B I Las - The public administration of exogenous and endogenous risks of regional development in post-crisis period - страница 93

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102 

Сучасний міжнародний валютний ринок - це, багатогранна цілісна структура, яка заснована на засадах біржового та позабіржового ринків. Згідно економічної теорії біржовим валютним ринком вважається торгівля валютою на спеціально організованих валютних біржових платформах. На позабіржовому ринку торгівля ведеться в основному між комерційними банками.

Згідно одного з трактувань, міжнародний валютний ринок - це сукупність операцій з купівлі та продажу валюти. Але дане поняття є доволі стислим. Згідно практики проведення операцій на даному секторі фінансового ринку [6] та спираючись на засади економічної теорії, сучасний міжнародний валютний ринок можна визначити, як систему стійких економічних і організаційних відносин між учасниками міжнародних розрахунків з приводу не тільки валютних операцій, а й зовнішньої торгівлі, наданняпослуг, здійснення інвестицій та інших видів діяльності, які вимагають обміну і використання різних іноземних валют [3]. Дане трактування дозволяє виділити залежність учасників міжнародного валютного ринку від потреби в проведенні конверсійних та інших операцій пов' язаних з обміном (купівлі або продажу) іноземних валют. Таким чином, валютний ринок охоплює також операції зі страхування валютних ризиків, диверсифікації валютних резервів і переміщення валютної ліквідності, різні заходи валютного втручання, що притаманне ринку Forex. Це обумовило збільшення кола учасників міжнародного валютного ринку за цілями та функціями, що підвищило об' єми транзакцій (табл. 1).

Згідно табл. 1, об' єм трансакцій на міжнародному валютному ринку з 1998 по 2010 рік збільшився на 1б0%. Такий приплив капіталу, обумовлений саме прискоренням темпів фінансової глобалізації та виводом капіталу з реального сектору економіки збільшивши рівень ризику структурних кризових явищ.

Досліджуючи Forex у якості економічної категорії виникає відсутність єдиного розуміння цього поняття в науковій літературі, але згідно одного з тлумачень Forex (іноді FX, від англ. Foreign Exchange - обмін іноземної валюти) - це ринок міжбанківського обміну валют за вільними цінами (котирування формується без обмежень або фіксованих значень). На території країн з економікою, що розвивається, термін Forex прийнято використовувати для позначення взаємного обміну валют, а не всієї сукупності валютних операцій. Проте, в країнах з розвиненою економікою, Forex ототожнюється з валютним ринком, а також з торгівлею валютою (англ. trades currencies) [3].

Таблиця 1

Глобальний середньодобовий зовнішньоторговельний обіг

Інструменти

Всього в тому числі: операції дилерів

операції інших фінансових установ

операції не фінансових установ_

1998

 

2001

 

2004

 

2007

 

2010

 

Сума

 

%

Сума

 

%

Сума

 

%

Сума

 

%

Сума

 

%

1326

 

100

1239

 

100

1928

 

100

3324

 

100

3981

 

100

 

961

63

719

38

1018

33

1392

42

1348

39

299

20

346

28

634

33

1339

40

1900

48

266

17

174

14

276

14

393

18

333

13

та

Це обумовлює вживання терміну Forex на території України для позначення виключно спекулятивної торгівлі валютою через комерційні банки або дилінгові центри, яка ведеться з використанням кредитного плеча. Але, виходячи з того, що операції здійснювані на ринку Forex дублюють операції на міжнародному валютному ринку, то дані поняття можна вважати тотожними. Це дозволяє визначити Forex як сукупність операцій з купівлі-продажу іноземної валюти, і наданню позик фінансовими установами на конкретних умовах (сума, обмінний курс, процентна ставка) з виконанням на певну дату. Таким чином, можна виділити наступні сегменти ринку Forex: ринок операцій «аутрайт», ринок операцій «спот», ринок форвардних операцій, ринок операцій «своп» та ринок опціонів.

