Л И Антошкина - В рамках черноморского экономического сотрудничества и гуам - страница 17

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101 

Суб' єктивна оцінка соціального середовища може бути отримана на основі експертного методу, тобто за допомогою кваліметричних оцінок експертів, їх думок про різні аспекти життєдіяльності людей, або на основі соціологічного методу, коли джерелом інформації є думка індивіда, як правило, респондента вибіркового спостереження. Думки людей можуть не збігатись або істотно відрізнятись, оскільки на особисті думки впливають морально-етичні і цільові критерії індивіда, вибрані їм для оцінки задоволення своїх потреб і інтересів.

Концептуальний підхід до оцінки соціального середовища як відтворювальної системи висуває на перший план завдання побудови системи статистичних показників, що відображають усі фази його відтворення. Система статистичних показників соціального середовища -це комплекс взаємопов' язаних і розташованих в логічній послідовності показників, що характеризують стан і розвиток окремих компонентів (сфер) соціального середовища. При побудові системи статистичних показників слід враховувати основні принципи системного підходу з тим, аби забезпечити адекватне віддзеркалення реального об' єкту дослідження. До таких відносять принципи цілісності, сумісності елементів цілого, функціонально-структурної будови цілого, розвитку, інтерактивності, ймовірнісних оцінок, варіантності, емерджентності тощо.

Коротко охарактеризуємо сутність принципів системного підходу:

принцип цілісності - коли соціальне середовище розглядається як цілісне утворення, відмежоване від інших явищ, об' єктів дослідження;

принцип сумісності - коли складові елементи цілого є сумісними (зв' язаними) між собою;

принцип функціонально-структурної будови цілого - коли враховується функціональне призначення кожного елементу цілого; принцип розвитку - коли зміст, деталізація і взаємозв' язок системи показників визначаються особливостями рівня й етапу розвитку соціального середовища;

принцип інтерактивності передбачає певну послідовність операцій, оцінку чинників і результатів розвитку соціального середовища; принцип ймовірнісних оцінок - коли кількісні значення показників можуть мати ймовірнісний характер;

принцип варіантності означає, що одна і та ж сама стадія розвитку соціального середовища кількісно може бути охарактеризована різними (за формою, змістом, одиницею виміру) статистичними показниками;

принцип емерджентності означає появу у системі такої якості або ознаки, що не є властивою жодному з її складових елементів.

Проблеми, кількісні пропорції, якісні характеристики і перспективи відтворення соціального середовища одного регіону не є загальними для інших регіонів країни. Територіальна специфіка і регіональні особливості залежать від конкретної екологічної ситуації, природно-виробничого потенціалу, економіко-географічного положення й інших відмінностей, що визначають специфіку системи показників. У зв' язку з багатогранністю і складністю соціального середовища як об' єкту дослідження не може бути розроблена єдина система показників, оскільки вона має проблемно-орієнтовану спрямованість, залежну від поставлених цілей і заданих інформаційних потреб.

Так, наприклад, загальна проблема стійкого розвитку соціального середовища за рахунок раціонального розподілу бюджетних коштів на ресурсне забезпечення розширеного відтворення соціальної, природної і господарської систем, може бути вирішена шляхом реалізації інвестиційних проектів у соціальній сфері, розвитку соціальної інфраструктури, організації соціальних і етнокультурних програм і проектів, ліквідації екологічних ситуацій, що загострилися, позитивної динаміки якості життя населення тощо. За кожним напрямом розвитку соціального середовища будується своя специфічна система показників оцінки об' єкту вкладення коштів, конструюється мета і способи її досягнення.

Універсальна номенклатура показників соціального середовища включає широкий набір статистичних показників життєдіяльності суспільства, що визначають взаємодію людини зі всім світом. До них відносяться показники задоволення трудових, духовних, соціокультурних, побутових, оздоровчих, освітніх і інших потреб.

Орієнтовний склад типової номенклатури показників соціального середовища за сферами життєдіяльності можна представити у вигляді укрупненої схеми (табл..1), що має велике значення для органів управління, регулювання і планування в галузі тих або інших соціальних процесів.

