Л И Антошкина - В рамках черноморского экономического сотрудничества и гуам - страница 55

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101 

Рейтинг

Значення індексу

Рейтинг

Значення індексу

Рейтинг

Значення індексу

Росія

39

3,18

40

3,21

40

3,16

Туреччина

43

3,14

42

3,18

44

3,03

Румунія

53

2,85

44

3,05

-

-

Україна

54

2,62

53

2,76

53

2,71

Відповідно до даних таблиці 1, на першому місці за рівнем фінансового розвитку знаходиться Росія. Найбільш позитивно на цей результат вплинули такі складові фінансового розвитку, як рівень сек'юритизації (3 місце), активність злиттів та поглинань серед фінансово-кредитних установ небанківського типу (7 місце), стабільність національної валюти (11 місце), розвиненість валютного ринку (13 місце), активність фінансово-кредитних установ та посередників небанківського типу у первинному публічному розміщенні акцій (20 місце).

Важливу роль у забезпеченні високих показників розвиненості фінансового сектору Росії відіграє фондовий ринок і, зокрема, його біржовий сегмент. Перший закон щодо регулювання ринку цінних паперів в Російській Федерації з'явився у 1991 р. У 90-ті роки на території Росії існувало більше 100 фондових бірж. Для розвитку організованого ринкового простору було створено Національну асоціацію учасників фондового ринку. Сьогодні в результаті розвитку процесів централізації біржових операцій та укрупнення бірж торгівлю фондовими цінностями сконцентровано на 4 провідних біржах, найбільші обсяги торгів припадають на РТС та Московську міжбанківську валютну біржу (ММВБ).

Друге місце в групі країн ОЧЕС за рівнем фінансового розвитку посідає Туреччина. Найкращими аспектами фінансового розвитку країни є стан ринку деривативів (18 місце) та ступінь розкриття фінансової інформації (19 місце). Якісне функціонування ринку похідних фінансових інструментів забезпечується біржовим фондовим ринком, який представлено однією провідною установою - Стамбульською фондовою біржею.

100% 90% 80% 70% 60% 50% 40% 30% 20%

10% 0%

Росія

Туреччина

Румунія

Україна

□ Державні боргові папери

□ Приватні боргові папери

□ Банківські депозити

□ Акції

Рис. 1. Структура фінансових активів Росії, Туреччини, Румунії та України, 2010 р. Румунія та Україна є відповідно третьою та четвертою країнами ОЧЕС, які увійшла до 60 країн з найвищим рівнем фінансового розвитку. Румунія демонструє достатньо високі показники вартості ведення бізнесу для фінансових посередників (18 місце), стабільностібанківської системи (28 місце) та розкриття фінансової інформації (28 місце), а Україна - масштабів сек' юритизації (19 місце), первинного публічного розміщення акцій (24 місце), злиттів та поглинань у фінансовій сфері (29 місце).

Досить низькі показники характеризують розвиток біржових фінансових операцій в Румунії. Організований фондовий ринок країни є монополізованим - він представлений Бухарестською фондовою біржею. Її було засновано після затвердження у 1994 р. нового законодавчого акту з цінних паперів та фондової біржі, тобто закріплення юридичної основи, необхідної для створення сучасного ринку капіталів. Незважаючи на її державну сутність, біржею фактично керують її члени - компанії, що володіють цінними паперами і складають асоціацію фондової біржі. Більш конкурентним середовищем характеризується фондовий ринок України, показники розвитку якого забезпечили їй порівняно високе значення індексу фінансового розвитку. На сьогодні в Україні організований сегмент фондового ринку представляють 10 фондових бірж та торгівельно-інформаційна система, лідерами серед яких є Позабіржова Фондова Торговельна Система (ПФТС), Фондова біржа «Перспектива» та Українська біржа.

