у світове господарство.

Для України зараз найбільш прийнятним шляхом у підвищенні її міжнародної конкурентоспроможності та інтеграції до світового господарства є концентрація зусиль з поступового переходу від дуалістичної системи інтеграційного співробітництва до моноритарної з інтеграцією у ЄС на плюралістичних засадах, що дозволить отримати вільний доступ до світових ринків під егідою

ЄС.

РЕЗЮМЕ

Статтю присвячено розвитку методологічних основ дослідження міжнародної конкурентоспроможності.

Досліджено теоретичні основи міжнародної інтеграції, еволюцію теорій конкурентних переваг і галузевого лідерства в умовах інтеграції, роль та значення регіональних господарських комплексів у підвищенні міжнародної конкурентоспроможності держави. Ключові слова: міжнародна конкурентоспроможність, регіональні господарські комплекси, економічна інтеграція, міжнародні конкурентні переваги.

Статья посвящена развитию методологических основ исследования международной конкурентоспособности.

Исследованы теоретические основы интеграции, эволюция теорий конкурентных преимуществ и отраслевого лидерства в условиях интеграции, роль и значение региональных хозяйственных комплексов в повышении международной конкурентоспособности государства. Ключевые слова: международная конкурентоспособность, региональные хозяйственные комплексы, экономическая интеграция, международные конкурентные преимущества.

SUMMARY

The article is devoted development of methodological bases of research of international competitiveness.

Investigational theoretical bases of international integration, evolution of theories of competitive edges and of a particular branch leadership in the conditions of integration, a role and value of regional economic complexes is in the increase of international competitiveness of the state.

Keywords: international competitiveness, regional economic complexes, economic integration, international competitive edges.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

1. Антонюк Л.Л. Шляхи інтеграції України в глобальну інноваційну систему l Д.Г. Лук'яненко, В.І. Чужиков, Л.Л. Антонюк та ін. l Спільний європейський економічний простір: гармонізація мегарегіональних суперечностей: (монографія). - Київ, 2007. - 344с.

2. Нікітіна М.Г. Світове господарство і міжнародні економічні відносини: просторові аспекти розвитку: Навч.посіб. - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 192 с.

УДК 330.322.014 (4-015:4-014)

ХАРАКТЕРИСТИКА ИНВЕСТИЦИОННОГО ПОТЕНЦИАЛА СТРАН ЦЕНТРАЛЬНОЙ И ВОСТОЧНОЙ ЕВРОПЫ

(ЦВЕ), ЧЛЕНОВ ЕВРОПЕЙСКОГО СОЮЗА

Радулова А., гл. асс., д-р Хозяйственная академия им. Д. А. Ценова, г. Свищов, Республика Болгария

Инвестиционный климат определяется как «совокупность преобладающих в стране политических, социально-культурных, финансово-экономических и правовых условий, которые определяют качество предпринимательской инфраструктуры, эффективность инвестирования и степень возможных рисков при вложении капитала.»[7] Определяемый таким образом инвестиционный климат имеет две основные характеристики: оценка факторов, которые играют решающее значение в привлечении внешних инвестиций, и измерение возможных рисков при инвестировании. Баланс между инвестиционной привлекательностью и инвестиционным риском в одной или другой стране характеризует реальный инвестиционный климат. Инвестиционная привлекательность определяется эффективностью вложений - т.е. они направляются, прежде всего, к тем странам, которые обеспечивают самую высокую окупаемость инвестированных средств. По этой причине оценку положительных сторон инвестиционного климата целесообразно осуществлять на базе измерения потенциала эффективности инвестиций, а определение отрицательных сторон инвестиционного климата - на основе оценки инвестиционных рисков.

Оценка инвестиционного климата предполагает учитывать:

1. Экономические условия: состояние макросреды, динамика ВВП и национального дохода, объем производства промышленной продукции, уровень инфляции, развитие высокотехнологичных производств, основные характеристики рынка труда, состояние денежно-кредитной, финансовой, бюджетной, налоговой и валютной систем и т.д.

2. Государственную инвестиционную политику, определяемую посредством степени государственной поддержки иностранных инвестиций, участия в международных договорах, возможностей национализации иностранного имущества, преемственности политической власти, устойчивости и эффективности государственных институций и др.

3. Нормативно-правовую базу инвестиций: статус регламентирующих документов и порядок их изменения, параметры входа и выхода иностранных инвестиций, налоговый, валютный и таможенный режимы, режим создания, регистрации, отчетности, слияния и ликвидации фирм, меры регулирования и контроля над деятельностью, регулирование споров и т.д.

4.   Информационное обеспечение материалами о состоянии различных факторов, определяющих инвестиционный

климат.

Оценка различных составляющих инвестиционного климата позволяет определить уровень национального риска, целесообразность и привлекательность осуществления инвестиций. Методики оценки инвестиционного климата разнообразны, но чаще всего они базируются на определении четырех комплексных показателей: деловая активность, потенциал развития хозяйственной системы, состояние рынка труда и характеристика денежно-кредитной, финансовой, бюджетной, налоговой и валютной систем.

Быстрое усиление притока инвестиций в мировом масштабе в последние два десятилетия привело к значительному экономическому росту. Спад инвестиционных потоков наблюдается после 2008 г. как в развитых, так и в развивающихся и экономиках «в переходе» вследствие более низкой склонности к инвестированию в реальные производственные мощности, в результате сужения конечного спроса, ужесточения условий кредитования и уменьшения корпоративных прибылей. В 2008 году иностранные инвестиции в мировом масштабе были на 13,б7% меньше по сравнению с 2007 годом, а в 2009 году по сравнению с 2007 годом они составляли 47,9б%[8]. Такие же тенденции наблюдаются и в Европейском союзе, где спад за 2008 год составил 41,88%, а за 2009 год в сравнении с 2007 годом инвестиционные потоки уменьшились на б0,82%.

Мировые тенденции снижения инвестиционной активности не коснулись в такой же степени стран ЦВЕ, где приток прямых иностранных инвестиции (ПИИ) уменьшается значительно более низкими темпами. Преобладающими являются «зеленые инвестиции» в область услуг и производственный сектор по обслуживанию местного рынка. Самые значимыми в регионе стран ЦВЕ являются инвестиции из Западной Европы и США. Поток направлен, прежде всего, в присоединившиеся к союзу страны, которые являются объектом настоящего исследования.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102 


Похожие статьи

B I Las - The public administration of exogenous and endogenous risks of regional development in post-crisis period