Л И Антошкина - В рамках черноморского экономического сотрудничества и гуам - страница 10

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101 

11,7

-

-

-

-

-

-

-

-

Латвия

2,7

0,5

19,4

2,2

80,б

1,1

40,2

1,1

40,4

Литва

б,5

4,8

74,3

1,7

25,7

0,3

4,0

1,4

21,7

Люксембург

15,8

1,1

7,1

14,б

92,7

11,9

75,7

2,7

1б,9

Венгрия

27,9

2,3

8,3

25,б

91,7

14,2

51,1

11,3

40,б

Мальта

7,2

1,2

17

б

83

4

54,7

2

28,3

Нидерланды

128,8

Зб,9

28,7

81,9

бЗ,б

47,3

Зб,7

34,б

2б,8

Австрия

73,3

9,5

13

бЗ,б

8б,9

39,1

53,3

24,б

33,5

Польша

-

-

-

-

-

-

-

-

-

Португалия

32,3

18

55,9

14,3

44,1

4

12,4

10,3

31,8

Румыния

-

-

-

-

-

-

-

-

-

Словения

30,3

2,9

9,б

27,4

90,3

1,9

б,2

25,5

84,1

Словакия

15,б

1,2

7,7

14,4

92,3

б,9

43,9

7,б

48,4

Финляндия

2б,7

8,б

32,3

17,8

бб,7

б,5

24,2

11,3

42,4

Швеция

102,3

18,5

18,1

83,5

81,б

2б,9

2б,3

5б,б

55,4

ик

5бб,5

1б,9

470,5

83,1

1б7,4

29,б

303,1

53,5

Исландия

3,9

1,4

Зб

2,5

б4

2

51,3

0,5

12,б

Лихтенштейн

-

-

-

-

-

-

-

-

-

Норвегия

7,3

13,1

48,б

8б,9

2б,9

48

21,8

38,9

Швейцария

1б0,б

22,4

13,9

138,3

8б,1

91,1

5б,7

47,1

29,3

Потоки мигрантов в Европейском союзе достигли такой интенсивности, что связанные с ними перемены можно характеризовать как самую настоящую революцию. Однако расширение ЕС и увеличившиеся потоки мигрантов не оказали отрицательного воздействия на уровень зарплат и безработицы в «старых» странах Союза. Миграция способствовала росту общеевропейского ВВП, в том числе на душу населения, и не привела к тем отрицательным последствиям, которых опасались [1].

Между 2000г. и 2005г., количество занятых в Европе возросло на 12 млн. человек. Несмотря на тот факт, что доля мигрантов была менее 5% в общей занятости по странам ЕС, их вклад в ВВП составил 15% [8]. В противовес общему мнению, что мигранты в основном заняты неквалифицированным трудом, возросла занятость мигрантов в секторе среднеквалифицированных и высококвалифицированных работников, где занятость у местного населения тоже высока. В это время количество мигрантов средней квалификации возросло на 50%, а высококвалифицированных - в два раза. В последние три года наблюдается снижение темпов экономического развития ЕС. Средняя занятость в ЕС стоит на уровне 63%, а для мигрантов - существенно ниже. В ЕС была поставлена цель достичь в 2010 г. уровня занятости в 70%. Для этого в ЕС-27 необходимо было создать к 2010 г. более 20 млн. рабочих мест (в том числе в странах ЕС-15-15 млн.). Прогнозы Института системного анализа Австрийской академии наук показывают, что общее количество людей трудоспособного возраста между 2010 г. и 2030 г. будет сокращаться в среднем на 1 млн. человек в год [9]. Поэтому, даже если допустить, что уровень занятости стабилизируется на уровне 70%, но не будет возрастания миграции, вероятнее всего, экономический рост в ЕС не сможет превысить 0,5% в год, и рост ВВП на душу населения также значительно снизится, что может отразиться на конкурентоспособности экономики ЕС.