Фінансовими інструментами, які виступають основними активами фінансових ринків в країнах ОЧЕС, є державні та приватні боргові цінні папери, акції та банківські депозити. Серед чотирьох країн, що розглядаються, найбільш урівноваженою є структура фінансових активів української економіки (рис. 1). В Росії відзначається суттєве переважання акціонерного капіталу, в Туреччині недостатньо розвиненим є ринок приватних боргових цінних паперів, а в Румунії він зовсім відсутній.

Відносно близьким рівнем розвитку у всіх чотирьох країнах характеризується банківській сектор - частка банківських депозитів знаходиться в межах від 32% до 42%. Водночас, найменшу питому вагу займає сегмент приватних боргових паперів, що свідчить про досить повільний розвиток процесів сек' юритизації.

Крім чотирьох розглянутих країн, вісім інших країн ОЧЕС мають низькі значення індексу фінансового розвитку, тому до відповідного рейтингу Всесвітнього економічного форуму їх не включено.

Дещо інші результати по країнах ОЧЕС показує дослідження індексу розвиненості фінансових ринків, що є складовою індексу глобальної конкурентоспроможності. Розрахунок індексу розвиненості фінансових ринків базується на оцінці показників ефективності (наявність та доступність фінансових послуг, фінансування через ринок акцій, вільний доступ до кредитів, наявність венчурного капіталу) та довіри (стійкість банківської системи, регламентація роботи фондових бірж, рівень захисту прав кредиторів та позичальників) [3,4,5].

За даними Всесвітнього економічного форуму, у 2010-2011 рр. найбільш конкурентоспроможним був фінансовий ринок Туреччини (55 місце в рейтингу з 142 країн світу), найменш конкурентоспроможним - фінансовий ринок Росії (127 місце) (табл. 2).

Таблиця 2.

Рейтинг конкурентоспроможності фінансових ринків країн ОЧЕС *_

Країна

2011 р.

2010 р.

2009 р.

 

Рейтинг

Значення індексу

Рейтинг

Значення індексу

Рейтинг

Значення індексу

Туреччина

55 Т

4,28

61 Т

4,23

80

4,06

Болгарія

75 Т

3,99

91 4

3,95

76

4,09

Румунія

84 4

3,91

81 4

4,01

56

4,40

Азербайджан

94 4

3,76

71 4

4,12

66

4,23

Вірменія

95 Т

3,76

110 4

3,60

97

3,79

Сербія

96 4

3,74

94 4

3,84

92

3,87

Грузія

99 Т

3,68

108 4

3,62

95

3,84

Молдова

105 4

3,60

103

3,68

-

-

Албанія

107 4

3,59

100 4

3,74

90

3,93

Греція

110 4

3,52

93 4

3,88

83

4,02

Україна

116 Т

3,39

119 4

3,31

106

3,56

Росія

127 4

3,21

125 4

3,18

119

3,27

* | - покращення позицій в рейтингу порівняно з попереднім роком, І - погіршення позицій в рейтингу.

В цілому, у 2010 р. рейтингові позиції фінансових ринків всіх країн ОЧЕС (за винятком Туреччини) погіршилися. По-перше, це пов' язано з підвищенням конкурентоспроможності фінансових ринків інших країн, що розвиваються (передусім, азійських), яке відбувалося на фоні високих темпів їх економічного зростання, в результаті чого ці держави зайняли кращі позиції в рейтингу фінансових ринків. По-друге, протягом 2010 р. динаміка курсів провідних світових валют відзначалася нестабільністю, яка негативно позначилася на валютах країн ОЧЕС. Різкий приплив іноземного капіталу та послаблення курсу долара призвели до підвищення обмінних курсів в деяких країнах, що розвиваються, у тому числі, країнах ОЧЕС. Зазначені країни відреагували на це втручанням у діяльність валютних ринків та впровадженням контролю за рухом капіталу з метою врегулювання ризиків. Внаслідок впровадження обмежень на операції з капіталом привабливість національних фінансових ринків знизилася.

