Л И Антошкина - В рамках черноморского экономического сотрудничества и гуам - страница 57

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101 

CПИCOK ДЖEPEЛ:

1. Абрамов В. М., Данюк В. М., Гриненко А.М, Колот А. М., Чернов В.І. Нормування праці.-К.: ВІПОЛ, 1995, - С.19-65.

2. Завіновська Г. Т. Економіка праці: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2003. — 300 с.

3. Тимош І. М. Економіка праці: Навчальний посібник. - Тернопіль: Астон, 2001. - С 97-145.

4. Багрова І. В. Нормування праці: Навчальний посібник. - Київ: Центр навчальної літератури, 2003. - С.84-135.

5. Акулов М. Г., Драбаніч А. В., Євась Т. В. Економіка праці і соціально трудові відносини. Навч. посіб. - К.: Центр учбової літератури,

2012. - 328 с.

6. Медведєв В. С. Методичні підходи до нормування праці у виробничому менеджменті // Вісник НУ "Львівська політехніка" / № 690, -

2010, - С. 647-652.

7. Организация и методы управления производственными системами и процессами: Базовый курс REFA, Міжнародній Інститут Бізнесу, http://www.iib.com.ua/.

PE3OME

У статті автор розглядає питання вибору методу визначення нормативного часу для виробничих процесів у залежності від ступеня деталізації операцій та схильності процесів до суб'єктивного впливу робітників. Наводиться матриця вибору методу визначення нормативного часу, розкриваються особливості основних чинників, що впливають на вибір методу нормування. Kлючовi слова: нормування праці, методи нормування, норми часу. PE3OME

В статье автор рассматривает вопросы выбора метода определения нормативного времени для производственных процессов в зависимости от степени детализации операций и склонности процессов к субъективному влиянию рабочих. Приводится матрица выбора метода определения нормативного времени, раскрываются особенности основных факторов, влияющих на выбор метода нормирования. Kлючевые слова: нормирование труда, методы нормирования, нормы времени.

SUMMARY

The article suggests the issue of choosing the method of determining the time for production processes depending on the level of operation detailing and tendency to subjective worker's influence. There is present the selection matrix to choose the rational method of time rating on the basis of the main factors that influence to the method choice. Keywords: time rating, methods of time valuating, rules of time.

ІННОВАЦІЙНА КОМПОНЕНТА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

Медведкін Т.С., докторант Інституту економіки промисловості НАН України, доцент кафедри «Міжнародна економіка» (м. Донецьк, Україна)

Актуальність теми дослідження. Характерною ознакою розвитку світового господарства в останні десятиріччя стала глобалізація, що має прояв у зростаючій економічній взаємозалежності країн усього світу в результаті збільшення обсягів та динамізації транскордонних переміщень товарів, послуг, капіталу, трудових ресурсів, а також завдяки прискоренню дифузії технологій. Домінуючою тенденцією світогосподарської архітектури в сучасних умовах є інтелектуалізація факторів суспільного виробництва, що дозволяє створювати унікальні конкурентні переваги на довготривалу перспективу.

Актуальність та висока науково-практична значимість системного дослідження інноваційних процесів, їх впливу на формування та ефективне використання конкурентних переваг з метою забезпечення стійкої конкурентної позиції країни обумовили вибір теми дослідження.

Різним аспектам проблеми міжнародної конкурентоспроможності та механізмів формування інноваційних конкурентних переваг присвячено праці вітчизняних і зарубіжних економістів, таких як О.Амоші, Л.Антонюк, О.Білоруса, А.Вебера, Р.Вернона, В.Гейця, Дж.Даннінга, Е.Денісона, Ч.Джонсона, Д.Лук'яненка, Ю.Макогона, Г.Менша, А.Мокія, Ю.Пахомова, М.Портера, А.Поручника, А.Ругмана, Д.Сахала, Р.Солоу, Дж.Стігліца, І.Школи, Й.Шумпетера, А.Філіпенка, Г.Черніченка та інших.

