Л И Антошкина - В рамках черноморского экономического сотрудничества и гуам - страница 24

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101 

Метою статті в цьому світлі є узагальнення методологічних основ, а також вітчизняного і закордонного досвіду регіонального управління та обґрунтування методичних засад формування і реалізації проектів розвитку промислового сектору регіону, що має забезпечити структурований системний підхід до досягнення цілей гармонійного соціально-економічного розвитку регіону і, в кінцевому рахунку, - стратегічних цілей розвитку держави в цілому.

В сучасних складних соціально-економічних умовах розвиток регіонів значною мірою залежатиме від якості, обґрунтованості і системності перетворень, які будуть впроваджуватися найближчим часом. На сьогодні головним інструментом досягнення поставлених цілей є програмні заходи різного рівня, форм і способів виконання.

В цьому контексті важливого значення набуває програмно-цільовий метод, роль і місце якого визначено в ст. 119 Конституції України. В ній, зокрема, зазначається, що державні адміністрації на відповідній території забезпечують "виконання державних і регіональних програм соціально-економічного і культурного розвитку, програм охорони довкілля, а в місцях компактного проживання корінних народів і національних меншин - також програм їх національно-культурного розвитку; підготовку та виконання відповідних обласних і регіональних бюджетів" [1, ст. 119].

Основу програмно-цільового управління складає методологія, що базується на системному і комплексному підходах до управління соціально-економічними об'єктами і процесами, передбачає координацію дій учасників у просторі і часі, залучення ресурсів різних суб'єктів-учасників, включаючи державу, регіони, організації, підприємства. Варто зазначити, що існує певна умовність найменування «метод» стосовно до програмно-цільового підходу, який втілює не тільки один зі способів, методів управління, а загальну методологію вирішення проблем. По своїй суті програмно-цільовий метод є однією з основних форм застосування системного підходу до процесів управління об'єктами, процесами. Поняття «програмно-цільовий метод» варто розглядати як більш широку категорію в порівнянні з загальноприйнятим тлумаченням слова «метод», що розуміється як один зі способів аналізу, дослідження, вивчення, управління.

Вітчизняна практика свідчить, що впровадження програмно-цільового методу через недосконалість нормативної бази і нестачу позитивного досвіду перебуває в Україні на початковій стадії. На практиці використовуються лише окремі елементи програмно-цільового методу, а його застосування залишається лише формальним підходом в реалізації державної політики. За умови надмірної кількості цільових програм їх результативність і ефективність залишається досить низькою [2]. Завдання, поставлені в більшості програм, і конкретні дії з їх реалізації, мають фактично безсистемний характер, а розпорошення коштів не сприяє концентрації зусиль і ресурсів на пріоритетних

© Гавриленко C.M., ^лод M.A., 2G12напрямах. В той же час аналіз результатів виконання цільових програм в багатьох випадках свідчить не про відсутність коштів, а про неефективність відповідних програм і необґрунтованість рішень щодо їх виконання і фінансування.

Звертає на себе увагу також недостатнє використання потенціалу програмно-цільового методу в сфері реформування промислового сектору економіки України. На сьогодні в Україні кількість програм реформування реального сектору та структурної перебудови промисловості значно менше, ніж тих, що мають соціальну спрямованість, а ті, що прийняті, виконуються неналежним чином.

Варто зазначити, що ефективність програмно-цільового методу управління як способу вирішення наявних проблем за допомогою розробки і реалізації програмно-цільових комплексів досягається тільки при суворому дотриманні принципів програмно-цільового управління, наданні їм необхідних властивостей, якостей. Неповне дотримання програмних принципів, непослідовна реалізація методології і технології цільового управління створенням програмних комплексів призводить до фактичної дискредитації програмно-цільового методу управління.

