Л И Антошкина - В рамках черноморского экономического сотрудничества и гуам - страница 11

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101 

...

...

Галузь n

RCA^

RCAn2

...

RCAnt

...

RCAnm

Такий підхід дає змогу оцінити та спрогнозувати зміни конкурентних переваг окремих галузей (товарів або товарних груп), а також дозволяє співставити зміни у конкурентних перевагах із змінами в структурі експортних потоків.

На основі статистичних звітів щодо динаміки експорту й імпорту України [8], а також структури й динаміки міжнародної торгівлі, було розраховано порівняльні переваги галузей України (рис.2.).

1,5000

1,0000

0,5000

0,0000

-0,5000

-1,0000

Інші товари

-Транспортні засоби

Механічне обладнання; машини

■■ Недорогоцінні метали та вироби з них

■Продукція ХІМІЧНОЇ

промисловості

Готові харчові продукти

Рис.2. Динаміка рівня міжнародної конкурентоспроможності по деяких товарних групах експорту України у 2000 - 2011 роках

Розраховані показники свідчать не тільки про відсутність конкурентних переваг в експорті продукції стратегічно важливих галузей України, а й про поступове втрачання переваг щодо експорту продукції традиційних галузей економіки. Зазначені тенденції є наслідком поступової трансформації структури як експортних, так і імпортних потоків - відбувається поступове зниження питомої ваги сировинної продукції та продукції з низьким рівнем обробки, що в свою чергу цілком відповідає особливостям розвитку сучасної міжнародної торгівлі й не може, на нашу думку, розглядатися як стратегічне джерело здобуття конкурентних переваг економіки, адже вона не супроводжується підвищенням конкурентоспроможності національної економічної системи.

В цьому контексті доцільно визначити який сукупний ефект може бути забезпечений за рахунок інноваційно-технологічного розвитку, тобто слід побудувати економіко-математичну модель залежності рівня міжнародної конкурентоспроможності стратегічно важливих галузей економіки України від технологічного фактору. В якості технологічного фактору доцільно вважати показник рівня інноваційної активності підприємств та організацій національної економіки та кількості залученого до інноваційного процесу людського капіталу.

Міжнародний трансфер технологій також є чинником, що залежить від суми двох чинників: залучених в економіку прямих іноземних інвестицій та імпортованого обладнання й устаткування.

Узагальнюючи вищезазначене, припустимо, що в результаті показник порівняльних конкурентних переваг країни залежить від чотирьох факторних ознак: інноваційної активності, залученого до інноваційного процесу людського капіталу, обсягу ПІІ та імпорту технологій.

Таким чином, технологічний чинник втілює в собі взаємозв' язок існуючих джерел інноваційно-інвестиційного розвитку й одночасно виступає оцінкою інноваційно-інвестиційних процесів в країні, адже кожна з її складових залежить від численної кількості чинників макроекономічного характеру, а відтак її зміна є свідченням погіршення або покращення як загальноекономічних умов, так і умов щодо певної сфери економічних відносин (інноваційної діяльності, інвестиційної діяльності або міжнародної торгівлі). Кінцевою метою є моделювання залежності результативної ознаки ЯСА; за основними експортними галузями України від технологічного чинника.

Отримані результати свідчать про наявність загрози формування залежної моделі господарювання, що призведе до зниження наявних конкурентних переваг національної економіки України. Для аналізу залежності рівня конкурентоспроможності національної економіки від технологічного чинника виконано економіко-математичне моделювання залежності цих категорій. Порівняльний аналіз обчислених економіко-математичних моделей можна провести на основі поєднання їх графіків.

М.5,0000

10,0000

у= -1,4714x4- 14,2'

5,000С

0,0000

-5,0000

0,995

10,0000        ф недорогоцінні метал

V

~1 механічне обладнання

30

0,661х+ 1 № = 0,932 X хімія1

35

Рис. 3. Лінійна модель залежності рівня конкурентоспроможності економіки України від технологічного чинника за основними

експортоорієнтованими галузями економіки

З огляду на виконані розрахунки кореляційно-регресійної моделі конкурентоспроможності національної економіки за основними експортоорієнтованими галузями економіки, можна зробити висновок що з кожним роком індекс порівняльних переваг конкурентоспроможності національної економіки знижується поступово навіть при збільшенні рівня технологічного розвитку.