Незважаючи на значні досягнення сучасної наукової думки щодо формування та розвитку конкурентних переваг економіки країни, недостатньо дослідженими залишаються питання формування інноваційної конкурентної спроможності вітчизняної економіки.

Метою дослідження є розвиток теоретико-методологічних засад дослідження сучасних механізмів формування конкурентних переваг країн на інноваційній основі і розробки науково-практичних рекомендацій щодо перспективних напрямів підвищення інноваційної спроможності вітчизняної економіки.

Для досягнення зазначеної мети було поставлено і вирішено такі задачі:

- дослідити характер причинно-наслідкових зв' язків між інноваційними процесами та формуванням конкурентних переваг національних економік;

- провести порівняльний країнний аналіз сучасних інноваційних стратегій та моделей інноваційної політики держав;

- дослідити роль та функції сучасних інституцій трансферу технологій в контексті забезпечення системності інноваційних процесів;

- визначити рівень інноваційної спроможності економіки України, виходячи з інтегральної оцінки сукупності кількісних та якісних показників стану науково-технічного потенціалу та інноваційної діяльності;

© Mедведкiн T.C., 2012

- визначити стратегічні пріоритети формування конкурентних переваг економіки України на основі інноваційної моделі її

розвитку.

Основна частина. В останній чверті XX ст. умови конкуренції значно ускладнились: значні диспропорції регіонального економічного розвитку, що спричинили збільшення невизначеності загальносвітових економічних тенденцій, стрімкий науково-технічний прогрес та прагнення світового співтовариства подолати наслідки глобальної фінансової кризи призвели до того, що значна кількість країн миттєво втратила провідні конкурентні позиції.

В результаті дослідження запропоновано систему детермінант глобального конкурентного середовища, яка відображає сучасний стан розвитку глобальної економіки та її ринкових суб'єктів з виокремленням специфічних конкурентних характеристик та поглиблено трактування категорії «конкурентоспроможність національної економіки», яке полягає у здатності країни створити середовище господарювання, що спонукає національних товаровиробників до виходу та утвердження на світових ринках, сприяє зростанню продуктивності праці та забезпеченню інноваційного характеру результатів виробництва.

Згідно із прогнозами Всесвітнього банку, глобальний ВВП збільшиться майже на 3 відсотки в період з 2010 по 2011 рік (рис. 1). Світова економіка вступила в період уповільнення економічного зростання та значної невизначеності. Протягом 2010 року обсяги світового промислового виробництва досягли докризових рівнів, після чого зростання почало уповільнюватись, світовий експорт в 2009 році пережив рекордне падіння через глобальну економічну кризу - на 23 % у порівнянні з 2008 роком.

•нмт^іпІог--и^О'-імгл^іАіІоі--и^О'-імгл^-іАіІоі--и^О'-імгл-*іАіІоі--и^о

Високорозвинуті країни —°~ Країни, що розвиваються       Країни, перехідної економіки Світ Рис. 1. Динаміка глобального ВВП за кластерами країн у 1971-2010 рр., %

10

8

6

0

-2

-6

Доведено, що кризові явища, які відбувались протягом останніх двох років в світовій економіці та визначення трендів глобальної конкурентоспроможності мали диференційовані причинно-наслідкові зв' язки та різний часовий лаг у відповідності до національних особливостей розвитку економічних систем (рис. 2).

5

4,8 4,6 4,4 4,2

4 3,8 3,6 3,4 3,2

3

2005-2006

2006-2007

2007-2008

2008-2009

2009-20 10

Латинська Америка

Рис. 2. Тренди за інноваційною компонентою у рейтингу ОСІ 2005-2010 рр.

ОЕСР

Китай

За останні 10 років витрати на ННДКР збільшились більш ніж в 2 рази, та досягли 1140 млрд. дол. США в 2009 році. Навіть в умовах рецесії виробництва інновації необхідні для відновлення продуктивного функціонування світового господарства. В цілому, об'єктивне представлення про рівень інноваційного розвитку окремих національних економік дає глобальний інноваційний індекс -узагальнений показник для виміру рівня інновацій у країні, розроблений Європейської бізнес-школою і дослідницьким інститутом і Всесвітньою організацією інтелектуальної власності (табл. 1).