Практика розробки і реалізації цільових програм у регіонах свідчить про суттєві недоліки у використанні цього потенційно ефективного інструменту. Спостерігається перенесення способів загальнодержавного програмування на регіональний рівень, недостатня системність у розробці і прийнятті територіальних програм. Має місце намагання здійснення великої кількості одночасно реалізованих, не ув'язаних між собою дрібних і часткових програм. Вони не проходять необхідну об'єктивну експертизу, містять завищені дані про потребу у фінансових і матеріально-технічних ресурсах. Не проводяться розрахунки потреби у всіх видах ресурсів, що забезпечують реалізацію програм, не оцінюється ефективність їхнього використання. Програми формуються без урахування особливостей ресурсного потенціалу регіонів і реальних можливостей державної підтримки, встановлюються нереальні терміни завершення програм. Значні труднощі виникають під час пошуку конкретних джерел фінансування. Фактично відсутній системний статистичний аналіз виконання програм. Тобто, існує ціла низка проблемних моментів, які потребують удосконалення або суттєвої модернізації.

Одним з найбільш вразливих елементів програмно-цільового методу управління є відповідність намічених програмних цілей наявним ресурсам і відсутність ресурсів, необхідних для їхнього досягнення. Розповсюдженим є так зване програмно-цільове управління, орієнтоване на мету, не підкріплене реальними ресурсами. Заходи таких програм зриваються вже в початковій стадії їхньої реалізації, в результаті чого руйнується весь спочатку ніби цілісний програмно-цільовий комплекс.

Втім, сучасна світова практика застосування програмно-цільового підходу дає приклади нових форм і інструментів його реалізації, які можуть і мають бути застосовані з метою гармонійного і динамічного розвитку регіонів у сучасних кризових умовах. Це підтверджується як теоретичним аналізом можливостей програмно-цільового управління, так і дослідженням закордонного досвіду розвитку територій, реалізації проектів, а також принципів, підходів, критеріїв використовуваних такими авторитетними організаціями як Європейський банк реконструкції і розвитку (EBRD); Європейський фонд регіонального розвитку (ERDF); Світовий банк (World Bank). Особливої уваги при цьому заслуговує технологія розробки і реалізації проектів розвитку в регіоні, яка являє собою концептуальний підхід, що розвиває принципи програмно-цільового управління в сучасних умовах.

Сутність проекту розвитку розкривається в рамках принципу «6 [3], що дозволяє забезпечити ефективне вирішення завдань стратегічного розвитку регіону. Основними принципами формування проектів розвитку є такі:

1) Strategical: проект розвитку має бути пов'язаний зі стратегією розвитком регіону, спрямований на формування і розвиток його довгострокових конкурентних переваг, реалізацію стратегічного потенціалу регіону і регіональних компаній.

2) Sustainability: у рамках проекту розвитку основні стратегічні завдання розвитку регіону формулюються і реалізуються комплексно; у рамках економічних проектів заьезпечується досягнення суміжних цілей розвитку регіону (соціальних, екологічних); проект розвитку відповідає концепції сталого розвитку (Sustainable Development).

3) Stakeholders: залучення в процес досягнення цілей розвитку регіону всіх зацікавлених сторін - бізнесу, державної адміністрації, міжнародних фінансових організацій. Це забезпечує використання всіх наявних організаційних можливостей, а також залучення необхідного обсягу інвестицій.

4) Structuring: проект структурується відповідно до принципів проектного менеджменту, а саме передбачається:

- наявність цілей, задач, показників, термінів, відповідальних у рамках конкретної задачі;

- наявність ключових цільових показників і показників реалізації;

- взаємопов'язані, послідовні і чітко визначені етапи реалізації,

- виключення/мінімізація «накладок» чи розривів (gaps) у реалізації;

- визначення механізмів реалізації, обсягів і джерел інвестицій.

5) Synergy: наявність синергії й узгодженості між компонентами проекту (субпроектами), реалізованими учасниками, що беруть в них участь, взаємні вигоди і зобов'язання учасників.