Такая ситуация делает необходимой и трудовую иммиграцию в ЕС. Согласно опубликованному в 2006 г. докладу комиссии лорда Тернера (на тот момент глава британской службы финансового надзора - Financial Services Authority - FSA), к 2025 г. одной только Великобритании понадобятся 10 млн. иммигрантов. Они трудолюбивы, не просят таких зарплат, как коренные европейцы. Стало быть, использование их труда выгодно. Оно снижает расходы компаний и себестоимость производимых в Европе товаров и услуг. А, следовательно, повышает конкурентоспособность всей европейской экономики, стонущей от обилия и дешевизны продукции из Китая. Кроме того, таким образом можно добиться снижения инфляции и бюджетных дефицитов (общей беды стран - участниц Европейского валютного союза) [3].

Большинство принимающих стран используют селективный подход при регулировании иммиграции. Его смысл заключается в том, что государство не препятствует въезду тех категорий работников, которые нужны в данной стране, ограничивая въезд всем остальным.

Обычно в разрешении проблем иммиграции задействованы как минимум три государственных ведомства: министерство иностранных дел (выдача въездных виз), министерство юстиции в лице службы по иммиграции или иные органы пограничного контроля, которые непосредственно исполняют определенный законом режим въезда, и министерства труда, надзирающие за использованием иностранной рабочей силы. В некоторых странах перед выдачей разрешения на въезд потенциального иммигранта его работодатель обязан получить согласие министерства внутренних дел и профсоюзов данной отрасли.

Нормативно-правовая база для иммиграции в большинстве принимающих стран Европы представлена огромным количеством законов и подзаконных актов. Основные черты иммиграционного законодательства следующие: [4]

Профессиональная классификация. Законодательства всех принимающих стран устанавливают жесткие требования к уровню образования и стажу работы по специальности. Минимальным требованием к образованию считается окончание полного курса средней школы или профессионально-технического училища, что должно подтверждаться соответствующим дипломом. В большинстве случаев диплом необходимо подтверждать или оценивать на предмет соответствия требований к специалисту в соответствующей сфере принимающей страны. Приоритет при найме на работу отдается принимающими странами специалистам, имеющим как минимум 3-5 лет стажа работы по специальности. Для большинства профессий необходимы квалификационные гарантии в виде диплома о высшем или специальном образовании.

Ограничение личного характера. Законодательство принимающих стран предъявляет жесткие требования к состоянию здоровья иммигрантов. В страны не допускаются наркоманы, психически больные люди, люди, зараженные вирусом СПИД. Иммигранты обязаны представить справку о состоянии своего здоровья, заверенную консульским учреждением принимающей страны, или пройти специальное медицинское обследование.

Количественное квотирование. Большинство стран, принимающих иммигрантов, устанавливают их максимальное количество. Количественные квоты могут вводиться в рамках всей экономики в целом, определяя долю иностранной рабочей силы в числе всех трудовых ресурсов; в рамках отдельных отраслей; определяя максимальную долю иностранных рабочих в числе всех занятых в данной отрасли; в рамках отдельных предприятий, определяя максимальную долю иностранных рабочих на одном предприятии; либо как ограничение на общее количество иммигрантов, приезжающих в страну в течение года.

Экономическое регулирование. Оно вводит определенные финансовые ограничения, обеспечивающие сокращение численности иммигрантов. Что касается юридических лиц, то в некоторых странах фирмы имеют право нанимать иностранную рабочую силу только по достижении определенного объема оборота и продаж или после внесения определенных платежей в государственный бюджет. Частные лица имеют право иммигрировать, только если они готовы инвестировать в экономику принимающей страны определенную законом сумму, доказать легальность происхождения этих денег и создать определенное количество рабочих мест. По законодательству некоторых стран за оформление иммиграции и трудоустройство на местное предприятие иммигранты обязаны платить.

Временные ограничения. Законодательства большинства стран устанавливают максимальные сроки пребывания иностранных работников на их территории, по истечении которых они должны либо покинуть принимающую страну, либо получить от компетентных органов разрешение на продление своего пребывания в ней.

Географические приоритеты. Практически каждая страна, принимающая иммигрантов, законодательно устанавливает географическую и национальную структуру иммиграции. Она обычно регулируется с помощью количественных квот на въезд иммигрантов из определенных стран. Иногда, чтобы избежать обвинений в предвзятости и нарушении прав человека, правительства приводят в рамках географических квот лотереи на право иммигрировать между представителями из разных стран из одного географического региона.