Аналізуючи дану модель конкурентоспроможності можна побачити, що найбільш тісний вплив технологічної складової розвитку на рівень конкурентоспроможності спостерігається в машинобудівній промисловості, поступово за нею йдуть хімічна та металургійна промисловості. (табл. 2.).

Таблиця 2.

 

Я2

Рівняння

Механічне обладнання

0,998

у = -1,4714х+14,245

Хімічна продукція

0,9326

у = -0,6613х+13,726

Недорогоцінні метали

0,8856

у = -0,0139х+0,8121

Принциповим висновком, на нашу думку, є тенденція до випередження падіння конкурентоспроможності над зниженням рівня технологічного розвитку. Такий тренд загрожує в найближчі роки повністю втратити міжнародні конкурентні позиції в галузі машинобудування, а відтак, й конкурентні позиції в інших галузях економіки. Логічним висновком з наведеної тези є необхідність кардинальної зміни зовнішньоекономічної політики держави, її переорієнтації на забезпечення реструктуризації інвестиційних та товарних потоків.

Таким чином, моделювання міжнародної технологічної конкурентоспроможності України дало змогу оцінити наявну систему взаємозв' язків між чинниками та показниками інноваційно-інвестиційного розвиту. Отримані результати, як логічне продовження аналізу особливостей інноваційно-інвестиційного розвитку України, є підґрунтям для визначення напрямів удосконалення організаційно-економічного механізму впровадження інноваційно-інвестиційної моделі розвитку національної конкурентоспроможності.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

1. Глобалізація і безпека розвитку: [Монографія] / О. Г. Білорус, Д. Г. Лук'яненко та ін.; Керівник авт. колективу і наук. ред. О.Г. Білорус. - К.: КНЕУ.2001. - 733с.

2. Жаліло Я. А. Конкурентоспроможність економіки України в умовах глобалізації / Я. А. Жаліло, Я.Б. Базилюк, Я.В. Белінська та ін.; [за заг. ред. Я.А. Жаліла] - К.:НІСД, 2005. - 388с.

3. Конкурентоспроможність української економіки [за. заг. ред. акад. НАН України В. М. Гейця, акад. НАН України В. П. Семиноженка, чл.-кор. НАН України Б. Є. Кваснюка] - К. : Фенікс, 2007. - 556 с.

4. Геєць В.М. Інноваційні перспективи України / В.М. Геєць, В.П.  Семиноженко - Харків: Константа, 2006. - 272 с

5. Бажал Ю. М. Економічна оцінка державних пріоритетів технологічного розвитку / [за заг. ред. Ю. М. Бажала] - К. : Інститут економічного прогнозування, 2002. - 320 с.

6. Гельвановский М.И. О методах межстранового сопоставления показателей конкурентоспособности / М.И. Гельвановский, В.М. Жуковская // Вопросы статистики. - 2000. - №3. - С. 18-24.

7. Портер М. Международная конкуренция / М. Портер; [пер. с англ.; под ред. В. Щетинина] - М. : Международные отношения, 1993. -

896 с.

8. Офіційний сайт Державного комітету статистики України. Портал Держкомстату України [Електроний ресурс]. - Режим доступу: www.stat.gov.ua

РЕЗЮМЕ

В статті проведено аналіз рівня міжнародної конкурентоспроможності країни за основними товарними групами експорту та визначена залежність рівня міжнародної конкурентоспроможності стратегічно важливих галузей економіки України від технологічного чинника.

ПPOБЛEMЫ И ПEPCПEKTИBЫ PASB^M COTPУДПИЧECTBA MEЖДУ CTPAПAMИ ЮГO-BOCTOЧПOЙ EBPOПЫ B PAMKAX ЧEPПOMOPCKOГO ЭKOПOMИЧECKOГO COTPУДПИЧECTBA И TCAM Kлючoвi слова: міжнародна конкурентоспроможність країни, технологічний чинник, галузі економіки. PE3OME

В статье проведен анализ уровня международной конкурентоспособности страны по основным товарным группам экспорта и оценена зависимость уровня международной конкурентоспособности стратегически важных отраслей экономики Украины от технологических факторов.

Юпочевые слова: международная конкурентоспособность страны, технологический фактор, отрасли экономики.