Таблиця 1.

_Система показників соціального середовища за сферами життєдіяльності_

Сфери життєдіяльності Показники

Ресурсна

Валовий прибуток на душу населення;

Чисельність постійного населення;

Очікувана тривалість життя при народженні;

Природний приріст населення;

Стан здоров'я, медичне обслуговування населення;

Індекс рівня освіти;

Рівень фінансових доходів населення;

Міра соціальної нерівності;

Міра задоволення потреб населення в соціальних послугах.

Трудова

Рівень зайнятості трудових ресурсів; Кваліфікаційна структура; Плинність робочої сили; Зайнятість у соціальній сфері; Продуктивність праці; Фондоозброєність праці; Задоволеність умовами праці; Кадрове забезпечення;

Економічна активність, зайнятість і мобільність населення; Рівень безробіття;

Частка населення, зайнятого в малому і середньому бізнесі.

Інформаційна

Доступність інформації і забезпеченість засобами комунікації;

Охоплення населення теле- і радіомовленням;

Охоплення населення телефонною мережею;

Забезпеченість персональними комп'ютерами, у тому числі:

населення;

підприємств;

Доступ користувачів до мережі Інтернет.

Інфраструктурна

Забезпеченість населення газо-, водо- і енергопостачанням; Щільність мережі автомобільних доріг;

Наявність установ дозвіллєвого типу (клубів, спортивних і дитячих майданчиків тощо); Наявність установ культового типа (храмів, молельньїх будинків тощо); Кількість місць в клубах, театрах, стадіонах на 10000 жителів; Кількість місць в оздоровчо-профілактичних установах.

Соціально-культурна і побутова

Споживання соціальних благ і послуг; Забезпеченість житлом, благоустрій; Курортне, спортивне, туристичне забезпечення; Задоволення родинним життям;

Задоволення духовним життям (здобуття знань, освіта, виховання, креативність); Збереження культурної спадщини; Збереження пам'ятників історії і культури; Забезпеченість дошкільними установами.

Екологічна

Рівень дії на довкілля в цілому;

Рівень антропогенного навантаження на воду, повітря, ґрунт;

Екологічна характеристика довкілля;

Екологія природного середовища;

Захищеність території від дії надзвичайних ситуацій;

Безпека життєдіяльності;

Переробка відходів;

Рівень екологічних правопорушень на території;

Міра задоволення станом екології і соціальною безпекою.

Загальну кількість індикаторів системи можна поділити на декілька груп, кожна з яких являє собою окрему сферу соціальних інтересів. Пропоновану номенклатуру можна розширити, включивши до неї додатково комплексні та одиничні показники, або скоротити до мінімуму, залишивши основні, найбільш значимі і типові для даного об' єкту дослідження. Прикладом може слугувати система показників, використовуваних фахівцями ООН для розрахунку інтегрованого узагальнюючого показника якості життя (РЛП) на базі трьох часткових: тривалість життя, очікувана при народженні, досягнутий рівень освіти і дохід на душу населення. Не дивлячись на обмежене коло часткових показників РЛП відображає наступні чотири парадигми: продуктивність як результат ефективної діяльності, спрямованої на підвищення доходу і економічне зростання; рівність, що розуміється як рівність можливостей доступу до благ і реалізації здібностей; розширення можливостей, що передбачає здійснення розвитку не лише на користь людей, але і завдяки їх зусиллям; стійкість, що забезпечує доступ до досягнень цивілізації нинішньому і прийдешньому поколінням.

Вибір номенклатури показників для вирішення конкретної мети з підвищення якості соціального середовища, здійснюється експертами-фахівцями. Процедура такої конкретизації включає детальний розгляд кожного показника, уточнення його значення для поставленої мети, встановлення його структури і специфіки, що дозволить виділити суб' єкт і об' єкт оцінки.

Висновки. Центральне місце в розробці методики оцінки стану соціального середовища і сфер його життєдіяльності належить методологічним питанням щодо обґрунтування базової концепції і основних понять, що визначають об' єкт дослідження, узагальненню і викладенню основоположних принципів системного підходу, вибору методів, способів і процедур оцінки, побудові системи показників відповідно до встановлених цілей і завдань.