У 2011 р. підвищення рівня розвитку фінансових ринків було вже характерним для більшої кількості країн ОЧЕС (Туреччина, Болгарія, Вірменія, Грузія, Україна). З одного боку, це дещо суперечить загальним тенденціям розвитку світового фінансового середовища в цей період. Так, у 2011 р. розростання кризових явищ у світовій економіці призвело до підвищення вартості позик та падіння фондових індексів, при цьому приплив капіталу до країн, що розвиваються, різко скоротився. Темпи економічного зростання країн значно уповільнилися порівняно з попереднім періодом, що було обумовлено, передусім, проведенням більш жорсткої економічної політики з метою протидії інфляційному тиску. З іншого боку, країни ОЧЕС розпочали реалізацію пакету реформ, запропонованих Базельським комітетом з метою регулювання фінансових ризиків та стабілізації фінансових систем і спрямованих на встановлення нових стандартів формування капіталу та підтримки ліквідності банківських установ. Внаслідок впровадження нових правил фінансового нагляду відбулося помітне зниження фінансових ризиків та підвищення індексу конкурентоспроможності фінансових ринків (в першу чергу за рахунок покращення показників довіри, зокрема, стійкості банківської системи).

Таким чином, фінансові сектори економік країн ОЧЕС відрізняються достатньо високим ступенем нестабільності, що характеризується суттєвими змінами в динаміці індексів фінансового розвитку та конкурентоспроможності фінансових ринків. В цілому, після деякого зниження рівня фінансового розвитку у 2010 р., спостерігається певне відновлення фінансової активності в країнах регіону у 2011 р. Тим не менше, в динаміці загального показника розвиненості фінансових ринків за всією групою країн ОЧЕС спостерігається негативна тенденція: середній індекс розвиненості фінансових ринків склав: у 2009 р. - 3,91, у 2010 р. - 3,76, у 2011 р. - 3,70. Такий стан розвитку національних фінансових ринків ОЧЕС може негативно позначитися на темпах економічного зростання національних економік та стати суттєвою перепоною на шляху до досягнення основних завдань економічної співпраці між країнами регіону.

Отже, багато проблем фінансового розвитку є спільними для всіх країн ОЧЕС. Це вимагає спільної розробки загальної стратегії розвитку фінансових ринків країн ОЧЕС для залучення уваги іноземних інвесторів до регіону; розвитку співробітництва між фондовими біржами з метою сприяння торгівлі на різних біржах акціями спільних компаній, створених у регіоні; сприяння створенню регіональних фондів та індексів з торгівлі цінними паперами у регіоні; розвитку фінансових інструментів та послуг з метою диверсифікації джерел фінансування тощо. Важлива роль в процесі реалізації зазначених завдань має відводитися робочій групі ОЧЕС з банківської діяльності та фінансів, а також Чорноморському банку торгівлі та розвитку. Розробка комплексу конкретних заходів щодо підвищення рівня фінансового розвитку економік країн ОЧЕС та формування конкурентоспроможних національних фінансових ринків може стати предметом подальших наукових доробок у цьому напрямі.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

1. The    Financial    Development    Report    2010.    -    384    p.     [Електронний    ресурс].    -    Режим    доступу    до звіту: http://www.weforum.org/reports/financial-development-report-2010.

2. The Financial Development Report 2011. - 410 p. [Електронний ресурс]. - Режим доступу до звіту: http://www.weforum.org/node/106318.

3. The    Global    Competitiveness    Report    2011-2012.    -    528    p.    [Електронний    ресурс].    -    Режим    доступу    до звіту: http://www.weforum. org/issues/global-competitiveness-2011-2012/.

4. The    Global    Competitiveness    Report    2010-2011.    -    502    p.    [Електронний    ресурс].    -    Режим    доступу    до звіту: http://www.weforum.org/reports/global-competitiveness-report-2010-2011-0.

5. The    Global    Competitiveness    Report    2009-2010.    -    480    p.    [Електронний    ресурс].    -    Режим    доступу    до звіту: http://www.weforum. org/reports/global-competitiveness-report-2009-2010.