SUMMARY

The article analyzes the level of international competitiveness of the country's main export commodity groups and evaluated the dependence of international competitiveness level of the Ukrainian strategic sectors of the economy from technological factors. Keywords: international competitiveness, technological factors, economic sectors.

POSB^OK ЗOBПIШПЬOEKOПOMIЧПИX SB^SKIB УKPAЇПИ B KOOTEKCTI AKTИBIЗAЦIЇ MIЖПAPOДПИX

IПTEГPAЦIЙПИX ПPOЦECIB

Бексултанов O.B., аспірант Донецького національного університету, Україна

Актуальність дослідження. На сучасному етапі розвитку світової економіки спостерігається активізація міжнародного економічного розвитку країн. Спираючись на це, для розвитку національного виробництва будь-якої країни стає необхідною взаємодія з іншими країнами, участь у міжнародному розподілі праці та міжнародному обміні товарами та послугами. Посилюється активізація інтеграційних та глобалізаційних процесів.

Характерною межею розвитку світогосподарських зв'язків на сучасному етапі є активне включення в них всіх країн і регіонів світу. Інтеграція пронизує самі різні сторони економічного і політичного життя країн, що інтегруються. Посилюється інтернаціоналізація виробництва, системи господарських відносин, формуються засоби взаємодії між країнами на основі економічної інтеграції. Господарські зв'язки різних країн отримують поштовх від участі у міжнародному розподілі праці.

Україна належить до числа країн з відкритою економікою, однак це не є наслідком ефективного експортного виробництва і платоспроможного попиту, активного міжнародного інвестування й інтеграційної взаємодії. Навпаки, відкритість економіки України пов'язана з надмірною залежністю від імпорту енергоносіїв; низьким внутрішнім платоспроможним попитом; вимушеним експортом низькотехнологічної металургійної продукції, виробництво якої поглинає значну частину критичного енергоімпорту; орієнтацією на зовнішні джерела фінансування в умовах кризи внутрішнього інвестування.

Дослідженню проблем міжнародної економічної інтеграції присвячено праці відомих вітчизняних вчених: В.Андрійчука, В.Будкіна, І.Бураковського, В.Геєця, Б.Губського, А.Кредісова, Д.Лукьяненка, В. Ляшенка, Ю.Макогона, В.Новицького, Ю.Пахомова, А.Поручника, Т.Орехової, А. Філіпенка, А.Мокія та ін.

Метою дослідження є вивчення теоретичних основ міжнародної економічної інтеграції, розробка практичних рекомендацій щодо визначення регіонально-інтеграційних пріоритетів країн і організаційно-економічних умов їх реалізації в процесі глобалізації економіки.

Об'єктом дослідження є процеси визначення регіонально-інтеграційних пріоритетів України і розбудови міжнародної економічної діяльності відповідно до визначених напрямків інтеграційної взаємодії в процесі глобалізації економіки.

Предметом дослідження є організаційно-економічні засади розвитку інтеграційних процесів в умовах глобалізації, науково-методичні та науково-практичні аспекти включення країн до процесів міжнародної інтеграційної взаємодії.

Ефективність національної економіки залежить не тільки від результатів її внутрішньої діяльності, але і від участі в світових економічних відносинах, ступеня її інтеграції в світове господарство. Зростаюча відкритість економіки України зумовлює відповідну залежність внутрішнього ринку від зовнішнього, і підсилює їх взаємодія. У зв'язку з цим актуалізується питання визначення умов, завдяки яким взаємодія внутрішнього і зовнішнього ринків позитивно впливає на стабільний соціально-економічний розвиток України.

Виникає ряд проблем методичного і практичного характеру, пов'язаних з регулюванням і контролем зовнішньоторговельних відносин, невідкладне вирішення яких призведе до створення дієвого механізму захисту економічних інтересів країни у зовнішній торгівлі, гарантуватиме зовнішньоекономічну безпеку держави. У цьому контексті особливо важливим є визначення оптимальних меж відкритості економічної системи.

Характер взаємозв' язків України зі світом є одним із самих складних і важливих питань сучасного розвитку. Необхідність активного інтегрування України визначає особливу важливість формування її зовнішньоекономічних зв' язків із євразійського континенту.

Досвід світової практики розвитку інтеграційних процесів свідчить, що ефективний розвиток інтеграційного співробітництва базується на деяких передумовах: близькість рівній ринкової зрілості, географічна близькість, загальність проблем соціально - економічного характеру, цілеспрямованість держав у розвитку процесу створення зони вільної торгівлі, ін.