Таблиця 1

Глобальний інноваційний індекс країн (за рівнем ВВП) за 2011 рік

Рейтинг

Країна

Сумарний бал

Інноваційна

Інноваційні витрати

 

 

 

ефективність

 

1

Сінгапур

2,45

1,92

2,74

2

Південна Корея

2,26

2,55

1,75

3

Швейцарія

2,23

2,74

1,51

4

Ісландія

2,17

2,00

2,14

5

Ірландія

1,88

1,99

1,59

6

Гонконг

1,88

1,97

1,61

7

Фінляндія

1,87

1,81

1,76

8

США

1,80

2,16

1,28

9

Японія

1,79

2,25

1,16

10

Швеція

1,64

1,88

1,25

11

Данія

1,60

1,50

1,55

12

Нідерланди

1,55

1,55

1,40

13

Люксембург

1,54

2,00

0,94

14

Канада

1,42

1,32

1,39

15

Велика Британія

1,42

1,37

1,33

16

Ізраїль

1,36

1,35

1,26

17

Австрія

1,15

0,81

1,38

18

Норвегія

1,14

0,70

1,48

19

Німеччина

1,12

1,09

1,05

64

Україна

-0,45

-0,73

-0,13

Також, визначено, що індекс глобальної конкурентоспроможності, розрахований за методологію ВЕФ є недостатньо репрезентативним для країн з низьким та середнім рівнем доходу на душу населення, до яких належить Україна.

Було побудовано економіко-математичну модель взаємозв' язку між індексом інноваційної спроможності та індексом конкурентоспроможності, який крім рівня інноваційного розвитку оцінює якість макроекономічного середовища та суспільних інститутів. Суттєве відхилення позиції України від загальної лінії тренду свідчить про те, що, володіючи інтелектуальним потенціалом, який забезпечує рівень інноваційної спроможності вищий, ніж у Туреччини, Румунії, Кіпру, Португалії та Греції, Україна не спромоглась використати його для формування власних конкурентних переваг. Це обумовлено недостатньо сприятливим макроекономічним середовищем та слабким інституційним забезпеченням інноваційного розвитку.

Відповідно до рейтингу Всесвітнього економічного форуму, у який увійшли 134 країни, в 2010 році Україна зайняла 52 місце в сфері формування факторів інноваційного розвитку, 65 місце - у сфері оснащеності сучасними технологіями, 114 місце - у сфері захисту прав інтелектуальної власності. Кількісний показник трансферу технологій в Україні збільшився за останні 9 років майже в 5 разів і склав в 2009 році майже 5 млрд. грн.

У 2010р. інноваційною діяльністю у промисловості в Україні займались 1462 підприємства, або 13,8% загальної кількості промислових підприємств. Понад 70% інноваційно активних підприємств здійснювали нововведення за рахунок власних коштів, обсяг яких склав 4,7 млрд. грн. (рис. 3). В 2010р. майже кожне четверте інноваційно активне підприємство поставляло свою продукцію на експорт (рис. 4).

Обґрунтовано, що реалізація стратегії забезпечення національної конкурентоспроможності має здійснюватись у принципово нових економічних, політичних, правових, інформаційних і соціальних умовах з урахуванням дії основних рушійних сил:

- розвитку глобалізації як всеохоплюючого процесу та посилення глобальної конкуренції;

- інтенсифікації процесу формування глобального попиту і пропозиції;

- формування глобальної фінансової системи й інформаційної мережі,

- створення інтегрованих блоків країн та регіональних угруповань.

Кредити 626,1 -8%

Інші джерела

108,1 1%

Іноземні інвестори 2411,4 30%

Вітчизняні інвестори

31

менш ніж 0,5%

Місцеві бюджети 5,7

менш ніж 0,1%

Власні кошти

4775,2 60%

Держбюджет

87 1%

Позабюджетні фонди 0,9

менш ніж 0,01%

Рис. 3. Розподіл загального обсягу фінансування інноваційної діяльності в Україні за джерелами в 2010 році, млн. грн., %

13800 13700 13600 13500 13400

13300 13200 13100 13000

12900

13713

40,7

42,5

42

41,5

41

40,5

40

2009

2010

У % до загальної реалізації ІП (права вісь ординат) Експорт інноваційної продукції

Рис. 4. Експорт вітчизняної інноваційної продукції в 2009-2010 рр., %, млн. грн.

