Л И Антошкина - В рамках черноморского экономического сотрудничества и гуам - страница 16

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101 

Ранг

ИГК

Ранг

ИГК

Ранг

ИГК

Ранг

ИГК

Азербайджан

62

4,12

66

4,07

69

4,10

51

4,30

57

4,29

55

4,31

Албания

98

3,56

109

3,48

108

3,55

96

3,72

88

3,94

78

4,06

Армения

80

3,87

93

3,76

97

3,73

97

3,71

98

3,78

92

3,89

Болгария

74

3,98

79

3,93

76

4,03

76

4,02

71

4,13

74

4,16

Греция

61

4,12

65

4,08

67

4,11

71

4,03

83

3,99

90

3,92

Грузия

87

3,75

90

3,83

90

3,86

90

3,81

93

3,86

88

3,95

Молдова

86

3,77

97

3,64

95

3,75

-

-

94

3,86

93

3,89

Россия

59

4,13

58

4,19

51

4,31

63

4,15

63

4,24

66

4,21

Румыния

73

3,98

74

3,97

68

4,10

64

4,10

67

4,16

77

4,08

Сербия

-

-

91

3,78

85

3,90

93

3,76

96

3,84

95

3,88

Турция

58

4,14

53

4,25

63

4,15

61

4,16

61

4,25

59

4,28

Украина

69

4,03

73

3,98

72

4,09

82

3,96

89

3,90

82

4,00

Для более детального анализа рассмотрим динамику изменения ИГК Украины за 2006-2011 гг. в разрезе динамики его компонентов. Данные, приведенные в таблице 2, показывают, что наиболее тесная зависимость (в большей или меньшей мере) наблюдается между ИГК и такими субиндексами, как: оснащенность новыми технологиями, уровень развития финансового рынка, государственные и частные институции, макроэкономическая стабильность, а также уровень развития бизнеса. В меньшей мере на изменение рейтинга Украины оказали такие компоненты, как инфраструктура, охрана здоровья и начальное образование, высшее образование и профессиональная подготовка, эффективность рынка труда, размер рынка. Что касается компонента «инновации», то на первый взгляд - он не оказывает прямого влияния на ИГК страны в текущем периоде. Однако, следует учитывать временной лаг, который возникает между созданием, патентованием, внедрением инновации и получением эффекта от них. Ограниченные возможности в получении информации о значении субъиндексов ИГК стран мира не позволяют на данном этапе более точно выявить корреляционную зависимость ИГК и указанных компонентов.

Рис.1. Динамика рейтинга конкурентоспособности Украины за 2001-2011 гг. [составлено по 8-12]

При разработке стратегии управления конкурентоспособностью предприятия менеджерам следует не только учитывать влияние указанных составляющих (и их элементов) на интегральный показатель конкурентоспособности предприятия, но и установить тесноту связи между ними для определения степени воздействия.

Уровень развития отечественного бизнеса, рейтинг которого с каждым годом все ухудшается, напрямую связан с хозяйственными операциями и стратегиями развития отдельно взятых предприятий. Именно их эффективная деятельность может способствовать увеличению производительности, а, следовательно, и конкурентоспособности всей страны.

Под управлением конкурентоспособностью промышленного предприятия принято понимать скоординированную деятельность, направленную на формирование ряда управленческих решений, которые, в свою очередь, должны быть направлены на противостояние всевозможным внешним воздействиям для установления, обеспечения и поддержания необходимого на рынке лидерства в соответствии с поставленными целями [2].

Кардинальные изменения, которые происходят во внешнем и внутреннем окружении отечественного бизнеса, требуют оперативной реакции со стороны менеджмента компании, стремящегося повышать свой конкурентный уровень.

Существующий опыт в управлении конкурентоспособностью отечественных предприятий должен быть развит и дополнен управленческими нововведениями, направленными на стимулирование активности сотрудников предприятии, контроль процесса ценообразования, снижение затрат, повышение конкурентоспособности выпускаемой продукции - за счет улучшения ее качества, повышения надежности, сокращения сроков доставки. Именно конкурентоспособность продукции непосредственно или опосредованно ­через промежуточные звенья - определяет уровень конкурентоспособности объектов более высокого уровня, т. е. инициировать рост конкурентоспособности предприятий, отраслей и промышленного сектора экономики страны в целом. Поэтому при решении комплексной проблемы управления конкурентоспособностью предприятий первостепенное внимание необходимо уделять реализации мероприятий, обеспечивающих повышение конкурентоспособности соответствующих видов продукции.

Таблица 2.