6) Supervision: проект контролюється і керується у відповідності із засадами проектного менеджменту:

- наявність системи управління проектом за участю представників зацікавлених сторін, із прямим залученням бізнесу, його професійного підходу до управління проектами, незалежної і фахової експертизи;

- контроль виконання проекту по задачах, проектах, субпроектах, учасниках;

- адаптація проекту й інвестиційних потоків до зміни зовнішніх умов за рахунок наявності ефективної системи управління проектом і участі зацікавлених сторін.

Таким чином, проект розвитку є мультикомпонентним проектом, націленим на вирішення стратегічних завдань соціально-економічного розвитку, у якому беруть участь органи виконавчої влади, бізнесові структури, відомства, міжнародні фінансові організації. Зацікавлені сторони виступають партнерами, між якими розподіляються вигоди, зобов'язання і ризики. Формою участі регіональних адміністрацій у проектах розвитку є цільові програми, проекти державно-приватного партнерства, податкові пільги, місцеві законодавчі акти; формою участі бізнесу - інвестиційні проекти, програми корпоративної соціальної відповідальності, проекти державно-приватного партнерства.

В основу технології проекту розвитку покладена концепція сталого розвитку (Sustainable Development), прийнята у світовій практиці при плануванні комплексного гармонійного розвитку територій, розробці стратегій територіального розвитку і реалізації масштабних промислових проектів [4]. В основу концепції покладено наступний принцип: експлуатація ресурсів, напрямки інвестицій, орієнтація науково-технічного розвитку й інституційних змін мають бути погоджені одне з одним і зміцнювати поточний і майбутній потенціал території, комплексно і гармонійно підвищувати конкурентоспроможність регіону. Проект розвитку має на меті планування і реалізацію завдань не тільки економічних, але також соціальних і екологічних у їхньому тісному взаємозв'язку.

Світовий досвід дає цілий ряд прикладів успішних підходів до реалізації і структурування масштабних проектів розвитку. Це, наприклад, проект модернізації АЕС в Онтаріо в Канаді, проект створення логістичного центра в Гамбурзі (Німеччина), проект «Урал Промисловий - Урал Полярний» (РФ) тощо. Важливо підкреслити, що основну увагу в цих проектах зосереджено на розвитку реального сектору економіки, на відміну від вітчизняної практики намагання першочергового вирішення соціальних проблем.

На операційному рівні проекти розвитку - це механізми, інструменти реалізації стратегії розвитку, що передбачають скоординований розвиток економіки, соціальної сфери і навколишнього середовища із застосуванням технологій проектного менеджменту.

На організаційному рівні проект розвитку являє собою:

механізм реалізації стратегії розвитку;

простір для співробітництва органів державної влади і бізнесу, що дозволяє максимізувати їхні взаємні вигоди; інструмент професійного управління стратегічними інвестиціями.

Технологія розробки і реалізації проектів розвитку передбачає низку вимог, яким він має відповідати. Проект розвитку має формуватися на підставі стратегічних планів розвитку території - регіональної стратегії і стратегій великих компаній, локалізованих у регіоні. Розробка і структурування проекту розвитку складається з трьох основних етапів: формалізації обґрунтування проекту розвитку,формування концепції проекту розвитку, структурування проекту розвитку. При формуванні і реалізації проекту розвитку доцільно застосувати шість базових критеріїв, за якими оцінюється його ефективність, а саме: стратегічна цінність, мультиплікативний економічний ефект, стратегічний ефект для бізнесу, рентабельність інвестицій, соціальний ефект, екологічний ефект. На етапі структурування має бути створений центр управління проектом розвитку - організація із співробітництва зі складу учасників проекту, що являє собою центр відповідальності, комунікацій і ресурсів, здійснює організацію і управління проектом розвитку.