PE3OME

У статті розглянуто поняття «фінансовий розвиток» та визначено фактори, що характеризують рівень фінансового розвитку економіки країни. Проаналізовано індекси фінансового розвитку та конкурентоспроможності фінансових ринків країн ОЧЕС. Виявлено чинники, що впливають на розвиненість фінансових секторів країн ОЧЕС.

Kлючовi   слова:   фінансовий   розвиток,   фінансовий   ринок,   банківська   система,   фінансове   посередництво,   фондова біржа,

конкурентоспроможність фінансових ринків.

PE3OME

В статье рассмотрено понятие «финансовое развитие» и определены факторы, характеризующие уровень финансового развития экономики страны. Проанализированы индексы финансового развития и конкурентоспособности финансовых рынков стран ОЧЭС. Выявлены факторы, влияющие на развитость финансовых секторов стран ОЧЭС.

Kлючевые слова: финансовое развитие, финансовый рынок, банковская система, финансовое посредничество, фондовая биржа, конкурентоспособность финансовых рынков.

SUMMARY

The concept of «financial development)) is considered and the factors that characterize the level of economy's financial development are defined in the article. Indices of financial development and competitiveness of the BSEC countries financial markets are analyzed. The factors influencing the development of the BSEC countries financial sectors are found out.

Keywords: financial development, financial market, banking system, financial intermediation, stock exchange, financial markets competitiveness.

ИННОВАЦИОННЫЕ ПОДХОДЫ К РЕГУЛИРОВАНИЮ СОЦИАЛЬНЫМ РАЗВИТИЕМ РЕГИОНА

Мартякова Е.В., доктор экономических наук, профессор   зав.сектором проблем экономического регулирования социальных процессов на производстве института экономики промышленности   НАН Украины,   г. Донецк

Кризис «экономики социального благосостояния», а также возникновение новых социальных рисков и шансов, диктуемых условиями глобализации, системным мировым экономическим кризисом и необходимостью поддержания конкурентоспособности на мировых рынках на основе развития человеческого капитала, требуют регулирования социальных процессов, расширения социальных услуг и их инновационного развития. Инноватика в социальном регулировании становится необходимой составляющей прогресса. Частный бизнес, государство и общество все активнее вступают в сотрудничество в поисках эффективных путей решения социальных проблем и задач общества. Одной из форм взаимодействия власти, бизнеса и общества, положительно зарекомендовавших себя на практике, стало партнерство, которое проявляется в различных формах.

Анализу роли государства в современной экономике посвящено множество работ, среди которых следует выделить фундаментальные труды западных ученых - Э. Аткинсона, Д. Стиглица, Г. Таллока, И. Шихаты, а также доклады Всемирного банка. В зарубежной литературе социальное партнерство как новую модель управления рассматривают М.Уорнер, П. Гринер, П. Драк, С. Ваддок, А. Уильсон и К. Чарлон, А. Франк. Различные аспекты сущности государственно-частного партнерства, а также процессы его формирования и технологии функционирования довольно глубоко изучаются зарубежными исследователями, среди которых выделяются работы Т. Барнекова, Р. Бойла, Л. Джезируски, М.Б. Джеррарда, С. Китадзима, Ф. Кука, Д. Рича. Изучению различных аспектов взаимодействия государства, власти и бизнеса посвящены исследования современных российских ученых: М. Афанасьева, С. Глазьева, Г. Горланова, Г. Дробота, С. Евтюхов, А. Некипелова, И. Осадчей, Д. Розенков, А. Зудина, Я. Паппэ, С. Перегудова, В. Уколова, Ф. Шамхалова и др.. Особенности государственно-частного, социального партнерства как феномена и как понятия рассматриваются в работах О. Белокрыловой, В. Варнавского, Л. Ефимовой, В. Михеева, Т.Санниковой, Б. Столярова, М. Вилисова, С. Сулакшина, В.Якунина [1-6]. Украинская наука находится только в начальной стадии разработок по данному направлению исследований.