Запреты. Явные и скрытые запреты нанимать иностранную рабочую силу обычно содержаться в законах о профессиях, которыми иностранцам заниматься запрещено. Явные запреты прямо перечисляют отрасли или специальности, в которых работать иностранцам нельзя. Скрытые запреты, напротив, устанавливают перечень отраслей или специальностей, в которых могут работать только граждане данной страны, перекрывая тем самым доступ к ним иностранцев.

Программы стимулирования реэмиграции. Они включают широкий круг мероприятий, начиная с мер по принудительной репатриации незаконных иммигрантов и заканчивая оказанием материальной помощи иммигрантам, желающим вернуться на родину. В западноевропейских странах (Германия, Франция, Нидерланды) принимались программы материального поощрения реэмиграции, предусматривающие выплаты выходных пособий при добровольном увольнении иммигрантов и их отъезде на родину.

Программы профессиональной подготовки иммигрантов. В качестве средства, которое могло бы побудить иммигранта вернуться на родину, правительства отдельных стран (Франция, Швейцария) рассматривают программы профессионального образования иммигрантов. По логике этих программ, получив образование в развитой стране, иммигранты смогут рассчитывать на более высокооплачиваемую и престижную работу, что и побудит их вернуться на родину. Однако интерес со стороны иммигрантов к участию в таких программах оказался довольно низким.

Программы экономической помощи странам массовой эмиграции. Развитые страны заключают соглашения со странами-экспортерами рабочей силы об инвестиции части переводов работников на родину и части государственных средств в создание новых предприятий в развивающихся странах, которые могли бы стать местами работы для реэмигрантов. Такие предприятия принимали форму кооперативов, совместных компаний, акционерных обществ.

Миграционная политика ЕС представляет собой важный инструмент с точки зрения решения демографических и политических проблем. При этом сохраняется некоторый дисбаланс между миграционными политиками отдельных государств. Не все вопросы проработаны в части миграционной политики в контексте расширения и присоединения новых членов.

Выводы. В настоящее время практически все страны мира активно воздействуют на процессы импорта и экспорта рабочей силы. Государственное регулирование направлено на то, чтобы получить максимальный эффект от положительных последствий международной миграции, и свести к минимуму отрицательные последствия этого явления.

СПИСОК ИСТОЧНИКОВ:

1. Информация агентства «EuroNews» от 25 августа 2010 г. [Электронный ресурс] Режим доступа: http://ru.euronews .net/2010/08/25/roma-in-europe/

2. Информация агентства «EuroNews» от 18 апреля 2011 г. [Электронный ресурс] Режим доступа: http://ru.euronews.net/2011/04/18/fidesz-s-new-constitution-for-hungary/

3. Общее пространство внутренней безопасности в ЕС: политические аспекты. / Отв. ред. - С.В. Уткин. - М.: ИМЭМО РАН, 2011. - 146 с.

4. Юрин А. В. Миграционная политика как фактор динамичного развития стран-членов ЕС / А. Юрин // Сегодня и завтра европейской экономики. Научно-аналитический сборник. №40-41. 2010.

5. Чугунова С.В. Синяя карта как новый инструмент правового регулирования трудовой миграции из третьих стран / С.Чугунова // Журнал Евразийского научно-исследовательского института. - № 7, 2010.

6. Ярошенко В.И. Влияние миграционных процессов на эффективность функционирования профессионального рынка труда / В.Ярошенко // Формирование рыночных отношений в Украине. - 2009. - № 9. - С.143-151.

7. European Demographic Data Sheet 2010 [Электронный ресурс] // International Institute for Applied System Analysis, Vienna, 2011. Режим доступа: www.populationeurope.org

8. International Migration Outlook, Annual Report, 2007 Edition, OECD, 2007.

9. The Global Report 2010, UNHCR Fundraising Reports, 30 June 2010.

ПPOБЛEMЫ И ПEPCПEKTИBЫ PA^mM COTPУДПИЧECTBA MEЖДУ CTPAПAMИ ЮГO-BOCTOЧПOЙ EBPOПЫ B PAMKAX ЧEPПOMOPCKOГO ЭKOПOMИЧECKOГO COTPУДПИЧECTBA И ^AM

PE3OME

Цель исследования состоит в изучении зарубежного опыта реализации государственных программ регулирования процессов трудовой миграции на примере стран Европейского Союза.