_Изменение рейтинга субиндексов ИГК Украины за 2007-2011 гг. [составлено по 8-12]_

Составляющие конкурентоспособности (субиндексы)

2007­2008

2008­2009

А* (3/2)

2009­2010

А* (5/3)

2010­2011

А* (7/5)

2011­2012

А* (9/7)

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

1. Государственные и частные институции

115

115

0

120

-5

134

-14

131

+3

2. Инфраструктура

77

79

-2

78

+1

68

+10

71

-3

3. Макроэкономическая стабильность

82

91

-9

106

-15

132

-26

112

+20

4. Охрана здоровья и начальное образование

74

60

+14

68

-8

66

+2

74

-8

5. Высшее образование и профессиональная подготовка

53

43

+10

46

-3

46

0

51

-5

6. Эффективность рынка товаров

101

103

-2

109

-6

129

-20

129

0

7. Эффективность рынка труда

65

54

+11

49

+5

54

-5

61

-7

8. Уровень развития финансового рынка

85

85

0

106

-21

119

-13

116

+3

9. Оснащенность новыми технологиями

93

65

+28

80

-15

83

-3

82

+1

10. Размер рынка

26

31

-5

29

+2

38

-9

38

0

11. Уровень развития бизнеса

81

80

+1

91

-11

100

-9

103

-3

12. Инновации

65

52

+13

62

-10

63

-1

74

-11

Рейтинг Украины по ИГК

73

72

+1

82

-10

89

-7

82

+7

Д* - абсолютное изменение рейтинга (+/-) по соответствующим столбцам таблицы

Данные мероприятия являются лишь результирующим этапом процесса управления конкурентоспособностью предприятия, схема которого представлена на рисунке 2.

Формирование целей и задач управления конкурентоспособностью предприятия

___________і_____________

Формирование стратегической цели

 

Разработка тактических и оперативных целей, постановка задач

 

 

 

т

Анализ конкурентных преимуществ и недостатков предприятия

Анализ факторов конкурентоспособности предприятия

Оценка финансового положения предприятия

Оценка эффективности организации сбыта

Оценка эффективности производственной

деятельности

Оценка

конкуренто­способности

товара

Принятие стратегических управленческих решений по воздействию на факторы конкурентоспособности предприятия

Реализация мероприятий в соответствии со стратегией управления конкурентоспособностью предприятия

Оценка эффективности стратегии управления

конкурентоспособностью предприятия

Принятие корректирующих управленческих ре шений

Рис. 2. Процесс управления конкурентоспособностью предприятия

Реализация процесса управления конкурентоспособностью начинается с формирования оперативных, стратегических и тактических целей управления, которые заключаются в повышении уровня конкурентоспособности выпускаемой продукции, инвестиционной привлекательности предприятия и его финансового положения.

Следующим этапом процесса управления является определение конкурентных преимуществ и недостатков предприятия, с учетом как внешних, так и внутренних факторов. К внешним факторам конкурентоспособности предприятии относят: правовой, экономический, социальный, научно-технологический и политический, а к внутренним - финансовый, производственный, инновационный, маркетинговый, кадровый, интеллектуальный, информационный и технологический потенциалы.

На основании полученных данных о слабых и сильных сторонах предприятия проводится оценка влияния основных факторов-составляющих интегрального показателя конкурентоспособности предприятия на его итоговое значение. Это позволяет выделить наиболее весомые (в данный период) факторы и принять соответствующее управленческое решение. Стратегия может разрабатываться по следующим сценариям: оптимизация финансовых потоков, минимизация издержек, рост инвестиций, приобретение новых технологий и др.

В соответствии с принятой стратегией осуществляется реализация намеченных управленческих мероприятий посредством планирования, оптимизации бизнес-процессов, бюджетирования, мониторинга, контроллинга, инновационной деятельности и других мер. Оценка эффективности проведения стратегических мероприятий должна проводиться с учетом внешних и внутренних факторов среды, и, в случае существенных отклонений от ожидаемых результатов, - принимаются необходимые корректирующие управленческие решения.

Ііьмшдьі. Таким образом, проведенный анализ положения стран-участниц ЧЭС в международном рейтинге конкурентоспособности, изучение динамики отдельных составляющих ИГК позволил выявить компоненты, к изменению которых ИГК наиболее чувствителен.