Вместе с тем в этих работах не уделено внимание рассмотрению форм, механизмов и инструментов партнерства. Особенно это относится к социальному сектору как с точки зрения актуальности его проблем и необходимости, настоятельности развития, так и с точки зрения отсутствия разработок в социальном секторе по партнерству и его формам.

Цель статьи - рассмотрение инновационных моделей социального развития для повышения качества жизни и оптимизации вложений в человеческий капитал; направлений, форм, механизмов и инструментов партнерства при реализации социальных проектов.

Инновационно-активная стратегия развития является тем фактором, который позволит обеспечить устойчивое повышение конкурентоспособности и эффективности экономики и на этой основе реальное повышение качества жизни населения. Он реализуется не только в высокотехнологических отраслях промышленности, но и в отраслях, процессах и видах деятельности, связанных с социальной деятельностью и инвестициями в человека. Развитие человека при таком подходе рассматривается в единстве и гармонии физического и духовного здоровья, а также интеллекта и эффективных взаимодействий. Деятельность по воспроизводству и развитию человека реализуется в отраслях нематериального производства, т.е. отраслях социальной инфраструктуры, производящих социальные продукты и услуги: образовании; медицине; культуре и искусстве; науке и научном обслуживании; информатике; физическом воспитании и спорте, а также экологии. Это отрасли и сферы деятельности, которые формируют человеческий, интеллектуальный и культурный капитал общества. Таким образом, речь идет об инновационном развитии и привлечении инвестиций в отрасли социального сектора - процессы и виды деятельности, развивающие человеческий, интеллектуальный, культурный и социальный капитал общества.

Под социальными инновациями понимается создание нового социального продукта или услуги и мероприятия по его внедрению. Инновационная социальная деятельность - это деятельность с целью поиска, оценки, разработки и применения социальных новшеств. Инновационное социальное развитие - это цепь реализованных социальных новшеств. Регулирование инновационного развития -мероприятия по целенаправленному, последовательному обеспечению реализации инноваций. Под инновационным развитием понимается постоянный процесс реализуемых новшеств, основанных на новейших информационных технологиях управления в сферах организации управления, маркетинга, финансов, продаж, обучения персонала, в организации которых определяется совокупный результат деятельности организаций социальной сферы. Задачи инновационного развития определяются не только формированием основного инновационного процесса управления, но и развитием системы факторов и условий, необходимых для его осуществления.

© Mаpтякова E.B., 2012

Системообразующим фактором при реализации инновационной модели развития социального сектора экономики является социальная ответственность. Социальная ответственность - это сложное социальное отношение, реализующееся как форма взаимосвязи и взаимодействия институтов социальной системы (человека, семьи, организации, государства). Корпоративная социальная ответственность -это добровольный взнос частного сектора в общественное развитие через механизм социальных инвестиций. Социальные инвестиции бизнеса - это материальные, технологические, управленческие, трудовые, интеллектуальные и другие ресурсы, а также финансовые средства компаний, которые направляются по решению руководства на реализацию социальных программ, разработанных с учетом интересов основных внутренних и внешних заинтересованных сторон, в результате в стратегическом отношении компанией будет получен (хотя и не всегда и не просто измеряемый) социальный эффект.

Все три сектора экономики - государство, бизнес и общество - готовы и имеют необходимость взаимодействия. При этом модели, принципы, технологии, механизмы и инструменты взаимодействия требуют разработки и практического исполнения.

Основой исследуемого проблемного поля - механизмов взаимодействия социальных партнеров - является социальное инвестирование, которое понимается как вложения в объекты социальной сферы с целью получения социальных продуктов, услуг и повышения уровня и качества жизни людей посредством удовлетворения их материальных, духовных или социальных потребностей.