Kлючевые слoва: трудовая миграция, государственная программа, регулирование миграционных потоков, иммиграция, миграция рабочих

кадров.

PE3OME

Мета дослідження полягає у вивченні закордонного досвіду реалізації державних програм регулювання процесів трудової міграції на прикладі країн Європейського Союзу.

Kлючoвi слoва: трудова міграція, державна програма, регулювання міграційних потоків, імміграція, міграція робочих кадрів.

SUMMARY

The objective is the study of foreign experience in the implementation of state programs for regulating labor migration processes on the example of the European Union.

Keywords: labor migration, the state program, the regulation of migration, immigration, migration of skilled workers.

TEXПOЛOГIЧПA CKIAIOBA KOПKУPEПTOCПPOMOЖПOCTI ПAЦIOПAЛЬПOЇ EKOПOMIKИ Беззубченкo O.A., кандидат економічних наук, доцент кафедри міжнародної економіки Маріупольського державного університету

У зв' язку зі здійсненням в Україні економічних перетворень, які сприяють розвитку ринкових відносин, важливого значення набувають питання ефективного використання чинників підвищення рівня національної конкурентоспроможності на зовнішніх ринках.

Тенденції соціально-економічного розвитку України показують, що резерви факторної конкурентоспроможності (дешева робоча сила і традиційний експорт товарів із низькою доданою вартістю) вичерпали або вичерпають себе у середньостроковій перспективі. Через це актуальними питаннями сучасності є пошук нових джерел розвитку і забезпечення конкурентоспроможності України, основаних вже на інноваційно-інвестиційній моделі розвитку національної економіки. В таких умовах цільового значення набуває сучасна економічна наука, політика держави відносно реалізації практичних розробок у потрібних напрямках, вітчизняний та зарубіжний досвід.

Посилення трансформаційних процесів в системі сучасних економічних відносин, що викликані поглибленням інтернаціоналізації господарського життя та інтенсифікацією науково-технічного прогресу, породжує необхідність перегляду всього спектра вихідних методологічних постулатів, на принципах яких будується фундамент економічної теорії та її основні структурні конструкції. Це пов'язано, перш за все, із кардинальною зміною механізмів та чинників економічного розвитку суб'єктів економічних відносин, що, в свою чергу, призводить й до необхідності зміни методико-методологічного апарату аналізу господарських процесів, зокрема формування конкурентоспроможності всіх рівнів за суб'єктами конкуренції. Дослідженням складових конкурентоспроможності економіки країни займалися багато вітчизняних та зарубіжних вчених, серед них: Антонюк Л.Л., Білорус О.Г., Лук'яненко Д .Г., Жаліло Я.А., Базилюк Я.Б., М. Портер та інші [1-7]

Метою статті є аналіз рівня міжнародної конкурентоспроможності країни по основним товарним групам експорту та визначення залежності рівня міжнародної конкурентоспроможності стратегічно важливих галузей економіки України від технологічного чинника.

Система сучасних економічних відносин як на макро, так і на міжнародному рівні характеризується процесом ускладнення причинно-наслідкових зв' язків, що тісно пов' язано із поглибленням інтернаціоналізації світового господарства. За цих умов, як зазначає А. Гальчинський, існуюча конструкція причинно-наслідкових детермінантів в багатьох аспектах втрачає адекватність сучасним суспільним трансформаціям. Це пов'язано з еволюцією моделі економічних зв'язків, а відтак - необхідністю враховувати, з одного боку, позачасову детермінованість подій, а з іншого - зворотність економічних процесів [1, c. 4-б]. Логічним продовженням наведеної тези є визначення наступних принципів методології економічного аналізу: 1. економічні процеси детермінуються системою складної взаємодії різнорівневих і різноякісних сил; 2. економічний процес може буди джерелом власного розвитку за рахунок наявності зворотних зв'язків; 3. можливість самозбуджувальності економічних процесів.