Досліджуючи різноманітність та функції учасників Forex, можна поділити їх на дві категорії: регулюючі та функціонуючі. До першої групи можна віднести діяльність уряду країн через центральні банки та національні фінансові організації, а також міжнародні валютно-кредитні установи, де головним завданням останніх є формування та реалізація міжнародних економічних стратегій через валютну складову та кредитування. До другої - великі комерційні банки, брокерські фірми, міжнародні корпорації, експортери та імпортери, страхові компанії, інвестиційні фонди, приватні інвестори та фізичні особи.

Головними суб'єктами, які функціонують на міжнародному валютному ринку є національні фінансові організації та установи (уряд, центральний банки та інші), міжнародні та регіональні кредитно-фінансові установи та великі транснаціональні банки, через які здійснюється обмін валют для: експортерів та імпортерів, страхових та пенсійних фондів, хеджування дилінговий центрів і приватних інвесторів, власних спекулятивних операцій на ринку Forex. За цих умов, валютне регулювання стає невід' ємною складовою валютної системи, яка реалізується як у межах окремої держави, так і поза нею. Виокремлюють два рівні валютного регулювання: наднаціональний (міжнародний) та національний.

В теперішній час, міжнародна система валютних відносин являє собою розгалужену систему державних та приватно-кредитних елементів, через які здійснюється координація фінансових зв'язків, а її учасників можна умовно поділити на чотири групи: міжнародні та регіональні фінансові організації, національні фінансові організації та установи, суб'єкти господарювання, фізичні особи (рис. 2).

Перша група «Міжнародні та регіональні фінансові організації» представлена двома рівнями: світовими валютно-кредитними та фінансовими установами (МВФ, Світовий Банк та його структурні підрозділи); регіональними валютно-кредитними установами. Друга група «Національні фінансові організації» представлена урядом окремих країн (в Україні: Кабінетом міністрів України; Адміністрацію президента; Верховною Радою України); Центральним банком та державними установами функціонуючими в межах регулювання валютного ринку (в Україні - Державною податковою адміністрацією; Державним митним комітетом; в) Міністерством зв' язку України). Третя група «Суб' єкти господарювання» представлена рядом юридичних осіб, які займаються підприємницькою діяльністю та є учасниками міжнародного валютного ринку (Транснаціональні компанії, Комерційні банки, Міжнародні та внутрішні інвестиційні фонди, експортери та імпортери, ділінгові центри, всі варіанти бірж, представники реального сектору, приватні та корпоративні інвестори). Четверта група «Фізичні особи» включає населення (резидентів, нерезидентів та осіб без громадянства)

Головною метою створення Міжнародного валютного фонду було регулювання відносин між країнами-членами. На практиці МВФ відіграє подвійну роль: стежить за виконанням своїми членами визначених правил поведінки в галузі валютно-фінансових відносин, надає ресурси для фінансування дефіцитів платіжних балансів та використовуючи міжнародний валютний ринок у якості інструменту впливу на розвиток національних економічних систем формує світову стратегію та напрямки розвитку глобальної фінансової системи.

При наданні кредитів МВФ ставить перед країнами-боржниками деякі політичні та економічні умови, які втілюються у програмах перебудови економіки. Цей порядок називається принципом обумовленості. Як правило, вказані програми охоплюють заходи, що належать до сфери бюджетно-податкової, кредитно-грошової політики, цінового механізму, зовнішньої торгівлі, міжнародних кредитних та валютно-розрахункових відносин. Вони пов'язані зі зменшенням державних витрат, підвищенням податків і ставки позичкового процента, зміною валютного курсу.