Субъектами социальных инвестиций выступают государственные, предпринимательские и общественные организации. При этом под государством понимается структура, наделенная публичными функциями производителя общественных благ для соблюдения гарантий «правил игры», а также правом на принятие обязательных для других субъектов решений и легальными полномочиями по контролю за их исполнением.

Мировая практика свидетельствует, что с развитием общества, структурными сдвигами в экономике происходят развитие и обогащение функций государства. Во-первых, это последовательный переход от прямых к косвенным методам регулирования экономики; во-вторых, резкое усиление роли государства в регулировании социальных процессов; в-третьих, проведение четко определенной

промышленной политики и создание специальных зон для разработки принципиально новой техники и технологии; в-четвертых, решение экологических проблем. Одновременно с этим идет развитие социальной функции государства в направлении подсистем социального развития и отраслей, его обеспечивающих.

Под рыночными институтами (бизнес-структурами) рассматривается совокупность предпринимательских структур (от индивидуальных предпринимателей до общенациональных интегрированных бизнес-групп), ведущих хозяйственную деятельность на рынке в целях извлечения коммерческих выгод.

Одновременно в начале XXI века крупный украинский бизнес стал понимать социальное инвестирование как поддержку людей, непосредственно связанных с компанией, и связывать с социальными инвестициями бизнеса. Наиболее заметны социальные инвестиции бизнеса были в 2008 году. Примеры вложения средств в социальную сферу приведены в табл. 1.

Таблица 1

Социальные инвестиции бизнес-структур

Название предприятия-инвестора

Сфера деятельности предприятия

Название проекта

Период действия проекта, год

Сумма вложенных средств

2

3

4

5

6

Систем Кэпитал Менеджмент

Горно-металлур-гический комплекс, энергетика

Инвестиции в развитие регионов присутствия

2008

105,2 млн. грн.

Смарт-холдинг

Металлургия, судостроение, АПК

«Согрей любовью ребенка»

2008

16 233 тыс. грн.

 

 

Проект по восстановлению Свято-Троицкой церкви в Киеве

2009

6 млн. грн.

Киевстар

Рынок связи, интернет-услуг

«Для людей, для страны!»

2008-2009

15,7 млн.грн

Галнафтогаз

Нефтегазовый рынок

«Продвижение региона и его культурного наследия»

2008

110 тыс. грн.

Оболонь

Производство напитков

«Маловідома Україна»

2008

2 018 тыс. грн.

Вместе с тем область социальных инвестиций шире и включает весь спектр взаимодействия бизнеса с обществом. Современный украинский бизнес осваивает новые пока для него технологии взаимодействия с обществом. Этот процесс «вовлеченности» часто реализуется в виде основных форм социальных инвестиций - благотворительной помощи и спонсорской поддержки. Все чаще бизнес интегрируется с культурой, наукой, здравоохранением, образованием, искусством, спортом. Крупнейшие филантропы Украины по итогам 2008 года названы в таблице 2.

Таблица 2

Крупнейшие филантропы Украины (итоги за 2008 год, млн.грн.)

Фонд Виктора Пинчука и личные благотворительные проекты

258,6

Благотворительные фонды «Развитие Украины», «Еффективное управление», «ФК «Шахтер»

244,6

Международный благотворительный фонд «Фонд Александра Фельдмана»

15,7

Благотворительная организация «Фонд Елены Франчук« АнтиСПИД »

11,9

Благотворительный фонд Петра Порошенко

10,9

Благотворительный фонд Арсения Яценюка Open Ukraine

7,0

Благотворительный фонд «Патриот Запорожья», Е. Черняк владелец торговой марки «Хортица»

6,5

Прямая благотворительность - Борис Колесников

6,2

Харьковское благотворительный фонд «Завет», А. Давнян, президент группы «ДАД»

4,0

Благотворительная организация «Фонд братьев Кличко»

3,0

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101 


Похожие статьи

Л И Антошкина - В рамках черноморского экономического сотрудничества и гуам