В процесі формування методики здійснюється відбір і побудова раціональної і обґрунтованої системи взаємопов' язаних показників, що найбільш повно та точно характеризують стан та оцінку соціального середовища, виявляють недоліки та можливості його поліпшення, забезпечують достатньою інформацією всіх зацікавлених у ній користувачів горизонтального і вертикального ієрархічного рівня для ухвалення управлінських рішень.

Запропонована універсальна номенклатура показників оцінки соціального середовища за сферами життєдіяльності (ресурсної, трудової, інформаційної, інфраструктурної, соціокультурної, побутової, екологічної тощо) може служити відправним пунктом (матеріалом) для формування інших систем показників, що визначають умови життєдіяльності окремої людини, соціальної групи, територіальноїгромади, населення країни в цілому.

CПИCOK ДЖEPEЛ:

1. Карлова, О. А. Оцінка ефективності організації взаємодії виробничої та соціальної інфраструктури міського комплексу [Текст] // Практичні аспекти функціонування підприємств міського господарства : Монографія. — Харків : Видавництво «Точка», 2012. — С.

248-259.

2. Орбан-Лембрик, Л. Соціальна психология [Текст] : навч. посіб. / Л. Е. Орбан-Лембрик. — К. : Академвидав, 2005. — 448 с. — (Альма-матер).

3. Іляш, О. І. Економіка праці та соціально-трудові відносини [Текст] : навч. посіб. / О. І. Іляш, С. С. Гринкевич. — К. : Знання, 2010. —

476 с.

4. Благоразумова, О. В. Модификация социальной среды и ее воздействие на приращение трудового потенциала [Текст] // Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект. : сб. науч. тр. / Донецкий национальный университет. - Донецк : ДонНУ, 2011. - Ч. I. - С. 26-З2.

PE/HOME

На основі прийнятої концепції розглянуто принципи, критерії, способи, методи й типова номенклатура показників оцінки стану соціального середовища та його структурних елементів - сфер життєдіяльності суспільства. Обґрунтовано рекомендації щодо можливості використання запропонованої методики оцінки соціального середовища як інструментарію для ухвалення управлінських рішень.

Ключові слова: соціальне середовище, сфера життєдіяльності, методика оцінки, система показників, типова номенклатура, принципи

системного аналізу.

PE/HOME

На основе принятой концепции рассмотрены принципы, критерии, способы, методы и типовая номенклатура показателей оценки состояния социальной среды и ее структурных элементов - сфер жизнедеятельности общества. Выдвинуты рекомендации относительно возможности использования предлагаемой методики оценки социальной среды как инструментария для принятия управленческих решений. Ключевые слова социальная среда, сфера жизнедеятельности, методика оценки, система показателей, типовая номенклатура, принципы системного анализа.

SUMMARY

In the article it is accepted the basic conception principles, criteria, methods and model nomenclature of estimation indexes of the state social environment and its structural elements, are considered - spheres of vital functions of society. Pulled out to recommendation about possibility of the use the offered method of estimation social environment as a tool for acceptance of administrative decisions.

Key words: social environment, spheres of vital functions, evaluation methodical, model nomenclature, principles of System analysis.

ГЕОПОЛИТИЧЕСКАЯ КОНКУРЕНЦИЯ ПРЕДПРИЯТИЙ В ИНФОРМАЦИОННОМ ПРОСТРАНСТВЕ РОССИИ Блинов А.О., академик РАЕН, проф., д.э.н. кафедра «Теория и практика управления» Финансовый университет при Правительстве РФ

Для любого государства состояние его политических отношений с другими государственными образованиями является определяющим фактором внутренней стабильности и безопасности.