Висновки. Підсумовуючи теоретичні здобутки та отримані аналітичні результати дослідження, розроблено концептуальний підхід щодо формування міжнародних інноваційних конкурентних переваг національної економіки. Обґрунтовано, що формування конкурентної стратегії національних економік має відбуватись у відповідності до стану світової кон' юнктури, а саме до відповідних тенденцій та актуальних імперативів науково-технічного та соціально-економічного прогресу, зокрема: важелів державного регулювання, наднаціонального нормативно-правового й рамкового забезпечення та функціонально-економічного інструментарію досягнення макроекономічної рівноваги та збалансованого розвитку.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ:

1. Бочарова Н. Развитие инновационной и научно-технической политики Европейского Союза в условиях реализации нового цикла Лиссабонской стратегии экономического роста и занятости / Н. Бочарова // Теория и практика интеллектуальной собственности. -2009. - № 1. - С. 46-60.

2. Денисюк В. А. Факторы межгосударственного научно-технологического сотрудничества в инновационной стратегии развития экономики Украины / В. Денисюк, В. Соловьев // Наука и науковедение. - 2001. - № 4. - С. 11-25.

3. Официальный сайт Community Research and Development Information Service (CORDIS) [Электронный ресурс] - Режим доступа: www.cordis.europa.eu

4. Федоров Д. Территориальные формы технологических инноваций / Д. Федоров // Изв. РАН. - 2004 - № 4. - С. 86-94.

5. Федулова Л. И. Состояние и проблемы Украины в контексте развития рынков высокотехнологичных товаров и услуг / Л. Федулова //

Наука и инновации. - 2009. - Т.5. - № 3. - С.40-48.

6. Science and Engineering Indicators 2010 [Electronic resource] / National Science Foundation. National Center for Science and Engineering Statistics. - 2011. - Web site address: http://www.nsf.gov/statistics/seind10/appendix.htm

7. Science Watch [Electronic resource] / Thomson Reuters. - 2011. - Web site address: http://sciencewatch.com/dr/cou/2010/10decALL/

PE3OME

Метою дослідження є розвиток теоретико-методологічних засад дослідження сучасних механізмів формування конкурентних переваг країн на інноваційній основі і розробки науково-практичних рекомендацій щодо перспективних напрямів підвищення інноваційної спроможності вітчизняної економіки.

Kлючевые слова: инновационное развитие, национальная экономика, глобальный финансовый кризис, конкурентоспособность. PE3OME

Целью исследования является развитие теоретико-методологических основ исследования современных механизмов формирования конкурентных преимуществ стран на инновационной основе и разработка научно-практических рекомендаций по повышению инновационной способности отечественной экономики.

Kлючовi слова: інноваційний розвиток, національна економіка, глобальна фінансова криза, конкурентоспроможність.

SUMMARY

The aim of the research is to develop the theoretical and methodological foundations of the study of modern mechanisms of competitive advantage of countries on the basis of innovation and the development of scientific and practical recommendations to enhance the innovative capacity of the domestic economy.

Key words: innovative development, national economy, the global financial crisis, competitiveness.

ИССЛЕДОВАНИЕ TAKCOHOMOB МИРОВОГО ФОНДОВОГО РЫНКА В УСЛОВИЯХ НЕОПРЕДЕЛЕННОСТИ

ГЛОБАЛЬНОГО РАЗВИТИЯ

Медведкина Е.А., докторант Национального института стратегических исследований, доцент кафедры «Международная экономика», Донецкий национальный университет

Актуальность темы исследования. В последние годы, среди основных сегментов мирового рынка капиталов, ведущее место заняли международные рынки ценных бумаг. Благодаря быстрым преобразованиям на рынках ценных бумаг именно они начали играть роль главного структурообразующего фактора развития мировых финансов, причем в последние годы преобладающей тенденцией развития мировых фондовых рынков являлась тенденция усиления взаимозависимости национальных рынков всех стран участников фондовых рынков. Политика дерегулирования, неопределенности и либерализации в области финансов создала в свое время предпосылки для взаимодействия и интеграции национальных фондовых рынков, расширения масштабов операций на них, перемещения частных капиталов между странами. Усиление взаимозависимости национальных фондовых рынков проявляется в синхронном повышении или падении курсов ценных бумаг на национальных рынках капиталов разных стран.