Для того, чтобы принимать оптимальные стратегические и тактические решения, менеджерам необходимо иметь постоянный доступ к нарастающему объему разнообразной информации, касающейся особенностей функционирования предприятия в занимаемом сегменте рынка, его технологической оснащенности, условий развития и реализации внутреннего потенциала предприятия. При этом необходимо учитывать данные ретроспективного анализа деятельности предприятия, опыт в управлении как отечественных, так и зарубежных предприятий, данные о факторах, влияющих на конкурентное положение страны в международном сопоставлении.

Представленная модель процесса управления конкурентоспособностью предприятия, позволяет разработать и внедрить стратегию управленческих решений по повышению уровня конкурентоспособности.

СТИГОК ИCTOЧПИKOB:

1. Портер М. Конкуренция / М. Портер. - М.: Изд. дом «Вильямс», 2005. - 608 с.

2. Денисова А.Л. Управление конкурентоспособностью промышленного предприятия: аспекты качества / А.Л. Денисова, Т.М. Уляхин. -Тамбов: Изд-во Тамб. гос. техн. ун-та. - 2006. - 120 с.

3. Гарачук Ю.О. Підвищення ефективності діяльності підприємства за рахунок управління конкурентоспроможністю / Ю.О. Гарачук // Актуальные проблемы экономики. - 2008. - №2 (80). - С. 60-65.

4. Савчук В.І. Системи управління конкурентоспроможністю: Підручник / В.І. Савчук, Д.А. Корж. - К.:Знання, 2002. - 562 c.

5. Довбуш Р.А. Управління конкурентоспроможністю підприємств: Підручник / Р.А. Довбуш, А.Л. Зозуля. - X.: Основа, 200З. - 250 c.

6. Кузьмін О. Є. Управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства: Підручник / О.Є. Кузьмін, Н.І. Горбаль. - Львів: Компакт-ЛВ, 2005. - З04 с.

7. Царенко О.В. Генезис концепції і методів управління конкурентоспроможності підприємств / О.В. Царенко // Економіка та держава -

2007. - №8. - С.5З-56.

8. Звіт про конкурентоспроможність України 2010 р. [Режим доступа]: www.feg.org.ua

9. Звіт про конкурентоспроможність України 2008 р. [Режим доступа]: www.feg.org.ua

10. Звіт про конкурентоспроможність України 2009 р. [Режим доступа]: www.feg.org.ua

11. Звіт про конкурентоспроможність України 2011 р. [Режим доступа]: www.feg.org.ua

12. Конкурентоспроможність    економіки    України:    місце    України    в    основних    світових    рейтингах.    [Режим доступа]: http://www.me.gov.ua/control/publish/article/main?art id=173714&cat id=173713

PE'ilOME

Дану статтю присвячено дослідженню факторів, що впливають на рейтинг конкурентоспроможності країн-учасниць ЧЕС, можливостей застосування отриманих результатів при прийнятті управлінських рішень в процесі управління конкурентоспроможністю підприємства. Ключові слова: індекс глобальної конкурентоспроможності, рейтинг країни, конкурентоспроможність підприємства, процес управління конкурентоспроможністю. PE'ilOME

Данная статья посвящена исследованию факторов, влияющих на рейтинг конкурентоспособности стран-участниц ЧЭС, возможностей применения полученных результатов при принятии управленческих решений в процессе управления конкурентоспособностью предприятия.

Ключевые слова: индекс глобальной конкурентоспособности, рейтинг страны, конкурентоспособность предприятия, процесс управления конкурентоспособностью.

SUMMARY

This article is devoted to analysis of factors that have an effect on the competitiveness ranking of contracting parties BSEC, and the application of results in management decisions in the enterprise competitiveness management process.

Keywords: Global Competitiveness Index, country ranking, enterprise competitiveness, enterprise competitiveness management process.

МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ ОЦІНКИ СОЦІАЛЬНОГО СЕРЕДОВИЩА Благоразумова О.В., Харківський торговельно-економічний інститут Київського національного торговельно-економічного університету

Актуальність проблеми. Індикатором потенціалу економічного зростання і прогресу цивілізації суспільства є стан соціального середовища, тобто сукупність чинників, що характеризують оточення, в якому функціонує суспільство, і визначають соціально-економічні, політико-правові, культурно-освітні та інші умови для задоволення матеріальних, гуманітарних потреб і інтересів людини, її вільного розвитку, розширеного відтворення людського потенціалу.

Соціальне середовище за своїм змістом є складною багатокомпонентною структурою, елементи якої за своєю функціональною дією на соціальний потенціал підрозділяються на відособлені й одночасно взаємопов'язані сфери життєдіяльності людей, а саме: ресурсну, трудову, інформаційну, інфраструктурну, культурно-побутову та екологічну.