Варто зазначити, що на сьогоднішній день представники державної влади найчастіше схильні вважати проектами розвитку будь-які значимі інвестиційні проекти, хоча при цьому самі регіональні адміністрації, надаючи можливості для реалізації даних проектів, не беруть офіційної участі в них як партнери, що знижує можливості їх реалізації. Пропонована концепція формування і реалізації проектів розвитку не суперечить сформованому на сьогоднішній день підходу, а доповнює і удосконалює його, дозволяючи структурувати портфель проектів, систематизувати процес їхньої реалізації, створити зрозумілий механізм ефективної взаємовигідної партнерської взаємодії держави і бізнесу.

Проведене дослідження теоретико-методологічних і методичних основ, а також вітчизняного і світового досвіду регулювання регіонального розвитку в умовах глобалізації і необхідності подолання наслідків світової фінансово-економічної кризи дозволяє зробити висновок, що в контексті удосконалення методології регіонального управління значний інтерес становить підхід до формування і реалізації регіональних стратегій на основі концепції проектів розвитку, які можна розглядати в якості заходу з інституціоналізації принципів соціально орієнтованої ринкової економіки і формування сучасної системи державного регулювання соціально-економічних процесів. Запропонований підхід дозволяє вирішити низку проблем, які існують в сьогоденній практиці управління розвитком регіону, впровадити сучасні управлінські технології в регулювання розвитку, зокрема, такого старопромислового регіону, як Донецька область, і таким чином вивести державне управління регіональним розвитком на якісно новий рівень, відповідний сучасним світовим стандартам.

CПИCOK ДЖEPEЛ:

1. Конституція України. // Офіційний вісник України. - 2010. - № 72(1).

2. Огонь Ц.Г. Програмно-цільовий метод та ефективність бюджетних програм / Ц.Г. Огонь. // Фінанси України. - 2009. - № 7. - С. 20-29.

3. Green   Paper.   Promoting   a   European   framework   for   Corporate   Social   Responsibility   [Електронний   ресурс]   - Режим доступу:http://www.bsr.org

4. Корнійчук Л. Теоретичні основи концепції сталого розвитку / Л.Корнійчук // Економіка України. - 2010. - № 2. - С. 72-83. PE3OOME

На основі дослідження і узагальнення сучасних підходів до розробки і реалізації стратегій розвитку регіонів, а також аналізу досвіду їх застосування визначено шляхи удосконалення управління регіональним розвитком. ключові слова: методологічний підхід, стратегія, сталий розвиток, проект розвитку регіону. PE3OOME

На основе исследования и обобщения современных подходов к разработке и реализации стратегий развития регионов, а также анализа опыта их применения определены пути совершенствования управления региональным развитием. Kлючевые слова: методологический подход, стратегия, устойчивое развитие, проект развития региона.

SUMMARY

Based on the investigation and generalization of the contemporary methodological approaches to creation and realization of regional strategies and analyses practice of their application, the ways of the regional management improvement are determined. Keywords: methodological approach, strategy, sustainable development, project of the regional development.

REGARDING THE BLACK SEA REGIONAL CLUSTER INITIATIVE Gagnidze I. Sh., Ph.D. Associate Professor Ivane Javakhishvili Tbilisi State University Faculty of Economics and Business

The Black Sea, recognized as the crossroad of Europe and Asia, creates competitive advantage for the countries of this region in many sectors of economy. A lot of scientists are interested to study these advantages, which is proved by the anniversary date of this conference, as well as the 5th International Black Sea Symposium for the young scientists on "The Black Sea region as an influential crossroad between East and West: A path towards extroversion" to be held in Athens.

Organizing annual meetings on "Problems and prospects of cooperation between the countries of South Eastern Europe under the Black Sea Economic Cooperation" is very important both from scientific point of view and for the integration of the country. Taking into consideration the abovementioned, it's timely to suggest an initiative of the Black Sea regional cluster.

Cluster initiatives are collaborative activities by a group of companies, public sector entities and other related institutions with the objective to improve the competitiveness of a group of interlinked economic activities in a specific geographic region.

The given definition shows that participation of the public sector in the implementation of the cluster initiative project is essential. In this case the Organization of the Black Sea Economic Cooperation (BSEC), which marks the twentieth anniversary this year, can play the similar role.