Швидкі темпи розвитку фінансової системи дозволили, завдяки глобалізації приватного фінансового ринку, удосконалити системи міжнародних фінансових ринків. Цей процес відбувався протягом останніх 40-50 років та став головним аспектом економічного розвитку. У зв' язку з тим, що більшість розвинених країн не потребує фінансових ресурсів Фонду, дана міжнародна установа почала масштабне фінансування та підтримку країн, що розвиваються, тобто країн, які не мають доступу до приватних фінансових ринків. Це супроводжувалося переорієнтацією МВФ від статусу міжнародного банкіра до організації, що сприяє економічному розвитку країн, які самі не в змозі вийти на фінансові ринки і потребують офіційної підтримки Фонду.

За таких умов, фінансування з інших офіційних джерел або країн пов' язане з домовленістю з МВФ. Це дозволяє МВФ контролювати та регулювати швидкість й інтенсивність всіх потоків капіталу в світі.

Фінансові ресурси МВФ спрямовуються для надання допомоги країнам-членам, які намагаються подолати проблеми платіжного балансу, а також для сприяння у пом'якшенні наслідків реалізації стабілізаційних програм. МВФ надає фінансування як зі своїх загальних ресурсів, так і в межах механізмів пільгового фінансування, управління якими здійснюється окремо. Держави-члени, які користуються загальними ресурсами МВФ, "купують" (тобто позичають) валюту інших держав-членів або СДР в обмін на еквівалентну суму у своїй власній валюті.

МВФ стягує плату за такі позики та вимагає, щоб держави-члени в межах визначеного терміну "викупили" свою валюту у МВФ (тобто погасили заборгованість), використовуючи для цього валюту інших держав-членів або СДР. Пільгове фінансування надається у вигляді кредитів під низькі проценти, але як правило пов'язане з додатковим кредитуванням економіки країни через Міжнародний банк реконструкції та розвитку, де вигоди від кредиту значно менші.

Кредити, що залучаються від МВФ, використовуються для підтримки курсу національної валюти, для фінансування дефіциту платіжного балансу та покликані пом'якшити економічні труднощі у процесі проведення економічних реформ, які дають змогу забезпечити у перспективі економічне зростання в країні. Без проведення програми економічних перетворень фінансова підтримка з офіційних джерел не має сенсу, бо в цьому разі позичкові кошти використовуватимуться на фінансування лише поточних проблем платіжного балансу, які без реформування економіки знову нагромаджуватимуться і перетворюватимуться у додатковий тягар.

Світовий банк в системі учасників міжнародного валютного ринку, який являє собою групу споріднених організацій, відіграє роль міжнародного центрального банку. До його структури входять: Міжнародний банк реконструкції та розвитку, Міжнародна асоціація розвитку, Міжнародна фінансова корпорація, Багатостороння агенція гарантування інвестицій, а також Міжнародний центр урегулювання інвестиційних конфліктів.

Офіційні цілі членів Групи Світового банку, як установи міжнародного рівня регуляції валютних відносин - зменшення бідності та підвищення життєвих стандартів країн-членів шляхом сприяння економічному розвитку останніх і залучення ресурсів з розвинутих країн до країн, що розвиваються. Зазначимо, що основна різниця між Світовим банком і МВФ полягає в тому, що МВФ більше концентрує свою увагу на питаннях короткострокової фінансової стабільності в країнах, тоді як Світовий банк зосереджується переважно на середньо- та довгострокових (за терміном реалізації) проектах структурних та галузевих перетворень в економіках країн. Ось чому, коли йдеться про фінансову стабілізацію в національній економічній системі, то це питання насамперед стосується діяльності МВФ. Світовий банк, який концентрує свою увагу на перетвореннях на мікрорівні, на питаннях приватизації, дерегуляції галузевих перетворень, сприяє реформуванню енергетичної галузі, сільського господарства, соціального сектора тощо.

Головна установа Світового банку, Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР) на початку своєї діяльності була призначена стимулювати приватні інвестиції у західноєвропейських країнах після Другої світової війни. Діяльність банку зосереджена на двох сферах - макроекономічна стабілізація та інституційні зміни. Активніше МБРР діє в інституційній сфері: надає допомогу в здійсненні приватизації, зміні форм власності, упровадженні антимонопольних заходів та ін.