Виходячи з такого розуміння сутності економічних процесів, можна зробити висновок, що конкурентоспроможність національної економіки є результатом взаємодії всіх суб' єктів економічних відносин, а тому формується в органічному поєднанні реалізації інтересів суб' єктів різних рівнів. Відтак, дослідження конкурентоспроможності повинно передбачати аналіз чинників, що впливають на конкурентоспроможність всіх рівнів за суб'єктами конкуренції: товару, господарюючого суб'єкта, галузі, регіону, національної економіки в цілому. При цьому, як зазначає Я. Жаліло, первинну ланку системи формування конкурентоспроможності становить конкурентоспроможність товару, адже товар є базовим предметом конкуренції, що опосередковує відтворювальний процес кожного підприємства і через який відбувається взаємодія суб'єктів ринку [2]. В свою чергу, конкурентоспроможність підприємства полягає, перш за все, у його спроможності до адекватної модернізації та переорієнтації виробництва відповідно до життєвого циклу товару, тоді як конкурентоспроможність галузі, регіону і національної економіки орієнтовані на підтримання всього комплексу параметрів розвитку макроекономічної системи країни на рівні, що забезпечує стабільний й адекватний розвиток мікроекономічних структур.

Рис. 1. Схема зв' язку та взаємозалежності між рівнями конкурентоспроможності

© Беззубченю O.A., 2012

Таке співвідношення концепцій конкурентоспроможності товару, підприємства, галузі, регіону та національної економіки дозволяє зробити припущення, що підсумковим індикатором міжнародної конкурентоспроможності національного господарства виступає конкурентоспроможність його товару, що втілює в собі результат впливу всієї взаємопов'язаної сукупності детермінант розвитку підприємства, галузі, регіону й економіки в цілому. Відтак, визначити ступінь порівняльних переваг окремої країни можна шляхом порівняння обсягів та структури її експорту та імпорту. Таким чином, міжнародні товарні потоки, на нашу думку, слід розглядати не стільки як чинник конкурентоспроможності національних господарств, скільки як індикатор конкурентоспроможності, показник залучення економіки до системи міжнародного поділу праці. В цьому контексті, дослідження рівня конкурентоспроможності господарства слід проводити в двох аспектах: з одного боку, аналізуючи товарні потоки та їх детермінанти через призму структурних та кількісних показників, а з іншого - досліджуючи механізми впливу тих чи інших чинників на динаміку й структуру міжнародної торгівлі країни.

В основі оцінки рівня міжнародної конкурентоспроможності країни по певних товарних групах лежить аналіз структури та динаміки експортно-імпортних потоків. Методико-методологічним підґрунтям аналізу можна вважати індекс фактичних порівняльних переваг, запропонований Б. Балласою:

RCA

( X

T

T

T

kw

де Х - обсяг експорту; І - обсяг імпорту; і - продукт (товарна група); j - країна; к - вся продукція; w - світ; Т=(Х+І)/2 Позитивне значення індексу (і.і) демонструє наявність порівняльних переваг, негативне - їх відсутність. При цьому чим більше значення цього індексу, тим більшими є порівняльні переваги. Відтак, зазначений індекс можна застосовувати для порівняння міжнародної конкурентоспроможності різних товарів чи галузей національної економіки, для співставлення порівняльних переваг у виробництві окремого товару між кількома країнами, а також для оцінки конкурентоспроможності виробництва кількох видів продукції у різних країнах.

Для проведення комплексного аналізу міжнародної конкурентоспроможності національної економіки j доцільно розраховувати індикатор RCA в динаміці. Таким чином, результатом проведення розрахунків стане таблиця і.

Індекс порівняльних конкурентних переваг країни j в динаміці

Таблиця і.

Галузь і

Період t

 

 

 

 

 

 

і

2

...

t

...

m

Галузь і

RCA/

RCA!2

...

RCA/

...

RCAlm

Галузь 2

RCA21

RCA22

...

RCA2t

...

RCA2m

 

...

...

...

...

...

...

Галузь і

RCA/

RCAj2

...

RCAit

...

RCAim

 

...

...

...

...

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101 


Похожие статьи

Л И Антошкина - В рамках черноморского экономического сотрудничества и гуам