С наступлением эпохи информационного общества геополитическая картина мира кардинально изменилась. В первую очередь основными ресурсами в информационном обществе стали информация и информационные технологии предприятий, которые вытеснили или понизили значимость таких стратегических ресурсов, как природные ископаемые, население, территория и т.д. С появлением глобальных информационно-телекоммуникационных сетей изменился фактор относительной открытости или замкнутости предприятий, появились виртуальные и оболочечные предприятия. Информация сейчас может передаваться по открытым телекоммуникационным сетям практически мгновенно, она становится товаром а, следовательно, в информационном обществе предприятия со слаборазвитой сетевой инфраструктурой могут оказаться более удаленными от очагов общественной жизни и цивилизации. Уровень развития информационных технологий на промышленных предприятиях и их отсутствие на других всегда приводит к промышленному, экономическому, культурному отставанию и находящихся в стороне от информационных потоков.

Изучение вопроса о том, кто реально контролирует информационные потоки, направляя их через территории различных государств, может подсказать идею о разделении всех государств в информационном пространстве на государства, владеющие информационными технологиями, и государства, не имеющие собственных позиций в этой области. Это неизбежно приводит к ущемлению национальных интересов государств, обладающих меньшим информационным потенциалом. Такие государства в информационно-психологической сфере попадают почти в колониальную зависимость к государствам-владельцам сетей и технологий, что позволяет говорить о зарождающемся в информационном обществе (далее - ИО) разделения территорий и предприятий на колонии и метрополии - современном информационном неоколониализме.

С появлением информационно-телекоммуникационных сетей границы между государствами и предприятиями приобрели прозрачность для перемещения главного ресурса ИО - информации. Появление транснациональных корпораций-провайдеров превратило их, наряду с традиционными государствами, в еще один субъект геополитических отношений. Появление наряду с традиционными видами политического, экономического и вооруженного противоборства информационно-психологических войн заметно изменило состояние военно-стратегического баланса, который сложился в мире после Второй мировой войны, привело к переоценке ущерба, который может повлечь применение обычных видов вооружений, а, следовательно, и к переоценке военно-политического потенциала, являющегося важной геополитической категорией.

Формирование ИО привело к пересмотру старых положений в политике в целом и в геополитике в частности. Основными качественными изменениями, отражающими новые условия и содержание геополитической конкуренции в ИО, являются следующие.

1. Расширение понятия геополитического пространства и пространства геополитической конкуренции. Геополитическое пространство в ИО приобретает новое измерение, включая в себя пространство информационных и психологических отношений современного общества.

Борьба геополитических субъектов, их союзов и коалиций за достижение информационного превосходства, за обладание более развитыми информационными ресурсами, открывающими лучшие возможности для установления контроля над информационными ресурсами соперников в этой борьбе, становится основным направлением геополитической конкуренции и существенно меняет весь ее характер.

2. Изменение в оценке стратегически важных ресурсов. Информационные ресурсы ИО, включающие в себя информационные потоки, информационно-телекоммуникационные сети и объекты их инфраструктуры, а также источники, порождающие (генерирующие) информацию или придающие ей в процессе анализа и обработки новое качество (например, порталы научно-исследовательских центров с их высоким интеллектуальным потенциалом), являются важнейшим стратегическим ресурсом для каждого субъекта геополитической

© Блинов A.O., 2012

6Зконкуренции, за обладание которым в основном и разворачивается геополитическая борьба, в результате которой одни субъекты получают преимущества, а другие их теряют, что отражается на состоянии их безопасности.

Информация как базовый и наиболее универсальный элемент этого ресурса обладает уникальными свойствами делимости и воспроизводимости, что заметно сказывается на общей оценке потенциала того или иного геополитического субъекта, на возможностях воздействия на него извне, его способности к устойчивому развитию в таких условиях, его восприимчивости к информационному трансферту, скрытому перераспределению информационного ресурса противника силами, средствами и способами информационно-психологического воздействия.