In order to prove the abovementioned idea, we would like to discuss the current educational and scientific relations and indicators of business activities between Georgia and the Black Sea Region countries.

Fruitful scientific and educational links have developed between higher educational and governmental institutions in the fields of science and education of Georgia and the Black Sea region countries due to Georgia's participation in European educational programs (in Tempus projects - since 1995; in Erasmus Mundus programs - since 2004). Only as a result of participation in Tempus and Erasmus Mundus programs, educational links have developed between 40 higher education institutions[1]. From these forty universities:

• 13 are from Georgia (Ivane Javakhishvili Tbilisi State University, Georgian Technical University, Ilia State University, Tbilisi State Medical University, Akaki Tsreteli State University, Batumi Maritime Academy, I. Gogebashvili Telavi State University, Sokhumi State University, Batumi State University, Gori State University, Grigol Robakhidze University, GIPA, Highest Educational Institution Tsnori College);

• 16 universities are from Ukraine (National Transport University Kiev, Kiev University for Tourism, Economy and Law, National Stefanik-University Prikarpat'e (NUP) Ivano-Frankovsk, University of the Kiev Mohyla Academy, Odessa National Maritime Academy, Vernadsky Tavrida National University (TNU) Simferopol, Yalta University for Management, Priasovskiy State Technical University (PSTU) Mariupol, Donetsk Institute of Tourist Business (DITB), Taurida National V.I. Vernadsky University, Volodymyr Dahl East-Ukrainian National University, National Taras Shevchenko University of Kyiv, Petro Mohyla Black Sea State University, Institute of Literature - Nat'l Academy of Sciences of Ukraine, Ukrainian Catholic University, Institute of Botany - National Academy of Science of Ukraine);

• 4 higher educational institutions are from Bulgaria (Пловдивски университет "Паисий Хилендарски", Technical University of Varna, Chimikotechnologichen I Metalurgichen Universitet, University of Rousse "Angel", Chimikotechnologichen I Metalurgichen Universitet);

• 5 higher educational institutions are from Greece (National Technical University of Athens; T.E.I.Pireas,; Aristotle University of Thessaloniki; Karolinska University Hospital, Technological Educational Institute of Thessaloniki);

• 2 higher educational institutions are from Romania (Institute of Biomedical Technology; Babes Bolyai University).

© Gagnidze I. Sh., 2G12

nPOEJIEMM H nEPCnEKTHBM PA3BHTHH COTPyflHHHECTBA MEaCfly CTPAHAMH MrO-BOCTOHHOH EBPOnM B PAMKAX HEPHOMOPCKOTO 3KOHOMHHECKOFO COTPyJJHHHECTBA H TYAM

The above list will grow even longer if we add the same statistics for the Black Sea region countries and the number of the educational institutions, which are involved in the implementation of joint projects financed from different funds. Thus, the analysis proves that there is wide range of educational links in the region. It should be noted that the above mentioned higher educational institutions are situated in different parts of each country, which further increases the possibility of effective integration.

Scientific links with the Black Sea region countries are supported by the Shota Rustaveli National Science Foundation, which implements joint scientific programs with the similar foundations of different countries. The Foundation has implemented the project "Networking on Science and Technology in the Black Sea Region" (BS-ERA.NET), which mainly aimed at increasing scientific and technological potential of the Black Sea region countries, coordination of national programs, organizing joint regional competitions, preparation scientific programs for the region. The project was implemented in 2009-2011.

The Shota Rustaveli National Science Foundation is involved in the activities of the scientific sector of the Organization of the Black Sea Economic Cooperation (BSEC), which is oriented on developing the region's scientific policy and strategy, working out and dicussion of action plans.

The Shota Rustaveli National Science Foundation and the Science and Technology Center in Ukraine (STCU) are jointly implementing the Program of Targeted Initiatives. Negotiations are being conducted with the Scientific and Technological Research Council of Tourkey (TUBITAK) on signing an agreement on the scientific cooperation [2].