МБРР отримує більшість своїх ресурсів завдяки операціям на світових фінансових ринках. Банк продає бони та інші гарантії заборгованості пенсійним фондам, страховим компаніям, корпораціям, іншим банкам, а також фізичним особам. Певна частина кредитів банку надається на розвиток малорентабельних галузей з високим строком окупності витрат, куди приватний капітал не вкладається: інфраструктура, сільське господарство. Але без розвитку цих галузей неможливе економічне будівництво у країнах, що розвиваються. МБРР бере високу плату за кредити - на рівні ринкових умов.

Кредити Світового банку є достатньо привабливим джерелом зовнішнього фінансування. За класифікацією Світового банку Україна належить до третьої категорії країн (середній рівень доходів). Для таких країн строк погашення кредитів становить 17 років з пільговим періодом 3 років, протягом яких сплачуються лише відсотки. Проценти за позиками Світового банку, які до цього часу залучені Україною, сплачуються за плаваючою ставкою. З урахуванням загальної маржі Світового банку ставка процентів для України становить близько б,3% річних.

Регіональні міжнародні кредитно-фінансові інституції мають схожі цілі - це розвиток економіки, економічного співробітництва та інтеграції у регіоні. У них однотипний порядок формування пасивів, однакова форма правління, ідентичні об'єкти кредитування -переважно інфраструктура, сільське господарство, добувна промисловість. Усі вони видають кредити лише країнам-членам.

Поява цих інституцій пов'язана із прискоренням у б0-ті роки розпаду світової колоніальної системи, з поширенням регіонального співробітництва та економічної інтеграції країн, що розвиваються. До найвідоміших регіональних міжнародних кредитно-фінансових установ передусім відносять Міжамериканський банк розвитку (МаБР), Африканський банк розвитку (АфБР) та Азіатський банк розвитку (АзБР).

Перша група «Міжнародні та регіональні фінансові організації» представлена двома рівнями: світовими валютно-кредитними та фінансовими установами (МВФ, Світовий Банк та його структурні підрозділи); регіональними валютно-кредитними установами. Друга група «Національні фінансові організації» представлена урядом окремих країн (в Україні: Кабінетом міністрів України; Адміністрацію президента; Верховною Радою України); Центральним банком та державними установами функціонуючими в межах регулювання валютного ринку (в Україні - Державною податковою адміністрацією; Державним митним комітетом; в) Міністерством зв'язку України). Третя група «Суб' єкти господарювання» представлена рядом юридичних осіб, які займаються підприємницькою діяльністю та є учасниками міжнародного валютного ринку (Транснаціональні компанії, Комерційні банки, Міжнародні та внутрішні інвестиційні фонди, експортери та імпортери, ділінгові центри, всі варіанти бірж, представники реального сектору, приватні та корпоративні інвестори). Четверта група «Фізичні особи» включає населення (резидентів, нерезидентів та осіб без громадянства).

Висновки. В сучасних умовах світової економічної системи відбувається тенденція до відділення міжнародного фінансового ринку від реального сектору. Насамперед це стосується фондового та страхового ринків. Цей факт обумовлений більшою дохідністю та ліквідністю активів фінансового ринку у порівнянні з реальним сектором. Тому, за умов використання міжнародного валютного ринку у якості інструменту економічної інтеграції головним завданням є зменшення диспропорцій між фінансовим та реальним секторами економіки. Це призведе до підвищення конкурентоздатності національних економічних систем, зменшення коливань за умов системних криз та ефективності соціально-економічної сфери.

РЕЗЮМЕ

Розглянуто роль міжнародного валютного ринку в системі міжнародного капіталу за умов глобалізації; досліджено суб' єктів міжнародного валютного ринку; визначено міжнародний валютний ринок у якості інструменту економічної інтеграції. Ключові слова: Forex, міжнародний валютний ринок, глобалізація, міжнародний ринок капіталу.