3. Изменения в выборе и оценке традиционных союзников и противников в геополитической борьбе. В результате изменения в иерархии стратегически важных ресурсов, за обладание которыми (или правом оказывать влияние на их добычу, распределение и использование) между отдельными геополитическими субъектами разворачивается соперничество, и приоритетного значения информационных ресурсов при оценке мощи субъекта геополитических отношений происходит снижение роли географического положения государств относительно транспортных коммуникаций и источников полезных ископаемых, а интересы и стратегия их достижения «морских» и «континентальных» держав, преследовавших при прежней геополитической картине мира противоположные цели, сближается и становится практически идентичной, что позволяет им успешно преодолевать эти различия и вступать в союзы и коалиции. В ИО выбор традиционных союзников и противников в геополитической борьбе зависит не от их островного или континентального расположения и преобладающей роли морских или сухопутных коммуникаций в перемещении людских ресурсов и материальных ценностей, а от уровня развития информационных ресурсов и от их совместимости, а также от совместимости национальных идеологий их совершенствования и дальнейшего развития. При этом традиционно «морская» и традиционно «континентальная» держава могут выступать в информационно-психологической борьбе в виде коалиции, преследуя общие геополитические цели.

4. Новые субъекты геополитической конкуренции (виртуальные коалиции). Кроме традиционных субъектов геополитической конкуренции, действующих на глобальном и региональном уровне, - государств и различного рода межгосударственных коалиций - в информационно-психологическом пространстве возникают принципиально новые образования, включающиеся в геополитическую борьбу

- виртуальные союзы и коалиции, в которые на равных правах могут входить государства, транснациональные корпорации, медиа-холдинги и т. д., масштабы деятельности которых имеют глобальный характер (т.е. охватывают значительные территории), а результаты деятельности могут приводить к последствиям, влияющим на политику государств и их коалиций на международном уровне. При этом обладание государственным суверенитетом, собственной территорией и населением вовсе не является обязательным условием участия субъекта в геополитической конкуренции, что существенно отличает информационное общество от индустриального.

Относительная простота условий, при которых в информационно-психологическом пространстве происходит объединение субъектов геополитической конкуренции в виртуальные коалиции, объясняется как высокой интенсивностью зарождения и развития информационных и психологических процессов, так и высокой способностью виртуальной коалиции, состоящей из любого количества разнородных субъектов геополитической конкуренции, приспосабливаться к изменениям внутренней и внешней геополитической ситуации, маневрировать силами и средствами, быстро восстанавливать свой потенциал после временных неудач и подбирать для каждого из субъектов подходящие формы совместного участия в геополитической борьбе в соответствии с быстро и малопредсказуемыми изменяющимися условиями конкурентной борьбы.

5.Возможность бесконфликтного сочетания сотрудничества и противоборства в геополитических отношениях. Ранее геополитическая конкуренция осуществлялась в рамках единого географического пространства и распределенных в нем ресурсов. В таких условиях практически невозможно было без возникновения внутренних противоречий сочетать союзнические отношения и конкурентную борьбу между союзниками. В результате конкуренция, как правило, осуществлялась тайно, нередко приводя к развалу союза (коалиции).

В современном мире конфликты и противоречия сосуществуют с координацией действий и сотрудничеством, находясь в диалектическом единстве. Дело не сводится к тому, что противоречия между странами или группами стран в одной сфере уравновешиваются настоятельной необходимостью кооперации в другой. Имеются одновременно противоречия и кооперация внутри отдельных направлений взаимодействия государств.

Информационная (информационно-психологическая) сфера с ее интенсивно развивающимися процессами, в результате которых одни государства увеличивают свой информационный потенциал, а другие его теряют (так как информация обладает высокой мобильностью и концентрируется там, где для ее оборота и реализации созданы наиболее благоприятные условия), создает множество самостоятельных направлений и разновидностей социальных отношений. Для геополитических субъектов стремление контролировать эти социальные отношения и процессы может стать причиной возникновения на этой почве геополитического соперничества.

Свойства информационного пространства позволяют различным субъектам геополитических отношений одновременно являться союзниками и конкурентами (противниками). Геополитические субъекты одновременно могут состоять в конфликте с другими субъектами геополитической конкуренции по поводу влияния на то или иное измерение (часть) информационно-психологической сферы и в коалиции

- по поводу влияния на другую ее часть.

б.Изменения системы категорий оценки силы субъектов геополитической конкуренции в информационно-психологической сфере. Совокупная мощь субъектов геополитических отношений в информационно-психологической сфере оценивается по следующим категориям:

способность контролировать собственный сегмент информационного пространства; способность эффективно противостоять конкурентам в информационной сфере; способность расширять сферу своего влияния в информационном пространстве.