Last year TUBITAK initiated the Black-Sea Strategic Analysis Workshop (held on March 11, 2011 in Ankara / Turkey) to initiate the process for development of the Black Sea SRA. There were 28 participants in the workshop including the experts and the members of the project teams from Georgia, Bulgaria, Romania, Ukraine and Turkey [3].

It should be noted again that the scientific links are wider and by analysing activities of the scientific foundations in details will lead to many new directions and possibilities of cooperation.

We would like to analyse business activities between the Black Sea countries based on the indicators of Georgia's export and import and the foreign direct investments invested in the country.

Table 1 shows that Georgia's export and import with the Black Sea region countries has increased in most cases for the last eleven years. Namely, export from Bulgaria has increased 38.7 times, from Greece - 1.03 times, from Romania - 295 times, from Ukraine - almost 13 times and from Russia it reduced by half. As for import, from Bulgaria it increased 16.3 times, from Romania - 14 times, from Turkey - 11.4 times, from Ukraine - 19.9 times, from Greece - 7 times and from Russia - 4.1 times [4].

Table 1.

Georgia's export and import according to the Black Sea region countries (1000 USD)_

 

Country

Import

Export

 

 

2000

2011

2000

2011

1

Bulgaria

15,655.2

255,553.3

2,418.3

93,689.0

2

Greece

8,761.0

61,905.6

5,968.2

6,186.0

3

Romania

13,330.4

188,308.2

66.9

19,782.5

4

Russia

93,225.4

389,711.6

67,108.9

36,610.4

5

Turkey

111,458.7

1,272,426.8

74,429.8

227,583.8

6

Ukraine

35,372.1

705,580.6

10,974.9

141,246.7

Source: www.geostat.ge

Table 2 shows that Ukraine, Romania and Greece were the first countries from the Black Sea region to invest in Georgia in the last eleven years. Over this period the inflow of investments from Turkey increased 2.7 times and from Russia - 8.5 times. As for Bulgaria it reduced 4.7 times.

Thus, business activities between Georgia and the Black Sea region countries increases year on year. If we take into account that such considerable growth of business activities took place on the background of the world financial crisis and Georgia-Russia war in August of 2008, it becomes obvious that peaceful relations between countries within the region is the guarantee of high economic benefits.

Table 2.

_Foreign Direct Investments in Georgia according to the Black Sea region countries (1000 USD)

#

Country

F D I

 

 

2000

2011

1

Bulgaria

2,172.2

461.0

2

Greece

-

906.1

3

Romania

-

41.3

4

Russia

6,139.0

52,329.3

5

Turkey

28,601.0

77,393.7

6

Ukraine

-51.0

2,429.3

Source: www.geostat.ge

Taking into account the above mentioned, we consider that initiating the Black Sea regional cluster will bring high economic benefits for all the countries of the region.

Why the cluster? We'll give the answer to this question based on the views of well-known scientists and practitioners: Clusters are part of policies and strategies to strengthen competitiveness as well as national and regional development. Cluster Aims are:

• Stimulating innovation through information exchange and carrying out joint projects with immediate application in production;

• Creating new products with increased added value;

• Optimizing costs through process innovation and technology transfer between partners;

• Training and continuous development of human resources through joint programmes;

• Adopting a joint marketing strategy designed to ensure the consolidation and extension of existing market share;

• Developing partnerships at regional and international level as eligible structures in research and development programmes;

• Protection of trademarks and industrial property rights;

• Creating more jobs, better paid.

The advantages of belonging to a cluster structure are:

• Higher productivity, product quality and process know-how transfer;

• Increased workforce training and qualification through continuous training;

• Enlarged market share through participation in fairs and exhibitions and enhancement of own resources in a common commercial policy;

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101 


Похожие статьи

Л И Антошкина - В рамках черноморского экономического сотрудничества и гуам