Степень изученности проблемы исследования. Исследованию теоретических и прикладных аспектов развития международного фондового рынка посвящены работы таких отечественных и зарубежных экономистов: Блейк Д., Бурмака М., Геец В., Джонк М., Жалило Я., Кастельс М., Кейнс Дж. М., Лукьяненко Д., Луцишин З., Макогон Ю., Маршалл А., Марковиц Г., Мозговой О., Норд Д., Нельсон Р., Орехова Т., Рубцов Б., Савельев Е., Томпсон П., Фридман М., Шелудько В. и др.

Цель исследования состоит в анализе определяющих факторов развития мирового фондового рынка в условиях глобальной неопределенности.

Степень развития мирового фондового рынка можно оценить по объемам торгов на нем, по уровню капитализации акций, уровню IPO и по количеству существующих индексов и принимающих участие в торгах на мировом фондовом рынке. Таким образом, для оценки состояния, тенденций развития рынка ценных бумаг используют следующие основные показатели:

1) капитализация рынка - это произведение курсовой стоимости ценных бумаг на их количество, находящееся в обращении.

2) оборот рынка - произведение курсовой стоимости ценных бумаг на количество ценных бумаг, по которым фактически совершены сделки.

3) индексы рынка - расчетные показатели, характеризующие изменение цен отобранных ценных бумаг.

Основная часть. Дадим оценку состояния рынка акций на конец 2011 года, сравнивая вышеуказанные показатели в динамике и по регионам мира.

Капитализация фондового рынка снизилась в 2011 г. на 13.6% и составила 47,4 трлн. долл., что ниже уровня 2009 г., когда данный показатель был на уровне 47,8 трлн. долл. Снижение почти полностью охватило мировой рынок акций, поскольку только 4 биржи закончили 2011 год с ростом капитализации [1]. При этом, как видно из таблицы 1, магнитуда снижения объемов капитализации

варьируется незначительно в разрезе часовых поясов.

Таблица 1

_Снижение объемов капитализации рынка акций в 2011 г. по часовым поясам [5] _

Часовой пояс

Напитализация, млрд. долл. CIIIA

Прирост, %

 

2011

2010

 

Америка

19 789

22 173

-10.8%

Азиатско-Тихоокеанский регион

14 670

17 435

-15.9%

Европа, Африка и Ближний Восток

12 942

15 254

-15.2%

Всего

47 401

54 862

-13.6%

Снижение объемов капитализации бирж в Европе, Африке и на Ближнем Востоке, а также в Азиатско-Тихоокеанском регионе превышает 15%. Относительно лучшие результаты показала Америка - 10.8% снижения, что объясняется динамикой биржи NYSE Euronext (US), которая составляет почти 60% капитализации регионального фондового рынка и 25% мирового.

Если рассматривать капитализацию фондовых бирж индивидуально, то, как было сказано выше, только 4 торговые площадки нарастили в предыдущем году показатель капитализации: Ирландская, Индонезийская, Филиппинская и Мавританская фондовые биржи. При этом, значительный рост на Ирландской фондовой бирже - 79,6%, был обусловлен выпуском в обращение акций Национальной

Страницы:
1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45  46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60  61  62  63  64  65  66  67  68  69  70  71  72  73  74  75  76  77  78  79  80  81  82  83  84  85  86  87  88  89  90  91  92  93  94  95  96  97  98  99  100  101 


Похожие статьи

Л И Антошкина - В рамках черноморского экономического сотрудничества и гуам