Способность контролировать собственный сегмент информационного пространства обусловлена наличием у субъекта геополитических отношений достаточного информационного (интеллектуального и научно-технического) потенциала, обеспечивающего его независимость и устойчивое развитие национального сегмента информационного пространства.

Оценка геополитической мощи государства-субъекта геополитической конкуренции в информационно-психологическом пространстве по данной категории основана на уровне развития информационно-телекоммуникационной структуры, объемах потоков накопленной и циркулирующей в этих сетях информации, лидерстве в разработке, внедрении высоких технологий по отношению к другим субъектам геополитической конкуренции, отсутствии информационной (экономической, политической, культурной) зависимости национальных информационно-телекоммуникационных структур этого субъекта от импорта стратегически важной информации и информационных технологий из субъекта-донора.

Способность эффективно противостоять конкурентам в информационной сфере обусловлена наличием у субъекта геополитических отношений достаточного информационного потенциала сил и средств, обеспечивающих информационную безопасность национального сегмента информационного пространства.

Оценка геополитической мощи государства-субъекта геополитической конкуренции в информационно-психологическом пространстве по данной категории основана на уровне развития систем обеспечения безопасности информационно-телекоммуникационной структуры, целостности накопленной и циркулирующей в этих сетях информации, наличии возможностей эффективно восстанавливать собственный информационный потенциал после нанесенного ущерба.

Способность расширять сферу своего влияния в информационном пространстве обусловлена наличием у субъекта геополитических отношений достаточного потенциала сил и средств, обеспечивающих достижение превосходства (доминирования) в информационно-психологической сфере.

Оценка геополитической мощи государства-субъекта геополитической конкуренции в информационно-психологическом пространстве по данной категории основана на:возможностях организовывать и проводить информационно-психологические операции в агрессивных целях (геополитическая экспансия в форме информационно-психологической войны) и в целях укрепления совокупной геополитической силы государства (субъекта геополитической конкуренции);

способностях создавать коалиции (союзы) с другими геополитическими субъектами в процессе информационного противоборства и осуществлять соперничество внутри них за лидерство и дополнительные частные преимущества.

В прошлом геополитические конфликты возникали вокруг физического и военно-политического раздела и передела мира, отдельных его регионов и, соответственно, принимали форму вооруженной, военно-политической или идеологической с военными приготовлениями конфронтации. В настоящее время, когда основная схватка за сферы влияния, достигающая размаха борьбы за передел мира, ведется в информационно-психологической сфере особыми, латентными методами и средствами, в понятие мощи (силы) геополитического субъекта, кроме его информационных ресурсов, обладания информационным оружием и практическим опытом его применения, входит потенциал отражения информационно-психологической агрессии, включающий в себя психическое здоровье общества и факторы, связывающие информационное общество в единое социально-культурное целое - национальное самосознание, национальную идеологию и четкую, последовательную и эффективную информационную политику.

7. Информационно-психологическое воздействие как средство обеспечения геополитического баланса. Информационное противоборство, реализуемое в форме информационно-психологических операций, - основное средство обеспечения геополитического баланса в современном многополярном мире, вступившем на стадию построения информационного общества. Решение практических задач геополитической конкурентной борьбы с использованием средств и методов информационного противоборства позволяет, в частности, даже слабым государствам и коалициям давать асимметричный ответ на вызов конкурирующих геополитических субъектов.

В условиях роста государств, поглощающих новые территории с доминировавшими на них до того геополитическими субъектами, и связанного с этим непрерывного усложнения внутренней структуры государственной системы власти информационно-психологическое доминирование территорий, образующих ядро государства, над входящими в государство регионами, ранее имевшими самостоятельное геополитическое значение, становится основным связующим (удерживающим геополитические субъекты в составе государства или иной коалиции) геополитическим фактором, способным, используя превосходство информационной инфраструктуры центральной власти, достаточно быстро, полно и точно передать необходимые управляющие воздействия в нужную точку пространства.

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101 


Похожие статьи

Л И Антошкина - В рамках черноморского экономического сотрудничества и гуам