Слід детальніше розглянути активізацію інтеграційних взаємодій на євразійському континенті.

Таким чином, співробітництво з країнами СНД спирається на історичні зв'язки, взаємопов'язаність економік, подібність економічних проблем, ін. У межах СНД існують умови поглиблення відносин з країнами Центральної Азії, які мають великі природні ресурси (паливно-енергетичні та мінерально-сировинні); з країнами Закавказзя, які сприяють виходу України на ринки Центральної Азії та Близького Сходу.

2011 2010 2009 2008 2007 2006 2005

 

 

 

 

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

 

 

 

 

20 40 60 80

ИКраіниСНД   НЄвропа   УАзія   НАфрика иАмерика

100

Рис.1. Доля регіонів світу в загальній сумі експорту товарів з України, за період з 2005 по 2011р, %.

© Бексултанов O.B., 2012

Серед основних недоліків можна зазначити, що інтеграція в умовах економічної кризи країни СНД, ставить під сумнів її практичну реальність. Економічна небезпека спонукає країни до двостороннього зближення, що характеризує дану модель як «інтеграція виживання» на відміну від економічної «інтеграції зростання».

З яскраво виявленим географічним чинником навколо Чорного моря є ОЧЕС. Основні пріоритети Чорноморського вектору - поглиблення економічних відносин з Туреччиною - для забезпечення диверсифікації джерел надходження нафтопродуктів, імпорту сировини для легкої промисловості, Грецією - розвиток судноплавства в басейні Середземного моря, Болгарією та Румунією - розвиток торгівлі в Придунайському регіоні. Недоліки ОЧЕС - дезінтеграційні фактори; неоднорідність політичних пріоритетів, економічна інфраструктурна несумісність, яскраві соціально-культурні відмінності, глибоких конфлікти між країнами та всередині деяких з них.

Однак, в рамках стратегічного європейського напрямку ОЧЕС надає позитивну взаємодію вітчизняної економіки з економікою європейських країн. Для України питання приєднання до ЄС є головним геополітичним пріоритетом. При цьому структура торгівлі має вузький асортимент товарів та послуг, сировинний характер експорту та недостатню його диверсифікацію. Враховуючи досвід членства України в СОТ, можна акцентувати, що інтеграційні відносин між країна зі значними відмінностями в рівні економічного розвитку приведуть до отримання вигоди тільки однією стороною - ЄС.

Динаміка та результат зовнішньої товарної торгівлі України, говорить про стійку тенденцію від'ємного сальдо, що відображає негативну тенденцію та свідчить про неуспішну економічну політику держави.

Від' ємне зовнішньоторговельне сальдо складається по всім значимим торгівельним напрямкам. Підтримка зовнішньо торгівельного балансу відбувається за рахунок другорядних партнерів, що говорить про відсутність системного підходу у розвитку зовнішньоекономічних зв' язків. За таких умов актуальним є питання регіональної диверсифікації зовнішньої торгівлі України, яка може бути реалізована за рахунок поглиблення співпраці із країнами Азії, а саме країнами - лідерами Азійсько-Тихоокеанського регіону (АТР). Особистість економічного співробітництва України з країнами АТР це те, що вони не підпорядковується будь-яким політичним доктринам і не супроводжується з боку іноземних партнерів жодними політичними умовами.

Високий рівень розвитку провідних тихоокеанських країн, до яких відносяться, Китай, Індія, а також останнім часом й Республіка Корея, є головним чинником зростання ролі зазначеного економічного союзу у світовому господарстві._

3000000 2000000 1000000

И 2010 Н2011

Японія

Корея

Китай Індонезія

Індія

Іран

Рис. 2. Частка країн в загальній сумі експорту товарів із України до АТР за період 2010-2011р, %. Світова криза привела до зменшення обсягів експорту по всім зазначеним країнам, крім Китаю. Українсько-китайські торговельно-економічні відносини відзначались сталістю нарощування двостороннього товарообігу до 2011 року, що має локальний характер, рис.3.

5600 4400 3200 2000 800 -400 -1600

-2800 -4000 -5200

5602

4700,4

3307

2310

2734

711

545

548

1434

1316,5

2108

Експорт Імпорт в Сальдо

-1099

-1766

 

-1300

-2875

-3383,8

Рис.3. Динаміка зовнішньої торгівлі товарами Україна - Китай, млн. дол. США.