У кожному із структурних елементів соціального середовища виявляються потреби та інтереси індивіда і суспільства, такі як: матеріальні, духовно-культурні, соціально-побутові, родинно-родові тощо.

Аналіз публікацій. Різні аспекти означеної проблеми розглянуто українськими вченими [1-3].Ступінь вивченості політико-економічної сутності, структури, складу, становлення інноваційної моделі соціального середовища, а також зміст інших понять, що

© Благоразумова O.B., 2012визначають об'єкт дослідження, розглянуті автором в статті «Модифікація соціального середовища та її дія на приріст трудового потенціалу» [4].

Системний аналіз соціального середовища за кожною зі складових її сфер життєдіяльності дозволяє визначити можливості, ресурси і умови, в яких здійснюється життя соціуму, намітити нові стратегії людського розвитку і накопичення людського потенціалу, адаптовані до реалій ринкової економіки і глобалізації світогосподарських зв' язків, виробити ефективні управлінські рішення з її якісного вдосконалення, досягнення стійкості і гнучкості до змін, забезпечити інноваційну спрямованість у перспективному розвитку.

Постановка проблеми. В результаті глобальних соціально-економічних перетворень відбувається поступовий рух до соціально орієнтованого суспільства, де зростаюча роль належить саме соціальним пріоритетам. У такому суспільстві відбувається трансформація «економічної» людини, орієнтованої на задоволення, в першу чергу, матеріальних потреб, у «політико-економічну», тобто таку, що розглядає працю не як основний засіб для отримання власних доходів, а як джерело творення і розвитку особистості на благо суспільства в цілому.

Соціальне середовище ринкової економіки моделюється, тобто піддається певному впорядкуванню відповідно до заздалегідь намічених цілей і набору соціальних компонентів. У такому середовищі реалізуються прояви людяності, відбувається взаємодія індивідів один з одним відповідно до їх загальнокультурних і професійних інтересів. Для виявлення дійсного становища в соціальному середовищі і конкретних його сферах на різних територіях (район, місто, країна) необхідна наявність єдиної точки зору не лише на сутність і структуру цього явища, але також ефективного інструментарію оцінки, зокрема методики оцінки соціального середовища.

Метою даної статті є розробка методики оцінки стану соціального середовища життєдіяльності населення території. Логіка досягнення поставленої мети передбачає вирішення наступних завдань:

вибір методів і способів оцінки стану соціального середовища;

формування і вибір номенклатури показників заданого об'єкту оцінки;

вибір методу оцінки з визначенням підсумкового узагальнюючого висновку про становище і рівень розвитку кожної сфери життєдіяльності і соціального середовища в цілому.

Пропонована методика оцінки стану соціального середовища є однією з небагатьох спроб системного вирішення цих завдань разом з діючими методиками, такими як оцінка якості життя, система показників добробуту, способу життя, людського потенціалу, розгорнута номенклатура показників оцінки якості за окремими сферами життя (здоров'я, освіти) тощо.

Викладення основного матеріалу. Важливою особливістю сучасних підходів до оцінки соціального середовища є положення про те, що вона має дві сторони: об'єктивну і суб'єктивну. Об'єктивна сторона визначається комбінацією різних нормативних і статистичних характеристик, вимірювані параметри яких забезпечують їх адекватність в певних умовах місця і часу. Суб' єктивна сторона висвітлює міру задоволення населення умовами життя за окремими критеріями. Ця оцінка відображає суб'єктивне ставлення індивідів, яке може не збігатись з характеристиками, що об' єктивно склались. Суб' єктивна оцінка, що заснована на особистих думках про міру задоволення процесом і результатом життя кожної людини, є потрібною для системного аналізу і повнішого уявлення про соціальне середовище.

Залежно від джерела (способу) здобуття інформації про показники соціального середовища, методи визначення значень оцінок можна поділити на розрахункові, експертні, соціологічні або їх комбінації. Об' єктивну оцінку статичного стану соціального середовища (без урахування динаміки основних індикаторів розвитку суспільства) доцільно отримати розрахунковим методом шляхом зіставлення значень емпіричних показників з обраними науково-обґрунтованими критеріями - базовими значеннями показників, порівняльними еталонами, стандартами, нормативами тощо. Така оцінка визначається як відношення параметрів і характеристик реально досягнутих значень показників і відповідних, прийнятих за базу порівняння, критеріїв. Отримані індикатори виражаються у відсотках.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101 


Похожие статьи

Л И Антошкина - В рамках черноморского экономического сотрудничества и гуам