РЕЗЮМЕ

Рассмотрено роль международного валютного ринка в системе международного капитала при условиях глобализации; исследовано субъекты международного валютного рынка; определено международный валютный рынок в качестве инструмента экономической интеграции.

Ключевые слова: Forex, международный валютный рынок, глобализация, международный рынок капитала.

SUMMARY

The role of the international monetary system in the rink of international capital in a globalized world has been examined; the subjects of international foreign exchange market have been studied; the international foreign exchange market has been defined as an instrument of

economic integration.

Keywords: Forex, the international foreign exchange, globalization, international capital market.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

1. Коваленко Ю.М. Структуризація сучасного фінансового ринку І Коваленко Ю.М. - Фінанси України. 2010 №9, с. 91-99

2. Корнелиус Лука Торговля на мировых валютных рынках І Корнелиус Лука - М.: Альпина Бизнес Букс, 2003. - 71б с.

3. Arthur O' Sullivan, Steven M. Sheffrin Экономика: принципы функционирования = Economics: Principles in action. Upper Saddle River, New Jersey 07438: Pearson Prentice Hall, 2003. — 331 с.

4. Моисеев А. А. Международные финансовые организации (правове аспекты деятельнсоти) 2-е издание, дополненное и переработанное І Моисеев А. А.. - М.: Омега-Л, 2003. - 296 с.

3. Вікіпедія [електронний ресурс] - Режим доступу:http:ІІuk.wikipedia.orgІ

б. The World Factbook, Central Intelligence Agency [електронний ресурс] - Режим доступу: http:Hwww.cia.gov

ОЦІНКА МІСЦЯ УКРАЇНИ У ГЛОБАЛЬНОМУ КОНКУРЕНТНОМУ ПРОСТОРІ Усиченко Т.В., асистент кафедри «Міжнародна економіка», ДонНУ

Процес реформування економіки України та її інтеграція в систему світогосподарських зв' язків супроводжувався цілою низкою негативних структурних змін. У процесі становлення політичної незалежності Україна пройшла ряд етапів розвитку національної економічної системи в рамках яких відбувся перехід від економіки Factor-driven Economy Investment-driven Economy. Умовно ці етапи розвитку можна поділити на 3 груп:

-перший етап (199бр.-1998р.) характеризувався перевищенням обсягів імпорту, над експортом, головним завданням на даному етапі було збільшення обсягів експорту та зниження обсягів імпорту, а також збільшення виробництва груп високоліквідних товарів, більш високого ступеня переробки, застосування високих технологій і виробництво конкурентоспроможної продукції.

-другий етап (1999р.-2000р.) було орієнтовано на входження України в систему міжнародного поділу праці, за рахунок чого був збережений баланс зовнішньоторговельного обороту. На цьому етапі з' явилась можливість акумулювати необхідні матеріальні й фінансові ресурси для проведення структурних перетворень в експортоорієнтованих галузях. Експортна спеціалізація України стала базуватися не на експорті низькосортних видів прокату чорних металів, а на експорті високоякісної легованої сталі.

-третій етап (2001 р.-2003р.) характеризувався удосконаленням елементів зовнішньоекономічних зв'язків у товарному, інвестиційному та геополітичних аспектах, також на даному етапі зростає обсяг експорту машинобудівної та високотехнологічної продукції.

-четвертий етап (200бр.-2010р.) характеризувався інтенсивним розвитком всіх сфер виробництва на основі принципово нової структури промислового виробництва, а також вдосконаленням структури зовнішньої торгівлі в період кризи та у посткризовий період, яка націлена на розвиток нових ринків для вітчизняної продукції за рахунок високотехнологічних та конкурентних товарів.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101  102 


Похожие статьи

B I Las - The public administration of exogenous and endogenous risks of regional development in post-crisis period