Показники досягнуті в основному за рахунок китайського імпорту, який суттєво випереджає український експорт до КНР. В той же час, важливість розвитку торгівельно-економічного співробітництва з Китаєм визначається саме перспективою відновлення та нарощування обсягів українського експорту по основних галузях (машинобудування, авіабудування, металургія, хімічна промисловість, космічна галузь, сільське господарство тощо) і імпорту китайської продукції для забезпечення таких галузей промисловості як нафтогазова, будівельна та ін., можливістю спільного розширення ринку послуг (перш за все, у будівництві транспортних коридорів та інших спільних проектах), залучення інвестицій в економіку України._

1200

 

1000

У

800

/

600

А

400

А

200

 

0

1

2005 2006 2007 2008 2009 2010 2011

І Експорт  В Імпорт  В Сальдо

Рис.4. Динаміка зовнішньої торгівлі товарами Україна - Індія, млн. дол. США.

6268

1810

432

2005

2006

2007

2008

2009

2010

2011

4088

-5054

В той час, як структура українського експорту до КНР характеризується вузькою номенклатурою товарів: мінеральні продукти руди, шлаки, сажа; хімічна продукція; недорогоцінні метали і вироби з них, підвищення за рахунок нікелевих виробів, чавуну, напівфабрикатів з вуглецевої сталі, феросплав), основну частину імпорту з Китаю складають: машини, обладнання і механізми; електротехнічне обладнання; їх частини; текстиль та текстильні вироби; засоби транспорту (засоби наземного транспорту, крім залізничного і трамваїв; їх частини і обладнання).

Аналізуючи стан двосторонньої торгівлі між Україною та Республікою Індія протягом останніх років, можна спостерігати стрімке зростання двостороннього товарообігу, рис.4.

Індія відноситься до групи країн з якою Україна має позитивне сальдо. Воно утримується внаслідок сталого розширення українського експорту, який збільшується високими темпами, Основним успіхом стало підписання рекордного (400 млн. дол. США) в історії двостороннього співробітництва контракту щодо ремонту та модернізації Україною літаків АН.

Україна, у більшості, виступає постачальником до Індії недорогоцінних металів та виробів, машино - технічної продукції та мінеральних добрив, жирів та олії рослинного, тваринного походження. Можливості українського АПК щодо постачання продовольства в Індію далеко не вичерпані. Тому наявні тенденції слід розвивати в напрямку як збільшення обсягів поставок, так і розширення номенклатури (наприклад, за рахунок цукру, пшениці, джемів тощо).

Розвиток відносин з країнами «нетрадиційних» для України регіонів може компенсувати обмеженість сучасної української зовнішньої торгівлі.

По відношенню експорту до ВВП економіка України є надзвичайно відкритою. На відміну від країн Європи, в Україні не спостерігається стала тенденція до зростання впливу експорту на формування ВВП. З 2004 по 2007 рік вплив експорту знизилася з 67% до 49,6%, багато в чому це пояснюється скороченням реальних обсягів експорту. Після 2007 року почався поступовий ріст впливу експорту, і в 2010 році за рахунок експорту було сформовано близько 54,3% ВВП України.

Частка експорту у ВВП становила 60-55% з середини 90-х років і тільки з 2006 року знизилася майже до 45%. У попередні роки зростання ВВП, більш ніж наполовину був забезпечений експортної складової. А це означає, що така залежність національної економіки від експортної торгівлі може привести до того, що при погіршенні кон'юнктури зовнішніх ринків економіка знову опиниться в скрутному становищі.

Високий рівень зовнішньої відкритості національної економіки є головним чином вимушеним, тобто результатом занепаду споживчого попиту на внутрішньому ринку. Сильний експорт ефективний для економіки тільки тоді, коли добре розвинений внутрішній ринок. В Україну він, на жаль, є серйозним фактором нестабільності. Високий рівень відкритості став наслідком залежності країни від імпортних енергоносіїв. При таких умовах експорт став вимушеним засобом залучення критично необхідного обсягу іноземної валюти для фінансування поставок енергоносіїв в Україну, які займають майже половину всього імпорту.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101 


Похожие статьи

Л И Антошкина - В рамках черноморского экономического сотрудничества и гуам